Коментар фахівця
З метою приведення Положення про порядок подання та розгляду скарг платників
податків органами державної податкової служби (далі — Положення) у відповідність
до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами, внесеними
законами України від 26.12.2002 р. № 397-IV та від 20.02.2003 р. № 550-IV,
наказом ДПА України від 30.05.2003 р. № 260, зареєстрованим у Мін’юсті
України 23.06.2003 р. за № 503/7824, затверджено зміни до зазначеного
Положення. При внесенні змін до Положення врегульовано й проблемні питання,
пов’язані з апеляційним узгодженням сум податкових зобов’язань та оскарженням
рішень органів державної податкової служби в адміністративному порядку.
Положення визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової
служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному
порядку:
1) податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов'язань,
штрафних (фінансових) санкцій та податкових вимог щодо податкового боргу;
2) рішень про:
узгодження операцій з активами платника податків, що перебувають у податковій
заставі;
розподіл суми податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками
податків, що виникають унаслідок реорганізації;
погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою,
до проведення реорганізації;
установлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань
платника податку, що реорганізовується;
поширення права податкової застави на всі активи платника податків,
який створюється шляхом об’єднання інших платників податків;
продаж активів, що перебувають у податковій заставі;
арешт активів;
дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових
зобов'язань за ініціативою органу державної податкової служби;
подання платником податків нової податкової декларації з виправленими
показниками;
3) постанов про накладення адміністративних стягнень.
Суттєвими є доповнення щодо змісту та оформлення скарги (заяви), в якій
слід зазначити також адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь)
за розглядом скарги (заяви). Відсутність такої норми створювала труднощі
у визначенні дати вручення рішення за розглядом скарги платнику податків
у разі відмови платника від отримання рішення або його відсутності за
юридичною адресою чи за місцезнаходженням, зазначеним у скарзі (заяві).
Відтепер, якщо посадова особа юридичної особи — платника податку чи
фізична особа — платник податку, або уповноважена особа відмовляється
від отримання рішення (відповіді), прийнятого за розглядом скарги (заяви),
або в разі незнаходження особи за адресою, зазначеною у скарзі (заяві)
для надсилання рішення (відповіді), датою вручення рішення (відповіді)
платнику податків вважається дата, зазначена працівником поштового зв’язку
на повідомленні про вручення поштового відправлення про відмову платника
податку від отримання рішення (відповіді), або дата зробленого працівником
поштового зв’язку запису на повідомленні про відсутність одержувача
рішення (відповіді) за адресою, зазначеною особою у скарзі (заяві) як
адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву).
З урахуванням цього внесено зміни до пункту 10 Положення щодо вимог
до оформлення та надсилання рішення за розглядом скарги (заяви).
Положенням визначено, що дата подання платником податків скарги (заяви)
до органу державної податкової служби — це день фактичного подання скарги
(заяви) до відповідного органу державної податкової служби, а у разі
надсилання скарги (заяви) поштою — дата відправлення скарги (заяви),
зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення
поштового відправлення та на конверті. У разі відсутності повідомлення
про вручення, опису вкладення поштового відправлення і відбитка календарного
штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті,
бандеролі), що унеможливлює з’ясування фактичної дати отримання відділенням
поштового зв’язку скарги (заяви), датою подання скарги (заяви) вважається
дата фактичного надходження скарги (заяви) до органу державної податкової
служби.
Пункт 4 Положення доповнено підпунктами щодо термінів оскарження податкових
повідомлень-рішень органів державної податкової служби про визначену
суму податкових зобов’язань та інших рішень. Зокрема передбачено, що
тридцятиденний термін для адміністративного оскарження поширюється на:
суми податкового зобов'язання щодо земельного податку, нарахованого
громадянам — власникам земельних ділянок та землекористувачам;
суми податкового зобов’язання щодо прибуткового податку з громадян,
нарахованого фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності,
громадянам, іноземним громадянам та особам без громадянства на підставі
подання ними декларацій про очікувані або про фактично одержані доходи;
рішення про: розподіл суми податкових зобов’язань або податкового боргу
між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації; установлення
солідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника
податку, що реорганізовується; поширення права податкової застави на
всі активи платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших
платників податків.
Суми податкових зобов’язань щодо прибуткового податку, які визначено
органом державної податкової служби за результатами виявлених перевірками
недостовірних даних, заявлених суб’єктом підприємницької діяльності
в деклараціях про одержані доходи та проведені витрати (перевіркою виявлено
порушення податкового законодавства), можуть бути оскаржені в адміністративному
порядку протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання
податкового повідомлення-рішення або відповіді (рішення) органу державної
податкової служби на скаргу (заяву).
Оскарження в адміністративному порядку сум податкових зобов’язань щодо
інших податків, зборів та обов’язкових платежів здійснюється протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення
або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу
(заяву). Рішення про: узгодження операцій платника податків із активами,
що перебувають у податковій заставі; погашення податкових зобов'язань,
забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації; продаж
активів, що перебувають у податковій заставі; арешт активів; дострокове
розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань
за ініціативою органу державної податкової служби можуть бути оскаржені
протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання такого
рішення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на
скаргу (заяву).
Суми штрафних (фінансових) санкцій, застосування яких відповідно до
законодавства віднесено до компетенції органів державної податкової
служби, можуть бути оскаржені протягом десяти календарних днів, наступних
за днем отримання податкового повідомлення-рішення або відповіді (рішення)
органу державної податкової служби на скаргу (заяву).
Особливу увагу платникам податків та органам державної податкової служби
слід звернути на те, що з 10.07.2003 р. втрачає чинність норма абзацу
другого пп. 5.1 п. 5 Положення, якою передбачалася можливість подання
повторної скарги (заяви) на ім’я керівника органу державної податкової
служби вищого рівня до органу державної податкової служби, рішення якого
оскаржується. Отже, починаючи з 10.07.2003 р., повторні скарги (заяви)
у разі незгоди платника податку з рішенням, прийнятим за розглядом первинної
скарги, необхідно подавати або надсилати поштою з повідомленням про
надходження безпосередньо до органу державної податкової служби вищого
рівня (ДПІ у місті з районним поділом або до регіональної (обласної)
державної податкової адміністрації), а на рішення, прийняте регіональною
ДПА за розглядом скарги (заяви) платника податків, — до ДПА України.
Нова редакція пп. 5.2 п. 5 Положення визначає перелік документів, які
належить додати платнику податків до скарги (заяви).
Дотримання платником податків вищезазначених строків та порядку оскарження
рішень органів державної податкової служби зупиняє виконання платником
податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні,
на строк від дня подання такої скарги (заяви) до органу державної податкової
служби до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом
визначеного строку податкові вимоги щодо податку, який оскаржується,
не надсилаються, а сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається
неузгодженою.
Скаргу (заяву), подану з порушенням порядку і строків, визначених п.
4 та пп. 5.1 п. 5 Положення, орган державної податкової служби не розглядає.
Якщо в повторній скарзі (заяві) порушуються питання або додаються документи,
що не були предметом оскарження та розгляду за первинною скаргою, такі
питання і документи не розглядаються, а заявник інформується про необхідність
розгляду цих питань органом державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення
про визначену суму податкового зобов’язання або інше рішення якого оскаржується.
Наказ ДПА України від 30.05.2003 р. № 260 «Про внесення змін до Положення
про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної
податкової служби» набирає чинності з 10.07.2003 р.