Перевірки юридичних осіб з питань повноти нарахування та сплати податку
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів та реалізація їх результатів

Органи Державної податкової служби України з метою усунення фактів порушень податкового законодавства та пов’язаних з цим втрат доходів бюджету відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» зі змінами та доповненнями (далі — Указ № 817/98) проводять перевірки платників податків — суб’єктів підприємницької діяльності щодо сплати податків i зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів.
Перевірки поділяються на планові та позапланові виїзні.
Плановою виїзною перевіркою згідно з Указом № 817/98 вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу i проводиться за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.
Право на проведення планової виїзної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.
При підготовці до проведення планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності до програми перевірки обов’язково повинні включатися питання правильності обчислення та сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу i проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктом підприємницької діяльності норм законодавства;
б) суб’єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документів обов’язкової звітності;
в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов’язкової звітності;
г) суб’єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;
д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб’єктом підприємницької діяльності, якщо суб’єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;
е) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Якщо, наприклад, за наслідками отриманої від органів ДАІ інформації виявилося, що суб’єкт підприємницької діяльності зареєстрував транспортний засіб, але в установлений термін не подав до податкового органу розрахунку податку з власників транспортних засобів, а податкова служба виявила недостовірність даних, заявлених у розрахунку, або сталася хоча б одна із обставин, зазначених у п. 3 Указу № 817/98, податковий орган повинен провести позапланову виїзну перевірку суб’єкта підприємницької діяльності.
При цьому слід пам’ятати, що відповідно до наказу ДПА України від 04.06.2002 р. № 263 «Про взаємодію між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб» позапланові виїзні перевірки можуть проводити структурні підрозділи податкової служби щодо тих суб’єктів підприємницької діяльності, перевірку яких не передбачено Національним планом документальних перевірок (далі — Нацплан).
Для виявлення осіб, які підлягають позаплановій перевірці, податковий орган після настання терміну подання розрахунків проводить роботу з виявлення підприємств, які повинні були подати розрахунки, але цього не зробили. Для цього використовується інформація органів, що провадять реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів та ретельно перевіряються розрахунки з метою виявлення фактів заниження об’єктів оподаткування або невключення їх до розрахунку, а саме: розрахунок на поточний рік звіряється з розрахунком за минулий рік, перевіряються відповідність ставок податку зазначеним у розрахунках кодам за Гармонізованою системою опису та кодування товарів та маркам машин, правомірність заявлених у розрахунках пільг i правильність арифметичного підрахунку.
Нагадаємо основні концепції бухгалтерського обліку основних засобів.
Основні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші активи, що до них відносяться (далі — основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92, зареєстрованим у Мін’юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509 зі змінами та доповненнями (далі — ПБО 7).
Відповідно до ПБО 7 основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних i соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів — закінчений пристрій з усіма пристосуваннями i обладнанням до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Для обліку об’єктів основних засобів використовуються типові форми первинного обліку, затверджені наказом Мінстату України від 29.12.95 р. № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», які на сьогодні не втратили чинності:
ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього
переміщення) основних засобів».
Застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об’єктів в дію повинно згідно з чинним законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію та для виключення зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).
При оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Складання загального акта, що оформляє приймання декількох об’єктів основних засобів, допускається лише при обліку господарського інвентаря, інструменту, обладнання тощо, якщо ці об’єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Після оформлення акт (накладна) разом із технічною документацією, що додається та відноситься до даного об’єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації або уповноваженими на це особами.
При безоплатній передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства, що здає та приймає основні засоби).
При передачі основних засобів іншому підприємству за плату акт складається у трьох примірниках: перші два примірники залишаються у підприємства, що здає основні засоби (перший примірник додається до звіту, другий — до повідомлення на передачу та для акцепта), третій — передається особі, яка приймає основні засоби;
ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів».
ОЗ-3 «Акт на списання основних засобів».
Форма застосовується для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні;
ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів».
Застосовується для оформлення списання автомобіля вантажного чи легкового, причепа або напівпричепа при їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках та підписується комісією, що призначається керівником автогосподарства (підприємства) i затверджується керівником підприємства (організації) чи особою, на це уповноваженою. Перший примірник передається до бухгалтерії, другий — залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, та є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей та металобрухту, що залишився в результаті списання.
Витрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розбирання автотранспортних засобів, відображаються в розділі «Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа)».
ОЗ-5 «Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини».
ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів».
Застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають однакове виробничо-господарське призначення, таку саму технічну характеристику та вартість.
Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об’єкт чи групу об’єктів. У випадку групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об’єктів основних засобів.
Форма заповнюється в одному примірнику на підставі «Акта (накладної) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № ОЗ-1), технічної та іншої документації.
Підставою для відміток про вибуття об’єктів основних засобів при передачі їх іншому підприємству (організації), а також про переміщення всередині підприємства є «Акт (накладна) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № ОЗ-1); при списанні об’єкта основних засобів внаслідок старіння чи зносу — «Акт на списання основних засобів» (форма № ОЗ-3). Записи про закінчені роботи з добудови, дообладнання, реконструкції та модернізації, ремонту об’єкта ведуться в картці на підставі «Акта приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів» (форма № ОЗ-2).
У розділі «Коротка індивідуальна характеристика об’єкта» відображаються тільки основні якісні та кількісні показники основного об’єкта, а також найважливіші прибудови, пристосування та приналежності, що відносяться до нього, обмежуючись двома-трьома найважливішими для даного об’єкта якісними показниками, виключаючи дублювання даних, що є на підприємстві (організації), технічної документації на даний об’єкт.
У разі групового обліку основних засобів дається коротка характеристика не кожного об’єкта окремо, а в цілому всієї групи об’єктів, що враховуються в інвентарній картці.
При значній зміні якісних та кількісних показників у характеристиці об’єкта в результаті реконструкції (модернізації), добудови та дообладнання попередню інвентарну картку у разі неможливості відобразити в ній всі показники, що характеризують реконструйований (модернізований, дообладнаний (добудований)) об’єкт в цілому, замінюють новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ;
ОЗ-7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів».
Застосовується для реєстрації інвентарних карток обліку основних засобів. Опис складається в одному примірнику бухгалтерією з метою контролю за зберіганням інвентарних карток. Записи ведуться в розрізі класифікаційних груп (видів) основних засобів;
ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів».
Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами під час ручної обробки облікової документації.
Заповнюється на підставі даних інвентарних карток відповідних груп (видів) основних засобів та звіряється з даними синтетичного обліку основних засобів.
На підставі підсумкових даних цих карток заповнюються звітні форми з руху основних засобів;
ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів».
Застосовується для пооб’єктного обліку руху основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації) по матеріально відповідальних особах.
Дані пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їх знаходження (експлуатації) повинні відповідати записам в інвентарних картках обліку основних засобів, що ведуться в бухгалтерії;
ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств).
Застосовується промисловим підприємством для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування в звітному місяці;
ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій).
ОЗ-16 «Розрахунок амортизації автотранспорту».
Використовується для визначення сум амортизації автотранспортних засобів, що належать до нарахування в звітному місяці.
Для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій застосовується План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, зареєстрованим в Мін’юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств та організацій (зі змінами та доповненнями), затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 та зареєстрованої в Мін’юсті України 21.12.99 р. за № 893/4186, рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність i рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів.
За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображаються надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих) на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутньої економічної вигоди, первісно очікуваної від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів; за кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу; безоплатна передача або невідповідність критеріям визнання активу, а також часткова ліквідація об’єкта основних засобів; сума уцінки основних засобів.
На субрахунку 105 «Транспортні засоби» ведеться облік транспортних засобів.
Наведемо приклади обліку придбання, продажу, ліквідації транспортних засобів та розрахунків з бюджетом за цим податком.

Приклад 1. Придбання транспортного засобу на умовах попередньої оплати постачальнику (загальна вартість транспортного засобу — 60000 грн., у тому числі ПДВ — 10000 грн.).

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Сплата вартості автомобіля	377	311	50000
2	Нарахування суми податкового кредиту з ПДВ	641	311	10000
3	Відображення суми ПДВ (розрахунку з податкового кредиту)	377	644	10000
4	Взяття на облік транспортного засобу за вартістю придбання	152	377	50000
5	Списання суми податкових розрахунків з ПДВ	644	377	10000
6	Введення об’єкта в експлуатацію	105	152	50000

Приклад 2. Придбання транспортного засобу без попередньої оплати (згідно з договором сума до сплати — 60000 грн., з них 50000 грн. — вартість автомобіля, 10000 грн. — ПДВ).

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Взяття на облік придбаного автомобіля	152	631	50000
2	Відображення ПДВ (податковий кредит)	641	631	10000
3	Введення об’єкта в експлуатацію	105	152	50000
4	Сплата рахунку постачальнику	631	311	60000

Приклад 3. Продаж автомобіля (ціна продажу згідно з умовами договору — 10000 грн., вище, ніж його остаточна вартість — 8000 грн., відповідно до даних бухгалтерського обліку).

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Списання залишкової вартості автомобіля	972	105	8000
2	Списання зносу автомобіля	131	105	42000
3	Відображення продажу автомобіля, вартості, зазначеної у договорі	377	742	12000
4	Нарахування податкових зобов’язань щодо ПДВ	742	641	2000
5	Зарахування на поточний рахунок коштів від реалізації автомобіля	311	377	12000
6	Списання на фінансові результати залишкової вартості автомобіля	793	972	8000
7	Списання договірної вартості об’єкта	742	793	10000
8	Відображення прибутку від продажу	793	441	2000

Приклад 4. Ліквідація автомобіля за бажанням платника податку в зв’язку з неможливістю використання та продажу (первісна балансова вартість автомобіля становить 50000 грн., сума зносу — 42000 грн.). Наведені суми — умовні.

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Нарахування амортизації	91	131	3000
2	Списання суми зносу	131	105	45000
3	Списання залишкової вартості об’єкта	976	105	5000
4	Нарахування суми податкових зобов’язань щодо ПДВ	976	641	1000

Приклад 5. Розрахунки з бюджетом щодо податку з власників транспортних засобів.

№ з/п	Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Нарахування податку з власників транспортних засобів (термін — до 15.04.2003 р.).	92	641	10000
2	Перерахування квартальної суми податку до бюджету	641	311	10000

У разі виявлення порушень податкового законодавства платники несуть відповідальність, передбачену законами України: «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів», «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні».
При застосуванні до платників податків штрафних санкцій слід керуватися інструкцією «Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами Державної податкової служби» (зі змінами та доповненнями), затвердженою наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 та зареєстрованою в Мін’юсті України 23.03.2001 р. за № 268/5459.
При нарахуванні пені в зв’язку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов’язання слід керуватися Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені, затвердженою наказом ДПА України від 01.03.2001 р. № 77 та зареєстрованою в Мін’юсті України 16.03.2001 р. за № 240/5431.
Для податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин i механізмів» базовим податковим періодом є рік.
За порушення податкового законодавства передбачено таку відповідальність:

№ з/п	Порушення	Пункт закону	Відповідальність
1	Порушення строків подання розрахунку	пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ	Штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку (170 грн.)
2	Контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання за підставами порушення строків подання розрахунку	пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ	Штраф згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 (170 грн.) + 10% суми податку за кожний (повний чи неповний) місяць затримки розрахунку, але не більше 50% суми податку і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.)
3*	Контролюючий орган самостійно визначає суму податкових зобов’язань у разі, коли за результатами документальної перевірки виявлено заниження податкових зобов’язань	пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ	Штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податку податкового повідомлення, але не більше 25% донарахованої суми та не менше 10 (170 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
4**	Контролюючий орган донараховує суму в поданій платником податків податковій декларації у разі арифметичної або методологічної помилки	пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ	Штраф у розмірі 5% донарахованого податку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму (17 грн.)
5***	Несплата податку у встановлені терміни	пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ	При затримці до 30 календарних днів — штраф у розмірі 10% від суми затримки;при затримці від 31 до 90 календарних днів включно — штраф у розмірі 20% такої суми;при затримці більше 90 календарних днів — штраф у розмірі 50% такої суми
6****	Прострочення термінів сплати податкового зобов’язання	пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ	Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті
7	Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організа-цій, винні у відсутності подат-кового обліку або веденні його з порушеннями встановленого порядку, в неподанні або несвоє-часному поданні аудиторських висновків, платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)	п. 11 ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні»	Штраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, — від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

______________
*Згідно з листом ДПА України від 25.04.2001 р. № 5420/7/23-3317 «Щодо порядку застосування штрафних санкцій за наслідками документальних перевірок» із змінами та доповненнями, внесеними листом ДПА України від 25.10.2002 р. № 16509/7/11-1317, суми штрафних санкцій розраховуються окремо за кожним із податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), в яких виявлено порушення податкового законодавства незалежно від результатів перевірки платника податків за інші періоди.
У разі якщо сума нарахованих штрафних санкцій за кожною із сум недоплат менша, ніж 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мінімальний розмір штрафних санкцій (170 грн.) застосовується окремо за кожною із таких сум.
При розрахунку штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ податковим періодом, на який припадає недоплата податкового зобов’язання, слід вважати період, на який припадає порушення, а не період, у якому настає строк сплати податку, збору чи обов’язкового платежу (наприклад, при виявленні порушення під час нарахування податку за III квартал 2000 р. та строків сплати планових платежів з такого податку в IV кварталі податковим періодом, на який припадає недоплата, вважається III квартал).
Також слід враховувати, що зайво внесені до бюджетів усіх рівнів суми незадекларованих податкових зобов’язань (переплати) не враховуються при розрахунку штрафних санкцій за визначеними контролюючим органом сумами податкових зобов’язань за результатами документальних перевірок.
Вищезазначені штрафні санкції не застосовуються, якщо платник податків самостійно до початку перевірки виявив помилки, що містилися в раніше поданій ним податковій декларації, та виконав усі обов’язкові умови, передбачені чинним на момент внесення змін законодавством.
**Відповідно до роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 (лист ДПА України від 06.07.2001 р. № 9018/7/23-3317) щодо визначення терміна «арифметична помилка або описка» під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об’єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов’язань щодо податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або виключення відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок із додатка тощо).
Під «методологічною помилкою» слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання щодо того чи іншого податку, збору (обов’язкового платежу).
При прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, що призвели до заниження об’єкта оподаткування, в кожному конкретному випадку слід об’єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов’язань із урахуванням розмірів заниження об’єкта оподаткування.
***Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за несплату узгодженого податкового зобов’язання штрафні санкції накладаються, якщо:
податкове зобов’язання узгоджено (відповідно до п. 5.1 ст. 5 податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації);
порушено граничні строки сплати узгодженого податкового зобов’язання.
****Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та погашає його, пеня не нараховується.
Згідно з п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі 10% суми такої недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 — 17.1.7 п. 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.
Ці правила не застосовуються, якщо:
платник податків не подає податкової декларації за період, протягом якого відбулися заниження або недоплата;
судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.

Для забезпечення якісного відображення результатів проведених документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів ДПА України розробила «Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», затверджений наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрований в Мін’юсті України 29.12.2002 р. за № 1023/7311, яким слід керуватися при оформленні результатів перевірок.