Повторні, додаткові та складні експертизи

Існують різні підстави для класифікації судових експертиз. Розрізняють експертизи первинні та повторні (за послідовністю проведення), основні і додаткові (за обсягом дослідження) та експертизи, які проводяться одним експертом або комісією експертів. Крім того, експертній практиці відомий поділ експертиз на однорідні та комплексні (за характером і обсягом використовуваних знань), однооб'єктні (малооб'єктні) та багатооб'єктні (за кількістю об'єктів дослідження), а також однорідні та неоднорідні, коли стосовно одних і тих же об'єктів ставляться запитання, що стосуються до предметів різних родів та видів експертиз.

Повторна експертиза

Підставами для призначення повторної експертизи можуть бути:

а) некомпетентність експерта;

б) застосування ним сумнівної методики дослідження;

в) невідповідність висновків дослідній частині висновку;

г) сумнівність висновків внаслідок того, що експерт вийшов за межі 'своєї компетенції;

д) недотримання прав обвинуваченого та інші грубі порушення кримінально-процесуального закону при проведенні експертизи;

е) суперечність висновків експерта іншим зібраним у справі доказам.

Стаття 75 КПК України не конкретизує підстави призначення даної експертизи, а лише зазначає необґрунтованість висновку, суперечність його іншим матеріалам справи та сумнівність.

Повторна експертиза проводиться по тих самих фактичних даних для вирішення питань, з яких раніше вже був наданий висновок. Відповідно, повторна експертиза — це не обов'язково друга за рахунком, вона може бути третьою, четвертою і далі.

Суттєвою ознакою повторної експертизи є наявність тих самих вихідних даних, що й при первинній (попередній) експертизі. Повна зміна чи доповнення фактичних даних можуть бути підставою для призначення нової чи додаткової, а не повторної експертизи. Експертизу не можна назвати повторною, якщо надійшли нові документи дослідження чи з'явилися нові фігури підозрюваних осіб тощо.

Додаткова експертиза

Якщо ж неясність і неповнота висновку є наслідком неповноти дослідження, то необхідно вирішити питання про призначення додаткової експертизи. Вона доручається тому самому чи іншому експерту.

Висновок неповний не лише, коли експерт не вирішив певних питань, не застосував ефективних методів і засобів, а й коли для експертизи не були надані якісь вихідні дані. Додаткові експертизи призначаються й тоді, коли експерт з певних причин не відповів на усі поставлені додаткові питання щодо раніше досліджуваних матеріалів або потрібно роз'яснити методику і техніку дослідження, науково пояснити отримані результати.

Таким чином, на відміну від повторної експертизи додаткова призначається не для перевірки обгрунтованості висновку експерта, а для додаткового дослідження з деяких питань, роз'яснення методики проведення експертизи чи отримання відповідей на нові питання по матеріалах — об'єктах основної експертизи.

У разі постановки нових питань і надання експертові не досліджених раніше вихідних даних необхідно призначати не додаткову, а самостійну експертизу.

Додаткова експертиза може бути доручена експерту, який проводив основне дослідження, або іншому експерту, що залежить від рішення органу, який призначив експертизу. В установах судової експертизи додаткову експертизу прийнято доручати експерту, який надавав висновок раніше: при цьому скорочується, заощаджується час ма ознайомлення з матеріалами справи і вибір методик, полегшується оцінка результатів дослідження.

Багатооб'єктні експертизи

Відомі випадки, коли на експертизу надходить одночасно велика кількість однотипових об'єктів. Такі експертизи бувають однорідними та різнорідними за методикою дослідження. Різнорідні дослідження виконуються експертами різних спеціальностей.

На експертизу іноді надходить невелика кількість об'єктів, але для вирішення одного чи кількох однорідних питань необхідно застосувати комплекс методів. Крім таких випадків щодо одних і тих же об'єктів ставляться запитання, для вирішення яких залучаються експерти різних спеціальностей.

Багатооб'єктні дослідження у межах одного роду, виду експертизи можуть виконуватися одним спеціалістом чи кількома експертами єдиної спеціальності. Як правило, в експертних установах проведення таких досліджень доручається не одному, а групі експертів однієї спеціальності. Усім експертам досліджувати один і той самий об'єкт немає сенсу, і тому кожний експерт досліджує коло об'єктів, визначених керівником експертної установи.

Результати свого дослідження кожний експерт оформляє у висновку. Органу, який призначив експертизу, направляється ряд висновків.

Складні експертизи, при проведенні яких вимагається поступово застосовувати кілька методів дослідження для вирішення одного чи однотипових питань, також можуть виконуватися одним експертом чи кількома експертами однієї спеціальності. У такому випадку дослідження проводяться одночасно усіма експертами. Після закінчення дослідження надаються загальна оцінка отриманим результатам і один висновок.

Багатооб'єктні і складні за методикою експертизи, а також різнорідні дослідження відносно одного речового доказу не слід ототожнювати з комплексними експертизами.

Комплексна експертиза

Комплексна експертиза — наукове дослідження експертом одного об'єкта шляхом використання даних з різних галузей знань. Це одна з форм так званого парного наукового співробітництва (знання одного дослідника доповнюються знаннями іншого), яка розширює можливості експертизи.

Відомі дві основні форми комплексної експертизи:

1) спільне проведення досліджень експертами і підписання ними загального акта експертизи;

2) роздільне проведення досліджень з наступним синтезуванням проміжних результатів.

Перша форма передбачає, що кожний з експертів володіє даними інших галузей знань у такому обсязі і такою мірою, які дозволяють їм брати на себе відповідальність за правильність загального висновку.

У здійсненні другої форми наявність комплексних знань обов'язкова лише для тих експертів, які підписують спільний акт експертизи. Інші можуть складати за результатами проведених ними досліджень окремі акти або відповідні розділи основного акта. Експерти, які підписують спільний акт, посилаються на результати проміжних досліджень як на одну з підстав свого висновку.

Найчастіше призначають комплексну медико-криміналіс-тичну і медико-автотехнічну експертизи.

Основні об'єкти дослідження — сліди травм на тілі людини, знаряддя, якими вони заподіяні. Вирішувані питання пов'язані переважно з встановленням виду знаряддя, яким завдано травму, взаємного положення потерпілого та об'єкта, яким заподіяно травму, у момент їх контакту, а також визначення деяких інших параметрів механізму події. Якщо травму спричинено транспортним засобом, призначають медико-автотехнічну експертизу, а в решті випадків — медико-криміналістичну.

У змісті комплексного дослідження необхідно розрізняти три сторони: тактично-оперативну, наукову та процесуальну.

Комплекс досліджень речових доказів у справі може бути здійснений шляхом призначення одночасно чи в певній послідовності декількох різних експертиз. З оперативно-тактичної позиції слідчого такі дослідження можуть бути комплексними з одночасним вирішенням різних питань (чи одного загального).

У теорії експертизи розвиваються суміжні (комплексні) галузі знань, змістом яких є не тільки універсальні методи і засоби, а й певна сукупність (комплекс) прийомів і засобів дослідження. Займаючись науковою і експериментальною роботою, криміналісти, судові медики, автотехніки та інші спеціалісти часто звертаються до комплексного дослідження, тобто використовують дані і методи різних наук для вирішення теоретичних проблем. У наш час жоден рід експертизи не обходиться без комплексного експериментального дослідження. Наприклад, судово-почеркознавча експертиза будується на використанні методів і засобів фізіологи, лінгвістики, педагогіки, математики тощо.

З процесуальної точки зору комплексні експертизи мають певні риси, відмінні від комплексних досліджень у науковому і тактичному аспектах. Результати досліджень повинні бути відображені у різних висновках, оскільки кожний експерт самостійно вирішує питання щодо предмета експертизи, в якій він компетентний.

Характерною рисою комплексної експертизи часто називають провадження її кількома спеціалістами з різних галузей знань. Але її може провести й одна особа, якщо вона володіє методикою комплексного вирішення питань.

Головна мета комплексної експертизи — вирішення питань, які належать до суміжних знань експертів.

Таким чином, розглянувши проведення повторної, додаткової, комісійної, комплексної та інших експертиз, відзначу, що кожна з них має свої особливості.

Зокрема, при проведенні повторної експертизи експерт повинен отримати від слідчого усі об'єкти та матеріали первинної експертизи та її висновок.

При проведенні додаткової експертизи слідчий надає йому додаткові матеріали і ставить додаткові питання. Якщо додаткова експертиза доручається іншому експерту, то йому направляються і матеріали первинної експертизи.

При проведенні комісійної експертизи усі експерти, які входять до складу експертної комісії, досліджують одні й ті самі об'єкти і вирішують одні й ті самі питання, до того ж дослідження може бути колективним — проводиться одночасно усіма експертами, та індивідуальним — проводиться кожним експертом окремо. Після закінчення дослідження експерти обговорюють його результати і формулюють відповіді на поставлені питання. Після обговорення результатів проведеної експертизи складається висновок. Якщо експерти дійдуть до спільного висновку, він підписується усіма експертами; якщо між ними є розбіжності, то кожний експерт дає свій висновок окремо.

При проведенні комплексної експертизи кількома експертами, кожний з яких володіє певними знаннями, якими не володіють інші експерти, котрі беруть участь у проведенні даної експертизи, дослідження об'єктів проводиться кожним з них самостійно. При даній експертизі висновок одного експерта нерідко є вихідним матеріалом для проведення дослідження іншим експертом.

Олена КОНСТАНТІНОВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України" №26 від29 червня - 5 липня 2002 року;