КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 20 серпня 1993 р. № 661
Київ
|
Про затвердження Положення про моніторинг земель
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Положення про моніторинг земель, що додається.
2. Установити, що роботи з ведення моніторингу земель здійснюються за рахунок державного бюджету в межах асигнувань на проведення земельної реформи та частини коштів від плати за землю, що надходять до місцевих бюджетів.
Прем'єр-міністр України
|
Л.КУЧМА
|
Перший заступник Міністра
Кабінету Міністрів України
|
В.НЕСМІХ
|
ЗАТВЕРДЖЕНЕ
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 серпня 1993 р. № 661
ПОЛОЖЕННЯ
про моніторинг земель
1. Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
Об'єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них.
Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів.
Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Мінагрополітики відповідно до затвердженого ним положення.
2. Залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій проводиться такий моніторинг земель:
національний - на всіх землях у межах території України;
регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
локальний - на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.
3. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також проведення оцінки:
стану використання земельних ділянок;
процесів, пов'язаних із змінами родючості грунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури грунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;
стану берегових ліній річок, морів, озер, заток,водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;
процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;
стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.
Спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності їх проведення поділяються на:
базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
періодичні (через рік і більше);
оперативні (фіксують поточні зміни).
3-1. Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:
виконання спеціальних зйомок і обстежень земель;
виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.
На локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр.
4. Стан земельного фонду оцінюється шляхом аналізу ряду послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.
5. Інформаційне забезпечення моніторингу земель складається з даних, які мають необхідну повноту для об'єктивної оцінки ситуації, її моделювання та прогнозування.
6. Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр за участю Мінприроди, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА.
7. Основою технічного забезпечення моніторингу є автоматизована інформаційна система.
8. Інформація, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється по районах, містах, областях, Автономній Республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і передається в пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.
Форма та порядок надання інформації з моніторингу земель затверджується Мінагрополітики.
За результатами оцінки стану земель складаються звіти, прогнози та рекомендації, що подаються до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держгеокадастру для вжиття заходів до запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.