Чи можна підвищувати тарифні ставки й посадові оклади на
госпрозрахункових підприємствах, де не погашено заборгованість із
заробітної плати?
В умовах стабільного зростання заборгованості із заробітної
плати одним із дієвих заходів боротьби з цим негативним явищем
став Указ Президента України від 31.08.98 р. N 958/98 ( 958/98 )
"Про додаткові заходи щодо стримування штучного зростання
заборгованості із заробітної плати", який було видано з метою
упередження виникнення заборгованості із заробітної плати та
прискорення темпів погашення наявної заборгованості, що утворилася
в суб'єктів господарювання. Цей Указ набрав чинності з 1 жовтня
1998 р. Ним передбачалося, що на підприємствах (в установах,
організаціях) усіх форм власності, що мали заборгованість із
заробітної плати, тарифні ставки (оклади, посадові оклади), раніше
встановлені розміри премій, доплат та надбавок не могли
підвищуватися в період до погашення заборгованості, крім випадків,
передбачених актами Кабінету Міністрів України.
З 1 січня 1999 р. було підвищено розмір мінімальної
заробітної плати. Підприємства опинилися в ситуації, коли, з
одного боку, вони мали виконати закон і підвищити заробітну плату
працівникам, оскільки мінімальна заробітна плата є державною
соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для
підприємств усіх форм власності і господарювання, з іншого - норми
Указу не дозволяли їм цього зробити.
Тоді з метою надання можливості підприємствам підвищити
заробітну плату та на виконання Указу - як один із актів Кабінету
Міністрів України для госпрозрахункових підприємств - було
затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 15.02.99 р.
N 200 ( 200-99-п ) "Про забезпечення виконання Указу Президента
України від 31 серпня 1998 року N 958/98 "Про додаткові заходи
щодо стримування штучного зростання заборгованості з заробітної
плати". Згідно з цією постановою госпрозрахункові підприємства та
організації, які мали заборгованість із заробітної плати, могли в
разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати підвищувати
тарифні ставки і посадові оклади, не допускаючи при цьому
подальшого зростання заборгованості із заробітної плати.
Свого часу це дало певні позитивні наслідки: щомісячні
прирости заборгованості із заробітної плати в різних галузях
економіки і промисловості почали відчутно знижуватися. Але з часом
використання норм цих документів призвело до штучного стримування
зростання заробітної плати працівникам навіть за ефективної роботи
підприємств. Набуло поширення таке явище, як руйнування
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці, а
зі зміною поняття мінімальної заробітної плати (ст.3 Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) в редакції Закону України
від 01.06.2000 р. N 1766-III ( 1766-14 ) "Про встановлення
мінімальної заробітної плати на 2000 рік") розміри тарифних ставок
і посадових окладів взагалі перестали переглядати в бік
підвищення.
Тому було ухвалено рішення про його скасування (Указ
Президента України від 24.09.2001 р. N 890/2001 ( 890/2001 ).
Відповідно втратила чинність і постанова Кабінету Міністрів
України від 15.02.99 р. N 200 ( 200-99-п ) "Про забезпечення
виконання Указу Президента України від 31 серпня 1998 року
N 958/98 "Про додаткові заходи щодо стримування штучного зростання
заборгованості із заробітної плати" (постанова Кабінету Міністрів
України від 13.03.2002 р. N 306 ( 306-2002-п ).
Відповідно до чинного законодавства (ст.15 Закону України
"Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), ст.97 КЗпП України ( 322-08 ),
ст.19 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) форми
і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки,
схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок,
доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних
і гарантійних виплат встановлюються госпрозрахунковими
підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням
норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та
галузевими (регіональними) угодами.
Пунктом 2.2 Розділу II "Оплата праці, підвищення рівня
доходів" Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України,
Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками
і профоб'єднаннями на 2002-2003 роки ( n0001697-02 ) передбачено
визначати ставки (оклади) працівників загальних (наскрізних)
професій і посад у галузевих угодах. При цьому мінімальні розміри
ставок (окладів) встановлюються на рівні, не нижчому від
законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати на
відповідний рік. Таким чином, у всіх галузевих та регіональних
угодах з початку 2002 р. немає мінімальної гарантії в оплаті праці
працівників, що виконують роботу, котра не потребує кваліфікації,
щодо встановлення тарифних ставок (окладів), нижчої від
законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Ця
норма відповідно до ст.5 Закону України "Про колективні договори і
угоди" ( 3356-12 ) є обов'язковою для підприємств, на які
поширюється чинність цих угод.
Статтею 14 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР )
передбачено, що норми колективного договору, які допускають оплату
праці, нижчу від норм, визначених генеральною, галузевою або
регіональною угодами, але не нижчу від державних норм і гарантій в
оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період
подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як
шість місяців.
Отже, на підприємствах і в організаціях, на які поширюються
норми галузевих або регіональних угод, не пізніше, ніж через шість
місяців з дати набрання чинності відповідною угодою, мінімальні
гарантії, передбачені цією угодою, мають бути обов'язково
встановлені. У іншому разі це є порушенням законодавства з оплати
праці, за що відповідно до ст.36 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) винні особи притягаються до дисциплінарної,
матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності
згідно з законодавством.
Для тих підприємств і організацій, на які норми генеральної,
галузевих чи регіональних угод не поширюються, обов'язковим є
виконання норм Закону України від 13.12.2001 р. N 2896-III
( 2896-14 ) "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати
на 2002 рік" з урахуванням норм ст.3 Закону України "Про оплату
праці". При цьому встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових)
співвідношень у колективних договорах або відповідних положеннях
про оплату праці також є обов'язковим.
О.УЯЗДОВСЬКА, начальник відділу управління політики оплати
праці Міністерства праці та соціальної політики України