Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання
правових відносин, що виникають у процесі створення,
розповсюдження, одержання реклами, визначає Закон України
від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» (зі змінами
та доповненнями; далі — Закон № 270/96-ВР ).
Згідно зі ст. 1 цього Закону реклама — це спеціальна
інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується
в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого
або опосередкованого одержання прибутку.
Крім того, п. 3 ст. 9 Закону № 270/96-ВР визначено,
що інформаційний, авторський або редакційний матеріал,
який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну
марку (модель, артикул) продукції чи на її виробника
для формування інтересу i сприяння реалізації продукції,
а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє
або розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ
«Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями;
далі — Закон № 1251-ХІІ) сплата податків i зборів (обов’язкових
платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом
та іншими законами України.
Відповідно до ст. 15 Закону № 1251-ХІІ податок на рекламу
належить до місцевих податків i зборів, а механізм його
справляння та порядок сплати встановлюються сільськими,
селищними, міськими радами в межах граничних розмірів
ставок, установлених законами України.
Декретом № 56-93 визначено види місцевих податків i
зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.
Так, відповідно до ст. 11 цього Декрету об’єктом податку
на рекламу є вартість послуг за встановлення та розміщення
реклами. Податок сплачується з усіх видів оголошень
i повідомлень, які передають інформацію з комерційною
метою за допомогою засобів масової інформації, афіш,
плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів,
майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках,
транспорті та в інших місцях. Граничний розмір податку
на рекламу не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг
за розміщення одноразової реклами та 0,5% — за розміщення
реклами на тривалий час.
Особливістю місцевих податків i зборів є те, що вони
відповідно до ст. 143 Конституції України встановлюються
територіальними громадами села, селища, міста безпосередньо
або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
На підставі ст.18 Декрету № 56-93 органи місцевого самоврядування
самостійно встановлюють i визначають порядок сплати
податку на рекламу в межах установлених граничних розмірів
ставок.