910/13980/20 Про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 22.06.2022 Прийняття

у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання правомочними загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт" від 07.05.2018. Також просив визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 та зобов`язати внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Аргос Стандарт" у зв`язку із скасуванням наказу № 1925/5 від 21.06.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1925/5 від 21.06.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Постановлено Міністерству юстиції України внести зміни до ЄДРПОУ стосовно ТОВ "Аргос Стандарт" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 9Б, офіс 601, код ЄДРПОУ 39223626) у зв`язку із скасуванням наказу МЮУ № 1925/5 від 21.06.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання правомочними загальних зборів ТОВ "Аргос Стандарт" від 07.05.2018 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/13980/20 та викладено її в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/13980/20 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" на користь позивача по 16 666, 66 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для здійснення розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі, вказаній в акті № 1 від 23.04.2021 (60 000,00 грн) та, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.03.2019 у справі № 914/359/18, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, здійснив їх розподіл із суми 50 000, 00 грн, погодженій сторонами у договорі про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020, укладеному між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро "Наталії Василенко" (бюро). Встановивши вказане, а також те, що відповідачами не доведено на підставі належних та допустимих доказів обставин необґрунтованості заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн, стягнув з МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" на користь позивача по 16 666,66 грн витрат на професійну правничу допомогу, які є пропорційними до задоволених позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 змінено додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 в частині стягнення правничої допомоги.

Вирішено стягнути з МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" на користь ОСОБА_1 по 8 333, 33 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткове рішення залишено без змін.

Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000, 00 грн, яка була узгоджена у договорі про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020. При цьому, врахувавши, що при вирішенні спору було задоволено одну позовну вимогу з двох, яка пред`являлась до трьох відповідачів, результати розгляду спору, дійшов висновку про стягнення з кожного відповідачів - МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" на користь позивача по 8 333, 33 витрат на професійну правничу допомогу та змінив в цій частині рішення суду першої інстанції.

25.05.2022 МЮУ подало касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з МЮУ на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та прийняти рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, від 07.12.2018 у справі № 922/749/18. Посилається на те, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати: критерій розумності розміру цих витрат; конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін; витрати мають бути співрозмірними із ціною позову. Зазначає, що позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а тому цей факт теж треба враховувати при вирішені питання розподілу цих витрат, що судами не було належним чином здійснено.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів. Зокрема, зазначає, що суди при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу надали оцінку доводам і доказам сторін щодо розподілу цих витрат, керувались такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їх розміру, враховуючи конкретні обставини справи. Стверджує про безпідставність посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, адже правовідносини у цих справах і справі, яка переглядається, не є подібними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - 1, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

У п. п. 73, 74 постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 914/1191/20 міститься висновок, що гонорар адвоката може існувати в двох формах - як фіксований розмір та погодинна оплата. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі ст. 30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 60 000, 00 грн, позивач надав:

-копію договору про надання професійної правничої допомоги № 01-0709/2020 від 07.09.2020, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро "Наталії Василенко" (бюро), за п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, бюро зобов`язується здійснювати захист прав та інтересів клієнта (в тому числі, але не обмежуючись, у кримінальних провадженнях, цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення), а також представництво, зокрема, в усіх судах України, та надавати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт - сприяти наданню правової допомоги, сплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Правову допомогу за цим договором надає адвокат Василенко Н.С. (п. 1.4 договору (а.с. 85-87, т. 1);

- копію додаткової угоди № 01 від 07.09.2020 до договору, в якій сторони дійшли згоди, що бюро надає клієнту правову допомогу в спорі з ОСОБА_2, МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" щодо визнання загальних зборів учасників ТОВ "Аргос Стандарт" від 07.05.2018 правомочними, а також щодо визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 21.06.2018 № 1925/5, зобов`язання МЮУ внести зміни до ЄДРПОУ щодо ТОВ "Аргос Стандарт" у зв`язку із скасуванням наказу МЮУ № 1925/5 від 21.06.2018; за п. 1.3 додаткової угоди розмір винагороди бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у п. 1.1 цієї додаткової угоди до договору, становить грошову суму в національній валюті України (грн) у розмірі 50 000,00 грн (а.с. 88, т. 1);

-копію ордеру серії КС № 748259 від 14.09.2020 на надання адвокатом Василенко Н.С. правничої (правової) допомоги позивачу та копію свідоцтва серії КС № 8632/10 від 27.12.2019 про право на заняття Василенко Н.С. адвокатською діяльністю (а.с. 89-90, т. 1);

- копію акту № 01 від 23.04.2021, з якого вбачається, що бюро надало клієнту професійну правничу допомогу на суму 60 000,00 грн у справі № 910/13980/20, на що затратило 20 год (20 год. * 3 000,00 грн - вартість однієї години надання послуг = 60 000,00 грн (а.с. 118, т. 2).

Надавши оцінку наявним у справі документам на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у господарському суді, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що для цілей розподілу понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі необхідно виходити з їх розміру, погодженого в договорі - 50 000,00 грн, а не в акті, який за своєю правовою природою є лише документом, що фіксує факт передачі позивачу відповідних послуг і ці висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 18.05.2022 у справі № 914/1191/20, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

При цьому, суди встановили, що відповідачами МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" не спростовано, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000, 00 грн при розгляді справи у суду першої інстанції є необхідними, що їх розмір є розумним та виправданим, а також не доведено, що заявлений позивачем розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.

Встановивши вказане, врахувавши результати розгляду справи - задоволення однієї з двох позовних вимог ОСОБА_1 до двох відповідачів МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" (в позовній вимогі до ОСОБА_2 відмовлено), що не було належним чином взято до уваги судом першої інстанції, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, суд апеляційної інстанцій правомірно стягнув з кожного з відповідачів МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт" на користь позивача по 8 333, 33 грн витрат на професійну правничу та змінив в цій частині рішення суду першої інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції у сумі 8 333, 33 грн (з кожного з відповідачів МЮУ, ТОВ "Аргос Стандарт") відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, що МЮУ не спростовано у касаційній скарзі.

Щодо посилань відповідача МЮУ на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, від 07.12.2018 у справі № 922/749/18, необхідно зазначити, що у цих справах суди за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу, вирішували питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймали судові рішення, ніж у справі, яка переглядається.

Доводи відповідача МЮУ про те, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не було враховано необхідних критеріїв щодо їх розподілу (розумності їх розміру, необхідності тощо) спростовуються висновками з цього питання суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховував такі ж критерії, якими керувалась Велика Палата Верховного Суду і Верховний Суд у вказаних скаржником постановах. А незгода МЮУ із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується з нього у цій справі, не свідчить про неправильно здійснений судом апеляційної інстанції розподіл цих витрат.