| |
Статтею 14 Закону № 1251-XII мито визначено як один із загальнодержавних
податків.
Статтею 3 цього самого Закону передбачено рівність, недопущення будь-яких
проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до
суб’єктів господарювання при визначенні обов’язків зі сплати податків
i зборів.
Законом № 2181-III встановлено єдиний розмір пені для всіх видів податків
i зборів (обов’язкових платежів). Відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст.
16 зазначеного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи
суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних
облікової ставки Нацбанку України, що діє на день виникнення такого податкового
боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку
використовується більша із зазначених ставок.
Зазначений розмір пені діє щодо всіх податків i зборів (обов’язкових платежів),
крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Аналогічні норми викладено в Інструкції про порядок нарахування та погашення
пені, затвердженій наказом ДПА України від 01.03.2001 р. № 77, зареєстрованим
у Мін’юсті України 16.03.2001 р. за № 240/5431, яку було розроблено на
виконання ст. 16 Закону № 2181-III та згідно з відповідним дорученням
Кабінету Міністрів України. Будь-яких винятків стосовно порядку нарахування
пені щодо окремих податків Законом № 2181-III не передбачено.
Враховуючи вищенаведене, а також вимоги п. 19.6 ст. 19 Закону № 2181-III
щодо дії інших нормативно-правових актів виключно в частині, що не суперечить
нормам цього Закону, пеня за несвоєчасну сплату мита повинна нараховуватися
згідно з порядком та у розмірах, установлених Законом № 2181-III.
|
|