Запитання-відповіді
щодо дотримання вимог валютного регулювання та валютного контролю



№ з/п Запитання Відповідь
1 Чи підлягають обов’язковому продажу 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності?

Постановою Правління Нацбанку України від 09.09.2002 р. № 336 «Про вдосконалення порядку здійснення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів», зареєстрованою в Мін’юсті України 23.09.2002 р. за № 776/7064, внесено зміни до постанови Правління Нацбанку України від 04.09.98 р. № 349 «Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб», якою встановлено, що на період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності) підлягають обов’язковому продажу через уповноважені банки та уповноважені фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Нацбанком України (включаючи надходження на кореспондентські рахунки банків, починаючи з 4 вересня 1998 р., які не зараховані на поточні валютні рахунки клієнтів), за винятком випадків, передбачених у цій постанові.Виходячи з викладеного, з набранням чинності постановою Правління Нацбанку України № 336 обов’язковому продажу підлягають надходження в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України на користь резидентів фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.

2 Чи потрібна ліцензія НБУ комісіонеру в разі, коли отримана при конвертації національна валюта не повністю перераховується комітенту, а частково використовується комісіонером на виконання інших доручень комітента, а також залишається на рахунку комісіонера як комісійна винагорода згідно з укладеним договором?

Згідно зі ст. 408 Цивільного кодексу України після виконання доручення комісіонер вправі утримати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього за рахунок комітента.Утримання комісіонером-резидентом зазначеної винагороди в іноземній валюті й виручки в іноземній валюті, що надійшла на його поточні валютні рахунки від нерезидента як оплата за експортовані товари і яка підлягає перерахуванню комітенту-резиденту, за дорученням якого було здійснено продаж зазначених товарів (робіт, послуг), є розрахунком комітента з комісіонером за надані останнім послуги, виконані роботи з реалізації товарів.Ці розрахунки згідно з вимогами п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (зі змінами та доповненнями, далі — Декрет) можуть здійснюватися в іноземній валюті лише за умови отримання індивідуальної ліцензії Нацбанку України однією зі сторін.Якщо комісіонер-резидент при перерахуванні комітенту-резиденту основної суми виручки здійснив конвертацію комісійної винагороди у валюту України та зарахував цю винагороду на свій основний поточний рахунок, то в цьому разі порушення п. 4 ст. 5 Декрету не буде і отримання індивідуальної ліцензії Нацбанку України не потребується.Використання комісіонером-резидентом частини виручки в іноземній валюті, яка належить комітенту, конвертованої в національну валюту, для придбання матеріалів комітента є фактично розрахунком комітента з комісіонером за матеріали, який здійснюється у валюті України.Згідно зі ст. 3 Декрету валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.Враховуючи викладене, часткове використання комісіонером-резидентом валютної виручки комітента-резидента, конвертованої в національну валюту, на виконання доручень комітента не потребує отримання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

3 Чи мають право фізичні особи — резиденти країн СНД розраховуватися гривнями з юридичними особами — резидентами України за отримані послуги на території України та за її межами?

Статтею 7 Декрету визначено, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.Інструктивним листом Нацбанку України та Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. № 19029/730 «Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля» передбачено, що положення абзацу першого ст. 7 Декрету щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не поширюється на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами.Враховуючи те, що зазначений лист роз’яснює порядок здійснення розрахунків у межах торговельного обороту українських юридичних осіб з юридичними особами — резидентами країн функціонування рубля, його дія не поширюється на фізичних осіб — нерезидентів.Тобто здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами — фізичними особами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

4 Чи дозволяється здійснення розрахунків у валюті України в разі купівлі нерезидентом — фізичною особою за готівку туристичної путівки на території України через каси уповноважених банків?

Відповідно до частини третьої ст. 7 Декрету здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.Таким чином, розрахунки щодо господарських операцій, які здійснюються між резидентами та нерезидентами, зареєстрованими як суб’єкти підприємництва згідно із законодавством своєї держави, та проводяться у безготівковій формі через установи банків, потребують одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.Водночас у разі якщо однією зі сторін розрахунків виступає нерезидент — фізична особа і розрахунки здійснюються у готівковій формі через установу уповноваженого банку резидента, такі розрахунки підпадають під дію п. 1 ст. 3 Декрету, яким передбачено, що валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.Винятки щодо зазначених операцій встановлено Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Нацбанку України від 26.03.98 р. № 119, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.04.98 р. за № 245/2685 (зі змінами та доповненнями), зокрема п. 2 яких передбачено, що використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється в разі відсутності у фізичних осіб — нерезидентів чи резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента — суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках.У всіх інших випадках у готівкових розрахунках нерезидента із суб’єктом туристичної діяльності на території України використовується валюта України.
Таким чином, у разі купівлі за готівку туристичної путівки на території України через каси уповноважених банків нерезидент — фізична особа оплату її вартості здійснює у валюті України, а зазначена операція ліцензуванню не підлягає.

5 Чи порушує вимоги валютного законодавства підприємство в разі перерахування валютних коштів нерезиденту за курси дистанційного навчання співробітника, термін навчання на яких перевищує 90 днів?

Статтею 2 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.Згідно з пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрованої в Мін’юсті України 28.05.99 р. за № 338/3631, банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.Підприємством перераховано кошти в іноземній валюті на адресу нерезидента та отримано підтвердження від нерезидента про зарахування співробітника на курси, термін навчання на яких перевищує 90 днів.Акт виконаних робіт про отримання послуг з навчання до перевірки не надано і може бути надано тільки після закінчення терміну, протягом якого здійснюється навчання.
Враховуючи викладене, порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 Закону № 185/94-ВР, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом Нацбанку України на день виникнення заборгованості.

6 Чи потрібно підприємству отримувати ліцензію НБУ для перерахування ним валютних коштів за межі України у вигляді членських внесків до міжнародної організації?

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету операції щодо вивезення, переказування та пересилання за межі України валютних цінностей потребують одержання разової індивідуальної ліцензії Нацбанку України, крім випадків, передбачених у цій статті. Оскільки перерахування валютних цінностей у вигляді вступних та членських внесків не входить до винятків, передбачених зазначеною статтею, резиденти — юридичні особи, які є членами міжнародних організацій, повинні отримати відповідну ліцензію Нацбанку України.
Порядок надання індивідуальних ліцензій Нацбанком резидентам України на перерахування валютних цінностей у вигляді вступних та членських внесків до міжнародних організацій викладено в листі Нацбанку України від 24.03.99 р. № 13-211/776-2512.Зокрема, для її одержання юридичні особи — резиденти повинні подати до Департаменту валютного регулювання Нацбанку України такі документи:
1) заяву про видачу разової індивідуальної ліцензії з обгрунтуванням необхідності перерахування валютних коштів за кордон (із зазначенням суми коштів, що перераховуються, а також реквізитів іноземного банку — їх отримувача);
2) нотаріально завірені копії установчих документів заявника (статуту та установчого договору), а також свідоцтва про його державну реєстрацію;
3) довідку обслуговуючого українського банку про наявність на рахунку резидента власних коштів, достатніх для здійснення вступного та членського внесків;
4) підтвердження міжнародної організації про прийом у члени цієї організації;
5) копію рахунку, виставленого нерезидентом, про необхідність сплати членського внеску з посиланням на відповідний пункт статуту міжнародної організації, в якому це обумовлено;
6) копію рішення Вищого органу управління резидента (згідно зі статутом) про вступ до міжнародної організації;
7) копію рішення Вищого органу управління резидента про перерахування членських внесків до міжнародної організації в поточному році.
Документи, що подаються до Нацбанку, повинні бути нотаріально завірені та перекладені українською мовою (переклад має бути завірено органом або особою, що має офіційний дозвіл на здійснення перекладів).
Перерахування валютних цінностей у вигляді вступних та членських внесків без ліцензії Нацбанку України тягне за собою відповідаль-ність, передбачену п. 2 ст. 16 Декрету, шляхом накладання на резидента України штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку України на день здійснення таких операцій.Застосування штрафних санкцій здійснюється податковими органами згідно з пп. 2.1 п. 2. Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.99 р. № 542 та зареєстрованого в Мін’юсті України 19.10.99 р. за № 712/4005.

7 Між резидентами України укладено договір комісії, в якому передбачено, що за надані послуги з реалізації майна комітента покупцю-нерезиденту комісіонер отримує винагороду у визначеному в договорі розмірі в іноземній валюті та отримує індивідуальну ліцензію НБУ із зазначенням суми винагороди.Якщо комісіонер укладе угоду з нере-зидентом на умовах, вигідніших, ніж ті, які було зазначено в договорі комісії та отриманій ліцензії НБУ, то чи застосовуються до комісіонера санк-ції, передбачені ст. 16 Декрету Ка-бінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в разі отримання вина-городи у більших розмірах, ніж передбачено в отриманій індивідуальній ліцензії НБУ?

Згідно зі статтями 406, 408 Цивільного кодексу України після виконання доручення комісіонер вправі одержати від комітента винагороду, отримати відшкодування витраченої ним після виконання доручення суми і, якщо він прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою, за цю поруку одержати від комітента окрему винагороду.Утримання комісіонером-резидентом зазначеної винагороди в іноземній валюті і виручки в іноземній валюті, що надійшла на його поточні валютні рахунки від нерезидента як оплата за експортовані товари і яка підлягає перерахуванню комітенту-резиденту, за дорученням якого було здійснено продаж зазначених товарів (робіт, послуг), є розрахунком комітента з комісіонером за надані останнім послуги, виконані роботи з реалізації товарів.Зважаючи на те, що операція утримання комісіонером зазначеної винагороди в іноземній валюті є поточною торговельною операцією, яка включає ознаки валютної, а також те, що комісіонер набуває право власності на цю іноземну валюту, яка отримана ним як платіж (комісійна винагорода) за надані послуги і використовується в цьому разі як засіб платежу, проведення цієї операції потребує одержання ліцензії відповідно до пп. «г» п. 4 ст. 5 Декрету.Отже, в разі отримання комісіонером винагороди від комітента у більших розмірах, ніж передбачено в договорі та відповідно в отриманій ним індивідуальній ліцензії НБУ на право здійснення розрахунків в іноземній валюті, учасники договору несуть відповідальність згідно з вимогами ст. 16 Декрету.

Відповіді підготовлено за сприяння першого заступника начальника
Головного управління податкового аудиту та валютного контролю ДПА України
Любові ПІДГОРОДЕЦЬКОЇ

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 9 березень 2003 року