914/2265/20 Про виселення з нежитлових приміщень - 23.06.2022 Прийняття

1. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-11" (далі - ТОВ "Сатурн-11", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Хол" (далі - ТОВ "Регіон-Хол", відповідач-2), в якому позивач просить виселити ТОВ "Регіон-Хол" у примусовому порядку з нежитлових приміщень за адресами: Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Брюховичі, вул. Франка, буд. 222, загальною площею 73,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 997200946233), Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Гайдамацька, буд. 101: загальною площею 87,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 986433046209), Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207-А загальною площею 43,3 кв. м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 999080446245) (далі - нежитлові приміщення), що були передані ТОВ "Регіон-Хол" за договорами суборенди від 08.08.2018 № 8-2018, № 30-2018, № 44/3-2018.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.08.2016 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір фінансового лізингу № 4С16069 ЛИ, відповідно до якого позивач передав відповідачу-1 майно, яке є предметом спору у даній справі, однак, у зв`язку з розірванням даного договору фінансового лізингу та повернення нерухомого майна, було встановлено, що воно передано в суборенду відповідачу-2, який на момент звернення до суду із позовними вимогами займає дані нежитлові приміщення, а тому останнього слід виселити з них.

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.02.2021, залишеним без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та Верховного Суду від 03.11.2021, частково задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк". Виселено ТОВ "Регіон-Хол" із вказаних нежитлових приміщень.

4. 16.03.2021 на виконання вказаного рішення судом першої інстанції видано наказ № 914/2265/20.

5. Постановою головного державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дзвоник Марти Василівни (далі - державний виконавець Дзвоник М. В.) від 11.10.2021 відкрито виконавче провадження № 67095421 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 у справі № 914/2265/20.

6. 29.12.2021 ТОВ "Регіон-Хол" звернулося до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця Дзвоник М. В., в якій просило поновити строк на подання скарги на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження № 67095421 від 11.10.2021; зупинити стягнення на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 № 914/2265/20 в межах виконавчого провадження № 67095421 до розгляду даної скарги по суті; визнати дії державного виконавця Дзвоник М. В. щодо відкриття виконавчого провадження № 67095421 на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 № 914/2265/20 незаконними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 67095421 від 11.10.2021.

7. Скарга мотивована тим, що ТОВ "Регіон-Хол" не була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2021 та в ній було зазначено про необхідність виконання рішення протягом 10 днів, замість передбачених законодавством 10 робочих днів. Крім того, ТОВ "Регіон-Хол" вважає, що державний виконавець Дзвоник М. В. замість повернення виконавчого документа стягувачу відкрила виконавче провадження № 67095421 не за місцем вчинення виконавчих дій,.

8. ТОВ "Регіон-Хол" в скарзі на дії державного виконавця також зазначає, що має право на поновлення строку на подання скарги, оскільки з матеріалами виконавчого провадження воно ознайомилося лише 20.12.2021, під час ознайомлення з матеріалами справи № 914/2265/20, а скарга подана в найкоротший термін з моменту ознайомлення.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

9. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022, скаргу ТОВ "Регіон-Хол" залишено без розгляду.

10. Судові рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані таким:

- про існування виконавчого провадження ТОВ "Регіон-Хол" дізналося 09.11.2021 під час складання акта від 09.11.2021 про невиконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 № 914/2265/20, про що самостійно зазначило ТОВ "Регіон-Хол" у скарзі про визнання неправомірними дій державного виконавця Дзвоник М. В. щодо складання актів від 09.11.2021, від 24.11.2021 та від 26.11.2021 про невиконання наказу суду першої інстанції;

- ТОВ "Регіон-Хол" на його звернення від 17.11.2021 державним виконавцем Дзвоник М. В. було направлено відповіді з надсиланням матеріалів виконавчого провадження, однак, зазначена кореспонденція 06.12.2021 повернута двома конвертами з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою";

- є безпідставним та таким, що не відповідає положенням статті 314 Господарського процесуального кодексу України, посилання ТОВ "Регіон-Хол" на факт ознайомлення 20.12.2021 з матеріалами виконавчого провадження під час ознайомлення з матеріалами справи № 914/2265/20, як на підставу обґрунтування поважності пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця;

- звідси скарга не підлягає розгляду по суті, а залишається судом без розгляду у зв`язку із закінченням строку на її подання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У травні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Регіон-Хол", в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

12. На обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Регіон-Хол" зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2021 не була йому надіслана, а ознайомилося воно з нею лише 20.12.2021, крім того державний виконавець Дзвоник М. В., на думку скаржника, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) не повернула стягувачу пред`явлений не за місцем виконання наказ господарського суду.

13. Скаржник стверджує, що про вказані порушення йому стало відомо лише після безпосереднього ознайомлення 20.12.2021 з матеріалами виконавчого провадження № 67095421, після чого 29.12.2021 ТОВ "Регіон-Хол" звернулося до суду за захистом своїх прав, однак наведені обставини не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій.

14. ТОВ "Регіон-Хол" також вважає висновки суду апеляційної інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2021 винесена відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" такими, що прийняті з неправильним застосувань положень вказаного Закону.

15. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, оскільки, на думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо правомірності поновлення строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо скаргу подано не пізніше десятого дня після безпосереднього ознайомлення з цим документом.

16. АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу ТОВ "Регіон-Хол" залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

17. Державний виконавець Дзвоник М. В. направила до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у повному обсязі відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

18. ТОВ "Сатурн-11" правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

21. Стосовно посилань ТОВ "Регіон-Хол" на те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про неповажність причин пропуску строку на оскарження, оскільки не дослідили належним чином те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2021 не була йому надіслана, а воно ознайомилося з нею лише 20.12.2021, після чого 29.12.2021 звернулося до суду за захистом своїх прав, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

22. Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

24. Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

26. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

27. Положеннями статті 18 вказаного Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

29. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

30. Аналогічне право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця закріплене в статті 339 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

31. Строки для звернення з такою скаргою встановлені частиною першою статті 341 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

32. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час складання акта державного виконавця від 09.11.2021 про невиконання наказу Господарського суду Львівської області від 16.03.2021 № 914/2265/20 директор ТОВ "Регіон-Хол" зробив в ньому відмітку про те, що жодної постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував, про існування провадження дізнався лише 09.11.2021.

33. Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

34. Таким чином, ТОВ "Регіон-Хол" було обізнане про існування виконавчого провадження з 09.11.2021 та мало можливість вчинити всі необхідні дії для отримання постанови про відкриття виконавчого провадженні від 11.10.2021 та оскарження її у разі незгоди.

35. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Регіон-Хол" на його звернення до державної виконавчої служби від 17.11.2021 № 51 та № 52 державним виконавцем Дзвоник М. В. надано відповіді з надсиланнями копій матеріалів виконавчого провадження (листи від 03.12.2021 № В-3/72363 та № В-3/72641), які відповідно до реєстру відправлень рекомендованої кореспонденції були відправлені на адресу, зазначену скаржником, а саме: 79049, м. Львів, просп. Червоної Калини, 62а. Однак зазначена кореспонденція була повернута Акціонерним товариством "Укрпошта" з поштової відміткою на конверті "адресат відсутній за вказаною адресою".

36. Разом з тим, враховуючи, що вказані документи, в тому числі копії матеріалів виконавчого провадження, направлялися на адресу ТОВ "Регіон-Хол", яка ним була самостійно зазначена, а інша адреса ним не повідомлялась, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що скаржник є таким, який ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження, навіть незважаючи повернення вказаних матеріалів до державної виконавчої служби з причини "адресат відсутній за вказаною адресою".

37. Суд касаційної інстанції зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку державного виконавця Дзвоник М. В., а тому не може свідчити про неправомірність його дій (близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

38. За відсутності в матеріалах справи підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яка повернулася до державної виконавчої служби у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

39. У зв`язку з цим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим твердження ТОВ "Регіон-Хол" про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про неповажність причин пропуску строку на оскарження та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення скарги ТОВ "Регіон-Хол" на дії державного виконавця Дзвоник М. В. без розгляду.

40. Суд касаційної інстанції також не погоджується з доводами касаційної скарги щодо того, що висновки суду апеляційної інстанції про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2021 відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" є такими, що прийняті з неправильним застосувань положень вказаного Закону.

41. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

42. Водночас, частиною третьою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

43. Розділ VIII Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає порядок виконання рішень немайнового характеру.

44. Стаття 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок виконання рішень, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Так, у разі відмови боржника від вчинення таких дій для нього настають негативні наслідки у вигляді можливого накладення штрафу та внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення, однак для стягувача це не тягне поновлення порушеного права.

45. У той же час, стаття 66 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок виконання рішення про виселення боржника. За визначеним порядком, у разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

46. Тобто, судове рішення про виселення боржника не є рішенням, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії (в розумінні частини третьої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження"), оскільки: наказ про примусове виконання судового рішення (про виселення) не містить вимог зобов`язального характеру для боржника (відсутні вимоги щодо вчинення певних дій боржником) та вказане рішення виконується в примусовому порядку державним виконавцем (це рішення не зобов`язує саме боржника вчинити певні дії); виконання рішення зобов`язального характеру досягається лише в результаті вчинення певних прописаних у виконавчому документі дій зобов`язаної особи, натомість рішення про виселення (без добровільного виконання) виконується примусово без потреби у діях особи, яку виселяють; порядок виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, врегульовано статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження"; порядок виконання рішення про виселення боржника врегульовано статтею 66 Закону України "Про виконавче провадження".

47. Крім того, невиконання в добровільному порядку (самостійно) рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії та рішення про виселення боржника несе за собою різні наслідки: а) можливе накладення штрафу та внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення (щодо рішень зобов`язального характеру); примусове виконання рішення державним виконавцем (щодо рішень про виселення); б) рішення про виселення в будь-якому випадку виконується державним виконавцем примусово, натомість рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії не може бути виконано в примусовому порядку державним виконавцем (в цьому випадку можливі лише стимулюючі заходи у вигляді накладення штрафу на боржника та ініціювання порушення кримінального провадження).

48. Відтак, у даному випадку AT КБ "ПриватБанк" відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" мало право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби: за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

49. Таким чином, державним виконавцем Дзвоник М. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.10.2021 за місцезнаходження боржника з дотриманням положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

50. У касаційній скарзі ТОВ "Регіон-Хол" також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах, які ухвалені за інших фактичних обставин.

51. Суд касаційної інстанції вважає вказані доводи касаційної скарги необґрунтованим з огляду на таке.

52. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

53. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

54. Судом першої інстанції, як зазначає скаржник в касаційній скарзі, було безпідставно враховано висновки у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г, від 20.10.2020 у справі № 5019/337/11, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 24.02.2021 у справі № 756/9582/14-ц, від 08.10.2021 та від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

55. Разом з тим, у вказаних справах судами розглядалися скарги на дії (бездіяльність) державних та приватних виконавців, зокрема, щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, невжиття заходів примусового характеру та повернення виконавчого документу стягувачу.

56. Таким чином, спірні правовідносини у наведених справах не є тотожними, тобто однаковими, зі спірними правовідносинами у справі № 914/2265/20, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, проте є подібними за змістом, об`єктом спору та правовим регулюванням.

57. З приводу доводів скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо правомірності поновлення строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо скаргу подано не пізніше десятого дня після безпосереднього ознайомлення з цим документом, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим для з`ясування законності чи необґрунтованості оскаржуваної ухвали не має істотного значення обставина непідтвердження зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідне посилання скаржника ґрунтується на помилковому ототожненні ним підстави касаційного оскарження, яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті (передусім оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, що нормативно врегульовані окремо (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 31.08.2021 у справі № 910/27779/14, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14).

58. Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга ТОВ "Регіон-Хол" є необґрунтованою, а правові підстави для скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 та ухвали Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. За змістом частин першої, третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

60. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.