ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
N 01-8/531 від 11.11.99
м.Київ
vd991111 vn01-8/531
Арбітражним судам України
Про Закон України "Про господарську діяльність
у Збройних Силах України"
( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
арбітражного суду
N 01-8/319 ( v_319800-00 ) від 06.07.2000
N 01-8/555 ( v_555800-01 ) від 07.05.2001 )
Верховна Рада України прийняла Закон України "Про
господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 )
(далі - Закон), опублікований в газеті "Голос України" за 27
жовтня 1999 року N 200.
Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути
увагу арбітражних судів на окремі положення Закону.
1. Відповідно до статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону його
дія поширюється на військові частини, заклади, установи і
організації Збройних Сил України (далі - військові частини) та
інші утворені згідно з законами України військові формування.
2. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах
України є військові частини, заклади, установи і організації, які
утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть
відокремлене господарство, мають кошторис надходжень і видатків,
рахунки в установах банків та гербову печатку (частина перша
статті 3 Закону).
Види господарської діяльності, здійснення якої дозволяється
військовим частинам, визначає Кабінет Міністрів України (частина
друга статті 3 Закону).
Частиною третьою статті 3 Закону передбачено ліцензування тих
видів діяльності військових частин, які підлягають ліцензуванню
відповідно до законодавства України.
3. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони
України, узгодженим з Міністерством економіки України, затверджує
перелік військового майна, яке не підлягає приватизації (частина
третя статті 1 Закону).
4. Військові частини повинні реєструватись як суб'єкти
господарської діяльності в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України (стаття 4 Закону). Відповідний Порядок
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000
N 749 ( 749-2000-п ). ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з
Листами Вищого арбітражного суду N 01-8/319 ( v_319800-00 ) від
06.07.2000, N 01-8/555 ( v_555800-01 ) від 07.05.2001 )
5. Стаття 6 Закону ( 1076-14 ) передбачає можливість
обмеження або припинення господарської діяльності військової
частини за рішенням Міністерства оборони України в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до цієї норми постановою Кабінету Міністрів
України від 28.12.2000 N 1919 ( 1919-2000-п ) затверджено
Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна
Збройних Сил.
( Лист доповнено пунктом 5 згідно з Листом Вищого арбітражного
суду N 01-8/555 ( v_555800-01 ) від 07.05.2001 )
6. Відповідно до статті 7 Закону військові частини вправі
здавати закріплене за ними майно в оренду юридичним і фізичним
особам. Порядок одержання дозволу на передачу закріпленого за
військовою частиною рухомого та нерухомого майна в оренду
визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000
N 778 ( 778-2000-п ). ( Абзац перший пункту із змінами, внесеними
згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/319
( v_319800-00 ) від 06.07.2000 )
Арбітражним судам слід мати на увазі, що здача в оренду
озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки
забороняється (частина третя статті 7). Отже у разі укладення
військовою частиною договору оренди майна з порушенням цього
припису такий договір повинен визнаватись недійсним на підставі
статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
Цієї ж статтею передбачено, що передача в оренду військового
майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Умови та
порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна
України за погодженням з Міністерством Оборони України. Вони ж
здійснюють і оцінку вартості майна за затвердженою Кабінетом
Міністрів України методикою.
7. Особливу увагу арбітражним судам необхідно звернути на
вимоги статті 5 Закону.
Згідно з цією статтею військові частини як суб'єкти
господарської діяльності несуть передбачену законом та договором
відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних
зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та
інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі.
Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської
діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за
відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі
недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями
військової частини несе Міністерство оборони України.
У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку
військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких
умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною
майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено
Міністерство оборони України.
Що ж до переліку майна, закріпленого за військовою частиною
та порядку його відчуження, то вони визначені відповідно статтями
1 і 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах
України" ( 1075-14 ) (опубліковано в газеті "Голос України" від 2
листопада 1999 року N 204).
8. Відповідно до статті 6 Закону припинення або обмеження
господарської діяльності військових частин можливе за рішенням
Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Про викладене повідомляється в порядку інформації.
Заступник Голови Вищого
арбітражного суду України А.Осетинський