НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
Л И С Т
N 18-109/2711-4557 від 22.07.2002
До Національного банку України надходять звернення від банків
та суб'єктів підприємницької діяльності стосовно фактів накладення
податковими органами адміністративного арешту без обмеження
терміну його застосування. Відповідно до пп.9.3.3 ст.9 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) арешт
може бути накладено на активи строком до 96 годин від години
підписання відповідного рішення керівником податкового органу
(його заступником). Із змісту цього пункту випливає, що зазначений
строк може бути подовжений в адміністративному порядку у випадку,
коли власника заарештованих активів не виявлено - протягом строку,
встановленого законодавством для визнання їх безхазяйними.
Податкові органи практикують направлення банкам рішень про
накладення адміністративного арешту на кошти на рахунках їх
клієнтів без обмеження 96-годинним терміном до виявлення власника
або визнання майна безхазяйним, а в подальшому - списання їх в
доход бюджету як безхазяйних.
На наш погляд, такі дії податкових органів стосовно коштів на
рахунках у банках є неправомірними з таких міркувань.
Згідно із ст.137 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )
безхазяйне майно - це майно, яке не має власника або власник якого
невідомий. При цьому не може бути визнано безхазяйним майно,
власник якого відомий, але в даний час невідоме його
місцезнаходження, а також майно, яке управляється за дорученням
власника. Проте слід зазначити, що в Україні згідно з чинним
законодавством заборонені анонімні рахунки. Відповідно до ст.64
Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 )
банкам забороняється вступати в договірні відносини з анонімними
особами. Нормативно-правовими актами Національного банку України
передбачені обов'язкові правила ідентифікації особи при відкритті
рахунків і проведенні операцій. Таким чином, на наш погляд, до
коштів на рахунках не можуть застосовуватися положення Закону про
адміністративний арешт без обмеження терміну, оскільки власник
коштів на рахунку відомий і такі активи не можуть бути визнані
безхазяйними. Вказане підтверджується і тим фактом, що в рішеннях
про накладення адміністративного арешту вказується назва
(прізвище) власника рахунку та його ідентифікаційний код (номер).
Списання коштів з рахунків за таких обставин є конфіскацією
майна, яка відповідно до ст.41 Конституції України ( 254к/96-ВР )
може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі
та порядку, визначених законом.
Слід зауважити, що 96-годинний термін не є кінцевим, за
наявності підстав питання про подовження строку адміністративного
арешту може вирішуватися в судовому порядку згідно з абзацом
другим пп.9.3.3 ст.9 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ).
На нашу думку, вказана вище практика податкових органів
призводить до розширення застосування адміністративних позасудових
методів впливу.
У деяких випадках податкові органи як на підставу до
застосування "безстрокового" адміністративного арешту посилаються
на те, що такий арешт накладається на кошти "фіктивних"
підприємств. Проте вважаємо, що цей факт теж має встановлюватися в
судовому порядку.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до
Регламенту Верховної Ради України її Комітети мають право давати
роз'яснення, а Комітет з питань фінансів і банківської діяльності
був активним розробником Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ), просимо повідомити свою точку зору
на порушену проблему.
Заступник Голови В.Кротюк
"Бізнес-Бухгалтерія: право-податки-консультації",
N 40/1-2, 30.09.2002