ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 01-8/73 від 25.02.98
   м.Київ

 vd980225 vn01-8/73
                                         Арбітражним судам України


            Про Закон України "Про електроенергетику"


          ( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
                                        арбітражного суду
            N 01-8/398 ( v_398800-99 ) від 18.08.99
            N 01-8/358 ( v_358800-00 ) від 19.07.2000 
            N 01-8/492 ( v_492800-00 ) від 13.09.2000
            N 01-8/570 ( v_570800-00 ) від 25.10.2000
                       Листами Вищого господарського суду
           N 01-8/1042 ( v1042600-01 ) від 02.10.2001
           N 01-8/340  ( v_340600-02 ) від 25.03.2002 
           N 01-8/537  ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )


     Верховною Радою України 16 жовтня 1997  року  прийнято  Закон
"Про  електроенергетику"  (  575/97-ВР  )  (далі - Закон),    який
введено в дію з дня його опублікування.
     Цей Закон   регулює  відносини,  що  виникають  у  зв'язку  з
виробництвом,  передачею,  постачанням  і  використанням  енергії,
державним  наглядом  за  безпечним  виконанням  робіт  на об'єктах
електроенергетики  незалежно   від   форм   власності,   безпечною
експлуатацією  енергетичного  обладнання  і  державним наглядом за
режимами споживання електричної і теплової енергії.
     Вважаємо за  необхідне  звернути  увагу  арбітражних судів на
таке.
     Відповідно до   статті  6  Закону  об'єкти  електроенергетики
можуть перебувати у різних формах власності.
     Приватизація об'єктів      електроенергетики     здійснюється
відповідно  до  законодавства  України  про  приватизацію,  але  з
урахуванням  особливостей,  визначених  Законом.  Зокрема,  у разі
приватизації об'єктів електроенергетики Кабінет Міністрів  України
за  поданням  Фонду  державного  майна України приймає рішення про
закріплення  у  державній  власності  пакета   акцій   акціонерних
товариств,  створених  на  базі об'єктів електроенергетики.  Окрім
того,  не підлягає приватизації майно,  що  забезпечує  цілісність
об'єднаної   енергетичної   системи   України   та  централізоване
диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні і
міждержавні  електричні  мережі,  а  також  майно наукових установ
загальнодержавного значення (частини третя  і  четверта  статті  6
Закону).
     Будь-які угоди,   спрямовані   на    приватизацію    об'єктів
електроенергетики  з  порушенням зазначених вимог Закону,  повинні
визнаватися недійсними на підставі статті  48  Цивільного  кодексу
України ( 1540-06 ).
     Стаття 9 Закону відносить до повноважень Державної  інспекції
з експлуатації електричних станцій і мереж,  Державної інспекції з
енергетичного   нагляду   здійснення   державного    нагляду    за
експлуатацією  електричних станцій режимами споживання електричної
та теплової енергії,  надання відповідних приписів  щодо  усунення
порушень  нормативно-правових  актів  та з інших питань державного
нагляду  в  енергетиці  та  застосування  санкції   до   суб'єктів
господарської    діяльності   за   порушення   законодавства   про
електроенергетику.  Право   застосовувати   майнові   санкції   до
господарюючих  суб'єктів надане і Національній комісії регулювання
електроенергетики України (стаття 12 Закону).
     Загальні  підстави   застосування   і   розмір   цих  санкцій
визначені статтею 27 Закону ( 575/97-ВР ), а порядок накладення на
суб'єктів   господарської   діяльності   штрафів   за    порушення
законодавства про електроенергетику - відповідним Положенням (далі
- Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 21.07.99 N 1312 ( 1312-99-п ).  Обов'язковою умовою накладення
штрафу є видання уповноваженим органом  відповідної  постанови  за
встановленою  формою  (частина  четверта названої статті) згідно з
додатком N 2 до Положення.  У  разі  незгоди  з  такою  постановою
підприємство  чи  організація  не  позбавлені  права звернутися до
арбітражного  суду  із заявою про визнання її недійсною. ( Абзац в
редакції Листа Вищого арбітражного суду N 01-8/398 ( v_398800-99 )
від 18.08.99 )
     Згідно з  пунктом  10 Положення ( 1312-99-п ) у разі несплати
штрафу протягом  30  днів  з  дня  винесення  постанови  про  його
накладення  він  стягується в судовому порядку. ( Абзац в редакції
Листа  Вищого  арбітражного  суду  N  01-8/398 ( v_398800-99 ) від
18.08.99;   із   змінами,   внесеними   згідно   з  Листом  Вищого
господарського суду N 01-8/1042 ( v1042600-01 ) від 02.10.2001 )
     Відповідно до статті 11 Закону органом державного регулювання
діяльності  в електроенергетиці є Національна комісія  регулювання
електроенергетики України.
     Стаття 13   Закону   відносить   до   її  повноважень  видачу
спеціальних  дозволів  (ліцензій)  на  здійснення   діяльності   з
виробництва,   передачі   та   постачання   електричної   енергії.
(  Абзац із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного
суду N 01-8/570 ( v_570800-00 ) від 25.10.2000 )
     Національна комісія  регулювання  електроенергетики   України
регулює тарифи на передачу і постачання електричної енергії.  Крім
того,  регулювання тарифів  на  теплову  енергію  здійснюють  Рада
Міністрів   Автономної   Республіки   Крим,  обласні,  Київська  і
Севастопольська  міські  державні  адміністрації,  крім  випадків,
передбачених   Законом   (стаття  17  Закону).  У  зв'язку  з  цим
арбітражним судам у  вирішенні  спорів,  пов'язаних  з  укладенням
договорів  між  споживачем  енергії і енергопостачальниками,  слід
мати на увазі,  що сторони у таких договорах  повинні  виходити  з
чинних тарифів,  визначених у встановленому порядку уповноваженими
органами.
     Згідно з  частиною першою статті 26 Закону споживання енергії
можливе лише на підставі договору з  енергопостачальником.  Вимоги
енергопостачальника  щодо  спонукання  споживача  енергії  укласти
договір користування електричною енергією можуть бути задоволені з
урахуванням  причин  відмови  в укладенні такого договору та інших
обставин і матеріалів конкретної справи.
     Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену
законом  відповідальність,  зокрема  цивільну.  У  зв'язку  з  цим
необхідно  враховувати  таке.  (  Абзац  в  редакції  Листа Вищого
господарського суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
     Відповідно   до   статті   203   Цивільного  кодексу  України
(   1540-06   )  в  разі  невиконання  або  неналежного  виконання
зобов'язання  боржником  він зобов'язаний відшкодувати кредиторові
завдані цим збитки, тобто витрати, зроблені кредитором, а також не
одержані  кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання
було  виконано боржником. ( Лист доповнено абзацом згідно з Листом
Вищого   господарського  суду  N  01-8/537  (  v_537600-03  )  від
19.05.2003 )
     Водночас  згідно зі статтею 206 названого Кодексу ( 1540-06 )
по  окремих видах зобов'язань законодавством може бути встановлена
обмежена  відповідальність  за невиконання або неналежне виконання
зобов'язань.  (  Лист  доповнено  абзацом  згідно  з Листом Вищого
господарського суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
     Відповідно  до  частини шостої статті 24 Закону ( 575/97-ВР )
енергопостачальники   несуть  відповідальність  перед  споживачами
електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної
електричної  енергії  у  разі переривання електропостачання з вини
енергопостачальника  (згідно  з  умовами  договору на користування
електричною  енергією).  (  Лист доповнено абзацом згідно з Листом
Вищого   господарського  суду  N  01-8/537  (  v_537600-03  )  від
19.05.2003 )
     Отже     за    незабезпечення    електроенергією    споживача
енергопостачальник  несе  обмежену  цивільну  відповідальність  на
умовах,  визначених  статтею  24  Закону  (  575/97-ВР  ).  ( Лист
доповнено  абзацом  згідно  з  Листом  Вищого  господарського суду
N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
     Частинами  п'ятою  і  шостою  статті  26 Закону ( 575/97-ВР )
передбачено  також  розмір  відповідальності споживачів енергії за
порушення  умов  договору  на  користування  електричною енергією.
(  Лист  доповнено  абзацом  згідно з Листом Вищого господарського
суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
     Стягнення зазначених у цих нормах Закону ( 575/97-ВР ) коштів
здійснюється  на  підставі  належно  обгрунтованих  розрахунків  у
порядку,  передбаченому  чинним  законодавством.  ( Лист доповнено
абзацом  згідно  з  Листом  Вищого  господарського суду N 01-8/537
( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
     Частиною  шостою статті 15 Закону ( 575/97-ВР )  передбачено,
що  всі  учасники  оптового  ринку  електричної  енергії укладають
договори   купівлі-продажу   електричної   енергії   з   суб'єктом
підприємницької   діяльності,   який  здійснює  оптове  постачання
електричної енергії відповідно  до  договору,  на  підставі  якого
створюється оптовий ринок електричної енергії. Визначення термінів
"оптовий  ринок  електричної  енергії",  "постачання   електричної
енергії"  наведено  у  статті  1  Закону. ( Лист доповнено абзацом
згідно    з   Листом   Вищого   арбітражного   суду   N   01-8/358
( v_358800-00 ) від 19.07.2000 )
     Статтею 15-1   Закону  (  575/97-ВР  )  встановлено   порядок
здійснення  розрахунків  на  оптовому  ринку  електричної енергії.
Згідно  з  частиною  четвертою  цієї  статті  умови   про   оплату
електричної  енергії  саме  коштами  та  про  відкриття  поточного
рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника
електричної     енергії    (енергопостачальника,    що    здійснює
підприємницьку  діяльність  з  постачання  електричної  енергії на
закріпленій    території)   є   обов'язковими   умовами   договору
купівлі-продажу  електричної  енергії  між  оптовим постачальником
електричної   енергії   та   енергопостачальником   (договору   на
постачання   електричної   енергії  між  енергопостачальником,  що
здійснює   підприємницьку   діяльність  з  постачання  електричної
енергії  на  закріпленій  території,  та  споживачем). Тому в разі
відсутності   цих  умов  у  договорі  купівлі-продажу  електричної
енергії  він  згідно  із  статтею  153  Цивільного кодексу України
(  1540-06  )  визнається  не  укладеним.  До того ж відповідно до
частини  шостої  статті  26  Закону  у  разі проведення споживачем
розрахунків в інших формах (тобто не коштами) та/або сплати коштів
на  інші  рахунки,  крім  поточного, такі кошти не враховуються як
оплата  спожитої електричної енергії, їх використання здійснюється
у  порядку,  передбаченому  частиною  другою  статті  15-1 Закону.
Визначення   понять   "поточний  рахунок  із  спеціальним  режимом
використання",   "енергопостачальник",  "споживач  енергії"  також
вміщено  у  статті  1  Закону.  (  Лист доповнено абзацом згідно з
Листом  Вищого  арбітражного  суду  N 01-8/358 ( v_358800-00 ) від
19.07.2000;   із   змінами,   внесеними  згідно  з  Листом  Вищого
господарського суду N 01-8/340 ( v_340600-02 ) від 25.03.2002 )
     Уповноваженим  банком,  який  обслуговує  поточні  рахунки із
спеціальним   режимом   використання   учасників   оптового  ринку
електричної   енергії,   є   Промінвестбанк   (постанова  Кабінету
Міністрів  України  від  29.11.2001  N  1592  ( 1592-2001-п ) "Про
визначення   уповноваженого  банку").  Перелік  енергопостачальних
компаній  та  їх  структурних  підрозділів,  яким відкриті поточні
рахунки  із  спеціальним  режимом  використання для розрахунків за
електроенергію в установах Промінвестбанку, затверджено постановою
Національної  комісії  регулювання  електроенергетики  України від
05.12.2001  N  1205  ( v1205227-01  )  "Про  Перелік  розподільчих
рахунків    енергопостачальних    компаній   та   їх   структурних
підрозділів"  (з  подальшими  змінами).  (  Лист доповнено абзацом
згідно    з   Листом   Вищого   арбітражного   суду   N   01-8/492
(  v_492800-00  )  від  13.09.2000; із змінами, внесеними згідно з
Листом  Вищого  господарського суду N 01-8/340 ( v_340600-02 ) від
25.03.2002 )
     На  поточні  рахунки  із  спеціальним режимом використання не
може  бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового
ринку   електричної   енергії,  і  операції  на  цих  рахунках  не
підлягають  призупиненню (частини шоста і сьома статті 15-1 Закону
(  575/97-ВР  ).  Акти  органів  державної  виконавчої  влади, які
порушують зазначені приписи Закону, повинні визнаватися недійсними
незалежно  від  того, чи відповідають такі акти вимогам інших норм
чинного  законодавства.  (  Лист доповнено абзацом згідно з Листом
Вищого   арбітражного   суду   N  01-8/358  (  v_358800-00  )  від
19.07.2000;   із   змінами,   внесеними  згідно  з  Листом  Вищого
господарського суду N 01-8/340 ( v_340600-02 ) від 25.03.2002 )
     Частиною другою  статті  24  Закону  України  (  575/97-ВР  )
передбачено,  що  енергопостачальники,  які  здійснюють постачання
електричної енергії  на  закріпленій  території,  не  мають  права
відмовити   споживачу,  який  розташований  на  цій  території,  в
укладенні договору на  постачання  електричної  енергії.  Отже  за
наявності такої відмови споживач вправі звернутися до арбітражного
суду із заявою про спонукання відповідного енергопостачальника  до
укладення  договору  на  постачання  електричної  енергії.  ( Лист
доповнено   абзацом  згідно  з  Листом  Вищого  арбітражного  суду
N 01-8/358 ( v_358800-00 ) від 19.07.2000 )
     Згідно  з  частиною  сьомою  статті  27  Закону ( 575/97-ВР )
санкції,  передбачені  частиною  восьмою  статті   24,   частинами
третьою,  четвертою  і  п'ятою  статті 26 та частиною третьою цієї
статті,  застосовуються   в   порядку,   встановленому   Кабінетом
Міністрів   України.  Ці  санкції  визначено  постановою  Кабінету
Міністрів України від 19.07.2000  N  1139  (  1139-2000-п  )  "Про
затвердження    Порядку    застосування   санкцій   за   порушення
законодавства про електроенергетику". У разі незгоди з відповідним
актом Національної комісії регулювання електроенергетики України -
постановою про призначення  керуючого  (тимчасової  адміністрації)
енергопостачальника   або   рішенням  про  зупинення  дії  чи  про
анулювання ліцензії на провадження  підприємницької  діяльності  з
постачання    електричної    енергії   на   певній   території   -
енергопостачальник  не   позбавлений   права   на   звернення   до
арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
(  Лист  доповнено  абзацом  згідно  з  Листом Вищого арбітражного
суду N 01-8/492 ( v_492800-00 ) від 13.09.2000 )

 Заступник Голови Вищого
 арбітражного суду України                           А.Осетинський