Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93
р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного
контролю» (далі — Декрет № 15-93) передбачено, що у
розрахунках між резидентами i нерезидентами в межах
торговельного обороту використовується як засіб платежу
іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через
уповноважені банки.
Здійснення розрахунків між резидентами i нерезидентами
в межах торговельного обороту у валюті України допускається
за умови одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку
України.
Пунктом 1 Інструктивного листа Кабінету Міністрів України
та Нацбанку України від 26.04.93 р. № 10046/19029/730
та абзацом першим ст. 7 Декрету № 15-93 визначено, що
використання у розрахунках між резидентами i нерезидентами
іноземної валюти не поширюється на розрахунки з резидентами
країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися
i в українських карбованцях (на сьогодні — у гривнях),
якщо це передбачено контрактами.
Викладення норм Інструктивного листа (слова «в українських
карбованцях» не можна ототожнювати з поняттям «валюта
України», оскільки у листі йдеться виключно про грошові
розрахунки) саме у такій редакції дає змогу зробити
висновок, що встановлене ним виключення поширюється
тільки на розрахунки в гривнях i не може сприйматись
як дозвіл на здійснення будь-яких розрахунків у цінних
паперах, виражених у гривнях. Таким чином, у листі передбачено
можливість здійснення розрахунків з резидентами країн
зони функціонування рубля виключно у гривнях, i такі
розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Враховуючи викладене, здійснення розрахунків резидента
України з нерезидентом Російської Федерації ощадними
конвертованими сертифікатами, вираженими в гривнях,
потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.