Про деякі особливості проведення перерахунків прибуткового податку
з сукупного оподатковуваного доходу



Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) (далі — Декрет) встановлено, що обчислення прибуткового податку з доходів, одержуваних протягом календарного року громадянами за місцем основної роботи (служби, навчання), а також остаточний розрахунок доходу (перерахунок прибуткового податку) з сукупного річного оподатковуваного доходу по закінченні календарного року провадиться підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності (ст. 9 Декрету та п. 9 Інструкції про прибутковий податок з громадян від 21.04.93 р. № 12 (зі змінами та доповненнями)).
Отже, при звільненні громадян протягом звітного року з основного місця роботи (там, де велась трудова книжка) бухгалтерія підприємства повинна провести остаточний розрахунок (перерахунок) сукупного доходу та утримати суми прибуткового податку за відпрацьований період, тобто зробити остаточний перерахунок податку, виходячи з кількості місяців, відпрацьованих працівником на цьому підприємстві до звільнення, шляхом визначення прибуткового податку з середньомісячного оподатковуваного доходу з подальшим множенням суми податку на фактично відпрацьовану кількість місяців.
При визначенні сукупного річного оподатковуваного доходу не враховуються суми виплат за переліком, визначеним у ст. 5 Декрету та п. 5 Інструкції про прибутковий податок з громадян.
До сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем їх основної роботи (служби, навчання) включаються доходи за виконання трудових обов’язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання будь-яких робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності будь-яких матеріальних i соціальних благ у грошовій i натуральній формах, крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у ст. 5 Декрету.
Зокрема, пп. «г» п. 1 ст. 5 Декрету передбачено, що до таких доходів відносяться компенсаційні виплати у грошовій i натуральній формах у межах норм, передбачених чинним законодавством.
Слід зазначити, що згідно з п. 3 ст. 19 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», починаючи з 22.02.2001 р., тобто з дати набрання чинності Законом України від 11.01.2001 р. № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» (далі — Закон № 2213-III) для визначення сум прибуткового податку сукупний місячний (річний) оподатковуваний дохід громадян зменшується на суму нарахованих страхових внесків на випадок безробіття, розрахованих у відсотках до місячного (річного) сукупного оподатковуваного доходу найманих працівників.


Слід зазначити, що Законом № 2213-III встановлено, що страхові внески для найманих працівників нараховуються у розмірі 0,5 відсотка від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, тобто при визначенні суми, на яку нараховуються страхові внески на випадок безробіття, не враховуються суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.


Зазначена пільга враховується громадянам підприємствами, установами, організаціями i фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності при отриманні ними доходів за місцем основної роботи як протягом календарного року, так i при проведенні перерахунку податку за сукупним річним оподатковуваним доходом.
Громадянину за наслідками проведеного перерахунку податку за сукупним річним оподатковуваним доходом за місцем основної роботи надається довідка за ф. № 3, в якій зазначається сума страхових внесків на випадок безробіття, відомості з якої, у разі одержання ним ще й доходів не за місцем основної роботи, використовуються при заповненні декларації про річний дохід.
Врахування вищезазначеної пільги громадянам, які отримували доходи не за місцем основної роботи, провадиться податковими органами на підставі отриманої від них декларації про річний дохід, відомостей за ф. № 2, що надійшли від юридичних осіб, котрі виплачували їм доходи не за місцем основної роботи, та наданих громадянином підтверджуючих документів про сплату протягом року страхових внесків (на випадок безробіття) не за місцем основної роботи.
Слід зазначити, що протягом 2002 р. відбулися зміни у правовому полі, які у той чи інший спосіб впливають на дохід та інші елементи податкової бази i регулюють механізм справляння прибуткового податку, зокрема, пов’язані з п. 2 ст. 6 Декрету.
Так, враховуючи особливості, пов’язані зі змінами (двічі протягом 2002 р.) розміру мінімальної заробітної плати (Закон України від 13.12.2001 р. № 2896-III «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» визначив, що з 1 січня розмір мінімальної заробітної плати становив 140 грн., а з 1 липня — 165 грн. на місяць), а також те, що пільга на дітей до 16 років зменшується на суму розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину за умови, що місячний сукупний оподатковуваний дохід громадянина не перевищує розміру 10 мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством, остаточний розрахунок прибуткового податку у 2002 р. одному з батьків (опікунів, піклувальників) слід провадити виходячи з періодів дії відповідних розмірів мінімальної заробітної плати, тобто пільга надається за умови, якщо середньомісячний дохід, визначений шляхом ділення суми сукупного річного доходу на 12 місяців, не перевищує:
за I період (з 1 січня по 30 червня) — 1400 грн. на місяць;
за II період (з 1 липня по 31 грудня) — 1650 грн. на місяць.
Наприклад, сукупний оподатковуваний дохід громадянина у 2002 р. становив 15250 грн.
Визначається середньомісячний дохід: 15250 грн. : 12 = 1270 грн.
Оскільки сума середньомісячного доходу менша за розмір 10 мінімальних заробітних плат, що діяли у цих періодах, перерахунок слід провадити з наданням пільги на дітей.
Якщо середньомісячний сукупний оподатковуваний дохід перевищує розмір 10 мінімальних заробітних плат, прибутковий податок з доходу таких громадян обчислюється в загальному порядку без надання пільг на дітей.
Зазначена пільга щодо прибуткового податку багатодітним громадянам, які мають трьох i більше дітей віком до 16 років, також надається у вищезазначеному порядку, з подальшим визначенням суми прибуткового податку за основною шкалою оподаткування та зменшенням її на 50 відсотків (пп. «б» п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 470 «Про ставки оподаткування доходів працівників, зайнятих на підземних роботах у вугільній i гірничодобувній промисловості, та зменшення податку багатодітним сім’ям»).
Тобто при наданні вищезазначеної пільги сукупний оподатковуваний дохід матері (батька) зменшується на один неоподатковуваний мінімум на кожну дитину віком до 16 років, якщо розмір доходу не перевищує 10 мінімальних заробітних плат (підпункти 1 та 12 ст. 6 Декрету). У разі якщо сукупний місячний оподатковуваний дохід перевищує розмір 10 мінімальних заробітних плат, таким багатодітним громадянам надається лише одна пільга — у вигляді зменшення суми прибуткового податку на 50 відсотків.

Валентина ГРИЩЕНКО,
головний державний податковий інспектор відділу організації справляння податків з фізичних осіб
Головного управління оподаткування фізичних осіб
ДПА України