З метою захисту бюджетних інтересів Законом України від 21.12.2000
р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181-III)
визначено, що в разі появи у платника податків податкового боргу на
будь-які види активів такого боржника, які перебували в його власності
(повному господарському віданні) на момент непогашення, а також на будь-які
інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому,
до моменту погашення його податкового боргу поширюється право податкової
застави.
Повноваження з погашення податкового боргу покладаються на податкового
керуючого, який діє на підставі чинного законодавства i є лише уповноваженим
на виконання функцій держави.
За наявності у платника податків непогашеного податкового боргу пп.
8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-III передбачено процедуру письмового
узгодження з податковим органом окремих операцій платника податків:
з продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та
рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових
та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності
платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів
i товарних запасів, робіт i послуг за кошти за їх звичайними цінами;
з використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій,
а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій,
поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів,
розміщення депозитів або надання кредитів;
з ліквідації об’єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх
ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин)
або відповідно до рішень органів державного управління.
Такі заходи вживають з метою збереження як бюджетних споживачів, так
i власне підприємств від необдуманих дій керівництва такого підприємства-боржника.
Виконання функціональних обов’язків з узгодження операцій з активами
платника податків, який має непогашений податковий борг, належить до
компетенції податкового керуючого.
Виникнення ж загрози захищеності бюджету від можливого непогашення бюджетних
боргів чи зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному
обсязі погасити податковий борг, власне, розглядається як підстава для
видачи припису про заборону здійснення відповідних цивільно-правових
операцій. Такий припис видається податковим керуючим та затверджується
керівником відповідного податкового органу.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. № 538
«Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів
платника податків, які перебувають у податковій заставі» самостійна
реалізація бюджетним боржником заставних активів, без спрямування у
повному обсязі одержаної від такої реалізації виручки в рахунок погашення
податкового боргу, забороняється.
У випадку якщо дії керівника підприємства-боржника стануть на заваді
погашенню боргів перед бюджетами, вони розцінюються як порушення чинного
законодавства України, а такий несумлінний керівник притягається до
відповідальності.
Відсутність законодавчих підстав для відкликання припису органу державної
податкової служби про заборону здійснення окремих операцій до повного
погашення податкового боргу платника податків не передбачає можливості
використання активів платника податків за власним розсудом.
Альтернативними варіантами вирішення проблеми відчуження заставного
майна як позитивного способу розв’язання відповідних соціальних проблем
можуть бути:
спрямування коштів, виручених від самостійної реалізації активів, які
перебувають у податковій заставі, на погашення боргу (погодження відповідної
операції можливе за умови письмового підтвердження намірів платника
податків самостійно погасити податковий борг за рахунок продажу активів);
укладання договору податкової поруки між бюджетним боржником i банком-поручителем
відносно податкового боргу такого платника податків;
розстрочення податкового боргу платника податків у межах бюджетного
року, що дасть реальну можливість у декілька строків розрахуватися з
бюджетом.
Водночас слід зазначити, що здійснення бюджетним боржником операцій
із заставними активами без письмової згоди податкового органу вважається
не лише порушенням податкового законодавства, а й тягне за собою відповідальність
згідно з чинним законодавством України.