ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
N 01-2.1/394 від 22.12.98
м.Київ
vd981222 vn01-2.1/394
Кабінету Міністрів України
У зв'язку з вирішенням арбітражними судами України спорів,
пов'язаних із стягненням залізницями України штрафів з суб'єктів
підприємницької діяльності за простій вагонів та затримку
контейнерів, виникла необхідність в офіційному тлумаченні статті
119 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457
( 457-98-п ).
Відповідно до зазначеної статті за користування вагонами і
контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами,
власниками під'їзних колій тощо вноситься плата. Порядок
визначення цієї плати встановлюється Правилами перевезення
вантажів, що згідно зі статтею 5 Статуту затверджуються
Міністерством транспорту України і є обов'язковими для всіх
юридичних і фізичних осіб на території України.
Натомість наказом Міністерства транспорту України від
08.05.98 N 174 ( z0346-98 ) "Про порядок тимчасової дії окремих
нормативно-правових актів" передбачено, що перевезення вантажів у
внутрішньому сполученні здійснюється відповідно до
нормативно-правових документів, затверджених Радою залізничного
транспорту держав - учасниць Співдружності в тій частині, що не
суперечить положенням Статуту і нормативно-правових актів України.
До таких документів (прийнятих на 5-му засіданні названої Ради
20.10.92) даний наказ відносить, зокрема, "Тарифное руководство N
1" і зазначає, що до розробки Правил перевезення вантажів у разі
застосування статті 119 Статуту та інших статей, у яких є
посилання на цю статтю, тимчасово слід керуватися відповідними
пунктами 48-53 "Тарифного руководства N 1".
Згаданий документ (його повна назва: "Прейскурант N 10-01.
Тарифы на грузовые железнодорожные перевозки. Тарифное руководство
N 1 Министерства путей сообщения СССР") належить до актів
законодавства колишнього Союзу РСР і базується на нормах Статуту
залізниць СРСР. Відтак він передбачає, зокрема, стягнення штрафу
за простій вагонів і затримку контейнерів (пункт 49 з посиланням
на статті 50, 52, 58, 92, 118, 156, 156-1, 156-2, 157, 158 Статуту
залізниць СРСР), штрафу за затримку контейнерів понад встановлені
строки при перевезеннях у прямому змішаному сполученні (пункт 53 з
посиланням на статтю 104 Статуту залізниць СРСР).
Таким чином, Міністерство транспорту України згаданим наказом
затвердило порядок, що суперечить статті 119 Статуту, зокрема з
таких підстав:
1) У статті 119 Статуту існує поняття "плата" (за
користування вагонами і контейнерами, за час затримки вагонів
тощо), а у "Тарифном руководстве N 1" вживається поняття "штраф"
(в тому числі за простій вагонів і затримку контейнерів).
Відповідні поняття ("плата" і "штраф") у правовому розумінні
цих термінів не є ні рівнозначними, ані тотожними. Плата
справляється за виконані роботи, надані послуги, відвантажені
товари (продукцію); штраф є санкцією (заходом відповідальності) за
невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що випливають із
закону чи договору.
2) Статут взагалі не містить поняття "простій вагонів", яким
оперує пункт 49 "Тарифного руководства N 1". У Статуті йдеться про
затримку вагонів і контейнерів (зокрема, статті 119, 120, 121).
3) Передбачені "Тарифним руководством N 1" штрафи повинні
обчислюватись у рублях колишнього Союзу РСР (таблиці 17 - 20 до
підпункту 49.1 пункту 49, пункт 53 та ін. цього "Руководства").
Відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є
гривня, що виступає як єдиний законний засіб платежу на території
України (стаття 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ), пункт 1
статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ).
З урахуванням викладеного відповідачі у згаданих вище спорах
заперечують проти позовних вимог залізниць і вважають, що питання,
пов'язане із справлянням плати на підставі статті 119 та інших
пов'язаних з нею норм Статуту, на даний час законодавче взагалі не
врегульовано.
У зв'язку з наведеним просимо дати офіційне тлумачення статті
119 Статуту, а саме: у якому порядку з моменту набрання чинності
Статутом повинна визначатись плата за користування вагонами
(контейнерами), внесення якої передбачено статтею 119 Статуту.
Надання такого тлумачення необхідне для забезпечення
правильного і однакового застосування відповідної норми та
пов'язаних з нею інших норм Статуту у вирішенні господарських
спорів.
"Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної
та судової практики", N 17, квітень 1999 р.