Відповідно до ст. 14 Декрету № 13-92 (зі змінами та
доповненнями) громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, мають право
при дотриманні умов, визначених цією статтею, самостійно
обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від такої
діяльності, за фіксованим розміром шляхом придбання
патенту. Однією з таких умов є та, що громадянин здійснює
підприємницьку діяльність з продажу товарів i надання
супутніх такому продажу послуг на ринках i є при цьому
платником ринкового збору згідно із законодавством.
Сплату ринкового збору регулює Декрет Кабінету Міністрів
України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про місцеві податки i збори», згідно з яким ринковий збір — це плата за
торгові місця на ринках i в павільйонах, на критих та
відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин,
візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з
юридичних осіб i громадян, які реалізують сільськогосподарську
i промислову продукцію та інші товари (ст. 4).
Указ Президента України від 26.06.99 р. № 761/99 «Про
впорядкування механізму сплати ринкового збору» регулює
сплату ринкового збору громадянами за право займати
місце торгівлі в стаціонарних приміщеннях (магазинах,
кіосках, палатках), у тому числі орендованих, що дає
змогу громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності,
які здійснюють торгівлю в таких стаціонарних приміщеннях,
при дотриманні інших умов ст. 14 Декрету № 13-92 переходити
на сплату фіксованого податку, сплачувати з одержуваних
доходів від такої торговельної діяльності на ринку фіксований
податок у розмірах, установлених відповідною місцевою
радою, не сплачуючи при цьому податки i збори (платежі),
зазначені в цій же статті Декрету, а також не вести
обліку доходів i витрат за встановленою формою з метою
визначення оподатковуваного доходу.
Застосовувати фіксований податок при здійсненні торгівлі
лікеро-горілчаними та тютюновими виробами не дозволяється.