Коментар фахівця
22 травня поточного року Верховна Рада України нарешті
прийняла довгоочікуваний Закон України № 889-IV «Про
податок з доходів фізичних осіб». Цей документ містить
чимало новацій, які, без перебільшення, стосуватимуться
кожного громадянина, оскільки в ньому йдеться про запровадження
нових ставок в оподаткуванні доходів фізичних осіб.
Механізм оподаткування фізичних осіб, запропонований
у прийнятому Законі, суттєво відрізняється від чинної
системи оподаткування. Встановлення єдиної ставки оподаткування
суттєво зменшить існуючий податковий тиск: замість діючих
нині п’яти ставок оподаткування — 10, 15, 20, 30 i 40%
Законом передбачається запровадження однієї ставки —
15%. А на перехідний період до 1 січня 2007 р. в Україні
діятиме ставка 13%.
Єдина ставка оподаткування спрощує механізм справляння
податку, хоча й не відповідає законодавчо закріпленому
принципу соціальної справедливості в оподаткуванні.
За попередніми розрахунками очікується загальна сума
надходжень від податку на доходи фізичних осіб близько
10 млрд. грн. (Довідково: у 2003 р. за розрахунками
очікується надходження прибуткового податку до бюджету
на рівні 12 млрд. грн.).
Але ми розраховуємо на чимало інших позитивів. Насамперед
поміркована ставка оподаткування доходів фізичних осіб
сприятиме вихованню правової культури у платників податків,
змінить думку i ставлення громадян до податкового законодавства,
допоможе їм усвідомити обов’язковість сплати податків.
В умовах активного утворення приватного сектора економіки
застосування максимальної ставки оподаткування в розмірі
15% (13%) створить i сприятливіші умови для розвитку
підприємницької діяльності громадян.
Запропоновану Законом ставку можна вважати позитивним
кроком ще й тому, що ефективність існуючої верхньої
ставки прибуткового податку в розмірі 40% була дуже
незначною. Помірний податковий тягар — це один з економічних
методів виведення з тіні як значної частини підприємців,
так i фінансових ресурсів. Тому держава покладає певну
надію i на виконання податкових зобов’язань з боку суб’єктів
тіньової економіки, а отже — на розширення бази оподаткування.
Для деяких видів доходів Законом передбачаються інші
ставки оподаткування. Так, ставка податку становить
5% об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом
як:
процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову
установу відповідно до закону (крім страховиків); процентний
або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом.
Ставка податку становить подвійний розмір ставки (26%)
від объекта оподаткування, нарахованого як виграш чи
приз (крім виграшів у державну лотерею у грошовому виразі),
або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь
нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів, визначених
у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону (процентів,
дивідендів, роялті).
Ставка податку може мати інший розмір, прямо визначений
відповідними нормами цього Закону (наприклад: спадщина,
для якої залежно від ступеня спорідненості та об’єкта
спадку застосовуватимуться ставки 0, 5 та 15% (13%).
Те саме стосуватиметься й доходів, отриманих у вигляді
подарунків.
Законом запроваджено досить суттєву новацію. На відміну
від чинного порядку зменшення сукупного оподатковуваного
доходу громадян на певну кількість неоподатковуваних
мінімумів Законом передбачено систему надання так званих
податкових соціальних пільг. Розмір пільг установлено
у відсотках (100, 150, 200%) розміру мінімальної заробітної
плати у розрахунку на місяць, затвердженого законом
на 1 січня звітного податкового року. Величину відсотків
встановлено для відповідної категорії платників, що
матимуть право на отримання таких пільг:
у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній
платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом
на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якого
платника податку;
у розмірі, що дорівнює 150% однієї мінімальної заробітної
плати — для платника податку, який:
є самотньою матір’ю або батьком (опікуном, піклувальником)
— на кожну дитину віком до 18 років;
утримує дитину — інваліда I або II групи віком до 18
років;
має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку
на кожну таку дитину;
є вдівцем або вдовою;
є особою, віднесеною законом до I i II категорій осіб,
постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи
осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради
УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи;
є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом,
військовослужбовцем строкової служби;
є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину,
що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність,
включаючи журналістів;
у розмірі, що дорівнює 200% однієї мінімальної заробітної
плати — для платника податку, який є:
особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу
або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
учасником бойових дій під час Другої світової війни
або особою, яка в такий час працювала в тилу і має відповідні
державні відзнаки;
колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового
утримання під час Другої світової війни або особою,
визнаною репресованою чи реабілітованою;
особою, яка була насильно вивезена з території колишнього
СРСР під час Другої світової війни на територію держав,
що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були
окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
особою, яка перебувала на блокадній території колишнього
Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у
період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.
Однак слід зауважити, що Законом визначено й деякі особливості
та обмеження стосовно отримання податкових соціальних
пільг, а саме: податкова соціальна пільга застосовується
лише до доходу, отриманого платником податку як заробітна
плата протягом звітного податкового місяця, та якщо
його розмір не перевищує суми місячного мінімального
прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого
на 1 січня звітного податкового року, помноженої на
1,4 (на сьогодні, наприклад, це становить 365 грн. х
1,4 = 510 грн.).
Крім того, новий Закон також передбачає процедуру самостійного
вибору платником податку місця отримання (застосування)
податкової соціальної пільги. Для цього платник податку
зобов’язаний подати своєму працедавцю заяву про застосування
пільги (або відмову від пільги), а також відповідні
документи, що підтверджують право платника на таку пільгу.
У разі порушення платником податку умов застосування
пільги (наприклад, при отриманні пільги більше ніж в
одного працедавця) платник податку втрачає право на
отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями
отримання доходу i має повернути суму недоплати податку
i сплатити штраф у розмірі 100% недоплаченої суми.
Центральний податковий орган контролюватиме правильність
отримання податкових соціальних пільг платниками податку
i періодично інформуватиме платників про наявність таких
порушень.
Згідно з вимогами прикінцевих положень Закону на перехідний
період встановлюються податкові соціальні пільги у таких
розмірах: у 2004 р. — 30% суми податкової соціальної
пільги, у 2005 р. — 50%, у 2006 р. — 80% та у 2007 р.
— 100%.
Безперечною особливістю цього Закону є встановлення
права платника податку на податковий кредит, який є
сумою витрат, фактично понесених платником податку —
резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг)
у резидентів України протягом звітного року (окремі
пункти статті «Податковий кредит» набирають чинності
з 1 січня 2005 р.).
На суму таких витрат дозволяється зменшення суми загального
річного оподатковуваного доходу платника, одержаного
ним за наслідками календарного року.
До складу податкового кредиту включено: частину суми
процентів за іпотечним кредитом; суму коштів, сплачених
платником податку на користь освітніх закладів; суму
коштів або вартість майна, переданих платником податку
у вигляді пожертвувань; суму власних коштів платника
податку, сплачених на користь закладів охорони здоров’я;
суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок
страхових внесків тощо.
(Довідково:
частина суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених
платником податку, яка розраховується за правилами,
визначеними згідно зі ст. 10 цього Закону (вводиться
з 01.01.2005 р.);
кошти або майно, передані платником податку у вигляді
пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям
(2—5% суми загального оподатковуваного доходу за рік);
сума коштів, сплачених платником податку на користь
закладів освіти — оплата вартості середньої професійної
або вищої форми навчання такого платника податку, іншого
члена його сім’ї першого ступеня спорідненості, але
не більше суми (510 грн.) за кожний повний або неповний
місяць навчання протягом звітного податкового року;
сума власних коштів платника податку, сплачених на користь
закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних
послуг з лікування такого платника податку або члена
його сім’ї першого ступеня спорідненості, крім косметичного
лікування (вводиться з початку року, наступного за роком
набрання чинності законом про медичне страхування);
сума витрат платника податку на сплату за власний рахунок
страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту
за договорами довгострокового страхування життя та недержавного
пенсійного страхування як такого платника податку, так
i членів його сім’ї першого ступеня спорідненості:
при страхуванні платника податку — сума, визначена у
пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону (510 грн.);
при страхуванні члена сім’ї платника податку першого
ступеня спорідненості — 50% суми, визначеної у пп. 6.5.1
п. 6.5 ст. 6 Закону, у розрахунку на кожного застрахованого
члена сім’ї (510/2 = 255 грн.) (вводиться з 01.01.2005
р.);
суми витрат платника податку на:
штучне запліднення незалежно від того, чи перебуває
він у відносинах шлюбу з донором;
оплату вартості державних послуг, включаючи сплату державного
мита, пов’язаних з усиновленням дитини.
Закон містить i обмеження права на нарахування податкового
кредиту, а саме: податковий кредит може бути нараховано
виключно резидентом, що має податковий ідентифікаційний
номер, а загальна сума нарахованого податкового кредиту
не може перевищувати суми загального оподатковуваного
доходу платника податку, одержаного протягом звітного
року як заробітна плата.
Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням
конкретних сум фактичних документально підтверджених
витрат мають відображатися платником податку в річній
податковій декларації, яку за наслідками звітного податкового
року платник подаватиме до податкового органу за своєю
податковою адресою.
Законом встановлено деякі особливості в оподаткуванні
таких доходів, як доходи від надання нерухомості в оренду
(суборенду), житловий найм (піднайм); проценти, дивіденди,
роялті; доходи від операцій з інвестиційними активами;
доходи, отримані у вигляді благодійної допомоги; доходи,
отримані за договорами довгострокового страхування життя
та недержавного пенсійного страхування; доходи від операцій,
пов’язаних з іпотечним житловим кредитуванням, рухомим
та нерухомим майном тощо.
Що ж до оподаткування процентів, то Законом чітко визначено:
по-перше, проценти як вид доходу належать до пасивних
доходів. Сюди віднесено також доходи, отримані у вигляді
дивідендів, роялті, страхових виплат i відшкодувань,
а також орендних (лізингових) платежів за договорами
оперативної оренди;
по-друге, податковий агент (банк), який нараховує проценти,
надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих
процентів i загальної суми стягнених з них податків
у складі податкової декларації з податку на прибуток
підприємств. При цьому інформація щодо окремого вкладу
(депозиту) фізичної особи, суми нарахованих на нього
процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи
— вкладника до податкових органів не надається.
Одним із важелів забезпечення суто технічного виконання
вимог цього Закону є визначення юридичної особи, її
філій, відділень, інших відокремлених підрозділів або
фізичної особи чи представництва нерезидента податковими
агентами. Вони зобов’язані нараховувати, утримувати
та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за
рахунок платника податку. Податкові агенти зобов’язані
також подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого
платнику податку, а також сум утриманого з них податку
до податкових органів згідно із законодавством i нести
відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом є також фізична особа — суб’єкт підприємницької
діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних
осіб i виплачує їм заробітну плату.
Крім того, за новим Законом річна декларація про майновий
стан i доходи (податкова декларація) подається платником
податку, який:
зобов’язаний подавати таку декларацію згідно з нормами
цього Закону або інших законів;
має право подати таку декларацію для отримання податкового
кредиту.
Декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених
випадків її подання.
Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним,
має право звернутися із запитом до відповідного податкового
органу з проханням заповнити річну податкову декларацію,
а податковий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги
з такого заповнення. Відмова посадової (службової) особи
податкового органу надати зазначені послуги звільняє
платника податку від будь-якої відповідальності за неповне
або невірне заповнення декларації.
Особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне
повернення суми надміру сплаченого податку, в тому числі
внаслідок застосування права на податковий кредит, є:
податковий орган, який порушує строки подання розрахунку
такої суми або занижує її розмір;
орган державного казначейства, що порушує строки такого
повернення або занижує його розмір.
За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого
податку на користь платника податку сплачуються такі
штрафи:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім
днем граничного строку її виплати, — у розмірі 10% такої
суми;
при затримці від 31 до 90 календарних днів — у розмірі
50% такої суми;
при затримці понад 91 календарний день — у розмірі 100%
такої суми.
Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом
державного казначейства у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Повернення суми надміру сплаченого податку та штрафів
здійснюється органом державного казначейства за рахунок
доходів бюджету, до якого зараховується такий податок.
Отже, зниження ставок оподаткування забезпечить поповнення
власного бюджету окремого громадянина, вплине на безперечне
зростання попиту на товари (послуги) споживчого ринку
i, як наслідок, спричинить збільшення доходів підприємств
за рахунок саме часткового вивільнення коштів фонду
оплати праці.
Вивільнення частки коштів фонду оплати праці дасть змогу
прискорити грошовий обіг, що, у свою чергу, позитивно
вплине на розвиток виробництва, створення нових робочих
місць i отримання додаткових надходжень до бюджету податку
з доходів фізичних осіб.
Не слід забувати й про таке. Поліпшити фінансове становище
в державі не можна, уповаючи лише на зміни в системі
оподаткування. Не менш важлива проблема — нарахування
на фонд оплати праці. Адже рівень ставок тут також непомірно
високий. Тому підприємства i фізичні особи — суб’єкти
підприємницької діяльності постійно ухиляються від легального
нарахування заробітної плати найманим працівникам. Вони
здійснюють виплати під виглядом довгострокових безвідсоткових
позик, вдаються до виплат під виглядом доходів, які
не обкладаються прибутковим податком, зокрема натуроплати,
грошей в конвертах, тоді як легальна частина заробітної
плати нерідко є на рівні, а то й нижче мінімальної заробітної
плати.
Отже, цей Закон має чимало переваг i недоліків. Саме
життя «шліфуватиме» його далі i, можливо, визначить
необхідність якихось коректив. Однак найголовніше вже
зроблено. Наш парламент дав йому «зелене світло», чим
заклав підвалини до запровадження нової ідеології у
формуванні прозорих, цивілізованих i партнерських відносин
між платниками податків, податківцями та державою.