ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ
Р І Ш Е Н Н Я
N 190 від 02.06.2002
м. Київ
Про погодження Рекомендацій з найкращої практики
корпоративного управління для акціонерних товариств України
На виконання Указів Президента України від 26 березня 2001
року N 198/2001 ( 198/2001 ) "Про додаткові заходи щодо розвитку
фондового ринку України", від 21 березня 2002 року N 280/2002
( 280/2002 ) "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в
акціонерних товариствах" та на підставі статті 7 Закону України
"Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
( 448/96-ВР ) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
В И Р І Ш И Л А:
1. Погодити Рекомендації з найкращої практики корпоративного
управління для акціонерних товариств України (додаються).
2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена
Комісії - заступника Голови С. Бірюка.
Голова Комісії О.Мозговий
Протокол засідання Комісії
від 2 червня 2002 р. N 8
Додаток
РЕКОМЕНДАЦІЇ
З НАЙКРАЩОЇ ПРАКТИКИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
ДЛЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ
ВСТУП
В умовах постійно зростаючої міжнародної конкуренції у
боротьбі за капітал українські підприємства лише тоді стануть
більш привабливими для інвесторів, якщо застосовуватимуть високі
стандарти корпоративного управління та більше уваги приділятимуть
забезпеченню інтересів акціонерів.
Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління
для акціонерних товариств України (далі - Рекомендації) адресовані
перш за все відкритим акціонерним товариствам, а також закритим
акціонерним товариствам з великою кількістю розпорошених
акціонерів.
Рекомендації базуються на досвіді економічно розвинутих
країн, Принципах корпоративного управління, ухвалених Організацією
економічного співробітництва та розвитку, а також на практиці
діяльності акціонерних товариств в Україні. У той же час
Рекомендації цілком узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Впровадження акціонерними товариствами цих Рекомендацій може
здійснюватися як через їх повсякденне добровільне застосування
акціонерними товариствами, так і через їх включення до статутів
та/або внутрішніх нормативних документів товариств (положень,
регламентів тощо) й надання їм таким чином обов'язкового
характеру.
Заохочується прийняття акціонерним товариством внутрішніх
нормативних документів з основних питань діяльності, особливо в
умовах обмеженості норм чинного законодавства. Наявність таких
внутрішніх документів, які грунтуються на найкращій практиці
корпоративного управління, та можливість ознайомлення з ними
потенційних інвесторів позитивно впливатиме на інвестиційні
рішення останніх щодо цінних паперів товариства.
Дуже важливо, щоб ці внутрішні документи були узгоджені між
собою та не суперечили чинному законодавству. Тому в статуті або
іншому внутрішньому положенні акціонерного товариства має
міститися порядок розробки змін до цих документів. Цей порядок
передбачатиме, серед іншого, який фахівець, орган чи структурний
підрозділ товариства відповідає за своєчасну підготовку та
винесення на вирішення уповноваженого органу змін до цих
внутрішніх документів, особливо у зв'язку із змінами у
законодавстві. Особливо важливим є наявність порядку розробки змін
до статуту та тих внутрішніх документів товариства, що підлягають
затвердженню загальними зборами акціонерів.
1. ПРАВА АКЦІОНЕРІВ ТА ЇХ НАЛЕЖНИЙ ЗАХИСТ
1.1. Інвестори, які вкладають кошти у товариство, та,
відповідно, набувають статусу акціонерів, мають певні права. Акція
дає акціонеру право на отримання частки прибутку товариства,
одержання інформації про товариство, право на участь в управлінні
товариством, головним чином через участь у загальних зборах
акціонерів та голосування на них, а також інші права, передбачені
чинним законодавством та статутом товариства. Зручним для
акціонера є те, що його відповідальність за зобов'язаннями
товариства обмежується розміром його внеску.
1.2. Права акціонерів тісно взаємопов'язані.
Основні права акціонерів включають, не обмежуючись ними,
такі:
1.2.1. Право акціонера на вільне розпорядження належними йому
акціями.
Не допускається встановлення у статуті чи внутрішніх
положеннях товариства ніяких обмежень щодо розпорядження
акціонером належними акціями, за винятком обмежень, встановлених
законодавством.
1.2.2. Право на отримання частки прибутку товариства у формі
дивідендів.
Обмеженість норм чинного законодавства щодо виплати
дивідендів вимагає від товариства якомога повніше врегулювати ці
питання в статуті. З метою забезпечення рівного ставлення до всіх
акціонерів та гарантування їх прав у статуті має передбачатися
граничний строк виплати дивідендів (наприклад, не пізніше кінця
року, наступного за тим, дивіденди за який виплачуються), а також
форма виплати дивідендів (грошима або акціями товариства).
Акціонерне товариство може мати й затверджену дивідендну
політику, з якою потенційні інвестори можуть ознайомитися перед
прийняттям інвестиційних рішень. Така дивідендна політика
визначатиме не тільки частку прибутку, яку підприємство в
майбутньому планує спрямовувати на виплату дивідендів, але й
обставини, які братимуться до уваги при визначенні певного розміру
дивідендів - особливості розвитку бізнесу в минулому періоді,
потреби в реінвестуванні частини прибутку, наявність випущених
товариством привілейованих акцій тощо. Але в будь-якому разі
остаточне рішення про виплату або невиплату дивідендів навіть за
наявності прибутку прийматиметься загальними зборами акціонерів.
1.2.3. Право акціонера на участь в управлінні товариством
(1).
____________
(1) Більш докладно це право розглядатиметься в окремому
розділі Рекомендацій.
Це право реалізується головним чином через участь у загальних
зборах акціонерів та голосування на них, а також через право
акціонера бути обраним до складу органів товариства.
Проте на практиці товариство не може управлятися ефективно
лише на підставі рішень, прийнятих загальними зборами акціонерів.
З огляду на динамічні та мінливі ринкові умови товариство повинно
мати можливість оперативно приймати рішення. Тому, крім прийняття
рішень з питань поточної діяльності, доцільно передати
спостережній раді або правлінню товариства й повноваження щодо
прийняття деяких стратегічних рішень. Така передача повноважень
здійснюється за рішенням загальних зборів, яке повинно містити
також термін, на який певні повноваження передаються раді чи
правлінню, або підстави припинення здійснення радою чи правлінням
повноважень, що були передані. У той же час, якщо передача
повноважень загальних зборів передбачається на строк, більший ніж
до проведення наступних загальних зборів, то це свідчить про зміну
компетенції органів товариства й вимагає відображення цих змін
через відповідні положення статуту.
Передача повноважень від загальних зборів іншим органам
товариства ніяким чином не означає, що акціонери втрачають
контроль над управлінням товариством. Акціонери у будь-якому разі
мають вплив на належне виконання спостережною радою та правлінням
функцій управління товариством, оскільки склад спостережної ради
та, як правило, правління формується на загальних зборах
акціонерів. Що стосується правління, то загальні збори акціонерів
можуть передати спостережній раді повноваження щодо обрання та
відкликання його членів. Таким чином, забезпечуватиметься
оперативність та своєчасність (без скликання загальних зборів)
прийняття рішень про зміну складу виконавчого органу у разі
неналежного виконання його членами своїх обов'язків.
1.2.4. Право акціонера на своєчасне та регулярне отримання
необхідної інформації про товариство (Див. розділ 2 цих
Рекомендацій).
1.2.5. Право акціонера вимагати проведення аудиторської
перевірки.
Таке право доцільно надати акціонеру або акціонерам, які у
сукупності є власниками більше 10 відсотків акцій з правом голосу,
та зафіксувати це в статуті. Статутом товариства доцільно віднести
прийняття рішення про проведення в будь-який час аудиторської
перевірки й до компетенції загальних зборів акціонерів.
1.3. Акціонерне товариство повинно забезпечувати рівне
ставлення до акціонерів.
1.3.1. Товариство повинно забезпечувати рівне ставлення до
всіх акціонерів - власників простих акцій та всіх акціонерів -
власників певної категорії привілейованих акцій.
1.3.2. Обрання акціонерним товариством як емітентом
документарної чи бездокументарної форми випуску акцій або
знерухомлення акцій акціонерами не повинно негативно впливати на
можливість своєчасної та повної реалізації акціонерами своїх прав
щодо належних їм акцій.
1.3.3. У договорі на ведення реєстру власників іменних цінних
паперів акціонерному товариству слід передбачати, що у разі
реєстрації акцій на ім'я номінального утримувача вся інформація,
на отримання якої мають право акціонери (про проведення загальних
зборів, про додатковий випуск акцій тощо), повинна надаватися й
номінальному утримувачу. У зазначеному договорі доцільно
передбачати й можливість виплати дивідендів, призначених
акціонерам, номінальному утримувачу, якщо це не суперечить
домовленості між акціонерами та номінальним утримувачем.
1.4. На рівень корпоративного управління кожного підприємства
та на оцінку його інвестиційної привабливості впливає й те, як
забезпечується захист інтересів меншості акціонерів та чи
забезпечується він взагалі.
1.4.1. Для забезпечення захисту прав акціонерів меншості
доцільно встановити у статуті товариства вимогу про обов'язковий
викуп товариством акцій в акціонерів, які не голосували "за" під
час прийняття загальними зборами певних рішень, або принаймні у
тих акціонерів, які голосували "проти". До таких рішень доцільно
віднести рішення про реструктуризацію товариства (із визначенням
конкретних форм реструктуризації), про внесення змін до статуту,
якими звужується обсяг прав акціонерів (наприклад, позбавлення
акціонерів - власників привілейованих акцій права брати участь у
голосуванні на загальних зборах), та про укладення угоди або
кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних
активів) товариства, якщо на момент укладення відповідної угоди
балансова вартість таких активів перевищує визначену суму або
визначену частку активів акціонерного товариства (див. п. 5.2.1
цих Рекомендацій).
1.4.2. Звичайно, що такий обов'язковий викуп здійснюється
товариством лише на вимогу акціонера. Під час прийняття загальними
зборами рішення, яке є підставою вимагати акціонером викупу
належних йому акцій, акціонери повинні бути повідомлені про таке
право. На цих же загальних зборах слід прийняти рішення про ціну,
за якою здійснюватиметься такий обов'язковий викуп, та про порядок
викупу із зазначенням строку, якщо статутом акціонерного
товариства питання обов'язкового викупу не врегульовані.
1.4.3. Реалізація принципу захисту прав меншості акціонерів
також звільнить товариство від конфліктних ситуацій на майбутнє,
оскільки акціонери, які голосували "проти" стратегічних рішень, і
в подальшому не сприятимуть їх виконанню.
2. РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ (2)
____________
(2) Розкриття інформації у зв'язку з підготовкою та
проведенням загальних зборів акціонерів розглядається в окремому
розділі.
2.1. В одержанні актуальної та достовірної інформації про
товариство заінтересовані не лише акціонери, але й потенційні
інвестори, оскільки зміст цієї інформації може вплинути на їх
інвестиційні рішення щодо цього товариства.
Тому, крім обов'язкового оприлюднення певних відомостей у
випадках, передбачених чинним законодавством, акціонерне
товариство поширює певний обсяг інформації за власної ініціативи,
а деяку інформацію надає на запит заінтересованим особам.
2.2. Обсяг інформації про товариство, яку воно поширює за
власної ініціативи, визначається самим товариством. Це слід
віднести до повноважень загальних зборів акціонерів та зафіксувати
у статуті або окремому внутрішньому положенні товариства.
2.3. Найкраща практика корпоративного управління передбачає
своєчасне та повне розкриття акціонерним товариством суттєвої
інформації, включаючи інформацію про фінансовий стан, результати
діяльності, значні угоди, реорганізацію, власників та управління.
2.3.1. Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або викривлення
може вплинути на прийняття рішень щодо інвестування. Прийнятою у
світі є точка зору, що загальних кількісних стандартів суттєвості,
які були б сформульовані з урахуванням усіх обставин, що можуть
виникнути у господарській діяльності підприємств, не може
існувати. Використання узагальнених критеріїв не завжди дає кращий
результат ніж індивідуальне судження емітента у кожній конкретній
ситуації. Враховуючи це, рекомендується розкривати будь-яку
інформацію, яка з точки зору емітента може вплинути на прийняття
інвестиційних рішень, тобто є суттєвою.
2.3.2. Вимога суттєвості поширюється як на фінансові, так і
на нефінансові дані.
2.4. Розкриття інформації на регулярній основі є шляхом до
створення позитивного іміджу підприємства та довіри до нього
інвесторів.
2.4.1. Суттєва інформація, що підлягає розкриттю на
регулярній основі, включає, не обмежуючись ними, такі відомості:
2.4.1.1. Результати фінансової та операційної діяльності.
2.4.1.1.1. Фінансова звітність.
У складі вибіркової фінансової інформації про емітента, що
підлягає публікації у друкованих органах, рекомендується
розкривати такі показники:
- чистий дохід;
- прибуток (збиток) від операційної діяльності;
- прибуток (збиток) від звичайної діяльності;
- чистий прибуток (збиток);
- прибуток (збиток) від звичайної діяльності, що припадає на
акцію;
- активи;
- власний капітал;
- скоригована середньорічна кількість простих акцій;
- дивіденди, нараховані на одну просту акцію;
- скоригований чистий прибуток на одну акцію.
2.4.1.1.2. Опис бізнесу.
Значення цієї частини регулярної інформації полягає саме в
тому, що керівництво підприємства дає тлумачення цифр, подій,
тенденцій, висловлює свою точку зору стосовно розвитку
підприємства. При цьому керівництво повинно об'єктивно відображати
реальність, не звертаючи забагато уваги на приємні новини та не
приховуючи несприятливі.
У складі опису бізнесу та аналізу керівництвом
фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема,
рекомендується надавати таку інформацію:
- про джерела та розмір грошових потоків емітента, ступінь
залежності від законодавчих або економічних обмежень, що впливають
на спроможність дочірніх підприємств переводити грошові кошти
емітенту;
- про кожну значну угоду (або декілька взаємопов'язаних
угод), яка повинна бути виконана протягом 6 місяців після
закінчення звітного періоду;
- про загальну суму позовів, що були пред'явлені до емітента,
та загальну суму позовів, що були пред'явлені емітентом, рішення
за якими винесені після дати річного звіту (дати балансу) або ще
не винесені на дату затвердження звіту, а також про окремі позови,
які є суттєвими (наприклад, сума позову становить 10 та більше
відсотків вартості активів підприємства);
- про наявність в акціонерного товариства податкових пільг та
державних замовлень як протягом звітного періоду, так і на
майбутнє.
2.4.1.2. Стратегія та перспективи розвитку.
Крім опису планів діяльності та заходів, які підприємство
буде здійснювати для їх досягнення, доцільно надавати інформацію
про діяльність підприємства в сфері охорони навколишнього
середовища, у соціальній сфері тощо. Інвестори повинні мати
можливість оцінити стосунки підприємства з суспільством, в якому
воно функціонує.
Керівництво повинно продемонструвати своє розуміння
потенціалу підприємства та стратегію реалізації цього потенціалу з
метою створення добробуту акціонерам.
2.4.1.3. Власники великих пакетів акцій, особи, що здійснюють
або можуть здійснювати контроль над акціонерним товариством, та
розподіл голосів.
До цієї інформації можуть належати такі відомості:
- про осіб, що є власниками більше 10 відсотків акцій з
правом голосу;
- про осіб, що здійснюють контроль над підприємством через
володіння прямо або опосередковано, одноосібно або разом зі своїми
афілійованими (пов'язаними) особами більш ніж 25 відсотками
голосів у вищому органі підприємства;
- про надання статутом товариства права голосу власникам
привілейованих акцій;
- про випущені акціонерним товариством цінні папери, які
згідно з умовами випуску можуть бути конвертовані в акції з правом
голосу.
2.4.1.4. Посадові особи емітента та їх винагорода.
Розкривається інформація, яка дозволяє інвесторам оцінити
кваліфікацію та досвід посадових осіб емітента, а також політику
їх винагороди та вплив схем підвищення матеріальної зацікавленості
(зокрема, таких як придбання акцій) на результативність управління
підприємством. Рекомендується розкривати дані про суму винагороди
членів ради товариства, членів виконавчого органу, вказувати
найбільш високо оплачуваних посадових осіб поіменно або всіх
посадових осіб як групи - із зазначенням кількості осіб в групі.
При цьому емітенти повинні бути гнучкими при визначенні переліку
посадових осіб, відомості про яких слід надати на індивідуальній
основі з метою забезпечення розкриття інформації про працівників,
які визначають політику компанії.
2.4.1.5. Прогнозовані суттєві фактори ризику.
До суттєвих ризиків, які підлягають прогнозуванню,
відносяться такі:
ризики, пов'язані з конкретною галуззю діяльності емітента та
географічним регіоном;
залежність від певних видів сировини;
ризики на фінансовому ринку, включаючи ризики, пов'язані з
процентними ставками та обмінним курсом валют;
ризики, пов'язані з відповідальністю товариства за стан
екологічного середовища.
Доцільно надавати інформацію про те, чи використовує
підприємство системи моніторингу ризиків.
2.4.1.6. Суттєва інформація, пов'язана з кадровою політикою.
Доцільно розкривати інформацію про кадрову політику емітента
- взаємовідносини керівництва та працівників, програми підвищення
кваліфікації та заохочення працівників (у тому числі пенсійну
програму) для того, щоб продемонструвати здатність підприємства
залучати та утримувати висококваліфікованих і талановитих
фахівців.
2.4.1.7. Структура та політика управління.
Схвалюється розкриття емітентами інформації про практичне
застосування загальноприйнятних принципів корпоративного
управління (про структуру та політику управління, розподіл
повноважень між органами управління тощо).
2.4.1.8. Відносини з покупцями, постачальниками, кредиторами,
органами влади тощо.
Схвалюється розкриття акціонерним товариством відносин з
покупцями, постачальниками, кредиторами, органами влади та іншими
зацікавленими особами, які мають вплив на його діяльність та
забезпечують стабільність фінансового стану та виробничого процесу
товариства.
2.4.1.9. Цінні папери емітента.
У складі інформації про цінні папери емітента, зокрема,
рекомендується надавати детальну інформацію про історію обігу
цінних паперів на організованому ринку, а саме:
організовані ринки, де здійснюється обіг цінних паперів;
організовані ринки (організатори торгівлі), з якими укладено
договір про підтримання лістингу;
загальний обсяг укладених угод за три останні роки у розрізі
кожного організатора торгівлі (із зазначенням загальної кількості
цінних паперів та їх вартості);
кількість укладених угод щомісяця протягом останнього року;
найкращі ціни укладених угод місяця протягом останнього року;
найкращі котирування купівлі/продажу місяця протягом
останнього року;
загальну капіталізацію на кінець кожного місяця протягом
останнього року.
У разі якщо цінні папери не торгуються на організованих
ринках, це зазначається окремо як ознака недостатності
ліквідності.
2.4.1.10. Інформація про операції підприємства з викупленими
власними акціями.
Ця інформація включає відомості про прийняття уповноваженим
органом товариства рішення про придбання в акціонерів не менше 10
відсотків власних акцій із зазначенням кількості акцій, що
планується придбати, та їх частки у статутному фонді, мети
придбання (перепродаж, розповсюдження серед працівників або
анулювання), строку, порядку та ціни придбання, а також про
наступні фактичні дії товариства з придбаними акціями.
2.4.2. Важливим є регулярне оприлюднення, крім річної
інформації, проміжної фінансової та нефінансової інформації про
діяльність підприємства - щоквартально або принаймні за півріччя.
Проміжний звіт включає проміжну фінансову звітність (у складі
балансу та звіту про фінансові результати) та будь-яку суттєву
інформацію, що підлягає розкриттю на регулярній основі.
2.4.3. З метою визначення суттєвих тенденцій у діяльності
підприємства оприлюднюється в зручній для порівняння формі
фінансова інформація за декілька останніх періодів.
2.4.4. Інформація повинна готуватися, перевірятися та
розкриватися у відповідності з міжнародними стандартами якості
бухгалтерського обліку та аудиту, розкриття фінансової і
нефінансової інформації.
Застосування міжнародних стандартів якості забезпечує
адекватне уявлення інвесторів про діяльність підприємства, значно
розширює їх можливості здійснення контролю за підприємством.
Якість інформації залежить від стандартів її збору та
розкриття. Підтримується застосування високоякісних стандартів,
які визнаються на міжнародному рівні і забезпечують співставність
інформації про підприємства різних країн.
2.4.5. Для забезпечення зовнішньої об'єктивної оцінки
підготовленої та наданої фінансової звітності слід здійснювати
щорічну аудиторську перевірку незалежним аудитором.
2.5. Підтримується оперативне розкриття емітентом інформації
про будь-які суттєві події у його діяльності, які відбуваються у
період між наданням регулярної інформації та можуть вплинути на
вартість його цінних паперів та/або розмір доходу за ними, навіть
якщо ця інформація не віднесена чинним законодавством до
особливої, яку підприємство повинно надавати реєструвальному
органу та опубліковувати.
2.5.1. Приблизний перелік таких подій та інформації, а також
строки та спосіб розкриття цієї інформації слід наводити у
внутрішніх документах товариства.
До такої інформації доцільно віднести, наприклад, таку:
- про участь емітента у холдингових компаніях,
фінансово-промислових групах, у тому числі про припинення такої
участі, із зазначенням частки участі та очікуваних результатів;
- про укладення товариством або дострокове припинення значних
угод (див. п. 5.2.1 цих Рекомендацій);
- про суттєві зміни в планах капіталовкладень товариства;
- про делістинг (виключення з лістингу) в організаторів
торгівлі;
- про передачу певної частини акцій товариства в заставу
(наприклад, більше 10 відсотків акцій).
2.6. Вимога про розкриття інформації не поширюється на
відомості, що становлять комерційну таємницю акціонерного
товариства.
2.7. Розповсюдження інформації повинно бути ефективним, тобто
забезпечувати всім користувачам своєчасний, рівноправний та
непов'язаний із значними витратами доступ до неї.
Способи розповсюдження інформації є не менш важливими ніж її
зміст.
Схвалюється використання сучасних інформаційних технологій
для розкриття інформації, наприклад, розміщення інформації в
мережі Інтернет.
Важливо одночасно забезпечити всім акціонерам рівний доступ
до інформації, оскільки надання окремим акціонерам доступу до
інформації раніше ніж іншим або доступу до різного обсягу
інформації ставитиме таких акціонерів у привілейоване становище та
надаватиме їм певні переваги перед іншими на шкоду останнім.
2.8. В акціонерному товаристві мають бути встановленими й
правила надання інформації на запит заінтересованих осіб, до яких
крім акціонерів відносяться перш за все потенційні інвестори. Ці
правила затверджуються загальними зборами чи спостережною радою
або відповідні норми включаються до статуту акціонерного
товариства.
2.8.1. Такі правила повинні передбачати як обсяг інформації,
що може надаватися, так і порядок та строки її надання.
2.8.1.1. Порядок надання інформації включає, серед іншого,
перелік та розмір платних послуг товариства, пов'язаних з
підготовкою копій документів та пересиланням документів поштою,
порядок здійснення розрахунків.
2.8.1.2. Обсяг інформації, що може надаватися на запит,
обов'язково включає всю інформацію, яку товариство розкриває на
регулярній основі, а також ту особливу інформацію, яка згідно з
вимогами законодавства або внутрішніх документів товариства
розкривається ним у період між наданням регулярної інформації.
2.8.2. В правилах надання інформації доцільно окремо
передбачити, який обсяг інформації (перелік документів) надається
іншим, крім акціонерів, заінтересованим особам.
Встановлені в товаристві правила надання документів не
повинні містити перешкод для ознайомлення акціонерів та
потенційних інвесторів із статутом товариства та основними
внутрішніми документами.
3. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ
3.1. У зв'язку з проведенням загальних зборів акціонери мають
цілу низку прав, реалізацію яких товариство повинно їм забезпечити
на рівних умовах. Ці права включають, серед інших, такі:
- право на отримання інформації про загальні збори, що
плануються;
- право на ознайомлення з документами, пов'язаними з порядком
денним;
- право вносити пропозиції до порядку денного, висувати
кандидатів до складу органів товариства;
- право брати участь у загальних зборах особисто або через
представника;
- право голосу;
- право на ознайомлення з протоколами зборів.
3.2. Виключна компетенція загальних зборів має бути розширена
у статутах порівняно до питань, визначених чинним законодавством.
До виключної компетенції загальних зборів має бути віднесено
такі повноваження:
а) затвердження внутрішніх положень про органи акціонерного
товариства, про порядок надання інформації про товариство;
б) прийняття рішення про придбання товариством власних акцій
з обов'язковим визначенням ціни придбання та мети (перепродаж,
розповсюдження серед працівників або анулювання);
в) прийняття рішення про випуск товариством облігацій;
г) обрання та відкликання членів спостережної ради
товариства;
ґ) прийняття рішень про укладання певних угод (див. розділ
"Угоди товариства");
д) прийняття рішень про притягнення до майнової
відповідальності членів спостережної ради.
3.3. Для того, щоб акціонери мали змогу ефективно реалізувати
свої права у зв'язку із загальними зборами, вони повинні своєчасно
отримувати інформацію про дату, час, місце проведення зборів та їх
порядок денний, а також повну інформацію щодо питань, які мають
вирішуватись під час проведення зборів.
3.3.1. Питання порядку денного повинні формулюватися таким
чином, щоб було зрозуміло, які рішення пропонуватимуться
акціонерам для голосування.
3.3.2. Крім обов'язкового надання інформації та матеріалів
стосовно загальних зборів згідно з вимогами чинного законодавства,
таку інформацію та матеріали товариствам доцільно також
розміщувати в мережі Інтернет, зазначаючи адресу в мережі Інтернет
у повідомленні про проведення загальних зборів.
3.3.3. У повідомленні про загальні збори крім відомостей,
передбачених Законом України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ), мають бути зазначені також:
- місце та порядок ознайомлення акціонерів з документами,
пов'язаними з порядком денним;
- порядок посвідчення правлінням та реєстратором довіреностей
акціонерів на участь у загальних зборах (час роботи, місце, за
яким здійснюється посвідчення тощо);
- інформація про порядок доведення до відома акціонерів
рішення про зміни в порядку денному, оскільки згідно із статтею 43
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) такий
порядок має передбачатися у статуті;
- час початку та закінчення проведення реєстрації акціонерів
в день проведення загальних зборів.
3.3.4. Якщо порядок денний включає питання, що є підставою
для акціонерів, які на загальних зборах не голосували "за" під час
прийняття певного рішення або які голосували "проти" (в залежності
від того, що саме передбачено статутом товариства відповідно до п.
1.4.1 цих Рекомендацій), вимагати викупу товариством належних їм
акцій, відомості про це питання та таке право слід включати до
повідомлення про проведення загальних зборів.
3.4. Оскільки чинне законодавство передбачає право правління
та реєстратора товариства посвідчувати довіреності акціонерів на
участь у загальних зборах, акціонерам мають пропонуватися різні
форми довіреностей, з різними строками дії, а також форма
довіреності на найближчі збори з уже відомим порядком денним, яка
дозволяє акціонеру не лише призначити представника, але й
зобов'язати представника певним чином віддавати голоси акціонера
щодо кожного питання порядку денного.
3.5. Матеріали, пов'язані з питаннями порядку денного,
повинні бути підготовленими та надаватися акціонерам для
ознайомлення заздалегідь.
Порядок, терміни та умови надання матеріалів, пов'язаних з
порядком денним (наприклад, можливість їх одержання поштою за
запитом акціонера), доцільно закріплювати у статуті або
внутрішньому положенні товариства, що приймається загальними
зборами акціонерів.
3.5.1. Строк до дня проведення загальних зборів, за який усі
матеріали, пов'язані з порядком денним, мають бути готовими для
ознайомлення з ними акціонерів, повинен бути досить великим, щоб в
акціонерів було достатньо часу до загальних зборів для аналізу
матеріалів, отримання консультацій та, при необхідності, висунення
пропозицій до порядку денного (рекомендується не менше ніж 30 днів
до дати проведення зборів).
3.5.2. Матеріали, що стосуються питань порядку денного,
включених за пропозиціями акціонерів, повинні бути готовими для
ознайомлення з ними акціонерів не пізніше ніж за 10 днів до дати
проведення зборів.
3.5.3. Важливим є й те, щоб акціонери заздалегідь знали про
осіб, яких планується висунути як кандидатів до складу органів
товариства, та мали змогу ознайомитися з основною інформацією про
цих осіб, у тому числі з їх біографіями.
3.6. Статут або внутрішній документ товариства, прийнятий
загальними зборами, повинен містити вимоги до пропозицій
акціонерів щодо порядку денного, підстави для відмови від
включення пропозицій акціонерів та порядок повідомлення про
відмову акціонерів, які висували пропозиції.
3.6.1. Вимоги до пропозицій акціонерів щодо порядку денного
повинні передбачати, серед іншого, на який момент визначається,
якою кількістю акцій акціонер володіє (на момент подання
пропозицій чи на момент їх розгляду виконавчим органом
товариства), та яким чином це підтверджується, оскільки чинним
законодавством ці питання неврегульовані.
3.6.2. Перелік підстав для відмови від включення пропозицій
акціонерів до порядку денного має бути виключним або принаймні
таким, що не дозволяє його розширено тлумачити.
3.6.3. Рішення виконавчого органу про відмову від включення
пропозицій акціонерів до порядку денного повинно в письмовій формі
надаватися акціонерам, які висували пропозиції, та бути
мотивованим й обгрунтованим.
3.7. Найкраща практика корпоративного управління несумісна з
створенням штучних бар'єрів для участі акціонерів у загальних
зборах, таких як проведення зборів у віддалених населених пунктах,
зміна місця проведення зборів тощо.
3.7.1. Відповідно до чинного законодавства передбачено, що
загальні збори проводяться на території України, як правило, за
місцем знаходження акціонерного товариства. Іноді виникає питання
про проведення загальних зборів в іншому місці, навіть області, що
безумовно ускладнює безпосередню участь у зборах частини
акціонерів, особливо дрібних. Тому правила визначення місця
проведення загальних зборів повинні бути закріплені у внутрішньому
положенні товариства, яке приймається загальними зборами
акціонерів.
3.8. Жоден акціонер - власник простих акцій не може бути
позбавленим або будь-яким чином обмеженим у можливості
безпосередньо брати участь та голосувати на загальних зборах
акціонерів.
Такі обмеження не можуть бути встановлені також для
акціонерів - власників привілейованих акцій, якщо статутом їм
надано право голосу.
3.9. З метою забезпечення довіри акціонерів до підрахунку
голосів та підбиття підсумків голосування на загальних зборах
акціонерному товариству слід забезпечувати максимальне
представництво акціонерів під час висунення кандидатів до складу
лічильної комісії.
4. СПОСТЕРЕЖНА РАДА ТА ЇЇ РОЛЬ
4.1. Згідно з чинним законодавством на спостережну раду
(раду) акціонерного товариства покладені функції із представлення
інтересів акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів, а
також здійснення контролю та регулювання діяльності виконавчого
органу.
Роль спостережної ради в тому чи іншому товаристві та
ефективність її діяльності залежать певною мірою від того, якими
повноваженнями наділена рада згідно із статутом цього товариства.
4.2. У статуті акціонерного товариства мають чітко
визначатися повноваження спостережної ради та наводитися перелік
питань, віднесених до її виключної компетенції.
4.2.1. До виключної компетенції спостережної ради, тобто до
питань, які не можуть вирішуватися виконавчим органом, слід
віднести принаймні такі:
а) затвердження внутрішніх положень товариства, крім
віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів
акціонерів;
б) визначення умов оплати праці членів виконавчого органу;
в) прийняття рішення про перепродаж або розповсюдження серед
працівників викуплених товариством власних акцій;
г) прийняття рішень про притягнення до майнової
відповідальності членів виконавчого органу товариства;
|) прийняття рішення про укладання акціонерним товариством
певних угод (див. розділ "Угоди товариства");
д) визначення аудитора (аудиторської фірми) товариства та
затвердження умов договору, що укладатиметься з ним;
е) оцінка вкладів учасників акціонерного товариства, що
вносяться до статутного фонду в іншій ніж грошова формі.
4.2.2. Доцільно також надати спостережній раді право
самостійно скликати позачергові загальні збори акціонерів у разі
відмови виконавчого органу скликати збори на вимогу ради.
4.3. Для ефективного виконання покладених на членів ради
повноважень велике значення мають права, що їм надаються, та
обов'язки, що на них покладаються.
Для належного виконання своїх функцій та прийняття
обгрунтованих рішень члени ради повинні мати доступ до інформації
про товариство, а також мати можливість залучати при необхідності
фахівців різних галузей з оплатою їх послуг за рахунок товариства.
До обов'язків ради слід віднести й здійснення контролю за
розкриттям товариством інформації.
Рада може стати тим органом, який розглядатиме скарги
акціонерів на дії виконавчого органу, реєстратора або окремих
посадових осіб товариства, що порушують права акціонерів.
4.4. Незалежно від того, які повноваження покладені на раду,
вона повинна діяти у найкращих інтересах товариства та його
акціонерів та враховувати інтереси інших зацікавлених осіб,
включаючи працівників, кредиторів, споживачів, постачальників
товариства, місцеві органи влади настільки, наскільки це
відповідає інтересам акціонерів та забезпечує добробут і зростання
вартості підприємства.
4.5. Від спостережної ради можна очікувати ефективного
представлення інтересів акціонерів у разі, якщо у внутрішніх
документах товариства викладені, крім іншого, також порядок
організації роботи ради; порядок обрання та функції голови ради;
порядок скликання та проведення засідань, їх періодичність, у тому
числі порядок та підстави скликання позачергових засідань; порядок
визначення правомочності засідань та прийняття рішень; питання
взаємодії з виконавчим органом товариства.
4.5.1. Спостережна рада є органом, члени якого обираються на
певний строк. Тому повноваження членів спостережної ради
припиняються з обранням нового складу.
4.5.2. Товариству доцільно мати окремий внутрішній документ,
який регулює питання, пов'язані з діяльністю спостережної ради.
Крім того, деякі вимоги до членів спостережної ради, зокрема,
положення щодо матеріальної відповідальності членів спостережної
ради за невиконання чи неналежне виконання покладених на них
обов'язків, слід включати до договорів (контрактів), що
укладаються з кожним її членом.
4.6. Загальні збори акціонерів можуть визначати вимоги до
членів ради. Ці вимоги можуть включати наявність відповідної
освіти та стажу роботи, знань в галузі бухгалтерського обліку та
фінансів, досвіду в сфері бізнесу або управління, знань галузі, в
якій працює підприємство, досвіду стратегічного планування тощо.
Товариство може вважати проходження навчання з питань
фондового ринку та корпоративного управління як перевагу одних
кандидатів у члени ради перед іншими або стимулювати проходження
такого навчання протягом строку перебування осіб на посадах в
раді.
4.6.1. Пропозиції щодо кандидатів до складу ради повинні
містити інформацію не лише про кваліфікацію, професійні якості та
досвід роботи, але й відомості про одночасне перебування посадовою
особою інших підприємств, про професійні та/або персональні
зв'язки кандидатів з даним акціонерним товариством, про володіння
акціями товариства (із зазначенням кількості та категорії) тощо.
4.7. Для забезпечення того, щоб склад спостережної ради
максимально відображав склад акціонерів, під час висунення
кандидатів до складу ради товариствам доцільно забезпечувати
обов'язкове представництво акціонерів, що володіють певним
відсотком акцій (10 - 20 відсотків в залежності від кількісного
складу ради).
4.8. Для забезпечення ефективної діяльності ради протягом
усього строку повноважень її членів на загальних зборах акціонерів
доцільно обирати резервний склад. Особи з резервного складу
ставатимуть повноправними членами ради або у разі дострокового
припинення повноважень членів ради з будь-яких причин, або лише у
разі виникнення певних обставин, визначених внутрішнім документом
товариства або рішенням загальних зборів.
4.9. Акціонерним товариствам рекомендується впроваджувати
посаду корпоративного секретаря, який обирається загальними
зборами, є незалежним від виконавчого органу та підзвітним
загальним зборам й раді. На корпоративного секретаря покладається
виконання організаційних функцій та забезпечення повсякденного
зв'язку між радою та акціонерами, радою та іншими органами
товариства.
4.10. Засідання ради повинні проводитися регулярно,
якнайменше один раз у квартал.
4.10.1. У разі проведення засідання ради кожний її член
повинен заздалегідь отримати повідомлення про дату та час його
проведення, а також порядок денний та матеріали щодо питань
порядку денного.
4.10.2. У статуті товариства має бути зафіксованим порядок
прийняття рішень на засіданнях ради. Для максимального
представлення радою інтересів акціонерів товариство може
передбачити, що рішення з певних найбільш важливих питань
приймаються кваліфікованою більшістю голосів членів ради або
навіть одностайно.
Можна передбачити й право вирішального голосу голови ради у
разі рівності голосів її членів під час прийняття рішення.
4.10.3. В акціонерів повинен бути доступ до протоколів
засідань ради.
4.11. Для надання акціонерам можливості оцінити діяльність не
лише ради в цілому, але й кожного з її членів, у звіті ради
підлягають розкриттю інформація про діяльність ради та відомості
про активність кожного з її членів, відвідування ними засідань
ради тощо.
4.12. Норми внутрішніх документів товариства щодо
взаємовідносин ради з виконавчим органом повинні передбачати, в
яких формах здійснюється контроль за виконавчим органом з боку
ради, а також порядок отримання радою інформації про діяльність
товариства та його виконавчого органу; можливість участі членів
ради або уповноваженого радою представника у засіданнях
виконавчого органу; доступ членів ради до протоколів засідань
виконавчого органу тощо.
4.13. До статуту акціонерного товариства повинні включатися
положення про відповідальність членів ради за розголошення
комерційної таємниці та конфіденційної інформації про товариство.
5. УГОДИ ТОВАРИСТВА
5.1. Для забезпечення функціонування кожне акціонерне
товариство через свої уповноважені органи або уповноважених осіб
укладає угоди. Деякі з угод мають безпосереднє відношення до
акціонерів та їх прав, оскільки внаслідок таких угод товариство
отримує прибутки або несе збитки, вартість товариства зменшується
чи зростає. Це безумовно впливатиме на ринкову вартість акцій, на
можливість отримання акціонерами дивідендів та їх розмір.
Внаслідок угод щодо реорганізації товариства акціонери стають
учасниками нових підприємств.
Тому вкрай важливим є те, щоб акціонери мали змогу брати
участь у прийнятті рішень про укладання найбільш важливих та
суттєвих угод товариства. Для досягнення цього в статуті
товариства слід віднести вирішення питань щодо укладання деяких
угод до виключної компетенції загальних зборів або спостережної
ради.
5.2. До компетенції загальних зборів акціонерів слід віднести
прийняття рішення щодо значних угод, а саме про їх укладання, а не
про наступне затвердження.
5.2.1. У статуті товариства слід надати визначення значних
угод, а також взаємопов'язаних угод, які у сукупності
підпадатимуть під визначення значної угоди. Під час визначення
значної угоди доцільно виходити не з розміру статутного фонду
товариства, а з вартості його активів. Наприклад, значною угодою
вважатиметься угода або кілька взаємопов'язаних угод, за якими
вартість майна (робіт або послуг), що є предметом цих угод,
становить 25 і більше відсотків вартості активів товариства за
даними останньої річної фінансової звітності.
Можна також зазначити, що під значні угоди не підпадатимуть
угоди, що укладаються акціонерним товариством у процесі поточної
господарської діяльності.
5.2.2. Підставами для віднесення декількох угод до
взаємопов'язаних можуть бути їх відповідність таким ознакам:
угоди є частинами однієї великої угоди;
сторонами угод є ті ж самі особи або їх афілійовані
(пов'язані) особи;
предметом таких угод є майно (роботи, послуги) одного виду
тощо.
5.2.3. Істотні умови проектів договорів щодо значних угод
повинні завчасно надаватися акціонерам для ознайомлення одночасно
з іншими матеріалами, пов'язаними з питаннями порядку денного, щоб
акціонери мали змогу прийняти обмірковане та зважене рішення про
їх укладання чи неукладання.
5.3. Окремий порядок акціонерним товариствам слід передбачити
для укладання угод, щодо яких є заінтересованість.
Така заінтересованість може пов'язуватися з родинними
стосунками посадової особи товариства з посадовою особою
потенційного контрагента за договором або з фактом володіння
значною часткою в статутному фонді такого контрагента, або з
будь-якими іншими обставинами, через які особа має майновий
інтерес в угоді.
У зв'язку з цим статут чи внутрішні положення акціонерного
товариства, затверджені загальними зборами, повинні містити вимогу
про обов'язок членів спостережної ради та виконавчого органу
товариства розкривати інформацію про їх заінтересованість в
угодах, які вчинюються товариством або передбачаються, а також
термін та порядок надання товариству такої інформації.
Якщо прийняття рішення про вчинення угоди віднесено до
компетенції органу товариства, до складу якого входить зазначена
посадова особа, внутрішні положення товариства можуть передбачати,
що ця особа не бере участі у голосуванні під час вирішення питання
про вчинення такої угоди.
5.4. Окремого врегулювання вимагає й придбання в акціонерів
оплачених ними акцій цього товариства, що здійснюється товариством
за власною ініціативою, на відміну від обов'язкового викупу акцій,
про який йшла мова у розділі про права акціонерів.
5.4.1. З метою забезпечення інтересів акціонерів та
кредиторів в статуті товариства доцільно віднести прийняття
рішення про придбання власних акцій до виключної компетенції
загальних зборів акціонерів або, принаймні, спостережної ради.
5.4.2. Рекомендується передбачити, що наступне рішення про
перепродаж придбаних акцій або їх розповсюдження серед працівників
товариства приймається або загальними зборами, або спостережною
радою, особливо у тому разі, якщо мова йде про реалізацію акцій
членам ради або виконавчого органу.
5.5. Важливою вимогою до угод товариства (особливо до значних
угод; угод, щодо яких є заінтересованість; угод з власними акціями
- їх розміщення, а також придбання та реалізація викуплених в
акціонерів акцій) є вимога про їх укладання акціонерним
товариством за справедливою вартістю, якою в більшості випадків
буде ринкова вартість.