925/1701/20 Про визнання недійсними договорів про надання місцевої гарантії - 21.06.2022 Прийняття

1.1. Рада звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до Підприємства та Компанії про визнання недійсними договорів про надання місцевої гарантії №№ 182/1/1730-МГ, 182/2/1730-МГ, 182/3/1730-МГ, 182/4/1730-МГ, 182/5/1730-МГ, укладених 26.12.2018 Радою, Підприємством і Компанією (далі - Договори гарантії).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що в листопаді 2018 року опалювальний сезон 2018/2019 років у місті Сміла опинився в залежності від монопольного становища Компанії, яка висувала неприйнятні умови для постачання газу Підприємству шляхом прийняття боргів за природний газ від приватної юридичної особи, у зв`язку з чим 26.12.2018 було укладено одинадцять договорів переведення боргу, п`ять договорів реструктуризації заборгованості та спірні п`ять договорів про надання місцевої гарантії на загальну суму 62 067 690,42 грн. Порушуючи вимоги статей 17, 18 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), статті 73-2 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон України від 03.11.2016 № 1730-VIII (1730-19) ), секретар Ради погодив договори реструктуризації і уклав Договори гарантії під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. Спірні договори порушують право територіальної громади міста Сміла в особі Ради вирішувати питання місцевого значення, обмежують право розпоряджатися коштами громади та майном, що перебуває у комунальній власності.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, позов задоволено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що Рада як колегіальний орган місцевого самоврядування не схвалювала Договорів гарантії та не вчиняла дій на їх виконання, а самі договори укладені під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, що підтверджується матеріалами справи та є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статті 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Компанія, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Договори гарантії укладені під впливом тяжких обставин та за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Боргові зобов`язання у Підприємства виникли в силу закону, а реструктуризація цієї заборгованості відбувалась за погодженням Ради в межах процедури врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій. Ризик зриву опалювального сезону в місті Сміла виник не з вини Компанії, а внаслідок неукладення Підприємством завчасно відповідного договору з постачання газу на ринку природного газу.

4.2. Рада своїми діями шляхом погодження договорів реструктуризації, підписання оспорюваних Договорів гарантії, звернення з проханням відтермінувати погашення заборгованості схвалила спірні правочини.

4.3. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах.

4.4. Скаржник наголошує на тому, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується опалювального сезону та має виняткове значення для нього (скаржника).

5. Доводи інших учасників справи

Підприємство і Рада у поданих відзивах на касаційну скаргу зазначили про безпідставність її доводів та просили оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначають, що факт укладення договорів переведення боргу, договорів реструктуризації заборгованості та спірних Договорів гарантії під впливом тяжких обставин, обумовлених необхідістю уникнення зриву опалювального сезону 2018/2019 років у місті Сміла, встановлено рішеннями судів, прийнятими за результатами оскарження договорів переведення боргу та договорів реструктуризації, які набрали законної сили. На момент розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції більшість договорів переведення боргу та всі договори реструктуризації визнано недійсними саме з наведених підстав, наявність яких відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України (1798-12) ) не підлягає повторному доведенню.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Місто Сміла в зимовий (опалювальний) період 2018/2019 років потерпало від припинення газопостачання на котельні з підстав існування заборгованості попереднього виробника послуг. Рішенням виконкому Ради "Про початок опалювального сезону 2018/2019 років в місті Сміла" від 24.10.2018 № 357 вирішено розпочати опалювальний сезон 2018/2019 років теплопостачальним організаціям міста з 25.10.2018, насамперед лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам. Опалювальний сезон у зазначений термін розпочато не було. Низький температурний режим та снігопади на початку листопада 2018 року в сукупності з відсутністю тепла стали причиною визнання ситуації, що склалася в місті, надзвичайною подією, що підтверджується протоколом позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконкому Ради від 13.11.2018 № 28. Наслідком цього стало переміщення хворих між лікувальними закладами міста та області, зупинення навчального процесу в закладах загальної середньої освіти до моменту подачі теплової енергії згідно з рішенням виконкому Ради "Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти міста" від 12.11.2018 № 393.

6.2. Підприємство є монополістом у сфері постачання теплової енергії в місті Сміла, його засновником відповідно до статуту, затвердженого рішенням Ради від 29.03.2018 № 67-20/VII, є територіальна громада в особі Ради. Теплова енергія, яка виробляється на теплогенеруючих об`єктах Підприємства, має безперебійно постачатися до 8 994-х споживачів міста (з яких населення - 8 823 абоненти, бюджетні установи/організації - 46 абонентів, інші підприємства, установи, організації - 125 абонентів). Обов`язок Підприємства з постачання теплової енергії споживачам може бути виконаний лише за умови належного постачання природного газу в обсязі, необхідному для вироблення теплової енергії, на підставі договору, укладеного з постачальником газу відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) .

6.3. З метою своєчасного початку опалювального сезону 2018/2019 років Підприємство зверталось до Компанії з листами від 25.07.2018 № 983 та від 16.11.2018 № 1420 з проханням укласти договір на постачання природного газу, однак Компанія висувала як умову для його укладення вимогу про переведення боргу попереднього постачальника тепла - товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (далі - Товариство) у розмірі 85 523 301,00 грн. на Підприємство (лист від 20.08.2018 № 26-5283/1.2-18).

6.4. За результатами позачергового засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради (протокол від 13.11.2018 № 28) акціонерне товариство "Черкасигаз" зобов`язали почати фізичну доставку газу Підприємству. Це призвело до бездоговірного відбору газу Підприємством у листопаді 2018 року та нарахування 30 971 059,20 грн. заборгованості за послуги балансування газової мережі.

6.5. 15.11.2018 відбулося позачергове засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України, оформлене протоколом № 9, щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації у місті Сміла, пов`язаної із відсутністю теплопостачання, на якому вирішено: рекомендувати Компанії разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Ради невідкладно забезпечити газопостачання теплогенеруючих та теплопостачальних організацій міста Сміла і укласти необхідні договори.

6.6. Незважаючи на рекомендації цієї комісії та звернення Ради з листом від 16.11.2018 № 230/01-01-04 невідкладно укласти з Підприємством необхідні договори, Компанія так і не уклала з ним договір на постачання природного газу.

6.7. 09.11.2018 Рада прийняла рішення № 80-2/VII "Про надання гарантії Смілянської міської ради ПАТ "НАК "Нафтогаз України", яким, зокрема, вирішено надати гарантію для забезпечення виконання зобов`язань за договорами постачання природного газу між Підприємством та Компанією. Гарантія надається на строк дії договорів, але в будь-якому разі - до повного виконання зобов`язань за ними.

6.8. 26.12.2018 Компанія (кредитор), Товариство (первісний боржник) і Підприємство (новий боржник) уклали одинадцять тристоронніх договорів переведення боргу №№ 14/3519/18, 14/3520/18, 14/3521/18, 14/3522/18, 14/3523/18, 14/3524/18, 14/3525/18, 14/3526/18, 14/3527/18, 14/3528/18, 14/3529/18 (далі - Договори переведення боргу), на загальну суму 85 523 301 грн.

6.9. Цього ж дня Компанія (кредитор) і Підприємство (боржник) уклали п`ять договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ: №№ 182/1/1730-РЗ, 182/2/1730-РЗ, 182/3/1730-РЗ, 182/4/1730-РЗ, 182/5/1730-РЗ (далі - Договори реструктуризації), за умовами яких Підприємство зобов`язалося сплатити на користь Компанії реструктуризовану заборгованість на загальну суму 62 067 690,42 грн.

6.10. Також 26.12.2018 Рада (гарант), Компанія (бенефіціар) і Підприємство (принципал) уклали Договори гарантії на загальну суму 62 067 690,42 грн., за умовами яких:

гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов Договорів реструктуризації (пункти 1.1);

гарантією за цими договорами забезпечується виконання принципалом платіжних зобов`язань, передбачених Договорами реструктуризації, включаючи і зобов`язання щодо сплати непогашеної суми заборгованості у випадку дострокового її стягнення, в тому числі у випадку розірвання Договорів реструктуризації відповідно до цих договорів та частини п`ятої статті 5 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII (пункт 1.2);

гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) (пункти 1.3);

надана в межах договорів гарантія є безвідкличною та безумовною (пункти 1.5);

відповідальність гаранта обмежується сумою гарантії, що обумовлена в пункті 2.1 цих договорів. Після кожного гарантійного платежу зобов`язання за гарантією будуть зменшуватись на суму здійсненого гарантійного платежу, а у випадку сплати на користь бенефіціара повної суми гарантії, вона вважається виконаною та припиняє свою дію (пункти 2.3);

при настанні гарантійного випадку гарант зобов`язаний без будь-яких заперечень або оскаржень здійснити гарантійний платіж на письмову вимогу бенефіціара в розмірі невиконаних принципалом зобов`язань за Договорами реструктуризації, щодо яких настав строк платежу, а у випадку дострокового стягнення непогашеної заборгованості по Договорах реструктуризації або у випадку їх розірвання - у розмірі непогашеної суми заборгованості принципала за Договорми реструктуризації (пункти 4.1);

гарант зобов`язаний передбачити витрати на виконання умов цих договорів у відповідному місцевому бюджеті на строк дії гарантії (пункти 4.4);

договори вважаються укладеними з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діють протягом 5 років та 2 місяців, до 26.02.2024 року (пункти 11.1).

6.11. Вважаючи, що Договори гарантії укладені без погодження з Радою як колегіальним органом місцевого самоврядування, а також що Договори переведення боргу, Договори реструктуризації, а отже, і Договори гарантії укладені поза волею сторін, під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах для Підприємства, Рада звернулася до суду з позовом у цій справі з метою захисту інтересів територіальної громади міста Сміла.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Відповідно до частин першої - третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.2. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

7.3. Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, визначено Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII (1730-19) , за змістом частини четвертої та шостої статті 5 якого встановлено, що виконання зобов`язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації. Реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 17 БК України місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частини перша, друга статті 59 цього Закону).

7.4. Отже, в розумінні зазначених норм для забезпечення виконання зобов`язань комунального підприємства, перед тим як укладати оскаржувані Договори гарантії, необхідне відповідне рішення органу місцевого самоврядування, у цьому випадку - Ради, прийняте на її засіданні.

7.5. За результатами розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій з`ясували, що матеріали справи не містять рішення Ради як органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить Підприємство, яким би було погоджено укладення Договорів реструктуризації та спірних Договорів гарантії.

Суди дослідили зміст рішення Ради "Про надання гарантії Смілянської міської ради ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 09.11.2018 № 80-2/VII, на яке посилалася Компанія в обґрунтування наявності такого погодження, та встановили, що воно не є "відповідним рішенням забезпечення виконання зобов`язань" в розумінні частини четвертої статті 5 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII. Зі змісту цього рішення вбачається, що воно стосується надання гарантії для забезпечення виконання зобов`язань за договорами постачання природного газу між Підприємством і Компанією, що й зазначено у пункті 1 рішення, і не має посилань на погодження Договорів реструктуризації або Договорів гарантії.

У подальшому, після укладення оспорюваних правочинів Рада як колегіальним орган, не приймала рішень про затвердження Договорів гарантії, укладених посадовими особами Ради від її імені, як і не вчиняла дій на їх виконання.

7.6. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про те, що з порушенням вимог частини другої статті 17 БК України та частини четвертої статті 5 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII спірні Договори гарантії укладено за відсутностості погодження Ради як колегіального органу місцевого самоврядування.

7.7. Наведеним спростовуються відповідні доводи скаржника, викладені у його касаційній скарзі, які в цій частині по суті зводяться до його незгоди зі встановленими судами обставинами справи та наданій доказам оцінці, що виходить за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

7.8. Водночас відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

7.9. Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність у особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з цих підстав є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

7.10. За встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій вирішили, що укладення спірних Договорів гарантії відбулося під впливом тяжких обставин та на невигідних для Ради і Підприємства умовах з урахуванням того, що:

- на початку опалювального сезону 2018/2019 років діяльність Підприємства з теплопостачання та подальше безперебійне функціонування всіх соціально-значимих об`єктів міста Сміла опинилося в прямій залежності від позиції Компанії, яка відмовлялася від укладання договору на постачання природного газу Підприємству до укладення зазначених договорів;

- Договори переведення боргу, Договори реструктуризації та укладені на їх забезпечення спірні Договори гарантії були вчинені з метою початку опалювального сезону 2018/2019 років у місті Сміла для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста, збереження функціонування його мережі опалення, а також з метою припинення несанкціонованого відбору газу Підприємством;

- до укладення 26.12.2018 Договорів переведення боргу, Договорів реструктуризації та спірних Договорів гарантії у Підприємства був відсутній борг перед Компанією за постачання природного газу;

- згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік вартість активів Підприємства становила 17 695 300,00 грн.; водночас Підприємство взяло на себе зобов`язання сплатити на користь Компанії 62 067 690,42 грн. боргу первісного боржника, що становить більше 350 відсотків вартості всіх його активів. Надання Радою гарантії за такими зобов`язаннями Підприємства перед Компанією призводить до порушення права територіальної громади розпоряджатися коштами та майном, що перебуває у комунальній власності.

7.11. При цьому попередні судові інстанції врахували, що рішеннями господарського суду Черкаської області від 07.04.2020 зі справи № 925/1545/19, від 10.06.2020 зі справи № 925/1368/19, а також постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 зі справи № 925/553/20 (які набрали законної сили) з наведених підстав Договори переведення боргу № 14/3525/18, № 14/3520/18, №14/3524/18 визнані недійсними у зв`язку з тим, що за таких умов вони укладені під впливом тяжких обставин та є невигідними. Оскільки Договори переведення боргу, Договори реструктуризації і Договори гарантії укладалися в один день та мали спільну мету - укладення між Підприємством і Компанією договору постачання природного газу з метою недопущення зриву опалювального сезону, ці обставини в силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

7.12. Отже, позивач довів, що спірні Договори гарантії він вчинив під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах з метою захисту інтересів територіальної громади міста Сміла щодо початку опалювального сезону 2018/2019 років та припинення несанкціонованого відбору газу Підприємством. Верховний Суд з такими висновками судів погоджується, вважає їх правомірними та належним чином обґрунтованими.

7.13. Касаційна скарга Компанії в цій частині зводиться до доведення обставин законності укладення Договорів переведення боргу та Договорів реструктуризації в межах процедури врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій згідно із Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII (1730-19) . Однак законність укладення цих договорів не є предметом розгляду в цій справі та встановлюється у межах інших судових спорів між Радою, Компанією та Підприємством.

7.14. Стосовно посилання скаржника на те, що "на сьогодні" відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми статті 233 ЦК України у подібних правовідносинах, Суд зазначає, що у цій справі відсутні підстави для формування такого висновку, оскільки суди дослідили докази та встановили обставини, які мають індивідуальний характер, притаманні для правовідносин, які виникли саме між сторонами справи, які є суб`єктами таких правовідносин.

При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.15. Доводи скаржника стосовно фундаментального значення питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовчої практики, її значного суспільного інтересу та виняткового значення для скаржника не можуть бути оцінені в контексті законності або незаконності оскаржуваних судових рішень. У розумінні норм процесуального права (частина третя статті 287 ГПК України) вони мають значення лише у вирішенні питання щодо можливості касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до яких справа № 925/1701/20 не належить.

7.16. Решта доводів касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не впливають на них.

7.17. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Прийняті зі справи рішення і постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи Компанії про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

8.2. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Компанії без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9. Судові витрати

З огляду на те що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі наведеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Черкаської області від 06.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 зі справи № 925/1701/20 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.