Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та надає відповіді на порушені у зверненні питання.

Як зазначено у запиті, Товариство надає послуги з перевезення пального річковими та морськими суднами в залежності від заявок замовників (імпортерів) та напрямків перевезення з використанням як самохідних суден, так і з використанням барж.

Підприємство запитує:

1. Чи правомірно розпочинати перевезення пального в транспортному засобі до завершення реєстрації акцизної накладної, складеної розпорядником акцизного складу пересувного, у зв'язку з таким перевезенням?

2. Який максимальний дозволений строк знаходження пального у морському/річковому судні у місці стоянки такого судна без отримання ліцензії власником пального чи перевізником на право зберігання пального?

До запитань 1 та 2.

Відповідно до вимог пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу (2755-17) (у редакції, яка набуває чинності з 01.07.2019 р.) платниками акцизного податку є, зокрема, але не виключно, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) з 01.07.2019 р. розпорядником акцизного складу для пального є суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України (пп. 14.1.61п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) ).

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Згідно з пп. 14.1.2241п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) розпорядником акцизного складу пересувного для пального є суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу (2755-17) .

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Отже, якщо Товариство не є розпорядником акцизного складу та надає послуги з перевезення пального річковим та морським транспортом за заявками замовників (імпортерів), тобто здійснює тільки перевезення пального, яке належить імпортеру, Товариство не є розпорядником акцизного складу пересувного та платником акцизного податку з реалізації пального. Тому у Товариства відсутній обов'язок складати акцизну накладну. Такий обов'язок є у особи, що здійснює реалізацію пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (2755-17) , зокрема, імпортера пального.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним пп. "а" п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 Кодексу (2755-17) .

Транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (пп. 230.1.5. п. 230.1 ст. 230 Кодексу (2755-17) - у редакції, яка набуває чинності з 01.07.2019 р.).

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється автоматично на підставі:

даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних;

заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового;

митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України.

Такі заявки подаються суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, забороняється.

Наслідком такого порушення (переміщення пального на митній території України транспортними засобами, відсутніми у Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий) може бути тимчасове вилучення відповідними контролюючими органами (до винесення рішення суду) такого пального та транспортних засобів з вільного обігу та подання відповідних матеріалів до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) (п. 228.3 ст. 228 Кодексу (2755-17) ).

З огляду на викладене вище Товариству до здійснення транспортування пального морським або річковим транспортом необхідно перевірити наявність транспортного засобу, яке буде здійснювати таке транспортування, у Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщеному на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до статті 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 481 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального. Звертаємо увагу Товариства, що відповідно до Закону N 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб'єктом господарювання як на праві власності, так і користування. Також, Законом N 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Згідно з статтею 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону N 481 не містять.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексуУкраїни визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону N 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі зокрема пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу (2755-17) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.