ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ
ПОСТАНОВА
від 16 грудня 2008 року
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - ОДПІ) справу за позовом Закритого акціонерного товариства агрофірми "Авіс" (далі - ЗАТ "Авіс") до ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання відповідача надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), встановила:
У січні 2006 року ЗАТ "Авіс" звернулося до ОДПІ із зазначеним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2005 року N 0000042640/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 253333 грн., прийняте на підставі акта перевірки від 16 грудня 2005 року N 39423421332083. Також позивач просив суд зобов'язати відповідача надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Господарський суд Хмельницької області постановою від 27 березня 2006 року у позові відмовив.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року постанову суду першої інстанції змінено. Резолютивну частину постанови викладено у редакції, за якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 26 грудня 2005 року N 0000042640/0. У задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати висновок територіальному відділенню державного казначейства про відшкодування ПДВ відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2 грн. 55 коп. державного мита.
Ухвалою від 30 липня 2008 року Вищий адміністративний суд України постанову апеляційного суду залишив без змін.
У поданій скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати судові рішення апеляційного і касаційного судів й залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області. На обґрунтування скарги він посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2007 року в іншій справі, у якій, на його думку, неоднаково застосовано пункт 1.8 статті 1; пункти 7.4, 7.7 статті 7; пункти 11.21, 11.29 статті11 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР)
).
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню, оскільки вона встановила неоднакове застосування пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР.
У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав, що положення вищезазначеної норми на спірні правовідносини не поширюються. Водночас у доданій до скарги постанові від 22 березня 2007 року цей суд дійшов протилежного висновку.
Судами установлено, що згідно з установчими документами ЗАТ "Авіс" є сільськогосподарським товаровиробником і відповідно до вимог Закону України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок" воно було платником такого податку у 2005 році.
1 серпня 2005 року ЗАТ "Авіс" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (продавець) уклали договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, відповідно до якого останнє зобов'язувалося передати, а позивач прийняти і оплатити будівельні матеріали згідно з накладними. За будівельні матеріали покупець сплатив продавцю 1520000 грн., у тому числі 253333 грн. 33 коп ПДВ.
Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ОДПІ виходила з того, що внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту загальної декларації вищезазначеної суми ПДВ при придбанні основних фондів для використання у власній господарській діяльності було безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування з цього податку.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що доводи скаржника є обґрунтованими, а висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій - безпідставними з огляду на нижченаведене.
У пункті 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону N 168/97-ВР (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на час виникненняспірнихправовідносин) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягаєсплаті до бюджету сільськогосподарськимипідприємствамивсіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочнупродукцію та м'ясопродукти, вироблені у власнихпереробних цехах, повністюзалишається в розпорядженніцихсільськогосподарськихпідприємствіспрямовується на підтримкувласноговиробництватваринницькоїпродукції та продукціїптахівництва. Порядок нарахуваннязазначенихкоштіввстановлюєтьсяКабінетомМіністрівУкраїни.
Пунктом 11.29 тієї самої статті зупинено до 1 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (z0250-97)
(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону N 168/97-ВР (168/97-ВР)
) суми ПДВ повністюзалишаються в розпорядженні для цільовоговикористання, подаютьподатковудеклараціюз ПДВ (скорочену). До такоїподатковоїдеклараціївключаютьсялишетіоперації, щостосуютьсяспеціальнихрежимів, установленихзазначеними пунктами.
Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.
Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР, іподатковезобов'язання, іподатковий кредит декларує за спеціальноюподатковоюдекларацією. Оскількипозивач, реалізовуючипродукцію, на підставізазначеноїнорми не сплачуєцейподаток до бюджету, а декларуєподатковізобов'язання за спеціальноюподатковоюдекларацією, використовуючикоштивідповідно до Порядку, то йподатковий кредит із ПДВ, сформований за операціямизреконструкціїптахофабрики, маєвключатися до тієїсамоїдекларації та відповіднозменшувати суму, щозалишається в розпорядженнісільськогосподарськоготоваровиробника.
Таким чином, твердження суду апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, щодо обґрунтованості включення ПДВ з вартості придбаних будівельних матеріалів до загальної декларації з цього податку є безпідставним.
З урахуванням наведеного скарга ОДПІ підлягає задоволенню, рішення касаційного та апеляційного судів - скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
Скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2008 року, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року скасувати й залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області від 27 березня 2006 року.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
|
О. О. Терлецький
|
Судді :
|
М. Б. Гусак
|
|
В. Л. Маринченко
|
|
П. В. Панталієнко
|
|
Ю. Г. Ті тов
|