ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 430/3/15-1211 від 28.05.2002
Державна податкова адміністрація України на виконання
доручення Кабінету Міністрів України від 20.05.2002 р. N 5347/96
розглянула питання, порушене на пленумі ЦК профспілок вугільної
промисловості щодо нарахування податку на додану вартість на кошти
державної підтримки, і доповідає.
Порядок обкладення податком на додану вартість, визначений
Державною податковою адміністрацією України в діючому полі
податкового законодавства, поширюється на суму коштів, які
спрямовуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України
від 27.12.2001 р. N 1733 ( 1733-2001-п ) на покриття витрат із
собівартості вугільної продукції, і ніяким чином не поширюється на
будь-які інші видатки, пов'язані з покриттям витрат на виплату
заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової
допомоги.
Оскільки обсяги державної підтримки є бюджетними коштами, які
мають цільовий характер і надходять як компенсація збитків від
випуску вугільної продукції з метою збереження діяльності
збиткових вугільних підприємств, то такі кошти до законодавчого
врегулювання цього питання, на думку Державної податкової
адміністрації України, можуть вважатися "соціальною підтримкою" і
не підлягатимуть обкладенню податком на додану вартість у разі
наявності підтвердження їх цільового надходження, забезпечення
спеціального режиму їх використання та ведення відокремленого
обліку від загальних доходів господарської діяльності (про
зазначене підготовлені відповідні вказівки податковим органам на
місцях).
У той же час залишається невизначеним питання компенсації сум
податку на додану вартість у випадках, коли вугільні підприємства
придбають матеріально-технічні ресурси за вартістю з урахуванням
податку на додану вартість за рахунок коштів державної підтримки.
При цьому в подальшому суми податку на додану вартість такими
підприємствами, незважаючи на уже отримане спеціальне джерело
фінансування таких затрат, відносяться до складу податкового
кредиту і заявляються до бюджетного відшкодування.
Тобто, такі підприємства, отримуючи державну підтримку за
рахунок коштів державного бюджету на покриття збитків від продажу
вугілля за цінами, нижчими від фактичної собівартості, намагаються
одночасно отримати ще й додаткові кошти за рахунок державного
бюджету у вигляді відшкодування податку на додану вартість, що
ніяким чином не випливає із норм діючого законодавства.
Керуючись вимогами Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) "Про податок на додану вартість", Державна податкова
адміністрація України наголошує, що, приймаючи рішення щодо
виключення із об'єкта обкладення податком на додану вартість сум
державної підтримки, вугледобувні підприємства одночасно втрачають
право на отримання податкового кредиту по тих сумах податку на
додану вартість, які у складі понесених матеріальних витрат за
отримані товари (роботи, послуги) було профінансовано за рахунок
коштів державних дотацій.
Зважаючи на важливість порушеного питання, Державна податкова
адміністрація України просить надати доручення Міністерству
фінансів України, Міністерству економіки та з питань європейської
інтеграції, Міністерству палива та енергетики України розглянути
дане питання всесторонньо і внести пропозиції щодо вдосконалення
порядку оподаткування дотацій не тільки у вугільній галузі, а й у
сфері надання житлово-комунальних послуг, соціальній сфері тощо.
Заступник Голови О.Шитря
"Баланс", N 27, 2 липня 2002 р.