Земельним кодексом України (у редакції від 25.10.2001
р. № 2768-III, далі — Кодекс), який введено в дію з
1 січня 2002 р., установлено, що земельні ділянки можуть
перебувати у власності або в користуванні — постійному
чи на умовах оренди. Разом з тим Кодексом введено право
земельного сервітуту (ст. 98) — це право власника або
землекористувача земельної ділянки на обмежене платне
або безоплатне користування чужою земельною ділянкою
(ділянками).
Право постійного користування земельною ділянкою із
земель державної та комунальної власності набувають
лише підприємства, установи та організації, що належать
до державної або комунальної власності (ст. 92 Кодексу).
Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному
користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не
можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005
р. переоформити в установленому порядку право власності
або право оренди на них.
Плата за землю, як установлено ст. 2 Закону № 378/96-ВР,
справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати.
Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі,
крім орендарів. За земельні ділянки, передані в оренду,
сплачується орендна плата за землю, розмір, умови i
строки внесення якої встановлюються за угодою сторін
у договорі оренди (ст. 19 Закону № 161-ХІV).
Отже, пільги для релігійних організацій, надані ст.
12 Закону № 378/96-ВР, стосуються лише сплати земельного
податку i не поширюються на орендну плату за землю.