МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 051-205/8-1548/822 від 11.05.2002
Міністерство фінансів України на виконання доручення Кабінету
Міністрів України вад 19.04.2002 р. N 21 розглянуло лист
Мінпромполітики щодо нарахування податку на прибуток АТ внаслідок
донарахування курсових різниць і повідомляє.
Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону
( 334/94-ВР ) України "Про оподаткування прибутку підприємств", з
метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в
іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на
кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або
від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою
вартістю іноземної валюти, або заборгованості включається
відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку
- кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника
податку - дебітора за наслідками звітного періоду.
Таким чином, вказаний пункт розглядає порядок врахування
курсових різниць у кредитора, тобто платника податку, який
відвантажив товар (роботи, послуги) та очікує отримати іноземну
валюту (заборгованість), або у дебітора, тобто того платника
податку, який отримав товари (роботи, послуги) і за це повинен
перерахувати іноземну валюту.
Норми цього пункту не містять посилання на дебіторську чи
кредиторську заборгованість, виявлену за бухгалтерським обліком, а
чітко вказують на наявність заборгованості в іноземній валюті, або
передбачають надходження валюти від покупця чи її повернення
продавцю.
В другому реченні першого абзацу підпункту 7.3.6 чітко
визначено, якщо платник податку кредитор відвантажив свій товар
(роботи, послуги) та очікує надходження іноземної валюти, то при
позитивному значенні курсової різниці у такого платника податку
збільшуються валові доходи на позитивну суму курсових різниць та
збільшуються валові витрати на суму від'ємного значення курсової
різниці, визначеної на суму належної до отримання іноземної
валюти.
І навпаки, якщо платник податку дебітор, він отримав товари
(роботи, послуги), за які повинен розрахуватися валютою, то у
такого платника податку при позитивному значенні курсової різниці
зростають його валові витрати і при від'ємному значенні зростають
його валові доходи.
Зазначені норми Закону ( 334/94-ВР ) розглядають виключно
формування складу валових доходів та валових витрат, з врахуванням
моменту виникнення валових доходів та витрат за першою подією
згідно з нормами Закону ( 334/94-ВР ).
Тому у випадку попередньої оплати чи авансу, згідно з нормами
статті 11 Закону ( 334/94-ВР ), у платника податку (покупця)
сформувався склад валових витрат, а у платника податку (продавця)
сформувався склад валових доходів. У разі перерахування валюти у
вигляді авансу чи передоплати в податковому обліку не виникає
заборгованості у валюті у покупця, оскільки склад валових витрат
вже сформований за першою подією. В момент оприбуткування товарів
(робіт, послуг) також в податковому обліку не виникає додаткових
витрат, якщо поставка відбулася за звичайними цінами.
Платник податку (продавець), який отримав валюту у вигляді
авансів чи передоплати, сформував свої валові доходи і у нього
немає заборгованості в іноземній валюті, він повинен відвантажити
товари (роботи, послуги).
Враховуючи викладене, Міністерство фінансів вважає, що норми
підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 ( 334/94-ВР ) не регулюють
операції з попередньої оплати чи авансів, і підтримує роз'яснення
Державної податкової адміністрації України, надане із зазначених
питань в листі від 13.11.2001 р. N 347/2/15-1116 ( v0347225-01 ).
Що стосується питання перерахування заводом німецькій фірмі
валютних коштів у користування протягом 1995 - 1999 років у
вигляді попередньої оплати (авансу) і подальшого повернення цієї
суми заводу, то з метою оподаткування такі кошти неможливо
розглядати як передоплату чи аванс (поставки устаткування не
відбулося), тобто такі кошти не повинні обліковуватися у складі
валових витрат заводу.
Враховуючи, що вказана валюта була повернена заводу і
розміщена на депозитному рахунку у банку, то така валюта з метою
оподаткування повинна розглядатись як власні валютні кошти заводу
(готівка), на які нараховуються курсові різниці на кожну звітну
дату, відповідно до пункту 7.3 статті 7 Закону ( 334/94-ВР ).
Крім того, питання передачі валютних коштів в значних обсягах
у користування німецькій фірмі на період 1995 - 1999 років, з
подальшим поверненням таких коштів без відповідної компенсації за
Їх користування, вимагає детального дослідження на предмет
законності та правомірності здійснення таких операцій. Вважаємо за
доцільне поставити перед відповідними органами питання щодо
перевірки правомірності вилучення на тривалий час обігових коштів
заводу, створення дебіторської заборгованості і перевірити стан
роботи заводу щодо погашення дебіторської заборгованості.
Заступник Державного секретаря В.Регурецький
"Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації",
N 23/1-2, 10.06.2002 р.