Угода
про застосування статті VII Генеральної угоди
з тарифів і торгівлі 1994 року
(укр/рос)
Загальний вступний коментар
1. Первинною основою для митної вартості за цією Угодою є
"контрактна вартість", як це визначено в Статті 1. Статтю 1 слід
читати разом зі Статтею 8, яка передбачає, серед іншого,
коригування ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті у
випадках, коли певні конкретні елементи, які, як вважається,
формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але
не включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за
імпортовані товари. Стаття 8 також передбачає включення до
контрактної вартості певних міркувань, які можуть перейти від
покупця до продавця у формі конкретних товарів чи послуг, а не у
грошовій формі. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення
митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена
згідно з положеннями Статті 1.
2. Якщо митна вартість не може бути визначена згідно з
положеннями Статті 1, як правило, повинна відбутися процедура
консультацій між митним органом та імпортером з тією метою, щоб
визначити основу вартості згідно з положеннями Статті 2 або 3.
Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну
вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої
безпосередньо немає у митному органі в пункті ввезення. З іншого
боку, митний орган може мати інформацію про митну вартість
ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в
імпортера. Процедура консультацій між обома сторонами дозволить
обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної
конфіденційності, з метою визначення належної основи визначення
вартості для митних цілей.
3. У Статтях 5 і 6 передбачено дві підстави для визначення
митної вартості, якщо вона не може бути визначена на основі
контрактної вартості імпорту товарів або вартості ідентичних чи
подібних імпортних товарів. Згідно з параграфом 1 Статті 5 митна
вартість визначається на основі ціни, за якою товари продаються в
якості імпортних непов'язаному покупцеві в країні ввезення.
Імпортер також має право на оцінку товарів, які надалі
обробляються після імпорту, згідно з положеннями Статті 5, якщо
імпортер того вимагає. Відповідно до Статті 6 митна вартість
визначається на основі обчисленої вартості. Обидва ці методи
створюють певні труднощі, і через це імпортеру надається право,
згідно з положеннями Статті 4, вибрати порядок застосування обох
методів.
4. В Статті 7 зазначається, як визначати митну вартість у
випадках, коли вона не може бути визначена відповідно до положень
будь-якої з попередніх Статей.
Члени,
зважаючи на багатосторонні торговельні переговори;
бажаючи сприяти досягненню цілей ГАТТ 1994 ( 981_003 ) та
забезпечити додаткові вигоди для міжнародної торгівлі країн, що
розвиваються;
визнаючи важливе значення положень Статті VII ГАТТ 1994
( 981_003 ) та бажаючи виробити правила для їх застосування з тим,
щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні;
визнаючи потребу в справедливій, однорідній та нейтральній
системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає
використанню довільних або надуманих митних вартостей;
визнаючи, що основою для оцінювання товарів для митних цілей
більшою мірою має бути контрактна вартість товарів, які
оцінюються;
визнаючи, що митна вартість повинна базуватися на простих і
справедливих критеріях, сумісних з комерційною практикою, та що
процедури оцінювання повинні мати загальне застосування без
розрізнення джерел постачання;
визнаючи, що процедури оцінювання не повинні
використовуватися для боротьби з демпінгом;
цим домовляються про наступне.
ЧАСТИНА I
ПРАВИЛА МИТНОЇ ОЦІНКИ
Стаття I
1. Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю,
тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари,
якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою
відповідно до положень Статті 8 за умови, що:
(a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або
використання товарів покупцем, окрім таких обмежень, які:
(i) накладаються або вимагаються законом чи органами
державної влади в країні імпорту;
(ii) обмежують географічний район, куди ці товари можуть бути
перепродані; або
(iii) не впливають значною мірою на вартість товарів;
(b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або
міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена
відносно товарів, що оцінюються;
(c) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж,
розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо
або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене
відповідне коригування відповідно до положень Статті 8;
(d) покупець і продавець не пов'язані між собою або якщо
покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість прийнятна
для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2.
2. (a) При визначенні того, чи контрактна вартість прийнятна
для цілей параграфа 1, той факт, що покупець і продавець пов'язані
між собою в рамках змісту Статті 15, сам по собі не є підставою
вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому випадку мають
бути вивчені обставини навколо продажу і контрактна вартість має
бути прийнята за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо
в світлі інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином,
митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на
ціну, вона має повідомити свої підстави імпортеру, а імпортеру має
бути надана можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає,
це повідомлення про підстави повинно бути надане в письмовому
вигляді.
(b) При продажу між пов'язаними між собою особами контрактна
вартість приймається, а товари оцінюються відповідно до положень
параграфа 1, якщо імпортер продемонструє, що така вартість досить
наближена до однієї з наступних вартостей, і це відбувається в той
же час чи майже в той час:
(i) до контрактної вартості при продажі непов'язаним покупцям
ідентичних або подібних товарів для експорту до тієї ж країни
імпорту;
(ii) митної вартості ідентичних або подібних товарів, як це
визначено згідно з положеннями Статті 5;
(iii) митної вартості ідентичних або подібних товарів, як це
визначено згідно з положеннями Статті 6.
При застосуванні вищезгаданих тестів мають бути належним
чином враховані продемонстровані різниці в комерційних рівнях,
кількісних рівнях; елементах, перерахованих у Статті 8, та
витрати, понесені продавцем при продажі, коли продавець і покупець
не пов'язані між собою і не понесені продавцем при продажах, коли
продавець і покупець пов'язані між собою.
(c) Випробування, викладені в параграфі 2(b), мають
використовуватися за ініціативою імпортера і тільки з метою
порівняння. Не може встановлюватися замінник вартості згідно з
положеннями параграфа 2(b).
Стаття 2
1. (a) Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути
визначена згідно з положеннями Статті 1, митною вартістю є
контрактна вартість ідентичних товарів, що продаються на експорт
до тієї ж країни імпорту та експортуються в той же час (або
близько до нього), що і товари, які оцінюються.
(b) При застосуванні цієї Статті для визначення митної
вартості товарів, що оцінюються, повинна використовуватися
контрактна вартість ідентичних товарів при їх продажі на тому ж
комерційному рівні та майже в такій же кількості. Якщо такого
продажу не виявлено, використовується контрактна вартість
ідентичних товарів, що продаються на іншому комерційному рівні
та/або в інших кількостях, скоригована з урахуванням різниць, які
можна віднести на рахунок комерційного рівня та/або кількості, за
умови, що такі коригування можуть робитися на основі
продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість
та точність коригування незалежно від того, чи це коригування веде
до підвищення чи до зниження вартості.
2. Коли кошти та витрати, про які згадується в параграфі 2
Статті 8, включаються у контрактну вартість, робиться коригування
для врахування значних різниць у таких коштах та витратах між
імпортними товарами та згаданими ідентичними товарами, що
виникають із різниць у відстанях і способах транспортування.
3. Якщо при застосуванні цієї Статті виявляється більш ніж
одна контрактна вартість ідентичних товарів, для визначення митної
вартості імпортних товарів використовується найменша така
вартість.
Стаття 3
1. (a) Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути
визначена згідно з положеннями Статей 1 та 2, митна вартість є
контрактною вартістю подібних товарів, що йдуть на експорт до тієї
ж країни імпорту та експортуються в той же час (або близько до
нього), що і товари, які оцінюються.
(b) При застосуванні цієї Статті для визначення митної
вартості товарів, що оцінюються, повинна використовуватися
контрактна вартість подібних товарів при їх продажі на тому ж
комерційному рівні та майже в такій же кількості. Якщо такого
продажу не виявлено, використовується контрактна вартість подібних
товарів, що продаються на іншому комерційному рівні та/або в інших
кількостях, скоригована з урахуванням різниць, які можна віднести
на рахунок комерційного рівня та/або кількості, за умови, що такі
коригування можуть робитися на основі продемонстрованих доказів,
які чітко встановлюють обґрунтованість та точність коригування
незалежно від того, чи це коригування веде до підвищення, чи до
зниження вартості.
2. Коли кошти та витрати, про які згадується в параграфі 2
Статті 8, включаються у контрактну вартість, робиться коригування
для врахування значних різниць у таких коштах та витратах між
імпортними товарами та згаданими подібними товарами, що виникають
із різниць у відстанях та способах транспортування.
3. Якщо при застосуванні цієї Статті виявляється більш ніж
одна контрактна вартість подібних товарів, для визначення митної
вартості імпортних товарів використовується найменша така
вартість.
Стаття 4
Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена
згідно з положеннями Статей 1, 2, 3, то митна вартість
визначається згідно з положеннями Статті 5, або якщо митна
вартість не може бути визначена згідно з цією Статтею - то згідно
з положеннями Статті 6, за винятком того, що на вимогу імпортера
порядок застосування Статей 5 і 6 буде зворотнім.
Стаття 5
1. (a) Якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні
товари продаються в країні імпорту в якості імпортних, митна
вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї Статті
базується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або
ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються у
найбільшій сукупній кількості в той час або приблизно в той час,
коли відбувається імпорт товарів, що оцінюється, особам, які не
пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, при
дотриманні вимог відрахування нижченаведеного:
(i) чи то комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату
яких отримана згода, чи то надбавок до ціни, які, як правило,
робляться для отримання прибутку та покриття загальних витрат у
зв'язку з продажем у такій країні імпортних товарів того ж класу
або виду;
(ii) звичайних витрат на транспорт та страхування і
пов'язаних з цим витрат у країні імпорту;
(iii) де це доречно, коштів та витрат, про які згадується в
параграфі 2 Статті 8;
(iv) мита та інші національні податки, що підлягають сплаті в
країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.
(b) Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні
імпортні товари не продаються в час ввезення або приблизно в час
ввезення товарів, що оцінюються, то митна вартість, яка в інших
випадках підпадає під положення параграфа 1(а), ґрунтується на
одиниці товару, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні
імпортні товари продаються в країні імпорту в якості імпортних на
найбільш ранню дату після імпорту товарів, що оцінюються, але до
закінчення 90 днів після такого імпорту.
2. Якщо ні імпортні товари, ні ідентичні або подібні імпортні
товари не продаються в країні імпорту в якості імпортних, то, якщо
того вимагає імпортер, митна вартість ґрунтується на одиниці ціни
товару, за якою імпортні товари після подальшої обробки продаються
в найбільшій сукупній кількості особам в країні імпорту, які не
пов'язані з особами, у яких вони купують такі товари, і при цьому
робиться відповідна поправка на вартість, додану такою обробкою,
та вирахування, передбачені в параграфі 1(а).
Стаття 6
1. Митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї
Статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість
складається із суми:
(a) кошту або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої
обробки, застосованої при виробництві імпортних товарів;
(b) прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка
здебільшого відображається при продажі товарів того ж класу або
виду, як і товари, що оцінюються, і виготовляються виробниками у
країні експорту для експорту до країни імпорту;
(c) кошту або вартості всіх інших витрат, необхідних для
відображення варіанта оцінювання, вибраного країною-Членом згідно
з параграфом 2 Статті 8.
2. Жоден член СОТ не може вимагати або примушувати будь-яку
особу, яка не є його резидентом, надавати для вивчення або
дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів
для цілей визначення обчисленої вартості. Однак інформація, надана
виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з
положеннями цієї Статті, може бути перевірена в іншій країні
органами влади країни імпорту за згодою виробника і за умови, що
вони повідомлять достатньою мірою заздалегідь уряд країни, про яку
йдеться, а остання не заперечуватиме проти розслідування.
Стаття 7
1. Якщо митна вартість імпортних товарів не може бути
визначена згідно з положеннями Статей 1-6 включно, то митна
вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних
із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII
ГАТТ 1994 ( 981_003 ) та на основі даних, наявних у країні
імпорту.
2. Митна вартість не визначається згідно з положеннями цієї
Статті на підставі:
(a) продажної ціни в країні імпорту тих товарів, що вироблені
в такій країні;
(b) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої
з двох альтернативних вартостей;
(c) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
(d) вартості виробництва, окрім обчислених вартостей, які
були визначені для ідентичних або подібних товарів відповідно до
положень Статті 6;
(e) ціни товарів для експорту в іншу країну, а не в країну
імпорту;
(f) мінімальної митної вартості;
(g) довільних чи фіктивних вартостей.
3. Якщо імпортер цього вимагає, то він має бути
поінформований письмово про митну вартість, визначену згідно з
положеннями цієї Статті, та про метод, використаний для визначення
такої вартості.
Стаття 8
1. При визначенні митної вартості згідно з положеннями
Статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за
імпортні товари, додається:
(a) нижченаведене, якщо це понесено покупцем але не включено
до ціни, фактично сплаченої за товари або яка підлягає сплаті:
(i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком
комісійних за покупку;
(ii) вартості контейнерів, які для митних цілей вважаються
єдиним цілим із зазначеними товарами;
(iii) вартості упаковки (чи то за оплату праці, чи
матеріалів);
(b) вартість, розподілена належним чином, нижченаведених
товарів та послуг, коли вони поставляються прямо або
опосередковано покупцем безкоштовно або за зниженими цінами для
використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт
імпортних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що
фактично сплачена або підлягає сплаті:
(i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що
включені до імпортних товарів;
(ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, що
використовуються при виробництві імпортних товарів;
(iii) матеріали, що використовуються при виробництві
імпортних товарів;
(iv) технічні, науководослідні, художні, дизайнерські роботи
та плани і креслення, виготовлені в іншому місці, а не в країні
імпортера та необхідні для виробництва імпортних товарів;
(c) роялті та ліцензійні платежі, пов'язані з товарами, що
оцінюються, які покупець мусить сплачувати прямо чи
опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо
такі роялті та платежі не включаються до ціни, що фактично
сплачена чи підлягає сплаті;
(d) вартість будь-якої частини виручки від будь-якого
подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних
товарів, яка переноситься прямо або опосередковано на продавця.
2. При формуванні своєї законодавчої бази кожен Член надає
для включення до митної вартості або для виключення з неї, цілком
або частково, нижченаведене:
(a) вартість транспортування імпортних товарів до порту або
місця ввезення;
(b) витрати на завантаження, розвантаження та обробку,
пов'язані з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця
ввезення;
(c) вартість страхування.
3. Додатки до фактично сплаченої ціни або ціни, що підлягає
сплаті згідно з цією Статтею, робляться лише на основі об'єктивних
даних та таких, що піддаються обчисленню.
4. При визначенні митної вартості до ціни, фактично сплаченої
або яка підлягає сплаті, не робляться ніякі додатки, окрім тих, що
передбачені у цій Статті.
Стаття 9
1. Якщо для визначення митної вартості необхідна конвертація
валюти, то обмінний курс, який має використовуватися, має бути
курсом, який належним чином опублікований компетентними органами
влади відповідної країни ввезення, і має відображати, наскільки це
можливо, відносно періоду, що охоплюється кожним таким
опублікованим документом, поточну вартість такої валюти в
комерційних операціях у валюті країни ввезення.
2. Використовуваний обмінний курс повинен бути таким, що діє
на момент експорту або імпорту, як його визначає кожен Член СОТ.
Стаття 10
Уся інформація, яка за своєю природою конфіденційна або
надається на конфіденційній основі для цілей обчислення митної
вартості, має вважатися суворо конфіденційною відповідними
органами влади, яким не розкривають її без конкретного дозволу
особи чи уряду, котрий надає таку інформацію, за винятком того, що
може вимагатися її розкриття у зв'язку з судовим розглядом.
Стаття 11
1. Законодавство кожного Члена СОТ повинно передбачати щодо
визначення митної вартості право на апеляцію, без накладення
штрафу, з боку імпортера або будь-якої іншої особи, що несе
відповідальність за сплату мита.
2. Початкове право апеляції без накладення штрафу може бути
надано органові влади, що діє в рамках митної адміністрації, або
незалежному органові, однак законодавство кожного Члена СОТ має
передбачати право апеляції до органу судової влади без накладення
штрафу.
3. Повідомлення про рішення, прийняте щодо апеляції,
передається позивачу, а причини такого рішення надаються в
письмовому вигляді. Особа, що подала апеляцію, також має бути
поінформована про будь-які права на подальшу апеляцію.
Стаття 12
Закони, нормативні документи, судові рішення та
адміністративні постанови загального застосування, які надають
чинності цій Угоді, публікуються згідно з Статтею X ГАТТ 1994
( 981_003 ) відповідною країною-імпортером.
Стаття 13
Якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів
виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної
вартості, імпортер товарів все ж повинен бути в змозі вилучити їх
з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню
гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого
відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке
може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного Члена
повинно передбачити положення для таких обставин.
Стаття 14
Примітки Додатка I до цієї Угоди становлять невід'ємну
частину цієї Угоди, Статті цієї Угоди повинні читатися та
застосовуватися у зв'язку з їхніми відповідними примітками.
Додатки II та III також становлять невід'ємну частину цієї Угоди.
Стаття 15
1. У цій Угоді:
(a) "митна вартість імпортних товарів" означає вартість
товарів для цілей стягнення адвалорних мит на імпортні товари;
(b) "країна ввезення" означає країну або митну територію
ввезення;
(c) "вироблений" включає вирощений, виготовлений та
видобутий.
2. У цій Угоді:
(a) "ідентичні товари" означає товари, які є однаковими в
усіх відношеннях, включаючи фізичні характеристики, якість та
репутацію. Невеликі розбіжності в зовнішньому вигляді не
заважатимуть товарам, які в інших випадках відповідають цьому
визначенню, вважатися ідентичними;
(b) "подібні товари" означає товари, які хоча й не однакові в
усіх відношеннях, мають подібні характеристики та подібні складові
матеріали, що дозволяють їм виконувати однакові функції та бути
взаємозамінними в комерційному плані. Якість товарів, їхня
репутація та існування товарного знаку включаються до факторів,
які підлягають розгляду при визначенні того, чи товари є
подібними;
(c) терміни "ідентичні товари" та "подібні товари" не
включають у залежності від обставин ті товари, які включають або
відображають технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські
роботи, а також плани та креслення, для яких не робиться
коригування згідно з параграфом 1(b)(iv) Статті 8, оскільки такі
елементи були додані в країні ввезення;
(d) товари не повинні вважатися "ідентичними товарами" або
"подібними товарами", якщо вони не вироблені в тій же країні, як і
товари, що оцінюються;
(e) товари, вироблені іншою особою, беруться до уваги лише
тоді, коли не існує, в залежності від обставин, ідентичних або
подібних товарів, вироблених тією ж особою, що і товари, які
оцінюються.
3. У цій Угоді "товари одного класу або виду" означає товари,
які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються
конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають
ідентичні або подібні товари.
4. Для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між
собою тільки тоді, коли:
(a) вони є посадовими особами або директорами підприємств
один у одного;
(b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;
(c) вони є роботодавцем і службовцем;
(d) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює
або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право
голосу, або акцій обох з них;
(e) один з них прямо або опосередковано контролює іншого;
(f) обидва прямо або опосередковано контролюються третьою
особою;
(g) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю
особу;
(h) вони є членами однієї й тієї ж сім'ї.
5. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином,
що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи
одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося,
вважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають
під критерії параграфа 4.
Стаття 16
За письмовою вимогою імпортер має право на письмове пояснення
стосовно того, як митною адміністрацією країни ввезення було
визначено митну вартість товарів імпортера.
Стаття 17
Ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися так, що обмежує або
ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в
істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації,
поданої для цілей митного оцінювання.
ЧАСТИНА II
АДМІНІСТРАЦІЯ, КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ВРЕГУЛЮВАННЯ СУПЕРЕЧОК
Стаття 18
Установи
1. Цим створюється Комітет із митного оцінювання (який у цій
Угоді іменується як "Комітет"), що складається з представників
кожного Члена СОТ. Комітет обирає власного голову і, як правило,
засідає раз на рік, або, інакше, як передбачається відповідними
положеннями цієї Угоди, з метою надання Членам можливості
проводити консультації у справах, що стосуються управління
системою митного оцінювання з боку будь-якого Члена, оскільки це
може справити вплив на дію цієї Угоди або досягнення її цілей та
виконання інших обов'язків, які можуть бути надані йому Членами
СОТ. Секретаріат СОТ діє у ролі секретаріату Комітету.
2. Створюється Технічний комітет із митного оцінювання (який
у цій Угоді іменується як "Технічний комітет") під егідою Ради з
митного співробітництва (яка у цій Угоді іменується як "ЦЦЦ"), яка
виконує обов'язки, описані в Додатку II до цієї Угоди, та діє
відповідно до правил процедури, що містяться в ньому.
Стаття 19
Консультації та врегулювання суперечок
1. Якщо тут не передбачено інше, Домовленість про
врегулювання суперечок ( 981_019 ) застосовується до консультацій
та врегулювання суперечок за цією Угодою.
2. Якщо будь-який Член СОТ вважає, що будь-яка вигода, прямо
або опосередковано належна йому, зводиться до нуля або їй
завдається шкода чи досягненню будь-якої мети цієї Угоди
ставляться перешкоди в результаті дій іншого Члена або інших
Членів, він може з метою досягнення взаємно задовільного вирішення
цього питання вимагати консультацій з відповідним Членом або
Членами. Кожний Член повинен доброзичливо ставитися до будь-якої
вимоги до іншого Члена щодо консультацій.
3. Технічний комітет на вимогу надає поради і допомогу
Членам, що проводять консультації.
4. На вимогу сторони суперечки або зі своєї власної
ініціативи група експертів, створена для розгляду суперечки, яка
стосується положень цієї Угоди, може вимагати від Технічного
комітету провести вивчення будь-яких питань, що вимагають
технічного розгляду. Група експертів визначає технічне завдання
Технічного комітету стосовно конкретної суперечки та встановлює
часові рамки для одержання звіту Технічного комітету. У випадку,
якщо Технічний комітет не в змозі досягти консенсусу у справі,
переданій йому відповідно до цього параграфу, група експертів
надає сторонам суперечки можливість представити свої погляди на
дану справу цій групі експертів.
5. Конфіденційна інформація, надана групі експертів, не
розкривається без офіційного дозволу особи, установи або органу
влади, що надав таку інформацію. Якщо на таку інформацію до групи
експертів надходить запит, проте на розкриття такої інформації
групою експертів немає дозволу, надається неконфіденційне резюме
такої інформації, на яке дає дозвіл особа, установа або орган
влади, що надав цю інформацію.
ЧАСТИНА III
ОСОБЛИВИЙ ТА ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ РЕЖИМ
Стаття 20
1. Члени СОТ - країни, що розвиваються, які не є Сторонами
Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і
торгівлі, укладеної 12 квітня 1979 року, можуть відкласти
застосування положень цієї Угоди на період, який не перевищує
5 років з дати набрання чинності Угодою про заснування СОТ
( 995_342 ) для таких Членів. Члени СОТ - країни, що розвиваються,
які вирішили відкласти застосування цієї Угоди, відповідним чином
повідомляють Генерального директора СОТ.
2. На доповнення до параграфа 1 Члени СОТ - країни, що
розвиваються, які не є Членами Угоди про застосування Статті VII
Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, укладеної
12 квітня 1979 року, можуть відкласти застосування параграфа
2(b)(iii) Статті 1 та Статті 6 на період, який не перевищує трьох
років, після застосування ними всіх інших положень цієї Угоди.
Члени СОТ - країни, що розвиваються, які вирішили відкласти
застосування положень, зазначених у цьому параграфі, відповідним
чином повідомляють Генерального директора СОТ.
3. Члени СОТ - розвинені країни надають на взаємно узгоджених
умовах технічну допомогу Членам СОТ - країнам, що розвиваються,
які її просять. На цій основі розвинені країни - Члени СОТ
складають програми технічної допомоги, які, окрім усього, можуть
включати підготовку персоналу, надання допомоги в підготовці
імплементаційних заходів, доступ до джерел інформації щодо
методики митного оцінювання та консультації стосовно застосування
положень цієї Угоди.
ЧАСТИНА IV
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 21
Застереження
Застереження відносно будь-яких положень цієї Угоди не можуть
вноситися без згоди інших Членів СОТ.
Стаття 22
Національне законодавство
1. Кожен Член СОТ забезпечує не пізніше дати застосування для
нього положень цієї Угоди відповідність своїх законів, нормативних
документів та адміністративних процедур положенням цієї Угоди.
2. Кожен Член СОТ інформує Комітет про будь-які зміни у своїх
законах та нормативних документах, що стосуються цієї Угоди, та у
застосуванні таких законів і нормативних документів.
Стаття 23
Перегляд
Комітет щороку переглядає виконання та дію цієї Угоди, беручи
до уваги її цілі. Комітет щороку інформує Раду з торгівлі товарами
про події, що сталися протягом періоду, який охоплюється такими
оглядами.
Стаття 24
Секретаріат
Ця Угода обслуговується Секретаріатом СОТ, за винятком тих
обов'язків, які конкретно передані Технічному комітету, що буде
обслуговуватися Секретаріатом ЦЦЦ.
ДОДАТОК I
ТЛУМАЧНІ ПРИМІТКИ
Загальна примітка
Послідовне застосування методів оцінювання
1. Статті від 1 до 7 визначають, яким чином згідно з
положеннями цієї Угоди має визначатися митна вартість імпортних
товарів. Методи оцінювання викладені в послідовному порядку щодо
їх застосування. Первинний метод митного оцінювання визначений у
Статті 1, і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до
положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.
2. Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до
положень Статті 1, вона має бути визначена шляхом послідовного
використання наступних Статей до першої такої Статті, згідно з
якою митна вартість може бути визначена. За винятком того, як
передбачено в Статті 4, лише тоді, коли митна вартість не може
бути визначена згідно з положеннями конкретної Статті, то можуть
використовуватися положення наступної Статті в порядку
послідовності.
3. Якщо імпортер не вимагає, щоб порядок Статей 5 і 6 не був
зворотнім, то слід притримуватися звичайного порядку
послідовності. Якщо імпортер цього таки вимагає, але потім
виявляється неможливим визначити митну вартість згідно з
положеннями Статті 6, то митна вартість повинна визначатися
відповідно до положень Статті 5, якщо вона може бути таким чином
визначена.
4. Якщо митна вартість не може бути визначена згідно з
положеннями Статей від 1 до 6, вона повинна визначатися згідно з
положеннями Статті 7.
Використання загальновизнаних принципів
бухгалтерського обліку
1. Термін "загальновизнані принципи бухгалтерського обліку"
відноситься до визнаного консенсусу або суттєвої авторитетної
підтримки в межах країни у конкретний момент стосовно того, які
економічні ресурси та зобов'язання повинні обліковуватися як
активи та пасиви, які зміни в активах та пасивах повинні
обліковуватися, яким чином мають вимірюватися активи і пасиви та
зміни в них, яка інформація повинна розкриватися і яким чином вона
повинна розкриватися і які слід готувати фінансові звіти. Ці
стандарти можуть бути як широкими орієнтирами загального
застосування, так і детальними практичними методами та
процедурами.
2. Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного Члена СОТ
використовує інформацію, підготовлену у спосіб, сумісний із
загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які
є доречними для відповідної Статті. Наприклад, визначення
звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень
Статті 5 буде виконуватися з використанням інформації,
підготовленої у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами
бухгалтерського обліку країни ввезення. З іншого боку, визначення
звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень
Статті 6 виконуватиметься з використанням інформації,
підготовленої у спосіб, сумісний з загальновизнаними принципами
бухгалтерського обліку країни виробництва. Як ще один приклад,
визначення елемента, передбаченого параграфом 1(b)(ii) Статті 8,
доданого в країні ввезення, буде здійснюватися з використанням
інформації у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами
бухгалтерського обліку цієї країни.
Примітка до Статті 1
Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті
1. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, - це
загальний платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем
продавцеві імпортних товарів або на його користь. Платіж не
обов'язково повинен набувати форми переказу грошей. Платіж може
бути здійснений шляхом акредитиву або оборотних документів. Платіж
може бути здійснений прямо або опосередковано. Прикладом
опосередкованого платежу буде врегулювання покупцем повністю або
частково боргу, який має бути сплачений продавцем.
2. Діяльність, яка здійснюється покупцем за власний кошт
покупця, окрім тої, для якої в Статті 8 передбачається
коригування, не вважається опосередкованим платежем продавцеві,
хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином,
вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично
сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості.
3. Митна вартість не включає нижченаведені витрати або кошти
за умови, що вони відрізняються від фактично сплаченої ціни або
такої, що підлягає сплаті, за імпортні товари:
(a) плата за будівництво, спорудження, складання, технічне
обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення
імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або
обладнання;
(b) транспортні витрати після ввезення;
(c) мита і податки країни ввезення.
4. Термін "фактично сплачена ціна або ціна, що підлягає
сплаті" відноситься до ціни за імпортні товари. Таким чином, потік
дивідендів або інших платежів від покупця до продавця, які не
відносяться до імпортних товарів, не є частиною митної вартості.
Параграф 1(a)(iii)
Серед обмежень, які не роблять неприйнятною фактично сплачену
ціну або таку, що підлягає сплаті, є обмеження, які суттєво не
впливають на вартість товарів. Прикладом таких обмежень буде
випадок, коли продавець вимагає від покупця автомобілів не
продавати чи виставляти їх до зафіксованої дати, яка становить
початок модельного року.
Параграф 1(b)
1. Якщо продаж або ціна підпадають під деяку умову або
міркування, через яке не може бути визначена вартість стосовно
товарів, що оцінюються, то вартість операції не є прийнятною для
митних цілей. Деякі приклади цього включають випадки:
(a) коли продавець встановлює ціну імпортних товарів за
умови, що покупець також купить інші товари у вказаних кількостях;
(b) коли ціна імпортних товарів залежить від ціни або цін, за
якими покупець імпортних товарів продає інші товари продавцеві
імпортних товарів;
(c) коли ціна встановлюється на основі форми платежу, яка не
стосується імпортних товарів, наприклад, якщо імпортні товари - це
напівфабрикати, які надаються продавцем за умови, що продавець
одержить конкретну кількість готової продукції.
2. Однак умови або міркування, що стосуються виробництва або
збуту імпортних товарів, не повинні вести до відкидання
контрактної вартості. Наприклад, той факт, що покупець надає
продавцеві техніку та плани, виконані в країні ввезення, не
повинен вести до відкидання контрактної вартості для цілей
Статті 1. Аналогічним чином, якщо покупець здійснює за власний
кошт, навіть за угодою з продавцем, дії, що відносяться до збуту
імпортних товарів, то вартість цих дій не є частиною митної
вартості, і такі дії не повинні вести до відкидання контрактної
вартості.
Параграф 2
1. Параграфи 2(a) і 2(b) надають різні засоби встановлення
прийнятності контрактної вартості.
2. Параграф 2(а) передбачає, що якщо покупець і продавець
пов'язані між собою, то мають бути вивчені обставини навколо
продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за
умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається
вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець
пов'язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді,
коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна
адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має
бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера.
Наприклад, може статися, що митна адміністрація раніше вже вивчала
ці відносини або вона вже може мати детальну інформацію стосовно
покупця та продавця і може уже бути впевненою внаслідок такого
вивчення інформації, що ці відносини не вплинули на ціну.
3. Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактну
вартість без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру
можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може
бути необхідною, для того щоб вивчити обставини навколо продажу. У
цьому зв'язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення
відповідних аспектів операції, включаючи спосіб, у який покупець і
продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який
була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці
відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і
продавець, хоча вони і пов'язані між собою відповідно до положень
Статті 15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби
вони не були пов'язані, це підтвердить, що відносини не вплинули
на ціну. Наприклад, якщо ціна, встановлена у спосіб, сумісний із
звичайною практикою ціноутворення галузі, що розглядається, або із
способом, у який продавець встановлює ціни для продажів покупцям,
які не пов'язані з продавцем, це підтвердить, що відносини не
вплинули на ціну. Наприклад, якщо показано, що ціна є відповідною
для забезпечення відшкодування всіх витрат плюс прибуток, який є
представницьким для загальних прибутків фірми, реалізованих за
представницький період часу (наприклад на щорічній основі) у
продажу товарів того ж класу або типу, це підтвердить, що на ціну
не було справлено впливу.
4. Параграф 2(b) надає можливість імпортеру показати, що
контрактна вартість максимально наближається до "тестувальної"
вартості, яка раніше була прийнята митною адміністрацією, а отже,
прийнятної відповідно до положень Статті 1. Якщо випробування
відповідно до параграфа 2(b) пройдено, немає необхідності вивчати
питання про вплив відповідно до параграфа 2(а). Якщо митна
адміністрація уже має достатньо інформації для того, щоб
упевнитися без подальших детальних запитів, що одне з випробувань,
передбачених у параграфі 2(b), проведено, для неї немає причин
вимагати від імпортера демонструвати те, що випробування може бути
проведено. В параграфі 2(b) термін "не пов'язані між собою
покупці" означає покупців, які не пов'язані з продавцем у
якому-небудь конкретному випадку.
Параграф 2(b)
При визначенні того, чи якась вартість "максимально
наближається" до іншої вартості, має братися до уваги ряд
факторів. Ці фактори включають характер імпортних товарів,
характер самої галузі, сезон, коли товари імпортуються, і те, чи
різниця у вартостях є комерційно значущою. Оскільки ці фактори
можуть відрізнятися в кожному випадку, то буде неможливо
застосувати однорідний стандарт, такий як фіксований процент, у
кожному випадку. Наприклад, невелика різниця у вартості у випадку,
що стосується одного типу товарів, може бути неприйнятною, в той
час, як велика різниця у випадку використання іншого типу товарів
може бути прийнятною при визначенні того, чи контрактна вартість
максимально наближається до "випробувальних" вартостей, про які
йдеться в параграфі 2(b) Статті 1.
Примітка до Статті 2
1. При застосуванні Статті 2 митна адміністрація, коли тільки
можливо, застосовує продаж ідентичних товарів на тому ж
комерційному рівні та у приблизно тих же кількостях, як і товари,
що оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, може
використовуватися продаж ідентичних товарів, який має місце за
будь-якої однієї з наступних трьох умов:
(a) продаж на тому ж комерційному рівні, проте в інших
кількостях;
(b) продаж на іншому комерційному рівні, але приблизно в тих
же кількостях;
(c) продаж на іншому комерційному рівні та в інших
кількостях.
2. Після виявлення продажу за будь-якої однієї з цих трьох
умов вносяться корективи в залежності від обставин:
(a) лише на кількісні фактори;
(b) лише на фактори комерційного рівня;
(c) як на фактори комерційного рівня, так і кількості.
3. Вираз "та/або" надає гнучкості при використанні продажу та
дозволяє внести необхідні корективи до будь-якої з трьох умов,
описаних вище.
4. Для цілей Статті 2 контрактна вартість ідентичних
імпортних товарів означає митну вартість, скориговану, як це
передбачено параграфами 1(b) та 2, яка вже прийнята згідно з
Статтею 1.
5. Умова для коригування через різні комерційні рівні або
різні кількості є такою, що таке коригування, чи то воно веде до
підвищення, чи до зниження вартості, робиться лише на основі
продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість
та точність коригувань, наприклад чинні прейскуранти, що містять
ціни, які відносяться до різних рівнів та різних кількостей.
Наприклад, якщо імпортні товари, які оцінюються, становлять партію
в 10 одиниць, а єдині ідентичні імпортні товари, для яких існує
контрактна вартість, включали продаж 500 одиниць і визнається, що
продавець надає знижки за кількість, необхідні корективи можуть
бути внесені шляхом звертання до прейскуранту виробника та
використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць.
Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кількості 10,
якщо тільки через продаж інших кількостей встановлено, що
прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об'єктивного
мірила визначення митної вартості згідно з положеннями Статті 2 не
є доречним.
Примітка до Статті 3
1. При застосуванні Статті 3 митна адміністрація, коли тільки
можливо, застосовує продаж подібних товарів на тому ж комерційному
рівні та у приблизно тих же кількостях, які і товари, що
оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, може
використовуватися продаж подібних товарів, який має місце за
однієї з наступних трьох умов:
(a) продаж на тому ж комерційному рівні, проте в інших
кількостях;
(b) продаж на іншому комерційному рівні, але приблизно в тих
же кількостях;
(c) продаж на іншому комерційному рівні та в інших
кількостях.
2. Після виявлення продажу за однієї з цих трьох умов
вносяться корективи в залежності від обставин:
(a) лише на кількісні фактори;
(b) лише на фактори комерційного рівня;
(c) як на фактори комерційного рівня, так і кількості.
3. Вираз "та/або" надає гнучкості при використанні продажу та
дозволяє внести необхідні корективи до будь-якої з трьох умов,
описаних вище.
4. Для цілей Статті 2 контрактна вартість подібних імпортних
товарів означає митну вартість, скориговану, як це передбачено
параграфами 1(b) та 2, яка вже є прийнятою згідно з Статтею 1.
5. Умова для коригування через різні комерційні рівні або
різні кількості є такою, що таке коригування, чи то воно веде до
підвищення, чи до зниження вартості, робиться лише на основі
продемонстрованих доказів, які чітко встановлюють обґрунтованість
та точність коригувань, наприклад чинні прейскуранти, що містять
ціни, які відносяться до різних рівнів та різних кількостей.
Наприклад, якщо імпортні товари, які оцінюються, становлять партію
в 10 одиниць, а єдині ідентичні імпортні товари, для яких існує
контрактна вартість, включали продаж 500 одиниць і визнається, що
продавець надає знижки за кількість, необхідні корективи можуть
бути внесені шляхом звертання до прейскуранта виробника та
використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць.
Це не вимагає того, щоб продаж повинен був бути у кількості 10,
якщо тільки через продаж інших кількостей встановлено, що
прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об'єктивного
мірила визначення митної вартості згідно з положеннями Статті 3 не
є доречним.
Примітка до Статті 5
1. Термін "ціна за одиницю, за якою ... товари продаються в
найбільшій сукупній кількості" означає ціну, за якою найбільша
кількість одиниць продається при продажі особам, не пов'язаним з
особами, від котрих вони купують такі товари на першому
комерційному рівні після ввезення, на якому відбувається такий
продаж.
2. Як приклад цього, товари продаються за прейскурантом, який
надає сприятливі ціни за одиницю на покупки, зроблені у більших
кількостях.
------------------------------------------------------------------
| Продажна |Ціна за| Кількість продажів | Загальна кількість,|
| кількість |одиницю| | продана за кожною |
| | | | ціною |
|--------------+-------+--------------------+--------------------|
|1-10 одиниць | 100 |10 продажів по | 65 |
| | |5 одиниць | |
| | |5 продажів по | |
| | |3 одиниці | |
|--------------+-------+--------------------+--------------------|
|11-25 одиниць | 95 |5 продажів по 11 | 55 |
| | |одиниць | |
|--------------+-------+--------------------+--------------------|
|понад 25 | 90 |1 продаж 30 одиниць | 80 |
|одиниць | |1 продаж 50 одиниць | |
------------------------------------------------------------------
Найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною,
дорівнює 80; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній
кількості дорівнює 90.
3. Ще один приклад: відбулося два продажі. При першому
продажі продаються 500 одиниць за ціною 95 грошових одиниць кожна.
При другому продажі продаються 400 одиниць за ціною 90 грошових
одиниць кожна. В цьому прикладі найбільшою кількістю проданих
одиниць є 500; таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній
кількості дорівнює 95.
4. Третім прикладом буде така ситуація, коли різні кількості
продаються за різними цінами.
(а) Продажі
------------------------------------------------------------------
| Продажна кількість | Ціна за одиницю |
|---------------------------------+------------------------------|
| 40 одиниць | 100 |
|---------------------------------+------------------------------|
| 30 одиниць | 90 |
|---------------------------------+------------------------------|
| 15 одиниць | 100 |
|---------------------------------+------------------------------|
| 50 одиниць | 95 |
|---------------------------------+------------------------------|
| 25 одиниць | 105 |
|---------------------------------+------------------------------|
| 35 одиниць | 90 |
|---------------------------------+------------------------------|
| 5 одиниць | 100 |
------------------------------------------------------------------
(b) Загальні показники
------------------------------------------------------------------
| Загальна продана кількість | Ціна за одиницю |
|---------------------------------------+------------------------|
| 65 | 90 |
|---------------------------------------+------------------------|
| 50 | 95 |
|---------------------------------------+------------------------|
| 60 | 100 |
|---------------------------------------+------------------------|
| 25 | 105 |
------------------------------------------------------------------
У цьому прикладі найбільша кількість одиниць, проданих за
певною ціною, становить 65; таким чином, ціна за одиницю в
найбільшій сукупній кількості дорівнює 90.
5. Будь-який продаж у країні-імпортері, як це описано в
параграфі 1 вище, особі, яка робить поставки прямо або
опосередковано, безкоштовно або за зниженою ціною, для
використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт
імпортних товарів будь-яких елементів, зазначених у параграфі 1(b)
Статті 8, не береться до уваги при встановленні ціни за одиницю
для цілей Статті 5.
6. Слід зазначити, що "прибутки та загальні витрати", про які
йшлося в параграфі 1 Статті 5, повинні братися в цілому. Цифра для
цілей цього вирахування повинна визначатися на основі інформації,
наданої імпортером або від його імені, якщо тільки цифри імпортера
не є несумісними з тими, що одержані при продажах у країні
ввезення імпортних товарів того ж класу або виду. Якщо дані
імпортера несумісні з цими цифрами, сума для прибутку та загальних
витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не
тій, що надана імпортером або від його імені.
7. "Загальні витрати" включають прямі та непрямі витрати
пов'язані із збутом зазначених товарів.
8. Місцеві податки, які підлягають сплаті з причини продажу
товарів, для яких не робиться вирахування згідно з положеннями
параграфа 1(a)(iv) Статті 5, віднімаються згідно з положеннями
параграфа 1(a)(i) Статті 5.
9. При визначенні комісійних або звичайних прибутків та
загальних витрат згідно з положеннями параграфа 1 Статті 5 питання
про те, чи певні товари є "того самого класу або виду", як і інші
товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку
посиланням на відповідні обставини. Повинні бути вивчені продажі в
країні ввезення найвужчої групи або спектру імпортних товарів того
ж класу або виду, який включає товари, що оцінюються, для яких
може бути надана необхідна інформація. Для цілей Статті 5 "товари
того ж класу або виду" включають товари, імпортовані з тієї ж
країни, що й товари, які оцінюються, а також товари, ввезені з
інших країн.
10. Для цілей параграфа 1(b) Статті 5 "найбільш ранньою
датою" є дата, до якої здійснюються продажі імпортних товарів або
ідентичних чи подібних імпортних товарів у достатній кількості для
встановлення ціни за одиницю.
11. Якщо використовується метод, викладений у параграфі 2
Статті 5, то вирахування, які робляться на вартість, додану
подальшою обробкою, ґрунтуються на об'єктивних даних і таких, що
піддаються обчисленню, які відносяться до вартості такої роботи.
Прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша
галузева практика становитиме основу для обчислень.
12. Визнається, що метод оцінювання, передбачений у
параграфі 2 Статті 5, як правило, не застосовуватиметься, якщо в
результаті подальшої обробки імпортні товари втрачають свою
ідентичність. Проте можливі випадки, коли, хоча ідентичність
імпортних товарів і втрачається, вартість, додана обробкою, може
бути точно визначена без необґрунтованих складностей. З іншого
боку, можуть також бути випадки, коли імпортні товари зберігають
свою ідентичність, але становлять настільки мізерний процент
товарів, проданих у країні ввезення, що використання цього методу
оцінювання буде невиправданим. З урахуванням вищесказаного, кожна
ситуація такого типу повинна розглядатися на підставі кожного
конкретного випадку.
Примітка до Статті 6
1. Як загальне правило, митна вартість визначається за цією
Угодою на основі інформації, наявної в країні ввезення. Проте для
визначення обчисленої вартості може бути необхідно вивчити витрати
на виробництво товарів, що оцінюються, та іншу інформацію, яку
слід одержати з-поза меж країни ввезення. Більше того, у більшості
випадків виробник товарів перебуватиме поза межами юрисдикції
органів влади країни ввезення. Використання методу обчисленої
вартості, як правило, буде обмежуватися тими випадками, коли
покупець і продавець пов'язані між собою, а виробник готовий
надати органам влади країни ввезення необхідні калькуляції
собівартості та надати засоби для будь-якої подальшої перевірки,
яка може виявитися необхідною.
2. "Кошти або вартість", про які йдеться в параграфі 1(а)
Статті 6, мають визначатися на основі інформації, що має
відношення до виробництва товарів, які оцінюються, що
поставляються виробником або від його імені. Вони повинні
базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі
рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського
обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.
3. "Кошти або вартість" включають вартість елементів,
зазначених у параграфах 1(a)(i) та 1(a)(iii) Статті 8. Вони також
включають вартість, розподілену, як це необхідно, згідно з
положеннями відповідної примітки до Статті 8, будь-якого елемента,
вказаного в параграфі 1(b) Статті 8, який був поставлений прямо
або опосередковано покупцем для використання у зв'язку з
виробництвом імпортних товарів. Вартість елементів, вказаних у
параграфі 1(b)(i) Статті 8, які застосовуються в країні ввезення,
повинна включатися тільки тоді, якщо такі елементи віднесені на
рахунок виробника. Слід розуміти, що ніякі кошти або вартість
елементів, про які йдеться в цьому параграфі, не повинні
рахуватися двічі при визначенні обчисленої вартості.
4. "Сума для прибутків та загальних витрат", про які йшлося в
параграфі 1(b) Статті 6, повинна визначатися на основі інформації,
наданої виробником або від його імені, якщо тільки цифри виробника
не є несумісними з тими, які, як правило, відображаються в
продажах товарів того ж класу або виду, як і товари, що
оцінюються, які виготовляються виробниками в країні експорту для
експорту до країни ввезення.
5. У зв'язку з цим слід зазначити, що "сума для прибутків та
загальних витрат" повинна братися в цілому. Звідси випливає, що
якщо в якому-небудь конкретному випадку цифри прибутку виробника є
низькими, а загальні витрати виробника є високими, прибутки та
загальні витрати виробника, взяті разом, все ж можуть бути
сумісними з тими, що відображаються при продажах товарів того ж
класу або виду. Така ситуація може, наприклад, бути, якби товар
викидався на ринок в країні ввезення, а виробник погодився б на
нульовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних
витрат, пов'язаних із таким випуском. Якщо виробник може показати
низький прибуток від продажів імпортних товарів через конкретні
комерційні обставини, то цифри фактичного прибутку виробника мають
братися до уваги за умови, що виробник пред'являє справжні
комерційні підстави для їх виправдання, а політика ціноутворення
виробника відображає звичайну політику ціноутворення у зазначеній
галузі промисловості. Така ситуація може виникнути, наприклад,
тоді, коли виробники були змушені тимчасово знизити ціни через
непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою
доповнення асортименту товарів, які виробляються в країні
ввезення, та погоджуються на низький прибуток для збереження
конкурентоспроможності. Якщо власні дані виробника щодо прибутків
та загальних витрат не сумісні з тими, які, як правило,
відображаються при продажах товарів того ж класу або виду, як і
товари, що оцінюються, котрі виготовляються виробниками в країні
експорту для експорту до країни ввезення, то сума прибутків та
загальних витрат може базуватися на відповідній інформації,
відмінній від тої, що надається виробником товарів або від його
імені.
6. Якщо для цілей визначення обчисленої вартості
використовується інша інформація, ніж та, що надана виробником або
від його імені, то органи влади країни-імпортера інформують
імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої
інформації, використані дані та обчислення, що базуються на таких
даних, згідно з положеннями Статті 10.
7. Термін "загальні витрати", про який ідеться в
параграфі 1(b) Статті 6, охоплює прямі та непрямі витрати на
виробництво та продаж товарів на експорт, які не включаються
згідно з параграфом 1(а) Статті 6.
8. Той факт, чи певні товари належать до "того ж класу або
виду", як і інші товари, повинен визначатися в кожному конкретному
випадку з посиланням на відповідні обставини. При визначенні
звичайних прибутків та загальних витрат відповідно до положень
Статті 6 повинні вивчатися продажі на експорт до країни ввезення
найвужчої групи або асортименту товарів, який включає товари, що
оцінюються і для якого може бути надана необхідна інформація. Для
цілей Статті 6 "товари того ж класу або виду" повинні бути з тієї
ж країни, що й товари, які оцінюються.
Примітка до Статті 7
1. Митні вартості, визначені згідно з положеннями Статті 7,
повинні щонайбільшою можливою мірою ґрунтуватися на раніше
визначених митних вартостях.
2. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі
Статтею 6, повинні бути методами, викладеними в Статтях від 1 до
6, проте обґрунтована гнучкість в застосуванні таких методів
відповідатиме цілям та положенням Статті 7.
3. Деякі приклади обгрунтованої гнучкості наведено нижче:
(a) ідентичні товари - вимога про те, що ідентичні товари
повинні експортуватися в той же час чи приблизно в той час, як і
товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; ідентичні імпортні
товари, вироблені в країні, відмінній від країни експорту товарів,
що оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть
використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які
вже визначені згідно з положеннями Статей 5 і 6;
(b) подібні товари - вимога про те, що подібні товари повинні
експортуватися в той же час чи приблизно в той час, як і товари,
що оцінюються, може тлумачитися гнучко; подібні імпортні товари,
вироблені в країні, відмінній від країни експорту товарів, що
оцінюються, можуть бути основою для митного оцінювання; можуть
використовуватися митні вартості подібних імпортних товарів, які
вже визначені згідно з положеннями Статей 5 і 6;
(c) дедуктивний метод - вимога про те, що товари
продаватимуться в "тому стані, як вони імпортуються", що міститься
в параграфі 1(а) Статті 5, може тлумачитися гнучко; вимога про
"90 днів" може застосовуватися гнучко.
Примітка до Статті 8
Параграф 1(а)(i)
Термін "комісійні за покупку" означає плату, сплачену
імпортером агенту імпортера за послугу щодо представництва
імпортера за кордоном для придбання товарів, що оцінюються.
Параграф 1(b)(ii)
1. При розподілі елементів, зазначених у параграфі 1(b)(ii)
Статті 8, стосовно імпортних товарів застосовуються два фактори -
вартість самого елемента та той спосіб, у який ця вартість має
розподілятися відносно імпортних товарів. Розподіл цих елементів
повинен здійснюватися раціональним способом відповідно до обставин
та згідно з загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.
2. Що стосується вартості елемента, то, якщо імпортер набуває
цей елемент від продавця, не пов'язаного з імпортером, за певну
ціну, вартістю цього елемента є та ціна. Якщо елемент був
вироблений імпортером або особою, пов'язаною з імпортером, його
вартістю будуть витрати на його виробництво. Якщо елемент раніше
використовувався імпортером незалежно від того, чи він купувався
чи вироблявся таким імпортером, початкова вартість покупки або
виробництва повинна бути скоригована в сторону зниження з метою
відображення його використання, для того щоб визначити вартість
цього елемента.
3. Якщо вартість елемента визначено, необхідно розподілити цю
вартість на імпортні товари. Для цього існують різноманітні
можливості. Наприклад, ця вартість може бути розподілена на першу
поставку, якщо імпортер бажає сплатити мито з усієї вартості за
один раз. Інший приклад полягає в тому, що імпортер може вимагати,
щоб вартість була розкидана на певну кількість одиниць, вироблених
до моменту першої поставки. Ще одним прикладом може бути те, коли
імпортер може вимагати, щоб вартість була розподілена на все
передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено
контракти або існують тверді зобов'язання. Метод розподілу, який
буде використовуватися, залежатиме від документації, наданої
імпортером.
4. Як ілюстрація до вищенаведеного, імпортер надає
виробникові шаблон для використання при виробництві імпортних
товарів та укладає контракт із виробником на закупівлю 10 тисяч
одиниць. На час прибуття першої поставки 1000 одиниць виробник уже
виробив 4000 одиниць. Імпортер може вимагати від митної
адміністрації розподілити вартість шаблона на 1000 одиниць,
4000 одиниць або 10 000 одиниць.
Параграф 1(b)(iv)
1. Доповнення до елементів, визначених у параграфі 1(b)(iv)
Статті 8, повинні базуватися на об'єктивних даних і таких, що
піддаються обчисленню. Для того, щоб звести до мінімуму тягар як
для імпортера, так і для митної адміністрації щодо визначення
вартостей, які мають бути додані, якщо тільки можливо, мають
використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі
комерційного обліку покупця.
2. Для тих елементів, поставлених покупцем, які були придбані
або взяті в оренду покупцем, доповненням буде вартість покупки або
оренди. Не повинні робитися доповнення для тих елементів, що
перебувають у державній власності, окрім витрат на одержання їхніх
копій.
3. Легкість, з якою може бути можливо обчислювати вартості,
що мають додаватися, залежатиме від структури конкретної фірми та
практики управління, а також від її методів бухгалтерського
обліку.
4. Наприклад, можливо, що фірма, яка імпортує різноманітні
товари з кількох країн, веде облік діяльності свого дизайнерського
центру за межами країни імпорту у такий спосіб, щоб можна було
точно показати витрати, що приписуються конкретному товару. У
таких випадках може бути відповідно зроблене пряме коригування
згідно з положеннями Статті 8.
5. В іншому випадку фірма може понести витрати на утримання
дизайнерського центру за межами країни імпорту у вигляді загальних
накладних витрат із розподілом на конкретні товари. У цьому
випадку може бути зроблене відповідне коригування згідно з
положеннями Статті 8 стосовно імпортних товарів шляхом розподілу
витрат дизайнерського центру на все виробництво, яке одержує
вигоди від дизайнерського центру, та додавання до імпорту такої
розподіленої вартості для кожної одиниці.
6. Відмінності у вищенаведених обставинах, звичайно ж,
вимагатимуть врахування різних факторів при визначенні належного
методу розподілу.
7. У випадках, коли виробництво зазначеного елемента включає
в себе ряд країн та певний період часу, це коригування повинно
бути обмежене вартістю, фактично доданою до цього елемента за
межами країни імпорту.
Параграф 1(с)
1. Роялті та ліцензійні платежі, про які йшлося в
параграфі 1(с) Статті 8, можуть, окрім усього, включати платежі,
які стосуються патентів, торгових знаків та авторських прав. Однак
витрати на право відтворення імпортних товарів у країні ввезення
не повинні додаватися до ціни, що фактично сплачена або підлягає
сплаті за імпортні товари при визначенні митної вартості.
2. Платежі, здійснені покупцем за право розподілу або
перепродажу імпортних товарів, не повинні додаватися до ціни,
фактично сплаченої або яка підлягає сплаті за імпортні товари,
якщо такі платежі не є умовою продажу на експорт імпортних товарів
до країни ввезення.
Параграф 3
Якщо не існує об'єктивних даних і таких, що піддаються
обчисленню, стосовно додатків, які вимагається робити згідно з
положеннями Статті 8, то контрактна вартість не може бути
визначена відповідно до положень Статті 1. Як ілюстрація цього,
сплачується роялті на підставі ціни при продажі до
країни-імпортера літра конкретного товару, який був імпортований у
кілограмах, а після ввезення був перетворений на розчин. Якщо
роялті частково базується на імпортних товарах, а частково на
інших факторах, які не мають нічого спільного з імпортними
товарами (наприклад, коли імпортні товари перемішуються з
вітчизняними інгредієнтами і більше не можуть бути окремо
визначені або якщо роялті не можна відрізнити від особливих
фінансових домовленостей між покупцем та продавцем), буде
недоречним намагатися зробити доповнення до роялті. Однак, якщо
сума цього роялті базується лише на імпортних товарах і легко
обчислюється, може бути зроблене доповнення до ціни, яка фактично
сплачена або підлягає сплаті.
Примітка до Статті 9
Для цілей Статті 9 "момент імпорту" може включати момент
ввезення для митних цілей.
Примітка до Статті 11
1. Стаття 11 надає імпортеру право подавати апеляцію проти
визначення оцінки, зробленої митною адміністрацією, тих товарів,
що оцінюються. Апеляція спочатку може бути подана до митної
адміністрації більш високого щабля, проте імпортер має право у
кінцевому рахунку апелювати до органів судової влади.
2. "Без накладення штрафу" означає, що імпортер не піддається
штрафу або загрозі накладення штрафу тільки через те, що імпортер
вирішив скористатися правом на апеляцію. Сплата звичайних судових
витрат на гонорар адвокату не вважається штрафом.
3. Однак ніщо в Статті 11 не заважає Членові СОТ вимагати
повного платежу обчислених мит до апеляції.
Примітка до Статті 15
Параграф 4
Для цілей Статті 15 термін "особи" включає, де це доречно,
юридичних осіб.
Параграф 4(е)
Для цілей цієї Угоди одна особа вважатиметься такою, що
контролює іншу, якщо перша у правовому або оперативному відношенні
може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.
ДОДАТОК II
ТЕХНІЧНИЙ КОМІТЕТ ІЗ МИТНОГО ОЦІНЮВАННЯ
1. Відповідно до Статті 18 цієї Угоди створюється Технічний
комітет під егідою ЦЦЦ з метою забезпечення на технічному рівні
однорідності у тлумаченні та застосуванні цієї Угоди.
2. Обов'язки Технічного комітету включають наступне:
(a) вивчення конкретних технічних проблем, що виникають при
повсякденному застосуванні системи митного оцінювання членів та
надання консультативних висновків стосовно відповідних рішень на
підставі представлених фактів;
(b) вивчення на вимогу законів, процедур та практичних
методів оцінювання у тому плані, в якому вони стосуються цієї
Угоди, та підготовка звітів про результати таких досліджень;
(c) підготовка і розповсюдження щорічних звітів щодо
технічних аспектів дії та статусу цієї Угоди;
(d) надання такої інформації та консультацій з будь-яких
справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних
цілей, як може вимагатися будь-яким Членом СОТ або Комітетом. Така
інформація та консультації можуть набувати форми консультативних
висновків, коментарів чи пояснювальних приміток;
(e) сприяння, на вимогу, наданню технічної допомоги Членам
СОТ з метою підтримки міжнародного визнання цієї Угоди;
(f) вивчення справ, які передаються йому групою експертів,
згідно зі Статтею 19 цієї Угоди; та
(g) виконання таких інших обов'язків, які Комітет може йому
доручити.
Загальні положення
3. Технічний комітет намагається завершити свою роботу щодо
конкретних справ і особливо тих, які передані йому Членами,
Комітетом або групою експертів, протягом обґрунтовано короткого
періоду часу. Як це передбачено параграфом 4 Статті 19, група
експертів встановлює конкретний період часу для одержання звіту
Технічного комітету, а Технічний комітет надає свій звіт протягом
такого періоду.
4. Технічний комітет дістає підтримку у своїй діяльності,
коли це необхідно, з боку Секретаріату ЦЦЦ.
Представництво
5. Кожний Член СОТ має право бути представленим у Технічному
комітеті. Кожний Член може висунути одного делегата та одного або
більше заступників у ролі своїх представників у Технічному
комітеті. Такий Член, представлений у Технічному комітеті таким
чином, називається в цьому Додатку "членом Технічного комітету".
Представники членів Технічного комітету можуть діставати допомогу
з боку консультантів. Секретаріат СОТ також може відвідувати такі
засідання зі статусом спостерігача.
6. Члени ЦЦЦ, які не є Членами СОТ, можуть бути представлені
на засіданнях Технічного комітету одним делегатом та одним або
більше заступниками. Такі представники відвідують засідання
Технічного комітету в ролі спостерігачів.
7. За умови згоди голови Технічного комітету Генеральний
секретар ЦЦЦ (який у цьому Додатку називається "Генеральний
секретар") може запрошувати представників урядів, які не є Членами
ні СОТ, ні членами ЦЦЦ, а також представників міжнародних,
міжурядових та торговельних організацій відвідувати засідання
Технічного комітету в ролі спостерігачів.
8. Пропозиції щодо висунення делегатів, заступників та
консультантів для участі в засіданнях Технічного комітету
вносяться Генеральному секретарю.
Засідання Технічного комітету
9. Технічний комітет засідає в міру необхідності, але
щонайменше двічі на рік. Дата кожного засідання призначається
Технічним комітетом на його попередньому засіданні. Дата засідання
може бути змінена на вимогу будь-якого члена Технічного комітету,
підтриману простою більшістю Технічного комітету, або у випадках,
що вимагають негайної уваги на вимогу Голови. Незважаючи на
речення 1 цього параграфу, Технічний комітет засідає в міру
необхідності для розгляду питань, переданих йому групою експертів
згідно з положеннями Статті 19 цієї Угоди.
10. Засідання Технічного комітету проводяться в штаб-квартирі
ЦЦЦ, якщо тільки не вирішено інше.
11. Генеральний секретар інформує всіх членів Технічного
комітету та тих осіб, що включені до нього згідно з параграфами 6
і 7, щонайменше за 30 днів про дату початку засідання Технічного
комітету, за винятком термінових випадків.
Порядок денний
12. Попередній порядок денний кожного засідання складається
Генеральним секретарем і роздається членам Технічного комітету і
тим особам, які включені відповідно до параграфів 6 і 7, принаймні
за 30 днів до початку засідання, за винятком термінових випадків.
Порядок денний містить усі пункти, включення яких схвалене
Технічним комітетом під час його попереднього засідання, всі
пункти, включені Головою за власною ініціативою та всі пункти,
включення яких вимагали Генеральний секретар, Комітет або
будь-який член Технічного комітету.
13. Технічний комітет визначає свій порядок денний при
відкритті кожного засідання. Під час засідання порядок денний може
змінюватися Технічним комітетом у будь-який момент.
Посадові особи та ведення справ
14. Технічний комітет обирає серед делегатів своїх членів,
голову та одного або кількох заступників Голови. Голова та
заступники Голови перебувають на посаді протягом періоду одного
року кожний. Голова та заступники Голови, які виходять у
відставку, мають право бути переобраними. Мандат Голови або
заступника Голови, який більше не представляє члена Технічного
комітету, автоматично припиняється.
15. Якщо Голова відсутній на будь-якому засіданні або його
частині, його веде заступник Голови. В цьому випадку останній має
ті самі повноваження та обов'язки, як і Голова.
16. Голова засідання бере участь у роботі Технічного комітету
у цій ролі, а не як представник члена Технічного комітету.
17. На додаток до здійснення інших повноважень, переданих
Голові цими правилами, Голова оголошує відкриття та закриття
кожного засідання, спрямовує дискусію, надає право виступу та,
відповідно до цих правил, контролює хід засідання. Голова також
може закликати промовця до порядку, якщо зауваження промовця не
мають відношення до справи.
18. У ході обговорення будь-якого питання делегація може
порушити процедурне питання. В такому випадку Голова негайно
виносить рішення. Якщо це рішення оскаржується, Голова виносить
його на засідання для вирішення і воно залишається чинним, якщо
тільки не відхиляється.
19. Генеральний секретар або посадові особи секретаріату ЦЦЦ,
призначені Генеральним секретарем, виконують секретарську роботу
на засіданнях Технічного комітету.
Кворум та голосування
20. Представники простої більшості членів Технічного комітету
становлять кворум.
21. Кожний член Технічного комітету має один голос. Рішення
Технічного комітету приймається більшістю, що становить принаймні
дві третини присутніх членів. Незалежно від результатів
голосування з конкретного питання Технічний комітет має право
подати повну доповідь Комітету і ЦЦЦ з цього питання із
зазначенням різних точок зору, висловлених у відповідних
обговореннях. Незважаючи на вищенаведені положення цього
параграфу, щодо справ, переданих йому групою експертів, Технічний
комітет приймає рішення консенсусом. Якщо Технічний комітет не
дійшов згоди з питання, переданого йому групою експертів,
Технічний комітет надає звіт з детальним викладом фактичної
сторони справи та зазначенням точок зору членів.
Мови та ведення записів
22. Офіційними мовами Технічного комітету є англійська,
французька та іспанська. Промови або заяви, зроблені будь-якою з
цих трьох мов, негайно перекладаються на інші офіційні мови, якщо
тільки всі делегації не домовляються не вимагати перекладу.
Промови або заяви, зроблені будь-якою іншою мовою, перекладаються
на англійську, французьку та іспанську при дотриманні тих же умов.
Але в такому випадку зацікавлена делегація надає переклад
англійською, французькою або іспанською мовою. Лише англійська,
французька та іспанська мова використовуються для офіційних
документів Технічного комітету. Пам'ятні записки та листування до
уваги Технічного комітету подаються однією з офіційних мов.
23. Технічний комітет складає звіт про всі засідання та, якщо
голова вважає це за потрібне, протокол або короткий запис
засідань. Голова або особа, призначена головою, подає звіт про
роботу Технічного комітету на кожному засідання Комітету та на
кожному засіданні ЦЦЦ.
ДОДАТОК III
1. П'ятирічна відстрочка у застосуванні положень Угоди
Членами СОТ - країнами, що розвиваються, яка передбачена
параграфом 1 Статті 20, може на практиці виявитися недостатньою
для певних Членів СОТ - країн, що розвиваються. В таких випадках
Член СОТ - країна, що розвивається, може вимагати до закінчення
періоду, зазначеного в параграфі 1 Статті 20, продовження такого
періоду, у такому розумінні, що Члени СОТ доброзичливо
поставляться до цієї вимоги, якщо зацікавлений Член СОТ - країна,
що розвивається, зможе подати вагомі причини.
2. Країни, що розвиваються, які нині оцінюють товари на
підставі офіційно встановлених мінімальних вартостей, можуть
виявити бажання зробити застереження, щоб дозволити їм зберегти
такі вартості на обмеженій та перехідній основі за умов, які
можуть бути погоджені Членами.
3. Країни, що розвиваються, які вважають, що зворотний
порядок застосування послідовного порядку на вимогу імпортера,
передбачений Статтею 4 Угоди, може створити для них реальні
труднощі, можуть висловити застереження до Статті 4 за допомогою
наступного формулювання:
"Уряд ........... зберігає за собою право передбачити, що
відповідне положення Статті 4 Угоди застосовується тільки тоді,
коли органи митної влади погоджуються з вимогою застосувати
зворотний порядок Статей 5 і 6".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження,
Члени погоджуються з ним відповідно до Статті 21 Угоди.
4. Країни, що розвиваються, можуть виявити бажання зробити
застереження стосовно параграфа 2 Статті 5 Угоди за допомогою
наступного формулювання:
"Уряд .......... зберігає за собою право передбачити, що
параграф 2 Статті 5 Угоди застосовується згідно з положеннями
відповідної примітки до нього незалежно від того, чи імпортер
цього бажає".
Якщо країни, що розвиваються, роблять таке застереження,
Члени погоджуються з ним відповідно до Статті 21 Угоди.
5. Деякі країни, що розвиваються, можуть відчувати проблеми у
застосуванні Статті 1 Угоди, якщо вона відноситься до імпорту до
їхніх країн одноосібними агентами, одноосібними дистриб'юторами та
одноосібними концесіонерами. Якщо такі проблеми на практиці
виникають у Членах СОТ - країнах, що розвиваються, які
застосовують Угоду, на вимогу таких Членів проводиться вивчення
цього питання з метою знаходження відповідних рішень.
6. Стаття 17 визнає, що при застосуванні Угоди митні
адміністрації можуть відчувати потребу робити запити стосовно
істинності або точності будь-якої заяви, документа або декларації,
поданої до них для цілей митного оцінювання. Таким чином, ця
Стаття визнає, що може бути зроблено запити, які, наприклад,
спрямовані на перевірку того, чи елементи вартості, оголошені або
пред'явлені до митниці у зв'язку з визначенням митної вартості, є
повними та правильними. Члени відповідно до свого національного
законодавства та процедур мають право очікувати повного сприяння
імпортерів щодо цих запитів.
7. Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, включає
всі платежі, фактично здійснені або які мають бути здійснені як
умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або покупцем
третій стороні для виконання зобов'язань продавця.
"Результати Уругвайського раунду
багатосторонніх торговельних
переговорів"
Тексти офіційних документів
Соглашение
по применению статьи VII Генерального
соглашения по тарифам и торговле 1994 года
Общий вступительный комментарий
1. Первоосновой таможенной стоимости согласно настоящему
Соглашению является "стоимость сделки", как она определена в
статье 1. Статья 1 должна рассматриваться вместе со статьей 8,
которая предусматривает, в частности, корректировку цены,
фактически уплаченной или подлежащей уплате в тех случаях, когда
некоторые специфические элементы, которые считаются формирующими
часть стоимости для таможенных целей, приходятся на покупателя, но
не включаются в цену, фактически уплаченную или подлежащую уплате
за импортированные товары. Статья 8 также предусматривает
включение в стоимость сделки некоторых условий, которые могут
переходить с покупателя на продавца в основном в форме
определенных товаров или услуг, а не в денежной форме. Статьи 2-7
предусматривают методы определения таможенной стоимости, когда она
не может быть определена согласно положениям статьи 1.
2. Когда таможенная стоимость не может быть определена
согласно положениям статьи 1 обычно должен проводиться процесс
консультаций между таможенной администрацией и импортером с целью
установления основы стоимости согласно положениям статей 2 или 3.
Может случиться, например, что импортер имеет информацию о
таможенной стоимости идентичных или аналогичных ввозимых товаров,
которой нет в данный момент у таможенной администрации в порту
импорта. С другой стороны, таможенная администрация может иметь
информацию о таможенной стоимости идентичных или аналогичных
товаров, которой нет в данный момент у импортера. Процесс
консультаций между двумя сторонами позволит обменяться
информацией, при условии соблюдения требований коммерческой
конфиденциальности, с целью определения надлежащей основы
стоимости для таможенных целей.
3. Статьи 5 и 6 предусматривают две основы для определения
таможенной стоимости, когда она не может быть определена на основе
стоимости сделки импортируемых товаров или идентичных, или
аналогичных импортируемых товаров. Согласно пункту 1 статьи 5
таможенная стоимость определяется на основе цены, по которой
товары продаются в том же виде как они были импортированы
независимому покупателю в стране импорта. Импортер также имеет
право на то, чтобы стоимость товаров, которые после импорта в
дальнейшим обрабатываются, определялась согласно положениям статьи
5, в случае наличия соответствующей просьбы со стороны импортера.
Согласно статье 6 таможенная стоимость определяется на основе
расчетной стоимости. Оба этих метода сопряжены с определенными
трудностями, и поэтому импортеру предоставляется право, согласно
положениям статьи 4, выбрать порядок применения этих двух методов.
4. Статья 7 устанавливает порядок определения таможенной
стоимости в тех случаях, когда она не может быть определена
согласно положениям каких-либо предшествующих статей.
Члены,
Учитывая многосторонние торговые переговоры,
Желая содействовать реализации целей ГАТТ 1994 года
( 981_003 ) и обеспечить дополнительные выгоды для международной
торговли развивающихся стран,
Признавая важность положений статьи VII ГАТТ 1994 года
( 981_003 ) и желая разработать правила их применения с тем, чтобы
обеспечить большее единообразие и точность их применения;
Признавая необходимость справедливой, единообразной и
беспристрастной системы для оценки товаров в таможенных целях,
которая предотвращает использование произвольной или фиктивной
таможенной стоимости;
Признавая, что основой для оценки товаров в таможенных целях
должна быть в максимально возможной степени стоимость сделки
оцениваемых товаров;
Признавая, что таможенная стоимость должна основываться на
простых и справедливых критериях, совместимых с коммерческой
практикой, и что процедуры оценки должны быть общеприменимыми без
различий в отношении источников поставки;
Признавая, что процедуры оценки не должны использоваться для
борьбы с демпингом;
Настоящим договариваются о нижеследующем:
ЧАСТЬ I
Правила таможенной оценки
Статья 1
1. Таможенной стоимостью импортируемых товаров является
стоимость сделки, т.е. цена, фактически уплаченная или подлежащая
уплате за товары, проданные на экспорт в страну импорта,
скорректированная в соответствии с положениями статьи 8, при
условии:
(a) что нет ограничений в отношении распоряжения товарами или
их использования покупателем, за исключением ограничений, которые:
(i) налагаются или требуются по закону или органами
власти в стране импорта;
(ii) лимитируют географический район, в котором товары
могут перепродаваться; или
(iii) не оказывают существенного влияния на стоимость
товаров;
(b) что продажа или цена не являются предметом каких-либо
условий или соображений, из-за которых стоимость оцениваемых
товаров не может быть определена;
(c) что никакая часть выручки от какой-либо последующей
перепродажи, распоряжения или использования товаров покупателем не
перейдет прямо или косвенно продавцу, если только не может быть
сделана надлежащая корректировка в соответствии с положениями
статьи 8; и
(d) что покупатель и продавец не связаны между собой или,
если покупатель и продавец связаны между собой, то стоимость
сделки приемлема для таможенных целей согласно положениям пункта
2.
2. (a) При определении того, является ли цена сделки
приемлемой для целей пункта 1, тот факт, что покупатель и продавец
связаны между собой в значении статьи 15, сам по себе не является
основанием для признания стоимости сделки неприемлемой. В таком
случае изучаются обстоятельства, в которых осуществляется продажа,
и стоимость сделки принимается при условии, что связь не повлияла
на цену. Если в свете информации, представленной импортером или
иным образом, таможенная администрация имеет основания считать,
что связь повлияла на цену, она сообщает о своих основаниях
импортеру, и импортеру предоставляется разумная возможность
отреагировать. По соответствующей просьбе импортера, сообщение об
основаниях представляется в письменном виде.
(b) При продаже между связанными между собой лицами стоимость
сделки принимается и товары оцениваются в соответствии с
положениями пункта 1, если импортер покажет, что такая стоимость
близка к одной из следующих стоимостей, имевших место в то же или
почти в то же время:
(i) стоимость сделки при продажах несвязанным покупателям
идентичных или аналогичных товаров на экспорт в ту же страну
импорта;
(ii) таможенная стоимость идентичных или аналогичных
товаров, как она определена согласно положениям статьи 5;
(iii) таможенная стоимость идентичных или аналогичных
товаров, как она определена согласно положениям статьи 6.
При применении вышеуказанных проверок должное внимание
обращается на показанные разницы в коммерческих уровнях, в
количественных уровнях, в элементах, перечисленных в статье 8, и в
расходах, понесенных продавцом при продажах, в которых продавец и
покупатель не связаны между собой, по сравнению с расходами,
которые несет продавец при продажах, в которых продавец и
покупатель связаны между собой.
(c) Проверки, изложенные в пункте 2(b), используются по
инициативе импортера и только с целью сопоставления. Заменяющая
стоимость не может устанавливаться согласно положениям пункта 2
(b).
Статья 2
1. (a) Если таможенная стоимость импортируемых товаров не
может быть определена согласно положениям статьи 1, таможенной
стоимостью является стоимость сделки с идентичными товарами,
продаваемыми на экспорт в ту же страну импорта и экспортируемых в
то же или почти в то же время, что и оцениваемые товары.
(b) При применении настоящей статьи для определения
таможенной стоимости используется стоимость сделки с идентичными
товарами при продаже на том же коммерческом уровне и в основном в
том же количестве, что и оцениваемые товары. Когда таких продаж не
выявлено, используется стоимость сделки идентичных товаров,
продаваемых на ином коммерческом уровне и/или в иных количествах,
скорректированная таким образом, чтобы учесть различия,
обусловленные коммерческим уровнем и/или количеством, при условии,
что такие корректировки могут быть произведены на основе
предъявленных доказательств, которые ясно свидетельствуют о
разумности и точности корректировки, вне зависимости от того,
ведет ли корректировка к увеличению или к уменьшению стоимости.
2. Когда расходы и платежи, указанные в пункте 2 статьи 8,
включены в стоимость сделки, производится корректировка для учета
значительных различий в таких расходах и платежах между
импортируемыми товарами и соответствующими идентичными товарами,
которые обусловлены различиями в расстояниях и видах транспорта.
3. Если при применении настоящей статьи, выявлено более одной
стоимости сделки с идентичными товарами, то для определения
таможенной стоимости импортируемых товаров используется самая
низкая такая стоимость.
Статья 3
1. (a) Если таможенная стоимость импортируемых товаров не
может быть определена согласно положениям статей 1 и 2, таможенной
стоимостью является стоимость сделки аналогичных товаров,
продаваемых на экспорт в ту же страну импорта и экспортируемых в
то же или почти в то же время, что и оцениваемые товары.
(b) При применении настоящей статьи для определения
таможенной стоимости используется стоимость сделки аналогичных
товаров при продаже на том же коммерческом уровне и в основном в
том же количестве, что и оцениваемые товары. Когда таких продаж не
выявлено, используется стоимость сделки аналогичных товаров,
продаваемых на ином коммерческом уровне и/или в иных количествах,
скорректированная таким образом, чтобы учесть различия,
обусловленные коммерческим уровнем и/или количеством, при условии,
что такие корректировки могут быть произведены на основе
представленных доказательств, которые ясно свидетельствуют о
разумности и точности корректировки вне зависимости от того, ведет
ли корректировка к увеличению или к уменьшению стоимости.
2. Когда расходы и платежи, указанные в пункте 2 статьи 8,
включены в стоимость сделки, производится корректировка для учета
значительных различий в таких расходах и платежах между
импортируемыми товарами и соответствующими аналогичными товарами,
которые обусловлены различиями в расстояниях и видах транспорта.
3. Если при применении настоящей статьи выявлено более одной
стоимости сделки с аналогичными товарами, то для определения
таможенной стоимости импортируемых товаров используется самая
низкая такая стоимость.
Статья 4
Если таможенная стоимость импортируемых товаров не может быть
определена согласно положениям статей 1, 2 и 3, то таможенная
стоимость определяется согласно положениям статьи 5 или, когда
таможенная стоимость не может быть определена согласно этой
статье, согласно положениям статьи 6, за исключением случаев,
когда по просьбе импортера порядок применения статей 5 и 6
меняется на обратный.
Статья 5
1. (a) Если импортируемые товары или идентичные или
аналогичные импортные товары продаются в стране импорта в том
состоянии, в каком они были импортированы, то таможенная стоимость
импортируемых товаров согласно положениям настоящей статьи
основывается на цене единицы продукции, по которой импортируемые
товары или идентичные или аналогичные импортные товары так
продаются в наибольшем совокупном количестве одновременно или
почти одновременно с импортом оцениваемых товаров лицам, которые
не связаны с лицами, у которых они покупают такие товары, при
условии осуществления следующих вычетов:
(i) либо комиссионных платежей, обычно уплачиваемых или
согласованных к уплате, либо надбавок, обычно производимых для
прибыли и покрытия общих расходов в связи с продажами в такой
стране импортируемых товаров того же класса или вида;
(ii) обычных транспортных и страховых расходов и связанных
с ними расходов, понесенных в стране импорта;
(iii) в соответствующих случаях - издержек и сборов,
упомянутых в пункте 2 статьи 8; и
(iv) таможенных пошлин и других национальных налогов,
подлежащих уплате в стране импорта в связи с импортом или продажей
товаров.
(b) Если ни импортируемые товары, ни идентичные или
аналогичные импортные товары не продаются одновременно или почти
одновременно с импортом оцениваемых товаров, то таможенная
стоимость основывается, если иное не указано в положениях пункта
1(a), на цене единицы продукции, по которой импортируемые товары
или идентичные или аналогичные импортные товары продаются в стране
импорта в том состоянии, в каком они были импортированы, на самую
раннюю дату после импорта оцениваемых товаров, но до истечения 90
дней после такого импорта.
2. Если ни импортируемые товары, ни идентичные или
аналогичные импортные товары не продаются в стране импорта в том
состоянии, в каком они были импортированы, то по соответствующему
запросу импортера, таможенная стоимость основывается на цене
единицы продукции, по которой импортируемые товары после
дальнейшей обработки продаются в наибольшем совокупном количестве
лицам в стране импорта, которые не связаны с лицами, у которых они
покупают такие товары, причем делаются соответствующие поправки на
добавленную стоимость, внесенную такой обработкой, и вычеты,
предусмотренные в пункте 1(a).
Статья 6
1. Таможенная стоимость импортируемых товаров согласно
положениям настоящей статьи основывается на расчетной стоимости.
Расчетная стоимость должна состоять из следующих сумм:
(a) издержек или стоимости материалов и производства или
другой обработки, примененной при изготовлении импортируемых
товаров;
(b) объема прибыли и общих расходов, равного тому, который
обычно отражается в продажах товаров того же класса или вида, что
и оцениваемые товары, которые изготавливаются производителями в
стране экспорта для экспорта в страну импорта;
(c) издержек или стоимости всех других затрат, необходимых
для того, чтобы отразить метод оценки, выбранной страной-членом
согласно пункту 2 статьи 8.
2. Ни одна страна-член не может требовать от какого-либо
лица, не являющегося резидентом на ее территории, или принуждать
его представить для изучения или сделать доступным какой-либо счет
или другой учетный документ для целей определения расчетной
стоимости. Однако информация, представленная производителем
товаров для целей определения таможенной стоимости согласно
положениям настоящей статьи, может быть проверена в другой стране
компетентными органами страны импорта с согласия производителя и
при условии, что они достаточно заблаговременно уведомляют
правительство заинтересованной страны, и последнее не возражает
против расследования.
Статья 7
1. Если таможенная стоимость импортируемых товаров не может
быть определена согласно положениям статей 1-6 включительно, то
таможенная стоимость определяется путем использования разумных
средств, совместимых с принципами и общими положениями настоящего
Соглашения и статьи VII ГАТТ 1994 г. ( 981_003 ), и на основе
данных, имеющихся в стране импорта.
2. Таможенная стоимость не определяется согласно положениям
настоящей статьи на основе:
(a) продажной цены в стране импорта товаров, производимых в
такой стране;
(b) системы, которая предусматривает принятие для таможенных
целей более высокой из двух альтернативных стоимостей;
(c) цены товаров на внутреннем рынке страны экспорта;
(d) иных издержек производства, нежели расчетная стоимость,
которая была определена для идентичных или аналогичных товаров в
соответствии с положениями статьи 6;
(e) цены товаров для экспорта в иную страну, нежели страна
импорта;
(f) минимальных таможенных стоимостей; или
(g) произвольных или фиктивных стоимостей.
3. По соответствующему запросу импортера, импортер письменно
информируется о таможенной стоимости, определенной согласно
положениям настоящей статьи, и о методе, использованном для
определения такой стоимости.
Статья 8
1. При определении таможенной стоимости согласно положениям
статьи 1 к цене, фактически уплаченной или подлежащей уплате за
импортируемые товары, добавляются:
(a) следующие расходы в той мере, в какой они были понесены
покупателем, но не включены в цену, фактически уплаченную или
подлежащую уплате за товары:
(i) комиссионные или брокерские, за исключением
комиссионных за покупку;
(ii) стоимость контейнеров, которые для таможенных целей
рассматриваются как составляющие единое целое с соответствующими
товарами;
(iii) стоимость упаковки, включающей стоимость как
рабочей силы, так и материалов;
(b) распределенная пропорционально стоимость следующих
товаров и услуг, которые прямо или косвенно поставляются
покупателем бесплатно или по сниженной цене для использования в
связи с производством и продажей на экспорт импортируемых товаров,
в той мере, в какой такая стоимость не была включена в цену,
фактически уплаченную или подлежащую уплате:
(i) материалов, компонентов, частей и аналогичных
элементов, включенных в импортируемые товары;
(ii) инструментов, штампов, форм и аналогичных элементов,
использованных в производстве импортируемых товаров;
(iii) материалов, потребленных в производстве
импортируемых товаров;
(iv) проектирования, разработки, художественной и
конструкторской деятельности, чертежей и эскизов, произведенных
где-либо за пределами страны импорта и необходимых для
производства импортируемых товаров;
(с) роялти и лицензионные платежи, относящиеся к оцениваемым
товарам, которые должен выплатить покупатель прямо или косвенно в
качестве условия продажи оцениваемых товаров, в той мере, в какой
такие роялти и платежи не включены в цену, фактически уплаченную
или подлежащую уплате;
(d) стоимость любой части выручки от какой-либо последующей
перепродажи, распоряжения или использования импортируемых товаров,
которые прямо или косвенно причитаются продавцу.
2. При разработке своего законодательства каждая страна-член
обеспечивает полное или частичное включение в таможенную стоимость
или исключение из нее следующих элементов:
(a) стоимости транспортировки импортируемых товаров к порту
или месту импортирования;
(b) расходов по погрузке, разгрузке и обработке, связанных с
транспортировкой импортируемых товаров к порту или месту импорта;
(c) стоимости страхования.
3. Добавления к цене, фактически уплаченной или подлежащей
уплате, производятся согласно настоящей статье лишь на основе
объективных и поддающихся количественному определению данных.
4. При определении таможенной стоимости не допускается
добавлений к цене, фактически уплаченной или подлежащей уплате, за
исключением тех, которые предусмотрены в настоящей статье.
Статья 9
1. Когда для определения таможенной стоимости необходимо
конвертирование валюты, используется тот обменный курс, который
должным образом публикуется компетентными органами власти страны
импорта, и который отражает максимально эффективно в период,
охватываемый каждым таким документом, текущую стоимость такой
валюты по коммерческим сделкам в валюте страны импорта.
2. В качестве используемого обменного курса берется тот курс,
который действует на дату экспорта или на дату импорта, котируемый
каждой страной-членом.
Статья 10
Вся информация, которая по своему характеру является
конфиденциальной или была предоставлена для целей таможенной
оценки на конфиденциальной основе, рассматривается как строго
конфиденциальная соответствующими органами власти, которые не
раскрывают ее без специального разрешения лица или правительства,
представляющего подобную информацию, за исключением того, что ее
раскрытие может потребоваться в контексте судебного
разбирательства.
Статья 11
1. Законодательство каждой страны-члена предусматривает в
отношении определения таможенной стоимости для импортера или
другого лица, ответственного за уплату пошлины, право апелляции
без штрафа.
2. Право апелляции без штрафа может допускать первоначальную
апелляцию к органу в системе таможенной администрации или к
независимому органу, однако законодательство каждой страны-члена
предусматривает право апелляции без штрафа к судебному органу.
3. Уведомление о решении, вынесенном в отношении апелляции,
направляется апеллянту, и основания для такого решения
представляются в письменной форме. Апеллянт также информируется о
любых правах в отношении дальнейшего апеллирования.
Статья 12
Законы, нормативные акты, судебные решения и административные
постановления общего применения, вводящие в действие настоящее
Соглашение, публикуются заинтересованной страной импорта в
соответствии со статьей X ГАТТ 1994 г. ( 981_003 ).
Статья 13
Если в процессе определения таможенной стоимости
импортируемых товаров возникает необходимость в том, чтобы
отложить вынесение окончательного решения в отношении такой
таможенной стоимости, импортер товаров, тем не менее, имеет
возможность получить товары из таможни, если, в случаях, когда это
требуется, импортер представит достаточную гарантию в форме
поручительства, депозита или какого-либо другого подходящего
средства, обеспечивающего окончательную уплату таможенных пошлин,
обложению которыми могут подлежать товары. Законодательство каждой
страны-члена содержит положения, относящиеся к подобным ситуациям.
Статья 14
Примечания в Приложении I к настоящему Соглашению составляют
неотъемлемую часть настоящего Соглашения, и статьи настоящего
Соглашения читаются и применяются в сочетании с соответствующими
примечаниями к ним. Приложения II и III также составляют
неотъемлемую часть настоящего Соглашения.
Статья 15
1. В настоящем Соглашении:
(a) "таможенная стоимость импортируемых товаров" означает
стоимость товаров для целей обложения таможенными пошлинами в
процентах от стоимости импортируемых товаров (ad valorem);
(b) "страна импорта" означает страну или таможенную
территорию импорта; и
(c) "произведенный" включает выращенный, изготовленный и
добытый.
2. В настоящем Соглашении:
(a) "идентичные товары" означают товары, которые являются
одинаковыми во всех отношениях, включая физические характеристики,
качество и репутацию. Незначительные внешние различия не
препятствуют тому, чтобы товары, в остальных отношениях
удовлетворяющие данному определению, считались идентичными;
(b) "аналогичные товары" означают товары, которые, хотя и не
во всех отношениях схожи, имеют сходные характеристики и сходные
составляющие материалы, которые позволяют им выполнять одинаковые
функции и быть в коммерческом отношении взаимозаменяемыми.
Качество товаров, их репутация и наличие торговой марки входят в
число факторов, которые должны учитываться при установлении того,
являются ли товары аналогичными;
(c) термины "идентичные товары" и "аналогичные товары" не
охватывают в соответствующих случаях товары, которые включают или
отражают проектирование, разработку, художественную и
конструкторскую деятельность, чертежи и эскизы, для которых не
была сделана корректировка согласно пункту 1(b)(iv) статьи 8,
поскольку такие элементы производились в стране импорта;
(d) товары не считаются "идентичными товарами" или
"аналогичными товарами", если только они не были произведены в той
же стране, что и оцениваемые товары;
(e) товары, произведенные другим лицом, учитываются лишь
тогда, когда нет идентичных или аналогичных товаров, которые были
произведены тем же лицом, что и оцениваемые товары;
3. В настоящем Соглашении "товары того же класса или вида"
означают товары, которые относятся к группе или ряду товаров,
производимых определенной отраслью или промышленным сектором, и
включают идентичные и аналогичные товары.
4. Для целей настоящего Соглашения лица считаются связанными
между собой только если:
(a) они являются сотрудниками или директорами предприятий
друг друга;
(b) они являются юридически признанными деловыми партнерами;
(c) они являются работодателем и служащим;
(d) какое-либо лицо прямо или косвенно владеет, контролирует
или держит 5 процентов или более выпущенных в обращение акций,
дающих право голоса обоих из них;
(e) одно из них прямо или косвенно контролирует другое;
(f) оба они прямо или косвенно контролируются третьим лицом;
(g) вместе они прямо или косвенно контролируют третье лицо;
(h) они являются членами одной семьи.
5. Лица, которые имеют деловые связи, в случае, когда один из
них является исключительным агентом, исключительным
распределителем или исключительным концессионером другого, как бы
это ни было представлено, считаются связанными между собой для
целей настоящего Соглашения, если они подпадают под критерий
пункта 4.
Статья 16
По письменному запросу, импортер имеет право на письменное
объяснение того, каким образом была определена таможенная
стоимость товаров импортера таможенной администрацией страны
импорта.
Статья 17
Ничто в настоящем Соглашении не истолковывается как
ограничивающее или ставящее под сомнение права таможенных
администраций убеждаться в правдивости или точности любого
заявления, документа или декларации, представленных для целей
таможенной оценки.
ЧАСТЬ II
Применение, консультации и урегулирование споров
Статья 18
Органы
1. Настоящим учреждается Комитет по таможенной оценке
(именуемый в настоящем Соглашении как "Комитет"), состоящий из
представителей от каждой страны-члена. Комитет избирает своего
председателя и обычно проводит одну сессию в год, либо иначе, как
это предусматривается соответствующими положениями настоящего
Соглашения, с целью предоставить странам-членам возможность
провести консультации по вопросам, относящимся к применению
системы таможенной оценки какой-либо страной-членом, когда это
могло бы затронуть функционирование настоящего Соглашения или
достижение его целей, а также к выполнению таких других
обязанностей, которые могут быть вверены ему странами-членами.
Секретариат ВТО выполняет функции секретариата Комитета.
2. Учреждается Технический комитет по таможенной оценке
(именуемый в настоящем Соглашении как "Технический комитет") под
эгидой Совета таможенного сотрудничества (именуемого в настоящем
Соглашении как "СТС"), который выполняет обязанности, изложенные в
Приложении II к настоящему Соглашению и функционирует в
соответствии с содержащимися в нем правилами и процедурами.
Статья 19
Консультации и урегулирование споров
1. За исключением иного, предусмотренного ниже, в отношении
консультаций и урегулирования споров согласно настоящему
Соглашению применяется Договоренность о разрешении споров
( 981_019 ).
2. Если какая-либо страна-член считает, что какая-либо
выгода, вытекающая для нее прямо или косвенно по настоящему
Соглашению, сводится на нет или уменьшается или что достижение
какой-либо цели настоящего Соглашения затрудняется в результате
действий другой страны-члена или других стран-членов, то для
достижения взаимоприемлемого решения данного вопроса он может
обратиться с просьбой о консультациях с данной страной-членом или
странами-членами. Каждая страна-член благожелательно рассматривает
любую просьбу о консультациях, поступившую от другой страны-члена.
3. Технический комитет обеспечивает по запросу
консультативные услуги и помощь странам-членам, участвующим в
консультациях.
4. По запросу одной из сторон спора или по своей собственной
инициативе третейская группа, создаваемая с целью рассмотрения
спора, относящегося к положениям настоящего Соглашения, может
запросить Технический комитет провести рассмотрение любого
вопроса, требующего технического изучения. Третейская группа
определяет сферу компетенции Технического комитета применительно к
конкретному спору и устанавливает срок для получения доклада
Технического комитета. Третейская группа принимает во внимание
доклад Технического комитета. В случае, если Технический комитет
не в состоянии достичь консенсуса по вопросу, направленному на его
рассмотрение согласно настоящему пункту, третейская группа
предоставляет возможность сторонам спора представить ей свои точки
зрения по данному вопросу.
5. Конфиденциальная информация, представленная третейской
группе, не раскрывается без официального разрешения лица, органа
или компетентных органов, представивших такую информацию. Если
такая информация запрашивается у третейской группы, но она не
получает разрешения на раскрытие такой информации, то
предоставляется ее неконфиденциальное резюме, разрешенное лицом,
органом или компетентными органами, представившими информацию.
ЧАСТЬ III
Специальный и дифференцированный режим
Статья 20
1. Развивающиеся страны-члены, не являющиеся сторонами
Соглашения по применению статьи VII Генерального соглашения по
тарифам и торговле от 12 апреля 1979 года, могут отложить
применение положений настоящего Соглашения на период, не
превышающий пять лет с даты вступления в силу Соглашения по ВТО
( 995_342 ) для таких стран-членов. Развивающиеся страны-члены,
которые решили отложить применение настоящего Соглашения,
соответственно уведомляют Генерального директора ВТО.
2. В дополнение к пункту 1, развивающиеся страны-члены, не
являющиеся сторонами Соглашения по применению статьи VII
Генерального соглашения по тарифам и торговле от 12 апреля 1979
года, могут отложить применение пункта 2(b)(iii) статьи 1 и статьи
6 на период, не превышающий три года с момента начала применения
ими всех других положений настоящего Соглашения. Развивающиеся
страны-члены, которые решили отложить применение положений,
указанных в настоящем пункте, соответственно уведомляют
Генерального директора ВТО.
3. Развитые страны-члены предоставляют на взаимно
согласованных условиях техническую помощь развивающимся
странам-членам, которые запрашивают об этом. На этой основе
развитые страны-члены составляют программы технической помощи,
которые могут включать, в частности, обучение персонала, помощь в
подготовке мер осуществления, обеспечение доступа к источникам
информации о методологии таможенной оценки и рекомендации по
применению положений настоящего Соглашения.
ЧАСТЬ IV
Заключительные положения
Статья 21
Оговорки
Оговорки в отношении любых положений настоящего Соглашения не
могут вноситься без согласия других стран-членов.
Статья 22
Национальное законодательство
1. Каждая страна-член обеспечивает, не позднее даты начала
применения для нее положений настоящего Соглашения, соответствие
ее законов, нормативных актов и административных процедур
положениям настоящего Соглашения.
2. Каждая страна-член информирует Комитет о любых изменениях
в ее законах и нормативных актах, касающихся настоящего
Соглашения, и в исполнении таких законов и нормативных актов.
Статья 23
Рассмотрение
Комитет ежегодно рассматривает осуществление и
функционирование настоящего Соглашения, учитывая его цели. Комитет
ежегодно информирует Совет по торговле товарами об изменениях,
имевших место в период охватываемый такими рассмотрениями.
Статья 24
Секретариат
Настоящее Соглашение обслуживается Секретариатом ВТО, за
исключением функций, специально вверенных Техническому комитету,
применительно к которым обслуживание будет обеспечиваться
Секретариатом СТС.
Приложение I
Пояснительные примечания
Общее примечание
Последовательное применение методов оценки
1. Статьи 1-7 устанавливают порядок определения таможенной
стоимости импортируемых товаров согласно положениям настоящего
Соглашения. Методы оценки приведены в порядке последовательного
применения. Первоначальный метод таможенной оценки установлен в
статье 1, и импортируемые товары должны оцениваться в соответствии
с положениями этой статьи всякий раз, когда выполняются
предписанные в ней условия.
2. Когда таможенная стоимость не может быть определена
согласно положениям статьи 1, она подлежит определению путем
последовательного просмотра следующих статей до первой такой
статьи, в соответствии с которой таможенная стоимость может быть
определена. За исключением предусмотренного в статье 4, лишь в том
случае, когда таможенная стоимость не может быть определена
согласно положениям определенной статьи, могут быть использованы
положения следующей по порядку статьи.
3. Если импортер не просит, чтобы порядок применения статей 5
и 6 был изменен на обратный, то должна соблюдаться обычная
последовательность. Если импортер запрашивает об этом, но затем
выясняется, что таможенная стоимость не может быть определена
согласно положениям статьи 6, то таможенная стоимость должна
определяться согласно положениям статьи 5, если она может быть
определена таким образом.
4. Когда таможенная стоимость не может быть определена
согласно положениям статей 1-6, она подлежит определению согласно
положениям статьи 7.
Использование общепринятых принципов бухгалтерского учета
1. Термин "общепринятые принципы бухгалтерского учета"
относится к признанным консенсусом или пользующимся существенной
авторитетной поддержкой в стране в определенное время нормам в
отношении того, какие экономические ресурсы и обязательства должны
регистрироваться как активы и пассивы, какие изменения в активах и
пассивах должны регистрироваться, каким образом должны измеряться
активы и пассивы и изменения в них, какая информация должна
раскрываться и каким образом она должна раскрываться и какие
финансовые отчеты должны быть подготовлены. Эти нормы могут
представлять собой широкие руководящие принципы общего применения,
а также подробные практические методы и процедуры.
2. Для целей настоящего Соглашения таможенная администрация
каждой страны-члена использует информацию, подготовленную таким
способом, который согласуется с общепринятыми принципами
бухгалтерского учета в стране, подходящей для соответствующей
статьи. Например, определение обычной прибыли и общих расходов
согласно положениям статьи 5 должно было бы осуществляться путем
использования информации, подготовленной способом, совместимым с
общепринятыми принципами бухгалтерского учета в стране импорта. С
другой стороны, определение обычной прибыли и общих расходов
согласно положениям статьи 6 должно было бы осуществляться путем
использования информации, подготовленной таким способом, который
согласуется с общепринятыми принципами бухгалтерского учета в
стране производства. В качестве еще одного примера, определение
элемента, предусмотренного в пункте 1(b)(iii) статьи 8,
произведенного в стране импорта, должно было бы осуществляться
путем использования информации, подготовленной таким способом,
который согласуется с общепринятыми принципами бухгалтерского
учета данной страны.
Примечание к статье 1
Цена, фактически уплаченная или подлежащая уплате
1. Ценой, фактически уплаченной или подлежащей уплате,
является полный платеж за импортируемые товары, осуществленный или
подлежащий осуществлению покупателем продавцу или в пользу
продавца. Платеж не обязательно выражается в форме перевода денег.
Платеж может быть осуществлен посредством аккредитивов или
оборотных документов. Платеж может быть осуществлен прямо или
косвенно. Примером косвенного платежа служило бы списание
покупателем полностью или частично задолженности продавца.
2. Действия, предпринятые покупателем за собственный счет
покупателя, за исключением тех, для которых предусмотрена
корректировка в статье 8, не рассматриваются в качестве косвенного
платежа продавцу, даже если они и могут считаться как приносящие
выгоду продавцу. Поэтому стоимость таких действий не добавляется к
цене, фактически уплаченной или подлежащей уплате, при определении
таможенной стоимости.
3. Таможенная стоимость не включает следующие платежи или
расходы, при условии, что они выделены из цены, фактически
уплаченной или подлежащей уплате за импортируемые товары:
(a) платежи за строительство, возведение, сборку,
обслуживание или оказание технического содействия, произведенные
после ввоза в отношении таких импортированных товаров, как
промышленные установки, машины или оборудование;
(b) транспортные расходы после ввоза;
(с) пошлины и налоги страны импорта.
4. Цена, фактически уплаченная или подлежащая уплате,
относится к цене импортируемых товаров. Таким образом перевод
дивидендов или других платежей покупателем продавцу, которые не
связаны с импортируемыми товарами, не являются частью таможенной
стоимости.
Пункт 1(a)(iii)
К числу ограничений, которые не сделали бы цену, фактически
уплаченную или подлежащую уплате, неприемлемой, относятся
ограничения, которые не оказывают существенного влияния на
стоимость товаров. Примером таких ограничений был бы случай, когда
продавец требует от покупателя автомобилей не продавать или не
демонстрировать их до определенной даты, которая представляет
собой начало года выпуска модели.
Пункт 1(b)
1. Если продажа или цена является предметом каких-либо
условий или соображений, из-за которых стоимость оцениваемых
товаров не может быть определена, стоимость сделки не является
приемлемой для таможенных целей. Некоторыми примерами этого
является следующее:
(a) продавец устанавливает цену на импортируемые товары при
условии, что покупатель приобретет также другие товары в
определенных количествах;
(b) цена импортируемых товаров зависит от цены или цен, по
которым покупатель импортируемых товаров продает другие товары
продавцу импортируемых товаров;
(с) цена устанавливается на основе формы платежа, не
связанной с импортируемыми товарами, например, когда импортируемые
товары являются полуфабрикатами, которые предоставляются продавцом
на условии, что продавец получит определенное количество
обработанных товаров.
2. Однако, условия и соображения, относящиеся к производству
или сбыту импортируемых товаров, не приводят к отказу от
использования стоимости сделки. Например, тот факт, что покупатель
предоставляет продавцу проектную документацию и планы, выполненные
в стране импорта, не приводит к отказу от использования стоимости
сделки для целей статьи 1. Аналогичным образом, если покупатель
осуществляет за свой собственный счет, даже несмотря на
договоренность с продавцом, деятельность, относящуюся к сбыту
импортируемых товаров, стоимость этой деятельности не является
частью таможенной стоимости, и такая деятельность не приводит к
отказу от использования стоимости сделки.
Пункт 2
1. Пункты 2(a) и 2(b) предусматривают различные способы
установления приемлемости стоимости сделки.
2. Пункт 2(a) предусматривает, что когда покупатель и
продавец связаны между собой, изучаются обстоятельства, в которых
осуществляется продажа, и стоимость сделки принимается в качестве
таможенной стоимости при условии, что связь не повлияла на цену.
Не предполагается, что обстоятельства должны изучаться во всех
случаях, когда покупатель и продавец связаны между собой. Такое
изучение будет требоваться лишь тогда, когда есть сомнения в
отношении приемлемости цены. Когда таможенная администрация не
имеет сомнений в отношении приемлемости цены, последняя должна
приниматься без запроса дополнительной информации от импортера.
Например, таможенная администрация может заранее изучить
взаимосвязь, или она может уже иметь подробную информацию в
отношении покупателя и продавца и уже на основе такого изучения
или информации может прийти к заключению, что взаимосвязь не
повлияла на цену.
3. Когда таможенная администрация не в состоянии принять
стоимость сделки без дальнейшего расследования, она должна дать
импортеру возможность предоставить такую дополнительную подробную
информацию, которая может быть необходима для того, чтобы
позволить ей изучить обстоятельства, в которых осуществляется
продажа. В этом контексте таможенная администрация должна быть
готова изучить относящиеся к делу аспекты сделки, включая то, как
покупатель и продавец организуют свои коммерческие отношения, и
то, как была установлена рассматриваемая цена, с тем чтобы
определить, повлияла ли взаимосвязь на цену. Если может быть
показано, что покупатель и продавец, хотя они и связаны между
собой, согласно положениям статьи 15, взаимно покупают и продают
таким образом, как если бы они не были взаимосвязаны, то это
доказывало бы, что взаимосвязь не повлияла на цену. В качестве
примера тому, если цена была установлена таким способом, который
согласуется с нормальной ценовой практикой рассматриваемой отрасли
или с тем, как продавец устанавливает цены для продажи
покупателям, которые не связаны с продавцом, то это доказывало бы,
что взаимосвязь не повлияла на цену. В качестве еще одного
примера, если показано, что цена адекватна для того, чтобы
обеспечить покрытие всех расходов и прибыль, которая соответствует
обычной прибыли фирмы, полученной за представительный период
времени (например, на годовой основе) при продаже товаров того же
класса или вида, это доказывало бы, что цена не была подвержена
влиянию.
4. Пункт 2(b) предусматривает возможность для импортера
показать, что стоимость сделки близка к "проверочной" стоимости,
ранее принятой таможенной администрацией, и поэтому является
приемлемой, согласно положениям статьи 1. Когда выполняются
требования проверки согласно пункту 2(b), нет необходимости
рассматривать вопрос о влиянии согласно пункту 2(a). Если
таможенная администрация уже имеет достаточную информацию для
того, чтобы без дальнейших подробных расследований удостовериться
в том, что требования одной из проверок, предусмотренных в пункте
2(b), выполняются, то у нее нет причин требовать от импортера
доказательств выполнения требований проверки. В пункте 2(b) термин
"несвязанные покупатели" обозначает покупателей, которые никаким
конкретным образом не связаны с продавцом.
Пункт 2(b)
При определении того, действительно ли одна стоимость близка
к другой стоимости, должен быть принят во внимание ряд факторов. К
числу этих факторов относится характер импортируемых товаров,
характер самой отрасли, сезон, когда импортируются товары, а также
то, является ли различие в стоимости существенным в коммерческом
отношении. Поскольку эти факторы могут быть различными в каждом
конкретном случае, для каждого конкретного случая было бы
невозможно применять единообразный стандарт, такой, как
фиксированный процент. Например, в случае одного типа товаров
небольшое различие в стоимости могло бы быть неприемлемым, а в
случае другого типа товаров большое различие могло бы быть
приемлемым при определении того, действительно ли стоимость сделки
близка к "проверочным" стоимостям, установленным в пункте 2(b)
статьи 1.
Примечание к статье 2
1. При применении статьи 2 таможенная администрация насколько
это возможно использует продажу идентичных товаров на том же
коммерческом уровне и в основном в тех же количествах, что и
оцениваемые товары. Когда таких продаж не выявлено, может быть
использована продажа идентичных товаров, которая осуществляется
при одном из следующих трех условий:
(a) продажа на том же коммерческом уровне, но в иных
количествах;
(b) продажа на ином коммерческом уровне, но в основном в тех
же количествах; или
(с) продажа на ином коммерческом уровне и в иных количествах.
2. После выявления продажи, осуществляющейся при каком-либо
одном из этих трех условий, производятся соответствующие
корректировки в отношении:
(a) лишь факторов количества;
(b) лишь факторов коммерческого уровня; или
(с) факторов и коммерческого уровня и количества.
3. Выражение "и/или" позволяет гибко использовать продажи и
делать необходимые корректировки при выполнении любого из трех
условий, изложенных выше.
4. Для целей статьи 2 стоимость сделки идентичных
импортируемых товаров означает таможенную стоимость,
скорректированную в соответствии с пунктами 1(b) и 2, которая уже
принята согласно статье 1.
5. Условием для введения корректировки с учетом разных
коммерческих уровней или разных количеств вне зависимости от того,
ведет ли она к увеличению или к уменьшению стоимости, является
наличие доказательств, которые ясно свидетельствуют о разумности и
точности корректировки, например, действующего каталога цен,
содержащего цены, относящиеся к разным уровням или разным
количествам. В качестве примера тому, если оцениваемые импортные
товары составляют партию из 10 единиц, а идентичные импортируемые
товары, по которым имеется стоимость сделки, были проданы в
количестве 500 единиц, и признано, что продавец предоставляет
скидки за количество, то требуемая корректировка может быть
произведена посредством использования каталога цен продавца, из
которого выбирается цена, применяемая к продаже 10 единиц. Это не
требует того, чтобы продажа была осуществлена в количестве 10
единиц, если только каталог цен составлялся добросовестно
применительно к продажам в других количествах. Однако при
отсутствии такого объективного средства определение таможенной
стоимости согласно положениям статьи 2 является непригодным.
Примечание к статье 3
1. При применении статьи 3 таможенная администрация насколько
это возможно, использует продажу аналогичных товаров на том же
коммерческом уровне и в основном в тех же количествах, что и
оцениваемые товары. Когда таких продаж не выявлено, может быть
использована продажа аналогичных товаров, которая осуществляется
при одном из следующих трех условий:
(a) продажа на том же коммерческом уровне, но в иных
количествах;
(b) продажа на ином коммерческом уровне, но в основном в тех
же количествах; или
(с) продажа на ином коммерческом уровне и в иных количествах.
2. После выявления продажи, осуществляющейся при каком-либо
одном из этих трех условий, производятся соответствующие
корректировки в отношении:
(a) лишь факторов количества;
(b) лишь факторов коммерческого уровня; или
(с) факторов и коммерческого уровня и количества.
3. Выражение "и/или" позволяет гибко использовать продажи и
делать необходимые корректировки при выполнении любого из трех
условий, изложенных выше.
4. Для целей статьи 3 стоимость сделки аналогичных
импортируемых товаров означает таможенную стоимость,
скорректированную в соответствии с пунктами 1(b) и 2, которая уже
принята согласно статье 1.
5. Условием для введения корректировки с учетом разных
коммерческих уровней или разных количеств вне зависимости от того,
ведет ли она к увеличению или к уменьшению стоимости, является
наличие доказательств, которые ясно свидетельствуют о разумности и
точности корректировки, например, действующего каталога цен,
содержащего цены, относящиеся к разным уровням или разным
количествам. В качестве примера тому, если оцениваемые импортные
товары составляют партию из 10 единиц, а аналогичные импортируемые
товары, по которым имеется стоимость сделки, были проданы в
количестве 500 единиц, и признано, что продавец предоставляет
скидки за количество, то требуемая корректировка может быть
произведена посредством использования каталога цен продавца, из
которого выбирается цена, применяемая к продаже 10 единиц. Это не
требует того, чтобы продажа была осуществлена в количестве 10
единиц, если только каталог цен составлялся добросовестно
применительно к продажам в других количествах. Однако при
отсутствии такого объективного средства определение таможенной
стоимости согласно положениям Статьи 3 является непригодным.
Примечание к статье 5
1. Термин "цена единицы продукции, по которой ... товары
продаются в наибольшем совокупном количестве" означает цену, по
которой наибольшее число единиц продано при продажах лицам,
которые не связаны с лицами, у которых они покупают такие товары
на первом после импорта коммерческом уровне, на котором имеют
место такие продажи.
2. В качестве примера тому - товары продаются по каталогу
цен, который предусматривает льготные цены единицы продукции при
покупках, производимых в больших количествах.
Продаваемое Цены единицы Количество Общее количество,
количество продукции продаж проданное по
каждой цене
1-10 единиц 100 10 продаж по 5 единиц 65
5 продаж по 3 единицы
11-25 единиц 95 5 продаж по 11 единиц 55
свыше 25 единиц 90 1 продажа по 30 единиц 80
1 продажа по 50 единиц
Наибольшее число единиц, проданных по одной из названных цен
- 80; поэтому цена единицы продукции для наибольшего совокупного
количества составляет 90.
3. В качестве другого примера, осуществляются две продажи.
При первой продаже 500 единиц продается по цене 95 денежных единиц
каждая. При второй продаже 400 единиц продается по цене 90
денежных единиц каждая. В этом примере наибольшее число единиц,
проданных по определенной цене, составляет 500, поэтому цена
единицы продукции в наибольшем совокупном количестве составляет
95.
4. Третьим примером была бы следующая ситуация, когда разные
количества продаются по разным ценам.
(a) Продажи
Объем продаж Цена единицы продукции
40 единиц 100
30 единиц 90
15 единиц 100
50 единиц 95
25 единиц 105
35 единиц 90
5 единиц 100
(b) Всего
Общее проданное количество Цена единицы продукции
65 90
50 95
60 100
25 105
В этом примере наибольшее число единиц, проданных по
определенной цене, составляет 65, поэтому цена единицы продукции в
наибольшем совокупном количестве - 90.
5. Любая продажа в импортирующей стране, как изложено в
пункте 1 выше, лицу, которое прямо или косвенно, бесплатно или по
сниженной цене поставляет для использования в связи с
производством и поставкой на экспорт импортируемых товаров любой
из элементов, указанных в пункте 1(b) статьи 8, не должна
приниматься в расчет при установлении цены единицы продукции для
целей статьи 5.
6. Следует отметить, что "прибыль и общие расходы", указанные
в пункте 1 статьи 5, должны рассматриваться как единое целое.
Цифра для целей вычитания этой суммы должна определяться на основе
информации, предоставленной импортером или от его имени, если
данные импортера согласуются с данными, полученными при продажах в
стране импорта импортируемых товаров того же класса или вида.
Когда данные импортера не согласуются с такими данными, объем
прибыли и общих расходов может основываться на иной подходящей
информации, чем та, которая предоставлена импортером или от его
имени.
7. "Общие расходы" включают прямые и косвенные расходы в
связи со сбытом рассматриваемых товаров.
8. Местные налоги, подлежащие уплате в связи с продажей
товаров, в отношении которых вычет согласно положениям пункта
1(a)(iv) статьи 5 не делается, вычитаются согласно положениям
пункта 1(a)(i) статьи 5.
9. При определении либо комиссионных, либо обычной прибыли и
общих расходов согласно положениям пункта 1 статьи 5, вопрос о
том, являются ли определенные товары товарами "того же класса или
вида", что и другие товары, должен решаться отдельно в каждом
конкретном случае с учетом соответствующих обстоятельств. Должны
изучаться продажи в стране импорта наиболее узкой группы или ряда
импортируемых товаров того же класса или вида, по которым включают
оцениваемые товары, для которых может быть предоставлена
необходимая информация. Для целей статьи 5 термин "товары того же
класса и вида" включают товары, импортируемые из той же страны,
что и оцениваемые товары, а также товары, импортируемые из других
стран.
10. Для целей пункта 1(b) статьи 5 "самая ранняя дата"
является датой, к которой продажи импортируемых товаров или
идентичных или аналогичных импортируемых товаров осуществляются в
достаточном количестве, чтобы установить цену единицы продукции.
11. Когда используется метод, указанный в пункте 2 статьи 5,
вычеты стоимости, добавленной в результате последующей обработки,
основываются на объективных и поддающихся количественному
определению данных, относящихся к стоимости такой работы. Основой
для расчетов служили бы принятые промышленные формулы, рецептуры,
методы строительства и другие виды промышленной практики.
12. Признается, что метод оценки, предусмотренный в пункте 2
статьи 5, обычно не применялся бы, когда в результате последующей
обработки импортированные товары видоизменяются. Однако возможны
случаи, когда, хотя импортированные товары и видоизменяются,
добавленная при обработке стоимость может быть точно определена
без чрезмерных трудностей. С другой стороны, возможны также
случаи, когда импортированные товары не видоизменяются, но
составляют столь незначительную долю в товарах, продаваемых в
стране импорта, что использование этого метода оценки было бы
необоснованным. Учитывая вышеизложенное, каждая ситуация такого
рода должна рассматриваться по отдельности в каждом конкретном
случае.
Примечание к статье 6
1. Как общее правило, таможенная стоимость определяется
согласно настоящему Соглашению на основе информации, свободно
имеющейся в стране импорта. Однако для определения расчетной
стоимости может быть необходимо изучить издержки производства
оцениваемых товаров и другую информацию, которую нужно будет
получать за пределами страны импорта. Кроме того, в большинстве
случаев производитель товаров будет находиться вне сферы действия
юрисдикции властей страны импорта. Использование метода расчетной
стоимости будет в основном ограничено теми случаями, когда
покупатель и продавец связаны между собой, и производитель готов
предоставить органам власти страны импорта необходимые калькуляции
издержек производства и обеспечить возможности для последующей
проверки, которая может оказаться необходимой.
2. "Издержки или стоимость", указанные в пункте 1(a) статьи
6, должны определяться на основе информации о производстве
оцениваемых товаров, предоставленной производителем или от его
имени. Она должна основываться на коммерческих счетах
производителя при том условии, что такие счета соответствуют
общепринятым принципам бухгалтерского учета, применяемым в стране,
где произведены товары.
3. "Издержки или стоимость" включают стоимость элементов,
указанных в пункте 1(a)(ii) и (iii) статьи 8. Они также включают
стоимость, распределенную, по мере возможности, согласно
положениям соответствующего примечания к статье 8, любого
элемента, указанного в пункте 1(b) статьи 8, который был прямо или
косвенно поставлен покупателем для использования в связи с
производством импортируемых товаров. Стоимость элементов,
указанных в пункте 1(b) (iv) статьи 8, произведенных в стране
импорта, включается только в той степени, в какой такие элементы
оплачиваются производителем. Понимается, что ни издержки, ни
стоимость элементов, указанных в данном пункте, не учитываются
дважды при определении расчетной стоимости.
4. "Объем прибыли и общих расходов", указанный в пункте 1(b)
статьи 6, должен определяться на основе информации,
предоставленной производителем или от его имени, если данные
производителя согласуются с данными, которые обычно получаются при
продажах товаров того же класса или вида, что и оцениваемые
товары, которые произведены производителем в стране экспорта для
экспорта в страну импорта.
5. В этом контексте следует отметить, что "объем прибыли и
общих расходов" должен рассматриваться как единое целое. Отсюда
следует, что если в каком-либо определенном случае показатели
прибыли производителя являются низкими, а общие расходы
производителя высокие, то прибыль и общие расходы производителя,
взятые в целом, могут, тем не менее, согласоваться с данными,
которые обычно получаются при продажах товаров того же класса или
вида. Такая ситуация могла бы иметь место, например в том случае,
если бы товар впервые поступил в страну импорта и производитель
довольствовался бы нулевой или низкой прибылью, чтобы покрыть
высокие общие расходы, связанные с началом сбыта. Когда
производитель может подтвердить низкую прибыль при продажах
импортных товаров вследствие особых коммерческих обстоятельств,
данные о фактической прибыли производителя должны быть приняты в
расчет при том условии, что производитель имеет веские
коммерческие основания подтвердить их, и ценовая политика
производителя отражает обычную ценовую политику в соответствующей
отрасли промышленности. Такая ситуация могла бы иметь место,
например в том случае, когда производители были вынуждены временно
снизить цены вследствие непредвиденного падения спроса или когда
они продают товары, чтобы дополнить ряд товаров, производимых в
стране импорта, и довольствуются низкой прибылью, чтобы сохранить
конкурентоспособность. Когда собственные данные производителя о
прибыли и общих расходах не согласуются с теми, которые обычно
получаются при продажах товаров того же класса или вида, что и
оцениваемые товары, которые производятся производителями в
экспортирующей стране для экспорта в страну импорта, объем прибыли
и общих расходов мог бы основываться на соответствующей иной
информации, чем та, что представлена производителем товаров или от
его имени.
6. Когда для целей определения расчетной стоимости
используется иная информация, чем та, что предоставлена
производителем, органы власти импортирующей страны информируют
импортера, если последний об этом запросит, об источнике такой
информации, использованных данных и расчетах, основанных на таких
данных, с учетом положений статьи 10.
7. "Общие расходы", указанные в пункте 1(b) статьи 6,
охватывают прямые и косвенные издержки производства и продажи
товаров на экспорт, которые не включены согласно пункту 1(a)
статьи 6.
8. Вопрос о том, являются ли определенные товары товарами
"того же класса или вида", что и другие товары, должен решаться
отдельно в каждом конкретном случае с учетом соответствующих
обстоятельств. При определении обычной прибыли и общих расходов
согласно положениям статьи 6 должны быть изучены продажи на
экспорт в страну импорта наиболее узкой группы или ряда товаров,
которые включают оцениваемые товары, по которым может быть
предоставлена необходимая информация. Для целей статьи 6 "товары
того же класса или вида" должны происходить из той же страны, что
и оцениваемые товары.
Примечание к статье 7
1. Таможенные стоимости, определенные согласно положениям
статьи 7, должны в наибольшей возможной степени основываться на
ранее определенных таможенных стоимостях.
2. В качестве методов оценки, подлежащих применению согласно
статье 7, должны использоваться методы, изложенные в статьях 1-6,
однако целям и положениям статьи 7 отвечала бы разумная гибкость в
применении таких методов.
3. Некоторые примеры разумной гибкости:
(a) Идентичные товары - требование о том, что идентичные
товары должны экспортироваться в то же или почти то же время, что
и оцениваемые товары, могло бы толковаться гибко; основой для
таможенной оценки могли бы быть идентичные импортные товары,
произведенные в иной стране, нежели страна экспорта оцениваемых
товаров; могла бы использоваться таможенная стоимость идентичных
импортных товаров, уже определенная согласно положениям статей 5 и
6.
(b) Аналогичные товары - требование о том, что аналогичные
товары должны экспортироваться одновременно или почти одновременно
с оцениваемыми товарами, могло бы толковаться гибко; основой для
таможенной оценки могли бы быть аналогичные импортные товары,
произведенные в иной стране, нежели страна экспорта оцениваемых
товаров; могла бы использоваться таможенная стоимость аналогичных
импортных товаров, уже определенная согласно положениям статей 5 и
6.
(с) Дедуктивный метод - требование о том, что товары должны
быть проданы "в том состоянии, в каком они были импортированы", в
пункте 1(a) статьи 5 может толковаться гибко; требование "90 дней"
могло бы применяться гибко.
Примечание к статье 8
Пункт 1(a)(i)
Термин "комиссионные за покупку" означает вознаграждение,
уплаченное импортером агенту импортера за услугу по представлению
импортера за границей при покупке оцениваемых товаров.
Пункт 1(b)(ii)
1. Имеются два фактора, играющие роль в пропорциональном
распределении элементов, указанных в пункте 1(b)(ii) Статьи 8
между импортированными товарами, - стоимость самого элемента и
способ, которым данная стоимость подлежит распределению между
импортированными товарами. Пропорциональное распределение данных
элементов должно производиться разумным образом в соответствии с
обстоятельствами и общепринятыми принципами бухгалтерского учета.
2. Что касается стоимости элемента то, если импортер
приобретает данный элемент у продавца, который не связан с
импортером, по определенной цене, стоимостью элемента является эта
цена. Если элемент был произведен импортером или лицом, связанным
с импортером, то стоимостью элемента будут издержки его
производства. Если элемент ранее использовался импортером,
независимо от того, был ли он приобретен или произведен этим
импортером, первоначальная цена приобретения или производства
подлежит корректировке в сторону снижения, с тем, чтобы отразить
его пользование и получить нынешнюю стоимость элемента.
3. Когда стоимость элемента определена, необходимо
распределить эту стоимость между импортируемыми товарами.
Существуют разные возможности. Например, стоимость могла бы быть
отнесена к первой партии, если импортер желает заплатить пошлину
за всю стоимость сразу. Другой пример - импортер может просить,
чтобы стоимость распределялась на несколько единиц, произведенных
до момента первой отгрузки. Еще один пример - импортер может
просить, чтобы стоимость распределялась на всю ожидаемую
продукцию, когда существуют контракты или твердые обязательства по
этой продукции. Используемый метод распределения будет зависеть от
документации, представленной импортером.
4. В качестве иллюстрации к вышеизложенному: импортер
предоставляет производителю форму, подлежащую использованию в
производстве импортируемых товаров, и заключает контракт с
производителем о покупке 10000 единиц товара. Ко времени прибытия
первой партии в 1000 единиц производитель уже произвел 4000
единиц. Импортер может просить таможенную администрацию
распределить стоимость формы на 1000 единиц, 4000 единиц или 10000
единиц.
Пункт 1(b)(iv)
1. Добавления на элементы, указанные в пункте 1(b)(iv) статьи
8, должны основываться на объективных и поддающихся
количественному определению данных. В целях сведения к минимуму
бремени как для импортера, так и для таможенной администрации при
определении подлежащей добавлению стоимости должны, насколько это
возможно, использоваться данные, содержащиеся в системе
коммерческой отчетности покупателя.
2. Для элементов, поставленных покупателем, которые были
приобретены или арендованы покупателем, добавлениями были бы
затраты на приобретение или аренду. Для элементов, находящихся в
общественном владении, не производится никаких добавлений, кроме
затрат на получение копий с них.
3. Степень легкости расчета стоимости, подлежащей добавлению,
будет зависеть от структуры и управленческой практики конкретной
фирмы, а также от методов ее бухгалтерского учета.
4. Например, возможно, что фирма, импортирующая разнообразные
товары из нескольких стран, ведет учетную документацию по своему
дизайнерскому центру, находящемуся за пределами страны импорта,
таким образом, чтобы точно показывать расходы, относящиеся к
данному товару. В таких случаях может быть надлежащим образом
произведена прямая корректировка согласно положениям статьи 8.
5. В другом случае, фирма может учитывать расходы по
дизайнерскому центру, расположенному за пределами страны импорта,
как общие накладные расходы без привязки к определенным товарам. В
этом случае надлежащая корректировка могла бы быть произведена
согласно положениям статьи 8 в отношении импортируемых товаров
путем распределения всех расходов по дизайнерскому центру на всю
продукцию, применительно к которой используются услуги
дизайнерского центра, и добавления таких распределенных расходов к
импорту в расчете на стоимость единицы продукции.
6. Изменения вышеуказанных обстоятельств будут, конечно,
требовать рассмотрения разных факторов при определении подходящего
метода распределения.
7. В случаях, когда производство конкретного элемента
охватывает ряд стран и определенный период времени, корректировка
должна быть ограничена стоимостью, реально добавленной к этому
элементу за пределами страны импорта.
Пункт 1(с)
1. Роялти и лицензионные платежи, указанные в пункте 1(с)
статьи 8, могут включать, среди прочего, платежи за патенты,
торговые марки и авторские права. Однако платежи за право
копирования импортируемых товаров в стране импорта не добавляются
к цене, фактически уплаченной или подлежащей уплате за
импортируемые товары, при определении таможенной стоимости.
2. Платежи, произведенные покупателем за право распределения
или перепродажи импортируемых товаров, не добавляются к цене,
фактически уплаченной или подлежащей уплате за импортируемые
товары, если такие платежи не являются условием продажи на экспорт
в страну ввоза импортируемых товаров.
Пункт 3
В случае отсутствия объективных и поддающихся количественному
определению данных в отношении добавлений, требуемых согласно
положениям статьи 8, стоимость сделки не может быть определена
согласно положениям статьи 1. Например, роялти уплачено на основе
цены при продаже в импортирующей стране литра определенного
продукта, который был ввезен в килограммах и превращен в раствор
после ввоза. Если роялти частично основано на импортируемых
товарах, а частично - на других факторах, которые не имеют ничего
общего с импортируемыми товарами (например, когда импортируемые
товары смешиваются с отечественными ингредиентами и больше не
могут быть раздельно идентифицированы или когда роялти не может
быть выделено из специальных финансовых договоренностей между
покупателем и продавцом), было бы неуместно пытаться производить
добавление за роялти. Однако если сумма этого роялти основывается
лишь на импортируемых товарах и легко поддается количественной
оценке, то к цене, фактически уплаченной или подлежащей уплате,
может быть произведено добавление.
Примечание к статье 9
Для целей статьи 9 термин "дата импорта" может включать дату
поступления для таможенных целей.
Примечание к статье 11
1. Статья 11 предоставляет импортеру право апелляции против
определения оцениваемых товаров, вынесенного таможенной
администрацией. Апелляция может быть сначала подана на более
высокий уровень таможенной администрации, но импортер имеет право
апеллировать в конечном счете к судебному органу.
2. "Без штрафа" означает, что импортер не может быть
оштрафован или подвергнут угрозе штрафа лишь по причине того, что
импортер решил воспользоваться правом апелляции. Оплата обычных
судебных издержек и услуг адвоката не рассматривается как штраф.
3. Тем не менее, ничто в статье 11 не препятствует
стране-члену требовать уплаты начисленных таможенных пошлин в
полном объеме до апелляции.
Примечание к статье 15
Пункт 4
Для целей статьи 15 термин "лица" в соответствующих случаях
включает юридическое лицо.
Пункт 4(е)
Для целей настоящего Соглашения одно лицо считается
контролирующим другое лицо, когда первое лицо юридически или
практически в состоянии ограничивать или направлять действия
второго лица.
Приложение II
Технический комитет по таможенной оценке
1. В соответствии со статьей 18 настоящего Соглашения
учреждается Технический комитет под эгидой СТС с целью
обеспечения, на техническом уровне, единообразия в толковании и
применении настоящего Соглашения.
2. Обязанности Технического комитета включают следующее:
(a) рассмотрение конкретных технических проблем, возникающих
в ходе повседневного функционирования системы таможенной оценки
стран-членов, и вынесение консультативных заключений в отношении
надлежащих решений, на основе представленных фактов;
(b) изучение по запросу законов, процедур и практики в
области оценки, когда они имеют отношение к настоящему Соглашению,
и подготовка докладов по результатам таких изучений.
(с) подготовка и распространение ежегодных докладов по
техническим аспектам функционирования и состояния настоящего
Соглашения;
(d) предоставление такой информации и рекомендаций по любым
вопросам, касающимся оценки импортируемых товаров для таможенных
целей, которые могут быть запрошены любой страной-членом или
Комитетом. Такая информация и рекомендации могут иметь форму
консультативных заключений, комментариев или пояснительных
примечаний;
(е) облегчение по запросу технической помощи странам-членам с
целью содействия расширению международного признания настоящего
Соглашения;
(f) проведение рассмотрения вопроса, переданного ему
третейской группой согласно статье 19 настоящего Соглашения; и
(g) выполнение таких других обязанностей, которые могут быть
возложены на него Комитетом.
Общие положения
3. Технический комитет старается проводить свою работу по
конкретным вопросам, особенно по тем, которые передаются ему
странами-членами, Комитетом или специальной группой, в разумно
короткий период времени. Как предусмотрено в пункте 4 статьи 19,
специальная группа устанавливает конкретный срок для получения
доклада Технического комитета, и Технический комитет представляет
свой доклад в пределах этого срока.
4. По мере необходимости, Секретариат СТС оказывает помощь
Техническому комитету в его деятельности.
Представительство
5. Каждая страна-член имеет право быть представленной в
Техническом комитете. Каждая страна-член может назначить одного
делегата и одного или нескольких его заместителей, которые будут
ее представителями в Техническом комитете. Такая страна-член,
представленная в Техническом комитете, именуется в настоящем
Приложении как "член Технического комитета". Представители членов
Технического комитета могут иметь советников. Секретариат ВТО
также может присутствовать на таких заседаниях в качестве
наблюдателя.
6. Члены СТС, которые не являются членами ВТО, могут быть
представлены на заседаниях Технического комитета одним делегатом и
одним или несколькими заместителями. Такие представители
присутствуют на заседаниях Технического комитета в качестве
наблюдателей.
7. С согласия председателя Технического комитета, Генеральный
секретарь СТС (именуемый в настоящем Приложении как "Генеральный
секретарь") может пригласить представителей правительств, которые
не являются ни членами ВТО, ни членами СТС, а также представителей
международных правительственных и торговых организаций
присутствовать на заседаниях Технического комитета в качестве
наблюдателей.
8. Назначение делегатов, заместителей и советников на
заседания Технического комитета доводится до сведения Генерального
секретаря.
Заседания Технического комитета
9. Технический комитет собирается на заседания по мере
необходимости, но не реже двух раз в год. Дата каждого заседания
устанавливается Техническим комитетом на его предыдущей сессии.
Дата заседания может быть изменена либо по просьбе любого члена
Технического комитета, которую поддерживает простое большинство
членов Технического комитета, либо в случаях, требующих срочного
рассмотрения, по просьбе председателя. Независимо от положений
первого предложения настоящего пункта, Технический комитет
собирается по мере необходимости для рассмотрения вопросов,
переданных ему третейской группой согласно положениям статьи 19
настоящего Соглашения.
10. Заседания Технического комитета проводятся в
штаб-квартире СТС, если не принято иного решения.
11. Генеральный секретарь информирует всех членов
Технического комитета и те стороны, которые упомянуты в пунктах 6
и 7, по крайней мере за 30 дней, за исключением срочных случаев, о
дате открытия каждой сессии Технического комитета.
Повестка дня
12. Предварительная повестка дня каждой сессии составляется
Генеральным секретарем и распространяется среди членов
Технического комитета и тех сторон, которые включены согласно
пунктам 6 и 7, по крайней мере за 30 дней до сессии, за
исключением срочных случаев. Эта повестка включает все пункты,
включение которых одобрено Техническим комитетом в ходе его
предыдущей сессии, все пункты, включенные Председателем по его
собственной инициативе, и все пункты, о включении которых просили
Генеральный Секретарь, Комитет или любой член Технического
комитета.
13. Технический комитет определяет свою повестку дня при
открытии каждой сессии. В ходе сессии повестка дня может быть
изменена в любое время Техническим комитетом.
Должностные лица и порядок работы
14. Технический комитет избирает из числа делегатов своих
членов председателя и одного или нескольких заместителей
председателя. Председатель и заместители председателя пребывают в
должности в течение одного года. Выбывающий председатель и
заместители председателя могут быть переизбраны. Полномочия
председателя или заместителя председателя, которые больше не
представляют члена Технического комитета, аннулируются
автоматически.
15. Если председатель отсутствует на каком-либо заседании или
на его части, его функции выполняет заместитель председателя. В
этом случае последний имеет те же полномочия и обязанности, что и
председатель.
16. Председатель заседания участвует в работе Технического
комитета в своем качестве, а не как представитель члена
Технического комитета.
17. В дополнение к выполнению других полномочий, возложенных
на председателя настоящими правилами, председатель объявляет об
открытии и закрытии каждого заседания, направляет дискуссию,
предоставляет слово, и, согласно настоящим правилам,
контролировать ход заседания. Председатель может также призвать
выступающего к порядку, если выступающий делает замечания не по
существу.
18. Во время обсуждения любого вопроса делегация может
поднять вопрос по порядку ведения заседания. В этом случае
председатель немедленно выносит свое постановление. Если это
постановление оспаривается, председатель выносит его на решение
заседания, и оно остается в силе, если только не принимается иное
решение.
19. Генеральный секретарь или должностные лица Секретариата
СТС, назначенные Генеральным секретарем, обеспечивают обслуживание
заседаний Технического комитета.
Кворум и голосование
20. Представители простого большинства членов Технического
комитета образуют кворум.
21. Каждый член Технического комитета имеет один голос.
Решение Технического комитета принимается большинством, состоящим
по крайней мере из двух третей присутствующих членов. Независимо
от исхода голосования по конкретному вопросу, Технический комитет
может представлять полный доклад Комитету и СТС по данному
вопросу, указывая разные точки зрения, высказанные в ходе
соответствующих обсуждений. Несмотря на вышеизложенные положения
настоящего пункта, по вопросам, переданным ему третейской группой,
Технический комитет принимает решения консенсусом. Если в
Техническом комитете не достигается согласия по вопросу,
переданному ему третейской группой, то Технический комитет
представляет доклад с подробным изложением фактов по данному
вопросу и мнений членов.
Языки и документация
22. Официальными языками Технического комитета являются
английский, французский и испанский. Выступления и заявления,
сделанные на каком-либо из этих трех языков, немедленно
переводятся на остальные официальные языки, если только все
делегации не согласятся отказаться от перевода. Выступления и
заявления, сделанные на каком-либо другом языке, переводятся на
английский, французский и испанский языки на тех же условиях, но в
этом случае соответствующая делегация обеспечивает перевод на
английский, французский или испанский язык. Для официальных
документов Технического комитета используются только английский,
французский и испанский языки. Меморандумы и корреспонденция для
рассмотрения Техническим комитетом должна представляться на одном
из официальных языков.
23. Технический комитет составляет доклады обо всех его
сессиях и, если председатель считает это необходимым, протоколы
или краткие отчеты о его заседаниях. Председатель или его
уполномоченный сообщает о работе Технического комитета на каждом
заседании Комитета и на каждом заседании СТС.
Приложение III
Пятилетняя отсрочка в применении положений Соглашения
развивающимися странами-членами, предусмотренная в пункте 1 статьи
20, на практике может оказаться недостаточной для некоторых
развивающихся стран-членов. В таких случаях развивающаяся
страна-член может запросить до окончания периода, указанного в
пункте 1 статьи 20 о продлении такого периода, и понимается, что
страны-члены благосклонно отнесутся к такому запросу в тех
случаях, когда соответствующая развивающаяся страна-член сможет
надлежащим образом обосновать свой запрос.
2. Развивающиеся страны, которые в настоящее время оценивают
товары на основе официально установленных минимальных стоимостей,
могут сделать оговорку, позволяющую им сохранять такие стоимости
на ограниченной или переходной основе на таких условиях, с
которыми могут согласиться страны-члены.
3. Развивающиеся страны, которые считают, что изменение
последовательности применения по просьбе импортера,
предусмотренное в статье 4 Соглашения, может вызвать для них
реальные трудности, могут сделать оговорку к статье 4 в следующей
формулировке:
"Правительство ........... резервирует право установить, что
соответствующее положение статьи 4 Соглашения применяется лишь
тогда, когда таможенные органы согласны с просьбой об обратном
порядке применения статей 5 и 6".
Если развивающиеся страны делают такую оговорку, то
страны-члены соглашаются с ней, как это оговорено в статье 21
Соглашения.
4. Развивающиеся страны могут сделать оговорку в отношении
пункта 2 статьи 5 Соглашения в следующей формулировке:
"Правительство ......... резервирует право установить, что
пункт 2 статьи 5 Соглашения применяется в соответствии с
положениями соответствующего примечания к ней независимо от
наличия запроса импортера".
Если развивающиеся страны делают такую оговорку, то
страны-члены соглашаются с ней, как это оговорено в статье 21
Соглашения.
5. Некоторые развивающиеся страны могут иметь проблемы с
осуществлением статьи 1 Соглашения в тех случаях, когда речь идет
об импорте в их страны исключительными агентами, исключительными
распределителями или исключительными концессионерами. Если такие
проблемы возникают на практике у развивающихся стран-членов,
применяющих Соглашение, то по просьбе таких стран-членов
проводится изучение данного вопроса с целью нахождения надлежащих
решений.
6. В статье 17 признается, что при применении Соглашения
таможенным администрациям может потребоваться проведение
расследования на предмет правдивости или точности какого-либо
заявления, документа или декларации, представленных им для целей
таможенной оценки. Таким образом, в данной статье признается, что
могут проводиться расследования, например, с целью проверки того,
что элементы стоимости, декларированные или представленные таможне
в связи с определением таможенной стоимости, являются полными и
точными. Страны-члены, с учетом их национальных законов и
процедур, имеют право рассчитывать на полное сотрудничество
импортеров в этих расследованиях.
7. Цена, фактически уплаченная или подлежащая уплате,
включает все платежи, фактически произведенные или подлежащие
уплате, как условие продажи импортных товаров, покупателем
продавцу или покупателем третьему лицу для выполнения
обязательства продавца.