ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 01-8/531 від 11.11.99
     м.Київ

 vd991111 vn01-8/531
                                      Арбітражним судам України


          Про Закон України "Про господарську діяльність
                    у Збройних Силах України"


          ( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
                                        арбітражного суду
            N 01-8/319 ( v_319800-00 ) від 06.07.2000
            N 01-8/555 ( v_555800-01 ) від 07.05.2001
            N 01-8/609 ( v_609800-01 ) від 23.05.2001 )


     Верховна Рада    України    прийняла   Закон   України   "Про
господарську діяльність у Збройних  Силах  України"  (  1076-14  )
(далі  -  Закон),  опублікований  в  газеті  "Голос України" за 27
жовтня 1999 року N 200.
     Вищий арбітражний  суд  України  вважає  за доцільне звернути
увагу арбітражних судів на окремі положення Закону.

     1. Відповідно до статті 1 та пункту 2 статті 10  Закону  його
дія   поширюється   на  військові  частини,  заклади,  установи  і
організації Збройних Сил України (далі  -  військові  частини)  та
інші утворені згідно з законами України військові формування.
     2. Суб'єктами  господарської  діяльності  у  Збройних   Силах
України є військові частини,  заклади, установи і організації, які
утримуються за рахунок коштів Державного бюджету  України,  ведуть
відокремлене  господарство,  мають кошторис надходжень і видатків,
рахунки в установах  банків  та  гербову  печатку  (частина  перша
статті 3 Закону).
     Види господарської діяльності,  здійснення якої  дозволяється
військовим  частинам,  визначає Кабінет Міністрів України (частина
друга статті 3 Закону).
     Частиною третьою статті 3 Закону передбачено ліцензування тих
видів діяльності військових частин,  які  підлягають  ліцензуванню
відповідно до законодавства України.
     3. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони
України,  узгодженим з Міністерством економіки України, затверджує
перелік військового майна,  яке не підлягає приватизації  (частина
третя статті 1 Закону).
     4. Військові  частини  повинні  реєструватись   як   суб'єкти
господарської  діяльності   в   порядку,  встановленому  Кабінетом
Міністрів   України   (стаття   4   Закону).  Відповідний  Порядок
затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000
N  749  (  749-2000-п  ). ( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з
Листами  Вищого  арбітражного  суду N 01-8/319 ( v_319800-00 ) від
06.07.2000, N 01-8/555 ( v_555800-01 ) від 07.05.2001 )
     5. Стаття   6  Закону  (  1076-14  )  передбачає   можливість
обмеження  або  припинення  господарської  діяльності   військової
частини  за  рішенням  Міністерства  оборони  України  в  порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
     Відповідно до  цієї  норми  постановою   Кабінету   Міністрів
України від  28.12.2000  N  1919  (  1919-2000-п   )   затверджено
Положення  про  порядок відчуження та реалізації військового майна
Збройних Сил.
(  Лист  доповнено  пунктом  5 згідно з Листом Вищого арбітражного
суду N 01-8/555 ( v_555800-01 ) від 07.05.2001 )
     6. Відповідно  до  статті  7  Закону військові частини вправі
здавати закріплене за ними майно в  оренду  юридичним  і  фізичним
особам.  Порядок  одержання  дозволу  на  передачу закріпленого за
військовою   частиною   рухомого  та  нерухомого  майна  в  оренду
визначено  постановою  Кабінету  Міністрів  України від 11.05.2000
N  778 ( 778-2000-п ). ( Абзац перший пункту із змінами, внесеними
згідно    з   Листом   Вищого   арбітражного   суду   N   01-8/319
( v_319800-00 ) від 06.07.2000 )
     Арбітражним судам слід мати  на  увазі,  що  здача  в  оренду
озброєння,    боєприпасів,    бойової   та   спеціальної   техніки
забороняється (частина третя статті  7).  Отже  у  разі  укладення
військовою  частиною  договору  оренди  майна  з  порушенням цього
припису такий договір повинен визнаватись  недійсним  на  підставі
статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
     Цієї ж статтею передбачено,  що передача в оренду військового
майна  здійснюється  виключно  на  конкурсних  засадах.  Умови  та
порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного  майна
України  за  погодженням  з Міністерством Оборони України.  Вони ж
здійснюють і  оцінку  вартості  майна  за  затвердженою  Кабінетом
Міністрів України методикою.
     7. Особливу увагу арбітражним  судам  необхідно  звернути  на
вимоги статті 5 Закону.
     Згідно з  цією  статтею   військові   частини   як   суб'єкти
господарської  діяльності  несуть передбачену законом та договором
відповідальність за невиконання чи неналежне виконання  договірних
зобов'язань,  за  шкоду  і збитки,  заподіяні довкіллю,  правам та
інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі.
     Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської
діяльності обмежується коштами,  які надходять на  її  рахунок  за
відповідними   статтями   (крім   захищених   статей),  а  у  разі
недостатності  цих  коштів  відповідальність   за   зобов'язаннями
військової частини несе Міністерство оборони України.
     У випадку відсутності або  недостатності  коштів  на  рахунку
військової  частини  стягнення  за  її зобов'язаннями за будь-яких
умов не може бути звернено на закріплене  за  військовою  частиною
майно.  У  цих  ситуаціях  до  участі  у справі може бути залучено
Міністерство оборони України.
     Що ж  до переліку майна,  закріпленого за військовою частиною
та порядку його відчуження,  то вони визначені відповідно статтями
1  і  6  Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах
України" ( 1075-14 ) (опубліковано в газеті "Голос України" від  2
листопада 1999 року N 204).
     Про  викладене повідомляється в порядку інформації. ( Пункт 7
доповнено   абзацом  згідно  з  Листом  Вищого  арбітражного  суду
N 01-8/609 ( v_609800-01 ) від 23.05.2001 )

     (  Пункт  8  виключено  на підставі Листа Вищого арбітражного
суду N 01-8/609 ( v_609800-01 ) від 23.05.2001 )


 Заступник Голови Вищого
 арбітражного суду України                           А.Осетинський