Відповідно до ст. З Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року (далі — Закон) патентуванню підлягає торговельна д іяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відособленими) підрозділами в пунктах продажу товарів. Причому, якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного з них.
До торговельної діяльності за Законом віднесено роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
До пунктів торгівлі, зокрема, належать кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців, а також лотки, прилавки й інші види торгових точок у відведених для такої торгівлі місцях, крім тих, що здаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності—фізичним особам і ринків, що знаходяться на території, створених за рішеннями органів місцевого самоврядування. Крім того, до пунктів продажу товарів віднесено також: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; авто-магазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби або з використанням кредитних карток.
Згідно із внесеними змінами від 10.02.1998 року № 102/98-ВР дія Закону не поширюється, зокрема, на торговельну діяльність суб'єктів підприємницької діяльності—фізичних осіб, які сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.
Таким чином, у разі сплати фіксованого податку з 1 квітня 1998 року фізичні особи мають право здійснювати торговельну діяльність без придбання торгового патенту, в інших, передбачених Законом, випадках торгівля проводиться з придбанням торгового патенту.
Відповідно до ч. 6 ст. З Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.19% року (далі — Закон) суб'єктам підприємницької діяльності або їх відособленим підрозділам без придбання торгового патенту можна здійснювати торговельну діяльність виключно товарами вітчизняного виробництва, зокрема, хлібом і хлібобулочними виробами, ягодами і фруктами, картоплею і плодоовочевою продукцією. Згідно з довідником "Номенклатура товарів народного споживання, які враховуються в роздрібній та оптовій торгівлі (товарний словник)", затвердженому наказом Міністерства статистики України № 12 від 14.01.1994 року, консерви овочеві як продукти переробки овочів теж належать до плодоовочевої продукції.
До інших товарів вітчизняного виробництва, які можуть продаватися без придбання торгового патенту, належать: борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл.
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють продаж названої продукції вітчизняного виробниц-тііа, не Інтимні одержувати торгового патенту.
Відповідно до п. 4 ст. З Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року (далі — Закон) вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
За календарний місяць така вартість встановлюється у межах наступних граничних рівнів: на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень; на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від 30 до 160 гривень; на території інших населених пунктів — до 80 гривень.
У разі, коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття зазначених рішень, повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів.
Загальний термін дії торгового патенту становить дванадцять календарних місяців.
Крім того, може видаватися торговий патент короткотермінової дії, що становить від 1 до 15 днів. Вартість такого короткотермінового торгового патенту за один день встановлюється у фіксованому розмірі — 10 гривень.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 грн. та більше ніж 100 грн. за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 грн.
Коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, його розмір збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник має право самостійно доплатити 50 відсотків від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту в терміни, передбачені для його видачі.
У разі, коли протягом терміну дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється.
Діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами, підлягає патентуванню. Під побутовими послугами за Законом "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96-ВР від 23.03.1996 року (далі — Закон) розуміється діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших ферм розрахунків, включаючи кредитні картки.
Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 27 квітня 1998 року. У зазначеному переліку є перукарські послуги, але зазначено, що до нього включаються лише послуги, які надаються перукарнями на території міст Києва і Севастополя, обласних центрів.
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 8 (400) 22-28 лютого
2003 р.