Коментар фахівця
За ініціативою ДПА України внесено пропозицію скоротити податкову звітність
— відмінити ф. № 2. Це нововведення торкнеться 13—15 млн. громадян,
які отримують доходи не за місцем основної роботи.
20.02.2003 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 551-IV
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»
(за текстом — Закон № 551-IV), який набрав чинності з дня його опублікування,
тобто з 21.03.2003 р. (газета «Урядовий кур’єр» № 53 від 21.03.2003
р.).
Законом № 551-IV внесено зміни до Декрету Кабінету Міністрів України
від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та до Закону
України від 22.12.94 р. № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб
— платників податків та інших обов’язкових платежів».
З прийняттям наведеного Закону усуваються розбіжності між двома існуючими
формами звітності. Спрощення та впорядкування подання до податкових
органів бухгалтерської звітності, зменшення її обсягів — мета Закону
№ 551-IV.
Закон № 551-IV також передбачає внесення змін до деяких законів щодо
приведення у відповідність використовуваної економічної термінології
та визначення відповідальності платника податку за перекручення даних
у встановленій формі звітності.
Необхідність прийняття такого законодавчого акта обгрунтована об’єктивністю
сьогодення, а саме: на сьогодні всі підприємства, установи, організації
i фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять
виплати доходів громадянам не за місцем основної роботи, у тому числі
за сумісництвом, за виконання робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, зобов’язані
щомісячно надсилати до податкових органів за місцем проживання громадян
відомості про виплачені суми доходів i суми утриманого з них податку
(ф. № 2).
Водночас ті самі підприємства, установи, організації, фізичні особи
— суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства
зобов’язані подавати до державних податкових інспекцій відомості про
суми виплачених фізичним особам доходів i утриманих з них податків та
інших обов’язкових платежів (ф. № 8ДР).
До 21.03.2003 р. частиною третьою ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів
України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»
(за текстом — Декрет № 13-92) було встановлено, що підприємства, установи,
організації i фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які
провадять виплати доходів громадянам не за місцем основної роботи (служби,
навчання), зобов’язані у строки, визначені законом для місячного звітного
періоду, на який припадає виплата, надіслати до податкових органів за
місцем проживання громадян відомості, за встановленою ГДПІ України формою,
про виплачені суми доходів i суми утриманого з них податку.
Форму подання таких відомостей встановлено наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12 «Про затвердження Інструкції «Про прибутковий податок
з громадян» як ф. № 2 («Про суму виплаченого доходу i утриманого податку
у _____ році не за місцем основної роботи, в т. ч. за сумісництвом та
цивільно-правовими договорами», додаток № 2 до Інструкції про прибутковий
податок з громадян).
Тобто ще до прийняття Закону України від 22.12.94 р. № 320/94-ВР «Про
Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових
платежів» (за текстом — Закон № 320/94-ВР) чинним законодавством, а
саме Декретом № 13-92, було визначено i введено у практику подання бухгалтерської
звітності до податкових органів подання відомостей про виплачені суми
доходів i суми утриманих з них податків за ф. № 2.
Норми ст. 9 Закону № 320/94-ВР зобов’язують керівників та посадових
осіб підприємств, установ, організацій усіх форм власності, включаючи
Нацбанк України та його установи, комерційних банків, інших фінансово-кредитних
установ, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності
відповідно до чинного законодавства подавати до державних податкових
інспекцій відомості про суми виплачених фізичним особам доходів i утриманих
з них податків та інших обов’язкових платежів. Форму подання таких відомостей
встановлено відповідним наказом ДПА України від 30.12.97 р. № 473 «Про
затвердження форми довідки «Про суми виплачених доходів i утриманих
з них податків та інших обов’язкових платежів фізичних осіб юридичними
особами усіх форм власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької
діяльності» (ф. № 8ДР); Порядку заповнення та подання юридичними особами
усіх форм власності i фізичними особами — суб’єктами підприємницької
діяльності довідки ф. № 8ДР».
Порівняльна таблиця форм звітності, які діяли до 21.03.2003 р. щодо
окремого платника податку — фізичної особи:
| Форма № 2 |
Форма № 8ДР |
| 1. Ідентифікаційний номер фізичної особи |
1. Ідентифікаційний номер фізичної особи |
| 2. П. І. Б. |
|
| 3. Адреса постійного місця проживання |
|
| 4. Сума нарахованого доходу за місяць |
|
| 5. Сума утриманого податку |
2. Сума утриманого податку |
| 6. Сума виплаченого доходу, дата виплати |
3. Сума виплаченого доходу |
| 7. Вид роботи (послуги), за що зроблено виплату |
4. Ознака доходу |
| 8. Додаткові відомості |
5. Дата (прийняття на роботу / звільнення з роботи) |
| |
6. Ознака пільги щодо прибуткового податку |
Розбіжність між двома існуючими формами звітності, які
подавалися роботодавцями до податкових органів, полягає
у показниках «Сума нарахованого доходу за місяць», «Адреса
постійного місця проживання», «П. I. Б.».
У 1992 — 1993 рр., коли вводилася ф. № 2, заборгованість
із заробітної плати ще не була настільки поширеним явищем,
i суми виплаченої заробітної плати після утримання податку
дорівнювали розміру її нарахування. Виходячи з цього
до ф. № 2 було введено показник «Сума нарахованого доходу»,
який за своєю суттю відображав суми доходів, що були
нараховані та виплачені громадянам як доходи не за місцем
основної роботи.
У 1998 р., коли вводилася ф. № 8ДР, проблема розбіжностей
між нарахованими та виплаченими доходами (заробітною
платою) прийняла більш загострені форми. З метою її
розв’язання, а також з метою проведення точних розрахунків
прибуткового податку та річних перерахунків податку
внесено зміни до ф. № 2, які стосувалися введення показника
«Сума виплаченого доходу».
Розбіжності між двома існуючими формами мають принципове
значення, оскільки стосуються строків подання (ф. №
2 подають щомісяця, а ф. № 8ДР — щокварталу) та показника
«Сума нарахованого доходу» i потребують негайного врегулювання
шляхом впорядкування показників діючих форм звітності
та строків їх подання до податкових органів.
Довідково:
У 2001 р. до податкових інспекцій надійшло близько 15
млн. примірників ф. № 2.
Зменшення витрат окремого суб’єкта підприємницької діяльності
(роботодавця) на обрахування та заповнення звітності,
поштових витрат, а також витрат на оброблення та надіслання
звітності до податкового органу. За розрахунками, загальна
вартість лише поштових витрат суб’єктів підприємництва
на надіслання рекомендованими листами до податкових
органів ф. № 2 становить близько 10,0 млн. грн. на
рік.
Відповідно зменшаться витрати, пов’язані із прийманням,
обробленням, систематизацією, збереженням цієї інформації
у податкових органах.
Реалізація Закону № 551-IV не потребує додаткових матеріальних
витрат, він зніме напругу у роботі суб’єктів підприємницької
діяльності та поліпшить умови роботи значному колу працівників
економічних підрозділів та фізичним особам — суб’єктам
підприємницької діяльності.
Найближчим часом буде затверджено єдину форму подання
відомостей про нараховані та виплачені суми доходів
i суми утриманих з них податків (удосконалена ф. № 8ДР).