Відповідно до Закону України від 25.06.91 р. № 1251-XII
«Про систему оподаткування» (у редакції Закону України
від 18.02.97 р. № 77/97-ВР зі змінами та доповненнями)
плата за землю належить до загальнодержавних податків
i зборів. Статтею 1 цього Закону передбачено, що встановлення
i скасування податків i зборів (обов’язкових платежів)
до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг
їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною
Радою Автономної Республіки Крим i сільськими, селищними,
міськими радами відповідно до цього Закону, а також
інших законів України про оподаткування.
Справляння плати за землю здійснюється згідно із Законом
України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ «Про плату за землю»
(у редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР
зі змінами та доповненнями; далі — Закон № 2535-ХІІ),
який визначає розміри та порядок плати за використання
земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність
платників i контроль за правильністю обчислення i справляння
земельного податку.
Згідно з діючим законодавством використання землі в
Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді
земельного податку або орендної плати.
Статтею 5 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що об’єктом
плати за землю є земельна ділянка, яку передано у власність
або надано в користування, в тому числі на умовах оренди.
Суб’єктами плати за землю (платниками) є власники землі
та землекористувачі, в тому числі орендарі, тобто безпосередньо
ті юридичні або фізичні особи, яким землю передано у
власність або надано в користування, в тому числі на
умовах оренди.
Розмір земельного податку не залежить від результатів
господарської діяльності власників землі та землекористувачів
(ст. 4 Закону № 2535-ХІІ).
Пільги щодо плати за землю визначено ст. 12 Закону №
2535-ХІІ. Землі, на яких розташовано захисні споруди
цивільної оборони, в цій статті не визначено.
Підставою для нарахування земельного податку, як встановлено
ст. 13 Закону № 2535-ХІІ, є дані державного земельного
кадастру, що містить систему необхідних відомостей i
документів про правовий режим земель, їх розподіл серед
власників землі i землекористувачів за категоріями земель
та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими
Держкомзему України.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, підприємства,
установи та організації, які мають на балансі об’єкти
державної власності, що не підлягають приватизації,
до яких, зокрема, належать i протирадіаційні споруди,
повинні сплачувати земельний податок за земельні ділянки
під цими об’єктами у встановлених розмірах на загальних
підставах.