Запитання-відповіді
щодо порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями у сфері ЗЕД

Відповідно до ст. 11 Закону України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» (далі — Закон № 93/96-ВР) у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.Згідно з п. 14 Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 p. № 928, державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації, про що останнім робиться відмітка в інформаційному повідомленні і відповідний запис у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Інформаційне повідомлення із зазначеною відміткою подається відповідним органам, установам у разі вивезення (переказування) іноземної інвестиції за кордон згідно з законодавством.Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.Згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.При цьому п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрованої в Мін’юсті України 28.05.99 р. за № 338/3631, передбачено зняття банком експортної операції резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини — у разі здійснення обов’язкового продажу) на поточний рахунок останнього.Враховуючи вищевикладене, у разі ненадходження виручки за експортовану продукцію в законодавчо встановлений термін настає відповідальність, передбачена ст. 4 Закону № 185/94-ВР.Таким чином, лише після зарахування валютної виручки за цією операцією на поточний рахунок резидента України та здійснення обов’язкового продажу іноземної валюти відповідно до постанови Правління Нацбанку України від 04.09.98 р. № 349 «Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» у разі бажання іноземного інвестора можливе здійснення ним часткової репатріації іноземної інвестиції за кордон із дотриманням вимог Закону № 93/96-ВР.

Згідно із Законом України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (зі змінами та доповненнями) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, та згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР державним податковим інспекціям надано право стягувати з резидентів за порушення ними термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.
Статтею 2 Закону № 185/94-ВР встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Відповідно до наказу ДПА України від 23.10.2002 р. № 505 датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на CMR, товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов’язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.
Водночас згідно з п. 3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом.
У разі пред’явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України і Нацбанку України від 26.12.95 р. № 1044, тобто оформленої ВМД відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.У разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем» при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена ст. 4 Закону № 185/94-ВР.Отже, у разі якщо належним чином оформлена ВМД типу ІМ-40 подається до податкового органу після підписання акта перевірки в період узгодження сум податкових зобов’язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу, дана ВМД не дає підстав для ненарахування пені, передбаченої ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом № 185/94-ВР.Державні податкові інспекції мають право за наслідками документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену ст. 4 Закону № 185/94-ВР.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.Термін «відстрочення поставки» у Законі № 185/94-ВР з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов’язковим і не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.
Норми Закону України від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (зі змінами та доповненнями) у частині визначення поняття імпорту є загальними. Водночас Закон № 185/94-ВР є спеціальним законом, тому норма ст. 2 цього Закону імперативна, яка не ставить необхідність надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Тобто для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України.Відповідно до наказу ДПА України від 23.10.2002 р. № 505 датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на CMR, товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов’язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог ст. 8 Положення про вантажну митну декларацію.
Таким чином, ненадходження товару в установлені законодавством терміни до України, за якими відповідно до імпортних договорів здійснено попередню оплату, тягне за собою згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР застосовування пені.
Водночас згідно з п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції. Оскільки продукція підлягає митному оформленню при ввезенні в Україну, то імпортна операція знімається банком з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.
Отже, подання до податкових органів довідки, яка свідчить, що товари, які знаходились під митним контролем, конфісковано митними органами в рахунок погашення боргу за зберігання продукції, та, як наслідок, відсутність у підприємства належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40 не є підставою для незастосування відповідальності, передбаченої ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноваже-них банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Пунктом 1.2 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями за наявності декількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той документ, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписано раніше.
Отже, враховуючи те, що CMR є документом, що підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг та оформлюється раніше акта виконаних робіт, відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків за надані резидентом України нерезиденту послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом розпочинається з наступного календарного дня після дня підписання міжнародної товарно-транспортної накладної CMR.

Статтею 2 Закону № 185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
За порушення термінів розрахунків згідно зі ст. 4 зазначеного Закону передбачено стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка митної вартості недопоставленої продукції.
Таким чином, Закон № 185/94-ВР є пріоритетною нормою, яка не ставить надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар, і для цілей валютного контролю визнанням факту імпорту товарів є факт надходження товару на митну територію України.
У постанові Вищого арбітражного суду від 05.07.2000 р. № 04-1/11-16/71 також визначено, що поставкою імпортованого товару як об’єкта регулювання Законом № 185/94-ВР і валютного контролю з боку податкових органів є фактичне надходження цього товару в Україну. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами контракту на поставку, не підлягає валютному контролю.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, у тому числі при здійсненні імпортних операцій, регулюється Законом № 185/94-ВР, який належить до спеціального валютного законодавства. Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, у разі відсутності індивідуальної ліцензії Нацбанку України на продовження термінів розрахунків, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.Водночас відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Згідно з п. 3.5 цієї Інструкції у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором частково або повністю не виконано, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.Таким чином, припинення зобов’язання угодою про заміну одного зобов’язання іншим, між тими самими сторонами договору, не зупиняє і не продовжує законодавчо встановлених термінів надходження товарів в Україну чи повернення валютних коштів, якщо сторони договору дійшли згоди щодо припинення виконання договору або заміни одного зобов’язання іншим.
Враховуючи вищевикладене, у разі повернення підприємству раніше перерахованих ним валютних коштів у законодавчо встановлені терміни (протягом 90 календарних днів) штрафні санкції, передбачені вищезазначеним Законом, не застосовуються.
Водночас слід зазначити, що ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено лише можливість заміни одного зобов’язання іншим між тими самими особами і не регулюється порядок розрахунків при виконанні імпортних операцій за зовнішньоекономічними договорами, оскільки порядок розрахунків встановлено вищезазначеним валютним законодавством, яке є імперативним та таким, що має вищу юридичну силу в регулюванні такої сфери відносин, як зовнішньоекономічні.

Несвоєчасне здійснення розрахунків за експортним контрактом є порушенням ст. 1 Закону № 185/94-ВР, відповідно до якої виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Нацбанку України.
Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону у разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи рішення про те, що позов залишається без розгляду, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185/94-ВР, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Враховуючи викладене, припинення нарахування пені згідно зі ст. 4 Закону № 185/94-ВР залежить не від факту (дати) подання резидентом позовної заяви до суду, а від прийнятої судом ухвали та рішення за позовною заявою.
Підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків, передбачених статтями 1 і 2 наведеного Закону, може бути тільки надходження валютної виручки за експортовану продукцію експортером в повному обсязі або рішення суду про задоволення позову резидента України.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом № 185/94-ВР, відповідно до ст. 4 якого порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.
Таким чином, пеня нараховується за несвоєчасне повернення валютних коштів із-за кордону за відвантажену на експорт продукцію відповідно до ст. 1 Закону № 185/94-ВР.
Закон не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у залежність від причин (у тому числі невідповідність кількісних та/або якісних характеристик експортованих товарів), з яких ці терміни порушено. Підставою для застосування встановлених Законом № 185/94-ВР санкцій є лише факт порушення терміну відповідного зарахування виручки в іноземній валюті.Слід зауважити, що у разі оплати нерезидентом меншої суми за одержану продукцію, ніж зазначено у ВМД, нараховуватиметься пеня з дати виникнення заборгованості на суму неповерненої валютної виручки.
Також згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.