Планування, облік і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 р. № 630 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» i від 10.07.2002 р. № 946 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», а також постанову Кабінету Міністрів України i Нацбанку України від 17.05.2002 р. № 669 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України i Національного банку України» прийнято з метою приведення у відповідність до чинного законодавства питань планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) та дооцінки.
З прийняттям постанов Кабінету Міністрів України № 630 i № 946 втратили чинність постанови Кабінету Міністрів України про затвердження типових положень з планування, обліку i калькулювання собівартості будівельно-монтажних i геологорозвідувальних робіт, торговельної діяльності, сільськогосподарської та промислової продукції, а також науково-дослідних i дослідно-конструкторських робіт (для госпрозрахункових наукових i конструкторських організацій), які було прийнято за поданням відповідних галузевих центральних органів виконавчої влади на виконання п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 334/94-ВР). З липня 1997 р. Закон № 334/94-ВР діє в іншій редакції, що не визначає складу собівартості продукції. Зміст зазначених типових положень не узгоджується з Програмою реформування системи бухгалтерського обліку, Законом України від 16.07.99 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996-ХІV) i прийнятими на їх виконання положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які застосовуються госпрозрахунковими підприємствами та організаціями.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706 затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, якою, зокрема, передбачено розробку чи удосконалення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-методичних матеріалів з планування i обліку собівартості продукції (робіт, послуг).
Закон № 996-ХІV передбачає здійснення регулювання бухгалтерського обліку в напрямі гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності шляхом запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку — нормативно-методичних актів, що затверджуються Мінфіном України. Закон № 996-ХІV (п. 6 ст. 6) зобов’язує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей розробляти на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.
Принципові (загальні для всіх видів діяльності) положення про склад витрат на підприємствах врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. Наказом Мінфіну України від 26.04.2001 р. № 205 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», спрямоване на врегулювання питань складу витрат на виконання будівельних контрактів.
На виконання ст. 6 Закону № 996-ХІV наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132 затверджено Методичні рекомендації з планування, обліку i калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств; наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47 затверджено Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості; наказом Міністерства освіти та науки України від 13.03.2001 р. № 119 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» при визначенні вартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; наказом Держкомзв’язку України від 29.05.2001 р. № 87 затверджено Методичні рекомендації з формування собівартості послуг зв’язку; наказами Міністерства палива та енергетики України від 26.01.2001 р. № 30 i від 20.08.2001 р. № 447 затверджено Тимчасові методичні рекомендації з обліку витрат на виробництво вугільної продукції та Методичні рекомендації з формування собівартості постачання, виробництва та передачі електричної i теплової енергії; наказом Мінтрансу України від 05.02.2001 р. № 65 затверджено Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті; наказом Держкомбуду України від 06.03.2002 р. № 47 затверджено Методичні рекомендації з планування, обліку i калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах i в організаціях житлово-комунального господарства; наказом Мінекономіки України від 22.05.2002 р. № 145 затверджено Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності.
З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України i Нацбанку України № 669 втратили чинність постанови Кабінету Міністрів України i Нацбанку України від 19.04.93 р. № 279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств i організацій та джерела їх покриття» та від 13.03.95 р. № 173 «Про переоцінку залишків сільськогосподарської продукції, молодняка худоби i птиці, тварин на відгодівлі та незавершеного виробництва».
Чому це було зроблено? Тому що, по-перше, Законом № 996-ХІV пріоритетною визнається оцінка активів за історичною собівартістю (первісною вартістю), що складається з витрат на їх виробництво та придбання. За тим самим Законом принцип обачності передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки, які запобігали б завищенню вартості активів i заниженню витрат.
По-друге, реалізацію зазначених у Законі № 996-ХІV принципів забезпечено запровадженням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10 99 р. № 246, згідно з яким вартість оборотних активів повинна в обліку i звітності відображатися за найменшою з двох оцінок — первісною вартістю або сучасною ціною продажу (чистою вартістю реалізації), що виключає дооцінку оборотних активів, крім випадків, коли дооцінка проводиться щодо раніше уцінених оборотних активів, але має бути не більше ніж сума попередньої уцінки.



Валерій ПАРХОМЕНКО,
заслужений економіст України, начальник управління бухгалтерського обліку Мінфіну України

По материалам журнала "ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ" № 31 СЕРПЕНЬ 2002 року;