Відповідно до п. 7.19 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР до складу валових доходів платника податку не включаються доходи, отримані від продажу видавничої продукції замовнику або безпосередньому споживачу.
Згідно з Законом "Про видавничу справу" від 05.06.1997 р. № 318/97-ВР видавничою продукцією є сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями). Виданням цей Закон називає "твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, лоліграфічного і технічного виконання".
Наводиться тлумачення поняття "видання" і в Інструкції про порядок використання і застосування типових форм первинного обліку науково-інформаційної діяльності, затвердженої наказом Державного комітету статистики та Міністерства у справах науки і технологій від 07.08.1998 р. № 272/219. Так, названий нормативно-правовий акт називає виданням документ, призначений для поширення вміщеної в ньому інформації, підданий редакційно-видавничій обробці, одержаний друком або тисненням, поліграфічне самостійно оформлений, з вихідними даними.
У Законі "Про інформацію" від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ поняття "документ" має наступне значення: це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. За Законом "Про обов'язковий примірник документів" від 09.04.1999 р. № 595-ХIV документ — це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або на іншому носієві. Аналогічне визначення міститься у Законі "Про бібліотеки і бібліотечну справу" від 27.01.1995 р. № 32/95-ВР.
Таким чином, поняття "видавнича продукція'' є родовим для позначення усього спектру відповідним чином опрацьованих і готових до випуску носіїв інформації, призначеної для поширення.
У Законі "Про видавничу справу" (ст. 12) передбачено, що з метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі — Державний реєстр). Крім того, за наведеним Законом існують суб'єкти видавничої справи, які здійснюють таку діяльність без внесення до відповідного Державного реєстру. До того ж, існують суб'єкти господарювання, які включаються до інших реєстрів.
Тому, зокрема, в листі від 24.09.2001 р. № 12762/7/15-1217 ДПАУ було наголошено, що положення п. 7.19 Закону про прибуток поширюється на суб'єктів видавничої справи, включених до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції незалежно від форм власності та організаційно-правових форм. Норми пунктів 7.19 та 7.20 Закону про прибуток, за змістом цього листа, поширюються на платників податків, що отримали доходи від продажу видань книг, брошур, буклетів та інших подібних видань, включаючи словники та енциклопедії, карти та атласи, музичні видання (ноти), за умови включення таких платників до Державного реєстру. Щодо видань рекламного характеру, то відповідно до п. 7.19 Закону про прибуток передбачено звільнення від оподаткування доходу від продажу видавничої продукції, тобто без обмежень стосовно її конкретного різновиду (довідкова, рекламна, інформаційна тощо). У той же час, на погляд ДГІА, дія цих пунктів не повинна поширюватися на платників податків, які отримують доходи від продажу видань газет, журналів та іншої періодики, тобто на видавців друкованих засобів масової інформації. Крім того, у наведеному листі також було вказано, шо на видавничу діяльність, яка проводиться як неосновний вид діяльності і відбувається без включення до Державного реєстру, зазначена пільга не поширюється.
Наступним листом ДПАУ від 14.02.2002 р. № 2685/7/15-1217 обмеження щодо видавців друкованих засобів масової інформації, а також платників податків, які займаються видавничою діяльністю як неосновним видом діяльності, були повністю скасовані. Враховуючи той факт, що вказані обмеження були скасовані ДПАУ так би мовити під впливом роз'яснень Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 07.11.2001 р. № 06-10/631 та Держкомінформу України від 27.11.2001 р. № 3508/24/9, ймовірно, шодо кожного окремого виду продукції, який не був згаданий тим чи іншим чином у листах різних державних структур (брошури, книги, проспекти тощо), ДПАУ потрібно буде доводити його приналежність до "видавничої продукції". Йдеться, насамперед, про комп'ютерну, фото-, відеопродукцію.
Окрім сказаного, потрібно враховувати, що ДПАУ визнає право на пільги за виданнями рекламного характеру, але пільги не стосуються витрат на проведення рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), шо продаються (надаються) платниками податку. Таким чином, доходи, отримані від продажу, скажімо, газетної чи журнальної площі під рекламу, не можуть підпадати під п. 7.19 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки у ньому передбачено пільги для доходів від продажу видавничого продукту, а не його несамостійної частини. Що стосується витрат самого видавця, здійснених за договорами купівлі-продажу послуг (у тому числі рекламних), а також товарно-матеріальних цінностей, необхідних для ведення господарської діяльності, то ці суми відображаються у податковій декларації у загальному порядку.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 30 (422)26 липня- 1 серпня 2003 р.