ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                  N 152/2/19-3110 від 21.08.2002




     Підпунктом 3.1.1  п.3.1  ст.3  Закону  України  "Про  порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими  фондами"  (  2181-14  )   (далі   -   Закон)
передбачено,  що  "активи  платника податків можуть бути примусово
стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань  виключно
за  рішенням  суду (арбітражного суду).  В інших випадках платники
податків самостійно визначають  черговість  та  форми  задоволення
претензій  кредиторів  за  рахунок активів,  вільних від заставних
зобов'язань забезпечення боргу".

     Посилаючись на   зазначений    пункт,    платники    податків
звертаються  до  податкових органів з вимогою врахування сплачених
ними коштів у погашення  податкових  зобов'язань,  що  виникли  за
останнім  терміном  подання  податкової  звітності  без врахування
податкового боргу,  що виник внаслідок непогашення або  часткового
погашення податкових зобов'язань минулих звітних періодів.

     Разом з тим:

     1. Підпунктом  6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону ( 2181-14 ) визначено,
що на наступний день після настання терміну сплати  виникає  право
податкової застави на активи платника податків.

     2. Законом визначені  конкретні  терміни погашення податкової
заборгованості та передбачено, що:

     - узгоджену    суму    податкового    зобов'язання    платник
податків зобов'язаний    самостійно   сплатити   протягом   десяти
календарних  днів,  наступних  за   останнім   днем   відповідного
граничного терміну,  або у терміни, визначені у Законі ( 2181-14 )
з відповідного податку,  а за їх  відсутності  -  протягом  десяти
календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх
нарахування;
     - у   випадках   апеляційного   узгодження  суми  податкового
зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити  її
узгоджену  суму,  а також пеню та штрафні  санкції за їх наявності
протягом  десяти  календарних  днів,  наступних  за  днем   такого
узгодження (п.5.3 ст.3 Закону ( 2181-14 );
     - відповідно до ст.6  та  14  Закону  платник  податків  може
використати  право  на  розстрочення  або відстрочення податкового
боргу  чи  стосовно  недоїмки  може  бути  досягнутий   податковий
компроміс.

     Таким чином,  при визначенні  термінів погашення  податкового
боргу   також   не  передбачено  інших  підстав  (крім  офіційного
відстрочення (розстрочення) для невиконання податкових зобов'язань
за термінами,  що минули,  тобто платник податків, визначивши суму
узгодженого  податкового  зобов'язання,  бере на себе обов'язки зі
сплати та сплачує її у повному обсязі або на умовах  розстрочення,
відстрочення   податкового  боргу  або  податкового  компромісу  у
терміни, встановлені нормами Закону ( 2181-14 ).

     А при  розрахунках  між  бюджетами конкретно вказано,  що при
несвоєчасній  сплаті  податкового  зобов'язання   узгоджені   суми
платежів   повинні  бути  погашені  у  календарній  черговості  їх
виникнення (п.7.7 ст.7 Закону ( 2181-14 ).

     Надання платнику права погашення поточної  заборгованості  за
наявності   боргу,  що  виник  за  попередніми  термінами  подання
податкової  звітності,  може  призвести  до  штучного  накопичення
заборгованості  за  періоди,  що минули,  тобто надасть можливість
несумлінним платникам не сплачувати податковий борг  у  зв'язку  з
проходженням строку позовної давності, що, в свою чергу, виключить
можливість застосування податковими органами заходів з примусового
стягнення такого боргу.

     Враховуючи викладене,  а  головне  -  у зв'язку з відсутністю
нормативного або методологічного об|рунтування права  платника  за
наявності  боргу за минулі періоди погашати на свій розсуд поточну
заборгованість, ДПА України не має підстав розмежовувати податкову
заборгованість  на  декілька  відповідно  до  термінів  виникнення
податкових зобов'язань поточного року (поточного звітного періоду)
та  термінів  виникнення податкових зобов'язань минулих років (або
минулих звітних періодів).

     Таким чином,  пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок
погашення   зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та
державними цільовими фондами" (  2181-14  )  не  є  підставою  для
надання  права  платнику  погашати  заборгованість,  яка виникла в
більш пізні терміни, та накопичувати борг за період, що пройшов, і
його  дія  не  розповсюджується  на  черговість погашення наявного
податкового боргу.

     Для запобігання  помилковим   тлумаченням   положень   Закону
України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" (  2181-14  )  та
уникнення конфліктних ситуацій з платниками просимо висловити своє
бачення піднятих питань.

 Заступник Голови                                          О.Шитря

 "Бізнес-Бухгалтерія: право-податки-консультації",
 N 41/1-2, 07.10.2002