До Державної податкової адміністрації України останнім
часом надходять в значній кількості запити підлеглих
податкових органів, підприємств, громадських організації
щодо надання роз’яснення положень чинного валютного
законодавства при вирішенні питань застосування до суб’єктів
підприємництва відповідальності при виконанні ними договорів
комісії.
У зв’язку з цим надаємо наступні роз’яснення стосовно
порядку застосування деяких норм валютного законодавства.
Відповідно до ст. 397 Цивільного кодексу України за
угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, набуває
права i стає зобов’язаним комісіонер, хоча б комітент
був названий в угоді або вступив з третьою особою в
безпосередні відносини по виконанню цієї угоди.
Нормами ст. 402 зазначеного Кодексу встановлено, що
комісіонер повинен виконати всі обов’язки i здійснити
всі права, що випливають з угоди, укладеної ним з третьою
особою.
Комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання
третьою особою угоди, укладеної ним за рахунок комітента,
крім випадків, коли комісіонер приймає на себе поруку
за виконання третьою особою цієї угоди (делькредере).
У разі порушення третьою особою угоди, укладеної з ним
комісіонером, комісіонер зобов’язаний без зволікання
повідомити про це комітента, зібрати i забезпечити необхідні
докази. Комітент, повідомлений про порушення третьою
особою угоди, укладеної з ним комісіонером, вправі вимагати
передачі йому вимог комісіонера до цієї особи за зазначеною
угодою.
Враховуючи вищевикладене, відповідальність, що передбачена
ст. 4 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за
порушення термінів розрахунків, встановлених статтями
1 і 2 цього Закону, при виконанні договорів комісії
(за якими комісіонером здійснюється продаж товарів нерезиденту),
покладається на сторону договору, яка набуває права
i стає зобов’язаним за зовнішньоекономічним договором,
укладеним з третьою особою.
Повідомляємо, що роз’яснення з зазначеного питання,
надані в п. З листа Державної податкової адміністрації
України від 15.12.2000 р. № 16711/7/22-2317, вважати
такими, що втратили чинність.