20 березня 2003 р. Президент України
підписав прийнятий Верховною Радою України Закон України
«Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України
«Про місцеві податки i збори» (опубліковано в «Урядовому
кур’єрі» 12.04.2003 р.), суть якого полягає в тому,
що з переліку місцевих податків i зборів вилучено готельний
збір. Прокоментувати ці зміни ми попросили народних
депутатів — фахівців, безпосередньо причетних до підготовки
й ухвалення Закону.
Народний депутат України Олег НЕМИРОВСЬКИЙ, який
ініціював роботу із правового врегулювання цієї проблеми,
зазначив, що до такого виду податків законодавці вдаються,
як правило, не від доброго життя. Пригадаймо, що урядовий
Декрет було видано в першому півріччі 1993 р., коли
ще не було достатнього досвіду у створенні й становленні
важливих державотворчих систем, у тому числі податкової.
Тож, напевне, зіграли роль й інші важливі передумови:
неврегульованість бюджетного процесу, пошук джерел наповнення
загальнодержавного та місцевих бюджетів.
З часом, коли соціально-економічна ситуація дещо поліпшилася,
урядові фахівці визнали, що готельний збір — це кабальний
місцевий податок, який ставить «на коліна» готельні
господарства.
Тобто в Законі йдеться про усунення несправедливості,
оскільки готельна діяльність, крім інших звичайних податків,
обкладалася ще й готельним збором, до того ж за високою
ставкою — до 20 відсотків. Хіба це надприбуткова галузь?
Гральний бізнес? Готельна галузь дає не більше 0,1 відсотка
загального обсягу бюджетних надходжень. А втрати становлять
мільярди гривень.
Новоприйнятий Закон дасть можливість зробити важливий
крок до відродження й розвитку екскурсійно-туристичної
галузі — важливої не лише як джерело наповнення бюджету,
а й як засіб утвердження державності та поваги європейської
й світової спільноти.
Василь ЦУШКО — перший заступник голови Комітету Верховної
Ради України з питань фінансів i банківської діяльності
нагадав, що цей документ — із тих небагатьох, які, обговоривши
напередодні, парламент наступного дня схвалив у першому
та другому читаннях, а далі й у цілому як Закон.
Законопроект про готельний збір входив до одного з невідкладних
робочих пакетів, з прийняттям яких здійснюватиметься
послідовне ухвалення окремими блоками Податкового кодексу
України. Робота за таким порядком налагоджується в Комітеті
відповідно до рішення Тимчасової спеціальної комісії
з підготовки Податкового кодексу, співголовами якої
обрано першого заступника Голови Верховної Ради Геннадія
Васильєва та першого віце-прем’єр-міністра, міністра
фінансів України Миколу Азарова.
Прийняття Закону про скасування готельного збору — лише
деталь цілеспрямованої співпраці парламентських i урядових
фахівців з податкової проблематики. Але деталь показова,
в якій проявився визначальний підхід в оподаткуванні
на найближчий час. З урахуванням завдань, задекларованих
Кабінетом Міністрів у Програмі його діяльності, проект
якої готується до розгляду пленарно, взято курс на лібералізацію
оподаткування.
Звичайно, ми забарилися зі скасуванням готельного збору:
за десять років, що минули з часу прийняття Декрету,
тенденція до поліпшення ситуації в країні посилилася.
Тепер ясно, що збір виявився для місцевих бюджетів гальмом.
Безумовно, урок для нас, законодавців та урядовців,
повчальний: необхідно грунтовно звіряти відповідність
законів реаліям сьогодення, не допускати, щоб закони
застарівали.
Народний депутат України Юрій КАРМАЗІН процитував
положення Декрету, щоб наочнішою була картина його аналізу:
ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів встановлено, що готельний
збір належить до місцевих податків i зборів. А в ст.
2 визначено, що платниками готельного збору є особи,
які проживають у готелях. Граничний розмір готельного
збору не повинен перевищувати 20 відсотків добової вартості
найманого житла (без додаткових послуг).
Як бачимо, чітко визначено граничний розмір, коло платників.
Але ж йдеться лише про готелі. Мотелі, кемпінги, інші
заклади готельного типу не згадуються, що й дало місцевим
податківцям (звичайно, на основі відповідних рішень
рад i держадміністрацій) довільно тлумачити й застосовувати
цей вид податкових нарахувань. I не тільки з готелів,
а й з інших закладів тимчасового проживання. I не одноразово
(бо саме така науково-теоретична сутність збору), а
за кожну добу. Чи не дивно в такому випадку, що збір
перетворився в податок з обігу, став, по суті, ще одним
податком на додану вартість. Якщо ж, крім всього згаданого,
взяти до уваги «технологію» справляння цього збору,
то ще наочніше виявиться його пригнічуюча роль, оскільки
незважаючи на те, що платниками збору є особи, які проживають
у готелях, сплату нарахувань i контроль за ними покладено
на готельні господарства. Це, зрозуміло, підвищує ціни,
а також створює передумови для санкцій до адміністрації
готелів як таких, що стягують i перераховують платіж.
Це один бік справи. Другий — випливає з першого — наслідки
такого дисциплінарного підходу. За останні п’ять років
кількість місць у готелях України зменшилась майже на
28 тис. (21%) i становить близько 103 тис. місць, тоді
як у 1997 р. їх було понад 131 тис. За той же період
майже на 90 (6%) стало менше готелів, а коефіцієнт їх
завантаженості знизився з 29 до 24% в цілому по Україні.
Голова підкомітету Комітету Верховної Ради України
з питань економічної політики, управління народним господарством,
власності та інвестицій, доктор економічних наук, професор
Володимир ЧЕРНЯК вважає, що багато чого в житті
доводиться робити методом спроб i помилок. Ця істина
стосується й державотворчих проблем в цілому, з якими
доводиться стикатися, i таких болючих, як бюджетно-податкові
зокрема. Тут багато значить виважений баланс державної
підтримки та господарської лібералізації. Ситуація з
готельним збором — один із доказів: перегнули палицю
собі ж на шкоду. Тим паче, що такий збір як вид податку
в світовій практиці майже не використовується. Якщо
навіть деінде i є, то, звичайно, не з такими шаленими
ставками.
Та хоч би як там було, найважливіше інше: з прийняттям
цього Закону повністю ліквідується дискримінаційна ситуація,
в якій опинилася готельна діяльність. Та й не тільки
вона, а й суміжні з нею галузі.
За розрахунками Державної туристичної адміністрації
України, з відміною готельного збору майже на 14% зменшиться
плата за проживання, що сприятиме збільшенню гостей
i туристів не менше як на 40%. А це забезпечить підвищення
доходів готельної галузі порівняно з нинішніми доходами
більш як на 98%, що становитиме 580 млн. грн. на рік.
Загальна сума податків i зборів у цьому випадку становитиме
близько 160 млн. грн., що майже на 9 млн. грн. більше,
ніж надійшло від готельної галузі в 2001 р. за умов
чинності збору.
Щодо настороженого ставлення до так званого альтернативного
чи навіть тіньового сектора готельної галузі, то не
слід робити з цього проблеми. В умовах демократичної
економіки кожен має право розпоряджатись власним приватизованим
житлом на власний розсуд. Є змога чи потреба здавати
внайми кімнату або всю квартиру — будь ласка. Пригадаймо,
що колись в Росії дуже поширеним був такий вид найму
житла, як мебльовані кімнати. Інша річ, що й тут має
діяти регуляторний механізм. I він цілком можливий,
якщо вміло скористатися засобами держреєстру фізичних
осіб, виробити певні правові норми, врахувавши відповідний
зарубіжний досвід, закласти їх у Житловий кодекс.
Звичайно, не йдеться про підприємницький аспект наймання
житла. В рамках ринкового розвитку готельної діяльності
попереду безмежний простір для бізнесової ініціативи.
Адже про мотелі, кемпінги, приміські приватні садиби
для найму житла у нас не те що діла, а й розмов замало.
Взагалі у цій ситуації вже конкретно починає проявлятися
тенденція до гнучкого балансу в державній протекціоністській
політиці, до послаблення податкових навантажень. Добре,
що саме цій ідеї надають перевагу останнім часом парламентські
й урядові фахівці, зокрема, послідовному вдосконаленню
законів про податок на прибуток підприємств та на доходи
фізичних осіб, про акцизний збір, оновленню Митного,
Господарського, Цивільного кодексів, істотному доопрацюванню
Податкового кодексу, i, звичайно ж, у концептуальних
межах відповідним рамковим законам, зокрема Бюджетному
кодексу. З урахуванням його вимог готельний збір втрачає
чинність з 1 січня 2004 року. Щоб не вдаватися до «ручного
управління» бюджетом у поточному році.