Виходячи із цього запитання, необхідно виділити два
види безнадійного боргу, а саме:
борг, що залишився не погашеним при здійсненні розрахунків
між підприємствами i за яким минув термін позовної давності;
борг, що утворився внаслідок несвоєчасних розрахунків
за платежами до бюджету, за яким також минув термін
позовної давності.
У першому випадку борги не списуються, а лише належним
чином відображаються (в сторону зменшення або збільшення)
у валових доходах та/або валових витратах суб’єктів
підприємницької діяльності залежно від наявності кредиторської
та дебіторської заборгованості. При цьому до органів
державної податкової служби не потрібно подавати ніяких
заяв.
У разі ж наявності податкового боргу, за яким минув
термін позовної давності, то такий борг визнається безнадійним
та підлягає списанню в Порядку списання безнадійного
податкового боргу платників податків, визначеному наказом
ДПА України від 14.03.2001 р. № 103, зареєстрованим
у Мін’юсті України 10.01.2002 р. за № 16/6304 (далі
— Порядок).
Відповідно до вимог зазначеного Порядку платник податків
звертається до контролюючого (податкового) органу за
місцем обліку безнадійного податкового боргу або за
місцем своєї реєстрації з письмовою заявою, в якій зазначаються
суми податків, зборів, інших платежів, належних до списання.
До заяви обов’язково додається один із документів, який
підтверджує, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду наданих документів керівник
(його заступник) органу державної податкової служби
приймає рішення про списання безнадійного податкового
боргу, яке оформляється на бланку встановленої форми.