1. Відповідно до ст. 17 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-ХІІ інвалідам, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
З метою практичної реалізації цього права, тобто для забезпечення працевлаштування інвалідів, ст. 19 названого Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання норматив робочих місць у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працюють від 15 до 25 чоловік — у кількості одного робочого місця.
Отже із буквального тлумачення норми ст. 19 вказаного Закону випливає, що норматив повинен визначатися за шнековою чисельністю працівників підприємства, установи, організації. Якщо виходити із поняття "звичайні умови праці в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів", то необхідно додатково керуватися Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування шваївдіи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів вщ 03.05.1995 року № 314. У ньому, зокрема, вказано (п. 2), що робочим місцем інваліда може бути: -звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використане для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.
Таким чином, працедавець, на якого відповідними нормативними документами покладено такий обов'язок, облаштовує робочі місця для інвалідів, які можуть бути використані для відповідної праці інваліда. Що стосується врахування загальної кількості робочих місць чи тільки тієї їх кількості, яка може бути придатною для праці інвалідів при обрахуванні чотиривідсоткового нормативу, то необхідно виходити із принципу рівності прав суб'єктів господарювання. Тобто, якщо на підприємствах із шкідливими умовами праці встановлювати вказаний норматив працевлаштування інвалідів із розрахунку загальної спискової чисельності працівників даного підприємства, на робочі місця зі звичайними умовами припадатиме більший відсоток працівників-інвалідів, аніж на підприємства, де таких умов немає.
Отже, така вимога порушуватиме принцип рівності суб'єктів господарювання.
2. Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Оскільки Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Фонду соціального захисту інвалідів не надаються повноваження стягувати у судовому порядку штрафні санкції за недотримання встановленого нормативу робочих місць для інвалідів, то відповідно немає та'-ких повноважень і у Положенні про цей орган, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 26.09.2002 року № 1434.
Натомість, у Положенні про Фонд соціального захисту інвалідів є повноваження (пп. З п. 4) здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Крім того, представники Фонду мають можливість здійснювати перевірки (пп. З п. 5 ) підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
За Законом (ст. 8) державне управління в сфері забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється, насамперед, Міністерством соціального захисту населення (тепер — Міністерство праці та соціальної політики). Фонд соціального захисту інвалідів здійснює тільки фінансування цієї роботи, тобто управляє коштами, які вже надійшли до нього. Отже, право на судовий позов про стягнення штрафних санкцій мають відповідні представники Мінпраці, а також прокуратури.