ПРАВА РЕАБІЛІТОВАНОГО

Який статус і відповідно до нього пільги має особа, яка була народжена репресованою, а згодом реабілітованою матір'ю?

На жаль, у Законі "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (далі — Закон) від 17.04.1991 року про сім'ї реабілітованих, а надто новонароджених їх членів, майже не згадується.

Так, за ст. 1 Закону реабілітованими вважаються особи, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, у тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і з будь-якому іншому позасудо-вому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958 року.

"Визнано реабілітованими громадян, засуджених за: антирадянську агітацію і пропаганду згідно зт ст. 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958 року і ст. 62 КК Української РСР в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28.10.1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14.04.1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 КК Української РСР; порушення законів про відокремлення церк-вц від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою. Реабілітовано також осіб, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру. Щодо новонароджених дітей репресованого (-ної), то вони не набувають аналогічного статусу.

Дія ст. 1 Закону поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами. Відповідно до ст. 4 Закону реабілітовані були поновлені у всіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання у населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій. Вказане право поширене й на членів їх сімей. Визнано недійсними пов'язані з застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.

Крім того, у вигляді певного відшкодування реабілітованим громадянам час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій. Особам, які потребують поліпшення житлових умов, надано право на першочергове одержання житла. У разі смерті реабілітованої особи це право збережено за одним з подружжя, якщо вони не створили нову сім'ю, а також за батьками і дітьми, які проживали спільно до арешту і у зв'язку з застосуванням репресій втратили право на займане жиле приміщення та потребують поліпшення житлових умов.

Передбачено й інші права, такі, як одержання безпроцентної позики та першочергове забезпечення матеріалами для будівництва житла особам, які проживають у сільській місцевості, а також для пенсіонерів, інвалідів одержання пільгових путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок; безоплатне забезпечення автомо-

білем класу ЗАЗ-968М за наявності відповідних^медичних показників; безоплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) у сільській місцевості в межах адміністративного району; зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 відсотків у межах норм, передбачених чинним законодавством; позачергове надання медичної допомоги і 50-відсоткове зниження вартості ліків за рецептом; першочергове встановлення телефону.

Реабілітований або його спадкоємці першої черги — діти, у тому числі усиновлені, дружина і батьки або усиновителі померлого, а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця — також мали право на повернення вилучених будівель та іншого майна натурою (якщо будинок, незайнятий, а майно збе-реглрся). За відсутності такої можливості заявнику повинна була відшкодовуватися їх вартість, крім націоналізованого (муніципалізованого), на підставі відповідних нормативних актів. Заяви про таку компенсацію та повернення майна необхідно було подати не пізніше трьох років з моменту набрання чинності Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію. У разі коли трирічний строк пропущено з поважних причин, він може бути продовжений рішенням комісії ради депутатів з питань поновлення прав реабілітованих.

Отже, як випливає з норм Закону, діти (ненароджені на момент вчинення репресивних заходів) реабілітованого не мають інших пільг, крім відповідного права на відшкодування вартості конфіскованого майна.

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 25 від 22-28 червня 2002 року;