Методичні розробки уроків курсу "Основи правознавства"

Запитання диктанту пропонуються всім учням класу.

Диктант

1. Дайте визначення держави (можлива дрібна оцінка).

2. Назвіть види влади (для отримання повної оцінки необхідно правильно назвати хоча б 3 види влади, якщо учень назве 1-2 види влади, він отримує оцінку 0,5).

3. Як називають здатність особи власними діями створювати, змінювати, припиняти права та обов'язки (відповідь може оцінюватися лише 0-1)

4. Назвіть види підзаконних нормативно-правових актів (для отримання повної оцінки необхідно назвати хоча б 3 види, якщо учень правильно назве 1-2 види нормативно-правових актів, він отримує оцінку 0,5).

5. Назвіть обставини, шо виключають юридичну відповідальність (для отримання повної оцінки необхідно назвати хоча б 2 обставини, якщо учень правильно назве лише 1 обставину, він отримує оцінку 0,5).

6. Назвіть види юридичної відповідальності (для отримання повної оцінки необхідно назвати хоча б 3 види, якщо учень правильно назве 1-2 види юридичної відповідальності, він отримує оцінку 0,5).

7. Які держави існували на території сучасної України в різні періоди історії (оцінювання аналогічно попередньому запитанню).

8. Дайте визначення об'єктивного права (можлива дрібна оцінка).

9. Назвіть відомі вам галузі права (для отримання повної оцінки необхідно назвати хоча б 3 галузі, якщо учень правильно назве 1-2 галузі права, він отримує оцінку 0,5).

10. Назвіть роки, коли було прийнято конституції Радянської України (або — за бажанням вчителя — прийняття Литовських Статутів).

Перелік запитань є орієнтовним, за бажанням вчителя він може запропонувати й інші запитання.

На другому етапі учням пропонується два варіанти завдань — відповідно другого та третього рівня. Завдання другого рівня вимагають від учнів переважно відповідей відтворюючого, репродуктивного рівня на рівні окремої теми курсу, тому максимальна оцінка за відповідь на них — до 9 балів (достатного рівня). Завдання третього рівня вимагають від учнів використання отриманих знань для аналізу певних ситуацій, аналізу пропонованих документів або витягів з них, отже, в них необхідна робота творчого характеру (пряму відповідь на них неможливо знайти в підручнику), тому вони можуть бути оцінені до 12 балів включно.

Учням пропонується самостійно зробити вибір, за яким варіантом вони працюватимуть. Вчителю доцільно перед початком виконання цієї роботи докладно пояснити учням порядок виконання роботи та- різницю в завданнях, крім того, доцільно надати можливість учням, які оберуть роботу за третім рівнем, але після отримання завдань відчують свою недостатню готовність до їх виконання, виконувати завдання другого рівня.

Крім того, досвід проведення уроків оцінювання за пропонованою методикою довів, що завдання першого рівня краще пропонувати наприкінці уроку (на їх виконання необхідно 7 — 9 хвилин за умови, що учням пропонується не писати текст запитань, а лише відповіді).

2 рівень

1 варіант. Людське суспільство додержавного періода. Походження держави.

2 варіант. Поняття та функції держави.

3 варіант. Поняття та джерела права.

4 варіант. Система права та систематизація законодавства.

5 варіант. Правопорушення та їх причини.

6 варіант. Конституційні принципи юридичної відповідальності.

7 варіант. Види нормативно-правових актів

8 варіант. Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Для завдань третього рівня пропонується декілька типів завдань. Перші 6 передбачають визначення учнями форми умовної держави за поданими описами. При цьому для отримання високої оцінки від учня вимагається не лише визначити форму держави, але й довести свою відповідь, обгрунтувавши її.

Сьомий варіант передбачає аналіз правових документів та формулювання висновку з цього аналізу.

У восьмому варіанті учні мають проаналізувати ситуації та дати їм оцінку, виходячи з відомих їм правових норм (у завданнях третього рівня використано матеріал частково підручника "Основи правознавства" (автор О.Наровлянський).

3 рівень

1 варіант. Країна складається з 16 земель, кожна з яких має власні конституцію, парламент, уряд. Вищу юридичну силу має конституція, яку приймає парламент держави, що складається з двох палат: нижньої, яка формується шляхом загальнонародних виборів раз на чотири роки, та верхньої, депутатів якої обирають парламенти земель. Глава держави — президент, який обирається нижньою палатою парламенту строком на 5 років. Уряд очолює канцлер, уряд відповідальний перед парламентом та формується партією, яка має в парламенті більшість (або відповідною коаліцією партій).

2 варіант. Країна складається з трьох історичних частин, у кожній з яких дікЛь виборні органи, шо займаються справами місцевого значення. Глава держави — королева, яка призначає прем'єр-міністра та міністрів. Укази королеви підписують та відповідають за них члени уряду. Законодавча влада належить двопалатному парламенту, нижня палата якого обирається не рідше ніж раз на п'ять років загальним голосуванням. Міністри обов'язково мають бути депутатами парламенту, прем'єром призначають лідера партії, яка перемогла на парламентських виборах. Суперечки вирішуються судами, суддів призначає королева за поданням кваліфікаційної комісії суддів.

3 варіант. Країна розділена на 14 адміністративних одиниць, на чолі яких — призначені королем глава території та рада, яка обирається населенням. Глава держави — король, він призначає та звільняє мінстрів, в окремих випадках може розпустити парламент. Король владу передає у спадок. Парламент обирається строком на чотири роки, він приймає закони, визначає політику, може висловити недовіру уряду.

4 варіант. Країну розділено на 95 департаментів, у кожному з яких існують органи самоврядування, обрані населенням та префекти, призначені цими органами за погодженням з центральним урядом. Президент обирається загальнонародним голосуванням строком на сім років. Він має право розпустити парламент, самостійно призначає та може звільнити з посади прем'єр-міністра. Парламент приймає закони і може висловити недовіру уряду, що, однак, не тягне його обов'язкової відставки.

5 варіант. Країна складається з п'яти провінцій, в кожній з яких діє виборний орган, який вирішує питання місцевого значення. Глава держави — імператор, який призначає прем'єр-міністра та членів уряду. Законодавча влада належить двопалатному парламенту, нижня палата якого обирається раз на чотири роки. Верхня палата парламенту частково складається з обраних членів, а частина успадковує своє місце. Верхня палата одночасно є вищим судовим органом. Одна з провінцій двадцять років тому була захоплена під час збройного конфлікту та з того часу в ній точаться постійні, часом збройні, сутички з представниками місцевого населення, яке вимагає незалежності своєї землі.

6 варіант. Країну розділено на райони, глави яких призначаються президентом країни. Існує також автономна республіка, статус якої визначено конституцією країни. Рлава держави — президент, він призначає прем'єр-міністра (за згодою парламенту) та членів уряду (за власним розсудом), може скасувати рішення уряду чи парламенту автономної республіки, але не має права розпустити парламент країни. Однопалатний парламент обирається строком на 5 років, його головне завдання — законодавча діяльність. Парламент має право імпічменту, але його процедура дуже складна. Серед вищого керівництва країни — два сини президента, два його брати, жінка та ще кілька родичів. Проведено референдум щодо безстрокового подовження повноважень президента, йому присвоєно звання "Батько нації".

7 варіант. На підставі наведених витягів з нормативних актів, порівняйте статус, який мали та мають різні нормативні акти на території нашої держави в різні періоди, їх юридичну силу. Спробуйте пояснити причини змін, що відбулися, про що вони свідчать.

З Конституції УРСР (1978 р.)
Ст.71. Закони СРСР є обов'язковими на території УРСР.

З Конституції СРСР (1977р.)
Ст.74. ...В разі розходження закону союзної республіки з загальносоюзним законом діє закон СРСР.

З Декларації про державний суверенітет України (16.07.1990 р.).
...Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

З Акта проголошення незалежності України 24.08.1991 р.
...чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки.

в Конституції України (1996 р.)
Ст.8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

8 варіант. Визначте, чи скоєно правопорушення у випадках, наведених далі, а також форму вини:

а) водій автомобіля раптово втратив свідомість під час серцевого приступу, внаслідок чого було вчинено наїзд на пішохода;

б) учень викрав магнітофон із шкільного радіовузла;

в) хлопець, бажаючи продемонструвати подрузі свою силу, підняв її на руки і вирішив за її згодою потримати за огорожею балкону. Але сил не вистачило, дівчина внаслідок падіння дістала складні переломи;

г) юнаки зустріли на вулиці жінку і вирвали в неї з рук сумку з грішми;

д) на громадянина С. вчинило напад кілька грабіжників, які, погрожуючи ножами, вимагали віддати кош-

товності і одяг. У відповідь С. здійснив кілька пострілів з газового пістолета, поранивши одного з нападників;

є) під час великої пожежі, рятуючи від загоряння жилий будинок, пожежники розібрали сарай, що заважав гасінню вогню.

Урок №12

Тема: Громадянство України

Мета уроку: з'ясувати співвідношення понять "особа—людина—громадянин та громадянство"; познайомити учнів з нормами Закону України "Про громадянство"; виховувати розуміння важливості належності до громадянства та гордості за належність до українського громадянства; формувати вміння працювати з нормативними актами та використовувати їх для вирішення життєвих ситуацій.

Обладнання: Конституція України; таблиці "Людина—особа—громадянин", "Визначення громадянства дитини; картки з умовами задач з питань громадянства; політична карта світу; текст Закону "Про громадянство" або витяги з нього.

Основні поняття уроку: людина, особа, громадянин, громадянство.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Вивчення нового матеріалу.

1Людина — особа — громадянин

Розпочинаємо урок з повідомлення учням того, що ми розпочинаємо вивчення нового розділу — "Основи правового статусу людини і громадянина. Громадянські (особисті) та політичні права". Повідомляємо учням тему та основні завдання уроку.

Перш за все розглядаємо співвідношення понять "людина—особа—громадянин". Розгляд цього питання проводимо шляхом бесіди з елементами міні-лекції. Розгляд понять можна розпочати з запитання до учнів: "Хто з вас має молодших братів чи сестер? Чи пам'ятаєте ви якими вони були, коли народилися?". Дитина, тільки-но з'явившись на світ, вже має фізичні ознаки людської істоти — будова тіла, людські органи тощо. Але вона ще не відкликається на своє ім'я, не відрізняє своїх родичів (навіть батьків) від інших людей. Тобто дитина вже фізично існує як людська істота, з точки зору біології вона вже є людиною. Можна запропонувати учням згадати з курсу біології, як називають людську істоту латинською мовою, як називали людей, що виокремилися з тваринного світу, на уроках історії. Як правило, учні згадують відоме їм поняття Ното Заріепз. Після цього звертаємо увагу учнів на першу строку таблиці "Людина—особа—громадянин" (найкраще за можливістю використати кодоскоп) і підкреслюємо, що поняття "людина" — суто біологічне, воно супроводжує її протягом всього життя, незважаючи на стан здоров'я, психічний стан тощо. Фактично поняття "людина" співпадає з поняттям Ното Заріепз.

Переходимо до розгляду поняття "особа". Поступово дитина розвивається, вона починає реагувати на своє ім'я, розмовляти, вирізняти себе з навколишнього світу та оточення, в неї з'являються певні погляди. Учням можна задати питання: чи можливі ці зміни без людського оточення, без людського суспільства? Думки дітей можуть бути різні, на цій підставі можна організувати обговорення. При цьому можна використати відомий дітям приклад книги та мультфільму "Мауглі", додавши, що сюжет цих творів було запозичено з життя. Виснок має бути чітко сформульований — ці зміни значною мірою залежать від оточення людини — вони можливі лише в людському суспільстві. Таким чином підводимо дітей до сприйняття другого рядка таблиці (звертаємо учнів до неї), зазначаючи, що поняття "особа" є поняттям соціальним, він означає людську істоту, яка досягла певного рівня розвитку, досягнення цього рівня можливе лише в людському суспільстві, отже, це поняття — соціальне (нагадуємо учням або пропонуємо їм згадати термін "соціальне" — він знайомий учням з курсу правознавства — "соціальні відносини", "соціальні норми").

Після цього переходимо до розгляду поняття "громадянин". Відзначаємо, що нині більшість людей живе не лише в своїй родині, серед своїх друзів та знайомих, але й має певні зв'язки з державою. Вони мають певні права та обов'язки, які суттєво різняться залежно від країни, де людина живе, з якою державою він пов'язаний. Саме цей зв'язок і визначає поняття "громадянин". Отже (звертаємо учнів до третього рядка таблиці), визначаємо, що громадянин — це поняття політико-пра-вове, визначає зв'язок людини з певною державою.

Користуючись таблицею, підсумовуємо розгляд цих трьох понять, підкреслюючи їх різницю — "людина — поняття біологічне, особа — соціальне, громадянин — політико-правове".

При можливості розміщуємо на дошці картки з основними поняттями цієї частини уроку — "людина", "особа", "громадянин".

2. Поняття громадянства

Переходимо до розгляду поняття "громадянство". Повідомляємо учням формулювання поняття: "громадянство — стійкий юридичне визначений, необмежений у часі та просторі зв'язок людини з певною державою", коментуємо його. Пояснюємо, що юридична визначеність означає регулювання цих відносин нормативними актами, стійкість та необмеженість у часі та просторі — те, що воно зберігається в багатьох життєвих ситуаціях, що громадянство збергіається не лише на території держави, а й за її межами, протягом всього життя людини. Додаємо картку з цим поняттям на дошку.

Логічно одразу познайомити учнів з поняттями "апатрид", "біпатрид". Для цього запитуємо учнів, чи можливе існування людини, яка не пов'язана з жодною країною. У разі потреби допомагаємо учням знайти відповідь ("З якою державою пов'язані члени племені, яке раптово виявили в джунглях Африки, і яке не спілкувалося з навколишнім людським світом сотні років? Чи всі жителі України пов'язані з нашою державою чи іншими країнами?"). Робимо висновок про існування людей, які не відносяться до жодної країни, тому для 'їх позначення з'явився спеціальний термін — "апатрид".

Звертаємо увагу учнів на склад поняття: "а" — частка заперечення, "патрід" — громадянин, тобто "не громадянин", "без громадянства". Але окремі громадяни мають громадянство двох країн одночасно. Таких людей називають "біпатриди". Знову ж таки звертаємо увагу на склад слова — "бі" — два, "патрид" учням вже відоме, тобто "громадянин двічі", "подвійний громадянин". Пояснюючи ці терміни, розміщуємо картки з ними на дошці та даємо чіткі визначення: апатрид — особа, яка не належить до громадянства жодної країни; біпатрид

— особа, яка одночасно має громадянства двох країн.

Важливо підкреслити, що нині більшість країн світу уклали угоди про попередження появи апатридів та біпатридів і намагаються забезпечити це своїм законодавством.

Розглядаючи поняття громадянства важливо відзначити також різницю між поняттями "громадянство" та "підданство". Для цього пропонуємо учням згадати, які форми правління їм відомі, а, отримавши відповідь, пропонуємо згадати визначення республіки та монархії та навести приклади країн, які мають таку форму правління. За наявності політичної карти світу доцільно запропонувати показати ці країни на карті (монархії — Великобританію, Японію, Швецію, Саудівську Аравію тощо; республіки — США, ФРН, Франція, Росія тощо). Отримавши відповіді, вказуємо, що в монархії прийнято казати, що людина живе "під королем", "під імператором", "під царем", тому кажуть, що це "піддані" відповідного монарху, у республіці ж прийнято казати — "громадянин держави". Отже, підсумовуючи, вказуємо, що підданство — це поняття, притаманне для монархії, громадянство — для республіки.

3. Громадянство в українському законодавстві.

Після цього переходимо до розгляду питання про громадянство в українському законодавстві. Це питання вивчається шляхом організації роботи учнів з текстами нормативно-правових актів. Зазначаємо, що основні положення щодо громадянства закріплено в Конституції України (пропонуємо учням згадати, коли було її прийнято). Звертаємо учнів до тексту Конституції України (ст.4 та ст. 25) та пропонуємо визначити основні положення щодо громадянства, які містяться в цих статтях. (У разі нестачі часу можна поділити клас на дві групи, одна з яких працюватиме з текстом статті 4, інша з текстом статті 25).

У процесі спільної роботи з учнями визначаємо основні положення конституційного статусу громадянина

— єдине громадянство, неможливість позбавлення громадянства, вигнання з країни чи видачі іншій країні, захист громадян України за її межами. Визначаючи ці положення, коментуємо 'їх, пояснюємо, зокрема, поняття "єдине громадянство" (ще раз звертаючись до відомого вже учням поняття "біпатрид"), неможливість видачі громадянина (підкреслюємо, що це не означає звільнення громадянина від відповідальності, а лише те, що він відповідатиме в нашій країні за українськими законами).

Підкреслюємо, що Конституція визначає лише основні положення, пов'язані з громадянством, більш докладно ці питання регулюються Законом України "Про громадянство". Повідомляємо, що вперше цей Закон було прийнято в 1991 році (запитуємо учнів — чому саме в цей час, яка історична подія відбулася в Україні в цьому році), нинішній Закон, прийнятий у 2001 році, досить суттєво змінений порівняно з попередніми.

Після цього пропонуємо учням уявити себе депутатами парламенту та визначити, які положення мають увійти у цей закон. Вислухавши пропозиції учнів, відзначаємо, що перш за все в новій державі (а закон приймався в новоутвореній державі Україна) слід було визначити, хто має вважатися її громадянами. Вказуємо, що можливі були два варіанти — або визнати громадянство всіх, хто на час утворення України жив на її території і не належав до громадянства інших країн, або визнати громадянство лише за тими, хто є корінним жителем України з діда-прадіда. Пропонуємо учням, об'єднавшись у малі групи, обговорити ці варіанти та визначити свою позицію. Після обговорення учні висловлюють свою позицію та обґрунтовують її. Коментуючи відповіді учнів, повідомляємо, що України обрала перший, більш демократичний варіант, деякі ж інші країни, що утворилися на теренах колишнього СРСР (Латвія, Литва, Естонія), обрали протилежний варіант, що призвело до утворення величезної кількості апатридів та порушення їх прав.

Підсумовуючи, підкреслюємо, що згідно з законом громадянами України було визнано всіх, хто на час утворення України та прийняття закону постійно проживав в Україні та не мав громадянства інших країн.

Переходимо до розгляду питання про набуття громадянства при народженні дитини, а також визначенні його при зміні громадянства батьків. Розгляд цього питання проводимо в процесі роботи малих груп. Для цього пропонуємо учням уявити кожну з груп юридичною консультацією та спробувати за допомогою тексту закону (доцільно використати витяги з закону, вміщені у підручниках "Перук" та ПВУ) дати відповідь на запитання з питань громадянства, які надійшли (тексти завдань див. нижче).

Після завершення роботи учнів з завданнями пропонуємо їм відповісти на поставлене завдання, при цьому використовуємо таблицю "Порядок визначення громадянства дитини". У таблиці бажано залишити не заповненим останній стовпчик ("Громадянство дитини"), заповнюючи його під час отримання відповідей на відповідні ситуації.

Порядок визначення громадянства дитини

При цьому ситуації, на які немає завдань, пояснюємо самостійно.

Завершивши роботу за завданнями та з таблицею, від-.значаємо, що стійкість громадянства в Україні визначається серед іншого нормами Закону України "Про громадянство", зокрема, про збереження громадянства при зміні місця проживання, при укладанні шлюбу з іноземцем тощо. Одночасно повідомляємо про випадки, в яких громадянин може втратити громадянство. Підкреслюємо, що втрата громадянства можлива лише внаслідок свідомих

дій громадянина (власна заява про вихід з громадянства, вступ у громадянство іншої держави, вступ на службу до іноземної армії або державну службу іншої держави).

Крім того, наприкінці уроку необхідно вказати, що документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт, а для тих, хто не досяг 16-річного віку — свідоцтво про народження. Вказуємо на важливість цих документів, необхідність охайного ставлення до цих документів.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

Підводячи підсумки уроку, пропонуємо згадати поняття, які зустрічалися на уроці (вони знаходяться на дошці), а також конституційні принципи громадянства в Україні.

5. Підсумки уроку.

6. Домашнє завдання.

На завершення уроку повідомляємо домашнє завдання — параграф 12 підручників ПВУ та "Перун"; Конституція, ст.4 та ст. 25; з дозволу батьків оглянути паспорт батьків та своє свідоцтво про народження та з'ясувати, які відомості в них містяться.

ДОДАТОК

Тексти завдань для групової роботи по визначенню громадянства

Заява 1.

У родині Марії С. та Андрія В. народився син. Обидва вони — громадяни України, але син народився в Москві, де вони гостювали у родичів. Батьків цікавить, чи отримає їх дитина громадянство України, адже народилася вона за межами нашої країни.

Заява 2.

У пологовому будинку м. Києва народилася дівчинка. Її мати — громадянка України, батько — студент з Йорданії, громадянин цієї країни, який навчається в Київському політехнічному інституті. Батько вважає, що дитина є громадянином Йорданії, мати ж бажає, щоб дитина отримала українське громадянство. Мати звернулася з проханням пояснити, яке громадянство матиме її дитина.

Заява 3.

Під час навчання в університеті Анна П. одружилася з громадянином Лівану Ахмедом Р. Після закінчення навчання вони виїхали жити до Лівану. Через рік у них народилася дівчинка. Мати хвилюється, чи має її донька право на українське громадянство.

Заява 4.

До дверей лікарні в М.Одесі було підкинуто трьохмі-сячну дитину. Незважаючи на намагання співробітників лікарні та працівників міліції, встановити батьків дитини не вдалося. Лікар звернувся до юридичної консультації з питанням: як визначити громадянство дитини в цьому випадку, адже невідомо хто батьки хлопчика?

Заява 5.

До консультації завітав 17-річний Андрій. Його батьки прийняли рішення виїхати на постійне місце проживання до Молдови, звідки родом батько. При цьому вони подали заяву про вихід з українського громадянства та прийом до молдавського громадянства. Але хлопець, з одного боку, не хоче розлучатися з батьками і готовий переїхати до Молдови, а з другого — не хоче втрачати українське громадянство. Він просить пояснити, чи можливо вирішити це питання згідно з його бажанням.

Урок №13

Тема: Права людини і громадянина (загальні положення)

Мета: ознайомити учнів з поняттям "права людини", їх класифікацією та основними етапами розвитку, формувати повагу до прав людини, розуміння важливості їх дотримання.

Обладнання: картки "Особисті (громадянські) права", "Політичні права", "Соціальні права", "Економічні права", "Культурні права", "Реабілітація", текст Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжніродного пакту про соціальні, економічні та культурні права (за можливості).

Основні поняття уроку: права людини.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

На початку урока проводимо перевірку знань учнів. Для цього одному з учнів пропонуємо відтворити на дошці таблицю "Людина. Особа. Громадянин", з іншими учнями проводимо термінологічну розминку (терміни апатрид, біпатрид, громадянство, підданство). Крім того, пропонуємо учням висловити думку щодо позитивних та негативних рис подвійного громадянства, а також розповісти про статус іноземців, які перебувають в Україні. Після цього пропонуємо учням розв'язати декілька задач на визначення належності до українського громадянства (див. розробку попереднього уроку або завдання 13 параграфу 12 підручника ПВУ).

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Права людини в історії людства.

Цей матеріал є досить простим і, певною мірою, він знайомий учням. Тому будуємо його вивчення шляхом бесіди. Спочатку необхідно визначитися з самим поняттям "права людини". Пропонуємо учням самим визначити це поняття. Як правилсцучні пропонують визначення, які досить близькі до правильного. Коригуємо відповіді учнів і переходимо до розгляду матеріалу, пов'язаного з історією прав людини. Для цього використовуємо роботу в малих групах. Кожній групі пропонується обговорити та пригадати стан дотримання прав людини, чинні закони в певний історичний період в світі (рабовласницький на прикладі стародавньої Греції, Риму, феодальний на прикладі країн Західної Європи, період буржуазних революцій в Англії, Франції, СТА, а також в Україні — період Київської Русі, козацької держави, України в складі Російської імперії).

Для організації' роботи груп доцільно запропонувати учням окремі опорні запитання. Для всіх груп це можуть бути такі запитання: Чи проголошувалась рівність людей в цей період? Чи була ця рівність реально забезпечена? Які права людей було закріплено в нормативних документах того часу? Крім того, відповідним групам можна запропонувати додаткові запитання, наприклад групі, яка розглядає стародавній світ: Порівняйте права рабів та рабовласників. Як закон у стародавніх державах визначав права іноземців? Для групи, яка розглядає феодальний світ: Які фактори визначали обсяг прав та обов'язків, можливість участі в суспільному житті людей у середньовічних Франції, Англії? Що таке стани та як вони впливали на права людей? Групі, яка розглядає період буржуазних революцій: Які документи, правові акти, декларації було прийнято в цей період? Яким був основний зміст цих актів? Чи були проголошені в документах принципи, реалізовані повною мірою в XYII-XYIII століттях? Для групи, яка розглядає період Київської Русі: Як називалася перша збірка законів давньоруської держави? Чи забезпечувалася цим актом рівність жителів Київської Русі? Групі, яка розглядає козацькі часи: Чи були рівними в козацькій державі різні стани та групи населення, люди різної статі? Групі, яка аналізує Україну в складі Російської імперії: Які права мали кріпаки? Хто мав право брати участь у політичному житті країни?

Після завершення групової роботи, групи повідомляють про її підсумки, що дає можливість зробити певний історичний огляд розвитку прав людини. До розповідей учнів слід додати інформацію яро події двадцятого століття, зокрема ввівши поняття "реабілітація".

2. Сучасні міжнародно-правові стандарти прав людини.

Одним з основних питань уроку є питання про сучасні міжнародно-правові стандарти прав людини. Це питання розглядаємо шляхом розповіді вчителя. Вчитель повідомляє учням назву основного документа — Загальної декларації прав людини, — називає рік її прийняття, за можливості демонструє видання чи плакати з текстом цього акта. Також доцільно дати можливість учням самостійно познайомитися з цим документом.

3. Класифікація прав людини.

Вивчення цього питання можливо провести в двох варіантах. Перший передбачає наявність у класі достатньої кількості текстів Загальної декларації прав людини. При цьому учням пропонується ознайомитися з текстом Декларації, звернувши увагу переважно на перші фрази кожної статті, де, як правило, безпосередньо формулюється право, яке гарантується людині. При цьому звертається увага на те, що таких прав досить багато, тому виникає питання про їх класифікацію.

Пропонуємо учням на підставі ознайомлення з назвами прав людини запропонувати, на які групи їх можна розподілити та які саме права слід віднести до кожної з цих груп. У процесі обговорення формулюються основні групи прав людини — громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні права та права, які належать до цих груп.

За відсутності достатньої кількості текстів Загальної декларації прав людини, можливе використання замість неї Конституції України для виконання того самого завдання. При цьому вчителеві доведеться самому повідомити учням, що сучасна Конституція України практично повністю відповідає змісту Декларації. Також можливе використання тексту Загальної декларації прав людини, наведеного наприкінці параграфу 13 ПВУ.

Підводячи підсумки обговорення, повідомляємо учням, що визначені групи прав людини закріплені міжнародними правовими актами — називаємо учням міжнародні пакти — про громадянські, політичні права і економічні, соціальні та культурні права.

Якщо можливості забезпечити учнів текстами нормативних актів (Декларації чи Конституції) немає, можна розмістити на дошці назви прав людини, які проголошуються цими актами та запропонувати учням виконати таке саме завдання з розробки їх класифікації та відповідного розподілу прав людини.

4. Підсумки уроку.

5. Домашнє завдання.

Параграф 13 ПВУ, параграф 13 (п.2-4) "Перун". Якщо на уроці учні працювали з текстом Загальної декларації прав людини або ж мають її текст чи хоча б витяги у підручнику, у домашньому завданні доцільно запропонувати порівняти її положення з положеннями розділу 2 Конституції України. За бажанням вчителя також можна запропонувати окремим учням підготувати повідомлення про найбрутальніші порушення прав людини в світі за останні роки та з історії (злочини фашистської Німеччини проти людства, порушення прав людини в Афганістані за часів правління талібів, порушення прав людини під час міжетнічних, міжнаціональних конфліктів та громадянських війн в Уганді, на Балканах, у кавказькому регіоні тощо).

Урок №14

Тема: Принципи правового статусу громадян України

Мета уроку: визначити основні принципи правового статусу громадян України, вчити працювати з текстами нормативно-правових актів, аналізувати їх, робити висновки.

Обладнання: Конституція України, картки з назвами груп прав людини та назвами самих прав людини.

Основні поняття уроку: рівність прав, єдність прав та обов'язків.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

З метою актуалізації набутих учнями знань організовуємо з ними роботу з використанням декількох методів. З метою перевірки знання учнями класифікації прав людини можна використати один із трьох прийомів. У першому варіанті один учень на дошці розподіляє назви прав людини на стовпчики, які відповідають групам прав людини. У другому також один з учнів працює на дошці, розподіляючи права за групами, але самі ці права називають учні класу з місця. У третьому варіанті на дошці працюють п'ятеро учнів, кожен з яких записує права людини однієї з груп та які він пам'ятає (кількість учнів у третьому варіанті може бути й іншою залежно від місцевих умов, зокрема розміру дошки, у цьому випадку вчитель об'єднує окремі групи прав людини. Крім цього, перевіряємо засвоєння учнями поняття "реабілітація", пропонуємо також повідомити результати порівняльного аналізу Загальної декларації прав людини та Конституції України (див. домашнє завдання попереднього уроку). Якщо учням пропонувалося підготувати повідомлення про випадки порушення прав людини, надаємо їм слово.

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Основи правового статусу громадян. Рівність громадян.

Перехід до вивчення нової теми здійснюємо шляхом отримання від учнів відповіді на питання про порівняння положень Декларації та Конституції України. Визначивши спільність основних положень цих документів, зазначаємо тему поточного уроку. Подальша робота проводиться шляхом поєднання роботи з текстом нормативного акта (Конституції України або витягів з неї) та бесіди з учнями. Перш за все пропонуємо учням ознайомитися зі ст. 24 Конституції. Учням пропонується визначити, який принцип проголошується в цій статті, а також за якими ознаками Конституція забороняє надавати привілеї чи обмежувати права.

Доцільно також звернути увагу учнів на статтю, в якій саме людина, її життя, здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

2. Єдність прав та обов'язків.

Вважаємо розгляд цього питання одним із найважливіших у цій темі. Для цього пропонуємо учням замислитися над питанням: чи пов'язані між собою права та обов'язки людини і як саме. Це питання учні обговорюють у парах (по партах), а потім висловлюють свою думку. Як правило, більшість учнів визначають, що ці поняття пов'язані між собою. На уточнююче запитання відповіді навпаки різняться, тому пропонуємо учням привести аргументи на користь своєї позиції.

Після обговорення з метою закріплення вивченого пропонуємо одному з учнів зробити остаточний висновок із пропонованого запитання — права та обов'язки невід'ємні одні від одних, використання прав не може зачіпати, порушувати npafca інших.

Водночас звертаємо увагу на взаємність прав та обов'язків держави та громадянина — якщо громадянин має певне право, то держава зобов'язана його забезпечити.

3. Обмеження прав людини.

Вивчення цього питання проводимо з використанням методики "Займи позицію". Учням пропонується запитання: Чи можливе обмеження прав людини з боку держави? Залежно від того, яку відповідь на це запитання дасть учень (так, можливе; ні в якому разі; можливе при певних умовах), йому необхідно зайняти відповідну позицію в класі. Після цього учням пропонується аргументувати свою думку, а тим, хто зайняв проміжну позицію, необхідно також конкретизувати умови, за яких вони вважають можливим обмеження прав людини. Підсумовуємо відповіді учнів, пропонуємо порівняти обрану учнями позицію з нормами з цього приводу.

Крім того, за наявності часу, бажано запропонувати учням ознайомитися зі статтею 64 Конституції та спробувати обгрунтувати включення до переліку особливо захищених прав, обмеження яких неможливо навіть в умовах військового чи надзвичайного стану, саме цих прав.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення учням пропонується визначити зміст принципів єдності прав та обов'язків, рівності громадян, взаємності обов'язків і прав людини та держави. Крім того, пропонується назвати ті права, які не можуть бути обмеженими ні в якому разі.

5. Домашнє завдання.

Параграф 14 ПВУ, параграф 13 (п.1) "Перун".

Урок №15

Тема: Особисті (громадянські) права громадян України

Мета уроку: ознайомити учнів з особистими (громадянськими) правами, їх закріпленням у Конституції України, формувати поняття "презумпція невинуватості", розвивати вміння користуватися правовими джерелами для аналізу правових ситуацій, формувати власну позицію та доводити її.

Обладнання: Конституція України, картки з назвами особистих (громадянських) прав людини.

Основні поняття уроку: право на життя, право на свободу, право на свободу світогляду та віросповідання, право на свободу думки та слова, презумпція невинуватості.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

З метою актуалізації набутих знань пропонуємо учням розкрити зміст принципів рівності громадян, нерозривного зв'язку між правами та обов'язками, взаємної відповідальності громадян та держави, непорушності прав людини. Після цього пропонуємо учням розв'язати декілька задач, визначивши відповідність дій нормам Конституції (див. додаток). При розв'язанні задач учні можуть (і повинні) користуватися текстом Конституції України, бажані прямі посилання на її текст. Завершуючи актуалізацію опорних знань, пропонуємо учням згадати перелік особистих прав людини (або шляхом опитування учнів, або ж одночасно з розв'язанням задач один з учнів записує відомі йому особисті права на дошці).

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Право на життя.

Матеріал цього уроку досить великий за обсягом, але нескладний та досить цікавий для учнів. Тому частину матеріалу переносимо на самостійне вивчення при виконанні домашнього завдання. Вивчення нового матеріалу розпочинаємо розглядом питання про право на життя. Після вступного слова вчителя пропонуємо учням ознайомитися зі ст.27 Конституції України, звертаємо увагу на слова "не може бути сйавільно позбавлений життя" та зазначаємо, що його по-різному розуміли юристи нашої країни, що викликало, зокрема, тривалі дискусії щодо можливості (конституційності) застосування в Україні смертної кари. Далі використовуємо метод рольової гри. Не повідомляючи учням про те, що рішення щодо цієї проблеми вже прийняте, пропонуємо провести "засідання Конституційного Суду України", на якому розглянемо проблему смертної кари. Учням пропонується визначитися зі своєю позицією та висловити аргументи "за" чи "проти" застосування смертної кари. Вислухавши учнів, повідомляємо, що наприкінці 1999 року Конституційний Суд України, розглянувши справу про конституційність смертної кари, визнав її неконституційною.

2. Право на свободу та захищенність особи.

Для переходу до вивчення другого питання запитуємо учнів: чи доводилося вам у житті, фільмах чи телепередачах бачити, як міліція затримує правопорушника, як людину утримують у місцях позбавлення волі? Як правило, відповідь буде позитивною — адже у дев'ятикласників вже достатньо життєвого досвіду. Отримавши відповідь, знайомимо учнів з матеріалом шляхом розповіді вчителя. При цьому звертаємо увагу перш за все на ті моменти, які мають практичне значення для учнів, з якими вони можуть зіткнутися у житті. Перш за все пояснюємо порядок арешту чи взяття під варту правопорушника, на необхідність отримання для цього рішення суду. Водночас необхідно чітко вказати учням максимальні строки можливого затримання в різних ситуаціях — 3 години при адміністративному затриманні (вчинення адміністративного правопорушення), 72 години до прийняття рішення судом при затриманні за підозрою у вчиненні злочину (зазначені цифри доцільно написати чи вивісити на табличках на дошці).

Також повідомляємо учням про принцип презумпції невинуватості. При цьому доцільно пояснити саме поняття "презумпція" (тобто факт, який не потребує доведення, своєрідна правова аксіома, але на відміну від аксіоми, яка, як правило, не може бути відкинута, заперечена, презумпція може заперечуватися, але за умови надання відповідних доказів). Пропонуємо ознайомитися зі ст.62 Конституції, де викладено сутність цього принципу та визначаємо його основні складові — можливість визнання людини винною лише згідно з обвинувальним вироком суду, покладення зобов'язання щодо доведення винуватості на звинувачення, а не навпаки — людина не зобов'язана доводити свою невинуватість. Крім того, важливо звернути увагу учнів на право кожної особи звернутися за захистом прав до суду.

Питання про недоторканність житла,, таємницю листування, телеграм, телефонних розмов залишаємо для самостійного розгляду учнями.

3. Свобода совісті та віросповідання.

Це питання є останнім, яке розглядаємо на уроці. Його пропонуємо розглянути, використовуючи методику взаємонавчання учнів (розібрався сам — розкажи іншому) та методику групової роботи. Спочатку учням пропонується за допомогою тексту Конституції та підручника в малих групах (доцільно їх сформувати шість) ознайомитися з сутністю права на свободу світогляду та віросповідання та принципів відокремлення церкви від держави та школи від церкви. Після цього пропонуємо по одному учневі з групи (враховуючи, що подібне завдання на уроках правознавства застосовується вперше, доцільно викликати найсильніших учнів з добре розвиненими мовними навичками) викласти основні положення за темою, яка була їм визначена. Інші учні з групи, представник якої доповідає, та учні з групи, яка також розглядала це питання, мають можливість доповнити розповідь, внести певні корективи.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення вивченого матеріалу учням пропонується назвати відомі їм особисті права та визначити зміст цих прав.

5. Домашнє завдання.

Параграф 14-15 "Перун", параграф 15 ПВУ. Додатково учням можна запропонувати (за вибором учнів або по групах, визначених вчителем) підготувати повідомлення про діяльність релігійних громад в області, районі, місті, селі, де навчаються учні, або про діяльність засобів масової інформації та дотримання права на свободу інформації.

Додаток

Задачі.

1. Косівська міська рада прийняла рішення про введення обмежень на пересування громадян берегом річки на час надзвичайного стану, викликаного загрозою повені (рішення відповідає правовим нормам, тому що тимчасове обмеження прав можливе в умовах надзвичайного стану, до того ж воно пов'язане з забезпеченням безпеки життя самих громадян).

2. Новоморська районна рада заборонила реєструвати угоди купівлі-продажу жилих будинків у районі, як-що\покупцем є особи, які не проживали протягом п'яти років у районі або народилися за межами України (рі-

шення незаконне, надання переваг чи обмежень залежно від місця проживання або місця народження є неприпустимим).

3. Старогорська сільська рада прийняла рішення про надання всім жителям села права користуватися ставком, переданим у власність села (рішення правомірне, воно забезпечує рівність всіх громадян).

4. Київська міська рада заборонила проведення масових заходів на центральній вулиці міста — Хрещатику, крім заходів, які проводяться у дні державних свят, з метою забезпечення громадського порядку (рішення законне, право на проведення мітингів, демонстрацій може бути обмежено з метою забезпечення громадського порядку).

5. Громадянин П. звернувся з вимогою до податкової інспекції про повернення зайво взятих з нього податків та притягненні винних у цьому до відповідальності (вимога правомірна, реалізується принцип взаємної відповідальності держави та громадянина).

6. Громадянин К. вимагає скасувати заборону користуватися саморобним автомобілем. Заборона накладена державтоінспецією у зв'язку з негативним висновком експертизи щодо безпеки цієї саморобки (вимога незаконна, адже користування саморобним автомобілем може загрожувати безпеці, правам інших людей, користування правами не може здійснюватися на шкоду іншим людям).

Урок №16

Тема: Політичні права громадян України

Мета уроку: ознайомити учнів Г політичними правами, їх закріпленням у Конституції України, формувати поняття "партія", "громадська організація," формувати вміння виступати з повідомленнями на правову тематику, користуватися засобами масової інформації для пошуку необхідних відомостей.

Обладнання: Конституція України, картки з назвами політичних прав людини, поняттями "об'єднання громадян", "партія", "громадська організація", пам'ятки для учасників рольової гри.

Основні поняття уроку: право участі в управлінні державними справами, у виборах та референдумах, право на об'єднання у політичні партії та громадські організації, право на проведення мітингів та демонстрацій.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Проводимо актуалізацію опорних знань учнів. Для цього пропонуємо ознайомитися з підготовленими учнями повідомленнями про діяльність релігійних об'єднань та засобів масової інформації, також пропонуємо нагадати сутність принципів презумпції невинуватості, відокремлення церкви від держави та школи від церкви. З метою переходу до вивчення нового матеріалу пропонуємо учням згадати види прав людини та назвати відомі їм політичні права людини.

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Поняття політичних прав. Право на участь в управлінні державою.

Вивчення цього матеріалу проводимо шляхом розповіді вчителя. Пояснюємо учням відмінність політичних прав від раніше розглянутих особистих, коригуємо відповіді учнів, які називали політичні права громадян. При цьому вказуємо, що одним з найважливіших із цих прав є право на участь в управлінні державою. Воно може реалізовуватися різними шляхами — участю у виборах, рефе-' рендумах, всенародному обговоренні законопроектів, інших важливих питань державного життя. Але водночас зазначаємо, що докладно порядок реалізації цих прав вивчатиметься під час розгляду конституційного ладу України.

2. Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.

Розгляд цього питання пропонуємо провести переважно у вигляді рольової гри "Створення молодіжної громадської організації". Попередньо за наявності підручника ПВУ доцільно звернути увагу на відмінність партії та громадського об'єднання, а також на те, що обидва ці типи є різновидами об'єднань громадян.

Після цього вказуємо на те, що існує спеціальний Закон України "Про дитячі та молодіжні громадські організації", згідно з яким засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи у віці від 15 років. Пропонуємо провести рольову гру, зімітувавши створення молодіжної громадської організації.

Для цього розподіляємо ролі — учасники зборів, голова зборів та секретар, представник районного юридичного управління, нотаріус тощо. За можливості доцільно розподілити ролі на попередньому уроці, одночасно пояснивши учням їх завдання та ознайомивши з пам'ятками.

Учням, що виконують ці ролі, необхідно ознайомитися з пам'ятками щодо своїх дій (додаток) та виконати свою роль. У разі виявлення в діях інших учасників помилок, недоречностей, учні мають вказувати на це. Вчитель, за необхідності, вносить корективи в їх дії, підказує правильний шлях у складних ситуаціях, а також коригує (за необхідності) зауваження спостерігачів.

Учасникам необхідно пояснити, що до проведення зборів необхідно підготувати документи — статут майбутньої організації, під час установчих зборів необхідно прийняти рішення про створення організації, затвердження її статуту, обрання керівних органів (ради, бюро, президії, голови організації тощо), а також доручити певним особам (як правило, це обрані керівники організації) зареєструвати чи легалізувати організацію.

У процесі проведення зборів слід звернути увагу учнів на можливість двох варіантів легалізації організації (реєстрація та повідомлення) та пояснити різницю положень ' організацій, що створені цими шляхами (див. таблицю, яка подається переважно для відома вчителя, використовується для пояснення)

Після "проведення зборів" учням повідомляється, що процедура створення організації на цьому не завершується. Троє уповноважених зборами осіб складають заяву про реєстрацію (їх підписи засвідчує нотаріус) та подають заяву, статут та довідку про надання юридичної адреси до районного юридичного управління.

4. Підсумки уроку.

4. Домашнє завдання.

Параграф 16 ПВУ, параграф 17 "Перук", знайти ін-, формацію про діяльність громадських організацій (зокрема дитячих та молодіжних) та осередків політичних партій у своєму селі, районі, місті.

Пам'ятка учасника зборів

Ви маєте право:

— виступати з висловленням та аргументуванням своєї думки;

— вносити пропозиції, відстоювати їх;

— брати участь в обговоренні та голосуванні при прийнятті рішень.

Всі ріїїіення, які прийматимуть збори, мають відповідати Конституції та законами України.

Пам'ятка голови зборів

Ви головуєте на зборах. Ваше завдання — забезпечити їх проведення згідно з вимогами закону, підтримувати на зборах порядок, керувати їх роботою.

Ваші дії під час зборів:

— визначити кількість учасників та відкрити збори;

— запропонувати обрати голову та секретаря зборів;

— якщо ви будете затверджені головою та секретарем, оголосити порядок денний та провести голосування за нього;

— надавати слово учасникам зборів;

— формулювати пропозиції, що надійшли, проводити голосування, огойошувати їх результати;

— підвести підсумки зборів, оголошувати остаточне рішення.

Пам'ятка для складання статуту організації

У статуті організації відповідно до вимог закону обов'язково повинні бути такі положення:

1) назва об'єднання громадян (відмінну від існуючих), його статус (сільське, районне, міське тощо) та юридичну адресу;

2) мета та завдання об'єднання громадян;

3) умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;

4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання та їх повноваження (хто керує організацією, як правило, вищий орган — загальні збори, постійно діючий орган — рада, голова, президент або інший орган);

6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

7) порядок внесення змін і доповнень до статуту об'єднання;

8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

Статут об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

Урок №17

Тема: Соціальні та економічні права громадян України

Мета уроку: ознайомити учнів з соціальними та економічними правами, їх закріпленням в Конституції України, формувати поняття "власність", "страйк", виховувати повагу до праці, розуміння важливості праці для розвитку людини. Обладнання: Конституція України, картки з назвами соціальних та економічних прав, поняттями "власність", схема "Форми власності".

Основні поняття уроку: право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право аіасності.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

З метою актуалізації опорних знань пропонуємо учням назвати відомі їм соціальні та економічні права громадян (або написати їх на дошці). Крім того, проводимо цифрову та термінологічну розминку, використовуючи, зокрема, поняття "партія", "громадська організація", цифри 6 (мінімальний вік членів дитячої організації), 14 (мінімальний вік членства в молодіжних організаціях), 15 (мінімальний вік засновників молодіжних та дитячих організацій), 18 (мінімальний вік засновників та членів партії). Учням пропонуємо розповісти, що вони дізналися про діяльність об'єднань громадян своєї місцевості (домашнє завдання минулого уроку). Також можна запитати, які нові громадські організації вони вважали б доцільним створити у своєму населенному пункті. Перевіривши виконання завдання учнем, який згадував перелік соціальних та економічних прав, повідомляємо, що саме початок вивчення соціальних та економічних прав є темою поточного уроку.

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Право на працю. Право на страйк.

Вивчення цього матеріалу проводимо за допомогою організації роботи з текстом Конституції України. Зазначивши, що право на працю е одним із найважливіших прав людини, пропонуємо учням познайомитися зі ст.43 Конституції України та визначити, яким чином забезпечується це право. Після того, як учні ознайомилися з текстом статті, фіксуємо (на дошці, можна з метою економії часу за допомогою заздалегідь підготовлених табличок) основні заходи держави з метою забезпечення права на працю (можливість вільного обрання роботи, організація професійно-технічного навчання, забезпечення безпечних та здорових умов праці, заробітна плата не нижче встановленого мінімуму, захист від незаконного звільнення, своєчасне одержання винагороди). Повідомляємо учням, що докладно з нормами законодавства, що регулюють трудові відносини, ми ознайомимося при вивченні окремої галузі права — трудового права.

Ознайомлення з поняттям страйк проводимо шляхом бесіди з учнями. Пропонуємо учням згадати, чи доводилося їм чути повідомлення про страйки, як вони розуміють це поняття. Отримавши відповіді, зазначаємо, що страйк — це припинення роботи працівниками з вимогою вирішити певні соціально-економічні проблеми. Зазначаємо, що всім, хто працює, гарантовано право на страйк, але виключно для вирішення соціальних і економічних інтересів, страйки з політичними вимогами визнаються незаконними.

2. Право на відпочинок.

Продовжуємо роботу з текстом Конституції, поєднуючи її з бесідою. Запитуємо учнів, чи відомо їм, який час надається їхнім батькам для відпочинку. Як правило, учні згадують про вихідні дні, відпустку. Отримавши відповідь, пропонуємо звернутися до ст.45 Конституції та доповнити (за необхідністю) пропонований учнями перелік. Крім того, зазначаємо, що відпочинок здійснюється також у святкові дні (коли робота також не проводиться), під час перерви для відпочинку та прийняття їжі. Також відзначаємо, що більш докладне знайомство з правовими нормами щодо часу відпочинку ше попереду.

Зважаючи на спільність методики подання матеріалу та посилання на подальше більш докладне знайомство з матеріалом, вважаємо доцільним розгляд першого та другого питання уроку.

3. Право власності.

Вивчення цього питання здійснюємо шляхом розповіді вчителя та роботи з текстом Конституції. Розпочати розгляд питань доцільно з пропозиції яояснити власне розуміння поняття "власність". Побутове уявлення в учнів є, тому доцільно звернути увагу перш за все на економічний зміст трьох повноважень, які включає в себе поняття "власність" — володіння, користування, розпорядження. Пояснити ці категорії можна на прикладах, які оточують учня. "Зараз ви сидите на стільці, за столом, перед вами зошит та ручка. Ви сидите на стільці, тобто використовуєте його для задоволення вашої потреби дати відпочинок ногам, використовуєте стіл, щоб покласти підручник, зошит та ручку, щоб робити записи. В усіх цих випадках ви використовуєте корисні властивості речі. Але водночас ви і володієте цими речами — можете їх пересунути (перекласти) на інше місце, підсунути стілець ближче чи подалі від стола, покласти ручку на зошит чи в карман, закрити чи відкрити зошит. Це є володіння. А от продати, поміняти на іншу річ, кінець-кінцем викинути ви можете не всі з цих речей — лише зошит чи ручку, якщо вони ваші особисті. Стілець та стіл є власністю школи, тому ви, користуючись та володіючи ними, не можете змінити їх "юридичну долю" — розпорядитися ними. Отже, лише власник має всі ці три повноваження щодо речі."

Завершивши пояснення, пропонуємо учням звернутися до ст. 41 Конституції та з'ясувати, які норми встановлює Основний Закон держави щодо власності. Основні положення, на які звертаємо увагу учнів, пропонуємо зафіксувати — право приватної власності є непорушним; конфіскація (примусове безоплатне вилучення майна на користь держави без компенсації вартості) може здійснюватися виключно за рішенням суду; використання власності не повинно завдавати шкоди іншим особам.

4. Форми власності.

Розгляд цього питання проводимо у процесі складання схеми "Форми власності". Просимо учнів згадати, коли вони стикалися з будь-якими об'єктами власності. Зокрема, пропонуємо згадати приклади, які розглядали раніше на уроці (щодо зошита, ручки, стільця, стола тощо). Запитуємо, кому належать ці речі, просимо навести інші приклади власності. Як правило, учні наводять різні приклади, які належать відповідно до різних форм власності. Користуючись цим, пояснюємо (складаючи одночасно схему на дошці), що в Україні існує кілька форм власності. Називаючи ці форми (приватна, колективна, загальнодержавна, комунальна), наводимо приклади власності (бажано відомі учням) кожного виду. Також розглядаємо поняття приватизації. Воно здебільшого знайоме з повідомлень газет, телебачення, радіо, тому учні здатні самостійно запропонувати своє визначення приватизації. Вчителеві залишається лише внести необхідні корективи.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

Для цього пропонуємо учням назвати відомі їм соціальні та економічні права, форми власності в Україні. Також пропонуємо визначити, про яку форму власності йдеться в задачах, які пропонує вчитель (див. додаток). Доцільно відко-ригувати ці приклади або доповнити їх варіантами, які були б знайомі учням.

5. Підсумки уроку.

6. Домашнє завдання.

Параграф 16 ПВУ, параграфи 19-20 (п.1), 21 (п.1, 2) "Перун".

Урок №18

Тема: Право на освіту

Мета уроку: ознайомити учнів з гарантіями права на освіту, системою освіти в Україні, формувати розуміння потреби в постійній освіті та самоосвіті, виховувати повагу до навчання, бажання брати участь у громадському самоврядуванні закладів освіти.

Обладнання: Конституція України, схема "Система освіти в Україні".

Основні поняття уроку: громадське самоврядування в освіті.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Проводимо перевірку знань учнів. Для цього з'ясовуємо їх розуміння учнями соціальних та економічних прав громадян. Крім того, одному з учнів пропонується на дошці відтворити схему "Форми власності". Ще одне завдання також має на меті перевірити знання форм власності. Для цього пропонуються приклади різних видів майна, яке належить до різних форм власності. Учням необхідно визначити, до якої з них належить кожен з наведених прикладів. Серед прикладів можуть бути, наприклад, книга зі шкільної бібліотеки; шкільна сумка учня; автобус з авто-підприємства; будинок Верховної Ради; вантажне судно акціонерного товариства "Укррічфлот" тощо.

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Сутність і гарантії права на освіту. Обов'язок отримання повної загальної середньої освіти.

Розгляд цього питання проводиться шляхом роботи з текстом Конституції у поєднанні з методикою роботи в малих групах. Учням пропонується ознайомитися зі ст. 53 Конституції, яка гарантує право на освіту та визначає порядок забезпечення цього права. Кожній із малих груп пропонується довести шляхом наведення відомих учням прикладів із життя, повідомлень ЗМІ, що в нашій країні здійснюються проголошені Конституцією заходи щодо забезпечення права на освіту. Групам можуть бути

відповідно запропоновані такі запитання: Яким чином держава забезпечує доступність дошкільної, повної середньої освіти (з точки зору розміщення закладів та можливостей їх відвідувати)? Що робиться для розвитку різних видів освіти? Які пільги надаються учням та студентам?

Групи повідомляють наслідки своєї роботи, які потім обговорюються. Повідомляємо учням, що основними нормативними актами, які регулюють освітню діяльність в Україні є закони "Про освіту", "Про загальну середню освіту" тощо.

2. Система освіти в Україні.

Розгляд питання організуємо шляхом складання схеми у процесі розповіді вчителя, поєднаної з бесідою. За наявності підручників "Перун", доцільно скористатися наведеною у ньому схемою. У процесі складання схеми учням задаються питання: Куди ходять ваші молодші братики та сестри (за наявності у цій місцевості дитячого садка)? На які частини поділяється школа (молодша, середня, старша)? Яким чином ви плануєте продовжити навчання після завершення 9 класу. В яких навчальних закладах можна отримати вищу освіту і чи в усіх з них ви отримаєте однаковий рівень знань та кваліфікації (у коледжі, училищі, інституті, академії)? Як можна отримати гарну професійну підготовку.

При складанні схеми та її розгляді основну увагу необхідно звернути на варіативність шляхів отримання освіти (9 клас — професійна освіта — вищий навчальний заклад 3—4 рівня акредитації; 11 клас — вищий навчальний заклад 1—2 рівня акредитації — вищий навчальний заклад З— 4 рівня акредитації тощо), на право кожного учня самостійно обирати свій шлях, але при цьому необхідно підкреслити важливість та обов'язковість (як конституційну норму) отримання повної загальної середньої освіти.

3. Права та обов'язки учнів. Самоврядування навчальних закладів.

Розгляд наступного питання починаємо з розповіді вчителя. Законом України "Про освіту" передбачені права та обов'язки учнів. Цро одне з прав — обирати шлях навчання — ми вже згадували, так само як і про обов'язок отримати загальну середню освіту. Серед інших обов'зків учня — сумлінно оволодівати знаннями, дотримуватися вимог законодавства, статуту школи, поважати права інших учасників навчального процесу. Крім того, повідомляємо учням про право брати участь у роботі органів шкільного самоврядування. Подальша робота залежить від наявності у школі органів учнівського самоврядування. У разі їх наявності доцільно запропонувати учням, які беруть участь в їх роботі, розповісти про свою діяльність. Після цього учням пропонується, враховуючи розповідь про самоврядування та ознайомившись з текстом документа, визначити, які питання доцільно розглянути та спробувати вирішити на засіданнях органів учнівського самоврядування. У разі ж їх відсутності у школі слід поінформувати про досвід роботи цих органів в інших школах, висловити свою думку щодо доцільності створення в школі органів самоврядування.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення вивченого матеріалу учням пропонується назвати елементи системи освіти, а також назвати відомі їм права та обов'язки учнів.

5. Домашнє завдання.

Параграф 18 ПВУ, параграф 22 "Перун". Учням також пропонується підготувати повідомлення про використання своїх прав. За бажанням вчителя можна також запропонувати учням підготувати продовження речення "Якби я був директором школи (міністром освіти України) для вдосконалення освіти в нашій країні (своїй школі)...

Урок №19

Тема: Право на достатній життєвий рівень, соціальний захист та охорону здоров'я

Мета уроку: ознайомити учнів зі змістом та забезпеченням прав на достатній життєвий рівень, соціальний захист та охорону здоров'я, виховувати повагу до громадян похилого віку, осіб з обмеженими фізичними можливостями, розвивати вміння висловлювати та відстоювати свою думку.

Обладнання: Конституція України, схема "Пенсії в Україні", таблиці з цифрами 60, 55, 20,25.

Основні поняття уроку: право на достатній життєвий рівень, право на соціальний захист, право на охорону здоров'я, пенсія.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Пропонуємо учням згадати зміст права на освіту, гарантії, якими воно забезпечується. Також пропонуємо виконати завдання, які вони отримали минулого уроку (щодо використання ними своїх прав та "Якби я був..."). Обидва завдання дають можливість не лише вислухати пропозиції та думки учнів, але й організувати обговорення, розвивати вміння висловлювати та відстоювати свою думку.

3. Вивчення нового матеріалу з поетапним закріпленням вивченого матеріалу.

1. Право на достатній життєвий рівень.

Вивчення цього матеріалу вважаємо доцільним провести методом "мозкового штурму". Пропонуємо учням скласти перелік потреб, які має включати у себе "достатній життєвий рівень". Зафіксувавши запропоновані складові та обговоривши їх, звертаємо учнів до статті 48 Конституції України, де наведено визнаний законодавцями перелік складових достатнього життєвого рівня.

Для закріплення цього матеріалу пропонуємо учням висловити думку, чому саме ці елементи включено до переліку.

2. Право на соціальний захист. Пенсійне законодавство.

Вивчення цього матеріалу проводимо шляхом роботи з текстом Конституції та розповіді вчителя. Перш за все пропонуємо учням ознайомитися зі статтею 46 Конституції України. При цьому завданням учнів є — визначити напрями соціального захисту (частина 1 зазначеной статті), а також гарантії, які надаються державою для реалізації цього захисту (частина 2 статті 46).

Отримавши відповіді, запитуємо учнів про відомі їм випадки надання соціальної допомоги, здійснення соціального захисту (зокрема у власній сім'ї). Як правило, учні згадують про пенсії дідусів та бабусь, декретні відпустки та лікарняні, іноді згадують про допомогу безробітним.

Зауваживши, шо, мабуть, найбільше громадян України стикається з таким видом соціальної допомоги, як отримання пенсій, переходимо до вивчення цього матеріалу. У процесі розповіді складаємо схему "Види пенсій" (підручник ПВУ, с.113). Крім того, на дошці розміщуємо цифри, які характеризують вимоги для отримання пенсії за віком (60 років та стаж роботи не менше 25 років для чоловіків; 55 років та стаж роботи не менше 20 років для жінок).

З метою закріплення вивченого матеріалу, пропонуємо учням назвати відомі їм види соціальної допомоги, а також заповнити таблицю "Вимоги для отримання різних видів пенсій"

3. Право на охорону здоров'я та здорове і безпечне навколишнє середовище.

Розгляд цього питання здійснюємо шляхом розповіді вчителя (за можливості самостійної роботи учнів). Матеріал щодо охорони здоров'я не містить ніяких складностей і тому значною мірою може бути перенесений на самостійне вивчення учнями. Розгляд питання про право на здорове та безпечне навколишнє середовище має бути здійснений з обов'язковим урахуванням особливостей місцевості (природні умови, місцеві екологічні проблеми тощо). При цьому доцільно використати знання учнів з географії та біології (теми, присвячені екологічним проблемам світу та України), з предмета "Основи безпеки життєдіяльності" (теми, присвячені різним видам техногенних аварій та катастроф, зокрема у конкретній місцевості перебування школи). Доцільним є випереджуюче завдання окремим учням для підготовки повідомлень щодо екологічної ситуації в Україні в цілому, в області, районі, місті тощо.

Про право на житло і конституційний захист сім'ї, дитинства, материнства та батьківства повідомляємо оглядове, зазначивши, що більш докладно ці питання будуть розглядатися при вивченні відповідних тем у подальшому.

4. Підсумки уроку.

5. Домашнє завдання.

Параграф 18 ПВУ, параграфи 19—20 "Перун".

Урок №20

Тема: Конституційні обов'язки громадян

Мета уроку: ознайомити учнів з конституційними обов'язками громадян, виховувати розуміння тісного зв'язку між правами та обов'язками, необхідності виконувати свої обов'язки.

Обладнання: Конституція України, зразок (бланк) податкової декларації.

Основні поняття уроку: податки.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Пропонуємо учням згадати права людини, розподіливши 'їх за відомими 'їм групами. Цю роботу можна провести або в усній формі, або ж на дошці. Крім того, пропонуємо учням висловити свою думку щодо того, яким чином права людини пов'язані з її обов'язками. Саме це обговорення дозволяє логічно перейти до вивчення нової теми.

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Основні обоє 'язкч громадян України.

Роботу з цього питання організовуємо у малих групах з текстом Конституції України. Пропонуємо учням ознайомитися зі статтями 65—68 Конституції і кожній із груп підготувати розповідь про те, як 'їм чи 'їхнім батькам доводилося виконувати ці обов'язки, а також про відомі їм з повідомлень засобів масової інформації випадки порушення громадянами своїх конституційних обов'язків. Однак при проведенні цієї роботи (яка є нескладною навіть для учнів середнього рівня) необхідно контролювати час, враховуючи, що наступне питання більш складне та важливе. У той же час доцільно використати при проведенні цієї роботи міжпред-метні та внугрішньопредметні зв'язки. Так, при розгляді питання про обов'язок поважати державні символи України доцільно запропонувати згадати відомі їм символи (матеріал знайомий учням ще з молодшої школи), при розповіді про обов'язок берегти природу — назвати відомі охороню-вані об'єкти у рідній місцевості та в Україні в цілому.

2. Податки в Україні.

Саме цьому питанню приділяємо більше часу, адже воно, з одного боку, є новим для учнів, а, з іншого, має важливе виховне значення. Пропонуємо учням ознайомитися з переліком податків з підручників ПВУ та "Перун". Одночасно коментуємо ці види податків, пояснюючи їх сутність та особливості. При цьому приділяємо більше уваги саме тим податкам, з якими частіше доводиться стикатися пересічним громадянам, та тим, які мають більшу вагу в формуванні бюджету країни.

Йдеться про податок на прибуток підприємств (доцільно вказати, що розмір податку становить 30% від прибутку, а також підкреслити, що обкладається саме прибуток, а не дохід підприємства, тобто не та сума, яку отримало підприємство), про податок на додану вартість (становить 20% від вартості більшості товарів і сплачується кожним із нас під час покупки), про податок на власників транспортних засобів (його щорічно сплачують власники автомобілів, мотоциклів, моторних човнів), про державне мито (його сплачують при отриманні спадщини, ввезенні товарів з-за кордону тошо).

Особливу увагу приділяємо знайомству учнів з податком на доходи фізичних осіб. Звертаємо увагу на те, що цим податком обкладаються практично всі доходи фізичних осіб — зарплата, авторський гонорар, навіть подарунки, премії, виграші у лотерею тощо. Також звертаємо увагу, що при виплаті зарплати, гонорару, інших доходів з підприємств, організацій само підприємство (бухгалтерія) вираховує належний податок (саме звідси назва "чиста" зарплата — тобто вже з вирахуванням податків та інших платежів, яка видається працівникові, та "грязна" — яка нараховується).

Важливо ознайомити учнів з порядком подання податкової декларації. Для цього надаємо можливість оглянути (бажано на кожній парті) бланк декларації та пояснюємо порядок його заповнення. Доцільно підкреслити, що згідно з чинним законодавством обов'язок подати декларацію про доходи виникає лише у випадку, коли громадянин отримував доходи не лише за основним місцем роботи, а мав ще доходи від підприємницької діяльності, гонорари за статті, книги, здавав в оренду свою квартиру тощо.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення матеріалу пропонуємо учням назвати відомі їм обов'язки громадян України, а також податки.

5. Підсумки уроку.

6. Домашнє завдання.

Параграф 20 ПВУ, параграф 23 (п.1, 5—8) "Перун". З'ясувати, які податки сплачують батьки.

Урок №21

Тема: Військовий обов'язок громадян України

Мета уроку: ознайомити учнів з порядком виконання військового обов'язку громадянами України, виховувати патріотизм, готовність до захисту Вітчизни, розвитвати вміння висловлювати та відстоювати свою думку.

Обладнання: витяги із Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу", таблиці "17 років", "18 місяців", "18-25 років", "24 місяці".

Основні поняття уроку: військова служба.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Вивчення нового матеріалу.

Матеріал, який вивчається з цієї теми викликає у дітей, як правило, зацікавлення, надає чимало можливостей для активізації пізнавальної роботи та виховного впливу, тому вважаємо доцільним провести урок як урок вивчення нового матеріалу. Однак на початку доцільно запропонувати учням згадати відомі їм конституційні обов'язки громадян. Серед них, напевно, буде і обов'язок захищати Вітчизну. Після цього повідомляємо, що саме військовий обов'язок громадян України є темою уроку.

1. Військовий обов'язок та військова служба.

Цю частину уроку проводимо шляхом міні-лекції вчителя. При цьому звертаємо увагу учнів на те, що існує декілька видів військової служби, вказуємо, що крім загальновідомої служби за призовом, існує також служба за контрактом. Доцільно вказати, що служба за контрактом також може бути різною — служба за контрактом курсантів військових навчальних закладів (військових училищ, інститутів тощо), які готуються стати офіцерами; служба за контрактом офіцерів, прапорщиків, мічманів. Також можлива служба за контрактом на посадах рядових, сержантів, старшин. Строк контракту більший за строк служби за призовом, але умови служби інші — військовослужбовець отримує за службу відповідну платню (за виконувані обов'язки — посаду, за військове звання, за строк служби в армії тощо), він не зобов'язаний постійно проживати у казармі, має вихідні дні, право вільного виходу за межі розташування військової частини тощо. Доцільно вказати, що якщо для чоловіків військова служба є почесним обов'язком, то жінки мають право піти на військову службу за контрактом за власним бажанням, як правило, якщо вони мають або готові отримати спеціальність, необхідну для армії. Доцільно повідомити, що нині в українській армії є чимало жінок — лікарів, зв'язківців, військовослужбовців ППО, а одна жінка навіть є командиром вертольота у званні капітана. Жін-ки-генерали є в СІЛА, у Росії звання генерал-майора присвоєно першій жінці, яка здійснила космічний політ, В.М.Терешковій.

Крім інформації про види військової служби, необхідт но повідомити учням про те, з чим доведеться стикнутися хлопцям у майбутньому. Повідомляємо, шо першими кроками на шляху виконання військового обов'язку є проходження допризовної підготовки (доцільно зазначити, що вивчати його будуть всі хлопці, незалежно від місця навчання — у школі, професійно-технічному училищі, вищому навчальному закладі 1—2 рівнів акредитації), а також приписка до приписної дільниці. Звертаємо увагу на те, що під час приписки проводиться первинна перевірка готовності до служби медиками, попередньо визначається, в яких військах служитиме призовник.

Повідомляємо цифри, які учні мають запам'ятати — 17 років (вік, коли проводиться приписка до призовної дільниці), 18-25 років (вік, коли юнаків призивають на строкову військову службу), 18 місяців (строк строкової служби ), 24 місяці (строк строкової служби на кораблях та у берегових частинах Військове-Морських Силах України та морських підрозділах інших військових формувань України).

Доцільно звернути увагу учнів на те, що призовники можуть бути направлені не лише у Збройні Сили України, а й у внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ, в Службу безпеки, у Прикордонні війська, війська Міністерства з надзвичайних ситуацій.

2. Відстрочка від призову,

Розгляд цього матеріалу проводимо шляхом роботи у малих групах з розв'язання юридичних задач з використанням витягів із Закону "Про загальний військовий обов'язок та військову службу". Для підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу запитуємо, чи всі вісімнадцятирічні юнаки йдуть в армію? У переважній більшості випадків учні знають, що чимало їх знайомих, а іноді й старші брати, звільняються від призову з різних причин. Повідомляємо, що держава передбачає різні життєві ситуації, та надає право на відстрочку від призову тим, хто має поважні причини. Пропонуємо учням уявити себе членами призовної комісії райвійськкомату, яка має прийняти рішення про призов до Збройних Сил України, надання відстрочки від призову або звільнення від призову до Збройних Сил України, Звертаємо увагу на те, що кожна з груп отримає "заяву" або "справу" від призовника та має на підставі наявної інформації та норм закону винести своє рішення. Тексти запропонованих задач дивіться у кінці параграфу.

Вислухавши рішення та коментарі з боку іншихггруп, коригуємо та коментуємо відповіді учнів, підводимо підсумок.

3. Альтернативна (невійськова) служба.

Розгляд цього питання проводимо шляхом використання методики "Займи позицію". Для цього, повідомив'ши про існування проблеми альтернативної служби та її сутність, пропонуємо учням визначитися з власною позицією — "Вважаю недоцільним існування в Україні альтернативної служби", "Вважаю доцільним надання громадянам України права на альтернативну службу виключно з релігійних переконань", "Вважаю доцільним надання громадянам України права на альтернативну службу не лише з релігійних переконань, але й з інших мотивів". Після того, як учні визначаться зі своєю позицією, вислуховуємо їх думки та аргументи і підводимо підсумки обговорення.

Завершуючи вивчення цього матеріалу, повідомляємо учням норми українського законодавства щодо альтернативної служби — можливість надання права на альтернативну службу виключно у зв'язку з релігійними переконаннями (доцільно зазначити, що в інших країнах, зокрема, в Росії таке право надається не лише у зв'язку з релігійними, але й у зв'язку з іншими, наприклад, пацифістськими переконаннями), необхідність подання заяви про бажання проходити альтернативну службу щонайменше за півроку до призову, підвищений порівняно з строком військової служби строк альтернативної служби.

3. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням назвати основні форми проходження військової служби, види відстрочок, а також підстави для надання права на альтернативну службу.

4. Підсумки уроку.

5. Домашнє завдання.

Параграф 21 ПВУ, параграф 23 (п.2-4) "Перун".

ДОДАТОК.

Завдання для групової роботи

1. Громадянин К., 19 років, звернувся до призовної комісії з проханням надати йому відстрочку від призову. До своєї заяви він додав довідку з вечірньої школи про те, що він є учнем 11 класу та .довідку 3 місця роботи про те, що він працює слюсарем приватної фірми "Око".

2. Громадянка П. звернулася до комісії з проханням звільнити від проходження служби її сина Григорія, 18 років. До заяви додано довідку про склад сімї, з якої видно, що інших дітей у неї немає, їй 52 роки, свідоцтво про смерть чоловіка — батька Григорія, а також довідку про те, що вона є інвалідом І групи за зором. Крім того, подано довідку про те, що Григорій є безробітним.

3. Громадянин Р. просить звільнити від служби його сина Павла у зв'язку з тим, що старший син Дмитро проходить строкову службу у.Військово-Морських Силах України. Подано довідку командування війсьвової служби про те, що строк служби Дмитра завершується через 1 рік, довідка з місця роботи Павла та його особисту заяву.

4. Громадянин Т., 24 роки, звернувся з проханням надати йому відстрочку від призову. До заяви додано довідку про склад сімї, з якої видно, що Р. живе з дружиною та донькою віком 1,5 роки, свідоцтво про народження доньки та довідку про свою зарплату в фірмі.

5. Громадянин С., 27 років, звернувся із проханням звільнити його від військової служби у зв'язку з тим, що він є студентом православної духовної академії. До заяви він додав довідку з академії, а також заяву.

6. Громадянка Е. звернулася з проханням надати відстрочку від призову її сину, 20 років, який потрапив у лікарню із загостренням апендициту, йому зроблено операцію. До заяви додано довідку з лікарні та атестат про отримання повної середньої освіти.

Урок №22

Тема: Тематичне оцінювання

Мета уроку: перевірити та закріпити знання учнів з тем, здійснити тематичне оцінювання учнів.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Перевірка знань учнів.

Починаємо урок з термінологічної та цифрової розминки за матеріалом розділів 3 та 4. Для цього пропонуємо учням дати визначення поняттям — "громадянство", "власність", "податок", "громадянин" тощо, визначити юридичний зміст цифр 5 (строк проживання іноземця на території України, необхідний для отримання громадянства), 18 (мінімальний вік для членства у політичній партії, вік призову до Збройних Сил України, строк служби у сухопутних військах Збройних Сил України), 25 (максимальний вік призову до Збройних Сил України) тощо.

Одночасно пропонуємо двом учням на дошці скласти порівняльну таблицю "Об'єднання громадян" та схему "Система освіти в Україні".

Після завершення усної роботи переходимо до письмової, яку пропонуємо провести аналогічно першому тематичному оцінюванню.

Диктант

1. Дайте визначення громадянства (можлива дрібна оцінка).

2. Назвіть відомі вам види (групи) прав людини (для повної оцінки необхідно назвати хоча б чотири групи).

3. Назвіть умови, які вимагаються від іноземця, який бажає отримати громадянство України (для повної оцінки необхідно назвати хоча б чотири вимоги).

4. Назвіть хоча б два основних міжнародних акти, які стосуються прав людини.

5. Назвіть відомі вам види об'єднань громадян (для повної оцінки треба назвати партію та громадську організацію, якщо названо лише один із цих видів, виставляється оцінка 0,5).

6. Назвіть відомі вам. форми власності (для повної оцінки необхідно назвати хоча б дві форми власності).

7. Визначте, яка освіта є обов'язковою в Україні.

8. Назвіть відомі вам види трудових пенсій (для повної оцінки треба назвати хоча б 3 види).

9. В якому віці працівники отримують право на пенсію за віком (на загальних підставах)? (Для отримання повної оцінки учні мають зазначити вік виходу на пенсію як для жінок, так і для чоловіків).

10. В якому віці проводиться призов до Збройних Сил України? (Зазначте мінімальний та максимальний вік).

Завдання достатнього рівня (оцінюються не вище 9 балів)

1. Порядок отримання громадянства України.

2. Свобода світогляду та віросповідання.

3. Право власності та його захист. Форми власності.

4. Система освіти в Україні.

5. Права та обов'язки учнів.

6. Пенсії в Україні.

7. Обов'язки громадян України.

8. Альтернативна (невійськова служба).

Завдання високого рівня (оцінюються до 12 балів)

1. До районної ради звернувся громадянин М., 1946 року народження. Він народився в Тулі, потім разом із батьком-офіцером жив у Сумах, де закінчив школу та військове училище. З 1969 по 1994 рік служив у Збройних Силах у різних регіонах СРСР та за кордоном. Звільнившись у запас у 1994 році, він три роки жив в Орлі, а потім переїхав у Кременчуг, де і жим нині. М. бажає стати громадянином України. Поясніть йому, чи має він на це право, які вимоги для цього висуваються, як йому слід діяти.

До юридичної консультації звернулися за консультацією співробітники пологового будинку м. Одеси, в якому знаходиться новонароджений. Дитина була знайдена на подвір'ї пологового будинку, батьків її виявити не «далося, незважаючи на намагання лікарів та міліції. Лікарів цікавить, чи отримає новонароджений громадянство України.

2. В одній із шкіл м. Києва відбулися збори учнів 7-11 класів та випускників школи у кількості 70 осіб (віком від 13 до 19 років). Бажаючи брати активну участь у громадському житті міста та області, вони вирішили створити власне об'єднання громадян. При цьому надійшло кілька пропозицій. Ігор запропонував створити юнацьку партію області. Петро запропонував створити районну дитячу організацію "Варта пам'яті", а Василь — всеукраїнську молодіжну організацію "Ліга захисників рідкісних тварин". Серед учасників зборів виникла суперечка щодо правомірності створення різних видів організацій. Поясніть учасникам їхні права щодо створення організацій, як їм слід діяти для здійснення своїх рішень.

3. У військкомат звернулися призовники з проханням надати їм відстрочку від призову. Двадцятитрьохрічний Олександр просить надати відстрочку в зв'язку з необхідністю завершити навчання в 11 класі вечірньої школи. Його одноліток Віктор нещодавно закінчив педінститут, нині працює вчителем математики в одній із шкіл Рівного. Дев'ятнадцятирічний Петро — студент третього курсу топографічного коледжу, в який поступив після дев'ятого класу. Допоможіть співробітникам військкомату дати обгрунтовану відповідь призовникам.

4. У райвійськкомат звернулися двоє громадян з проханням направити їх на альтернативну службу. Громадянин Д., 20 років просить направити його на альтернативну службу, тому що він уже 6 років є членом пацифістської організації "Ні війні!", статут якої передбачає відмову від користування зброєю у будь-якій формі. Громадянин Т., 23 роки, просить направити його на альтернативну службу, тому що вчення євангельських християн-бап-тистів, у громаді яких він перебуває два роки, не дозволяє брати в руки зброю. Дайте обгрунтовану відповідь заявникам.

Урок №23

Тема: Україна на шляху до незалежності

Мета уроку: ознайомити учнів з історією становлення незалежності сучасної української держави, затвердженням її державного суверенітету, особливостями Конституції як Основного Закону, навчити учнів аналізувати нормативні акти, порівнювати їх, виховувати розуміння, що сучасна Україна є продовжувачем традицій та правонаступником держав, що існували на території нашої країни.

Обладнання: Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України.

Основні поняття уроку: Конституція України — Основний Закон.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Матеріал цього уроку тісно пов'язаний з вже вивченим матеріалом, тому необхідно забезпечити опору на вивчений матеріал, актуалізацію опорних знань. Для цього пропонуємо одному з учнів на дошці записати відомі йому державні утворення, які існували на території сучасної України у різні часи. Одночасно іншим учням пропонується згадати визначення держави та назвати її ознаки. Доцільно запропонувати згадати визначення суверенітету (коли це поняття буде названо серед ознак держави).

У сильному класі варто запропонувати учням висловити свою думку щодо того, якою мірою відповідали ознакам держави утворення, що існували на теренах України у різні часи. Аналізуючи ситуацію стосовно УРСР, слід уникати як ідеалізації ситуації, так і повного заперечення ознак державності у Радянській Україні (існувала система управління, владні структури, у тому числі Верховна Рада УРСР, Рада Міністрів України, республіканське законодавство, УРСР була суб'єктом міжнародних відносин, зокрема членом ООН, вироки судів (крім військових) на території республіки оголошувалися ім'ям УРСР тощо). Водночас вказуємо на обмеженість цієї державності, її залежність від керівництва СРСР.

3. Вивчення нового матеріалу.

3.1. Правові акти Української держави на шляху до незалежності.

Вивчення цього матеріалу проводимо шляхом аналізу правових актів. Повідомляємо учням основні дати на шляху України до незалежності — 16 липня 1990 року та 24 серпня 1991 року, а також назви документів, які були прийняті у цей період — відповідно Декларація про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України. На цьому уроці бажано забезпечити учнів текстами Декларації та Акта проголошення незалежності (с. 132 та 137 ПВУ, с.177 "Перун"). За наявності текстів пропонуємо учням визначити основні положення зазначених документів, які доцільно занотувати на дошці, а також у зошитах.

При цьому, говорячи про Декларацію про державний суверенітет, слід відзначити закріплення в ній державного (визначення його відоме учням), національного (право нації

самостійно визначати своє життя, у тому числі шляхом створення національної держави) та народного (повновладдя народу, наявність у нього реальної можливості брати участь в управлінні державою) суверенітету. Також треба звернути увагу на закріплення поділу влади, верховенства законів України (зокрема над законами СРСР), проголошення економічної самостійності України, самостійне призначення Генерального прокурора УРСР (раніше він призначався Генеральним прокурором СРСР). Водночас варто звернути увагу, що цей документ передбачав залишення УРСР у складі СРСР і не передбачав її виходу зі складу союзної держави.

Говорячи про Акт проголошення незалежності, слід відзначити три його основні положення — створення незалежної держави Україна, недоторканність її території та дія на її теренах виключно Конституції та законів України.

Розглянувши ці документи, використовуємо елемент рольової гри. Пропонуємо учням уявити себе депутатами Верховної Ради України у перші дні після проголошення незалежності України. Які проблеми постали у цей час перед країною, що необхідно було вирішити? За необхідності використовуємо навідні запитання — хто мав очолити нову державу, на якій території вона виникла, чи можна одразу створити розвинуту правову базу тощо. Це дозволяє учням самостійно дійти висновку про необхідність правового врегулювання проблем переходу прав та обов'язків від держави-попередниці до нової держави — правонаступни-ці. Після цього повідомляємо учням про Закон "Про пра-вонаступництво України" та основні його положення.

3.2. Створення Конституції України.

Зазначений матеріал є нескладним і тому вважаємо доцільним не витрачати на нього багато часу, обмежившись розповіддю вчителя з повідомленням основних етапів розробки, обговорення та прийняття Конституції 19% року — 1990 рік — прийняття рішення про підготовку нової Конституції України та створення для цього Конституційної комісії, 1992 рік — винесення проекту Конституції на всенародне обговорення, 1993 рік — підготовка нового тексту проекту з урахуванням всенародного обговорення, 1994 — створення другого складу Конституційної комісії України, березень 1996 — схвалення проекту Конституції Конституційною комісією та внесення його на розгляд Верховної Ради України, квітень — прийняття поданого проекту за основу, травень-червень — постатейне обговорення Конституції, 4 червня — прийняття Конституції у першому читанні, 26 червня — Указ Президента про проведення референдуму щодо затвердження Конституції, 27—28 червня — Конституційна доба (безперервна протягом доби робота Верховної Ради).

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням згадати назви та дати прийняття основних актів на шляху України до незалежності, а також основні положення Декларації про державний суверенітет та Акта проголошення незалежності України. Також пропонуємо назвати особливості Конституції — як Основного Закону.

5. Підсумки уроку.

6. Домашнє завдання.

Параграф 24 "Перун", параграф 21 ПВУ.

Урок №24

Тема: Основні засади Конституції України.

Мета уроку: ознайомити учнів з основними засадами української Конституції, виховувати повагу до державних символів України.

Обладнання: Конституція України, зображення державних символів України, карта "Адміністративний устрій України".

Основні поняття уроку: Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн України, пряма дія Конституції, адміністративно-територіальний устрій України.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Вивчення нового матеріалу.

Зважаючи на велике навантаження поточного уроку, вважаємо доцільним провести його як урок вивчення нового матеріалу.

1. Загальні засади Конституції України.

Розгляд цього питання проводимо шляхом розповіді вчителя у поєднанні з бесідою з учнями. При цьому звертаємо увагу на структуру Конституції (преамбула, 15 розділів, 161 стаття, 14 перехідних положень), пояснюємо значення слова преамбула. Підкреслюємо положення про те, що Конституцію України було прийнято Верховною Радою України від імені народу України.

Важливим питанням, на яке необхідно звернути увагу, є характеристика української держави як незалежної, суверенної, демократичної, правової та соціальної держави. Повідомивши учням ці характеристики (або ж запропонувавши учням самостійно ознайомитися з текстом статті 1 Конституції України), пропонуємо згадати визначення суверенітету (звідси — суверенної держави), правової держави, демократії. Після цього визначаємо, що таке соціальна держава, а також знайомимо учнів зі змістом статті 3, яка визначає, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека" визнаються найвищою цінністю в Україні.

Подальшу роботу організуємо шляхом бесіди у поєднанні з роботою з текстом Конституції України. Пропонуємо учням згадати поняття "форма держави" та її складові. Після отримання відповідей, пропонуємо учням знайти у Конституції України вказівки на форму держави Україна.

Визначивши форму держави Україна, вказуємо на норми Конституції, які визначають положення, які стосуються правового режиму в Україні — найвища юридична сила Конституції, характер норм Конституції як норм прямої дії, а також включення міжнародних дого-

ворів, згоду на обов'язковість яких дана Верховною Радою, до законодавства України.

2. Адміністративно-територіальний устрій України.

Розгляд цього питання проводимо з використанням карти адміністративного устрою України та спираючись на наявні в учнів знання (зокрема з курсу географії України). Пропонуємо згадати, які адміністративні одиниці у складі України їм відомі, на території якого району, області, в якому населеному пункті вони живуть. Вказуємо види адміністративних одиниць, бажано скласти схему, яка ілюструє наявність багаторівневої системи адміністративного устрою (область-район-село, селище, місто; АРК — район, місто-село, селище, місто; область-місто-район у місті тощо). Також звертаємо увагу учнів на наявність в Україні двох міст з особливим статусом.

Доцільно зупинитися на статусі Автономної Республіки Крим, зазначивши, що, з одного боку, Крим має окремі додаткові повноваження порівняно із звичайними областями (наявність Верховної Ради Криму, власного Уряду, існування Конституції та символіки АРК тощо), але з іншого боку він є невід'ємною складовою частиною України (слід звернути увагу на те, що Верховною Радою Криму приймаються нормативно-правові акти, а не закони, що сама Верховна Рада АРК є не законодавчим, а представницьким органом).

3. Державна символіка України.

Розгляд цього питання може бути практично повністю побудований на основі повідомлень учнів або бесіди з ними, зважаючи на те, що матеріал про символіку добре знайомий учням з виховної роботи, історії, літе-. ратури тощо.

Однак необхідно звернути увагу учнів на те, що в Україні нині існують прапор, Малий герб та музична редакція гімну України, що Великий герб та слова гімну ще необхідно затвердити Верховній Раді. За наявності часу та з метою забезпечення виховного впливу доцільно ознайомити учнів з нагородами України, розповісти про кавалерів вищих нагород України, а також земляків, удостоєних нагород України

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням згадати характеристику нашої держави та пояснити її, визначити форму держави Україна. Також пропонуємо учням на карті показати адміністративні одиниці України та назвати державні символи України.

5. Підсумки уроку.

6. Домашнє завдання.

Параграфи 22 ПВУ, 25 "Перун".

Урок №25

Тема: Законодавче регулювання міжнаціональних відносин в Україні та мовної проблеми.

Мета уроку: розвивати вміння учнів виробляти, висловлювати та відстоювати власну думку, вести дискусію, формувати повагу до представників різних національностей, толерантність, терпимість до думки, відмінної від власної.

Обладнання: Конституція України.

Основні поняття уроку: державна мова.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

Більшу частину уроку має зайняти дискусія з пропонованих проблем, але для активізації учнів та актуалізації їх знань, доцільно запропонувати учням відомі їм права громадян та принципи, які стосуються можливості користування цими правами (мається на увазі рівність прав всіх громадян незалежно від будь-яких обставин, зокрема від їх національності). Водночас з курсу географії пропонується згадати, представники яких народів живуть на території України, де саме містяться регіони проживання різних національних груп.

3. Урок-дискусія з елементами рольової гри.

Після цього пропонуємо учням уявити себе учасниками конференції, на якій обговорюються дві проблеми. Перша — забезпечення прав національних меншин в Україні, друга — проблема державної мови, її розвитку, а також розвитку та використання інших мов в Україні. Можливі два варіанти організації роботи залежно від особливостей класу, його рівня, особливостей регіону та школи. З одного боку, можлива організація роботи малих груп з розподілом завдань та ролей між ними, з іншого — розподіл ролей між окремими учнями з урахуванням їх побажань та інтересів.

Групи або окремі учні отримують завдання представляти на цій конференції або інтереси окремих національних груп (при цьому доцільно врахувати реалії регіону та місця розташування школи), або ж висловлювати думку органів державного управління (Кабмін, місцева адміністрація), а також висловити думку щодо розвитку та функціонування в Україні та конкретному регіоні державної та інших мов.

Проводимо дискусію, направляючи її запитаннями, коментарями, рекомендаціями звернутися до тексту Конституції, текстів законів "Про національні меншини в Україні", "Про мови в Українській РСР" тощо. За можливості доцільно надати учням також текст Європейської конвенції про мови національних меншин, рішень Конституційного Суду, які стосуються проблеми.

4. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення матеріалу пропонуємо учням визначити основні положення Конституції та розгляну-

тих законів, які визначають статус мов в Україні, а також забезпечують дотримання прав людини в Україні для громадян всіх національностей.

5. Підсумки уроку.

6. Домашнє завдання. .

Параграфи 23 ПВУ, 26 "Перун".

Урок №26

Тема: Народ України — єдине джерело державної влади

Мета уроку: ознайомити учнів з формами народовладдя, шляхами реалізації права на участь в управлінні державою, навчити учнів брати участь у референдумі, збирати та аналізувати інформацію, виховувати терпимість до різних думок, повагу до рішення, прийнятого більшістю.

Обладнання: Конституція України, схема "Види народовладдя", картка "Референдум".

Основні поняття уроку: пряма та представницька демократія, референдум, принципи проведення виборів.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Вивчення нового матеріалу.

1. Народовладдя в Україні.

Розгляд питання проводимо за допомогою розповіді вчителя з елементами бесіди та з використанням схеми "Види народовладдя в Україні" (с.154 ПВУ). Пропонуємо учням пригадати, що означає народний суверенітет, а також (спираючись на власний життєвий досвід, і на повідомлення засобів масової інформації), яким чином громадянин може взяти участь в управлінні державою. Після того, як учні висловили свою думку, звертаємо увагу на схему. Пояснюємо її, наводячи приклади із сучасності та історії. При цьому доцільно запропонувати згадати, як приймалися рішення у первісному суспільстві (народні збори), у Стародавній Греції, Запорозькій Січі, зазначивши, що в усіх наведених прикладах представники народу безпосередньо (прямо) брали участь в управлінні державою. Після цього пояснюємо учням поняття "референдум", даємо його визначення, а також повідомляємо про інші форми прямої демократії, вказані на схемі.

Повідомивши про форми прямої демократії, запитуємо учнів: "Чи є недоліки у прямій демократії?". Якщо запитання викликає утруднення, допомагаємо учням навідними запитаннями або ж самостійно повідомляємо про існуючі труднощі — величезні витрати на проведення референдуму та організаційні труднощі, недостатня обізнаність значної частини населення щодо юридичних, політичних проблем , які можуть бути винесені на референдум тощо. Зазначаємо, що для вирішення цих проблем знайдено вихід — запроваджено систему представницької демократії. Про її форми достатньо повідомити у межах схеми, вказавши, що у подальшому діяльність представницьких .органів вивчатиметься більш докладно.

2. Порядок проведення референдуму в Україні.

Вивчення цього питання проводимо шляхом роботи з Конституцією України малими групами. Групи отримують завдання, які вони мають виконати шляхом роботи з текстом розділу 3 Конституції. Одна група має визначити,,в яких випадках та ким призначається (проголошується) референдум. Друга група має встановити, які питання можуть виноситися на референдум, в яких випадках він є обов'язковим, а в яких — не може бути проведений. Третя — визначає основні принципи, які визначають порядок проведення референдуму.

Завершивши роботу з текстом Конституції, представники груп повідомляють її результати, якщо груп більше трьох (у більшості випадків саме так воно і буде), учні з "дублюючих" груп можуть вносити свої корективи. Так само коментуємо відповідь учнів, зокрема звертаємо увагу на сутність принципів проведення голосування.

У разі потреби пояснюємо учням принципи проведення виборів (за бажанням вчителя матеріал щодо принципів проведення виборів може розглядатися як на цьому уроці, так і на наступному).

Першим при цьому розглядаємо принцип свободи виборів. Зазначаємо, що він має дві сторони — з одного боку, цей принцип означає, що кожен має право вільно визначати своє рішення на виборах та референдумах, будь-який тиск, погрози, підкуп тощо заборонений і може тягти кримінальне покарання. Протилежністю вільним виборам є вибори під час надзвичайного стану, під час воєнних дій чи масових заворушень, під впливом фізичного чи психічного насильства. Але водночас свобода вибору в більшості країн включає також право кожного прийняти рішення — брати участь у виборах або референдумі чи ні. При наявності часу можна дати учням визначення поняття "абсентеїзм" — ухилення від участі у виборах, голосування на них, зазначити, що у багатьох країнах у виборах бере участь лише 10-30% виборців. Цікавою для учнів може бути інформація про те, що в деяких країнах, які вважаються демократичними, участь у виборах є обрв'язковою. У Бельгії, Нідерландах, Туреччині неучасть у виборах карається штрафом, а в Греції та Австрії можливе навіть застосування адміністративного арешту.

Другим принципом є загальність виборів. Визначаємо, що цей принцип передбачає право на участь у виборах кожного громадянина, який досяг певного (визначеного законом) віку. Можна одразу зазначити, що в Україні це — 18 років. Слід звернутися до знань учнів з історії, запропонувавши відомі їм обмеження виборчого права. Зокрема, учням відомо про виборчий ценз, шо існував в Італії (майновий). Цікавою для учнів буде ін-формаШя про ценз осідлості в Канаді та Фінляндії (треба останні 12 місяців перед виборами прожити на території виборчого округу чи адміністративної одиниці), у деяких штатах США до 1970 року існував ценз писемності.

За можливості можна запропонувати учням проблемне завдання — уявіть себе депутатами Верховної Ради, що обговорюють виборчий закон. Чи потрібно, на вашу думку, ввести обмеження виборчого права для окремих категорій громадян України, чи не буде

це порушенням принципу загальності? Учні, здебільшого, самостійно визначають необхідність обмеження виборчого права осіб, які визнані судом недієздатними внаслідок психічної хвороби, а також злочинців (щодо останнього поняття вчитель повинен зазначити, що закон України позбавляє права голосу не злочинців взагалі, а лише осіб, що за вироком суду позбавлені волі).

Наступним принципом, що необхідно пояснити учням, є рівність виборів. Цей принцип передбачає, що кожен виборець має рівну кількість голосів, отримує рівну кількість бюлетенів. Розповідаючи про нього, необхідно звернути увагу, що саме на його підставі не можна голосувати за найближчих родичів — батьків, дідуся, бабусі.

Так само легко сприймається учнями норма про таємність голосування, неприпустимість здійснення будь-якого контролю за волевиявленням громадян.

Як правило, сприйняття цих двох принципів не викликає труднощів і не потребує багато часу для пояснення.

Дещо трудніше сприймається учнями поняття прямих виборів. Під час прямих виборів виборець безпосередньо, прямо (звідси і назва) голосує за кандидатів до всіх органів та на всі посади. При непрямих виборах звичайний громадянин-виборець бере участь лише у першому етапі виборів, у наступних — обирають лише спеціально призначені особи — представники, депутати певних органів інші.

З'ясувавши особливості непрямих та прямих виборів, вказуємо, що в Україні вибори проводяться лише прямі. а

3. Закріплення вивченого матеріалу.

З метою закріплення матеріалу проводимо з учнями термінологічну роботу. Пропонуємо учням пояснити поняття "пряма та представницька демократія", "референдум", "загальні, рівні, прямі, вільні вибори", "таємне голосування". Крім того, пропонуємо учням згадати порядок призначення референдуму.

У сильному класі, за наявності часу, організуємо групову роботу, пропонуючи обговорити протягом 2-3 хвилин та запропонувати питання, які, на їх думку, доцільно винести на Всеукраїнський референдум. При цьому учням слід нагадати, що вони повинні врахувати як норми щодо прийнятності питань, що виносяться на референдум, так і труднощі його проведення та актуальність тих чи інших питань з точки зору політичної ситуації в Україні. Після обговорення групи пропонують свої питання та аргументують їх. Організуємо обговорення. Як свідчить досвід, серед пропонованих питань досить часто зустрічаються такі, що недоцільно виносити на референдум (питання незначної ваги), а іноді й такі, що є неприйнятними з точки зору Конституції та законодавства про референдум.

4. Підсумки уроку.

5. Домашнє завдання.

Параграфи 24, 25 (п.1) ПВУ, 27 "Перун".