ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

                             Л И С Т

 N 01-8/141 від 31.03.99
     м.Київ

 vd990331 vn01-8/141
                                         Арбітражним судам України


      Про деякі питання, порушені у доповідних записках про
               роботу арбітражних судів у 1998 році

          ( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого
                                        арбітражного суду
            N 01-8/612 ( v_612800-99 ) від 30.12.99
            N 01-8/204 ( v_204800-00 ) від 10.05.2000
            N 01-8/296 ( v_296800-01 ) від 05.03.2001
                       Листами Вищого господарського суду 
            N 01-8/1042 ( v1042600-01 ) від 02.10.2001 
            N 01-8/537  ( v_537600-03 ) від 19.05.2003
            N 01-8/711  ( v_711600-03 ) від 25.06.2003 ) 

     Аналіз доповідних   записок   про  роботу  арбітражних  судів
України у 1998 році засвідчив наявність ускладнень у  застосуванні
деяких норм чинного законодавства у вирішенні спорів.
     Вищий арбітражний   суд   України   узагальнив   порушені   у
доповідних  записках  питання,  що  наводяться нижче,  і вважає за
доцільне довести відповіді на  них  до  відома  арбітражних  судів
України.

     1.  Яким  нормативним актом повинен керуватись Пенсійний фонд
України  (далі  -  Фонд),  обчислюючи  розмір  пені за несвоєчасне
внесення   платежів  до  Фонду  -  Законом  України  "Про  систему
оподаткування" ( 1251-12 ) чи Інструкцією про порядок обчислення і
сплати  підприємствами,  установами,  організаціями та громадянами
страхових внесків до  Пенсійного  фонду,  затвердженою  постановою
правління Фонду  від  06.09.96  N  11-1 ( z0550-96 ) (з подальшими
змінами і доповненнями)?
     Частиною   другою  статті  11  Закону  України  "Про  систему
оподаткування" (в   редакції   Закону   України    від    05.03.98
N 199/98-ВР)  передбачено,  що  фінансові  санкції  за  наслідками
документальних  перевірок  та  ревізій  обчислюються  у  розмірах,
передбачених  законодавством,  чинним  на  день  завершення  таких
перевірок  або  ревізій.  Тому  у  процесі  розгляду  справи   про
стягнення   пені   за   несвоєчасне  внесення  платежів  до  Фонду
арбітражний суд повинен виходити з вимог того  законодавства,  яке
діяло  на  день  закінчення перевірки або ревізії.  Що ж до пункту
10.1  названої  Інструкції,  то  він  може   застосовуватись   для
обчислення  пені  лише  за  умови,  що  його  вимоги не суперечать
названому вище законодавству (частина друга статті 4  Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - АПК).

     2. Якщо   до   боржника,   щодо  якого  порушено  справу  про
банкрутство,  звертається підприємство (установа,  організація)  з
позовом   про   витребування  свого  майна  з  чужого  незаконного
володіння,  то  чи  вправі  арбітражний   суд   зупинити   позовне
провадження до вирішення питання про банкрутство та чи включається
це майно до ліквідаційної маси?
     Відповідно  до  частини  першої статті 18 Закону України "Про
банкрутство" ( 2343-12 ) з метою погашення  боргу  стягнення  може
бути  звернено  на  майно  банкрута,  що  належить  йому  на праві
власності або повного господарського відання.  Тому у разі подання
підприємством  (установою,  організацією)  позову  до боржника про
витребування  свого   майна   з   чужого   незаконного   володіння
арбітражний суд не вправі зупинити позовне провадження, а це майно
не може бути включено до  ліквідаційної  маси.  Згідно  з  абзацом
другим  пункту  37  роз'яснення  президії Вищого арбітражного суду
України від 18.11.97 N 02-5/444 ( v_444800-97 ) "Про деякі питання
практики    застосування    Закону   України   "Про   банкрутство"
індивідуально визначені речі,  що належать боржнику  не  на  праві
власності або повного господарського відання, не можуть включатись
до ліквідаційної маси.

     3. Чи підлягає поверненню кредиторові сплачене  ним  державне
мито у разі залишення без розгляду його заяви про порушення справи
про  банкрутство  з  тих  підстав,  що  продаж  акцій   відкритого
акціонерного товариства не закінчено?
     Вичерпний  перелік  підстав  та порядок повернення державного
мита визначаються статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України від
21.01.93 "Про державне мито" ( 7-93 ) і розділом IV Інструкції про
порядок  обчислення  та  справляння державного мита,  затвердженої
наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 N  15
( z0050-93  ).  У  цьому  переліку однією з підстав для повернення
мита передбачено залишення позову без розгляду,  тобто і заяви про
порушення  справи  про  банкрутство.  Саме  з  цього слід виходити
арбітражним судам у вирішенні зазначеного питання.

     4. Чи вправі арбітражний суд порушувати провадження у  справі
про  банкрутство  боржника,  щодо  посадових  осіб  якого порушено
кримінальну  справу  і  накладено  арешт  на  його  рахунки,  якщо
кредитор  не  скористався  своїм  правом  звернутись  з  цивільним
позовом у кримінальному процесі?
     Відповідно до  преамбули  Закону  України  "Про  банкрутство"
( 2343-12 ) його дія поширюється  виключно  на  юридичних  осіб  -
суб'єктів підприємницької діяльності.
     Пункт  2 статті 5 Закону України "Про банкрутство" не ставить
право  кредитора  на  звернення  з заявою про порушення справи про
банкрутство  у  залежність  від реалізації ним інших своїх прав, у
тому  числі і права звернутись з цивільним позовом у кримінальному
процесі.  Тому за умов додержання кредитором вимог статті 5 Закону
України  "Про  банкрутство"  у  арбітражного  суду  немає правових
підстав для відмови у порушенні справи про банкрутство.

     (  Пункт  5  виключено  згідно з Листом Вищого господарського
суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
     
     6.  Чи вправі арбітражний суд застосовувати пункт 3 статті 83
АПК  у  разі,  коли  суми  штрафу і пені, нарахованих за порушення
антимонопольного законодавства, не сплачені винною особою через її
важкий  фінансовий  стан?  (  Абзац  перший  пункту  6 із змінами,
внесеними  згідно  з  Листом Вищого господарського суду N 01-8/711
( v_711600-03 ) від 25.06.2003 ) 
     Стаття 19  згаданого  Закону  не  ставить  обов'язок суб'єкта
підприємницької   діяльності   сплатити   штраф    за    порушення
антимонопольного  законодавства у залежність від фінансового стану
платника.  Стаття 83 АПК України та стаття 205 Цивільного  кодексу
України ( 1540-06 ) надають суду право зменшувати розмір неустойки
(пені, штрафу) лише у випадках порушення суб'єктом підприємницької
діяльності   зобов'язань   за  цивільно-правовими  угодами,  а  не
будь-яку неустойку взагалі. Тому арбітражному суду слід керуватись
вимогами антимонопольного законодавства.

     7. Чи правомірне застосування податковими органами фінансових
санкцій  за  перевищення  ліміту  залишку  готівки  у  касі,  якщо
підприємство  працює цілодобово,  а готівку здає до банку один раз
на добу?
     Указ   Президента   України   від   12.06.95  N  436/95  "Про
застосування  штрафних  санкцій  за  порушення  норм з регулювання
обігу  готівки"  не  ставить  застосування  фінансових  санкцій за
перевищення  лімітів  залишку  готівки  в  касах  у залежність від
специфіки роботи того чи іншого підприємства. Частина перша пункту
2  Порядку  ведення  касових  операцій  у  національній  валюті  в
Україні,  затвердженого  постановою  Правління Національного банку
України від  02.02.95  N  21 ( v0228500-95 ) (в редакції постанови
Правління НБУ від 13.10.97 N 334 ( z0530-97 ) з подальшими змінами
і доповненнями),  надає підприємству (клієнту) право протягом року
звернутись  до  обслуговуючого  банку  з  заявкою-розрахунком  про
перегляд   встановленого  ліміту  залишку  готівки  в  касі.  Отже
підприємство,  яке працює цілодобово, може скористатись цим правом
з огляду на специфіку його роботи.
     Відповідно  до частини першої пункту 1 названого вище Порядку
його дія поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і органів
зв'язку)  незалежно  від  форми  власності  і виду діяльності, які
здійснюють касові операції в національній валюті.

     8. Чи   можливе   звернення   стягнення   заборгованості   за
розрахунками на  майно  боржника,  яке  знаходиться  у  податковій
заставі, за умови, що вартість наявного майна перевищує суми боргу
за розрахунками та податковою заборгованістю?
     Згідно зі  статтею  2  Указу  Президента України від 04.03.98
N 167/98  "Про  заходи   щодо   підвищення   відповідальності   за
розрахунки  з  бюджетами  та  державними  цільовими фондами" з дня
виникнення  податкової   заборгованості   у   податковій   заставі
перебуває  все  майно  і  майнові  права платника податків,  тобто
названий Указ не пов'язує розмір недоїмки за податками  чи  іншими
обов'язковими   платежами   з   загальною  вартістю  всього  майна
боржника.  На підставі статті 6 цього ж Указу  державна  податкова
служба має пріоритет щодо цього майна і майнових прав.

     9. Чи  може  орган місцевого самоврядування нести матеріальну
відповідальність  та  відшкодовувати  збитки,  завдані  порушенням
вимог Закону України "Про відходи"?
     Статті 42  і 43 Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) не
містять будь-яких винятків щодо притягнення до відповідальності за
порушення   законодавства   про   відходи  осіб,  винних  у  таких
порушеннях.   Тому   органи   місцевого   самоврядування   повинні
відшкодовувати  шкоду,  завдану  невиконанням  покладених  на  них
статтею 21 цього Закону обов'язків, на загальних підставах.


     (  Пункт  10  виключено на підставі Листа Вищого арбітражного
суду N 01-8/296 ( v_296800-01 ) від 05.03.2001 )

     (  Пункт 10 виключено на підставі Листа Вищого господарського
суду N 01-8/1042 ( v1042600-01 ) від 02.10.2001 )

     10. Чи  може  прокурор  (його заступник) звертатись з позовом
про звернення стягнення на майно боржника за наявності  даних  про
відсутність на рахунках останнього коштів?
     Відповідно до  пункту  2  статті  121   Конституції   України
( 254к/96-ВР   ),  статті  20  Закону  України  "Про  прокуратуру"
( 1789-12 ) та абзацу  четвертого  частини  першої  статті  2  АПК
( 1798-12   )  прокурор  (його  заступник)  вправі  звертатись  до
арбітражного суду в інтересах  громадян  і  держави  з  будь-якими
підвідомчими арбітражному суду позовами.

 Заступник Голови Вищого
 арбітражного суду України                           А.Осетинський