На сьогодні порядок обкладання прибутковим податком
доходів громадян, одержуваних ними протягом календарного
року, регулюється Декретом № 13-92, яким з 1 січня 1993
р. запроваджено єдиний принцип оподаткування особистих
доходів громадян на основі обчислення прибуткового податку
з їх сукупної річної суми.
Відповідно до ст. 2 цього Декрету № 13-92 об’єктом оподаткування
у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні,
є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік
(що складається з місячних сукупних оподатковуваних
доходів), одержаний із різних джерел як на території
України, так i за її межами.
Цим же Декретом № 13-92 визначено об’єктів та суб’єктів
оподаткування, а також особливості оподаткування окремих
категорій громадян як протягом календарного року, так
i за сукупним річним доходом. Застосування положень
Декрету викладено в Інструкції про прибутковий податок
з громадян, розробленій на підставі ст. 23 Декрету i
затвердженій у встановленому порядку.
Так, порядок оподаткування доходів, одержаних протягом
календарного року не за місцем основної роботи, викладено
у розділі третьому Декрету (статті 11 та 12) та у відповідному
розділі Інструкції.
Доходи громадян, одержані ними протягом календарного
року за місцем неосновної роботи, в тому числі за сумісництвом,
за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на
підставі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового
характеру, підлягають обкладанню прибутковим податком
у джерела виплати за ставкою 20 відсотків
(п. 3 ст. 7 Декрету № 13-92). При визначенні оподатковуваного
доходу у джерела виплати не виключається сума встановленого
чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму i
не надаються пільги з податку, встановлені законодавством
для окремих категорій громадян.
Пільги з прибуткового податку у вигляді зменшення місячного
сукупного оподатковуваного доходу громадян на відповідну
кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
протягом календарного року надаються громадянам за місцем
основної роботи.
Після закінчення календарного року громадяни, крім тих,
які одержували доходи лише за місцем основної роботи,
зобов’язані у строки, визначені законом (до 1 квітня
наступного року), подати (надіслати) до податкового
органу за місцем проживання декларацію про доходи, одержані
у звітному році як за місцем основної, так i за місцем
неосновної роботи (до набрання чинності Законом України
від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» така декларація подавалась громадянами
до 1 березня наступного за звітним року).
Органи державної податкової служби на підставі поданих
громадянами декларацій про сукупний річний дохід та
використовуючи відомості ф. № 2 провадять обчислення
сукупної річної суми податку. При цьому з оподатковуваного
доходу виключається встановлений чинним законодавством
неоподатковуваний мінімум та у відповідних випадках
надаються пільги з прибуткового податку.
Справляння (обчислення) прибуткового податку з сукупного
місячного (річного) доходу, одержаного громадянином
як за місцем основної роботи, так i податковими органами
на підставі поданих громадянами декларацій про суму
сукупного доходу, одержаного як за місцем основної,
так i за місцем неосновної роботи, здійснюється за ставками
прогресивного оподаткування, встановленими Указом Президента
України від 13.09.94 р. № 519 «Про збільшення неоподатковуваного
мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів
громадян»
(у редакції Указу Президента України від 21.11.95 р.
№ 1082/95) з урахуванням Указу Президента України «Про
грошову реформу». Встановлені цим Указом ставки та розміри
прибуткового податку застосовуються до сум заробітної
плати та інших доходів громадян, нарахованих з 1 жовтня
1994 р.