Орендодавцями землі в Україні (ст. 8 Земельного кодексу) є сільські, селищні, міські, районні ради та власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування — до 3 років та довгострокове — до 50 років. Згідно із Законом від 06.10.1998 року № 161-ХГУ "Про оренду землі", що регулює орендні відносини, орендна плата за землю —платіж, який вносить орендар орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата може встановлюватись у грошовій та натуральній формах. Однак за земельні ділянки державної і комунальної власності така плата справляється виключно у грошовій формі й не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого Законом від 19.09.1996 року № 378/96-ВР "Про плату за землю". Таким чином, встановлення такої договірної умови, як розмір плати за оренду землі, є обмеженим законом.
Якщо орендодавцем виступає власник землі, то орендар, уклавши при цьому договір на оренду землі з власником, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок.
Якщо ж орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. Тому всі орендарі земельних ділянок, які уклали з органами місцевого самоврядування договори на оренду землі, повинні стати на облік у відповідному органі державної податкової служби як платники орендної плати за землю. При цьому договір на оренду землі є підставою для сплати орендної плати за землю.
За несвоєчасне внесення орендної плати за землю розмір пені не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку (0,3% суми недоїмки за кожний прострочений день) і обумовлюється у договорі на оренду землі.
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 8 (400) 22-28 лютого
2003 р.