Матеріал підготовлено редакцією інформаційно-аналітичної газети «Податки та бухгалтерський облік»
Тел. (0572) 143-728, 143-729; http://www.factor.kharkov.com
Починаючи з 1 січня 2001 року, тобто відразу після набрання чинності новим Законом, який визначає правила використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО), у багатьох підприємств стали виникати запитання, пов’язані з можливістю незастосування РРО при здійсненні операцій з продажу товарів, послуг (які передусім не мають регулярного характеру) за готівкові кошти. Сьогодні ми розглянемо досить прості способи організації такої торгівлі, що дозволяють у певних випадках позбутися необхідності використання РРО. |
Як обійтися без РРО?
Досить часто підприємства, що реалізують товари, роботи, послуги за безготівковим розрахунком, стикаються із ситуацією, коли покупець з тих чи інших міркувань не бажає використовувати безготівкові форми розрахунків, а пропонує розрахуватися готівковими коштами (наприклад, покупець – приватний підприємець, який не має поточного рахунка в банку).
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 1 червня 2000 року № 1776-III (далі – Закон про РРО), який виклав у новій редакції «старий» Закон України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, підприємства, що стикаються з такою проблемою, здійснювали розрахунки через касу, оформляючи при цьому прибутковий касовий ордер, завдяки чому не використовували ЕККА.
Закон про РРО в цій частині висуває суворіші вимоги до використання РРО. Так, нову норму сьогодні сформульовано таким чином: «Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування і послуг, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку» (частина 1 статті 9 Закону про РРО). Іншими словами, підприємства торгівлі, громадського харчування і послуг, які раніше здійснювали розрахунки за продані товари або надані послуги готівкою через каси підприємств, з початку 2001 року повинні при готівкових розрахунках застосовувати касові апарати.
У статті «Єдиноподатник як податковий офшор» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 13) ми вже пропонували схему, що дозволяє обійтися без РРО. Для цього необхідно, щоб товар за готівкові кошти реалізовувало не підприємство торгівлі, а фізична особа – платник єдиного податку (тобто на шляху товару до покупця слід поставити транзитну особу – єдиноподатника). При цьому на таку особу будуть поширюватися положення пункту 6 статті 9 Закону про РРО, який звільняє від необхідності застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок.
Такий варіант потребує наявності фізичної особи – платника єдиного податку. Однак часто трапляються випадки, коли необхідно терміново провести розрахунки готівкою з покупцем (часто буває, що на підприємство приїжджає покупець з іншого регіону, котрий має можливість придбати товар тільки за готівкові кошти). Крім цього, також дуже поширеною є ситуація, коли практично єдиним джерелом надходження готівкових коштів від реалізації товарів (послуг) є надходження від оренди площ у вигляді орендної плати. Саме для таких випадків, коли розрахунки готівкою не мають регулярного характеру, а відбуваються лише інколи (наприклад, декілька разів на місяць) можна запропонувати варіант організації такого продажу без використання РРО.
Використання позики
Готівкові кошти необхідно вносити до каси підприємства таким чином, щоб «вивести» цю операцію з-під дії статті 1 Закону про РРО, котра фактично встановлює виключний перелік операцій, в яких повинні застосовуватися РРО. Так, на підставі цієї статті РРО застосовуються суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунками в готівковій і/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг. Отже для того, щоб не використовувати РРО, операція із внесення готівкових коштів формально не повинна бути пов’язана з продажем товарів (наданням послуг).
Найбільш прийнятним, на наш погляд, є такий варіант проведення розглядуваних операцій. Припустимо, на торговельне підприємство (про підприємства-єдиноподатники див. нижче) приходить покупець, наприклад, суб’єкт підприємницької діяльності, бажаючий оплатити покупку готівковими коштами. З ним складається стандартний договір купівлі-продажу, на підставі якого продавець передає покупцю необхідні останньому товари з відстроченням платежу, наприклад, на один робочий день. Одночасно складається договір позики (зворотної фінансової допомоги), на підставі якого покупець вносить до каси підприємства (без використання РРО!) кошти в розмірі вартості товарів, що придбаваються. Після цього провадиться відпуск товарів з оформленням накладної (за необхідності – з видачею податкової накладної). Наприклад, укладено договір купівлі-продажу на суму 1200 грн. (200 грн. – ПДВ) і договір позики на суму 1200 грн. Далі здійснюється зарахування зобов’язань за договорами позики та купівлі-продажу. При складанні договорів купівлі-продажу та позики потрібно враховувати, що терміни виконання за цими договорами своїх зобов’язань кредитором повинні закінчитися до моменту проведення зарахування.
Як приклад наведемо форму документа, на підставі якого можна здійснити розглядуване зарахування.
ПРОТОКОЛ
ТОВ «Х», в особі директора П. І. Б., діюче на підставі Статуту, з одного боку, і Приватний підприємець П. І. Б., з іншого боку, підписали цей протокол про таке: 1. ТОВ «Х» і Приватний підприємець П. І. Б. дійшли згоди про зарахування взаємних вимог, що випливають з нижчезазначених договорів: 1) за договором купівлі-продажу № 1/01 від 19 березня 2001 року, в якому: ТОВ «Х» є кредитором; Приватний підприємець П. І. Б. є боржником; 2) за договором позики № 2/01 від 19 березня 2001 року, в якому: ТОВ «Х» є боржником; Приватний підприємець П. І. Б. є кредитором. Розмір взаємних вимог, які погашаються за вказаними договорами, такий: За договором купівлі-продажу № 1/01 від 19 березня 2001 року – 1200 грн. За договором позики № 2/01 від 19 березня 2001 року – 1200 грн. 2. З моменту набрання чинності цим Протоколом сторони зобов’язуються не пред’являти вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 1200 грн. за договорами, зазначеними в п. 1 цього Протоколу. Зобов’язання, що випливають з цих договорів, вважаються припиненими на підставі статті 217 Цивільного кодексу УРСР. 3. Протокол складений у двох примірниках і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Адреси, банківські реквізити та підписи сторін |
У бухгалтерському і податковому обліку відповідні операції у продавця відображаються таким чином*.
№ | Дата | Зміст операції | По дебету рахунків | По кредиту рахунків | Сума, грн. |
1 | 19.03.2001 р. | Отримано до каси готівкові грошові кошти за договором позики | 301 | 685 | 1200 |
2 | 19.03.2001 р. | Відображено реалізацію товарів із включенням до складу валових доходів (без ПДВ) | 361 | 702 | 1200 |
3 | 19.03.2001 р. | Включено суму ПДВ до складу податкових зобов’язань | 702 | 641 | 200 |
4 | 19.03.2001 р. | Списано собівартість реалізованого товару | 902 | 281 | … |
5 | 19.03.2001 р. | На підставі протоколу про зарахування взаємних вимог відображено зарахування заборгованості за договором позики і договором купівлі-продажу | 685 | 361 | 1200 |
__________
* Записи, пов’язані з формуванням фінансового результату, здійснювані наприкінці звітного періоду, не наводяться.
Мабуть, єдиним серйозним обмеженням для практичного застосування схеми, що пропонується, є використання спрощеної системи оподаткування підприємством-продавцем. Враховуючи важкопрогнозовану реакцію податкових органів щодо відповідності операції до вимог частини 4 статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 28.06.99 р. № 746/99 (далі – Указ), таким підприємствам настійно не рекомендуємо використовувати вищевикладену схему.
У цій нормі Указу йдеться про фактичну заборону застосування іншого способу розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового і безготівкового розрахунків коштами. Якщо вважати, що операція відповідає цим умовам, тобто розрахунок за товар (у термінах цього Указу – продукцію; зверніть також увагу на те, що негрошовий розрахунок за послуги формально можливий) здійснювався коштами, причому готівковими (оскільки безготівкового розрахунку точно не було), то одночасно операція підпадає під дію статті 1 Закону про РРО, в якій міститься пряма вказівка на застосування РРО суб’єктами підприємницької діяльності, котрі здійснюють операції з розрахунками в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг). Хоча як саме застосовувати РРО в цьому випадку, залишається незрозумілим.
Запропонований вище спосіб організації торгівлі (в дещо модернізованому вигляді) може бути використано підприємством-єдиноподатником, у випадку якщо покупець погодиться на таке. За договорами купівлі-продажу та позики ніхто другу операцію не провадить (тобто продавець не повертає позику і покупець не здійснює оплату товару; також не складається протокол про зарахування). Ці заборгованості «висять» протягом терміну позовної давності – 3 роки (з моменту настання термінів виконання за цими договорами) і потім списуються, що не буде порушенням чинного законодавства. При цьому бажано вказати в договорі купівлі-продажу і договорі позики один і той же термін виконання зобов’язань (тобто оплати товару і повернення позики відповідно). На податкові зобов’язання єдиноподатника списання заборгованості ніяк не вплине.
Резюмуючи в частині використанні первісної схеми єдиноподатником, зауважимо, що існує, мабуть, ще один відносно безболісний варіант її використання. Йдеться про ситуацію, коли підприємство-єдиноподатник завчасно знає про свій перехід з наступного кварталу на загальну систему оподаткування, а отже, тільки в цьому випадку може ризикнути використати запропоновану схему розрахунків (зі складанням протоколу про зарахування), доводячи, що розрахунок був не готівково-грошовий, а з використанням зарахування. Причому цей варіант слід, очевидно, застосовувати у крайньому разі, тобто при необхідності виправлення старих помилок (у випадку факту незастосування РРО, який уже трапився, і для уникнення можливих штрафних санкцій) у порядку, викладеному нижче в розділі «Виправлення вже допущених помилок».
Банк на допомогу
У випадку якщо купівлю здійснює фізична особа, то, крім зазначеного варіанту проведення розрахунків за товари (послуги), «позбавити» обов’язковості застосування РРО може також досить старий (і разом з тим простий і зручний) спосіб, що базується на використанні прибуткових кас банків. Причому найближчим часом, очевидно, для обгрунтування безготівкового характеру надходжень для підприємства-продавця можна буде керуватися не тільки позитивними листами ДПАУ та НБУ (досить докладні листи Національного банку України від 08.08.2000 р. № 25-10/1562-5331 і від 26.12.2000 р. № 25-110/2604-8587), а і Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72, яке набирає чинності через 10 днів після опублікування в «Офіційному віснику України» (до цього часу не опубліковане).
Так, на підставі п. 2.7 цього Положення розрахунки готівкою фізичних осіб з підприємствами за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть провадитися через установи банків у порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 07.07.94 р. № 129. Зазначені розрахунки здійснюються без надходження коштів до каси підприємства і відображення цієї операції в касовій книзі, а здійснюються фізичними особами шляхом внесення готівки на внутрішні банківські рахунки та подальшого перерахування установою банку цих коштів на поточні рахунки підприємств і є для фізичних осіб (платників коштів) готівковими, а для підприємств (одержувачів коштів) – безготівковими.
Можна також організувати зазначені операції таким чином. До установи Ощадбанку (або до банку продавця) йде не сам покупець, а якась третя особа за попередньою домовленістю з підприємством робить це за покупця. При цьому у прибуткових документах зазначаються дані фактичного покупця. У цьому випадку бажано скласти договір доручення, на підставі якого особа (повірений) зобов’язується прийняти від покупця гроші та здати їх до каси банку продавця для зарахування на застережений рахунок продавця. Після проведення операції такий договір узагалі можна і не додавати до документів, на підставі яких проведено операцію (оскільки з прибуткових документів банку «видно», що гроші вніс безпосередньо покупець).
Виправлення вже допущених помилок
На жаль, деякі підприємства на початку 2001 року належним чином не зорієнтувалися в чинному законодавстві та вже припустилися помилок при веденні торгівлі (наданні послуг) за готівкові кошти. Враховуючи, що Законом про РРО передбачаються дуже суворі санкції за здійснення розрахунків без використання РРО (у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій на підставі частини 1 статті 17 цього Закону застосовується санкція у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів, наданих послуг!!!), виникає запитання щодо можливого «виправлення» такої ситуації.
Максимально «чистий» варіант виправлення такої помилки може бути в тому випадку, якщо підприємство не здавало отриману готівку до банку після здійснення торговельної операції. Для цього необхідно оформити три документи (договір купівлі-продажу, договір позики і протокол про зарахування) у вищевикладеному порядку (див. розділ статті «Використання позики»). Ці документи повинні складатися з урахуванням дати фактичного проведення операції. Необхідно буде також відповідно виправити касову книгу. Крім цього, бажано здійснити відповідні дії і покупцеві товару, який повинен видати квитанцію до прибуткового ордера, де зазначити як підставу отримання грошей договір позики.
Якщо грошові кошти приймалися на підставі прибуткового ордера і не були витрачені в той же день, то потрібно пам’ятати, що при здаванні до банку при заповненні оголошення на внесення готівки (рівно як і в ордері та квитанції) у графі «Призначення платежу», найімовірніше, було зазначено «Торговельна виручка». За необхідності (у разі виявлення невідповідності даних касової книги та документів на здавання готівки до банку в частині призначення платежу), що, на щастя, малоймовірно, слід просто заявити, що при заповненні оголошення помилково було вказано про здавання саме торговельної виручки.
У будь-якому випадку підприємству необхідно самостійно вибирати між можливими штрафами за невикористання РРО і різними способами виправлення допущених помилок, оскільки єдиної поради в цьому випадку дати просто неможливо.
При прийнятті такого рішення слід також враховувати лист Державної податкової адміністрації України від 21.03.2001 р. № 3635/7/23-3117, в якому зазначено таке: за відсутності письмового попередження вважати датою виникнення обов’язку щодо застосування РРО суб’єктами господарювання, які раніше здійснювали розрахунки через каси підприємств, 23 лютого 2001 року, тобто дату офіційного опублікування постанови Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 7 лютого 2001 року № 121.
На закінчення потрібно ще нагадати, що запропоновані способи організації готівкової (безготівкової) торгівлі дозволяють обходитися також і без придбання торговельного патенту, відсутність якого іноді є значною перешкодою при реалізації товарів за готівкові кошти.
Д. Винокуров | Економіст-аналітик редакції газети |
«Податки та бухгалтерський облік», 5 квітня 2001 р., № 28 (377), с. 18
Дата підготовки 05.04.2001
Щотижневик «Податки та бухгалтерський облік»