• Використання договорів уступки вимоги або переведення боргу



Чи правомірне використання договорів уступки вимоги або переведення боргу при здійсненні суб’єктами підприємницької діяльності експортно-імпортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності?

Згідно зі ст. 197 Цивільного кодексу України уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов’язана з особою кредитора.
Розрахунки за експортно-імпортними операціями регулюються не тільки Цивільним кодексом України, який в такому випадку є загальним законодавством, а також спеціальним законодавством, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 p. № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю», Законом України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», постановою Правління Нацбанку України від 24.03.99 р. № 136, постановою Кабінету Міністрів України та Нацбанку України від 26.12.95 р. № 1044 «Про заходи щодо забезпечення валютного контролю».
Законом № 185/94-ВР, який регулює порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті при виконанні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності експортних та імпортних договорів, передбачено обов’язкове зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, визначені статтями 1 та 2 цього Закону. Перевищення зазначених термінів потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Пунктом 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю i отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрованої в Мін’юсті України 28.05.99 р. за № 338/3631, передбачено зняття банком експортної операції резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини у разі здійснення обов’язкового продажу) на поточний рахунок останнього.
Враховуючи викладене, виручка резиденту України за експортовану ним продукцію нерезиденту підлягає зарахуванню на його рахунок в уповноваженому банку в повному обсязі та в терміни виплати заборгованості, зазначеної в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.
Таким чином, якщо виручку в іноземній валюті отримало не підприємство-експортер або товари з імпорту — не підприємство, що здійснило попередню оплату постачальнику продукції (робіт, послуг), а інший резидент України, то після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 4 Закону № 185/94-ВР, до підприємства, що експортувало продукцію або здійснило попередню оплату.
Водночас зазначаємо, що у разі укладення договору про переведення боргу між двома нерезидентами (попереднім боржником та новим боржником) при надходженні виручки резиденту України (кредитору) за експортовану ним продукцію у законодавчо встановлені терміни від нового боржника (нерезидента) за письмовою згодою кредитора відповідальність, передбачена ст. 4 Закону № 185/94-ВР, не застосовується.

Консультують фахівці Головного управління податкового аудиту та валютного контролю ДПА України

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 42 ЛИСТОПАД 2002 року