Мета уроку: ознайомити учнів з загальними засадами виборів та видами виборчих систем; формувати розуміння необхідності та доцільності участі кожного у виборах, залежності долі країни від активності кожного у виборчій кампанії.
Обладнання: Конституція України, схема "Прямі та непрямі вибори".
Основні поняття уроку: вибори, виборчі системи, бюлетень.
Одному з учнів пропонується відтворити на дошці схему "Форми народовладдя в Україні". Одночасно іншим пропонується відповісти на запитання: Які види референдумів передбачено законодавством? Хто має право призначити референдум?, Які питання можуть розглядатися референдумом? При відповіді на останнє запитання необхідно домагатися вказівки, які з питань можуть вирішуватися виключно референдумом, а які не можуть виноситися на референдум. Також пропонуємо учням проаналізувати позитивні та негативні сторони референдуму як засобу вирішення найважливіших питань державного життя.
Перевірку домашнього завдання завершуємо практичним завданням, пропонуючи визначити наявні порушення у діях органів влади та місцевого самоврядування. Для цього можна використати матеріал завдання 9 до параграфу 25 підручника ПВУ та подібні їм.
1. Види виборчих систем.
Розгляд цього питання проводимо шляхом пояснення вчителя в поєднанні з бесідою. Перехід до нового матеріалу можна здійснити, перевіряючи записи, зроблені учнем на дошці, вказуючи на допущені помилки та вносячи необхідні правки. При цьому вказуємо, що, ознайомившись з першою формою прямого народовладдя — референдумом, переходимо до вивчення наступної — виборів.
Підкреслюємо, шо проведення виборів, наявність легітимних, вільно обраних демократичним шляхом органів влади та самоврядування є обов'язковою ознакою демократичної держави.
Після цього пропонуємо учням, спираючись на повідомлення засобів масової інформації, згадати, кого обирають у нашій країні. Учні, як правило, називають Президента України, народних депутатів, рідше — голів села, селища, міста та депутатів органів місцевого самоврядування. Доповнюємо їх відповіді.
Після цього переходимо до розгляду питання про типи виборчих систем. Вказавши, що в різних країнах вибори провадяться по-різному, пропонуємо учням занотувати основні три типи виборчих систем — мажоритарну, пропорційну та змішану.
Після цього переходимо до розгляду мажоритарної виборчої системи. Суть її варто пояснити на прикладі умовних виборів. Припустимо, що призначено вибори до парламенту. У виборчому окрузі висунуто три кандидати — А., Б., В. В окрузі 100000 виборців. Внаслідок голосування виявилося, що за кандидата А. віддано 45000 голосів, кандидата Б. — 20000, кандидата В. — 25000 (кандидатів та кількість "поданих" голосів бажано записати на дошці). Більшість учнів одразу помітить "нестачу" голосів. Висловити свою думку щодо причин цього можна запропонувати самим учням. Як правило, вони здогадаються, що окремі виборці проголосували проти всіх кандидатів. Після цього розглянемо наслідки виборів у наведеному прикладі. Бжазуємо, шо принцип мажоритарності — це обрання того, хто набрав більше голосів виборців серед кандидатів, отже, обраним має бути кандидат А.
У слабкому класі можна обмежитися цією інформацією, у більш сильному, за наявності часу, слід пояснити різницю між мажоритарною системою абсолютної та відносної більшості. Для цього пояснюємо, що за системою відносної більшості обраним вважається той, за кого віддано більше голосів, аніж за його суперників (більшість відносно інших кандидатів) — отже, за такою системою у наведеному лрикладі буде обраний кандидат А. Коли ж буде використовуватися система абсолютної більшості, для перемоги необхідно набрати абсолютну більшість голосів — більше 50%. Отже, за такою системою жоден із кандидатів у наведеному прикладі не буде обраний — як правило, для визначення переможця проводиться другий тур виборів, в якому голосування проводиться лише за двома кандидатурами, що набрали відносну більшість у першому турі.
Отже, підводячи підсумки розгляду мажоритарної системи, визначаємо, що за цією системою обраним буде вважатися кандидат, що в окремому окрузі набрав більшість голосів.
Після з'ясування особливостей мажоритарної системи, переходимо до розгляду пропорційної системи, її сутність також пояснюємо за допомогою умовного прикладу. Припустимо, що в країні живе 10 млн виборців, а обрати необхідно 100 депутатів. У виборах беруть участь (назви суто умовні) "Партія любителів тварин", "Партія незалежних" та "Партія молоді". На виборах голоси партій розподілилися відповідно до другої колонки таблиці (заповнюємо цю колонку на дошці). Після цього звертаємо увагу учнів на назву виборчої системи — пропорційна, отже, депутатські місця розподілятимуться пропорційно до кількості отриманих голосів. Разом з учнями складаємо відповідну пропорцію (10 млн — 100 місць, 2,0 млн — ?, 4,5 млн — ?, 3,5 млн — ?), визначаючи кількість місць та заповнюючи третю колонку таблиці.
Таблиця. Пропорційна виборча система
|
Назва партії
|
Кількість отриманих голосів
|
Кількість отриманих депутатських місць
|
| Партія любителів тварин |
2000000
|
20
|
| Партія незалежних |
4500000
|
45
|
| Партія молоді |
3500000
|
35
|
Отже, за виборчою системою у боротьбі беруть участь не окремі особи, а партії, виборчі блоки, і місця розподіляються пропорційно отриманих голосів.
Після цього пояснюємо, що тіри змішаній системі поєднуються елементи мажоритарної та пропорційної системи, у більшості випадків частина депутатів обирається за пропорційною системою, частина за мажоритарною.
В учнів може виникнути питання про "найкращу" виборчу систему. Доцільно, навіть за відсутності такого питання, пояснити, що кожна із систем має свої недоліки та переваги. Крім того, можна повідомити, що пропорційна система використовується у ФРН (нижня палата — бундестаг), Ізраїлі, Франції, мажоритарна — у США, Великобританії, змішана — в Росії, Грузії.
2. Порядок проведення виборів.
Розгляд цього питання проводимо шляхом мозкового штурму та рольової гри "Вибори". Пропонуємо учням висловити свою думку щодо того, яким чином слід провести вибори, що для їх проведення необхідно. Для цього пропонуємо провести в класі вибори (ради класу, старости, представників до органів самоврядування тощо). Вказуємо, що для відповіді їм необхідно згадати те, що вони бачили, чули під час передвиборних кампаній та безпосередньо виборів, які проводилися в Україні, а також враховувати відомі їм принципи виборів. Вислухавши відповіді учнів, коригуємо їх, визначаємо основні етапи виборчої кампанії (формування округів та дільниць, виборчих комісій, складання списків виборців, висування кандидатів та їх реєстрація, передвиборна агітація, голосування, підведення підсумків).
Після цього пропонуємо "взяти участь" у виборах. Для цього висуваємо кандидатів, формуємо виборчу комісію, готуємо виборчі бюлетені. Визначаємо місце для таємного голосування (умовну кабіну), надаємо скриньку для голосування. Далі учням пропонується взяти участь у голосуванні. Бажано, щоб члени комісії були попереджені про свою роль заздалегідь.
Учні виконують дії щодо голосування, вчитель коментує їх дії, вказує на помилки. Таким чином, учні мають можливість практично оволодіти навичками участі у голосуванні.
У сильному класі доцільно розіграти декілька більш складних ситуацій (заздалегідь надавши відповідні ролі учням), наприклад, прихід на дільницю інвалідів, які не спроможні самотужки заповнити бюлетень, або намагання виборця отримати бюлетень для своїх родичів тощо.
Після закінчення "голосування" проводиться підрахунок голосів (підкреслюється важливість дотримання процедури та права спостерігачів при цьому).
Переходячи до закріплення вивченого матеріалу, пропонуємо учням згадати, які форми прямого народовладдя їм відомі, у чому полягає різниця між референдумом та виборами, на яких принципах проводяться вибори та референдуми, які виборчі системи існують у світі.
Параграфи 25, п 2-6 ПВУ, 27 (п. 4—5) "Перун"; визначити недоліки та переваги різних виборчих систем.
Мета уроку: ознайомити учнів з функціями Верховної Ради України, її завданнями, структурою та порядком роботи, виховувати повагу до органів державної влади та їх діяльності, потребу в отриманні інформації про їх роботу.
Обладнання: Конституція України; схеми "Законодавчий процес в Україні", "Взаємодія Верховної Ради та Президента у законодавчому процесі"; посібник "Робочий зошит з основ правознавства".
Урок розпочинаємо з повторення матеріалу, який вивчено раніше, нагадавши про те, що ми продовжуємо знайомитися з державним устроєм України. Пропонуємо одному з учнів на дошці намалювати схему "Поділ державної влади в Україні". Поки учень виконує завдання, з іншими продовжуємо усну роботу. Проводимо "цифрову розминку", поставивши учням завдання пригадати значення цифр, які вчитель пише на дошці та які відомі учням з попередніх уроків, зокрема, 18 (мінімальний вік виборців), 21 (мінімальний вік кандидата до Верховної Ради), 450 (кількість народних депутатів України), 4 (мінімальний відсоток голосів, який має отримати партійний список для участі у розподілі місць у Верховній Раді за пропорційною виборчою системою), 3 мільйона (мінімальна кількість виборців, які повинні висловиться за проведення референдуму, для проголошення референдуму за народною ініціативою), 100 тисяч (мінімальна кількість виборців, які повинні висловиться за проведення референдуму, для проголошення референдуму за народною ініціативою в регіоні України) тощо.
Після цього пропонуємо учням розповісти про відомі їм виборчі системи, назвати принципи проведення виборів, а також розповісти про порядок обрання народних депутатів Верховної Ради України.
Логічний перехід робимо за допомогою схеми, яку намалював на дошці учень. Перевіряємо разом з учнями схему, пропонуємо їм назвати органи, які відносяться до кожної гілки влади. Визначивши, що до законодавчої влади в Україні відноситься Верховна Рада, оголошуємо тему уроку та повідомляємо його основні завдання.
1. Статус Верховної Ради України.
Вивчення матеріалу здійснюємо шляхом організації роботи з текстом Конституції України, а за наявності часу — також і розповіді вчителя.
Пропонуємо учням звернутися до ст.75 Конституції України та визначити статус Верховної Ради в Україні. Необхідно, щоб учнями було визначено, що вона є єдиним законодавчим органом в Україні. Звертаємо увагу на те, що Верховна Рада одночасно названа парламентом України. Пропонуємо учням згадати з курсу історії, коли і де було створено перший у світі парламент.
За наявності часу повідомляємо, що в різних країнах використовуються різні назви представницького органу — Сейм (Польща), Конгрес (США), Кнесет (Ізраїль) тощо. Крім того, зазначаємо, що назва "парламент" походить від французького "рагіег" (говорити). Нагадуємо, що склад Верховної Ради — 450 депутатів. Після цього зазначаємо, що для ефективної роботи такої кількості депутатів необхідна певна організація, тому переходимо до розгляду структури Верховної Ради.
2. Організація Верховної Ради України. Структуру Верховної Ради розглядаємо за допомогою схеми.
Розглядаючи схему, пропонуємо учням згадати, хто нині виконує обов'язки керівників Верховної Ради та записати прізвище Голови Верховної Ради, підкреслюємо, що Голова Верховної Ради — це спікер, людина, яка, перш за все, веде засідання парламенту, головує на них.
Далі пропонуємо учням назвати ознаки, за якими, на їх думку, можна розподілити 450 депутатів на окремі групи. Як правило, учні пропонують політичні ознаки, ознаку за територією, де обрано депутатів, професійні ознаки. Вислухавши відповіді (за потреби доцільно "підштовхнути" учнів у правильному напрямі, наприклад, запропонувавши згадати, якими були вибори до Верховної Ради — мається на увазі нагадати про проведення виборів за партійними списками), повідомляємо, що в Верховній Раді депутати мають можливість об'єднатися за політичною ознакою (утворивши фракції) і за професійними ознаками (утворивши так звані "профільні" комітети). Можна запропонувати учням пригадати, про які фракції та комітети Верховної Ради їм доводилося чути у повідомленнях засобів масової інформації,
Крім цього повідомляємо про те, що для забезпечення роботи Верховної Ради створюється апарат, що Конституцією передбачено створення спеціального органу для контролю за витрачанням бюджетних коштів — Рахункової палати, а також обрання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Повідомивши про останню посаду, доцільно зазначити, що у деяких країнах парламентського уповноваженого з прав людини називають також омбудсманом, що строк його повноважень — п'ять років, а також прізвище людини, яка обіймає цю посаду (нині це Н.Карпачова).
Подальшу роботу здійснюємо за допомогою тексту Конституції. Після цього переходимо до розгляду порядку роботи Верховної Ради. Пропонуємо учням звернутися до ст.82 та 83 Конституції, які регулюють ці питання. Звертаємо увагу на те, що робота Верховної Ради під час сесії має дві основні форми — пленарні засідання (нагадуємо, що саме їх ми бачимо найчастіше на екрані телевізора), де працюють разом всі депутати, та робота комітетів Верховної Ради. Слід також вказати, що складовою частиною роботи депутата є робота у своєму виборчому окрузі.
3. Повноваження Верховної Ради України.
Розгляд цього питання проводимо шляхом роботи малих груп з текстом Конституції України. Відзначаємо, що Верховна Рада України має досить широке коло повноважень, визначаємо їх групи (за напрямами діяльності) — законодавчі, кадрові, з організації діяльності органів самоврядування, проведення виборів, контрольні, у сфері міжнародних відносин та забезпечення оборони та національної безпеки. Після цього пропонуємо групам ознайомитися з текстом статті 85 та кожній з груп вибрати з переліку ті повноваження, які відносяться до однієї із зазначених груп.
Можливе також виконання цієї роботи у процесі розповіді вчителя у поєднанні з бесідою.
Підсумувавши викладене, переходимо до закріплення вивченого матеріалу. Для цього пропонуємо учням згадати значення понять, з якими вони ознайомилися на цьому уроці — парламент, фракція, омбудсман. Крім того, згадуємо статус Верховної Ради України та її основні повноваження.
Параграфи 27 ПВУ, 28 "Перун", Конституція України, ст. 75, 82-91,-
Мета уроку: ознайомити учнів з виконанням Верховною Радою України законодавчої функції, взаємодією парламенту, Кабінету Міністрів України та Президента України при прийнятті законів та бюджету, виховувати повагу до органів державної влади та їх діяльності, аналізувати інформацію та робити висновки.
Обладнання: Конституція України; схеми "Законодавчий процес в Україні", "Взаємодія Верховної Ради та Президента у законодавчому процесі"; посібник "Робочий зошит з основ правознавства".
Для підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу, пропонуємо їм згадати статус Верховної Ради та її повноваження. Одночасно один з учнів на дошці відтворює схему "Структура Верховної Ради. У країни".
Прокоментувавши відповіді учнів, переходимо до вивчення нового матеріалу.
1. Законодавчий процес в Україні.
Вивчення цього матеріалу здійснюємо шляхом роботи зі схемами, текстом Конституції України та бесіди. Пропонуємо учням пригадати, до якої гілки відноситься Верховна Рада і підкреслюємо, що сама назва цієї гілки влади -визначає її головне завдання — створення законів. Вказавши, що життя потребує постійного вдосконалення законодавства, прийняття нових законів, пропонуємо учням, розділившись на групи, запропонувати закон, який, на їхню думку, слід першочергово прийняти в Україні. Отримавши пропозиції, ставимо учням запитання: чи зобов'язана Верховна Рада, якщо вони звернуться з пропозицією, розглянути її. Для відповіді на запитання пропонуємо звернутися до ст.93 Конституції, яка визначає коло суб'єктів законодавчої ініціативи. Пояснюємо поняття "законодавча ініціатива". Далі працюємо з використанням схеми "Законодавчий процес в Україні" (підручник ПВУ, с. 177)
Розглядаючи схему звертаємо увагу на розгляд законопроектів у комітетах Верховної Ради. При цьому пояснюємо, що комітет для попереднього розгляду законопроекту обирається відповідно до змісту законопроекту. Можна запропонувати учням визначити, до яких комітетів надійшли б законопроекти, запропоновані учнями. Особливу увагу звертаємо на поняття першого та другого читань у Верховній Раді, пояснюємо різницю між ними. При розгляді етапу прийняття закону підкреслюємо (записавши на дошці) мінімальну кількість депутатів, які мають підтримати проект закону - 226 (50% депутатів+1 голос).
Дійшовши до стадії підписання закону Президентом, пропонуємо учням звернутися ще до однієї схеми — "Взаємодія Верховної Ради та Президента України при прийнятті законів" (підручник ПВУ, с. 180). Перед тим, як перейти до розгляду цього питання, пропонуємо учням висловити думку щодо мети, з якою передбачена участь Президента у законодавчому процесі. Коригуючи та коментуючи відповіді учнів, нагадуємо їм про розподіл державної влади в Україні, про взаємодію та взаємо-врівноваження гілок влади.
Коментуємо схему, пояснюючи дії Президента та Верховної Ради на цьому етапі законодавчого процесу. Зазначаючи можливість повернення Президентом законопроекту до Верховної Ради, нагадуємо відоме учням з історії стародавнього світу поняття "вето" та пояснюємо його значення у законодавчому процесі нашої країни.
Завершуючи розгляд питання про законодавчий процес, звертаємо увагу на необхідність оприлюднення прийнятого закону* пропонуємо учням згадати, в яких виданнях здійснюється офіційна публікація законів (газети "Голос України", "Урядовий кур'єр", журнали "Офіційний вісник України" та "Відомості Верховної Ради")
2. Бюджетний процес в Україні.
Розгляд цього питання проводимо шляхом розповіді вчителя. При цьому слід звернути увагу на поняття "бюджет", а також строки подання та розгляду цього економічного документа.
Для пояснення поняття "державний бюджет" використовуємо порівняння з бюджетом сім'ї. Для цього пропонуємо учням пригадати, які джерела коштів є в їхніх родинах (зарплата батьків, пенсії бабусь та дідусів, стипендії старших братів та сестер, доходи від продажу сільськогосподарської продукції з власного саду чи городу, оренди квартири, виграшів, призів, премій, спадщини тощо) та куди вони використовуються (харчування, необхідні речі, транспортні витрати, витрати на відпочинок, ліки, книги тощо). Щоб сім'я жила без зайвих проблем, необхідно домогтися відповідності доходів та витрат, намагатися уникнути дефіциту (нестачі коштів, перевищення витрат над доходами)
Так само і держава має розрахувати доходи та витрати, саме для цього необхідна ретельна підготовка державного бюджету.
3. Підсумки уроку.
Параграфи 28 ПВУ, 29 "Перун", знайти повідомлення про закони, прийняті Верховною Радою останнім часом.
Мета уроку: ознайомити учнів зі статусом, порядком обрання та припинення повноважень Президента України, його повноваженнями та функціями; формувати повагу до Президента України як глави держави; розвивати вміння працювати з нормативно-правовими актами- аналізувати їх, складати текстову таблицю.
Обладнання: Конституція України; схеми "Припинення повноважень Президента".
1. Статус Президента України.
Вивчення матеріалу проводимо шляхом розповіді вчителя з елементами бесіди.
Розпочинаємо урок із запитання: Згадайте, в яких відомих вам країнах існує посада президента. Як правило, учні називають США, Францію, Росію, іноді також ФРН, Індію. Доповнивши їх відповіді, зазначаємо, що в багатьох країнах світу існує посада президента. Практично сюди, де є така посада, президент є главою держави, але ного повноваження та статус суттєво різняться. Так у США. Франції — президент має великі повноваження, відіграє суттєву самостійну роль у житті суспільства, є досить "сильною" фігурою на політичній сцені. Президента у цих країнах обирають загальним голосуванням населення. Водночас у ФРН, Ізраїлі, та деяких інших країнах посада президента є набагато слабкішою, значною мірою він відіграє суто представницькі функції. Більш того, в окремих країнах президента обирають не загальним голосуванням, а лише голосуванням парламентаріїв.
Після цього переходимо до розгляду питання про Президента України. Розповідаємо учням про те, що вперше посада Президента в Україні була запроваджена у квітні 1918 року, президентом УНР напередодні перевороту П.Скоропадського Центральною Радою був призначений М.Грушевський. Вдруге посада Президента з'явилася вже в сучасній незалежній Україні у 1991 році. Пропонуємо учням згадати, коли вперше відбулися вибори Президента України (1.12.1991) та хто був їм обраний (Л.М.Кравчук), а також хто нині є Президентом України (Л.Д.Кучма).
Далі поєднуємо роботу з текстом Конституції та бесіду. Переходимо до розгляду питання про статус Президента України, зазначивши, що необхідно визначити, яке місце він займає у політичній системі держави. Пропонуємо учням звернутися до ст. 102 Конституції України та визначити статус Президента України. Звертаємо увагу на те, що Президент України є главою держави, але не є главою виконавчої влади, не відноситься до жодної з гілок влади, має бути врівноважуючим фактором в їх взаємодії. Одночасно звертаємо увагу на другу частину статті, яка визначає Президента гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина.
Після цього пропонуємо учням, прочитавши ст.103 Конституції України, порівняти порядок обрання та вимоги до кандидата у Президенти України та у народні депутати України та спробувати пояснити підвищені вимоги до кандидата у Президенти. Зазначаємо, що Верховна Рада — це колегіальний орган, своєрідний "колективний розум", і Президент має самостійно приймати рішення, отже, і вимоги до нього, його життєвого досвіду вище, ніж до депутата. Звертаємо увагу учнів на те, що, на відміну від народних депутатів України, строк повноважень Президента складає 5 років, що Президент не може бути обраний більш ніж на два строки поспіль.
Це питання розглядаємо шляхом роботи з Конституцією України та роботи зі схемами. Використовуючи ст. 108—111 Конституції України визначаємо можливі шляхи припинення повноважень. При цьому слід звернути увагу учнів на досить складну процедуру — імпічмент. Для розгляду порядку припинення повноважень можна використати схему "Порядок припинення повноважень Президента України"
Повноваження Президента України. Одним з основних питань уроку є питання про компетенцію Президента України. Розпочинаємо розгляд цього питання з участі Президента у законодавчому процесі, запропонувавши згадати матеріал, відомий їм з попереднього уроку. Розгляд інших повноважень Президента проводимо у процесі складання таблиці, яка в подальшому допоможе учням зрозуміти питання про взаємодію гілок влади в Україні. Підготувавши таблицю, ділимо клас для виконання цієї роботи на дві групи. Також повідомляємо учням, що на цьому уроці ми працюватимемо лише з першими трьома стовпчиками. Після цього пояснюємо завдання. Одна з груп працює зі статтею 85 Конституції, визначаючи функції Верховної Ради, друга — зі статтею 106, де йдеться про повноваження Президента України. Одночасно із заповненням таблиці у зошитах, можна робити її на дошці. *
Обов'язково зазначаємо, що повноваження Президента є суто особистими, вони не можуть бути нікому передані навіть тимчасово. При цьому доцільно підкреслити, що в різних країнах це питання вирішується по-різному, зокрема, у СТА існує посада віце-президента. Також по-різному вирішується питання про заміщення посади президента в разі дострокового залишення ним посади внаслідок тих чи інших причин.
З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням згадати порядок обрання Президента, можливі випадки дострокового припинення його повноважень, а також основні його повноваження.
Параграфи 29 ПВУ, ЗО "Перун", Конституція, розділ V; .завершити роботу над двома стовпчиками таблиці.
Мета уроку: пояснити учням завдання виконавчої влади та поняття "вертикаль виконавчої влади" та сформувати розуміння необхідності її створення; навчити учнів визначати найдоцільніший шлях вирішення життєвих проблем, а також аналізувати зв'язки між явищами політико-правово-го життя країни.
Обладнання: Конституція України; схема "Вертикаль виконавчої влади".
Вивчаємо питання про розподіл влади в Україні та взаємодію гілок цієї влади. Зважаючи на тісний зв'язок матеріалу попередніх та цього уроків, розпочинаємо його з актуалізації опорних знань. Одному з учнів пропонуємо на дошці зробити схему "Розподіл державної влади", двом іншим даємо завдання відтворити на дошці ті фрагменти таблиці "Взаємодія органів державної влади в Україні", які було складено на попередньому уроці та при виконанні домашнього завдання.
Одночасно іншим учням пропонуємо порівняти порядок обрання народних депутатів України та Президента України; пояснити причини різниці у процедурі цих виборів та у вимогах до кандидатів; згадати основні відомі їм повноваження Президента України. Крім того, проводимо цифрову розминку на матеріалі двох попередніх уроків. Пропонуємо згадати значення цифр 5 (строк повноважень Президента України), 35 (мінімальний вік кандидата у Президенти) тощо. Проводимо перевірку завдань, які виконувалися на дошці.
1. Поняття виконавчої влади та його завдання.
Переходимо до розгляду нового матеріалу, Використовуємо метод бесіди. Задаємо учням запитання: У вас виникли побутові проблеми — відключено воду, погано працюють транспорт тощо. Куди ви звернетеся за допомогою для вирішення цих проблем? Вислухавши відповіді (учні, як правило, називають і Президента, і Верховну Раду), зазначаємо, що вирішувати побутові проблеми має не Президент і не парламент — для організації повсякденного життя країни та її громадян, виконання рішень, прийнятих законодавчою владою, створені' органи виконавчої влади. Звертаємо увагу учнів, що про призначення цих органів влади красномовно говорить вже сама назва — виконавча влада.
2. Уряд — Кабінет Міністрів України.
Для розгляду цього питання організуємо роботу учнів з текстом Конституції України, а також використовуємо розповШь вчителя в поєднанні з роботою зі схемою. Для •визначення статусу та складу Кабінету Міністрів, зверта-ємося до тексту Конституції України, пропонуючи знайти у ст. 113 визначення статусу Кабінету Міністрів України. На підставі статей 114 та 115 визначаємо склад Кабінету Міністрів та порядок призначення його членів. Звертаємо увагу на те, що Кабінет Міністрів у своїй діяльності має співпрацювати як з Верховною радою, так і з Президентом України, що підтверджує відомий їм принцип взаємоврівноважень та взаємообмежень гілок влади.
Розглядаючи норми, які стосуються Кабінету Міністрів, доцільно розпочати складання схеми, яка не лише допоможе учням засвоїти, які органи входять до "вертикалі виконавчої влади", але й, у подальшому, допоможе учням зрозуміти різницю'між "вертикаллю виконавчої влади" та системою представницьких органів різного рівня. Пропонована схема після двох уроків матиме вигляд, який подано на схемі 5, на цьому уроці учні разом із вчителем складають лише ліву частину схеми, що стосується виконавчої влади. Складаючи схему, вчитель пояснює функції міністерств, відмінність їх від Кабінету Міністрів у цілому (це іноді викликає певні труднощі у слабких класах), наводить приклади окремих міністерств. Для того, щоб учні краще зрозуміли функції та призначення міністерств, пропонуємо їм розділитися на мікрогрупи, уявити себе учасниками наради, яка визначає структуру нового уряду та протягом 2-3 хвилин визначити, яке міністерство вони вважають найнеобхіднішим створити в Україні та обгрунтувати свою думку. У сильному класі можна пояснити різницю галузевого та функціонального принципу утворення міністерств та запропонувати учням висловити думку щодо позитивних та негативних рис кожного з цих типів міністерств.
3. Місцеві органи виконавчої влади.
Розглядаємо питання в процесі бесіди та складання схеми. Після з'ясування питання "центральні органи виконавчої влади", нагадуємо учням питання, з якого розпочинався розгляд нового матеріалу — до кого звернутися у проблемній побутовій ситуації. Невже з цією проблемою слід їхати до Кабінету Міністрів чи хоча б міністерства? Адже такі проблеми щоденно виникають у різних куточках країни, у сотень, тисяч людей. Саме тому створено органи виконавчої влади на місцях — місцеві органи виконавчої влади. Розглядаємо ці органи, продовжуючи складами схему. Вносячи у схему ці органи, звертаємо увагу учнів на те, що назви, поєднані стрілками, означають призначення керівників адміністрацій зверху до низу, підпорядкованість нижчестоящих адміністрацій вищим, обов'язковість звітності та відповідальність перед вищими органами і, звідси, єдність діяльності органів всіх рівнів виконавчої влади. Саме це дозволяє говорити про наявність в Україні "вертикалі виконавчої влади".
За наявності часу, звертаємося до таблиці, яку учні почали складати на минулому уроці та під час виконання домашнього завдання, нагадуємо їм', що наступний стовпчик таблиці присвячений саме Кабінету Міністрів, його участі у системі розподілу влади і пропонуємо учням на підставі ст.116 та вже відомих їм раніше правових норм (зокрема щодо права законодавчої ініціативи) розпочати заповнення цього стовпчика. В іншому разі це завдання отримують додому.
Підводячи підсумки цього уроку, пропонуємо учням висловити своє розуміння функцій Кабінету Міністрів та міністерств, пояснити поняття "вертикаль виконавчої влади", а також спробувати довести, що всі гілки влади в Україні взаємодіють між собою.
Параграфи 30 ПВУ, ЗІ та 32 (п.З) "Перун"; Конституція, розд. V; продовжити заповнення таблиці, знайти повідомлення засобів масової інформації або дізнатися у батьків про заходи, які здійснюють органи місцевої виконавчої влади для життєзабезпечення населення.
Мета уроку: ознайомити учнів з діяльністю органів місцевого самоврядування в Україні, їх повноваженнями та порядком формування; вчити учнів визначати найдоцільніший шлях вирішення життєвих проблем, формувати соціальну активність учнів.
Обладнання: Конституція України.
На початку уроку пропонуємо учням відтворити на дошці схему, яка складалася на попередньому уроці (органи виконавчої влади). Крім того, проводимо з учнями термінологічно-цифрову розминку, пропонуючи пригадати поняття та цифри, з якими вони знайомилися протягом кількох попередніх уроків. Також пропонуємо учням повідомити підсумки виконання завдання щодо діяльності органів місцевої державної адміністрації.
1. Організація та порядок формування органів місцевого самоврядування.
Розгляд нового матеріалу здійснюємо у процесі розповіді вчителя та роботи зі схемою, яку розпочали складати на попередньому уроці. Пропонуємо учням звернутися до ст.140 Конституції України та визначити, що таке місцеве самоврядування та які органи його здійснюють.
Визначивши поняття "місцеве самоврядування", звертаємося до схеми. У ній зазначаємо, які органи місцевого самоврядування існують. При цьому слід звернути увагу на суттєву змістовну (не лише наочну!) відмінність двох частин схеми — взаємопідпорядкованість та взаємозалежність органів місцевої державної виконавчої влади (так звана "вертикаль", яку наочно ілюструють стрілки на схемі), відсутність такого підпорядкування та значною мірою автономність органів місцевого самоврядування (відсутність стрілок на схемі). Зазначаємо також, що враховуючи особливий статус м. Києва, його розмір та складність управління столицею, особливості самоврядування у м. Києві визначає спеціальний Закон "Про столицю України місто-герой Київ".
Визначивши систему органів місцевого самоврядування, пропонуємо учням згадати про порядок обрання та строк повноважень Верховної Ради України, Президента України, а також згадати, які існують виборчі системи.
Вислухавши відповіді, пропонуємо порівняти названі ними порядок обрання та строки повноважень з порядком обрання та строком повноважень органів місцевого самоврядування, для чого ознайомимося зі статтею 141 Конституції.
2. Повноваження органів місцевого самоврядування.
Для розгляду цього питання пропонується організувати роботу в малих групах та рольову гру. Групи отримують завдання: уявити .себе групами депутатів місцевої ради (залежно від того, де знаходиться школа, — сільської, міської районної в місті тощо) та запропонувати питання свого населеного пункту чи району, які вони вважають необхідним вирішити на засіданні місцевої ради. Пропоновані учнями проблеми мають бути реально існуючими і шляхи їх вирішення — реальними. Можливо також визначити кожну групу як певну комісію, яка має розглядати проблеми саме у своїй сфері компетенції. Необхідно також вказати учням, що, визначаючи проблеми, які вони розглядають, необхідно звертатися до статей 142—144 Конституції України.
Після обговорення у групах оголошується відкрита сесія відповідної ради, і комісії мають доповісти (винести на обговорення сесії) свої рішення. Інші учні хщінюють відповідність запропонованих рішень повноваженням ради та відповідність профілю комісії.
За можливості на цей урок можуть бути запрошені депутати місцевої ради, які перед початком гри мають розповісти про те, як проходять сесії та які питання на них розглядаються.
Параграфи 31 ПВУ, 32 (п.1-2) "Перун".
Мета уроку: завершити знайомство учнів із системою розподілу влади в Україні, видами судів в Україні та їх функціями; виховувати повагу до суддів судових рішень та судів.
Обладнання: Конституція України; схема "Судова система України", настінні плакати.
Основні поняття: Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції, господарські суди.
На початку уроку доцільно звернутися до учнів із запитанням про поділ державної влади в Україні, відомі їм гілки державної влади. Учні вже знають про всі гілки влади (законодавчу, виконавчу та судову) і можуть їх назвати. На дошці пишемо назви цих гілок вліди. Наступний елемент роботи можна організувати двома шляхам. Перший варіант — більш простий — пропонуємо учням назвати відомі їм державні органи, які відносяться до цих гілок влади та пишемо їх під назвами відповідних гілок влади. Другий варіант — пропонуємо одному з учнів обрати з числа запропонованих їм назв ті, що відносяться до цих гілок влади та відповідно розташувати на дошці. Серед пропонованих назв можуть бути як правильні, так і помилкові. Відповіді пропонуємо прокоментувати учням з місця.
1. Судова система України.
Повторення цього матеріалу дозволяє нам цілком логічно перейти до вивчення теми поточного уроку — вказуємо на те, що до цього поза вивченням залишалася третя гілка влади — судова, отже, саме знайомство із судовою системою України є темою цього уроку.
Розгляд першого питання організуємо у процесі бесіди з використанням роботи з текстом Конституції та роботи зі схемою та таблицею.
Пропонуємо учням назвати випадки, в яких вони вважають необхідним звернутися до суду або випадки звертання до суду, відомі з повідомлень засобів масової інформації. Як свідчить досвід, це завдання іноді виявляється досить складним для учнів. Тому доповнюємо відповіді учнів, наводимо приклади роботи загальних судів, господарчих (у минулому — арбітражних) судів та Конституційного Суду України.
Після цього переходимо до розгляду судової системи України. Розгляд судової системи проводимо за допомогою схеми, яку бажано роздати учням. За наявності в учнів підручників ПВУ пропонуємо звернутися до схеми на с. 198.
Але незалежно від наявності цих схем у підручниках чи на партах, краще працювати зі схемою на дошці.
Схему складаємо на дошці, коментуючи її елементи. Одночасно з розглядом схеми працюємо спільно з учнями над заповненням порівняльної таблиці "Суди в Україні". Для заповнення таблиці використовуємо текст Конституції України.
Перш за все звертаємо увагу на порівняно нову ланку судової системи України — Конституційний Суд. Доцільно звернути увагу учнів на важливість цього органу для держави, свідченням чого є, зокрема, наявність у Конституції спеціального розділу "Конституційний Суд України". Пропонуємо учням розпочати заповнення таблиці, користуючись текстом цього розділу Конституції, заповнюємо перші три рядки першого стовпчика таблиці. При цьому звертаємо увагу учнів на визначення (ст.147 Конституції) Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції. Коментуючи відповіді учнів, підкреслюємо, що Конституційний Суд створений виключно для розгляду справ, які визначені Конституцією — відповідність Конституції України (конституцій-нісгь) законів України, указів Президента, нормативних актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Крім того зазначаємо, що Конституційний Суд може тлумачити Конституцію та закони України, давати висновки щодо конституційності міжнародних договорів України, а також дотримання процедури здійснення імпічменту Президента України. За Конституцією учні також визначають, хто може звернутися до Конституційного Суду України, вчителю доцільно також додати, що згідно із Законом "Про Конституційний Суд України" кожен громадянин може звернутися до нього з заявою про тлумачення закону, якщо, на думку заявника, державні органи (зокрема суди загальної юрисдикції) своїми діями порушують його права, неоднозначне або неправильно розуміючи закон.
Після цього пропонуємо учням заповнити перші рядки другого та третього стовпчика таблиці, їх пропонуємо заповнити під час розповіді вчителя. Пояснюємо учням компетенцію судів загальної юрисдикції (до речі, необхідно пояснити учням слово юрисдикція — право суду вирішувати певні справи). При цьому бажано не просто назвати сфери їх діяльності, але й навести відповідні приклади — поновлення працівника, незаконно звільненого з роботи, виплата затриманої зарплати (трудові справи), розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення батьківських прав (сімейні справи), покарання злодіїв — вбивць, крадіїв, грабіжників, хуліганів (кримінальні справи), забезпечення пра-ва покупця на захист своїх прав при придбанні неякісного товару, відшкодування завданої шкоди (цивільні справи) для загальних судів; вирішення спорів між фірмами, підприємцями, іншими юридичними особами. Підкреслюємо, що звернутися до загального суду за захистом може будь-яка особа — громадянин, юридична особа. Щодо господарських судів можна запитати — хто, на їх думку, звертається до них. Учні, знаючи вже про справи, які розглядають господарські суди, здатні відповісти на це запитання — звертаються до них здебільшого юридичні.особи, фізичні особи-підприємці, і лише у справах про банкрутство можуть звернутися громадяни — не підприємці. Визначивши юрисдикцію різних типів судів та тих, хто має право до них звертатися — суб'єктів подання — пропонуємо учням самим визначитися — скільки яких судів має бути.
На основі відповідей учнів та коментарів до них заповнюємо третій рядок таблиці — пояснюємо, .що відповідно до надзвичайно відповідальних функцій Конституційного Суду України та порівняно невеликої кількості суб'єктів звернення до нього він лише один. Найбільше справ розглядається в загальних судах, тому й система їх найбільш розгалужена — місцеві (районні, міські, військові суди гарнізонів), де більшість справ розглядається вперше, апеляційні (обласні, Автономної Республіки Крим, Київський та Севастопольський міські суди, військові суди регіонів).
На мою думку, повідомляти учням систему господарських та адміністративних судів не обов'язково, доцільно робити це лише в більш сильних класах, де значна кількість дітей цікавиться правом. У цьому випадку повідомляємо, що кількість можливих позивачів до господарських судів — тисячі, можливо десятки тисяч, відповідно створено Вищий господарський суд, але й обласні, Автономної Республіки Крим, Київський та Севастопольський міські господарські місцеві суди, є також апеляційні господарські суди, створені у семи регіонах України. У більшості ж випадків достатньо обмежитися лише повідомленням про існування Вищого господарського та Вищого адміністративного судів.
Підкреслюємо, що кожний, хто не згоден з прийнятим судом рішенням, може оскаржити його — подати спочатку апеляцію, а потім і касаційну скаргу, отже, рішення може бути двічі перевірене різними судами на прохання зацікавлених осіб. .
2. Принципи судочинства.
Розгляд цього питання проводиться шляхом розповіді вчителя. На жаль, зважаючи на перевантаження матеріалу цього уроку, доводиться лише назвати основні принципи судочинства та коротко розкрити сутність — змагальність, незалежність суддів, право на захист, презумпція невинуватості (бажано запропонувати учням згадати сутність цього вже відомого їм принципу), фіксація судового засідання технічними засобами.
Водночас доцільно пояснити учням різницю між згадуваними у Конституції учасниками судового розгляду — професійними суддями, народними засідателями, присяжними. При цьому важливо підкреслити, що суддя є саме професійним працівником, єдиною роботою якого є винесення судових рішень, народний засідатель — особа, яка не є професійним юристом, працює за будь-яким фахом, але на час судового розгляду, в якому вона бере участь, отримує всі права та повноваження судді — задавати питання, брати участь у дослідженні доказів, має право голосу при винесенні у суді — вирішення клопотань сторін, навіть відвід судді тощо. Як правило, у засіданні бере участь 2-3 засідателі. Присяжних традиційно обирається 6-12 осіб, вони також не є професійними юристами, але їхня роль у процесі значною мірою більш пасивна — вони не мають права задавати питання, вирішувати процедурні питання, практично вони є своєрідними глядачами судового дійства. Крім того, якщо засідателі беруть участь не лише у вирішенні питання про винність обвинуваченого, але й на рівних із суддею визначають належне покарання, то присяжні виносять лише вердикт — чи винен обвинувачений, яким же буде покарання вирішує вже одноосібне суддя. У сильному класі за наявності часу можна запропонувати обговорити переваги та недоліки суду присяжних.
Матеріал про статус суддів є нескладним для учнів, тому залишаємо його на самостійне вивчення.
Завершуючи урок, пропонуємо учням назвати види судів в Україні. Крім того, пропонуємо визначити, який суд повинен розглядати певні справи.
Параграфи 32 ПВУ, 33 "Перун"; Конституція України, розділи VIII, XII; завершити заповнення таблиці (останні два рядки), якщо це не зроблено на поточному уроці — подумати над перевагами та недоліками суду присяжних (для сильних учнів).
Мета уроку: ознайрмити учнів з системою правоохоронних органів України, їх статусом, функціями, особливостями діяльності; сформувати навички аналізу складних життєвих ситуацій з метою обрання правомірного варіанту їх вирішення; виховувати непримиренність до правопорушень, розуміння необхідності участі громадськості у правоохоронній діяльності.
Обладнання: Конституція України; картки з назвами органів, які беруть участь а охороні правопорядку ("Міліція", "Адвокатура", "Прокуратура", "Суд").
Основні поняття: міліція, Служба безпеки України, прокуратура, адвокатура.
Одному з учнів пропонуємо на дошці відтворити схему судової системи України. Поки він виконує завдання, проводимо цифрову розминку. На дошці пишемо цифри, з якими учні зустрічалися під час вивчення судової системи, пропонуючи згадати їх значення. Серед цифр можна запропонувати цифри 3 (стаж роботи в галузі права необхідний для призначення судді суду загальної юрисдикції), 5 (строк повноважень судді, якого призначено вперше; кількість членів судової колегії при розгляді справ, в яких можливе винесення вироку про довічне позбавлення волі), 9 (строк повноважень судді Конституційного Суду України), 10 (строк проживання на Україні, необхідний для обрання суддею суду загальної юрисдикції; стаж роботи в галузі права, необхідний для обрання суддею Конституційного Суду України); 18 (кількість суддів Конституційного Суду України), 25 (мінімальний вік судді суду загальної юрисдикції), 40 іі (мінімальний вік судді Конституційного Суду України), 65 (граничний вік, в якому суддя суду загальної юрисдикції може обіймати п свою посаду) тощо.
Продовжуючи роботу, пропонуємо учням пояснити принципи правосуддя в Україні. У сильному класі також проводимо обговорення н питання щодо позитивних та негативних наслідків введення інституту ; присяжних в Україні (відповідно до отриманого на попередньому уроці завдання). Перевіривши завдання на дошці (при цьому учні самі мають вказати на помилки, неточності, які припущено), пропонуємо учням визначити, який з існуючих в Україні судів має розглядати ту чи іншу справу.
Для цього можна використати ситуації, наведені в завданні 11 на с.205 підручника ПВУ, а також запропонувати інші ситуації (наприклад, Верховна Рада Криму прийняла закон про створення Збройних Сил Криму; жінка бажає розлучитися з чоловіком; юнака обвинувачують у пограбуванні під час перевезення вантажу фірми залізницею частину його втрачено тощо).
Завершивши перевірку домашнього завдання, переходимо до вивчення нового матеріалу. Повідомляємо учням тему уроку — "Правоохоронні органи", пропонуємо їм вказати, на виконання якої функції держави направлено створення цих органів. Після отримання відповіді (внутрішня функція охорони правопорядку та законності в країні), пропонуємо учням з власного життєвого досвіду, фільмів, повідомлень засобів масової інформації назвати відомі їм органи, які призначені для забезпечення правопорядку в країні. Як свідчить досвід, учні не завжди готові до виконання цього завдання, тому допомагаємо їм навідними запитаннями, нагадуємо відомі їм літературні твори, кінофільми, події місцевого життя. Отримуючи відповіді на дошці, складаємо список відомих учням органів — міліція, СБУ тощо, та доповнюємо його тими, які учні здебільшого не називають (прокуратура, адвокатура).
Розгляд питання проводимо за допомогою розповіді вчителя та складання схеми. Визначаємо статус міліції — адміністративно-виконавчий озброєний орган держави. Розповідаючи про складові частини, підрозділи міліції малюємо на дошці схему, яка допомагає засвоїти матеріал. До схеми доцільно включити ДАІ; патрульно-лостову службу; кримінальний розшук; підрозділи по боротьбі з економічними злочинами, з організованою злочинністю, з незаконним обігом наркотиків, кримінальну міліцію в справах неповнолітніх Називаючи ці підрозділи, водночас повідомляємо про відповідні функції міліції, що дозволяє зекономити час. При цьому недоцільно складати повну та всеосяжну схему структури міліції, вона має бути досить спрощеною.
Визначаємо, що Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення. Зважаючи на те, що з роботою спецслужби учні, як правило, знайомі з повідомлень телебачення, відеофільмів, газет, можна не заглиблюватися в розгляд цієї служби, звернувши увагу лише на особливості її функцій — діяльність з забезпечення саме державної безпеки, конт-ррозвідувальна діяльність, попередження, виявлення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції тощо.
Для ознайомлення з цим органом організуємо роботу з текстом Конституції України та бесіду з учнями. Розгляд починаємо з вказівки на те, що прокуратура — єдиний правоохоронний орган, діяльності якого присвячений окремий розділ Конституції. Пропонуємо учням відкрити розділ VII Конституції України та визначитися- за допомогою тексту Конституції, які функції виконує прокуратура України. Пояснюємо ці функції, звертаючись до раніше вивченого матеріалу. Так, розглядаючи функцію підтримки державного обвинувачення в суді, просимо учнів визначити, реалізації якого з принципів судочинства сприяє ця функція (принцип змагальності в судовому процесі). Визначивши другу функцію — захист прав людини та держави в суді, пропонуємо учням назвати випадки, коли, на їх думку, прокурор має виступити на захист людини. Як правило, учні самостійно доходять висновку, що це мають бути, насамперед, випадки, коли людина сама не здатна повною мірою захистити себе — діти, інваліди тощо. Також вказуємо, що прокуратура здійснює також функції нагляду за правоохоронними органами (краще саме таким чином пояснити учням незрозумілі ще- для них терміни — "оперативно-роз-шукова діяльність", "дізнання", "слідство") та місцями позбавлення волі, виконання інших покарань. Крім того, необхідно пояснити їм поняття "загальний нагляд", тобто перевірку органами прокуратури дотримання законів в будь-яких установах, організаціях, на підприємствах. Згадуємо і про функцію слідства, зазначивши, що докладніше про неї йтиметься на наступному уроці.
Крім того, зазначаємо, що Генеральний прокурор призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України та може бути ним звільнений з посади; що Верховна Рада має право висловити недовіру Генеральному прокуророві, що тягне його відставку. Також визначаємо (записавши на дошці) строк повноважень Генерального прокурора та всіх інших прокурорів — 5 років. Особливо слід відзначити _ прокуратура України є єдиною системою, що прокурори незалежні від місцевих органів. Підкреслюємо, що всіх прокурорів призначає Генеральний прокурор, вони підпорядковуються лише вищестоящим прокурорам, тобто мають виключно вертикальне підпорядкування. Для того, щоб учні зрозуміли термін "вертикальне підпорядкуван- -ня", доцільно використати малюнок на дошці, порівнявши як горизонтальне, так і вертикальне підпорядкування в системі управління освітою чи охороною здоров'я та виключно вертикальну систему підпорядкування в системі органів прокуратури.
Для знайомства з нею проводимо бесіду. Підкреслюємо, що на відміну від тих органів, про які вже йшлося і які є державними органами, вона є недержавним професійним об'єднанням, призначена сприяти захисту прав громадян. Звертаємося до учнів з запитанням: В яких випадках ви вважаєте доцільним звернутися за допомогою до адвоката? Активізуємо учнів, пропонуючи пригадати відомі їм кінофільми (як вітчизняні, так і закордонні), де виконують свої обов'язки адвокати. Бажано, щоб учні згадали виконання адвокатом обов'язків з захисту підсудного в суді та під час слідства, ведення адвокатом переговорів від імені клієнта, надання консультацій, допомогу в складанні документів. Якщо учні не в змозі самостійно назвати ці види діяльності адвоката, необхідно доповнити їх відповіді. Звертаємо увагу учнів на те, що останнім часом участь адвокатів у житті громадян нашої країни стала набагато більшою, нині їх роль в Україні поступово наближується до ролі, яку вони відіграють в західних країнах. Особливо слід підкреслити, що добре відомі з західних фільмів фрази "Я не буду давати свідчень без свого адвоката", "Зв'яжіться з моїм адвокатом", "Я повинен проконсультуватися з адвокатом" повністю відповідають чинному українському законодавству, відбивають право громадянина, якого підозрюють чи звинувачують у правопорушенні, на допомогу адвоката, зустріч з ним до першого допиту, право доручити адвокату представляти свої інтереси.
Завершуючи знайомство з правоохоронними органами, вказуємо, що певні функції у цій сфері мають також прикордонники, митники, органи податкової служби, природоохоронні органи тощо.
Для цього пропонуємо учням назвати правоохоронні органи, з якими вони познайомилися. Після цього викликаємо трьох учнів і кожному з них видаємо комплект карток (формату приблизно 210x297 на цупкому папері або картоні) з написами "Адвокатура", "Прокуратура", "Міліція". Пояснюємо завдання. Вчитель пропонує життєві ситуації, в яких опинилися учні (або їх родина), а їм необхідно визначитися та підняти картку з назвою відповідного органу, до якого слід звернутися у цій ситуації. Інші учні мають визначитися, чи правильно визначено орган та пояснити свою думку.
Кожну відповідь учнів аналізуємо, вказуємо на помилки. При цьому звертаємо увагу учнів на функції правоохоронних органів, що записані на дошці (для внесення учнями коректив у відповіді та пояснення їх).
параграф 33; Конституція, розділ VII.
Мета: ознайомити учнів з правами та обов'язками правоохоронних органів у процесі оперативно-розшуко-вої діяльності, дізнання, слідства; навчити правилам поведінки у разі зіткнення з правоохоронцями, при цьому правомірно користуючися своїми правами; виховувати повагу до правоохоронних органів.
Основні поняття: обшук, затримання, запобіжні заходи.
Вивчення нового матеріалу проводимо у два етапи. Спочатку розповідь вчителя: знайомимо учнів з теоретичними положеннями, які стосуються обшуку, затримання (звертаємо увагу на обов'язковість судового рішення для арешту або затримання та обшуку у жилому приміщенні), запобіжних заходів (підписка про невиїзд, застава, особиста порука, утримання під вартою), прав міліції, а саме право на перевірку документів, на застосування фізичної сили, спеціальних засобів, зброї, а також порядком судового засідання.
Далі робота проводиться у формі розігрування учнями рольових ситуацій та подальшого аналізу їх дій всіма учнями класу. На цьому уроці основним завданням є саме навчити учнів поводитися у різних ситуаціях. При цьому, оволодіння новими знаннями відбувається шляхом участі учнів у рольових іграх та розборі ситуацій.
Після цього переходимо до розгляду прав правоохоронних органів. На мою думку, перш за все доцільно ознайомити учнів з роботою цих органів, для цього пропонуємо кожній групі ситуації, які вони мають проаналізувати, із застосуванням тексту підручника, витягів з документів та власного досвіду дати оцінку цій ситуації та запропонувати вихід з неї.
Проводити рольову гру з імітацією судового засідання хоча і цікаво для учнів, але вона вимагає багато часу та значної підготовки. Тому проводити її доцільно лише в класах з поглибленим вивченням правознавства або за можливості виділити для цього окремий урок.
Мета уроку; перевірити та закріпити знання учнів з тем 5—6, здійснити тематичне оцінювання учнів.
Диктант
1. Визначте правовий статус Верховної Ради України (можлива оцінка 0—0,5—1 бал).
2. Визначте правовий статус Президента України (можлива оцінка 0—0,5—1 бал).
3. Назвіть суб'єкти законодавчої ініціативи (для повної оцінки — 1 — необхідно назвати всі передбачені Конституцією суб'єкти, у разі, коли названо 2—3 суб'єкти виставляється оцінка 0,5).
4. Назвіть осіб, які входять до складу Кабінету Міністрів України (для отримання повної оцінки мають бути названі всі передбачені Конституцією суб'єкти — Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр, віце-прем'єри, міністри).
5. Назвіть підстави дострокового припинення повноваження Президента України (для повної оцінки має бути названо чотири підстави).
6. Назвіть правоохоронні органи, які існують в Україні (для повної оцінки має бути названо хоча б три органи — СБУ, міліція, прокуратура).
7. Назвіть вимоги, які висуваються до кандидата на посаду судді загального суду (для отримання повної оцінки необхідно назвати хоча б чотири вимоги).
8. Назвіть кількість депутатів, необхідних для подолання "вето" Президента України
9. Який строк повноважень судді Конституційного Суду України?
10. Який строк повноважень Президента України?
Завдання для отримання оцінки достатнього рівня, пропонується у двох варіантах. Перший передбачає виконання завдань із класифікації органів державної влади, визначення компетенції правоохоронних органів, судів. У другому варіанті учням пропонуються теоретичні завдання для письмової відповіді.
Завдання 1. Визначте, до якої гілки Влади відносяться названі органи:
1. Президент України.
2. Генеральний прокурор України.
3. Міністерство освіти і науки України.
4. Верховна Рада України.
5. Київська міська рада депутатів.
6. Одеська обласна державна адміністрація.
7. Васильківський місцевий суд.
8. Конституційний Суд України.
9. Кабінет Міністрів України.
10. Міністерство внутрішніх справ України.
11. Верховна Рада Криму.
12. Подільська районна державна адміністрація.
13. Апеляційний господарський суд.
Завдання 2. Визначте, який з судів має розглядати кожну з названих справ:
1. Справу про пограбування продовольчого магазину фірми "Інтон".
2. Справу про невідповідність Конституції рішення Верховної Ради Криму.
3. Справу про несвоєчасну поставку матеріалів металургійним комбінатом машинобудівному заводу згідно з укладеною угодою.
4. Справу про розлучення громадянки А. з громадянином С.
5. Справу про дотримання процедури імпічменту Президента України.
6. Справу про повернення заощаджень, вкладених громадянином К. у банк, який збанкрутів.
Завдання 3. Визначте, до якого з державних (у тому числі правоохоронних) органів доцільно звернутися в кожному із зазначених випадків:
1. Магазин відмовився замінити телевізор, який вийшов з ладу через два дні після купівлі.
2. Громадянин, повернувшись з роботи, побачив двері квартири зламаними.
3. Громадянка, помітила чоловіка, який крадькома фотографував літаки на базі.
4. Дівчину затримала міліція і протягом дванадцяти годин протримала у райвідділі, не пояснюючи причин затримання,
5. Громадянина, на його думку, незаконно звільнили з роботи.
6. Юнаку відмовили у відстрочці від призову, на якій він наполягав.
Варіант 2.
1. Порядок прийняття законів в Україні.
2. Порядок припинення повноважень Президента України.
3. Місцеві органи виконавчої влади та їхня діяльність.
4. Конституційний Суд України.
5. Органи місцевого самоврядування в Україні.
6. Права та обов'язки міліції.
7. Суди загальної юрисдикції в Україні.
8. Верховна Рада України (склад, повноваження, організація діяльності).
Завдання для отримання оцінок високого рівня У запропонованих текстах учням необхідно знайти допущені помилки та недоречності.
1. Напередодні відкриття чергової сесії Верховної Ради України 27 лютого відбулося засідання Президії Верховної Ради разом з керівниками депутатських фракцій і груп. До порядку денного першого тижня пленарної роботи включені дванадцять законопроектів. У засіданні взяв участь Генеральний прокурор України, який за рішенням Верховної Ради повинен звітувати про свою роботу наступного тижня. При цьому учасники засідання ознайомилися з підготовленими проектами законів, висловили свої зауваження. При цьому Голова Верховної Ради повідомив, що законопроект "Про Кабінет Міністрів" визначений як першочерговий Президентом України, законопроект "Про вищу освіту" визначений першочерговим Кабінетом Міністрів, також Верховний Суд України просить визнати першочерговим законопроект "Про Вищий Суд України".
2. Перше засідання Верховної Ради України чергової сесії, що відбулося 3 березня, прийняло рішення про порядок дня сесії. Серед питань затверджені:
1. Перше читання законопроекту "Про реєстр нормативних актів України", визначеного урядом як першочерговий.
2. Друге слухання проекту змін і доповнень до Конституції України щодо порядку проведення виборів Президента України й порядку призначення Генерального прокурора України (на минулій сесії ці зміни були схвалені більшістю голосів депутатів, а в міжсесійний період їх підписав Президент України і ухвалив Конституційний Суд України).
3. Призначення Генерального прокурора України, кандидатуру якого запропонував Президент.
4. Затвердження бюджету України на наступний рік.
5. Дача згоди Президенту України на призначення голови Анти монопольного комітету України, голови Фонду держмайна.
6. Призначення суддів загальних судів.
3. Конституційний Суд України в порядк/ законодавчої ініціативи вніс у Верховну Раду проект Закону України "Про порядок імпічменту Президента України". Законопроект направлений на розгляд фракції Верховної Ради, призначений строк розгляду цього законопроекту в першому читанні в комітеті з бюджету. На засіданні комітету були присутні крім депутатів-членіа комітету також і депутати-члени жших комітетів, а також судді Конституційного Суду, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Генеральний прокурор України. Більшістю голосів законопроект схвалений і направлений для розгляду в пленарному засіданні. На засіданні були присутні 236 депутатів, які більшістю в 136 голосів прийняли законопроект у першому читанні.
4. Головам комісій Верховної Ради доручено підготувати пропозиції щодо порядку денного наступних робочих тижнів Верховної Ради. У засіданні взяв участь Президент України, який за рішенням Верховної Ради повинен звітувати про свою роботу наступного тижня. У той же день Президент України призначив нових міністра економіки, Голову Національного банку і командуючого Військово-Повітряними Силами України.
5. Міністерство освіти і науки України внесло у Верховну Раду в порядку законодавчої ініціативи проект змін і доповнень до Закону України "Про освіту". Після обговорення проекту комісією з питань освіти і науки, Президія Верховної Ради 12 серпня ухвалила законопроект. Кабінет Міністрів 16 серпня прийняв постанову про порядок введення його в дію. Відповідно до цієї постанови Закон набрав чинності з 17 серпня. 24 серпня Закон вперше опублікований — у газеті "Освіта".
Мета уроку: ознайомити учнів з поняттям "цивільно-правові відносини", учасниками цивільних правовідносин; формувати навички аналізу правових ситуацій з точки зору цивільного права, можливості участі в них, розвивати вміння складати порівняльні таблиці; виховувати почуття відповідальності за свої рішення в цивільно-правових відносинах.
Обладнання: таблиці "Правоздатність та дієздатність", "Рівні дієздатності".
Основні поняття: правоздатність, дієздатність, фізична особа, юридична особа.
Хоча цей урок починає вивчення нової теми, але він пов'язаний з матеріалом, який учні вивчали раніше. Пропонуємо учням згадати, які галузі права їм відомі, що таке дієздатність та правоздатність, хто може брати участь у правовідносинах.
1. Поняття цивільно-правових, відносин.
Розгляд цього питання будуємо шляхом бесіди з учнями та розповіді вчителя. Пропонуємо назвати правовідносини, з якими вони стикаються найчастіше. Як свідчить досвід, найчастіше учні називають такі відносини, як купівля товарів у магазині, придбання квитка (чи просто проїзд) у транспорті, рідше — подарунок на день народження товариша, позичання грошей чи навчального приладдя (олівець, лінійка, ручка).
Вислухавши відповіді учнів, вказуємо на те, що в житті кожному з них найчастіше доводиться стикатися саме з цивільно-правовими відносинами та відзначаємо, які з названих ними ситуацій відносяться саме до них.
Після цього вказуємо на особливості цивільно-правових відносин — рівність учасників, певна свобода діяльності учасників цивільно-правових відносин, вольовий характер відносин (для участі в них у більшості випадків потрібна воля, бажання учасників).
Також вказуємо на відносини, які регулюються цивільним правом — відносини, що стосуються власності, у тому числі інтелектуальної, спадкування, величезної кількості цивільно-правових угод тощо. Необхідно ознайомити учнів із джерелами цивільного права — Цивільний кодекс України, багатьма закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів.
Цивільна правоздатність та дієздатність. Під час актуалізації опорних знань учні вже зверталися до відомих їм понять, тому пояснюємо, що на поточному уроці йтиметься саме про цивільну правоздатність та дієздатність. Роботу над цими поняттями проводимо шляхом складання порівняльної таблиці за допомогою тексту Цивільного кодексу України, наведеного у підручнику. Учні самостійно знайомляться з витягами та пропонують текст записів до таблиці. Вчитель коригує (за потребою пропонований текст), доповнює його там, де витягів недостатньо.
Особливу увагу звертаємо на поступове збільшення обсягу дієздатності особи в процесі зростання її віку, а також на те, яким чином беруть участь у цивільно-правових відносинах малолітні та неповнолітні особи (до 15 років — від їх імені угоди укладають батьки або особи, що їх замінюють; з 15 до 18 років — особи мають право укладати угоди за згодою батьків або осіб, що їх замінюють, а також мають певні права на самостійну участь у цивільно-правових відносинах). Для розгляду цього -питання використовуємо таблицю, наведену в підручнику ПВУ.
2. Поняття юридичні особи.
Це питання розглядаємо шляхом розповіді вчителя. Під час розповіді звертаємо увагу на ознаки юридичної особи (наявність власної назви, банківського рахунку, власного відокремленого майна, можливість самостійної участі в цивільно-правових відносинах, суді тощо). Також доцільно звернути увагу учнів на типову помилку, коли юридичними особами називають та вважають громадян, які виконують певні юридичні функції (суддя, нотаріус тощо) або очолюють певні організації та діють від їх імені (директор, начальник тощо). В останньому випадку підкреслюємо, що керівник дійсно діє від імені юридичної особи, але при цьому сам такою не є.
З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням згадати поняття , з якими вони знайомилися протягом уроку — дієздатність, правоздатність, юридична особа, цифри, з якими стикалися — 15, 18.
Також пропонуємо учням вирішити задачі, в яких необхідно вирішити, чи мають місце цивільно-правові відносини та чи правомірно укладено угоди.
Параграфи 35 ПВУ, 35 "Перун".
Мета уроку: ознайомити учнів з порядком укладання різноманітних цивільно-правових угод, порядком їх оформлення, правами споживача; розвивати вміння приймати рішення, правомірно діяти та захищати свої права з використанням правових можливостей та механізмів; виховувати розуміння доцільності та необхідності правомірної поведінки та можливості в цьому випадку захистити свої права.
Обладнання: витяг із Закону України "Про захист прав споживачів", схема "Види цивільно-правових угод".
Основні поняття: угоди купівлі-продажу, дарування, займу, споживач.
На початку уроку проводимо актуалізацію набутих учнями знань. Для цього на дошці пропонуємо учням відтворити таблиці "Рівні дієздатності" та "Дієздатність та правоздатність". Одночасно з роботою учнів на дошці проводимо з іншими термінологічно-цифрову розминку. Крім того, пропонуємо учням висловити думку щодо доцільності встановленого законом поступового зростання рівня дієздатності неповнолітніх, щодо доцільності зниження чи, навпаки, підвищення віку настання часткової чи повної дієздатності.
Після перевірки роботи учнів на дошці переходимо до вивчення нового матеріалу.
3. Вивчення нового матеріалу.
На початку роботи пропонуємо їм згадати приклади їх участі у цивільно-правових відносинах, які наводилися на минулому уроці. Визначаємо, що всі ці приклади є цивільно-правовими угодами, тож саме про порядок їх укладання йтиметься на поточному уроці.
1. Основні види цивільно-правових угод.
Розгляд цього питання проводимо з використанням схеми "Види цивільно-правових угод" (с. 226 ПВУ). За відсутності в учнів цих підручників схема може бути виконана на дошці.
При розгляді схеми звертаємо увагу учнів на назви сторін угоди, на різницю в змісті цих угод. Особливо доцільно звернути увагу на неприпустимість зворотного характеру угоди при даруванні (рух грошей або майна можливий виключно в один бік — від дарувальника до одарюваного), на неприпустимість використання процентів в угоді займу (процент припустимий виключно при займі, що береться у спеціальних кредитних або банківських установах). Цікаво також звернути увагу на те, що угода міни за своїми юридичними наслідками найближча до угоди купівлі-продажу, що кожна зі сторін угоди міни матиме права і обов'язки покупця та продавця щодо майна, яке вона відповідно отримує та віддає.
Після розгляду схеми пропонуємо учням назвати вимоги, які, на їх думку, необхідні для того, щоб угода була дійсною.
У разі виникнення утруднень, допомагаємо їм навідними запитаннями, а також нагадуванням раніше вивченого матеріалу. Зокрема, запитуємо учнів, чи має право мала дитина укласти угоду дарування отриманого ним у спадщину автомобіля; чи буде правомірним обмін людиною, що визнана обмежено дієздатною, квартири на ящик яблук, чи достатньо при продажі автомобіля домовитися усно; чи буде визнана дійсною'угода дарування, якщо її укладено під загрозою. Завдяки цим запитанням учні в багатьох випадках самостійно чи за допомогою вчителя формулюють вимоги до дійсності угоди — належний рівень дієздатності учасників (сторін), належна форма укладання (необхідно пояснити учням форми оформлення договорів — усну, письмову просту та нотаріальну), відповідність змісту угоди дійсним бажанням (волі) сторін (тобто відсутність тиску, загроз, обману тощо). Також звертаємо увагу учнів на те, що навіть укладена із дотриманням цих вимог угода може бути визнана недійсною, якщо вона буде протирічити інтересам суспільства чи закону (наприклад, не буде визнана дійсною угода купівлі приватною особою атомної електростанції чи монетної фабрики — ці об'єкти взагалі не можуть бути у приватній власності).
2. Договір купівлі-продажу та захист прав споживача.
Розгляд цього питання проводимо шляхом бесіди та рольової гри (епізоду) з попереднім ознайомленням з текстом нормативно-правового акта.
Пропонуємо учням спробув4ти, виходячи з власного життєвого досвіду, визначити права та обов'язки сторін в угоді купівлі-продажу. Як правило, учні говорять про обов'язок покупця сплатити за товар, забрати його, про обов'язок продавця ознайомити покупця з товаром, його якостями та правилами експлуатації. Повідомляємо учням про обов'язок продавця зберігати продану річ до її отримання покупцем (навівши приклад купівлі меблі — покупцю необхідно знайти транспорт для вивезення товару). Після з'ясування цих прав та обов'язків, запитуємо учнів, чи доводилося їм стикатися з продажем неякісного товару. На жаль, більшість учнів мають такий досвід. Це дозволяє логічно перейти до розгляду питання про захист прав споживача.
Пропонуємо учням ознайомитися з текстом витягу із Закону України "Про захист прав споживачів", звернувши увагу на можливі варіанти відновлення прав споживача. Після цього пропонуємо спробувати себе в ролі продавця та покупця. Обравши виконавців цих ролей, визначаємо завдання. Покупець кілька днів тому придбав у магазині певний товар (наприклад, фотоапарат). Але після того, як було знято першу плівку, виявилося, що якість знімків низька внаслідок поганої роботи автоматики фотоапарата. Пропонується сторонам вирішити це питання. Доцільно намагатися поступового розвитку рольової ситуації. Так, не слід одразу надавати покупцеві "технічний паспорт" з "гарантійним талоном", "чек про оплату", але вони мають бути підго-товлені вчителем заздалегідь та надані покупцеві у разі, коли продавець згадає про них. Як свідчить досвід, ситуація може розвиватися по-різному: в одних випадках "продавець" одразу погоджується виконати вимоги — тоді вчителеві слід допомогти йому, ставши "директором магазину", та пояснити, що необхідні документи підтверджуючі придбання товару саме у цьому магазині, можливо також запропонувати проведення експертизи для з'ясування причини пошкодження плівки — чи дійсно винен апарат (зазначаємо, що експертиза проводиться за рахунок продавця). В іншому варіанті покупець відмовляється від задоволення вимог клієнта — тоді слід пояснити порядок подальших дій — подання заяви, а в разі відмови її прийняти — надсилання поштою рекомендованим листом і подальше звернення до суду. Доцільно також звернути увагу на негативні наслідки відмови від виконання вимог покупця для продавця — можливість застосування щодо нього штрафу на користь держави, а також можливість пред'явлення позову щодо відшкодування моральної шкоди.
3. Інші цивільно-правові угоди.
Питання про інші цивільно-правові угоди розглядаємо шляхом розповіді вчителя. У зв'язку з нестачею часу розглядаємо його побіжно. При цьому слід звернути увагу на необхідність нотаріального посвідчення угод дарування на суму вище 500 гривен та письмового посвідчення угоди займу на суму вище 50 гривен, а також на наслідки недотримання встановленої законом форми угоди. Вчителю слід звернути увагу на те, що наведені у підручнику та методичних рекомендаціях матеріали стосуються нині чинного Цивільного кодексу, тому з прийняттям Нового Цивільного кодексу, який нині очікується, вони мають суттєво змінитися.
З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням згадати види відомих їх угод, назви сторін у ній. Також пропонуємо назвати умови дійсності цивільно-правових угод.
Параграфи 36 ПВУ, 36 "Перун".
Мета уроку: ознайомити учнів з основами спадкового та авторського права, порядком оформлення заповіту, розвивати вміння дискутувати, висловлювати та відстоювати власну думку; виховувати повагу до старшого покоління, до інтелектуальної власності.
Обладнання: витяг з Цивільного кодексу України, таблиця "Черги спадкування", картки із задачами зі спадкового права.
Основні поняття: спадщина, спадкування, спадкоємці, заповіт, авторське право.
Проводимо перевірку набутих учнями знань. Для цього пропонуємо учням заповнити таблицю, використовуючи картки-підказки. Для цього таблицю готуємо на дошці (або використовуємо проекційну апаратуру), заповнивши при цьому лише перший стовпчик. Назви угод (другий стовпчик, позначено жирним шрифтом) доцільно надати учням на картках, з яких вони можуть обрати необхідну для внесення у таблицю. Форму угоди (усна, письмова проста та нотаріальна) учні визначають самостійно та проставляють у таблиці (можна умовними позначками для економії часу — "У" — усна форма, "П" — письмова проста, "Н" — нотаріальна). Можливе й доцільне доповнення таблиці іншими ситуаціями, коригування пропонованих залежно від конкретних умов.
Крім того, доцільно запропонувати учням згадати відомі
їм форми власності, згадати поняття "юридична особа", "угода", "дієздатність та правоздатність".
1. Поняття та порядок спадкування.
Розгляд цього питання проводимо кількома методами. Перш за все поняття "спадщина" та "спадкування" (звернути увагу на різницю між ними!): спадкування — процес переходу майна померлого до спадкоємців, спадщина — права та обов'язки, які переходять у спадщину), заповіт пояснюємо шляхом розповіді вчителя. Повідомляємо учням порядок складання заповіту (доцільно на дошці записати осіб, які мають право посвідчувати заповіти). Крім того, визначаємо (бажано зі складанням схеми на дошці) два шляхи спадкування — за законом та за заповітом. При цьому необхідно одразу підкреслити норму, що спадкування за законом відбувається у випадку відсутності заповіту або його недійсності.
Зазначаємо також основні норми, які стосуються порядку складання заповіту (його виключно письмова форма, необхідність посвідчення нотаріусом або особою, чиє посвідчення прирівнюється до нотаріального, дійсність останнього за часом складання заповіту при наявності кількох, що протирічать один одному, можливість зміни змісту заповіту спадкодавцем, таємниця заповіту).
2. Черги спадкування за законом.
Вивчення цього матеріалу проводимо шляхом організації дискусії. Для цього звертаємо учнів до таблиці, наведеної у підручнику ПВУ та пояснюємо, що в ній наведено норми, які стосуються черг спадкування за чинним та проектом нового Цивільного кодексу України. Пропонуємо учням визначити різницю між ними, а потім уявити себе учасниками конференції, семінару з обговорення проекту та висловити свою думку щодо доцільності внесення таких змін, розширення кола можливих спадкоємців. При цьому пропонуємо звернути увагу не лише на суто юридичний бік пропонованих змін, але й моральний бік справи.
3. Обов'язкова доля спадщини.
Зважаючи на складність цього питання для учнів та його виховне значення (необхідність піклування про родичів, які не здатні самостійно себе забезпечити), пропонуємо розглянути його шляхом розповіді вчителя. При розповіді необхідно звернути увагу на коло осіб, які мають право на обов'язкову долю спадщини, а також на те, що розмір цієї долі визначається не від розміру всієї спадщини, а від розміру тієї долі, яка б належала спадкоємцеві за відсутності заповіту (за законом). Пояснення цього положення необхідно супроводжувати прикладом розрахунку обов'язкової долі спадщини.
4. Авторське право.
Питання про авторське право нескладне, тому можна залишити його на самостійне вивчення. За наявності часу розглядаємо питання шляхом розповіді вчителя. При цьому зазначаємо, що авторське право може виникнути щодо будь-яких об'єктів, які створені людиною та мають матеріальне вираження (закріплення) — на папері, електронній копії, фотографії, скульптурі тощо. Вказуємо також на сутність авторського права, наявність у ньому матеріальної (право на отримання гонорару за використання об'єктів авторського права, виключне право на використання свого твору тощо) та нематеріальної (право на зазначення прізвища автора, включаючи використання псевдоніма або анонімну публікацію, неприпустимість змін у творі без згоди автора) складової. Доцільно також продемонструвати учням знак захисту авторського права на будь-якому підручнику (вмішується на звороті титульного листа, є літерою С у колі).
З метою закріплення проводимо повторення вивчених на поточному уроці понять ("спадщина", "спадкування", "заповіт" тощо), визначаємо коло осіб, які мають право посвідчити заповіт, а також норми, які регулюють отримання обов'язкової долі спадщини.
Також пропонуємо учням розглянути декілька юридичних задач та знайти вихід із пропонованих юридичних ситуацій. Залежно від часу можливі два варіанти організації роботи з юридичними задачами. У першому випадку, за обмеженого часу, текст задачі зачитується вголос або роздається учням, а її вирішення проводиться фронтально (учні пропонують рішення та всі разом їх обговорюють). Однак більш ефективним є організація розгляду задач у малих групах, коли кожній групі пропонується своя задача, для розв'язання якої вони можуть скористатися витягами з Цивільного кодексу України, після чого представник групи доповідає свій варіант класу. У цьому випадку досягається більша активізація учнів, але воно вимагає більше часу.
Параграфи 37 ПВУ, 37 "Перун".
Мета уроку; ознайомити учнів з особливостями та порядком притягнення до цивільно-правової відповідальності, розвивати вміння розв'язувати юридичні задачі з використанням нормативно-правових актів, виховувати почуття відповідальності за свої дії та розуміння можливої відповідальності за завдану шкоду.
Обладнання: витяг з Цивільного кодексу України, картки із задачами зі спадкового права, картки з переліком родичів.
Основні поняття: джерело підвищеної небезпеки, дольо-ва, солідарна та субсидіарна відповідальність.
Пропонуємо одному з учнів на дошці розподілити картки з переліком родичів за чергами спадкування відповідно до чинного Цивільного кодексу. Серед пропонованих карток можуть бути мати, син, дідусь, онук, брат, двоюрідна сестра, племінник, хрещений батько, кум, дружина тощо. Зважаючи на рівень підготовки класу та конкретного учня, який виконує це завдання, можна попередити клас про можливу наявність у пропонованому переліку осіб, які не належать до жодної з черг спадкування. Одночасно проводимо термінологічно-цифрову розминку, пропонуючи учням згадати поняття та цифри, вивчені на минулому уроці. Після розминки пропонуємо учням малими групами розв'язати пропоновані кожній з них юридичні задачі. При цьому підкреслюємо можливість та доцільність звернення до тексту Цивільного кодексу України, поданого у підручниках. Вислухавши відповіді груп, відкори-гувавши та прокоментувавши відповіді, перевіряємо завдання, яке виконувалося на дошці.
1. Особливості цивільно-правової відповідальності.
Розгляд цього питання проводимо за допомогою бесіди та розповіді вчителя. Пропонуємо учням згадати відомі їм види юридичної відповідальності і навести приклади. Після цього пропонуємо відповісти на запитання: Що найбільше цікавитиме людину, якій завдано матеріальної шкоди, а саме: не повернуто борг, пошкоджено автомобіль, вийшов з ладу в період гарантійного строку холодильник тощо. Отримавши відповіді, вказуємо на компенсаційний характер відповідальності, основною метою якої є відшкодування завданих збитків. Також пропонуємо учням подумати, чи можлива ситуація, коли винний самостійно вирішить відшкодувати завдані збитки (у разі утруднення пропонуємо згадати дії водіїв, які зіткнулися на перехресті, але пошкодження машин незначні, а постраждалих немає — вони, як правило, самостійно домовляються про відшкодування збитків без допомоги ДАІ). Таким чином, визначаємо другу особливість цивільно-правової відповідальності — можливість добровільного відшкодування збитків. Також запитуємо учнів, чи буде притягнуто до відповідальності крадія або вбивцю, якщо не буде заяви, чи є така заява обов'язковою для порушення справи правоохоронними органами. Порівнявши ситуацію з цивільним правопорушенням, відзначаємо, що, на відміну від злочину чи адміністративного правопорушення, для втручання державних органів, суду до цивільної справи обов'язковою є заява зацікавленої (постраждалої) сторони. Також слід звернути увагу учнів на таку особливість цивільно-правової відповідальності, як можливість відповідальності без вини. При цьому вказуємо, що докладніше про це йтиметься далі.
2. Види цивільно-правової відповідальності та особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх.
Розгляд цього питання проводимо шляхом аналізу юридичних ситуацій. Для цього пропонуємо учням розглянути декілька ситуацій та висловити свої пропозиції щодо їх вирішення. Доцільним, на мою думку, є проведення цього розгляду та первинного обговорення в малих групах, які пропонуємо вважати "юридичними консультаціями", які "працюватимуть" і на наступних уроках.
Вислуховуючи представників "юридичних консультацій", вчитель вносить необхідні корективи та вказує правильні варіанти відповіді. Після завершення розгляду ситуацій чітко вказуємо на особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх.
3. Відповідальність без вини.
Матеріал розглядаємо шляхом розповіді вчителя. При цьому необхідно звернути особливу увагу на поняття "джерело підвищеної небезпеки", на ті об'єкти та явища, які належать до цього поняття. Також відзначаємо, що власник джерела підвищеної небезпеки нестиме відповідальність за шкоду, завдану цим джерелом навіть у тому випадку, коли його вини в нанесенні шкоди немає — автомобіль втратив керування та пошкодив рекламний щит, хоча порушення правил дорожнього руху з боку водія не було. Крім того, звертаємо увагу на те, що відповідальність несе саме власник, а не водій — якщо в наведеному прикладі автомобіль належить автопідприємству, то обов'язок відшкодування нестиме саме підприємство, а не водій.
За наявності часу та в більш сильних класах доцільно також повідомити про випадки, коли власник джерела підвищеної небезпеки не нестиме відповідальності за шкоду, завдану цим джерелом — якщо шкода завдана внаслідок дії непереборної сили (автомобіль підхоплено силовим потоком та кинуто на будинок, який внаслідок цього розбито), та у випадку, коли шкоду завдано внаслідок дій потерпілого (перехожий сам кинувся під автомобіль, внаслідок чого йому завдано тяжких тілесних ушкоджень).
З метою закріплення пропонуємо учням назвати види особливості цивільно-правової відповідальності. Крім того, пропонуємо визначити, який вид цивільно-правової відповідальності матиме місце у кожному з пропонованих випадків, хто має бути притягнутим до відповідальності.
Параграф 38 ПВУ.
Ми пропонуємо об'єднати ці уроки, зважаючи на те, що матеріал цих тем порівняно невеликий, до того ж більшості жителів сільської місцевості практично не доводиться стикатися з нормами житлового права, а міських школярів набагато менше цікавлять проблеми земельного законодавства.
Мета уроку: ознайомити учнів з основами житлового 'та земельного права, розвивати вміння аналізувати нормативно-правові акти, порівнювати правові явища, виховувати повагу до землі як національного багатства України, почуття власної відповідальності за долю землі України.
Обладнання: Конституція України.
Основні поняття: форми власності на землю, приватизація житла, ордер на отримання квартири, державний акт на право власності на землю (користування землею).
Розпочинаємо урок з повторення попереднього матеріалу. Пропонуємо учням пояснити різницю між договірною та позадоговірною відповідальністю, навести приклади дольової, солідарної та субсидіарної відповідальності. Головним у цій частині уроку ми вважаємо роботу з розв'язання юридичних ситуацій. Цю роботу проводимо з використанням методики малих груп — поновлюють свою роботу створені на попередньому уроці (або ж сформовані знову) "юридичні консультації". Важливо чітко сформулювати завдання, а також звернути увагу учнів на необхідність використання витягів з законів, їх норм при вирішенні пропонованих ситуацій.
У разі нестачі часу, обмежуємося лише повторенням основних понять попереднього уроку та видів цивільно-правової відповідальності. Цю перевірку можна провести за допомогою листків з назвами основних видів відповідальності (договірна, позадоговірна, солідарна, субсидіарна, дольова), які ми вручаємо двом-трьом учням, знання яких перевірятимуться. Учням пропонується визначити, яка відповідальність матиме місце в кожному з пропонованих випадків (для перевірки можна використати ситуації із посібників). Пропонуємо учням після оголошення кожної ситуації одночасно за сигналом вчителя підняти листки з назвою тих видів відповідальності, які мають місце в цих ситуаціях. Перед початком роботи доцільно звернути увагу учнів, що в кожній із цих ситуацій мають бути названі два види відповідальності (з одного боку договірна чи позадоговірна, з іншого — дольова, солідарна, субсидіарна).
1. Основи житлового права.
Розглядаємо питання шляхом бесіди та роботи з текстом Конституції, а також мозкового штурму. Звертаємося до знань учнів з історії — згадайте, якими були види житла прадавніх людей. Отримавши відповідь, питаємо — чи достатньо нинішнім людям мати такі ж самі житлові умови, як і прадавнім людям. Відповідь є зрозумілою. Підсумовуючи це питання, відзначаємо важливість житла в житті кожної людини, необхідність регулювання цих проблем законодавчим шляхом. Саме це визначило необхідність створення спеціальної галузі права — житлового права, якому й присвячено цей урок.
Пропонуємо учням звернутися до тексту Конституції України, в якій закріплено право громадян на житло, та визначити, які шляхи забезпечення громадян житлом закріплено Основним Законом. Визначивши це, можна звернутися до учнів з питанням, яким чином отримали житло їхні сім'ї. Зрозуміло, що залежно від'місця проживання (місто-село тощо) відповіді дітей будуть різними. Одночасно можна запитати учнів, чи вважають вони задовільними житлові умови своїх родин. Напевно, у будь-якому класі знайдуться учні, які вважають необхідним поліпшення житлових умов своїх сімей. Зазначаємо, що за наявності коштів, кожна людина має можливість купити квартиру. Але ж чимало жителів України поки що не в змозі самостійно це зробити і вони сподіваються на допомогу держави, отже, існує так звана черга на отримання житла.
Після цього пропонуємо учням назвати підстави, за наявності яких вони вважають доцільним надавати право на житло. Цю роботу доцільно організувати за допомогою методики мозкового штурму — учням можуть пропонувати будь-які ідеї, всі вони фіксуються на дошці і після завершення збору пропозицій обговорюються. Визначаємо (залишаючи на дошці) визначені законом підстави — недостатня забезпеченість житловою площею (бажано вказати на норму, яка встановлена у відповідному населеному пункті), аварійний стан будинку або непридатність житла для проживання, проживання в одній кімнаті осіб різної статі (крім подружжя) тощо.
2. Приватизація житла,
Розгляд питання проводимо шляхом бесіди та складання порівняльної таблиці. Якщо в сільській місцевості більшість громадян проживає у будинках, що належать їм на праві приватної власності, то в містах більшість громадян раніше отримала житло від держави, отже, для міських жителів ще й нині актуальним є питання приватизації житла, тому переходимо до вивчення цього питання. Перш за все пропонуємо учням запропонувати своє визначення поняття "приватизація". Вислухавши пропоновані учнями варіанти, визначаємо, що приватизація — це перехід майна (у даному випадку — житла) з державної власності до приватної. Відзначаємо, що нині в Україні проходить саме процес приватизації житла, сотні тисяч громадян вже стали власниками своїх квартир, чимало ще вирішують, чи доцільно їм здійснити приватизацію.
Пояснюємо учням, що приватизація житла призводить до суттєвої зміни прав та обов'язків тих, хто живе у квартирі, яка приватизується. Наступним елементом уроку має бути порівняння прав та обов'язків власника квартири та її наймача (користувача). Доцільно використати для цього складання порівняльної таблиці.
Звертаємо увагу учнів на те, що у приватизації є як позитивні, так і негативні моменти, і пропонуємо до наступного уроку визначити, в яких випадках приватизація є доцільною, а коли недоцільна.
3. Основи земельного права України.
Розгляд цього питання проводимо залежно від розташування школи. У міській місцевості забезпечуємо розгляд шляхом розповіді вчителя, у сільській — доцільним буде запрошення представника сільради, сільського землевпорядника тощо, який зможе розповісти про земельні проблеми саме цієї місцевості. У будь-якому випадку необхідно визначити існуючі форми власності на землю, а також можливі шляхи отримання землі.
Параграфи 39, 40 ПВУ, а також виконання завдання, про яке йшлося вище (його можна запропонувати для виконання лише найсильнішими учнями).
Мета уроку: ознайомити учнів з основами сімейного права, виховувати повагу до старшого покоління, почуття власної відповідальності за долю України.
Обладнання: витяги із Сімейного кодексу України, схема "Шляхи припинення шлюбу".
Основні поняття: шлюб, аліменти, подружжя.
1. Поняття "шлюб".
Вивчення цього питання проводимо за допомогою розповіді вчителя та роботи з текстом нормативного акта. Перш за все зазначаємо, що основним нормативним атом, який регулює сімейні відносини, є Сімейний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2003 року. При цьому звертаємо особливу увагу на принцип рівності учасників сімейних відносин (чоловіка та жінки), повідомляємо умови, необхідні для вступу до шлюбу (шлюбний вік — 18 років для чоловіка, 17 років для жінки, вільна згода сторін), а також на необхідність реєстрації шлюбу в державних органах реєстрації цивільного стану.
Після цього пропонуємо учням звернутися до тексту Сімейного кодексу, наведеного в підручнику, та визначити, в яких випадках укладення шлюбу законом не допускається. При цьому пропонуємо учням спробувати обгрунтувати ці обмеження, спираючись на свої знання з права, історії, біології.
2. Майнові та немайнові права та обов'язки подружжя.
Розгляд цього питання проводимо також за допомогою розповіді вчителя та розгляду юридичних ситуацій. Пропонуємо учням розглянути життєві ситуації та запропонувати шляхи вирішення проблем. Чимало учнів мають певні початкові знання сімейного права на побутовому рівні, тому вони пропонують свої варіанти. Подальша робота можлива у двох варіантах. Якщо є можливість надати кільком або ж одному учневі текст Сімейного кодексу чи хоча б витяги з нього, які відповідають умовам задач, то можна надати цим учням роль експертів, які підсумовують обговорення за допомогою закону. Якщо ж такої можливості немає, то "експертом" має стати сам вчитель.
Таким чином, розглянувши ситуації, ми даємо можливість учням чітко визначити основні норми, які регулюють майнові та немайнові права та обов'язки подружжя. Вчителеві доцільно підсумувати розглянуті норми (у сильному класі це можуть зробити й. самі учні), а також повідомити норми, пов'язані з порядком визнання шлюбу недійсним та юридичними наслідками цього рішення.
3. Права та обов'язки подружжя.
Розгляд цього нескладного питання можна залишити на самостійне вивчення учнів. За наявності часу на уроці вчитель має повідомити основні положення законодавства в цьому напрямі — рівні права та обов'язки чоловіка та жінки на виховання дітей, обов'язок сплачувати аліменти на утримання дітей, можливість позбавлення батьківських прав у разі ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Для закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням пояснити поняття "шлюб", "аліменти", визначити основні майнові та немайнові права подружжя, а також вказати на випадки, коли шлюб припиняється розлученням, а коли — визнається недійсним.
Параграфи 42 ПВУ, 41 "Перун".
Мета уроку: ознайомити учнів з основами трудового права, порядком прийому та звільнення з роботи; розвивати вміння складати порівняльні таблиці; виховувати повагу до праці, розуміння важливості праці для формування людини та її розвитку.
Обладнання: Конституція України, витяги з Кодексу законів про працю України, порівняльна таблиця "Колективний та трудовий договір".
Основні поняття: колективний договір, трудовий договір, прогул.
Розгляд теми розпочинаємо з запитань до учнів: Які групи прав людини ви знаєте? Які права відносяться до кожної з груп? Вислухавши відповіді учнів, нагадуємо, що одним із найважливіших соціально-економічних прав є право на працю. Пропонуємо учням згадати (або за необхідності звернутися до ст.43Конститу-ції України), які гарантії надає держава щодо забезпе-
чення права на працю. Згадавши конституційні норми, переходимо до розгляду нового матеріалу.
1. Трудове законодавство України та законодавство про зайнятість.
Розгляд цього питання здійснюємо шляхом розповіді вчителя та організації дискусії; Перш за все повідомляємо учням, що правовідносини в цій галузі регулюються трудовим правом, а основним нормативним актом, який їх регулює, є Кодекс законів про працю України (КЗпП).
При цьому особливу увагу звертаємо на те, що КЗпП діє повсюдно, де використовується наймана праця, незалежно від форми власності та організаційної форми (приватне підприємство, іноземна фірма тощо). Крім цього звертаємо увагу на ст.9 КЗпП, яка є особливо актуальною. У ній ідеться про недійсність будь-яких угод (з працівником, колективом, профспілкою тощо), які погіршують становище працівника порівняно з нормами КЗпП.
Розглядаємо також питання, пов'язані з Законом України "Про зайнятість населення". Для цього пропонуємо учням висловити думку щодо причин появи цього Закону, тих змін у соціально-економічному становищі, які зумовили потребу в ньому, а також запропонувати свої варіанти дій держави, які вони вважають доцільними з метою захисту інтересів громадян. Вислухавши думки учнів, вказуємо на функції органів зайнятості, виплату ними допомоги в зв'язку з безробіттям,' організацію для безробітних громадських робіт, організацію для тих, хто втратив роботу, безкоштовної перепідготовки тощо.
2. Колективний та трудовий договір.
Розгляд цього питання проводимо за допомогою розповіді вчителя з використанням елементів мозкового штурму та складання порівняльної таблиці.
Пропонуємо учням висловити думку щодо тих умов, які цікавитимуть працівників на роботі. Роботу організуємо за методикою мозкового штурму — на дошці фіксуються будь-які пропозиції учнів, навіть найнеймовір-ніші. Після цього пропонуємо учням розподілити названі умови на групи — умови, які можуть бути загальними для всіх, хто працює на підприємстві (початок та закінчення змін, загальний вихідний день, можливості користування відомчою поліклінікою, оздоровчим табором тощо), та індивідуальними, що стосуються конкретного працівника (посада, заробітна плата, строк роботи тощо); ті, без яких неможливо починати роботу (місце роботи, посада, кваліфікація, час початку роботи, зарплата), та додаткові, яких може і не бути в конкретному договорі (строк роботи, пільги, зменшений час роботи тощо).
- Спираючись на цей розподіл, пояснюємо учням поняття "колективний" та "трудовий" договір. При цьому доцільно використати порівняльну таблицю "Колективний та трудовий договір". У процесі розповіді вчителя пропонуємо заповнити другий стовпчик, присвячений колективному договору, а третій учні заповнюють, використовуючи витяг із КЗпП України, наведений у підручнику ПВУ.
3. Укладання трудового договору.
Розгляд питання проводимо шляхом розповіді вчителя та рольових ситуацій.
Перш за все повідомляємо про три види трудових договорів — на невизначений термін, строковий, на час виконання певної роботи. Визначаємо також вік, з якого можливе укладання трудової угоди. При цьому слід звернути увагу на відмінності порядку укладання трудового договору відповідно до 16, 15 та 14 років, додаткові документи, які мають надати особи, які поступають у віці до 16 років.
Після цього пропонуємо учням уявити себе директорами підприємств і назвати ті документи, які вони бажали б отримати від працівника, якого приймають на роботу. Як правило, учні називають документи, які посвідчують особу, документи, які визначають досвід працівника та його кваліфікацію. Вислухавши пропозиції учнів, називаємо (записуючи на дошці або розміщуючи відповідні таблиці з назвами документів) документи, які передбачені законодавством для різних категорій громадян, — паспорт (або свідоцтво про народження—до 16 років), трудову книжку, за потребою — документ про наявність кваліфікації або необхідної освіти (посвідчення водія, диплом лікаря тощо). Підкреслюємо неприпустимість вимагання будь-яких інших документів, а також відомостей щодо партійності, національності, прописки при вступі на роботу. Пояснюємо учням значення трудової книжки, при цьому бажано продемонструвати учням справжню трудову книжку чи її копію.
Продовжуючи вивчення нового матеріалу, розглядаємо питання про випробувальний строк. При цьому можна знову запропонувати учням повернутися до своєї удаваної "посади" керівника підприємства і визначити, як можна перевірити здатність працівника, який вступає на роботу, виконувати свої службові обов'язки. Запропонованими варіантами можуть бути вивчення відомостей з трудової книжки (але нагадуємо учням — відомості у трудовій книжці дуже обмежені, до неї не можна вносити відомості про стягнення тощо), отримання характеристики з попередньої роботи (хоча не можна вимагати додаткових документів при вступі на роботу), а також призначення випробування. Після цього повідомляємо про порядок призначення та можливий строк випробування.
4. Порядок припинення трудового договору.
Розглядаємо питання за допомогою розповіді вчителя. При цьому звертаємо увагу на різницю у здійсненні звільнення за ініціативою адміністрації та за ініціативою працівника (підстави, строки тощо). Особливу увагу звертаємо на положення трудового законодавства, які захищають інтереси працівника — право відкликати свою заяву про звільнення, обов'язок адміністрації вчасно розрахуватися з працівником та видати трудову книжку, а також відповідальність адміністрації за затримку звільнення (зокрема, плата за вимушений прогул).
З метою закріплення матеріалу пропонуємо учням назвати види трудових угод, можливі форми допомоги, яку можуть надати органи зайнятості особам, які втратили роботу. Також пропонуємо назвати документи, що необхідно надати для вступу на роботу: учневі-дев'ятикласнику, який поступає на роботу на час канікул; водієві, який влаштовується на роботу після служби у Збройних Силах України; слюсарю, який уперше йде працювати.
Параграфи 42 ПВУ, 42 (п. 1-5) "Перун".
Мета уроку: ознайомити учнів з основними нормами, що регулюють трудові відносини, системами заробітної плати, розвивати вміння складати порівняльні таблиці.
Обладнання: витяги з Кодексу законів про працю України, порівняльна таблиця "Скорочений та неповний робочий час".
Основні поняття: системи оплати праці (відрядна, погодинна, акордна), скорочений та неповний робочий час, надурочні, заохочення, стягнення.
Урок доцільно розпочати з цифрової розминки — адже на минулих уроках було чимало цифрового матеріалу. Пропонуємо учням згадати значення, яке мають у трудовому законодавстві цифри, написані на дошці. Серед цифр можна запропонувати, зокрема, 14, 15, 16 (вік вступу на роботу з різними умовами), 1, 3, 6 (максимальна тривалість випробування в різних випадках), 5 — строк видачі трудової книжки при першому вступі на роботу тощо.
Крім того, пропонуємо учням вирішити декілька задач, які стосуються переліку документів, необхідних для вступу на роботу в різних ситуаціях. Цю перевірку здійснюємо шляхом проведення рольової гри. Для цього пропонуємо одним учням уявити себе тими, хто намагається поступити на роботу, а іншим — керівниками підприємства, на яке влаштовується працівник. При цьому слід запропонувати різні ситуації: випускник дев'ятого класу, вирішивши продовжити навчання у вечірній школі, влаштовується слюсарем; хлопець після звільнення зі Збройних Сил України влаштовується на завод, де працював до армії^зварювальником; дівчина, закінчивши медичний інститут, влаштовується лікарем (до інституту не працювала) тощо. Серед пропонованих для- вибору учнями "документів" можуть бути "паспорт", "свідоцтво про народження", "трудова книжка", "характеристика з роботи чи зі школи", "свідоцтво про освіту", "диплом" тощо.
Можливо також запропонувати учням вирішити декілька задач (залежно від наявного часу та рівня підготовки класу).
1. Робочий час.
Розгляд питання проводимо за допомогою розповіді вчителя з елементами бесіди та роботи з порівняльною таблицею. Розглядаючи питання про робочий час, доцільно використати міжпредметні зв'язки — запропонувати згадати відомі учням факти боротьби робітників за зменшення робочого часу, згадати, яким був робочий час на початку нашого століття. Після цього знайомимо учнів з існуючими нині нормами робочого часу, одночасно роблячи записи на дошці. Доцільно повідомити учням норми: 40 (максимальна тривалість робочого тижня), 36 (максимальна тривалість робочого тижня для осіб, які працюють на роботах із шкідливими умовами праці), 36/18 та 24/12 (максимальна тривалість робочого тижня для неповнолітніх працівників у віці відповідно 14—16 та 16—18 років). Також повідомляємо про скорочення робочого часу окремим категоріям працівників та в нічний час (повідомляючи про нічний час також слід вказати і період, який вважається нічним — з 22 до 6 години). При цьому необхідно привернути увагу учнів на поняття, яке використовується — "скорочений робочий час", після чого логічно буде перейти до порівняння його з неповним робочим часом. Для цього можна використати таблицю, вміщену в підручнику ПВУ (с.262)
2. Час відпочинку.
Розгляд питання проводимо шляхом роботи з текстом Конституції України та розповіді вчителя. Пропонуємо учням звернутися до ст.45 Конституції, яка гарантує право на відпочинок. Ознайомившись з конституційними положеннями щодо права на відпочинок, пропонуємо учням (за розповіддю вчителя) занотувати у зошиті ті види часу для відпочинку, які передбачені Кодексом законів про працю. У розповіді вчителя мають бути названі перерва для відпочинку та прийому їжі ("обідня перерва"), вихідні дні (при цьому слід вказати на заборону роботи у вихідні та можливі виключення з цього правила), свята (можна запропонувати учням згадати відомі їм свята і після цього доповнити перелік, спираючись на норму КЗпП), а також відпустки (слід повідомити норми щодо мінімальної тривалості відпустки, особливості надання відпустки неповнолітнім).
Після цього пропонуємо учням перелічити те, що вони записали, а також чітко визначити, які пільги щодо робочого часу та часу відпочинку надаються неповнолітнім (цим завданням забезпечується закріплення матеріалу двох перших пунктів).
4. Система оплати праці.
Розглядаємо питання шляхом розповіді вчителя та аналізу ситуацій. Визначаємо три основні системи оплати праці, пояснюємо, в яких випадках доцільно застосовувати кожну з них. Після цього пропонуємо учням визначити, яку систему оплати праці слід застосувати для кожної із запропонованих спеціальностей. При цьому бажано наводити приклади спеціальностей, які знайомі учням. Ця робота одночасно закріплює отримані учнями знання щодо систем оплати праці.
Параграфи 42 (п.6—7) "Перун", 43 ПВУ.
Мета уроку: ознайомити учнів з поняттям та порядком притягнення працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, розвивати вміння складати порівняльну таблицю на підставі розповіді вчителя, виховувати повагу до трудової дисципліни.
Основні поняття: дисциплінарна та матеріальна відповідальність, трудова дисципліна.
На початку уроку пропонуємо учням відтворити на дошці таблиці, які складалися на минулих уроках — "Скорочений та неповний робочий час", "Колективний та трудовий договір". Також проводимо термінологічно-цифрову розминку за матеріалом попередніх уроків. Доцільно також запропонувати учням назвати існуючі системи оплати праці.
1. Трудова дисципліна.
Для розгляду цього питання використовуємо бесіду та елементи рольової гри з використанням методики малих груп. Для цього пропонуємо учням відповісти на запитання: Як, на вашу думку, працівники дізнаються про свої права та обов'язки на підприємстві? До чого може призвести відсутність чіткої дисципліни? (Згадайте наслідки порушень дисципліни на шахтах, автомобільному транспорті), Чи потрібно заохочувати працівників за га,рну роботу і навпаки?. Отримавши відповіді, зазначаємо, що питання трудової дисципліни регулюються на кожному підприємстві правилами внутрішнього трудового розпорядку, з якими знайомлять кожного, хто влаштовується на роботу.
Після цього пропонуємо учням уявити себе учасниками конференції трудового колективу заводу, на якій обговорюються можливі варіанти заохочення кращих працівників. Учні працюють у малих групах, обговорюючи свої пропозиції, а потім висловлюють свої пропозиції. Під час обговорення та коментування пропозицій звертаємо увагу учнів на те, що заохочення можуть бути моральні (подяки, грамоти, почесні звання, знаки тощо) та матеріальні (премії, подарунки тощо), на рівні колективу, регіону (наприклад, подяки голів районних, обласних державних адміністрацій, звання "Почесний громадянин села, міста"), відомчі (наприклад, грамота Міністерства освіти і науки, значок "Відмінник освіти України", відзнака "Хрест Слави" МВС України) та державні (якщо про них не згадувалося при розгляді питання про символи держави, доцільно розповісти про нагороди України).
2. Поняття дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Розгляд цього питання здійснюємо шляхом розповіді вчителя та складання у процесі розповіді порівняльної (таблиці). Пропонуємо учням під час розповіді вчителя заповнити порівняльну таблицю "Матеріальна та дисциплінарна відповідальність". При цьому доцільно перший стовпчик, де подаються питання для порівняння, запропонувати учням на дошці, а другий та третій вони мають заповнити під час розповіді вчителя.
3. Порядок застосування заходів дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Продовжуємо роботу з заповнення таблиці у процесі розповіді вчителя. Крім того, необхідно звернути увагу учнів на обмеження строку притягнення до відповідальності, обов'язковість отримання письмового пояснення від порушника, обмеження розміру матеріальної відповідальності та випадки повної матеріальної відповідальності.
Закріплення вивченого матеріалу проводимо шляхом перевірки та відповідного коригування (за необхідності) записів у таблиці.
Параграфи 43 (п.5) та 44 ПВУ, 43 "Перун".
Мета уроку: ознайомити учнів з поняттям "підприємницька діяльність", порядком створення підприємницьких структур; розвивати вміння визначати поняття, кваліфікувати факти та події, виховувати розуміння важливості різних форм підприємницької діяльності для існування та розвитку держави.
Обладнання: Конституція України.
Основні поняття: підприємництво, реєстрація, ліцензія.
1. Поняття підприємництва.
Урок починаємо зі вступного слова вчителя, де звертаємо увагу учнів на те, що поняття "підприємництво" є для них знайомим. Отже, у кожного є певне розуміння цього поняття. Пропонуємо учням у малих групах обговорити власне розуміння та визначення поняття "підприємництво". Після виконання завдання кожна група пропонує своє визначення, вчитель фіксує на дошці ознаки підприємництва, які містяться у них. Після цього порівнюємо запропоновані ознаки з визначенням, наведеним у підручнику (с. 350 "Перун", с. 273 ПВУ), та коментуємо його.
Організуємо роботу учнів із текстом Конституції (у разі використання підручника ПВУ — с. 276). Пропо-
нуємо учням звернутися до Конституції України (ст. 42) та визначити, в яких випадках право на заняття підприємницькою діяльністю обмежується. Також пропонуємо обгрунтувати доцільність такого обмеження в зазначених випадках.
2. Наступним питанням, яке розглядається, є організаційно-правові форми підприємництва.
Зважаючи на досить складний характер цього питання, використовуємо розповідь вчителя з елементами евристичної бесіди. Для цього пропонуємо учням згадати, про які підприємницькі структури їм доводилося чути. Як правило, учні згадують товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), акціонерні товариства, приватні підприємства.
Пояснюємо учням, що ведення підприємницької діяльності можливе як одноосібне (тоді йдеться саме про створення приватного підприємства), так і шляхом об'єднання кількох осіб для спільної діяльності (тоді йдеться про господарське товариство). Розповідаючи про види господарських товариств, повідомляємо учням скорочення, прийняті для позначення різних організаційно-правових форм. Крім того, доцільно систематизувати матеріал шляхом складання у процесі розповіді вчителя таблиці "Види господарських товариств".
3. Підприємництво у сільському господарстві.
При розподілі часу на цьому уроці слід врахувати місце розташування навчального закладу. Зрозуміло, що в сільській місцевості саме цьому пункту слід приділити максимум уваги, зважаючи на особливості розвитку сільськогосподарських підприємств у конкретному населеному пункті. Цю частину уроку доцільно провести в формі диспуту щодо переваг та недоліків різних форм господарювання на селі — фермерського, одноосібного, колективного тощо. При цьому бажано направляти учнів на використання саме місцевого матеріалу.
Учням міських шкіл, які гірше знають сільськогосподарське виробництві, необхідно повідомити про іс-нуірчі форми підприємництва у сільському господарстві. Водночас доцільно організувати обговорення проблем, які, на думку учнів, існують щодо підприємницької діяльності в місті.
З метою закріплення вивченого матеріалу пропонуємо учням заповнити таблицю, визначивши, чи є зазначена діяльність підприємницькою. Учням пропонується таблиця, в якій заповнено тільки перший стовпчик (виклад ситуації), другий (в якому визначається, чи є ця діяльність підприємницькою) заповнюється під час закріплення.
Можливі й інші приклади, які відбивають конкретні ситуації, характерні для конкретного міста, села тощо.
Параграфи 44 "Перун", 44 ПВУ.
О. Наровлянський
"Юридичний вісник України" №№50;51;52 2002р. №№1-2;3;4 2003 р.