Законом України від 16.01.2003 р. № 469-IV «Про внесення змін до Закону
України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон № 469-IV), який
відповідно до п. 1 Прикінцевих положень набрав чинності з дня його опублікування
(опублікований у газеті «Урядовий кур’єр» за 7 лютого 2003 р.) i застосовується
до правовідносин, що виникли за звітний період, який починається з 1
січня 2003 р., уточнено порядок оподаткування ПДВ окремих операцій з
продажу товарів (робіт, послуг).
Вищезазначеним Законом принципово змінено порядок оподаткування операцій
з передачі майна та сплати орендних (лізингових) платежів за умовами
договору фінансової оренди (лізингу).
Відповідно до пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону України від 28.12.94 р.
№ 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону
України від 24.12.2002 р. № 349-IV «Про внесення змін до Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств») (далі — Закон № 334/94-ВР)
фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної
особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди)
передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду
згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем,
а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування
та володіння об’єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір
містить одну з таких умов:
об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не
менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними
ст. 8 Закону № 334/94-ВР, та орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу
у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його
закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює
або перевищує первісну вартість об’єкта лізингу;
якщо у лізинг передається об’єкт, що перебував у складі основних фондів
лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної
вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути
більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об’єкт лізингу, діючої
на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів,
розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України,
визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;
майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням
лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору
не може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря),
виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Для застосування цих норм під терміном «строк фінансового лізингу» слід
розуміти строк від дати передання майна лізингоотримувачу (орендарю)
до дати набуття права власності на таке майно або здійснення останнього
лізингового платежу лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія
сталася раніше.
Якщо до дати набрання чинності Законом № 469-ІV об’єктом оподаткування
операцій з передачі права власності на об’єкт фінансового лізингу лізингодавцем
(орендодавцем) орендарю була залишкова вартість об’єкта фінансового
лізингу з виникненням податкових зобов’язань у лізингодавця (орендодавця)
на дату передачі права власності на об’єкт фінансового лізингу, а операції
зі сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової
оренди (лізингу) взагалі не були об’єктом оподаткування, то з прийняттям
цього Закону операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем)
на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової
оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами,
умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності
на таке майно не пізніше дати останнього платежу, є об’єктом оподаткування
i розглядаються як продаж.
Крім того, згідно з внесеними до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України
від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі —
Закон № 168/97-ВР) змінами поряд із операціями з оплати вартості послуг
за договорами оперативної оренди (лізингу) стали об’єктом оподаткування
й операції з оплати вартості послуг за договорами фінансової оренди
(лізингу).
Разом з тим відповідно до нової редакції пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону
№ 168/97-ВР не є об’єктом оподаткування операції з надання орендодавцем
(лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно
з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а
також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення
дії такого договору та сплати процентів або комісій у складі орендних
(лізингових) платежів, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу
(без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок
компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу згідно з договором).
Нагадаємо, що згідно зі ст. 16 «Лізингові платежі» Закону України від
16.12.97 р. № 723/97-ВР «Про лізинг» лізингові платежі включають:
суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об’єкта лізингу,
що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит
для придбання майна за договором лізингу;
платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу,
якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для
операцій з фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об’єкта
фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу),
а датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення
податкового кредиту для операцій з фінансової оренди (лізингу) є дата
фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Вищезазначеним Законом доповнено п. 4.5 ст. 4 Закону № 168/97-ВР положенням,
згідно з яким правила, визначені п. 4.5, застосовуються також при збільшенні
суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок
проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості
відповідно до положень ст. 12 Закону № 334/94-ВР чи визнання боргу покупця
безнадійним з інших причин, визначених законом.
Слід звернути увагу на той факт, що Законом № 469-IV також принципово
змінено дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту
за бартерними (товарообмінними) операціями, що здійснюються на території
України. З моменту набрання чинності цим Законом на них поширюється
загальний порядок дати виникнення податкових зобов’язань та дати виникнення
права на податковий кредит.
Зокрема, відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою
виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів у межах бартерних
(товарообмінних) операцій є дата відвантаження товарів, а для робіт
(послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит за товарами
(роботами, послугами), придбаними в межах бартерних (товарообмінних)
операцій відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, є
дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 469-IV оподаткування
бартерних операцій, якщо заключна операція не була завершена до моменту
набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до
моменту набрання чинності цим Законом.
Стосовно порядку оподаткування бартерних (товарообмінних) операцій в
галузі зовнішньоекономічної діяльності у 2003 р., то ст. 7 Закону України
від 26.12.2002 р. № 380-IV «Про Державний бюджет України на 2003 рік»
до 1 січня 2004 р. продовжено термін дії п. 11.6 ст. 11 Закону № 168/97-ВР,
згідно з яким у разі вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) за
межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій
сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у зв’язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту,
а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника
податку.