Згідно з Указом № 1529/99 усі члени колективних сільськогосподарських
господарств мають право виходити з цих підприємств із
земельними частками (паями) та створювати на їх основі
суб’єкти господарювання різних організаційно-правових
форм, засновані на приватній власності.
Указом № 1529/99 визначено забезпечення суворого додержання
встановленого порядку відведення в натурі земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв) та зменшення
вартості виготовлення документів, необхідних для одержання
державних актів на право приватної власності на землю
для осіб, які виявили бажання одержати такий документ,
а також запроваджено обов’язкове укладання підприємствами,
установами, організаціями, які використовують землю
для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної
частки (паю) власниками цих часток (паїв) з виплатою
їм орендної плати. Форму договору затверджено наказом
№ 5.
Отже, громадяни, які виявили бажання отримати земельну
частку (пай) в натурі, при отриманні Державного акта
на право приватної власності на землю стають власниками
цієї землі. В іншому випадку вони залишаються орендарями
земельної частки (паю).
Громадяни — власники землі відповідно до Закону України
№ 2535-ХІІ є платниками земельного податку до бюджету.
Якщо ці громадяни передали земельні ділянки в оренду,
то вони отримують за них орендну плату згідно з договором
оренди i, у свою чергу, повинні сплачувати земельний
податок до бюджету.
Громадяни, які не виявили бажання отримати земельну
частку (пай) у власність, повинні укласти договори на
оренду земельної частки (паю).
Якщо власник земельної частки (паю) надає свій пай в
оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку,
він не буде сплачувати земельний податок до бюджету,
оскільки останній включає площу земельної частки (паю)
в розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку.
При наданні громадянами земельної частки (паю) в оренду
іншим суб’єктам господарювання земельний податок сплачується
відповідно до умов договору оренди земельної частки
(паю).