МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
02.06.2003 N 1/9-274
Міністерству освіти
Автономної Республіки Крим,
управлінню освіти і науки
обласних, Київської та
Севастопольської міських
державних адміністрацій
Інститутам післядипломної
педагогічної освіти
Загальноосвітнім навчальним
закладам
Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного
використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення
шкільних дисциплін у новому 2003/04 навчальному році.
Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх
навчальних закладів.
Заступник Державного секретаря В.О.Огнев'юк
Додаток
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо вивчення шкільних дисциплін у новому
2003/04 навчальному році
Початкова школа
Організаційна та навчально-виховна робота в 1 - 4 класах має
бути спрямована на формування у молодших школярів вміння вчитися,
на інтелектуальний, моральний, соціальний та фізичний розвиток
кожної особистості відповідно до вимог, зазначених у Державному
стандарті початкової загальної освіти.
Робочі навчальні плани для 1, 2, 3 класів загальноосвітніх
навчальних закладів складаються на основі Типових навчальних
планів початкової школи з українською мовою навчання та мовами
навчання національних меншин (наказ Міносвіти і науки України від
28.02.2001 р. N 96 ( v0096290-01 ), опублікованих в
"Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України" N 6
за 2001 рік та в журналі "Початкова школа" N 4 за 2001 р.), для 4
класу - на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх
навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки (наказ
Міносвіти і науки від 25.04.2001 р. N 342 ( v0342290-01 ),
"Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України", N 9,
2001 р.). Крім того, при складанні робочого навчального плану може
використовуватися варіант Типового навчального плану для
початкової школи з українською мовою навчання, затвердженого
листом МОН від 10.05.2002 р. N 1/9-235 ( v-235290-02 ), а для шкіл
з навчанням мовами національних меншин - варіантом плану (4-річна
початкова школа) (лист МОН від 27.06.2002 р. N 1/9-315
( v-315290-02 ).
Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів
реалізуються в режимі 5-денного навчального тижня, спеціалізовані
школи (класи) з поглибленим вивченням окремих предметів можуть
працювати і за 6-денним робочим тижнем.
Зазначаємо, що повноцінність загальної середньої освіти
забезпечується реалізацією як інваріантної так і варіативної
складових навчального плану, які обов'язково фінансуються з
відповідних бюджетів.
У загальноосвітніх навчальних закладах та спеціалізованих
школах з українською мовою навчання мови національних меншин
можуть вивчатися за рахунок часу варіативної складової.
Вивчення предметів "Музика" (1 год.) та "Образотворче
мистецтво" (1 год.) проводиться за відповідними програмами та
підручниками. На інтегрований курс "Мистецтво" відводиться 2
години (години музики та образотворчого мистецтва), вивчення якого
здійснюється за однойменною програмою.
Реалізація завдань освітньої галузі "Основи здоров'я і
фізична культура" здійснюється за рахунок годин відповідного
навчального предмета. На інтегрований курс "Основи здоров'я і
фізична культура" відводиться 3 години. "Основи здоров'я" та
"Основи безпеки життєдіяльності" відповідно до навчальних програм
можуть вивчатися і окремо за рахунок годин інваріантної та
варіативної складових навчального плану.
За рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального
закладу визначаються предмети варіативної складової та години на
їх вивчення в межах сумарного гранично допустимого навантаження.
Доцільно у спеціалізованих школах збільшити кількість годин на
вивчення навчального предмета "Я і Україна", трудового навчання,
художньої праці та інших предметів за рахунок варіативної
складової, а у спеціалізованих школах з навчанням мовами
національних меншин - ще і на вивчення державної мови.
Додаткові години на освітні послуги визначаються за рішенням
батьків та педагогічної ради закладу відповідно до чинного
законодавства.
Для складання робочого навчального плану загальноосвітній
навчальний заклад може використати зведені таблиці Типових
навчальних планів для початкової школи (додатки 1, 2 - для
загальноосвітніх навчальних закладів з українською та іншими
мовами навчання; додатки 3, 4 - для спеціалізованих шкіл з
поглибленим вивченням іноземної мови (з українською та іншими
мовами навчання).
Додаток 1
З українською мовою навчання
------------------------------------------------------------
|Навчальні предмети |Кількість годин на тиждень у класах |
| |------------------------------------|
| | 1 | 2 | 3 | 4 |
|----------------------------------------------------------|
| Інваріантна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Українська мова | 8 | 7 | 7 | 7 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Іноземна мова | - | 1 | 2 | (2) |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Математика | 3 | 4 | 4 | 4 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Я і Україна. | 1 | 1 | 2 | - |
|Я і Україна | | | | |
|(природознавство, | | | | |
|громадянська освіта | | | | |
|/ довкілля / | | | | |
|Я і світ) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Природознавство / | - | - | - | 1,5 |
|Довкілля | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Музика | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Образотворче | 1 | 1 | 1 | 1 |
|мистецтво | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Трудове навчання / | | | | |
|Художня праця | 2 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи здоров'я і | | | | |
|фізична культура | 3 | 3 | 3 | 2 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи безпеки | | | | |
|життєдіяльності | - | - | - | 0,5 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Разом | 19 | 19 | 21 | 20 |
|----------------------------------------------------------|
| Варіативна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Додаткові години на | 2 | 2 | 3 | 4 |
|предмети інваріантної| | | | |
|складової, курси за | | | | |
|вибором, | | | | |
|індивідуальні та | | | | |
|групові заняття | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Сумарна кількість | 21 | 21 | 24 | 24 |
|годин інваріантної | | | | |
|і варіативної | | | | |
|складових | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Гранично допустиме | 20 | 20 | 22,5 | 23 |
|навчальне | (700)| (700) | (790) | |
|навантаження на учня | | | | |
|(без урахування | | | | |
|індивідуальних та | | | | |
|групових занять) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Всього фінансується | 21 | 21 | 24 | 24 |
|з бюджету (без | (735)| (735) | (840) | |
|урахування поділу | | | | |
|класів на групи) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Додаткові освітні | 3 | 3 | 3 | 3 |
|послуги | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Граничний обсяг | | | | |
|домашнього завдання | - | 45 хв.| 70 хв. |90 хв. |
------------------------------------------------------------
Додаток 2
З навчанням мовами національних меншин
------------------------------------------------------------
|Навчальні предмети |Кількість годин на тиждень у класах |
| |------------------------------------|
| | 1 | 2 | 3 | 4 |
|----------------------------------------------------------|
| Інваріантна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Рідна мова (мова | | | | |
|навчання) | 6 | 6 | 6 | 6 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Українська мова | 3 | 3 | 4 | 3 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Математика | 3 | 4 | 4 | 4 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Я і Україна. Я і | 1 | 1 | 1 | - |
|Україна | | | | |
|(природознавство, | | | | |
|громадянська освіта | | | | |
|/ довкілля / Я і | | | | |
|світ) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Природознавство / | | | | |
|Довкілля | - | - | - | 1,5 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Музика | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Образотворче | | | | |
|мистецтво | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Трудове навчання / | | | | |
|Художня праця | 2 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи здоров'я і | | | | |
|фізична культура | 3 | 3 | 3 | 2 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи безпеки | | | | |
|життєдіяльності | - | - | - | 0,5 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Разом | 20 | 20 | 21 | 20 |
|----------------------------------------------------------|
| Варіативна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Додаткові години на | 2 | 2 | 3 | 4 |
|предмети інваріантної| | | | |
|складової, курси за | | | | |
|вибором, | | | | |
|індивідуальні та | | | | |
|групові заняття | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Сумарна кількість | 21 | 21 | 24 | 24 |
|годин інваріантної | | | | |
|і варіативної | | | | |
|складових | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Гранично допустиме | 20 | 20 | 22,5 | 23 |
|навчальне | (700)| (700) | (790) | |
|навантаження на учня | | | | |
|(без урахування | | | | |
|індивідуальних та | | | | |
|групових занять) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Всього фінансується | 21 | 21 | 24 | 24 |
|з бюджету (без | (735)| (735) | (840) | |
|урахування поділу | | | | |
|класів на групи) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Додаткові освітні | 3 | 3 | 3 | 3 |
|послуги | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Граничний обсяг | | | | |
|домашнього завдання | - | 45 хв.| 70 хв. |90 хв. |
------------------------------------------------------------
---------------
Примітка. Іноземна мова вивчається за рахунок варіативної
складової за визначеною кількістю годин (2 клас - 1 год., 3 - 4
класи - по 2 год.).
Робочі навчальні плани у початкових класах спеціалізованих
шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів
художньо-естетичного циклу розробляються на основі Типових
навчальних планів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням
іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу (наказ
Міністерства освіти і науки України від 16.07.2001 р. N 516
( v0516290-01 ). Оскільки з 2003/04 навчального року функціонує
лише 4-річна початкова школа, тому розподіл навчальних годин для
3-річної школи не береться до уваги.
Додаток 3
Спеціалізовані школи (1 - 4 класи) з українською
мовою навчання та поглибленим вивченням іноземних мов
------------------------------------------------------------
|Навчальні предмети |Кількість годин на тиждень у класах |
| |------------------------------------|
| | 1 | 2 | 3 | 4 |
|----------------------------------------------------------|
| Інваріантна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Українська мова | 7 | 7 | 7 | 7 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Іноземна мова | 3 | 3 | 3 | 4 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Математика | 3 | 4 | 4 | 4 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Я і Україна. | 1 | 1 | 1 | 1 |
|Я і Україна | | | | |
|(Природознавство, | | | | |
|громадянська освіта | | | | |
|/ довкілля / | | | | |
|Я і світ) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Музика | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Образотворче | 1 | 1 | 1 | 1 |
|мистецтво | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Трудове навчання / | | | | |
|Художня праця | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи здоров'я і | | | | |
|фізична культура | 3 | 3 | 3 | 2 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи безпеки | | | | |
|життєдіяльності | - | - | - | 0,5 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Разом | 20 | 21 | 21 | 21,5 |
|----------------------------------------------------------|
| Варіативна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Додаткові години на | 1 | 2 | 3 | 3,5 |
|предмети інваріантної| | | | |
|складової, курси за | | | | |
|вибором, | | | | |
|індивідуальні та | | | | |
|групові заняття | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Гранично допустиме | | | | |
|навчальне | | | | |
|навантаження на учня | | | | |
|(без урахування | | | | |
|індивідуальних та | | | | |
|групових занять): | | | | |
|- 5-денний робочий | | | | |
|тиждень | 20 | 22 | 23 | 22 |
|- 6-денний робочий | | | | |
|тиждень | 21 | 23 | 24 | 23 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Всього фінансується | | | | |
|з бюджету (без | | | | |
|урахування поділу | | | | |
|класів на групи) | 21 | 23 | 24 | 25 |
------------------------------------------------------------
Додаток 4
Спеціалізовані школи (1 - 4 класи) з навчанням
мовами національних меншин та поглибленим
вивченням іноземних мов
------------------------------------------------------------
|Навчальні предмети |Кількість годин на тиждень у класах |
| |------------------------------------|
| | 1 | 2 | 3 | 4 |
|----------------------------------------------------------|
| Інваріантна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Рідна мова (мова | | | | |
|навчання) | 5 | 6 | 6 | 6 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Українська мова | 2 | 3 | 3 | 3 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Іноземна мова | 3 | 3 | 3 | 4 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Математика | 3 | 4 | 4 | 4 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Я і Україна. | 1 | 1 | 1 | 1 |
|Я і Україна | | | | |
|(Природознавство, | | | | |
|громадянська освіта | | | | |
|/ довкілля / | | | | |
|Я і світ) | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Музика | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Образотворче мистецтв| 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Трудове навчання / | | | | |
|Художня праця | 1 | 1 | 1 | 1 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи здоров'я і | | | | |
|фізична культура | 3 | 3 | 3 | 2 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Основи безпеки | | | | |
|життєдіяльності | - | - | - | 0,5 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Разом | 20 | 23 | 23 | 23,5|
|----------------------------------------------------------|
| Варіативна складова |
|----------------------------------------------------------|
|Додаткові години на | 1 | 1 | 2 | 2,5 |
|предмети інваріантної| | | | |
|складової, курси за | | | | |
|вибором, | | | | |
|індивідуальні та | | | | |
|групові заняття | | | | |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Гранично допустиме | | | | |
|навчальне | | | | |
|навантаження на учня | | | | |
|(без урахування | | | | |
|індивідуальних та | | | | |
|групових занять): | | | | |
|- 5-денний робочий | | | | |
|тиждень | 20 | 22 | 23 | 22 |
|- 6-денний робочий | | | | |
|тиждень | 21 | 23 | 24 | 23 |
|---------------------+-----------+-------+--------+-------|
|Всього фінансується | | | | |
|з бюджету (без | | | | |
|урахування поділу | | | | |
|класів на групи) | 21 | 24 | 25 | 26 |
------------------------------------------------------------
Структура 2003/04 навчального року встановлюється
загальноосвітнім навчальним закладом відповідно до наказу
Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Типових
навчальних планів для організації профільного навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р. N 306
( v0306290-03 ).
Зокрема: навчальний рік у загальноосвітніх навчальних
закладах розпочинається 1 вересня святом Дня знань і закінчується
в 1 - 4 класах, включаючи проведення навчальних екскурсій та
підсумкового оцінювання, 31 травня.
Навчальні заняття організовуються за семестровою системою: I
семестр - з 1 вересня по 27 грудня, II семестр - з 12 січня по 31
травня.
Тривалість навчального року - 35 тижнів.
Протягом навчального року для учнів проводяться канікули
орієнтовно: осінні - з 3 по 9 листопада, зимові - з 29 грудня по
11 січня, весняні - з 15 по 21 березня та протягом 2 днів у травні
(термін визначає навчальний заклад).
Для учнів початкових класів з 27 по 31 травня організовуються
навчальні екскурсії в природу, на виробництво, заняття на
навчально-дослідних ділянках, суспільно-корисна праця (тривалістю
не більше 3 годин на день).
З урахуванням регіональних особливостей, кліматичних умов,
специфіки роботи навчального закладу за погодженням з відповідними
місцевими органами управління освітою можуть змінюватися структура
навчального року, графік учнівських канікул, в т. ч. впровадження
додаткових тижневих канікул для учнів 1 класу, організація та
проведення навчальної практики. Зауважимо, що при цьому необхідно
залишити незмінною загальну кількість навчальних годин, що
обумовлюється виконанням навчальних програм.
Гранична наповнюваність класів встановлюється відповідно до
Закону України "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ) (ст. 14,
п. 1). Зауважимо, що наповнюваність класів більше 30 осіб є
недоцільною. За рішенням місцевих органів виконавчої влади
допускається зменшення наповнюваності учнів в класах початкової
школи.
Поділ класів на групи при вивченні окремих предметів та
наповнюваність груп подовженого дня здійснюється відповідно до
нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки
України від 20.02.2002 р. N 128 ( z0229-02 ). Зокрема, відповідно
до п. 2 додатка 2 даного наказу, при вивченні державної мови
(незалежно від мови навчання) та інших мов (включаючи іноземну
мову), які не є мовами навчання, а вивчаються як предмет, поділ на
групи здійснюється у класі, кількість учнів якого перевищує 27.
Отже такий поділ здійснюється, починаючи з 1 класу з предмета
українська мова, складовим якого є мова й читання.
За відповідним рішенням органів місцевої виконавчої влади
допускається поділ класів на групи при меншій кількості учнів. При
поглибленому вивченні іноземної мови з 1 класу клас ділиться на
групи, по 8 - 10 осіб у кожній (але не більше трьох груп).
Наповнюваність групи подовженого дня не повинна перевищувати
30 (наказом МОН від 20.02.2002 р. N 128 ( z0229-02 ), додаток 1,
п. 7).
Мінімальна наповнюваність групи при вивченні курсу за вибором
становить у загальноосвітніх навчальних закладах міської
місцевості - 8 чол., сільської - 4 чол.
Прийом та зарахування дітей до першого класу загальноосвітніх
навчальних закладів здійснюється відповідно до правил прийому
дітей (наказ Міністерства освіти і науки України від 06.05.2001 р.
N 365 ( v0365290-01 ). Наголошуємо про неприпустимість проведення
тестування, співбесід, вступних випробувань з метою перевірки
знань дітей з навчальних предметів.
Конкурсний відбір дітей (учнів) до спеціалізованої школи
здійснюється згідно з Інструкцією про порядок конкурсного прийому
дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів,
спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів) ( z0547-03 ), затверджених
Міністерством освіти і науки України.
Навчально-виховна робота у 1 класі організовується відповідно
до рекомендацій, зазначених у листі Міністерства освіти і науки
"Про організацію навчально-виховного процесу в 1 класі" від
24.07.2001 р. N 1/9-266. Звертаємо увагу на деякі зміни і
доповнення до цього листа. Зокрема, з метою полегшення процесу
адаптації учнів до умов шкільного навчання протягом перших двох
тижнів навчання рекомендується обмежувати навчальний процес
проведенням трьох уроків в класній кімнаті. Один із чотирьох
уроків протягом дня бажано проводити поза межами класної кімнати,
в тому числі і на свіжому повітрі.
Для забезпечення оптимальних умов для навчання учнів 1 класу
їх навчання може здійснюватися на базі дошкільного навчального
закладу (лист Міністерства освіти і науки України від 18.06.2001
року N 1/9-231 ( v-231290-01 ).
Особлива увага та контроль з боку адміністрації школи та
органів управління освітою мають спрямовуватись на дотримання
режимних моментів та виконання вимог щодо тривалості уроків у
класах початкової школи. Нагадуємо, що Законом України "Про
загальну середню освіту" ( 651-14 ) (ст. 16, п. 5) встановлено
таку тривалість уроків: у 1 класі - 35 хвилин, у 2 - 4 класах - 40
хвилин. Роз'яснення положень цієї статті Закону подано в листі
Міністерства освіти "Про тривалість уроків у початковій школі" від
27.10.99 р. N 1/9-419 ( v-419281-99 ). Контроль і відповідальність
за їх дотримання несе адміністрація загальноосвітнього навчального
закладу.
Роз'яснення щодо обліку та проведення додаткових годин на
індивідуальні та групові заняття подано в листі Міністерства
освіти і науки України від 24.07.2001 р. N 1/9-267
( v-267290-01 ).
Навчальні досягнення учнів початкових класів з предметів
інваріантної складової оцінюються відповідно до Критеріїв
оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи (спільний
наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних
наук України від 12.07.2002 р. N 401/52), надрукованих у журналі
"Початкова школа" N 8 за 2002 р., та Методичних рекомендацій щодо
контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи
(К., Початкова школа, 2002 р.). Особливу увагу слід звернути на
дотримання вимог інструктивно-методичних листів Міністерства
освіти і науки України "Про методику здійснення контролю та
оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" від
21.10.2002 р. N 1/9-468 та "Про дотримання вимог
нормативно-правових документів з оцінювання навчальних досягнень
учнів початкової школи" від 18.04.2003 р. N 1/9-192
( v-192290-03 ).
Оцінюються за 12-бальною шкалою навчальні досягнення учнів з
предметів інваріантної складової (незалежно від кількості годин,
відведених на їх вивчення з інваріантної та варіативної
складової). Предмети варіативної складової оцінюються вербально.
Оцінювати навчальні досягнення в балах та задавати домашні
завдання учням 1 класу не дозволяється. Не допускається
перевантаження учнів початкової школи на уроках та домашніми
роботами з усіх навчальних предметів, особливо з іноземної мови.
Основні завдання, мета, обсяг та характер домашніх завдань подано
у листі Міносвіти і науки України "Про обсяг і характер домашніх
завдань для учнів початкової школи" від 29.12.2001 р. N 1/9-468
( v-468290-01 ).
Звертаємо увагу керівників органів управління освітою,
загальноосвітніх навчальних закладів, вчителів про недопустимість
перенесення загальних вимог з питань проведення державної
підсумкової атестації та тематичного оцінювання з основної та
старшої школи на початкову.
У початковій школі важливо зберегти моральне та фізичне
здоров'я молодших школярів. Тому у навчальному процесі варто
використовувати шкільні зошити, стандарти яких визначені
нормативними документами, зазначеними у листі Міносвіти і науки
України "Про використання шкільних зошитів у навчальному процесі"
від 03.07.2002 р. N 1/9-320.
Організація навчання у початкових класах може здійснюватися в
загальноосвітньому навчальному закладі або навчально-виховному
комплексі "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній
навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад -
дошкільний навчальний заклад", а в 1 класі - ще на базі
дошкільного навчального закладу.
Організація навчального процесу та виконання режимних
моментів здійснюється відповідно до Державних санітарних правил і
норм улаштування, устаткування загальноосвітніх навчальних
закладів та організації навчально-виховного процесу (2001 р.).
Планування та організація вивчення навчальних предметів.
Планування роботи в 1 та 2-х класах загальноосвітніх
навчальних закладів з українською мовою навчання з предметів:
українська мова (мова та читання), російська мова, математика, Я і
Україна (Навколишній світ. Довкілля. Я і світ), музика,
образотворче мистецтво, інтегрований курс "Мистецтво", трудове
навчання, художня праця, основи здоров'я і фізична культура
проводиться відповідно до кількості годин, зазначених у робочих
навчальних планах, за програмами "Програми для середньої
загальноосвітньої школи, 1 - 2 класи" (К., видавництво "Початкова
школа", 2001 р.) та за відповідними підручниками з предметів.
У 3 класах - за програмами "Програми для середньої
загальноосвітньої школи, 3 - 4 класи" (К., видавництво "Початкова
школа", 2003 р.). У 4 класах - за програмами "Програми середньої
загальноосвітньої школи 1 - 4 (1 - 3) класи" (К., видавництво
"Бліц", 1997 рік) для шкіл з українською мовою навчання.
У 1 та 2 класах загальноосвітніх навчальних закладів з
навчанням російською мовою планування з предметів: математика, Я і
Україна (Навколишній світ. Довкілля. Я і світ), основи здоров'я і
фізична культура, трудове навчання, художня праця, мистецтво
(інтегрований курс), музика, образотворче мистецтво здійснюється
відповідно до кількості годин, зазначених у робочих навчальних
планах та за програмами "Программы для средней общеобразовательной
школы, 1 - 2 классы" (К., видавництво "Початкова школа", 2001 р.);
у 3 класах - за програмами "Програми для середньої
загальноосвітньої школи, 3 - 4 класи" (К., видавництво "Початкова
школа", 2003 р.) та з предметів українська мова як державна (мова
й читання), російська мова, класне та позакласне читання
проводиться відповідно до кількості годин та за програмами
"Программы для средней общеобразовательной школы, 3 - 4 классы"
(К., видавництво "Початкова школа", 2003 р.). У 4 класах - за
програмами "Программы средней общеобразовательной школы 1 - 4 (1 -
3) классы" (К., видавництво "Бліц", 1997 р.) для шкіл з навчанням
мовами національних меншин.
Основні цілі та завдання вивчення навчальних предметів в
кожному класі визначено відповідними навчальними програмами.
Орієнтовні зразки календарно-тематичного планування з кожного
предмета для кожного класу подаються у фахових журналах, газетах.
Враховуючи особливості класу та власний методичний досвід, вчитель
вносить корективи до них або складає власний календарно-тематичний
план за програмами та підручниками.
Реалізація змісту навчальних програм здійснюється за
відповідними підручниками та посібниками. У 2003/2004 навчальному
році 1, 2 продовжують, а 3 класи почнуть працювати за новими
підручниками та навчальними посібниками, зміст яких оновлено та
удосконалено відповідно до програм, рекомендованих Міністерством
освіти і науки України.
Використовувати у навчальному процесі потрібно лише ті
підручники та навчальні посібники, які подано в Переліку
навчальних програм, підручників та навчальних посібників,
рекомендованих Міністерством освіти і науки України для
використання в 2003/2004 навчальному році.
У зазначеному Переліку подано назви основних та додаткових
навчальних книг, назви варіативних програм та підручників. Вчителі
матимуть можливість добирати варіативні підручники та навчальні
посібники з читання, української та російської мов, мов
національних меншин, іноземної мови, математики, "Я і Україна",
музики, трудового навчання тощо.
Вивчення курсу української мови в початковій школі забезпечує
загальноосвітній розвиток учнів, їхню загальну мовленнєву
культуру, сприяє формуванню та розвитку загальнонавчальних умінь,
опануванню різними видами мовленнєвої діяльності, мовними уміннями
та знаннями, є засобом засвоєння шкільної програми з інших
предметів.
Виконання основних завдань курсу з української мови
здійснюється на уроках мови та читання.
У 1 класі вивчається єдиний курс (у загальноосвітніх
навчальних закладах з українською мовою навчання - 8 год. на
тиждень, у спеціалізованих школах з українською мовою навчання - 7
годин на тиждень) з навчання грамоти, розвитку мовлення за
букварем. Для навчання письма вчитель повинен використовувати лише
ті зразки написання букв українського та російського алфавітів,
цифр, що затверджені Міністерством освіти і науки України для
використання в школах України. Зошити з друкованою основою, якими
користуються учні, повинні мати відповідний гриф Міністерства
освіти і науки України.
У 2 - 3 класах вивчення української мови (у загальноосвітніх
та спеціалізованих школах - 7 годин на тиждень) забезпечується
курсами мови й читання; на мову відводиться в I семестрі 4 години,
в II - 3 години, на читання відповідно - 3 та 4 години.
На уроках читання формуються уміння і навички, які є важливим
засобом розвитку і самовираження особистості учня. Вони мають
загальнонавчальний характер, читацькі навички є засобом засвоєння
програмового матеріалу у початкових і наступних класах
загальноосвітньої школи.
У 1 - 2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному
формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів
формуються уміння слухати, сприймати, розуміти та володіти
зв'язним усним й писемним мовленням. З другого півріччя 2 класу
застосовується методика навчання читати мовчки.
У 3 класах продовжується розвиток правильного, свідомого,
виразного читання вголос; продовжується формування та розвиток
уміння вибирати та застосовувати під час читання мовленнєві засоби
виразності, продуктивні способи читання мовчки не лише на уроках
читання, а й на уроках мови, математики, природознавства,
громадянської освіти, довкілля, трудового навчання, художньої
праці, образотворчого мистецтва, музики тощо. Розширюється коло
читання за жанрами та персоналіями.
Позакласне читання є невід'ємною складовою курсу читання.
У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується
відводити до 20 хвилин уроку з навчання грамоти (1 раз на
тиждень). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички
читання, учитель може проводити заняття упродовж усього уроку,
узгодивши по можливості літературний матеріал з темою уроку за
букварем.
У 2 - 4 класах уроки позакласного читання проводяться один
раз на два тижні (17 годин на рік). Вчитель виділяє час на такі
заняття із загальної кількості годин, відведених на уроки читання.
Вивчення української мови як державної розпочинається з 1
класу усним курсом, завдання якого сформувати початкові уміння
мовленнєвої діяльності (усне мовлення).
Протягом другого року навчання української мови (2 клас)
здійснюється за інтегрованим підручником, основна мета якого -
допомогти учням удосконалювати уміння усного мовлення і формувати
уміння писемного: учні мають засвоїти букви української мови,
навчитися читати і писати українською.
У 3 класі навчання української мови й читання відбувається за
окремими підручниками "Українська мова" (Мова і мовлення.
Правопис) та "Українська мова" (Читання і розвиток мовлення).
Відповідно до навчального плану на уроки мови та читання
відводиться по 2 години (всього 4 години на тиждень).
Специфічні особливості цих уроків розкриті в "Пояснювальній
записці" до Програми з української мови як державної (3 - 4 кл.).
Навчання російської мови та інших мов меншин у школах з
українською мовою навчання може здійснюватися, починаючи з 2
класу.
Навчальні програми розроблено з розрахунку: у 2 класі - 1
година на тиждень протягом навчального року; у 3 - 4 класах - 2
години на тиждень протягом року.
У разі, коли школа на вивчення російської мови відводить
меншу кількість годин, рекомендується спланувати навчальний
матеріал таким чином, щоб основна увага приділялась розвитку
уміння:
слухати, розуміти усне висловлювання (при цьому слід добирати
для слухання класичні твори дитячої літератури);
говорити (ініціювати, підтримувати діалог, складати невелике
зв'язне висловлювання).
Навчання читання слід розпочинати лише тоді, коли в учнів
певною мірою сформовані навички усного мовлення. Основну увагу
необхідно приділяти засвоєнню букв, що відрізняють російську
графічну систему від української, а також розуміння прочитаного.
При необхідності можливе скорочення роботи, спрямованої на
розвиток орфоепічних навичок при читання.
Відповідним чином відбирається матеріал підручника, що
підлягає опрацюванню.
На вивчення предмета "Я і Україна" у 1, 2 класах виділено по
1 годині на тиждень. Навчання здійснюється за відповідними
програмами та підручниками. У загальноосвітніх навчальних закладах
з українською мовою навчання в 3 класі вивчення курсу здійснюється
за навчальними програмами з природознавства (1 год.) та
"Громадянська освіта" (1 год.) або за програмою "Я і Україна"
(Довкілля) - 2 год. чи за програмою "Я і Україна" (Я і світ) - 2
год.
У школах з навчанням мовами національних меншин реалізація
завдань курсу "Я і Україна" у 3 класі здійснюється відповідно до
двох навчальних програм (природознавство, громадянська освіта) або
за навчальними програмами "Я і Україна" (Довкілля), або "Я і
Україна" (Я і світ) - 1 година на тиждень. Рекомендується вивчення
соціальної та природничої складових курсу через тиждень (по 1 год.
на тиждень). Для використання чинних програм і підручників
необхідно вивчення матеріалу проводити ущільнено, орієнтуючись на
вимоги до основних навчальних досягнень учнів на кінець
навчального року. У 4 класі навчання здійснюється за програмами
"Природознавство" або "Довкілля".
Зміст освітньої галузі "Технології" реалізується у програмах
з двох навчальних предметів: "Художня праця", "Трудове навчання",
які є самостійними курсами і викладаються за вибором вчителів.
Реалізація основних цілей та завдань програми з художньої
праці здійснюється методом художніх проектів, які синтезують
словесні, ілюстративні методи та методи практичних робіт.
Ведення ділової документації, записи в класних журналах,
особових справах здійснюються відповідно до визначених вимог.
Контроль та відповідальність за їх ведення несе адміністрація
загальноосвітнього навчального закладу.
Суспільно-гуманітарні дисципліни
В умовах становлення в Україні громадянського суспільства,
правової соціальної демократичної держави вивчення дисциплін
суспільно-гуманітарного циклу є досить важливим чинником у
формуванні в учнів суспільно значущих компетенцій.
На виконання статей 15 і 16 Закону України "Про загальну
середню освіту" ( 651-14 ) та положень Концепції загальної
середньої освіти ( v_5-2290-01 ) в 2003/04 навчальному році старша
школа переводиться на профільне навчання. В залежності від
профільності кількість годин на вивчення курсів в різних класах
варіюється. При цьому історія України та всесвітня історія,
незалежно від профільності, й надалі викладатимуться як самостійні
курси.
На поглиблене вивчення предметів, введення спецкурсів та
предметів за вибором, факультативні, індивідуальні та групові
заняття у класах суспільно-гуманітарного профілю відводиться в 10
і 11 класах відповідно по 7 годин. Для класів
суспільно-гуманітарного профілю чинними є програми з історії
України (журнал "Історія в школах України", N 4, 2003),
всесвітньої історії (журнал "Історія в школах України", N 2,
2002).
Для класів універсального, філологічного,
художньо-естетичного профілю чинними є навчальні програми,
опубліковані в пресі та видрукувані окремими брошурами в 2001 році
(Київ, "Шкільний світ", 2001 р.).
Для класів фізико-математичного, природничого,
технологічного, спортивного профілів буде видрукувано програми з
історії України та всесвітньої історії в журналі "Історія в школах
України", N 5 за 2003 рік. Програми для всіх профілів будуть також
видані окремою брошурою видавництвом "Прем'єр" (Запоріжжя, 2003
р.).
По можливості курси історії України і всесвітньої історії
варто синхронізувати. Перенесення вивчення окремих тем, періодів з
одного класу в інший небажано.
Тематичне оцінювання, передбачене програмою, є основною
формою оцінювання, а поточне оцінювання - справою кожного
конкретного вчителя, який приймає рішення про його доцільність чи
недоцільність. Тематичне оцінювання може проводитись як усний
залік, письмова робота, конференція, дискусія тощо. Обласні,
районні та міські методичні кабінети (центри) не вповноважені
регламентувати конкретні дати і форми проведення тематичного
оцінювання.
Варто приділити особливу увагу вивченню тем, присвячених
Великій Вітчизняній війні. Планувати проведення уроків мужності,
тематичних вечорів, виховних заходів за участю ветеранів Великої
Вітчизняної війни.
Традиційно вивчення історії було сконцентровано на передачі
знань і історичних фактів. Нині варто акцентувати увагу на
здобуття учнями історичних знань, оволодіння методами історичних
досліджень, навчати їх інтерпретувати історичні джерела і виявляти
різницю між різними точками зору.
Існує чимало ефективних методів з інтеграції досвіду учнів у
процесі вивчення історії. Учнів слід заохочувати займатись
(залежно від рівня підготовки та умов) індивідуальними та
груповими дослідженнями, щоб стимулювати їх допитливість та
ініціативу у збиранні інформації. Учні можуть збирати дані з
історії власних родин, які дозволяють проілюструвати різні аспекти
історії останнього століття в даному регіоні, створити умови для
діалогу та відкритого толерантного порівняння поглядів.
Чинними з основ правознавства і надалі є програми за ред.
Усенка І.Б. та Котюка І.І. (Київ, "Шкільний світ", 2001 р.), а для
класів з поглибленим вивченням основ правознавства - Програми
"Правознавство для ліцеїв, гімназій, класів з поглибленим
вивченням правознавства" (ав. Котюк І.І., журнал "Історія в школах
України", N 5, 2002, ав. Усенко І.Б., "Конституція України і
основи правознавства в школі: книга для вчителя. К., 1999"). При
вивченні основ правознавства варто звертати увагу на процеси, що
постійно відбуваються в політичному житті країни, зокрема на хід
та результати політичної реформи, зміни, що вже відбулися та
заплановані у правовій системі та у кожному нормативному акті.
При розгляді таких галузей права як цивільне, господарське,
сімейне необхідно брати до уваги те, що хоча нові кодекси у цих
галузях права вже прийняті, але вони наберуть чинності з 1 січня
2004 року, що зобов'язує з одного боку орієнтувати учнів на чинні
норми у сфері цих відносин, а з іншого - на ті зміни, які в них
мають відбутися.
З метою формування мотивації до пізнання цих процесів
доцільно пов'язувати їх вивчення з тими подіями, які відбуваються
у країні в цілому та у конкретних регіонах і мають практичне
значення для людини.
Згідно з Типовими навчальними планами для профільного
навчання ( v0306290-03 ) в класах суспільно-гуманітарного профілю
курс "Основи філософії" вивчається в 10 (2 години) і 11 (2 години)
класах. Програма буде надрукована в журналі "Історія в школах
України".
Для інших профілів і надалі рекомендуємо на вибір дві
програми: "Людина і суспільство" (за ред. Р. Арцишевського) та
"Людина і світ" (за ред. В. Приятельчука). Курс має повне
навчально-методичне забезпечення і використовувати години,
відведені на нього, на інші предмети є неприпустимим.
Курси "Практичне право" (8 клас), "Ми - громадяни" (9, 10
класи) та "Громадянська освіта" (9 - 11 класи) і надалі
вивчатимуться за рахунок годин варіативної складової Типового
навчального плану. Ці предмети покликані дати юному громадянину
знання, вміння, ціннісні орієнтації, необхідні для відповідальної
та компетентної участі в житті суспільства в умовах демократії,
навички практичного застосування набутих знань в найтиповіших
життєвих ситуаціях.
В 2003/04 навчальному році планується проведення I
Всеукраїнського учнівського турніру з основ правознавства у м.
Харкові.
У процесі навчання в загальноосвітніх навчальних закладах
України може використовуватись лише література, що має відповідний
гриф Міністерства освіти і науки України.
Суттєву допомогу для підготовки до уроків з
соціально-гуманітарних дисциплін учителям надає журнал "Історія в
школах України", засновником якого є Міносвіти і науки України.
Українська мова
Необхідність посилення виховного впливу навчання мови
зумовлено не лише міркуваннями національної і
загальноцивілізаційної потреби збереження і розвитку культурних
надбань українського народу, але й є об'єктивною потребою
піднесення духовного рівня молоді, запрагматизованість якої є
гальмом суспільного розвитку.
Визначений освітній зміст, зокрема культурологічна змістова
лінія чинної програми, дозволяє реалізувати цю потребу з допомогою
підручників нового типу, в яких реалізована ідея навчання мови на
текстовій основі, що дає змогу оптимально поєднувати навчання і
різнобічне виховання. Саме такий підручник рідної мови для 5
класу, виданий видавництвом "Абрис" у 2000 році і апробований
упродовж двох років в різних регіонах України, уже другий рік
чекає на видання масовим накладом. Аналогічний підручник для 6
класу підготовлено до апробації видавництвом "Генеза". Такі ж
підручники для 7 і 8 класів готуються до видання.
Культурологічна змістова лінія містить великий простір також
для здійснення творчих задумів педагогів, які можуть широко
використовувати з виховною метою літературу рідного краю,
розкривати з допомогою художнього слова, музики й живопису красу
рідної землі, ставити за взірець вірних синів і дочок України, які
своїм життям довели беззавітну відданість Вітчизні. А краса
взаємин українців, відображена в нормах етикету, у звичаях і
традиціях, сповнених взаємоповаги, взаємопідтримки,
добросусідства, доброчинності, великодушності, мудрості,
доброзичливості і душевної щедрості!
Істотний, ще не використаний належною мірою виховний
потенціал є в аналізі мови творів художньої літератури та
фольклору і заучуванні найяскравіших фрагментів цих творів, а
також крилатих висловів, прислів'їв і приказок, які можна
багаторазово використовувати для самодиктантів, взаємодиктантів,
для цитування під час написання творчих робіт, для використання в
усних виступах і доповідях, у діалогах, для організації роздумів
над проблемами, тією чи іншою мірою в них відображеними тощо.
Є й інші резерви виховного впливу на учнів, які поки що
використовуються не повною мірою. До них передусім належать:
виховний вплив особистості вчителя;
формування світоглядних переконань, що базуються на засадах
синергетичної філософії і загальнолюдських цінностях;
залучення учнів до активної участі у підготовці і проведенні
уроку;
підготовка і проведення позакласних і позашкільних виховних
заходів та ін.
Відомо, що чим яскравіша особистість учителя, тим потужніший
виховний вплив вона справляє на учнів і не лише на учнів. Головне
- мати ідеал і прагнути бути на нього схожим, бути весь час у
дорозі, у духовному пошуку усе життя, любити учнів як прекрасний,
неповторний його прояв. Лише за цієї умови людина не мертвіє,
уникає долі репродуктора загальновідомих завчених істин,
залишається живою, притягальною і цікавою для учнів, може повести
їх за собою.
Потужний виховний вплив справляє навчання і тоді, коли в
ньому учень бере активну участь, особливо тоді, коли готується до
уроку як співдоповідач, рецензент, учасник інсценізації певного
навчально-виховного сюжету, уривку художнього твору чи як учасник
дискусії з певної морально-етичної, суспільно-політичної,
естетичної, житейської чи навчальної проблем, розв'язання яких
вимагає мобілізації усього життєвого досвіду учня, його
світоглядних переконань, формує відвертість, щирість, бажання
встановити істину.
Часто незабутні враження залишаються в учнів від вдало
проведених позакласних і позашкільних заходів, знову ж за умови,
якщо вони беруть активну участь у їх підготовці і проведенні,
таких як участь у сценаріях, присвячених дню рідної мови, вечорах
в честь відзначення ювілеїв українських письменників тощо.
Реалізація виховної мети на уроках рідної мови дуже тісно
пов'язана із здійсненням ще одного важливого пріоритету -
досягненням розвивальної мети і формуванням в учнів творчого
потенціалу. Цей зв'язок має глибинні корені, бо досягнення
виховної мети здійснюється за умови досягнення особистістю
високого рівня інтелектуального і духовного розвитку і навпаки:
високий рівень розумового розвитку неминуче приводить до
усвідомлення учнем істини, що кожна справжня людина шанує рідну
мову і культуру, що їхній розвиток є прогресивною тенденцією
еволюції земної цивілізації, обов'язком висхідного поступу кожної
особистості і зневажати їх ганебно.
Одним із пріоритетів навчання мови є посилення
емоційно-ціннісного компонента і в змісті мовної освіти (це
відображено, зокрема, у культурологічній змістовій лінії), і в
методах навчальної діяльності, які мають виключати диктат учителя,
а передбачати педагогіку співробітництва двох суб'єктів
пізнавального процесу, що має характеризуватися толерантністю,
теплотою, сердечністю стосунків, так властивих нашому народу, і в
оцінюванні результатів навчальної діяльності школярів, у яких
мають ураховуватися і високо цінуватися прояви емоційної
діяльності душі дитини, що знаходять відображення у таких
категоріях, як патріотизм, потяг до прекрасного, душевність,
людяність, вірність заповітам предків, любов до природи тощо і які
виявляються не лише на словах, але й підкріплюються відповідними
вчинками.
Учні мають засвоїти, що на них лежить глибока
відповідальність за збереження і подальший розвиток української
мови і культури як перед нашим народом, так і перед іншими націями
світу. Щоб не заслужити слави "славних прадідів великих правнуків
поганих", вони мають просвітлювати серце й розум святою любов'ю до
материзни, усвідомленням рідномовного обов'язку.
Уже зазначалося, що оволодіння учнями говорінням і письмом
значною мірою залежить від рівня опанування ними вмінь слухання й
читання.
Зауважимо, що слухання (аудіювання) в школі (мовлення
вчителя, висловлювання однокласників у процесі навчальної
діяльності і поза класом, під час участі у різних формах
позакласної і позашкільної роботи) є одним із важливих шляхів
засвоєння усної інформації. Проте нерідко школярі затрудняються
повторити щойно сказане вчителем на уроці, хоча слухали розповідь
досить уважно. Спеціальне дослідження проблеми формування в учнів
аудіативних умінь і навичок виявило такі закономірності:
сприймання учнями усного повідомлення вчителя, різних аудіотекстів
є ефективним, якщо в процесі формування умінь сприймати усну
інформацію звертається увага на мотивацію слухання, чітке
визначення мети сприймання інформації (одержати нові знання,
виконувати певні дії, отримувати естетичну насолоду від почутого,
реагувати певним чином на запитання, прохання тощо), якщо навчання
слухання - систематичне і цілеспрямоване, має вихід на
міжпредметні зв'язки, тобто враховується досвід сприймання усного
мовлення на уроках з інших предметів.
Починаючи з 5 класу, школярі ознайомлюються практично з
основними видами мовленнєвої діяльності, розширюють знання про
слухання (аудіювання) як один із способів пізнання навколишнього
світу. Учні мають усвідомити, що слухати усну інформацію означає
не лише сприймати певні звуки, слова, речення, а й аналізувати
(структурувати їх зміст, виділяючи в ньому головне і другорядне,
зіставляючи з уже відомим), а відтак розуміти почуте, концентруючи
на ньому свою увагу і волю. Метою слухання зазвичай є потреба
дізнатися про щось нове, дістати естетичну насолоду, реагувати
певним чином на запитання, прохання тощо.
Оскільки в процесі слухання відбувається в основному
одноразова подача інформації, учні повинні бути досить уважними,
вміти швидко актуалізувати весь свій попередній мовленнєвий та
інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті почутого
висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою,
мати короткочасну і розвинену довготривалу пам'ять, здатність
результативно працювати у визначених часових межах. У "Критеріях
оцінювання навчальних досягнень учнів з української (рідної) мови"
визначено для кожного класу обсяг і тривалість звучання текстів,
що належать до різних стилів, вибраних учителем для контролю за
рівнем сформованості аудіативних умінь і навичок. Проте для
навчання слухання (аудіювання) можна брати невеликі за обсягом і
тривалістю звучання аудіотексти, а для перевірки в учнів здатності
їх сприймати і розуміти варто теж використовувати тести з
невеликою кількістю запитань.
Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того,
наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу,
гучності мовлення, від уміння виділяти головне, встановлювати
контакт з аудиторією, перебудовувати на ходу зміст, структуру та
інші характеристики висловлювання.
З іншого боку, значною мірою успішність смислового сприймання
усного мовлення залежить від підготовленості слухачів до
сприймання, від того, якими опорними знаннями вони володіють, як
вони вміють слухати тощо, а також від того, який текст їм
доводиться сприймати.
Нагадуємо основні критерії добору текстів для слухового
сприймання, яких слід додержувати під час формування в учнів
слухацьких умінь:
зміст тексту має відповідати виховній і навчальній меті, бути
по можливості динамічним, мати фабулу; він може містити до 4 %
незнайомих учням слів, що передбачає з'ясування їх семантики
різними способами, у т. ч. й за контекстом;
обов'язково слід ураховувати чіткість вираження основної
думки, ідеї, що сприяє кращому сприйманню повідомлення
(логічно-смислової структури тексту), труднощі мовного оформлення
- фонетичні, лексичні, граматичні, стилістичні;
насиченість тексту інформацією має відповідати віковим
особливостям учнів (надмірна інформативність ускладнює
сприймання);
важливим є правильний вибір теми тексту з погляду інтересів
школярів певного віку і життєвої потреби;
звучання тексту не повинне перевищувати зазначені в
"Критеріях" показники, інакше ефективність слухання
знижуватиметься.
Неодмінною умовою власне мовленнєвого і загального розвитку
учнів є вдосконалення їхніх читацьких умінь. Саме тому серед
навчальних досягнень учнів 5 - 11-их класів з української мови
читанню як одному з видів мовленнєвої діяльності відводиться
неабияка роль.
Одним із важливих етапів у роботі з формування у школярів
уміння читати є ознайомлення їх з різними видами читання,
вироблення відповідних комунікативно-мовленнєвих умінь. Так, у
процесі читання розв'язуються різні комунікативні завдання,
установка на те, з якою метою читається текст: де, коли, для чого
буде використана здобута інформація. Відповідно до цих
комунікативних завдань реалізуються й різні види читання.
Здебільшого виділяються три види читання: ознайомлювальне,
вивчальне і вибіркове. Зокрема, під час ознайомлювального читання
передусім звертається увага на заголовки, зміст, анотацію,
малюнки, окремі фрагменти тексту і з'ясовується його тема, основні
ідеї, адресат. Вивчальне читання здійснюється без поспіху, з метою
глибокого проникнення в зміст тексту, усвідомлення взаємозв'язку,
послідовності всіх його композиційних частин, максимально повного
охоплення нової інформації. У разі вибіркового читання потрібну
інформацію учні відшуковують, гортаючи видання, читаючи заголовки,
зміст тощо, як і під час ознайомлювального, але коли її вже
знайдено, то її вивчають докладно, зосереджено, як під час
вивчального читання. Оволодіння різними видами читання забезпечить
істотно вищу ефективність роботи з книжкою, результативність
пізнавальної діяльності школярів у цілому.
Для вироблення вмінь відбирати смислову інформацію з
прочитаних навчальних текстів доцільно використовувати комплекс
вправ з мовленнєвою спрямованістю, серед яких виділяються такі
формулювання: визначте тему тексту; виділіть у тексті головне і
другорядне; поділіть текст на закінчені змістові відрізки;
знайдіть у тексті ключові речення; доберіть заголовки до виділених
смислових відрізків; поставте запитання до окремих висловлювань;
визначте основну думку кожного висловлювання; у кожному
мікровисловлюванні виділіть речення, яке максимально передає його
зміст; виділіть основні композиційні частини тексту; сформулюйте
запитання до кожного смислового відрізка; складіть план і оформіть
його питальними (розповідними, називними) реченнями та ін.
Серед прийомів роботи над сприйманням змісту навчальних
текстів, якими частіше користуються вчителі-словесники, є аналіз
тексту. Провідним моментом процесу аналізу тексту, що визначає
його розуміння, є виділення в ньому опорних пунктів які
узагальнюють зміст окремих, різноманітних за обсягом частин
тексту, що являють собою закінчені "смислові періоди".
Аналіз тексту розпочинається з виділення його теми, що
розпадається на низку підтем, кожна з яких в свою чергу може мати
свої мікротоми і т. ін., тобто текстова ієрархія визначається
темою. Тому необхідно передусім навчити учнів виділяти тему всього
тексту, ділити її на закінчені смислові відрізки. У кожній
закінченій частині тексту (висловлюванні) школярі визначають
підтему, формулюють його основну думку, виділяють основне і
другорядне, з'ясовують смислові зв'язки. Ця робота пов'язана із
складанням плану, її потрібно проводити при повторному читанні,
коли зміст тексту в цілому вже сприйнято. Добір заголовків до
виділених частин тексту, запис плану і перечитування його є етапом
синтезу. Формування вміння складати план забезпечує певною мірою
реалізацію діяльнісної змістової лінії чинної програми з рідної
мови, а саме: вчить проводити аналіз і синтез, абстрагувати й
узагальнювати, конкретизувати, відділяти головне від другорядного
тощо. Навички складання плану вимагають уміння акумулювати в
декількох словах основний зміст повідомлення в цілому.
Комунікативною змістовою лінією чинної програми передбачено
створення власних усних і письмових висловлювань як монологічного,
так і діалогічного характеру. Це завдання залишається
найголовнішим у курсі рідної мови. Критерії оцінювання цих
висловлювань у принципі ті самі. Зокрема критерії й нормативи
оцінювання змісту торкаються чотирьох рівнів і в цілому
характеризують такі сторони переказів і творів:
відповідність роботи темі, наявність і розкриття основної
думки висловлювання;
повнота розкриття теми;
правильність фактичного матеріалу;
послідовність і логічність викладу;
правильність композиційного оформлення роботи;
різноманітність словника і граматичної будови мовлення;
виразність і доречність мовлення.
Особливої ваги набувають самостійність, оригінальність
висловлених думок, їх обгрунтованість, уміння спростовувати хибні
тези. З утвердженням демократії в нашій країні ці якості мовлення
цінуватимуться дедалі більше, саме вони заслуговують найвищих
балів.
Мовне оформлення (грамотність) оцінюється за кількістю
допущених учнем помилок - орфографічних, пунктуаційних,
граматичних, лексичних і стилістичних.
Нижче наводимо класифікацію мовних помилок.
-------------------------------------------------------------------
|Види | Підвиди помилок |
|помилок | |
|------------+----------------------------------------------------|
|Змістові |I. Інформаційно-тематичні: |
|(З) |1) невідповідність твору вибраній чи заданій темі; |
| |невідповідність змісту переказу первинного тексту; |
| |2) наявність зайвої (другорядної) інформації, не |
| |пов'язаної з темою чи основною думкою переказу |
| |або твору; |
| |3) відсутність важливої інформації (або її |
| |частини), необхідної для розкриття теми та основної |
| |думки; |
| |4) невдалі узагальнення, висновки; |
| |5) неправильно описані події, вчинки персонажів, |
| |явища, виклад фактів, які не відповідають дійсності;|
| |6) перекручення первинного тексту переказу; |
| |7) невідповідність комунікативному завданню - не |
| |враховано мовленнєву ситуацію, адресата мовлення та |
| |мету спілкування; |
| |8) відсутність доказовості думки, самостійних |
| |суджень, виразної особистісної позиції (врахування |
| |при цьому виду роботи та жанру висловлювання). |
| | |
| |II. Помилки, що порушують структуру тексту: |
| |1) непропорційність тексту (вступу, основної |
| |частини, висновку) або відсутність якоїсь частини; |
| |2) невідповідність тексту плану висловлювання (не |
| |розкрито мікротоми, порушено порядок їх викладу); |
| |3) відсутність смислового зв'язку між частинами |
| |тексту та всередині мікротем (непослідовність |
| |викладу думок) |
|------------+----------------------------------------------------|
|Лексичні |I. Помилки, пов'язані з порушенням лексичної та |
|(Л) |фразеологічної норми: |
| |1) вживання слова у невластивому йому значенні: |
| |"обдати гарячим кропом" (замість окропом), |
| |"спуститися по екскаватору" (ескалатором); |
| |"я рахую, що так треба зробити" (вважаю); |
| |"здоровий м'яч" (великий), "довга дівчина" |
| |(висока), "добра страва" (смачна страва), |
| |"батько працює залізняком" (на залізниці - |
| |залізничником); |
| |2) порушення лексичної сполучуваності слів: |
| |"сильна дружба" (міцна), "малий шелест листя" |
| |(тихий шелест), "зробити героїчний вчинок" |
| |(здійснити), "дешеві ціни" (низькі), "коричневі |
| |очі" (карі); |
| |3) неточне вживання фразеологізмів: "забити руку" |
| |("набити руку"), "жити іншим розумом" ("жити |
| |чужим розумом"), "стати за спиною" |
| |("жити за спиною"). |
| | |
| |II. Помилки як наслідок бідного словникового запасу,|
| |недосконалості стилю мовлення (такі помилки |
| |найтісніше пов'язані з поняттям стилю мовлення, тому|
| |правильно назвати їх лексико-стилістичними): |
| |1) вживання зайвого слова (плеоназм): "стара людина |
| |похилого віку", "розумний інтелектуал"; "пернаті |
| |птахи", "обурюватися гнівно"; |
| |2) вживання в одному словосполученні або реченні |
| |спільнокореневих слів (тавтологія): "святкове |
| |свято", "в образі відображено", "вчитель учить", |
| |"заробити заробіток"; |
| |3) дослівний переклад російських слів та |
| |словосполучень, так звані "кальки" та вживання |
| |русизмів: "приймати участь" (замість брати участь), |
| |"лічити хвороби" (лікувати), "ти мені мішаєш" |
| |(заважаєш), "кранівщик" (кранівник), "минуло дві |
| |неділі" (два тижні); |
| |4) невиправданий повтор і того ж самого слова |
| |(словосполучення) в одному чи в сусідніх реченнях |
|------------+----------------------------------------------------|
|Граматичні |I. Помилки які виникають як результат |
|(Г) |порушення граматичних норм: |
| |1) неправильне утворення слова (словотвірні |
| |помилки): "погнати хижака" (замість відігнати), |
| |"сумлінний, працюючий робітник" (працьовитий), |
| |"благородність" (благородство), "торфівний" |
| |(торф'яний, торфовий), "завдовольнити" |
| |(задовольнити); |
| |2) помилкове утворення форм слова (порушення |
| |морфологічних норм): "немає місців" (замість місць) |
| |"по селам" (по селах), "стара собака" (старий |
| |собака), "самий високий" (найвищий), "біля його" |
| |(нього), "біжуть" (біжать), "посадю" (посаджу); |
| |3) неправильна побудова словосполучень та речень |
| |(порушення синтаксичних норм): "навчання |
| |українській мові" (української мови), "за власною |
| |волею" (з власної волі), "до мого великого подиву" |
| |(на мій великий подив), "автобус по замовленню" (на |
| |замовлення), "вхід по перепусткам" (за |
| |перепустками), "Василь швидко зробив уроки і побіг |
| |у футбол", "До будівельного майданчика під'їхала |
| |навантажена машина піском", "Марина сказала Надії, |
| |що я теж побувала в Карпатах", "Ця книга вчить |
| |чесності, добру, любити та поважати друзів". |
| | |
| |II. Вживання однотипних конструкцій (правильно |
| |назвати такі помилки граматико-стилістичними). |
|------------+----------------------------------------------------|
|Стилістичні |Помилки, які свідчать про брак єдності стилю - |
|(С) |власне стилістичні (С): |
| |1) вживання слів і висловів іншого стилю; |
| |2) невдале використання експресивної лексики й |
| |емоційно забарвлених засобів; |
| |3) немотивоване застосування діалектних і |
| |просторічних слів та виразів; |
| |4) змішування лексики різних історичних епох. |
|------------+----------------------------------------------------|
|Орфографічні| |
|(I) | |
|------------+----------------------------------------------------|
|Пунктуаційні| |
|(V) | |
-------------------------------------------------------------------
Перевірка знань з мови здійснюється у формі тестування чи
диктанту, що кількісно розподіляються порівну. Вибір форми
контролю за рівнем навчальних досягнень учнів залежить також від
специфіки навчального матеріалу.
При оцінюванні диктанту виправляються, але не враховуються
такі орфографічні і пунктуаційні помилки:
1) на правила, які не включені до шкільної програми;
2) на ще не вивчені правила;
3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не
проводилась спеціальна робота;
4) у передачі так званої авторської пунктуації.
Виправляються, але не враховуються помилки, що спотворюють
звуковий склад слова, наприклад "оперігати" (замість оберігати),
"докша" (замість дошка).
При оцінюванні диктантів важливо також враховувати характер
помилки. Серед помилок слід виділяти не грубі, тобто такі, які не
мають істотного значення для характеристики грамотності. При
підрахуванні помилок дві не грубі вважають за одну. Одна негруба
помилка не враховується.
До негрубих відносять такі помилки:
1) у винятках з усіх правил;
2) у написанні великої букви в складних власних
найменуваннях;
3) у випадках написання разом і окремо префіксів у
прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;
4) у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший;
5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у
сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як...; ніхто інший
не...; ніщо інше не...);
6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в
порушенні їх послідовності;
7) в заміні українських букв російськими.
За наявності в контрольному диктанті більше трьох поправок
(виправлення неправильного написання на правильне) оцінка
знижується на один бал.
Оскільки за перекази і твори виставляється одна оцінка, то в
цілому запис матиме такий, наприклад, вигляд:
З - 2: "10"
МО - 4 - 3 - 1: "8" = 9 балів
Це означає, що в змісті (З) учень припустився недоліків за
двома показниками, а в мовному оформленні (МО) - 4 орфографічних і
пунктуаційних сумарно; 3 лексичних і граматичних сумарно;
стилістичної, що дає змогу виставити за зміст 10 балів, а за мовне
оформлення (грамотність) - 8 балів. Суму цих балів ділять на 2, і
якщо частка не є цілим числом, то її округлюють у бік більшого
числа: (10 + 8) : 2 = 9.
Особливої уваги потребує навчання школярів вести
діалог-бесіду не лише на теми, визначені програмою, а й на
будь-яку актуальну тему, що її висуває життя. Для цього необхідно
цілеспрямовано формувати такі вміння:
а) добирати основну інформацію в процесі читання; б)
формулювати власну думку з певної проблеми; в) обстоювати,
аргументувати власні погляди; г) ставити проблемні запитання; ґ)
володіти технікою уточнюючих запитань, доповнень; д) швидко
переходити з теми на тему; е) додержувати норм українського
мовленнєвого етикету тощо.
Одним із можливих і досить цінних способів формування вмінь
вести бесіду є розігрування діалогів на основі змісту вивчених
літературних творів.
Кількість ситуацій для використання тут, практично
невичерпна, оскільки учням можна пропонувати розігрувати діалоги
не лише в ролях персонажів одного твору і визначеного автором
сюжету, а й інших творів, можливих, хоч і не здійснених сюжетних
варіантів, а також діалоги героїв літературних і учнівських
творів. Це сприятиме розвиткові уяви, творчих здібностей школярів,
посиленню інтересу як до мови, так і до літератури, а також
відіграватиме істотну виховну роль.
Недостатньо використовуються можливості позакласних заходів
(заняття в гуртках, літературних, зокрема, драматичних студіях,
організація вечорів, випуск стінгазет, передачі шкільного радіо)
для підвищення зацікавленості рідним словом. Найбільш доступним,
масовим, захоплюючим, а тому і найбільш дієвим заходом є
інсценізації літературних творів. Безумовно, щоб слово стало
ділом, потрібний ентузіазм, піднесеність над сірістю буднів,
бачення внутрішнім зором неминущих цінностей, ідеалізм. І той, хто
володіє цими щасливими якостями (а вони дають щастя вищого рівня),
є вчителем від Бога, а не знедоленим заробітчанином.
Як показує шкільна практика, значна частина вчителів
стикається із труднощами, пов'язаними з оформленням класного
журналу, виведенням підсумкового бала тощо.
Передусім зауважимо, що тематично оцінюються лише мовні
знання та вміння, орієнтовна кількість контрольних робіт подана у
таблиці (див. "Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 5 -
11 класів з української мови", вміщеній у додатку до "Програми для
загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна мова. 5 - 11 класи".
К.: Шкільний світ, 2001. - с. 92). Наприклад, у 5-му класі у I і
II семестрах по 6 контрольних робіт (тести або диктанти залежно
від специфіки навчального матеріалу).
Так, у класному журналі записується число, потім робиться
запис "За тему", поряд пишеться "ПО" (повторне оцінювання), де
виводиться підсумкова оцінка як кращий показник. Крім того, у цю
колонку ставиться також бал учневі, який з певних причин був
відсутній під час контрольної роботи, але виконав її в інший час.
Оскільки на перевірку мовних знань та вмінь відводиться
спеціальний урок (точніше 15 - 20 хв. уроку), то решта уроку
використовується на виконання контрольних завдань (тест) з
аудіювання або читання мовчки (по одній роботі на семестр).
У цьому навчальному році залишається "Орієнтовне календарне
планування уроків та тематичного контролю за рівнем навчальних
досягнень учнів 5 - 11 класів з української мови". У ньому
передбачено конкретні уроки, на яких проводяться контрольні роботи
з мови і слухання (аудіювання) або з мови і читання мовчки (по 15
- 20 хв.). Як правило, коли пропонується диктант як форма
тематичного контролю, то він проводиться протягом уроку. Наводимо
приклад, коли проводиться перевірка навчальних досягнень учнів з
мови та аудіювання. Запис у класному журналі передбачається такий:
число, під ним - "За тему", поряд у колонці - "ПО" (повторне
оцінювання), далі колонка "Слухання (аудіювання)" (без числа) і
поряд "ПО", а справа у журналі записується: число, "Контрольна
робота (тест). Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів із
синтаксису". Далі: "Слухання (аудіювання) художнього тексту".
Такий запис передбачається і тоді, коли перевіряються (поруч з
мовою) і читацькі вміння й навички: "Читання наукового тексту
мовчки".
Зауважимо, що оцінювання говоріння (діалог, усний переказ і
усний твір) та читання вголос здійснюється індивідуально шляхом
накопичення оцінок протягом семестру або року, для цього не
відводиться окремих уроків. Передбачається, щоб кожен учень,
наприклад, 5-го класу протягом семестру одержав одну оцінку за
усний переказ (незалежно від того, яким буде переказ - чи
тексту-опису, чи тексту-розповіді і т. ін., чи відтворення
лінгвістичного матеріалу), основне при цьому оцінюється вміння
говорити.
Отже, за I семестр, наприклад, у 5-му класі підсумковий бал
виводиться на основі досягнень учнів у таких аспектах: мова (6
контрольних) + усний переказ (1) + слухання (аудіювання) (1) +
читання мовчки (1) + за зошити (2).
Позаяк діалог, усний твір оцінюється протягом року, то
колонку для цих форм контролю можна вже завести на початку року і
вже в I семестрі оцінювати навчальні досягнення тих учнів, уміння
яких відповідає високому і достатньому рівням. До кінця
навчального року кожен учень має одержати бал. Тоді ці форми
контролю ввійдуть у підсумковий бал за II семестр. Наводимо
приклад такого підсумку в 5-му класі: мова (6 контрольних на теми)
+ усний переказ (1) + слухання (аудіювання) (1) + читання мовчки
(1) + за зошити (2) + діалог (1) + читання вголос (1).
Зауважимо, що комунікативна змістова лінія повинна чітко
виконуватися і проводитися поточне оцінювання виконаних навчальних
творчих робіт, результати яких певною мірою повинні враховуватися
під час виведення підсумкової оцінки за семестр: поточні оцінки з
мови теж впливають на тематичне оцінювання мовних знань та вмінь,
що знаходить відображення у колонці "ПО" (повторне оцінювання).
Для виконання класних і контрольних робіт учні повинні мати:
2 робочі зошити з мови, в яких записуються навчальні перекази,
твори, тести з аудіювання і читання; 1 зошит для контрольних робіт
(тести, диктанти, перекази, твори) з української мови і
літератури; 1 робочий зошит з літератури.
У новому навчальному році вводиться профільне навчання. Для
шкіл з поглибленим вивченням української мови пропонуються,
зокрема, такі видання:
програма: В.І.Тихоша "Українська мова". Програма для шкіл з
поглибленим вивченням української мови;
підручник: В.І.Тихоша, С.О.Караман "Рідна мова". Підручник
для 8 класу гімназій, ліцеїв та шкіл з поглибленим вивченням
української мови. - К.: "Освіта", - 2000 р. - 239 с.
З кожним роком розширюються можливості використання
комп'ютерних технологій. Зокрема вже нині на уроках мови можна
успішно використовувати для підвищення грамотності й розвитку
мовленнєвої культури програми "Рута", "Плай", "Master", за
допомогою яких можна знаходити й виправляти помилки, перекладати з
іноземних мов на українську, активно збагачуючи словниковий запас
учнів, опрацьовуючи мовні норми, шліфуючи стиль тощо.
Істотні резерви підвищення рівня навчання рідної мови
криються в переході на прогресивнішу, демократичнішу технологію
навчання, яка передбачає вивчення тем за іншою, структурою уроку,
відмінною від традиційної, від якої методисти в переважній
більшості країн світу давно відмовились. Запровадження нової
технології зумовлює перехід на тематичне оцінювання навчальних
досягнень учнів, що викликає необхідність розподіляти процес
вивчення кожної з тем на три етапи: 1) мотиваційний, коли вчитель
пояснює, задля чого вивчається певна тема, зокрема, які знання
мають бути засвоєні та які вміння й навички сформовані, які
здібності розвиватимуться; 2) операційно-пізнавальний - основний у
часовому вимірі етап, під час якого досягаються поставлені
навчальні, розвивальні й виховні цілі; 3) контрольно-оцінний, яким
завершується вивчення теми й здобуваються об'єктивні дані про
якість її засвоєння кожним учнем. Гуманізм і демократизм цієї
технології полягає передусім у тому, що вона знімає загрозу
оцінювання на кожному уроці, яка, мов дамоклів меч, нависає над
учнями, коли вони ще не готові до контролю. Це дає змогу
переорієнтувати інтерес учнів з другорядного - оцінки (для
більшості вона виконує каральну функцію, а для меншості -
заохочувальну і є основним стимулом навчання) на головне - предмет
навчання і, з одного боку, показати, що цей предмет гідний того,
аби не боятися його, а ним цікавитися, що процес пізнання
навчального предмета є захоплюючий, радісний, а з другого -
виробляти відповідальність учня за результати свого пізнання,
об'єктивний контроль за якими є справедливим і незначним
фрагментом у процесі учіння. Таким чином, ця технологія дає
можливість набагато раціональніше використовувати дорогоцінний
час, витрачаючи його левову частку не на контроль, а на пізнання,
яке перестає бути вимушеним під загрозою покарання оцінкою, а стає
радісним, бо людина від природи наділена пізнавальним інтересом.
Ця технологія перетворює двох антиподів - учителя й учня, - один з
яких є повноправним господарем на уроці, а другий безправним
об'єктом навчання, на партнерів, друзів на шляху пізнання.
Оскільки в "Критеріях оцінювання..." для шкіл з російською
мовою навчання не визначено кількість контрольних робіт з мови і
чотирьох видів мовленнєвої діяльності для проведення контролю за
навчальними досягненнями учнів, зважаючи на численні прохання
учителів, пропонуємо нижче таблицю, в якій передбачено: а) під
однією зірочкою (*) види діяльності, перевірка яких здійснюється
індивідуально протягом семестру чи протягом року; для них не
відводиться окремих уроків; б) під двома зірочками (**) перевірку
знань з мови, що здійснюється залежно від специфіки навчального
матеріалу.
------------------------------------------------------------------
|Об'єкти і | Класи і семестри |
|форми |-----------------------------------------------------|
|контролю | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| |-------+-------+-------+-------+-------+------+------|
| | I |II | I |II | I |II | I |II | I |II |I |II |I |II |
|----------+---+---+---+---+---+---+---+---+---+---+--+---+--+---|
|мова** | 4 | 4 | 4 | 4 | 3 | 3 | 3 | 3 | 2 | 2 |3 | 3 |3 | 3 |
|----------+---+---+---+---+---+---+---+---+---+---+--+---+--+---|
|аудіювання| - | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |1 | 1 |1 | 1 |
|----------+---+---+---+---+---+---+---+---+---+---+--+---+--+---|
|говоріння:| | | | | | | | | | | | | | |
|діалог | - |1* | - |1* | - |1* | - |1* | - |1* |- |1* |- |1* |
|переказ | - |1* | 1*|1* | 1*|1* | 1*|1* | 1*| - |1*|1* |1*|1* |
|твір | - | - | - |1* | - |1* | - |1* | - |1* |- |1* |- |1* |
|----------+---+---+---+---+---+---+---+---+---+---+--+---+--+---|
|читання: | | | | | | | | | | | | | | |
|мовчки | - | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |1 | 1 |1 | 1 |
|вголос | 1 | - | - |1* | - |1* | - |1* | - | - |- | - |- | - |
|----------+---+---+---+---+---+---+---+---+---+---+--+---+--+---|
|письмо: | | | | | | | | | | | | | | |
|переказ | - | 1 | - | 1 | 1 | - | - | 1 | 1 | 1 |1 | 1 |1 | 1 |
|твір | - | - | - | - | - | 1 | 1 | - | - | 1 |- | 1 |- | 1 |
------------------------------------------------------------------
Отже, у 2003/04 навчальному році підвищення ефективності
навчально-виховного процесу з української мови залежить від
урахування комплексу чинників, що мають на нього істотний вплив. І
провідне значення серед них має особистісний фактор
вчителя-словесника: з вузького спеціаліста, носія певного кола
знань і вмінь він має постати перед своїми учнями в іпостасі
неповторної індивідуальності, носія національної духовності, особи
широких інтересів, глибоких знань, людини мудрої і завжди молодої
душею, що мимоволі захоплює і веде за собою. До цього нас
зобов'язує Слово, обов'язок перед народом і Вітчизною!
Українська та зарубіжна літератури
Шкільні курси української та зарубіжної літератур - важливі
складові вітчизняної літературної освіти. У межах освітньої галузі
"Мови та літератури" вони є окремими курсами, покликаними
вирішувати специфічні завдання.
Актуальність та суспільна ефективність вказаних дисциплін
визначається тим, що на рівні шкільної освіти вони реалізують
стратегічні загальнодержавні завдання розвитку національної
культурної свідомості громадян України та інтеграції нашої держави
в світовий культурний простір. У своїй взаємодії ці курси сприяють
наближенню змісту вітчизняної освіти до європейських параметрів.
Зазначені предмети надають потужній імпульс для формування
особистості, укоріненої в національній культурній традиції,
збагаченої духовно-естетичними надбаннями різних народів світу,
відкритої для діалогу з представниками інших культур. Отже, їхнє
викладання має бути взаємопов'язаним: при вивченні творів
української літератури потрібно залучати контекст літератури
зарубіжної та навпаки, до вивчення творів зарубіжної літератури
вчитель має долучати матеріал курсу української літератури. З
огляду на це, на уроках української та зарубіжної літератури має
бути підсилений компонент відповідних міжпредметних зв'язків.
Шкільні предмети "Українська література", "Зарубіжна література"
мають реалізовувати комплекс рівноцінних функцій: естетичну,
пізнавальну та виховну.
Сучасний етап розвитку шкільної реформи вносить певні
корективи й до процесу викладання курсів української та зарубіжної
літератур.
Йдеться, по-перше, про наближення методики аналізу художніх
творів на уроці до принципів особистісно орієнтованої педагогіки,
що інтенсивно стверджуються в українській школі упродовж останніх
років. У царині викладання української та зарубіжної літератур ця
настанова визначає такі аспекти роботи, як залучення школяра до
фундаментальних цінностей культури у взаємодії їхніх національних,
культурно-історичних та загальнолюдських значень; розширення
духовного досвіду учня; сприяння розвиткові його індивідуальності,
критичного мислення та культури самопрезентації.
По-друге, у зв'язку із завданням підготовки нової української
генерації до повноцінного функціонування у полікультурному
просторі слід широко використовувати можливості курсів української
та зарубіжної літератур щодо виховання в учнів толерантності й
поваги до різних національних традицій, закарбованих у творах
світового красного письменства.
По-третє, процес викладання курсів української та зарубіжної
літератур у школі має вдосконалюватися відповідно до пріоритетів і
вимог, зазначених у Державному стандарті. З огляду на це особливу
увагу слід звернути на роботу із культурологічним навантаженням
курсів, яке згідно із Стандартом, утворює окрему змістову лінію
курсу.
По-четверте, у викладанні української та зарубіжної літератур
бажано враховувати завдання профілізації школи, яка є значним
чинником сучасної шкільної реформи. У листі Міністерства освіти і
науки України "Про застосування Закону України "Про загальну
середню освіту" щодо розширення мережі та організації
навчально-виховного процесу у гімназіях, ліцеях, колегіумах"
(N 1/9-472 ( v-472290-02 ) від 28.10.2002) зазначається: "В умовах
переходу до профільної старшої школи необхідно стимулювати процес
створення зазначених навчальних закладів та профільних класів у
кожному районі області...". Отже, у 2003/04 н. р.
здійснюватиметься поступова апробація профільної диференціації
процесу викладання курсів української та зарубіжної літератур.
Основу такої диференціації складатиме загальна структура
профільної школи, згідно з якою виокремлюються наступні напрями:
1) гуманітарний напрям, що охоплює філологічний,
суспільно-гуманітарний, юридичний, художньо-естетичний профілі (3
- 4 год./тиждень);
2) загальноосвітній напрям (2 год./тиждень);
3) природно-математичний і технологічний напрям (1
год./тиждень).
Профільна гуманітарна освіта повинна розширювати обрії
літературної освіти, навчати поглибленому аналізу художнього
твору, стимулювати учнів до побудови власних інтерпретацій. Більшу
увагу тут приділятиметься вивченню поетики художнього тексту,
літературознавчому інструментарію, культурологічному контексту.
Додатковим завданням філологічного профілю має бути випереджальна
професійна орієнтація школярів. Теоретико- та
історико-літературний матеріал курсів української і зарубіжної
літератур у профільних школах природно-математичного та
технологічного напряму має бути переструктурований з огляду на
суттєве скорочення годин та відповідну корекцію параметрів
літературної освіти.
Для реалізації змісту шкільних курсів української та
зарубіжної літератур вчитель може використовувати підручники й
посібники, вміщені у Переліку навчальної літератури для
використання у 2003/04 навчальному році у загальноосвітніх
навчальних закладах України. Вся навчальна література, що внесена
до Переліку, має відповідний гриф Міністерства освіти і науки
України, який визначає вид, призначення і статус навчальної книги
як основної або як додаткової та дає дозвіл на її використання у
навчально-виховному процесі. Більшість видань, зазначених у
Переліку, успішно пройшли апробацію в навчальних закладах України
і за її результатами схвалені для використання як масові.
Про викладання курсу української літератури.
У загальному річищі гуманізації національної освіти
українська література відіграє особливу роль. Адже вона сприяє
розв'язанню пріоритетного завдання української школи - вихованню
національно свідомої особистості, громадянина Української держави,
для якого природним є прагнення розмовляти рідною мовою, відчувати
спорідненість із національною історією, бажання знати й розуміти
вітчизняну літературу, мистецтво та культуру. У межах шкільного
курсу "Українська література" це завдання можна вирішити лише за
умов подолання "національного соціологізму" та використання
сучасного естетико-теоретичного апарата. Слід виходити з того, що
кожен художній твір, запропонований до текстуального вивчення, не
лише відображає певну історичну дійсність і людину в ньому, її
внутрішній світ у часопросторовому контексті, а й естетичними
засобами виховує українську людину, вільну, розкріпачену в своєму
самовираженні, духовно розвинуту. Через переживання прекрасного,
що виникає при опануванні художнього твору, дитина відкриває нову
якість власного буття, певною мірою дотичну до "вічних цінностей",
витворених людством упродовж усієї його історії. Українська
література у процесі її вивчення у школі має постати на світовій
карті як унікальне явище. Найперше завдання сьогоднішнього курсу
української літератури - розкрити цю унікальність, повернути
втрачений престиж національної літератури, плекати її майбутнього
читача.
У 2003/04 н. р. Міністерство освіти і науки України пропонує
вивчати шкільний курс української літератури у загальноосвітніх
навчальних закладах за програмою Н. Й. Волошиної та О. М. Бандури
(К.: "Шкільний світ", 2001) та програмою, укладеною авторським
колективом під керівництвом М. Г. Жулинського та загальною
редакцією Р. В. Мовчан (К.: "Генеза", 2002). У школах з профільним
навчанням (гуманітарного, філологічного напрямку) рекомендуємо
програму для шкіл (класів) з поглибленим вивченням української
літератури авторів Семенюка Г. Ф. та Цимбалюка В. І. (К.:
"Генеза", 2003).
Про викладання курсу зарубіжної літератури.
Мета предмета "Зарубіжна література" полягає у тому, щоб
прилучити школярів до скарбниці світової літератури, а через неї -
до фундаментальних цінностей культури у взаємодії їхніх
конкретно-історичних та загальнолюдських значень; формувати
гуманістичний світогляд учня, розширювати видноколо його
культурно-пізнавальних інтересів, збагачувати особистість
духовними надбаннями людства; виховувати громадян України, здатних
до діалогу з представниками інших національних традицій.
Залучаючи учнів до найвищих досягнень різних національних
літератур, курс "Зарубіжна література" відкриває панораму
найважливіших здобутків духовної культури людства, вияскравлюють
особливості літературного розвитку національних меншин України.
Даний курс відчутною мірою обумовлює своєрідність української
школи, а його міжнародне визначення слугує одним із показників
продуктивності процесу сучасних перетворень у вітчизняній освіті.
Крім того, відкриваючи світовий контекст української літературної
традиції, він розширює обрії володіння рідною мовою. Викладання
курсу здійснюється українською мовою. Окремі теми, пов'язані із
вивченням творів, написаних мовою, котру учні вивчають як
іноземну, можуть викладатися мовою оригіналу.
Користуватися, як і в попередні роки, дозволяється однією з
нині чинних програм: 1998 р. (за ред. Д. С. Наливайка, керівник
авторського колективу Ю. І. Ковбасенко; термін її дії цього року
продовжено), 2001 р. (за ред. Д. В. Задонського, К. О. Шахової, Є.
В. Волощук, керівник авторського колективу Б. Б. Шалагінов).
Перелік навчально-методичної літератури для використання у
2003/04 навчальному році складається з основних (19 позицій) та
додаткових (23 позиції) видань. Із 19 основних підручників 14
розроблено до програми за 2001 р. (за ред. Д. В. Затонського та
ін.), 5 - до програми 1998 р. (за ред. Д. С. Наливайка). Втім,
позаяк обидві програми мають багато спільного, у
навчально-виховному процесі можна використовувати будь-які з
названих основних та додаткових навчальних видань.
Мови і літератури з навчанням мовами
національних меншин
Головною метою реформування освіти в Україні - є виховання
свідомого громадянина з активною життєвою позицією, готового до
трудової діяльності і творчого мислення, самовдосконалення, із
сформованими потребами до взаємин з людьми різних національностей
і культур.
Враховуючи, що одним з найголовніших засобів самовираження
особистості є мова, в якій акумулюються відносини між людьми, їхня
духовність та мудрість, одним з пріоритетних напрямів у роботі
сучасної школи має надаватися вивченню мов і літератур. При цьому
важливо виходити з того, що вивчення мов в загальноосвітніх
навчальних закладах України покликано, з одного боку, гарантувати
відповідний рівень володіння українською мовою, з іншого - сприяти
збереженню, розвитку мови, культури відповідної національної
меншини.
При вивченні цих дисциплін потрібно створювати такі умови,
щоб учень мав змогу сам, занурившись у багатогранну дійсність,
розмірковувати про найрізноманітніші життєві проблеми та
розв'язувати їх засобами мови, що вивчається.
Цей особистісний підхід передбачає переосмислення статусу
вчителя, його ролі у навчально-виховному процесі. Головним
завданням стає не передача готових знань, а створення максимально
сприятливих умов для самореалізації й мовного самовияву кожного
учня, формування полікультурної особистості.
Кількість годин, відведених на вивчення української та рідних
мов і літератур у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням
мовами національних меншин, у 2003/04 навчальному році залишилася,
як і в попередні роки (див. наказ МОН України від 25.04.2001 року
N 342 ( v0342290-01 ).
У загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою
навчання - по 2 години на тиждень у кожному класі (за рахунок
варіативної складової навчального плану).
В основу сучасної методики викладання мов покладений
комунікативний підхід, що передбачає різнобічний мовленнєвий
розвиток учнів. Це дає можливість, насамперед, готувати гуманних,
освічених людей, які на належному рівні зможуть практично
користуватися мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
Вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних
закладах з навчанням мовами національних меншин - обов'язковий
навчальний предмет.
Порядок вивчення української мови визначається її статусом,
відповідним розширенням сфер функціонування та особливою роллю в
соціалізації особистості.
Перелік навчально-методичної літератури буде опублікований в
"Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України",
N 15 - 16, 2003.
Для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів з
російською мовою навчання розроблені відповідні методичні
рекомендації до існуючих програм з російської мови і літератури
(див. журнал "Русская словесность в школах Украины"; 2002. - N 4),
в яких подано орієнтовний розподіл годин та навчального матеріалу.
Для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами
національних меншин рекомендовані програми для 1 - 4 класів, які
створені відповідно до Державного стандарту початкової загальної
освіти, та програми для 5 - 11 класів, поновлених та перевиданих
на перехідний період.
Відповідно до новостворених програм йде розробка нових
підручників та посібників. Так, підготовлено до друку навчальний
комплект з румунської мови та читання, до складу якого входять
програма, підручники з мови та читання для 1 - 4 класів (авт. С.
Г. Криган). Подібний навчальний комплект розробляється з угорської
мови, готовий до друку "Буквар" (авт. Д. Товт); хрестоматії з
літератури для 5, 6 класів загальноосвітніх навчальних закладів з
угорською мовою навчання (авт. А. Баркач).
Вивчення курсу літератур в загальноосвітніх навчальних
закладах з навчанням мовами національних меншин здійснюватиметься
за інтегрованими програмами.
Ці програми створюють можливість для розвитку в учнів вміння
аналізувати художній твір, реалізувати комунікативно-діяльнісний
підхід до роботи з художніми текстами, знати та розуміти необхідні
поняття з теорії літератури. Принцип інтегрування надає можливість
до зіставлення різних напрямів, методів, стилів, національних
особливостей літератур.
Водночас у навчальному плані загальноосвітніх навчальних
закладів з навчанням мовами національних меншин передбачена
можливість викладання рідної та зарубіжної літератури окремо за
рішенням місцевих виконавчих органів влади.
У зв'язку з профілізацією старшої школи можна використовувати
регіональні програми з мови і літератури відповідного профілю, які
мають бути затверджені на комісіях Науково-методичної ради
Міністерства освіти і науки України.
Для загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою
навчання для гуманітарного профілю розроблені програми з мови
(авт. З. П. Барабанщикова), літератури (за ред. В. І.
Сілант'євої); програма "Російська мова. Факультативний курс" (авт.
Л. В. Давидюк), які будуть надруковані в наступних номерах журналу
"Русская словесность в школах Украины".
Оцінювання учнівських робіт та відповідей учнів проводиться
за основними Критеріями оцінювання навчальних досягнень з рідних
мов і літератур учнів 5 - 11 класів загальноосвітніх навчальних
закладів з навчанням мовами національних меншин (газета "Освіта
України". - 2001. - N 6).
Відповідно до інструктивно-методичного листа МОН України від
07.03.2001 р. за N 1/9-97 ( v9-97290-01 ) у всіх класах, крім
випускних, проводяться навчальна практика та навчальні екскурсії,
після завершення яких здійснюється підсумкове оцінювання досягнень
учнів.
Оцінювання різних видів роботи з мовленнєвої діяльності є
обов'язковим поряд з оцінюванням знань про мову, мовні уміння,
правописні навички. При цьому програмовий матеріал з мови
поділяється на відповідні тематичні блоки за рішенням вчителя, так
само, як і виставлення оцінок за індивідуальні види робіт протягом
семестру (діалог, читання вголос, усний переказ, усний твір).
Враховуючи регіональні особливості викладання тієї чи іншої
мови або літератури національних меншин і загальні вимоги основних
Критеріїв, загальні вимоги щодо оформлення журналів при оцінюванні
можуть бути розроблені обласними інститутами післядипломної
педагогічної освіти і затверджені на рівні управлінь освіти і
науки обласних державних адміністрацій.
Іноземні мови
Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти,
основними напрямами оновлення змісту шкільної освіти є:
особистісна орієнтація системи освіти, пріоритет загальнолюдських
і національних цінностей, забезпечення якості освіти на основі
новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики.
Сучасний стан міжнародних зв'язків України у різноманітних
сферах життєдіяльності, вихід її у європейський та світові
простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії
вимагають певних трансформацій у галузі навчання іноземних мов,
статус яких у нашій країні має тенденцію до постійного зростання.
Це зумовлює необхідність певних уточнень функцій іноземної мови як
шкільного предмета, визначення основних стратегічних напрямів,
удосконалення цілей, змісту, методів, прийомів і засобів її
навчання.
У Проекті Державного стандарту зазначено, що уся система
шкільної освіти у галузі іноземних мов має формувати в учнів
вміння іншомовного спілкування, що сприятиме інтеграції
українського суспільства до світової спільноти.
Основною метою навчання іноземної мови у загальноосвітніх
навчальних закладах є розвиток здібностей учнів використовувати
іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій
сучасного світу. Ця мета передбачає взаємопов'язаний
комунікативний і соціокультурний розвиток учнів засобами іноземної
мови для підготовки їх до міжкультурного спілкування у
різноманітних сферах життєдіяльності.
Формування в учнів умінь і навичок іншомовного спілкування
передбачає досягнення ними такого рівня комунікативної
компетенції, який би був достатнім для здійснення спілкування у
певних комунікативних сферах, тобто формування здатності та
готовності спілкуватися у чотирьох його видах: розуміння
(аудіювання, читання), говоріння, письмі.
Основою комунікативної компетенції є комунікативні вміння,
сформовані на основі мовних знань і навичок, а також
соціокультурні знання, навички і вміння. Учні повинні вміти
продемонструвати:
здатність ефективно використовувати іноземну мову як при
спілкуванні в реальних життєвих ситуаціях, так і задля набуття і
поглиблення знань впродовж життя;
володіння мовленнєвими уміннями (аудіюванням, говорінням,
читання письмом) на загальному базовому рівні;
знання основних синтаксичних, семантичних, граматичних та
фонетичних закономірностей іноземної мови;
здатність орієнтуватись у соціокультурних аспектах країни,
мову якої вивчають, використовувати вміння, набуті під час
навчання, відповідно до комунікативної ситуації;
здатність використовувати навчальний досвід, набутий у
середній школі, для подальшої самостійної роботи з метою
самоудосконалення;
здатність використовувати аутентичний іншомовний матеріал з
метою самоосвіти.
Пріоритетом сучасної системи навчання іноземних мов у
загальноосвітніх навчальних закладах є її багатомовність, що
полягає у різноманітності спектру мов, що вивчаються, і у
рівноправності кожної мови окремо. Відтак необхідно активізувати
вивчення інших іноземних мов, які поки що не є настільки
використовуваними у практиці. Розглядаючи іноземну мову як засіб
міжкультурного спілкування, у тому числі як засіб пізнання інших
культур і народів, необхідно сприяти тому, щоб учнівська молодь
виховувалась на кращих традиціях і здобутках полікультурної
людської спільноти.
Важливим чинником, що сприяє ефективності навчання іноземної
мови, є уміння вчителя моделювати навчальний процес відповідно до
сучасних вимог педагогічної науки і практики, уміння гнучко
адаптувати його до навчальних умов. Модель може бути успішно
реалізованою, якщо вона якнайповніше відповідає конкретним умовам
навчання. Тому дуже важливо, щоб учитель зумів адекватно
співвідносити форми та способи діяльності, передбачені змістом
моделі, з концептуальною позицією авторів підручників, які вони
використовують як основні засоби навчання, і механізмами
реалізації цієї моделі.
Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України "Про
типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на
2002/03 - 2004/05 навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342
( v0342290-01 ) іноземна мова у загальноосвітніх навчальних
закладах передбачена на всіх ступенях навчання.
У початковій школі (2 - 4 класи) педагогічне спілкування, що
базується на інструктивному, описовому, розповідному,
пояснювальному і аргументативному мовленні вчителів і учнів,
створює значні можливості для комунікативно-спрямованої навчальної
діяльності.
Щодо іншомовного мовленнєвого розвитку, то учні на цій стадії
навчання потребують швидкого накопичення комунікативного досвіду
використання іноземної мови з акцентом на рецептивно-аудитивному
рівні. Це пояснюється необхідністю забезпечення достатньої
кількості мовленнєвих зразків для рецептивної, продуктивної,
інтерактивної та медіальної комунікативно-спрямованої навчальної
діяльності для формування слухо-вимовних, графічних, орфографічних
навичок та засвоєння певного обсягу мовних знань і правил.
У початковій школі учні вивчають мову переважно в ігровій
комунікативно-спрямованій навчальній діяльності, що базується на
значній візуальній інформації та руховій активності.
Вікові можливості учнів 2 - 4 класів такі, що сприяють
опануванню мови на максимально безперекладній основі за умов
подачі нового матеріалу у контексті вербальних і невербальних
опор.
У 2 - 4 класах загальноосвітнього напряму іноземна мова
вивчається в обсязі 2 години на тиждень (у 2-му класі 1 година
додатково може братися з варіативної складової навчального плану).
В основній школі (5 - 9 класи) на вивчення іноземної мови
відводиться 3 години за рахунок інваріантної складової, а у
старшій (10 - 11 класи) 2 години.
При профільному навчанні (10 - 11 класи), кількість годин,
передбачених на навчальний предмет в інваріантній складовій
навчального плану, може доповнюватися необхідною кількістю годин з
варіативної складової.
Для профільного вивчення іноземної мови дозволяється
використовувати регіональні та авторські програми для 10 - 11
класів (спецкурси), погоджені в установленому порядку.
Профільне навчання здійснюється відповідно до вимог
профільних програм з предмета.
Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів,
затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.2002 р.
N 128 ( z0229-02 ). При поглибленому вивченні іноземної мови з
1-го класу клас ділиться на групи з 8 - 10 учнів у кожній (не
більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а
вивчається як предмет, - клас чисельністю понад 27 учнів ділиться
на 2 групи.
Учителі можуть користуватися чинними програмами, випущеними
видавництвами "Шкільний світ" у 2001 році та "Перун" у 1996 і 1998
роках:
для середніх загальноосвітніх шкіл (2 - 12 кл.);
для середніх загальноосвітніх шкіл (5 - 11 кл.);
для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземної
мови (1 - 11 кл.);
для викладання спецкурсу у спеціалізованих школах програмами
"Література Англії та США. Країнознавство. Науково-технічний
переклад" (10 - 11 кл.).
У навчальних закладах України можна користуватися лише
навчальною літературою з відповідним грифом Міністерства освіти і
науки України.
Математика
Шкільний курс математики у 2003/04 навчальному році в
загальноосвітніх навчальних закладах вивчатиметься за програмами,
надрукованими видавництвом "Шкільний світ" у 2001 році,
видавництвом "Навчальна книга" у 2002, 2003 рр. та у
науково-методичному журналі "Математика в школі".
Розподіл годин на вивчення окремих розділів, кількість
тематичних оцінювань, передбачених навчальними програмами для
загальноосвітніх класів, методичні рекомендації щодо оцінювання
навчальних досягнень учнів видруковано у "Інформаційному збірнику
МОН", N 13 - 14, 2002 р., журналі "Математика в школі", N 4, 2002
р., N 6, 2003 р.
Відповідно до Типових навчальних планів для профільного
навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів,
затверджених наказом Міністерства освіти і науки України "Про
затвердження типових навчальних планів для організації профільного
навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р.
N 306 ( v0306290-03 ), на вивчення математики у загальноосвітніх
навчальних закладах відводиться така кількість годин:
------------------------------------------------------------------
|Навчальні |Кількість годин на тиждень за профілями навчання |
|предмети |----------------------------------------------------|
| |Універсальний|Філологічний,|Природничий|Фізико- |
| | |суспільно- | |математичний|
| | |гуманітарний,| | |
| | |спортивний, | | |
| | |художньо- | | |
| | |естетичний | | |
| |-------------+-------------+-----------+------------|
| | 10 | 11 | 10 | 11 | 10 | 11 | 10 | 11 |
|-----------+------+------+------+------+-----+-----+------+-----|
|Математика | 4 | 4 | 3 | 3 | 4 | 4 |6+(2) |6+(2)|
|-----------+------+------+------+------+-----+-----+------+-----|
|В тому | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |4+(1) |4+(1)|
|числі | | | | | | | | |
|алгебра та | | | | | | | | |
|початки | | | | | | | | |
|аналізу | | | | | | | | |
|-----------+------+------+------+------+-----+-----+------+-----|
|геометрія | 2 | 2 | 1 | 1 | 2 | 2 |2+(1) |2+(1)|
------------------------------------------------------------------
У класах фізико-математичного профілю на предмети
математичного циклу передбачено додаткові години (позначені в
дужках).
Кількість годин на вивчення математики може бути збільшена за
рахунок варіативної частини навчального плану. Рішення про
розподіл навчальних годин варіативної частини Типового навчального
плану приймається адміністрацією навчального закладу.
Профільна диференціація навчання математики передбачає:
забезпечити соціальний загальнокультурний мінімум підготовки,
що визначається вимогами суспільства і можливостями учнів певного
віку;
задовольнити потреби профільної підготовки у розвитку
пізнавальних і математичних видів діяльності учнів, що характерні
для певного профілю;
формувати засобами математики фахові схильності учнів.
У профільній диференціації навчання математики можна виділити
три етапи.
Перший етап (5 - 7 класи) - це етап формування профільних
інтересів. На цьому етапі формується свідомий вибір учнями рівня
навчальної діяльності; у процесі змагань, ігрової і навчальної
діяльності формуються їх пізнавальні інтереси і мотиви пізнання.
Доцільним є запровадження різноманітних форм позакласної роботи з
предмета: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори цікавої
математики.
Другий етап (8 - 9 класи) - це етап становлення профільних
інтересів. Тут реалізується різнорівневе вивчення курсу математики
за відповідними програмами, організується самостійна робота учнів,
що відповідає їхнім індивідуальним схильностям, проводиться
цілеспрямована робота з фахової орієнтації учнів в системі
позакласної роботи.
Третій етап (10 - 11 класи) - це етап безпосередньої
реалізації профільного навчання математики. Він забезпечується:
адекватним профілю змістом основного курсу математики у
відповідності до базового навчального плану (базова профільна
математична підготовка);
системою курсів за вибором (за рахунок варіативного
компоненту), які складаються з невеликих за змістом навчальних
модулей, враховують різноманіття інтересів і можливостей учнів
даного профілю, які поглиблюють та розширюють основний курс
математики у відповідності до профілю навчання (варіативна
математична підготовка);
організацією самостійної творчої роботи учнів, системою
індивідуальних завдань, спрямованих на розвинення професійних
схильностей учнів, їхнього інтересу до застосувань математики
(особистісно-орієнтована математична підготовка).
Така структура профільного навчання математики дозволяє
найбільш повно врахувати індивідуальні особливості учнів за
допомогою колективних форм навчання, забезпечити єдність рівневої
і профільної диференціації навчання математики, врахувати
різноманіття профілів навчання.
У класах філологічного, суспільно-гуманітарного,
технологічного, спортивного, художньо-естетичного профілів
вивчається інтегрований курс "Математика". Зауважимо, що предмет
"Математика" в зазначених класах можна ділити на два предмети
"Алгебра та початки аналізу" і "Геометрія". В такому випадку учням
виставлятимуться бали за навчальні досягнення окремо з кожного
предмета.
При вивченні математики за програмою інтегрованого курсу дещо
знижено рівень строгості обгрунтування математичних тверджень у
традиційному його розумінні. Значна частина з них вивчається без
строгого доведення на основі використання конкретних прикладів,
наочних ілюстрацій, життєвого досвіду учнів.
На наочно-інтуїтивній основі вводиться також переважна
більшість аксіом, понять, формул. Акцент зміщено на формування в
учнів уявлень про сутність математичного знання, його логічну
структуру, категорії й методи математики, усвідомлення того, яке
твердження підлягає доведенню, а яке не підлягає. Це, однак, не
означає, що в цих класах слід взагалі відмовитися від доведення
тверджень. Цього допустити ніяк не можна, зважаючи на незаперечну
педагогічну цінність доведень для усвідомлення методів математики,
розвитку мислення школярів, формування їхньої логічної культури.
З метою забезпечення наступності навчання й уникнення
безвихідних ситуацій при зміні учнем обраного профілю навчання
зміст програми узгоджено з базовим змістом середньої освіти з
математики шляхом дотримання однакових змістовно-методичних ліній
та єдності у трактуванні математичних понять.
Курс математики для 10 - 11 класів природничого профілю
вивчатиметься за програмами, надрукованими видавництвом "Шкільний
світ" у 2001 році (для загальноосвітніх навчальних закладів) із
розрахунку 4 години на тиждень, або програмами, надрукованими
видавництвом "Навчальна книга" у 2002, 2003 рр. (авт.
Я.С.Бродський, О.Л.Павлов, А.К.Сліпенько, О.М.Афанасьєва) із
розрахунку 5 годин на тиждень (в тому числі, алгебра та початки
аналізу - 3 години, геометрія - 2 години на тиждень).
Курс математики, який призначений для профілів природничого
напрямку, забезпечуючи гармонійний розвиток образного і логічного
мислення, повинен особливу увагу приділити з'ясуванню ролі
математики в сферах її застосувань. Насамперед це означає, що учні
повинні опанувати простими навичками математичного моделювання.
Досягти цього можна за рахунок зваженого компромісу між строгістю
і доступністю викладення матеріалу, а також його прикладною
спрямованістю.
Вивчення геометрії у 10 - 11 класах природничого напряму
передбачається за традиційною схемою. Усі відмінності спрямовані
на забезпечення прикладної спрямованості навчання, розвинення
просторових уявлень. Цими обставинами визначається і розгляд видів
геометричних тіл та їх властивостей. Встановлення спорідненості
між циліндрами і призмами, конусами і пірамідами дозволяє, з
одного боку, заощадити час, а з іншого - розширити види фігур, з
якими учні знайомляться у курсі геометрії. Програма орієнтує
вчителя на розгляд найважливіших засобів конструювання тіл,
розгляд їх різноманітних властивостей, зокрема симетрії,
перерізів.
У класах економічного профілю вивчення математики може
відбуватися за "Програмою з математики для класів економічного
профілю" авторів М. А. Вайнтрауба, О. С. Стрельченко, І. Г.
Стрельченко (видавництво "Навчальна книга", Київ, 2002, 2003) із
розрахунку 6 годин на тиждень (в тому числі, алгебра та початки
аналізу - 4 години, геометрія - 2 години на тиждень).
Програма факультативного курсу "Економіка в задачах
математики" доповнює програму для класів економічного профілю.
Вона структурована відповідно до тем, що входять до основної
програми і насичена задачами зі сфери підприємництва, фінансів та
економіки.
У класах фізико-математичного профілю навчання може
відбуватися за модифікованими програмами для загальноосвітніх
класів, класів природничого профілю із розрахунку 6 годин на
тиждень (в тому числі: алгебра і початки аналізу - 4 години,
геометрія - 2 години на тиждень) або за програмою для 10 - 11
класів з поглибленим вивченням математики із розрахунку 8 годин на
тиждень (в тому числі: алгебра і початки аналізу - 5 годин,
геометрія - 3 години на тиждень).
Поглиблене вивчення математики здійснюється як в основній (8
- 9 класи), так і в старшій школі (10 - 11 профільні класи) і має
відповідати віковим можливостям і потребам школярів.
Навчання в старшій школі у класі з поглибленим вивченням
математики передбачає наявність стійкого усвідомленого інтересу до
математики та схильності до вибору в майбутньому пов'язаної з нею
професії.
Програма для класів з поглибленим вивченням математики
розрахована на чотири роки, проте враховано, що деякі учні
починають поглиблено вивчати математику з 10 класу. Тому в змісті
програми для першого та другого етапів навчання є спільні питання.
З цієї самої причини при плануванні навчального процесу доцільно
передбачити повторення та систематизацію опорних знань та вмінь.
Текст програми структурований за темами курсу математики. Для
кожної теми визначено орієнтовну кількість навчальних годин (із
розрахунку 8 годин математики на тиждень).
Якщо навчальним планом школи передбачена більша кількість
годин для поглибленого вивчення математики, то вчитель самостійно
здійснює та обгрунтовує модифікацію даної програми та тематичне
планування відповідно до вибраного підручника, з урахуванням
підготовленості класу, інтересів учнів тощо.
Для учнів 8 - 11 (9 - 12) класів з поглибленим вивченням
математики пропонується спеціальний курс "Прикладна математика"
(авт. О. Б. Рудик, видавництво "Навчальна книга", Київ, 2002,
2003) завданнями якого є розвиток логічного мислення учнів та
закріплення базових математичних понять на рівні практичного
використання.
Для поступового впровадження нових організаційних форм роботи
з учнями доцільно ширше використовувати варіативну складову
навчального плану (курси за вибором, факультативи, спецкурси).
Факультативне навчання математики має на меті поглиблювати знання
учнів, здобуті при вивченні основного курсу, а також розвивати їх
логічне мислення, допитливість і кмітливість.
Усі навчальні програми та програми факультативів і спецкурсів
будуть надруковані у збірнику "Навчальні програми з математики для
профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів,
гуртків", видавництва "Навчальна книга", 2003 р.
У відповідності до Національної доктрини розвитку освіти,
пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних
інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховний
процес.
Ефективність засвоєння знань учнями за умов широкого
впровадження засобів сучасних інформаційних технологій навчання
(СІТН) в значній мірі залежить від педагогічних програмних засобів
(ППЗ), що дозволяють поєднати високі моделюючі та обчислювальні
можливості при дослідженні різноманітних математичних об'єктів з
унаочненням результатів на всіх етапах процесу навчання.
В рамках змісту шкільної математичної освіти та найбільш
поширених методичних систем навчання математики реалізація ідей
комп'ютерної підтримки процесу навчання відбувається звичайно
шляхом здійснення міжпредметних зв'язків курсів математики та
інформатики у формі інтегрованих уроків при вивченні таких,
наприклад, тем: графічне розв'язування нерівностей і систем
нерівностей; розв'язуванні лінійних і квадратних рівнянь,
нерівностей та їх систем з однією та двома змінними, зокрема,
графічним методом; дослідження властивостей функцій та побудова й
читання їх графіків і побудова графіка функції y = Af(ax + b) + B
за графіком функції y = f(x); дослідження статистичних вибірок;
відсоткові розрахунки; наближене визначення коренів многочленів і
розв'язування рівнянь та нерівностей вищих степенів; границя
числових послідовностей та функцій; дослідження функцій на
неперервність; дослідження тригонометричних та обернених
тригонометричних функцій; графічне розв'язування тригонометричних
рівнянь і нерівностей; наближене обчислення значень функції;
опрацювання статистичних даних: побудова полігону частот,
гістограм, обчислення відносних частот різних подій; визначення
центра розсіювання відносних частот; обчислення визначених
інтегралів; визначення площ криволінійних трапецій та об'ємів тіл
обертання тощо.
Програмно-методичні матеріали вивчення курсу математики
(календарне планування для загальноосвітніх та профільних класів,
структурне забезпечення викладання курсу математики, завдання для
підсумкового тематичного оцінювання з поелементним аналізом
результатів оцінювання, інструктивно-методичні листи щодо вивчення
курсу математики тощо) надруковані у збірнику "Математика. 5 - 11
класи. Програмно-методичні матеріали" (видавництво "Кімо", 2002,
2003 рр.), журналі "Математика в школі", інших педагогічних
виданнях.
Інформатика
В сучасних умовах шкільний курс інформатики є одним з
найбільш ефективних засобів інформатизації навчального процесу,
впровадження і поширення технологій при вивченні інших навчальних
дисциплін.
Вивчення інформатики передбачає опанування учнями знаннями,
вміннями та навичками, необхідними для раціонального використання
засобів сучасних інформаційних технологій при розв'язуванні задач,
пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією,
зберіганням, поданням, передаванням. Знайомство із роллю нових
інформаційних технологій у сучасному виробництві, науці,
повсякденній практиці, з перспективами розвитку обчислювальної
техніки допоможе учням у виборі майбутньої професії, у продовженні
вивчення інформатики в будь-якій із форм неперервної освіти.
Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх
навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки (наказ
Міністерства освіти і науки України "Про Типові навчальні плани
загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05
навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342 ( v0342290-01 ) курс
інформатики входить до інваріантної частини III ступеня
загальноосвітніх навчальних закладів, тобто вивчається як
самостійний курс в 10 - 11 класах. Вивчення інформатики
рекомендується включити в навчальний план II ступеня освіти (7 - 9
класи) за рахунок годин варіативної частини. Пропедевтичний курс
інформатики (початкова школа і 5 - 6 класи) може включатися в
навчальний план за рахунок шкільного компоненту та при наявності
відповідних умов (обладнаний відповідним чином комп'ютерний клас,
наявність навчально-методичного забезпечення та кваліфікованих
педагогічних кадрів).
Рішення про розподіл навчальних годин варіативної частини
Типового навчального плану приймається адміністрацією навчального
закладу.
Відповідно до Типових навчальних планів для профільного
навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів,
затверджених наказом Міністерства освіти і науки України "Про
затвердження типових навчальних планів для організації профільного
навчання у загальноосвітніх навчальних закладах" від 20.05.2003 р.
N 306 ( v0306290-03 ), на вивчення інформатики у загальноосвітніх
навчальних закладах відводиться така кількість годин:
----------------------------------------------------------------------------------------------
| |Кількість годин на тиждень у класах за профілями навчання |
| |--------------------------------------------------------------------------------|
| |Універ-|Філоло-|Суспільно- |Фізико- |Природ-|Техноло-|Спортивний|Художньо- |
| |сальний|гічний |гуманітарний|математичний|ничий |гічний | |естетичний|
| |-------+-------+------------+------------+-------+--------+----------+----------|
| |10 |11 |10 |11 | 10 | 11 | 10 | 11 |10 |11 |10 |11 | 10 | 11 | 10 | 11 |
|-----------+---+---+---+---+------+-----+------+-----+---+---+---+----+-----+----+----+-----|
|Інформатика| 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 |1 +|1 +|1 +|1 + | 1 | 1 | 1 | 1 |
| | | | | | | | | |(1)|(1)|(1)|(1) | | | | |
----------------------------------------------------------------------------------------------
+(1) - друга година з інформатики використовується за
наявності комп'ютерної техніки. При відсутності ж комп'ютерів
вивчення інформатики здійснюється за безмашинним варіантом діючої
програми з інформатики ("Інформатика. 10 - 11 класи". Програми для
загальноосвітніх навчальних закладів. "Абетка-НОВА", 2002).
Мінімальний обов'язковий обсяг навчальних годин на вивчення
інформатики протягом 2 років становить 70 годин. При наявності
відповідних умов кількість навчальних годин може бути збільшеною
до 140 і більше.
В зв'язку з переходом загальноосвітніх навчальних закладів з
1 вересня 2003 року до профільного навчання учнів старшої школи,
вивчення інформатики буде здійснюватися за новими навчальними
програмами.
Для класів природничого, технологічного та
фізико-математичного профілів рекомендується користуватися діючою
програмою "Інформатика. 10 - 11 класи", розрахованою на 140 годин
(вид-ва "Абетка-НОВА", 2002), проте для шкіл (класів)
фізико-математичного профілю практичні завдання можуть
відрізнятися вищим рівнем складності.
Для класів філологічного, суспільно-гуманітарного,
універсального, художньо-естетичного та спортивного профілів
рекомендується користуватися навчальними програмами з інформатики
для 10 - 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів вказаних
профілів, розрахованих на 70 годин.
У класах з поглибленим вивченням інформатики курс інформатики
може вивчатися за програмами: "Програма з інформатики для 8 - 11
класів з поглибленим вивченням математики та інформатики" з
розрахунку 4 години на тиждень та "Програма з інформатики для 8 -
11 класів з поглибленим вивчення інформатики" з розрахунку 2
години на тиждень у 8 - 9 класах і 4 години на тиждень у 10 - 11
класах.
У класах з поглибленим вивченням інформаційно-комунікаційних
технологій навчання може здійснюватися за програмою інтегрованого
курсу двох навчальних предметів "Інформатика" та "Технології" -
"Інформатика та інформаційні технології. 7 - 11 класи" з
розрахунку 4 години на тиждень (розробка технологічного ліцею м.
Києва).
Пропедевтичний курс інформатики в початковій школі та в 5 - 6
класах вивчається за такими напрямками:
загальноосвітній, в якому інформатика розглядається як засіб
розвитку логічного мислення, формування вміння аналізувати,
описувати плани дій та робити логічні висновки (для цього немає
необхідності використовувати комп'ютери);
технологічний, тобто навчання конкретним інформаційним
технологіям: вироблення основних навичок користування комп'ютером,
використання комп'ютерів як інструментів для загальноосвітніх
цілей (випуску шкільних газет та журналів, малювання, комп'ютерне
листування, пошук інформації тощо).
З метою допрофесійної підготовки учнів загальноосвітніх
навчальних закладів пропонуємо розширити мережу факультативів,
спецкурсів, гуртків, літніх таборів "Юних програмістів".
Всі навчальні програми та програми спецкурсів: "Курс
користувача", "Основи математичної логіки", "Основи інформаційних
технологій", "Методи і алгоритми", "Основи WEB-дизайну",
"Комп'ютерна графіка", "Формальна логіка", "Прикладна математика",
"Програмування на Лого", програма літнього табору "Ерудит" тощо,
надруковані у збірнику "Навчальні програми для профільного
навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів.
Програми факультативів, спецкурсів, пропедевтичних курсів,
гуртків. Інформатика", видавництва "Прем'єр", 2003 р.
В навчальних програмах передбачено резерв навчального часу,
який на розсуд вчителя використовується для розв'язування задач,
повторення, узагальнення та систематизацію знань учнів,
тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів.
Вивчення інформатики в 10 - 11, базового курсу інформатики в
7 - 9 класах та пропедевтичного курсу в 1 - 6 класах дозволяється
за авторськими програмами з відповідним грифом Міністерства освіти
і науки України.
Всі навчальні програми з інформатики (крім безмашинного
варіанту) розраховані на вивчення інформатики за умов постійного
доступу учнів до комп'ютерів, при цьому класи діляться на підгрупи
на кожному уроці так, щоб кожен учень був забезпечений
індивідуальним робочим місцем, але не менше 8 учнів у підгрупі
(наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 року
N 128 ( z0229-02 ).
За рішенням місцевих органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування класи можуть ділитися на групи і при
наповнюваностї, меншій від нормативної, за рахунок бюджетних
асигнувань та залучення додаткових коштів.
У разі більшої кількості годин інформатики в робочому
навчальному плані закладу, вчителям інформатики дозволяється, за
погодженням з відповідними районними (міськими) методичними
кабінетами, вносити корективи до поурочного планування курсу
інформатики. При цьому вчитель повинен забезпечувати виконання
навчальної програми у повному обсязі.
У спеціалізованих школах (класах), гімназіях, ліцеях,
колегіумах, зокрема з поглибленим вивченням курсу інформатики,
години трудового навчання (технології) та навчально-виробничої
практики можуть використовуватися для вивчення спецкурсів
професійного спрямування за експериментальними програмами.
Орієнтовні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з
інформатики з кожної теми курсу, методичні рекомендації для
проведення державної підсумкової атестації, орієнтовні
різнорівневі практичні завдання з інформатики видрукувані у
посібнику "Інформатика. Державна підсумкова атестація" (авт. Морзе
Н. В., Мостіпан О. І., видавництва "Абетка-НОВА", 2003).
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів єдині
незалежно від профілю навчального закладу. Наголошуємо на тому, що
неприпустимо завищувати вимоги до виставлення відповідних балів
під час контролю результатів навчання в класах з поглибленим
вивченням інформатики чи, навпаки, занижувати їх у класах інших
профілів, оскільки це негативно впливатиме на розвиток творчих
здібностей учнів.
В умовах варіативності програм основним є збереження
загального ядра базової освіти з інформатики, тобто формування
знань про сутність інформації та інформаційних процесів, розвиток
логічного мислення, знайомство учнів з сучасними інформаційними
технологіями, вироблення в них вмінь свідомого використання
сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в навчальній
діяльності і повсякденному житті.
Географія
Одразу хочемо зауважити, що всі рекомендації щодо вивчення
географії за два попередніх навчальних роки залишаються чинними і
для 2003/04 року.
Вивчення предмета у 2003/04 навчальному році
здійснюватиметься за програмами редакції 2001 р. "Програми для
загальноосвітніх навчальних закладів. Географія", видрукуваними
київським видавництвом "Педагогічна думка". Програми позбавлені
жорсткого поурочного поділу. Вчитель має право довільно визначати
кількість годин на вивчення тем, але без вилучення одних на
користь інших. Обласні, районні та міські методичні кабінети
(центри) не уповноважені регламентувати розподіл вчителем
навчальних годин у межах тем.
Як і в минулому навчальному році, вивчення шкільної географії
охоплює такі курси:
5 клас - Рідний край;
6 клас - Загальна географія;
7 клас - Географія материків і океанів;
8 - 9 класи - Географія України;
10 клас - Економічна і соціальна географія світу.
Сьогодні суспільство настійно потребує корінного покращання
якості освіти взагалі і географічної зокрема. Характеризуючи
сучасну модель географії, бачимо, що, по-перше, її відрізняє
інтегральність: в галузі географічної освіти стикуються знання
біологічні, геологічні, економічні, соціальні, політичні та інші.
Унікальною є і друга особливість географії - її конкретність. Ні
одна наука не має такого тісного зв'язку із дійсністю, як
географія. Вона вивчає природні, економічні і соціальні явища і
процеси не ізольовано, а у тісному взаємозв'язку з реальними
умовами життя на Землі.
Отже, виходячи із вищесказаного, підкреслюємо, що шкільна
географія сьогодні покликана:
по-перше, забезпечувати формування географічної культури
учнів, складовими якої є географічні знання і вміння, географічне
(просторове) мислення і специфічну мову географії, тобто назви і
терміни;
по-друге, зображати яскраву і таку, що запам'ятовується,
наукову картину світу, що охоплює природу Землі, як в цілому, так
і по окремих регіонах, населення Землі і господарства свого
регіону, України, світу в цілому. При цьому всі три складові мають
бути об'єднані дійсно в щось єдине ціле, комплексне за допомогою
таких наскрізних напрямків у розвитку географічної науки і
шкільної географії, як екологізація, економізація, соціологізація
всього навчального матеріалу;
по-третє, орієнтувати школярів насамперед на отримання
фундаментальних знань. Такий підхід у свою чергу досягається
завдяки забезпеченню організуючої ролі теорії по відношенню до
фактів. Іншими словами, одиничні поняття, факти, терміни, уявлення
повинні бути не самоціллю, а передусім послуговуватись для
роз'яснення законів, закономірностей, теорій, концепцій, гіпотез,
загальних понять. Для цього необхідним є жорсткий відбір та
генералізація навчального матеріалу, а при його інтерпретації -
використання типологічного, комплексного, регіонального,
історичного та інших підходів;
по-четверте, орієнтувати учнів на самостійне добування знань,
розвиток творчості і набуття навичок самостійної навчальної праці
шляхом розумного співвідношення загальнонаукових (аналіз, синтез,
порівняння та ін.) і специфічних географічних (робота з картою,
описи, характеристики та ін.) умінь при одночасному розвитку
навичок самоконтролю і взаємного контролю;
по-п'яте, посилити орієнтацію учнів на практичне застосування
отриманих географічних (картографічних) знань і вмінь, на
прикладне, конструктивне начало в засвоєнні та інтерпретації
навчального матеріалу. Учні повинні вміти користуватися
різноманітними джерелами географічної інформації, вміти
орієнтуватися, спостерігати, складати характеристики, екологічно
грамотно поводитися і т. д.). Практичне застосування знань і вмінь
повинне спиратися на широке використання краєзнавчого підходу;
по-шосте, забезпечувати диференційований підхід до учнів, як
найбільшу варіативність і свободу вибору у прийнятті рішень,
врахування їх індивідуальних інтересів та здібностей.
Зміст шкільної географії має тісний зв'язок із життям, їй
належить провідна роль в екологічній та економічній освіті
школярів. Тому навчаючи, особливу увагу слід звертати на
обмеженість природних ресурсів і необхідність збереження живої
природи, на характеристику екологічно раціонального розміщення
виробництва (цього не передбачено в жодному іншому шкільному
предметі), переконувати школярів у необхідності роботи з
відновлення природних ресурсів, з попередження забруднення
природи. Вже під час вивчення фізичної географії необхідно
звертати увагу учнів на роль природи в житті і діяльності людини,
на особливості господарської діяльності людини в різних природних
умовах та на оцінку природних багатств як ресурсної основи
розвитку господарства. Такий підхід створює можливості для
використання елементів економічного підходу до пояснення ролі
природних факторів у розвитку і розміщенні виробництва.
Враховуючи важливість питань, що розглядалися на конференції
ООН з навколишнього середовища й розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992
рік), затвердженого на ній "Порядку денного на XXI століття",
варто посилити навчальний матеріал усіх курсів географії
поясненням та розкриттям тематики сталого розвитку суспільства.
Адже сталий розвиток передбачає взаємне узгодження економічних,
екологічних та соціальних чинників розвитку. А оскільки Україна
належить до країн з перехідною економікою, де лише розпочинаються
процеси просування до сталого розвитку, потреба в інформуванні
дітей та формуванні громадської думки з цього питання є особливо
нагальною. Завдання вчителя - викласти основні положення, цілі та
стан сталого розвитку суспільства в Україні доступним чином. У
6-му та 7-му класах під час вивчення географічної оболонки слід
розглянути ті екологічні проблеми, які були причиною виникнення
ідеї сталого розвитку суспільства (у темі "Атмосфера" - це
проблеми потепління клімату, збіднення озонового шару, виникнення
кислотних дощів; у темі "Літосфера" - проблеми накопичення в
грунтах токсичних відходів важких металів та пестицидів і
забруднення поверхні Землі радіонуклідами; у темі "Біосфера" - це
загроза біорозмаїттю). Оскільки іншою причиною появи теорії
сталого розвитку було погіршення економічних і соціальних умов у
багатьох країнах світу, зростання чисельності населення, яке
проживає в умовах злиднів, пропонуємо ознайомити учнів із цими
проблемами у курсах економічної та соціальної географії під час
вивчення тем, що стосуються населення України та світу, глобальних
проблем людства, природокористування, взаємодії суспільства і
природи. Варто також ознайомити школярів із міждержавними угодами
та міжнародними документами, в яких закріплена Концепція сталого
розвитку суспільства, а саме: програму дій "Порядок денний на XXI
століття", програмами "РІО + 5", "РІО + 10" та заключними
документами Конференції ООН з населених пунктів (ХАБІАТАТ - II).
Інформацію з питань сталого розвитку суспільства можна
отримати в таких організаціях України: Представництво ООН в
Україні; Громадська організація "Інститут сталого розвитку"; Центр
сталого розвитку та екологічних досліджень; Всеукраїнська
громадська організація "Україна. Порядок денний на XXI століття";
Громадська організація "Товариство стійкого розвитку"; "Програма
місцевих екологічних дій Агенції з міжнародного розвитку США".
У цьому навчальному році варто звернути увагу на організацію
профільного навчання учнів старшої школи, адже саме старша школа
покликана створювати умови для підготовки молоді до виконання
своїх соціальних функцій - трудових, пізнавальних, суспільних, а
також до дальшого продовження освіти. Для учнів всіх профілів
обов'язковим є вивчення курсу "Економічна і соціальна географія
світу"; пропонуються різноманітні географічні курси для посилення
окремих профілів. Наприклад, для економічного профілю це такі
курси: "Географія світового господарства", "Комерційна географія",
"Географія світового господарства з основами економіки"; для
філологічного та суспільно-гуманітарного профілю: "Географія
культури", "Географія релігій", "Демогеографія", "Країнознавство",
"Географія англомовних країн", "Географія іспаномовних країн",
"Географія Франції" тощо; для біологічного профілю: "Медична
географія", "Біогеографія"; для екологічного профілю:
"Геоекологія", "Конструктивна географія"; для спортивного профілю:
"Географія туризму", "Рекреаційна географія". У природничому
профілі посилення географічної складової здійснюється за рахунок
викладання курсів "Геоекологія" або "Географія з основами
природокористування" в 11-му класі, а в 10-му класі викладається
двогодинний курс "Економічна і соціальна географія світу".
У разі організації профільної навчальної діяльності
старшокласників рекомендуємо широко використовувати комплексні
географічні практикуми, міжпредметні семінари і конференції,
організовувати проектну діяльність учнів, спрямовану на
розв'язання географічних задач насамперед геоекологічного та
геоекономічного змісту.
Крім основних підручників, рекомендується використовувати
робочі зошити, контурні карти та атласи, хрестоматії, довідники,
зошити для практичних робіт, посібники із відповідним грифом
Міністерства освіти і науки України.
Реформування шкільної освіти має на меті зробити її більш
якісною та доступною для учнів. Найширші можливості для цього має
створювати поступовий перехід до програмного комп'ютерного
вивчення шкільних предметів. Широке впровадження комп'ютерної
техніки у всі сфери навчання вимагає перегляду традиційних
варіантів подання матеріалу, розробки нових засобів навчання вже в
електронному вигляді. Для підвищення ефективності навчання,
залучення до навчального процесу сучасних технологічних рішень,
розвитку зацікавленості учнів до вивчення предмета доцільно
використовувати новітні розробки у галузі географії та
комп'ютерної техніки - електронні навчальні посібники. Адже саме
географія спричинила бурхливий розвиток геоінформатики як
потужного відгалуження в інформатиці. В цьому році Міністерством
освіти і науки України рекомендуються до використання CD-атлас
"Україна та її регіони" та електронний навчальний посібник
"Географія материків і океанів із картами для 7 класу" розроблені
фахівцями ЗАТ "Інститут передових технологій". Ці навчальні
посібники включають не лише інформацію із навчальної теми, а й
завдання для визначення рівня навчальних досягнень школярів. Вони
дають змогу працювати як в режимі індивідуальної підготовки до
уроку, так і в режимі колективного вивчення нової теми в класі з
допомогою вчителя. Значна кількість електронного картографічного
матеріалу, упорядковані статистичні дані у вигляді таблиць,
графіків, цікава енциклопедична інформація, озвучені тексти,
багаті ілюстрації допоможуть і вчителям, і учням під час
підготовки та проведення уроків.
Державна підсумкова атестація із географії проводиться в 9-х
класах обов'язково, а в 11-х за вибором учнів у двох формах (або в
письмовій або в усній). У 2003/04 навчальному році передбачається
проведення державної підсумкової атестації або в усній формі за
традиційними білетами, або у письмовій формі за збірником
"Завдання для державної підсумкової атестації" (Харків:
"Гімназія", 2002, 2003 р.).
Під час організації навчальної діяльності з картами та
підручниками важливо враховувати той факт, що в них можуть
міститися застарілі статистичні, номенклатурні чи картографічні
дані, які не відображають реальну ситуацію в розвитку і розміщенні
географічних об'єктів на території, що зображається. В процесі
вимушеного використання застарілої інформації варто її коригувати
і ознайомити учнів з новими статистичними даними, новими
географічними назвами, з новими кордонами держав та іншими
змінами, що відбуваються постійно. Істотну допомогу у доборі такої
інформації вчителям надасть журнал "Географія та основи економіки
в школі" Міністерства освіти і науки України і газета
"Краєзнавство. Географія. Туризм".
Економіка
Аналіз мережі навчальних закладів (класів) економічного
спрямування та результатів позаурочної економічної освіти учнів
свідчить про подальше зростання інтересу учнів до опанування
економічними дисциплінами. Збільшується кількість учнів та шкіл, в
яких розпочато викладання курсу "Основи економіки", зростає
кількість учасників Всеукраїнської учнівської олімпіади з
економіки (у два рази порівняно з минулим роком); та олімпіад з
економіки, що проводять вищі навчальні заклади; запроваджено I
Всеукраїнську Інтернет-олімпіаду з економіки.
2003/04 навчальний рік визначено остаточним роком переходу
всіх загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення "Основ
економіки" у 10-х - 11-х класах (лист Міністерства освіти і науки
України від 12.07.2002 N 1/9-332.
Для реалізації цього завдання Міністерством освіти і науки
України проведено відповідну роботу: підготовлено
навчально-методичне забезпечення для учнів (навчальні програми,
критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, підручники і
посібники, практикум, збірники завдань, запроваджено різні форми
проведення державної підсумкової атестації і тематичного обліку
навчальних досягнень тощо); розроблено і запроваджено навчальну
програму курсів підвищення кваліфікації вчителів, створено
навчально-методичний комплекс для вчителів.
У реалізації поставленого завдання активну участь беруть
інститути післядипломної педагогічної освіти, центри економічної
освіти, за допомогою яких проводиться підготовка вчителів у
курсовий та міжкурсовий період. Так, на базі Львівського інституту
післядипломної педагогічної освіти працює навчальний центр з
поширення навчальної програми "Ділова активність" серед навчальних
закладів Західного регіону України. У Східному регіоні аналогічний
центр створено при Луганському інституті післядипломної
педагогічної освіти. Одним з центрів навчання "Основам малого
бізнесу" стає Хмельницький інститут післядипломної педагогічної
освіти. Діяльність центру економічної освіти при Полтавському
інституті післядипломної педагогічної освіти спрямована на
опанування методики підготовки методистів і вчителів
загальноосвітніх навчальних закладів у формі тренінгу. У цьому
центрі також можна отримати пораду щодо навчання економіці учнів
початкових класів. Діяльність Чернівецького і Рівненського
інститутів післядипломної педагогічної освіти спрямована на
поглиблене вивчення економіки.
Зміст навчання
Як інваріантна складова навчального плану предмет "Основи
економіки" вивчається у 10-х або 10 - 11-х класах загальноосвітніх
навчальних закладів. Кількість годин на вивчення економічних
дисциплін може бути збільшено за рахунок варіативної складової.
При цьому курс "Основи економіки" може бути вивчений у 10-му
класі, а години 11-го класу можна присвятити вивченню інших
дисциплін економічного спрямування.
----------------------------------------------------------------------------------------
|Навчальні |Кількість годин за напрямами навчання |
|предмети |---------------------------------------------------------------------------|
| |Філоло-|Суспільно- |Фізико-|Природ-|Техноло-|Спортивний|Художньо- |Універ-|
| |гічний |гуманітарний|матема-|ничий |гічний | |естетичний|сальний|
| | | |тичний | | | | | |
| |-------+------------+-------+-------+--------+----------+----------+-------|
| |10 |11 | 10 | 11 |10 |11 |10 |11 |10 |11 | 10 | 11 | 10 | 11 | 10 |11|
|----------+---+---+------+-----+---+---+---+---+---+----+-----+----+-----+----+----+--|
|Основи | | | | | | | | | | | | | | | | |
|економіки | 1 | | 2 | 1 | 1 | | 1 | | 1 | | 1 | | 1 | | 1 | |
----------------------------------------------------------------------------------------
З метою забезпечення умов для профільного вивчення економіки
у журналі "Географія та основи економіки в школі" починаючи з 2002
р. почали друкуватися навчальні програми, які проходили експертизу
науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України, і
рекомендовані до використання. До початку 2003/04 навчального року
буде видано збірку програм факультативів та спецкурсів.
Вибір варіанта навчальної програми і кількості годин, що
відводиться на вивчення економічних дисциплін, залежить від
концепції навчання у конкретному навчальному закладі. При цьому
розподіл годин, перелік спецкурсів, факультативних курсів має бути
визначений на весь термін навчання: окремо для початкової,
основної та старшої шкіл. Найбільш актуальною ця вимога є для
старшої школи. Звертаємо увагу керівників шкіл, що в умовах
профільного навчання є неприпустимим формування навчального плану
лише на один рік. Це ставить вчителів у незрозуміле становище -
вони не знають, чи буде їм надано години в 11-му класі? Отже,
варіант вивчення "Основ економіки" має бути обраний на початок
10-го класу, щоб вчителі могли сформувати оптимальне планування з
урахуванням терміну навчання, навчальної програми, підручника
тощо. Спецкурси і факультативи можуть обиратися перед початком
кожного року з урахуванням бажань учнів та потреб регіону.
Так, для вивчення економіки лише у 10-му класі (в 11-му класі
економіка не вивчається) можна застосовувати два підходи.
I варіант (68 годин на рік): навчальні програми за редакцією
І. Ф. Радіонової, за редакцією Л. П. Крупської, за редакцією С. В.
Степаненка.
II варіант (34 години на рік): навчальна програма "Основи
економіки" за редакцією Крупської Л. П.
Вивчати економіку в 10-х - 11-х класах можна таким чином.
У 10-му класі:
за програмою І. Ф. Радіонової (вивчаються I, II, III
розділи);
за програмою Л. П. Крупської (вивчаються I, II, III, IV
розділи).
В 11-му класі:
за програмою І. Ф. Радіонової (вивчаються IV, V, VI розділи);
за програмою Л. П. Крупської (вивчаються V, VI, VII, VIII
розділи).
У класах з поглибленим вивченням економіки (8 - 11 клас)
рекомендується використовувати навчальну програму І. Климука
(Журнал "Географія та основи економіки в школі" N 2, 2002 р.), яка
передбачає вивчення економіки на високому рівні теоретичних
узагальнень з широким використанням математичного апарату,
комп'ютерним моделюванням економічних процесів (ігри МЕКОМ, RUSE
тощо). Для цього використовуються години інваріантної і
варіативної складової навчального плану.
Особливу увагу під час профільного навчання треба приділяти
вивченню математики. Для різних профілів (підприємницьких,
технологічних, економіко-правових тощо) є програми різні за
обсягом. Вчитель економіки разом з вчителем математики мають
обрати оптимальну програму з математики і доповнити її (за
необхідності) спецкурсами, які відповідають обраному напряму.
Останнім часом вивчення економіки поширюється на початкову та
основну школу. Вибір економічних дисциплін має бути обгрунтованим,
навчальні програми підібрані відповідно до концепції економічної
освіти у конкретному навчальному закладі.
Наприклад, для вивчення економіки з 1-го класу з ухилом до
підприємницької діяльності можна використати такі навчальні
програми:
1 - 7 клас (по 34 год.): навчальна програма з економіки для
учнів 1 - 12 класів;
8 клас (не менше 34 год.): навчальна програма "Ділова
активність";
9 клас (не менше 34 год.): навчальна програма "Основи
споживчих знань";
10 клас (68 год.): навчальна програма "Основи економіки":
за програмою Радіонової І. Ф. вивчаються розділи I, II, IV,
V. Вивчення розділу III є складовою навчальної програми "Власна
справа" або "Основи підприємницької діяльності";
за програмою Крупської Л. П. вивчаються всі розділи.
11 клас (не менше 34 год.): навчальна програма "Власна
справа" або "Основи підприємницької діяльності".
Оцінювання результатів навчальних досягнень
Згідно з нормативно-правовими документами та рекомендаціями
Міністерства освіти і науки України основними видами оцінювання є
тематичне, семестрове, річне та державна підсумкова атестація.
Необхідність поточного оцінювання визначається вчителем.
Перед початком вивчення теми вчитель обов'язково має
ознайомити учнів з:
тематикою і кількістю обов'язкових видів робіт (практичних,
дослідницьких, заліків тощо);
питаннями, що виносяться на тематичне оцінювання;
прикладами орієнтовних завдань тощо.
Для складання завдань тематичного оцінювання у 10 - 11 класах
вчитель має орієнтуватися на вимоги Збірника різнорівневих завдань
для проведення державної підсумкової атестації з економіки. Рівень
обраних завдань має відповідати рівню складності навчальної
програми, за якою проводиться навчання.
При організації тематичного оцінювання з економіки має бути
враховано, що тематичний бал включає результати навчальних
досягнень учнів з двох напрямів: із знання теорії та вмінь
розв'язувати завдання теоретичного чи прикладного (дослідницького)
характеру. Відповідно до зазначених вимог тематичне оцінювання
може проводитися різними способами.
Наприклад
Тематичний бал може виставлятися за результатами:
контрольної роботи, яка включає теоретичні питання і задачі;
виконання практичної частини теми (враховуються поточні
оцінки за виконання експериментальних, дослідницьких робіт) та
відповідей на теоретичні питання (тестовий контроль);
заліку, проведеного в усній чи комбінованій формі, завдання
до якого включають питання з теорії та практики;
поточного оцінювання по обох напрямах за згодою учня.
Тематичне оцінювання проводиться по закінченню вивчення теми
або її частини. Міністерством освіти і науки визначено мінімальну
кількість тематичних оцінювань. Вчитель може збільшувати кількість
тематичних робіт. Обсяг і зміст навчального матеріалу, що
виноситься на тематичне оцінювання, його форми і тривалість
визначаються вчителем.
Практичні роботи, вказані у навчальній програмі, можуть
виконуватися як розрахункові задачі, дослідницькі роботи тощо.
Мета проведення цих робіт може теж бути різною: мотиваційна,
контролююча тощо. Необхідність оцінювання практичних робіт і
виставлення за них балів до класного журналу визначає вчитель.
Результати перевірки робочих зошитів не враховуються при
виставленні тематичного бала.
Учень має право підвищувати бал за тему, що вивчалася.
Підвищення тематичного бала здійснюється наприкінці семестру перед
виставленням бала за семестр.
Семестровий бал виставляється за результатами тематичних
оцінювань. При цьому кожен тематичний бал враховується лише один
раз. Семестрові роботи, як окремі підсумкові роботи, не
проводяться. Семестровий бал не є середнім арифметичним, він
виставляється з урахуванням взаємозв'язку між темами, що вивчалися
у семестрі.
Річний бал включає результати двох семестрів і навчальної
практики, якщо вона передбачена навчальним планом. Річна робота,
як окрема підсумкова робота, не проводиться.
Зміст контрольних робіт, визначення навчальних досягнень
учнів, що проводяться органами управління освітою, мають включати
навчальний матеріал з тем, вивчення яких закінчено. З метою
недопущення перевантаження учнів, а також раціонального
використання часу інші контрольні роботи (заміри, діагностичні
роботи тощо), що організуються керівництвом навчального закладу,
мають проводитися під час запланованого вчителем тематичного
оцінювання.
Рекомендована література буде надрукована в "Інформаційному
збірнику Міністерства освіти і науки України" N 15 - 16 за цей
рік.
Біологія
Значення біології в системі шкільної освіти обумовлене її
місцем у формуванні загальної культури школяра, вихованні
особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед
суспільством за збереження життя на Землі. На вирішення цього
завдання спрямоване оновлення змісту біологічної освіти,
організація навчально-виховного процесу.
Навчанню біології передує вивчення інтегрованого курсу
Природознавство, в основу якого покладено ідеї цілісності природи.
У діючих навчальних програмах (Природознавство, 5 клас, Київ:
"Шкільний світ", 2001) відображені систематизовані знання про живу
і неживу природу, про місце і роль у ній людини, взаємозв'язок з
географічних, фізичних та хімічних знань. Пропедевтичний характер
цього курсу дає можливість підготувати учнів до вивчення
систематичних курсів природничих дисциплін, зокрема і біології.
Шкільний предмет "Біологія" є цілісним курсом, зміст якого
розподіляється за роками навчання:
у 6-му класі вивчаються розділи 1 - 4 - "Царство Рослини",
"Царство Гриби", "Царство Дроб'янки", "Організми і довкілля";
у 7-му - розділ 5 - "Царство Тварини";
у 8 - 9-х - розділ 6 - Біологія людини;
у 10 - 11-х - розділи 7 - 9: "Універсальні властивості
організмів", "Надорганізмові рівні організації живої природи",
"Історичний розвиток органічного світу".
На вивчення цих розділів у 2003/04 навчальному році, як і у
попередньому, відводиться відповідно:
6 - 8 класи - по 68 годин (2 години на тиждень);
9 клас - 51 година (I півріччя - 1 година на тиждень і II
півріччя - 2 години на тиждень);
10 клас - 34 години (1 година на тиждень);
11 клас - 68 годин (2 години на тиждень).
У 2003/04 навчальному році вивчення біології буде
здійснюватися відповідно до навчальної програми (Біологія. 6 - 11
класи. К.: Шкільний світ, 2001).
З метою оптимізації навчального навантаження учнів під час
розроблення названої програми була проведена робота щодо її
удосконалення. У результаті було переглянуто кожну тему курсу,
вилучені другорядні питання, надто складний матеріал; розвантажена
також практична частина навчальної програми.
До кожної теми програми були визначені обов'язкові результати
навчання: вимоги до знань та умінь учнів, що можуть виражатися
різними видами навчальної діяльності (інтелектуальними,
практичними тощо).
Практичну частину програми складають лабораторні і практичні
роботи, що є важливою, обов'язковою складовою уроку біології.
Водночас, як свідчить практика, інформаційне навантаження
школярів з біології все ще залишається значним. Серед причин можна
назвати, з одного боку, надмірність інформаційного матеріалу в
шкільних підручниках, зайву деталізацію у викладенні окремих тем,
наявність матеріалу, термінів та понять, не передбачених чинною
навчальною програмою.
З іншого боку, потребує впровадження сучасних підходів
організація навчального процесу на уроках біології. Важливе місце
тут належить реалізації ідеї особистісно зорієнтованої освіти.
Вона ґрунтується на повному врахуванні вікових та індивідуальних
особливостей і виявляється у всіх складових якості освіти: доборі
змісту, педагогічних технологіях, управлінських процедурах,
критеріях і оцінюванні результатів. Врахування цього створює
сприятливу атмосферу для навчання. Однак дотепер цьому процесу ще
бракує цілеспрямованості та системності; значно ускладнює цей
процес відсутність відповідних сучасних методик вивчення біології.
Вже зараз є можливості зробити конкретні кроки для
упорядкування навчального навантаження школярів з біології.
Так, шкільний підручник необхідно використовувати, узгоджуючи
його з вимогами навчальної програми. Відповідно до програми деякий
навчальний матеріал повинен вивчатися на рівні ознайомлення.
Учень, наприклад, повинен мати лише уявлення про надорганізмовий
рівень організації живого, історичний розвиток органічного світу
тощо. Визначаючи зміст уроку, вчителю важливо звернути на це увагу
учнів і відповідно будувати урок, концентруючи увагу на основному.
Для упорядкування навчального навантаження важливе значення
має використання міжпредметних зв'язків. На практиці нерідко
трапляється так, що учням пропонується повторити значний обсяг
навчального матеріалу за попередні курси біології або з інших
предметів. При цьому не враховується, що учні не завжди мають ці
підручники, а на їх пошук витрачається багато часу. Щоб уникнути
цього, необхідно обмежитись повторенням тільки найнеобхіднішого
матеріалу, на основі якого можна найбільш повно розкрити
біологічні поняття нової теми. Важливо, щоб на уроках біології не
повторювався матеріал про певні закономірності з курсу фізики або
хімії, а використовувалися як опорні вже набуті школярами знання
для розкриття сутності біологічних явищ.
Одним з шляхів зменшення навантаження школярів є інтеграція
змісту природничих дисциплін. Вона передбачає суттєве скорочення
обсягу фактичного матеріалу, дає можливість перерозподілити
навчальний час для вивчення того матеріалу, який більше цікавить
школярів, сприяє їх професійному становленню, формуванню цілісного
уявлення про наукову картину світу.
Регулюванню навантаження та переорієнтації процесу навчання
на розвиток особистості учня сприяє також тематичний облік
навчальних досягнень учнів. Більшої ваги набуває не здійснюване
час від часу оцінювання окремих фрагментарних досягнень учня, а
його системні знання, уміння, навички, компетенції, власне досвід
творчої діяльності учнів, їх емоційно-ціннісного ставлення до
навколишньої дійсності.
Нові можливості щодо розвантаження школярів та збереження і
зміцнення їх здоров'я розкриваються із запровадженням у навчальних
закладах системи загальної середньої освіти позитивної 12-бальної
системи оцінювання досягнень у навчанні. Відповідно до цього
змінюються підходи до оцінювання навчальних результатів школярів.
Воно ґрунтується на позитивному принципі і передбачає врахування
рівня досягнень учня, а не його невдач, що врешті-решт створює
умови для повноцінного проживання кожною дитиною шкільного життя,
збереження її гідності, вибору темпу навчання.
Уникненню перевантаження школярів сприяє диференціація
навчання, що спрямована на створення оптимальних умов для
виявлення та розвитку інтересів і здібностей учнів, формування у
них умінь застосовувати набуті знання на практиці.
В сучасній школі найбільш поширеними формами профільної
диференціації є навчання біології в класах з поглибленим вивченням
предмета та профільне навчання.
При поглибленому вивченні біології саме цей предмет з 8 по 11
класи вивчається більш глибоко, а інші - вивчаються на
загальноосвітньому рівні.
У програмі для поглибленого вивчення біології (Київ,
"Шкільний світ", 2001) широко розкриті питання біохімії, екології,
еволюції, походження органічного світу тощо. Це дає змогу
підготувати випускника школи до засвоєння програми природничого
спрямування вищого навчального закладу. Розширено також практичну
частину програми.
Профільне навчання організується в старшій школі (10 - 11
кл.). У цей час в учнів уже сформований стійкий інтерес до певної
галузі знань. Профільне навчання спрямоване на реалізацію
особистісно зорієнтованого навчального процесу. При цьому значно
розширюються можливості учня будувати свою індивідуальну освітню
траєкторію. Перехід до профільного навчання має на меті:
поліпшити якість загальної освіти школярів;
забезпечити глибоку, спеціалізовану загальноосвітню
підготовку школярів в декількох освітніх галузях;
сприяти забезпеченню рівного доступу школярів до якісної
освіти у відповідності до їх індивідуальних нахилів і потреб;
розширити можливості соціалізації учнів, забезпечити
наступність між загальною і фаховою освітою.
Реалізувати це можливо лише за умови роботи
загальноосвітнього навчального закладу за відповідними навчальними
планами, в яких інваріантною частиною передбачено скорочення часу
на вивчення непрофілюючих предметів, що вивчаються з метою
завершення базової загальноосвітньої підготовки школярів та
розширення можливостей вивчення профілюючих предметів. Найбільш
поширені профілі навчання визначені типовими навчальними планами,
затвердженими Міністерством освіти і науки України ("Інформаційний
збірник МОН", N 10, 2003).
На відміну від поглибленого, профільне навчання біології
забезпечується поглибленим, власне - розширеним вивченням також і
суміжних з біологією предметів, а саме: хімії, фізики, географії.
Як свідчить практика, природничий профіль може розгалужуватися на
такі підпрофілі: біолого-хімічний, медичний, екологічний тощо.
Зміст біологічної освіти в профільних класах реалізується через
курс загальної біології, що утворює інваріантну частину
навчального плану, та численних так званих курсів за вибором, які
є обов'язковою складовою варіативної частини навчального плану.
Рівень обсягу та змісту курсу загальної біології залежить від
профілю навчання: філологічного, загальноосвітнього,
технологічного, спортивного, природничого тощо.
Курси за вибором виконують дві функції: одні з них
підтримують вивчення профільних предметів на достатньому рівні, а
інші можуть здійснювати внутрішню профілізацію навчання.
Профільне навчання здійснюється також за рахунок
факультативних курсів, що обираються вчителем в залежності від
того, якого спрямування він хоче надати профілю. Курси за вибором
та факультативні заняття є найбільш масовою формою підтримки
диференційованого навчання з біології. Вони мають на меті
поглибити і розширити знання школярів з різних питань біологічної
науки, розвивати інтерес до біології, готувати до біологічних
олімпіад, сприяти свідомому вибору учнями старших класів шляху
подальшого здобуття освіти. Загальні функції цих форм навчання
співпадають з функціями обов'язкового навчання: розвивальною,
освітньою, виховною.
Між курсами за вибором та факультативними курсами існують
відмінності як організаційного, так і змістового характеру.
Організація профільного навчання передбачає обов'язковий вибір
курсу за вибором, включеного до розкладу як звичайний урок.
Факультативні заняття, як і гуртки, є вільними для відвідування
школярів, адже зазвичай на початку року факультативні заняття
відвідують багато учнів, а потім їх кількість поступово
скорочується.
Курси за вибором з біології відрізняються від факультативів
також за змістом, хоча ці відмінності не є значними. Якщо на
факультативних заняттях поглиблюються біологічні знання учнів, то
на курсах за вибором акцент робиться на надання допомоги учню у
визначенні питань, що його цікавлять. Відповідно зміст курсів за
вибором з біології не стільки поглиблює знання, скільки розширює
їх, трансформуючи наукові знання у практичний досвід школяра. Це
сприяє особистісній орієнтації навчання, адже учень самостійно
робить вибір напрямку, в якому він буде збагачувати свої знання,
розвивати свої інтереси та нахили.
Курси за вибором з біології являють собою завершені навчальні
цикли, що в поєднанні з факультативними заняттями стимулюють
розвиток пізнавальних інтересів школярів.
Наприклад, для посилення екологічної спрямованості навчання в
класах біолого-хімічного профілю поряд з інваріантним курсом
загальної біології зміст освіти може реалізовуватися також через
курси за вибором з радіоекології, екології та факультативи
"Екологічні проблеми сільського господарства", "Екологічні
проблеми міста" тощо. У разі потреби у посиленні
медико-біологічної спрямованості доцільно використовувати курси за
вибором "Основи здорового способу життя", "Валеологія",
"Біологічні та соціально-психологічні основи підготовки до шлюбу",
факультативи "Загальна генетика", "Медична географія",
"Радіобіологія" та інші.
Найбільш поширені факультативні курси з біології подано в
таблиці N 1.
Таблиця N 1
----------------------------------------------------------
| N |Назва факультативного курсу |Кількість|Клас |
|п/п | | годин | |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 1 |Життя рослин | 34 | 7 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 2 |Життя тварин | 34 | 8 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 3 |Закони природи у звичаях | | |
| |українського народу | 34 | 9 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 4 |Фізіологія людини | 34 | 9 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 5 |Основи фармакології | 17 | 9 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 6 |Хімічні основи біологічних | | |
| |процесів | 68 |10 - 11 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 7 |Виникнення життя та історичний | | |
| |розвиток | 34 |10 - 11 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 8 |Походження та еволюція довкілля | 17 | 11 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
| 9 |Молекулярна біологія | 17 | 11 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
|10 |Основи біотехнології | 17 | 11 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
|11 |Основи генетики та селекції | 17 | 11 |
|----+--------------------------------+---------+--------|
|12 |Еволюція органічного світу | 17 | 11 |
----------------------------------------------------------
Програми названих вище факультативів та курсів за вибором
будуть надруковані в "Інформаційному збірнику МОН", N 15 - 16,
2003.
Зміст біологічної освіти для філологічного,
суспільно-історичного, художньо-естетичного профілів (К.:
"Шкільний світ", 2001) передбачає формування в учнів мінімуму
біологічних знань, рівень яких має бути достатнім для використання
їх у повсякденному житті. Зміст програми порівняно з чинною
скорочений, але передбачає звернення уваги до питань генетики
людини, методів її вивчення, пізнання природи засобами мистецтва,
посилення народознавчого та екологічного аспекту під час вивчення
процесів і явищ живої природи, практичної спрямованості вивчення
розділів біології.
Зміст програми для природничого профілю (К.: "Шкільний світ",
2001) націлений на розвиток в учнів стійких інтересів і творчих
здібностей до вивчення біології, формування спеціальних умінь
вивчення живої природи. З цією метою збільшено кількість
лабораторних і практичних робіт, передбачено навчальні години для
семінарських занять, екскурсій, польового практикуму, використання
матеріальної бази навчальних закладів і науково-дослідних
інститутів. Цією програмою можуть користуватися загальноосвітні
навчальні заклади медичного, біолого-хімічного, екологічного
профілів навчання тощо.
У класах фізико-математичного та технологічного профілів
біологія вивчається за діючими програмами для загальноосвітніх
навчальних закладів. Водночас варто звернути увагу на
логіко-математичний аналіз загальних принципів класифікації живих
організмів, на математичні методи систематики. Доцільно
практикувати роботи учнів дослідницького характеру з екологічного
моніторингу, досліди з моделювання біологічних об'єктів тощо.
Аналіз статистичних даних свідчить, що профільне навчання та
поглиблене вивчення біології потребують інтенсивного впровадження.
Шкіл та класів з поглибленим вивченням біології, природничого,
біолого-хімічного, медичного та інших підпрофілів ще небагато.
Вони охоплюють лише відповідно 0,2 та 0,35 відсотків школярів від
загальної кількості учнів, і тому є підстави вести мову про те, що
питання диференційованого навчання з біології вирішується досить
повільно. Причин цьому декілька: недостатня підготовка вчителів
біології, відсутність у багатьох випадках відповідної матеріальної
бази, незадовільне навчально-методичне забезпечення, інертність
окремих керівників загальноосвітніх навчальних закладів тощо.
Потребує перегляду і організація навчально-виховного процесу
з біології. У школах з поглибленим вивченням біології, у
профільних класах, на факультативних заняттях, при вивченні курсів
за вибором значну питому вагу повинні складати лабораторні,
практичні роботи, польова практика, самостійна робота учнів з
навчальною та науково-популярною літературою, розв'язування вправ
та задач, навчання з використанням комп'ютерних технологій.
Вчитель вже фактично перестав бути основним джерелом інформації,
але натомість зростає його роль в організації самостійної
пізнавальної діяльності школярів, у її навчанні вчитися, у вмінні
трансформувати набуті знання у важливу життєву компетентність.
Поширеною формою роботи в таких класах повинні бути семінарські
заняття. Під час підготовки до них та у ході занять школярі
вчаться готувати доповіді, виступати перед аудиторією, вступати у
дискусію тощо.
На допомогу вчителю та учням до нового навчального року
продовжують видаватися підручники, навчальні посібники та робочі
зошити. Відповідно до профілю класу чи школи вчителі біології
мають право вибору підручників та посібників з грифом Міністерства
освіти та науки України, що рекомендує їх використання в процесі
навчання.
Окрім того, звертаємо увагу на загострення негативних явищ
щодо поширення небезпечної поведінки серед дітей шкільного віку та
молоді.
Зміст шкільних дисциплін біології, географії, основ здоров'я,
фізики, літератури, історії, екології, ОБЖ та інші мають суттєвий
потенціал для формування знань, умінь і навичок здорового способу
життя.
Шкільною програмою з біології передбачено вивчення питань
щодо профілактики вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління,
поширення ВІЛ/СНІДу тощо. Вчителю біології належить визначальна
роль у навчанні школярів бути здоровими. Майже кожну тему предмета
можна використати для формування здорового способу життя. Так,
наприклад, при вивченні функцій систем органів людини у курсі
"Біологія людини" (8 - 9 кл.) варто зосередити увагу школярів на
шкідливості впливу алкоголю та наркотичних речовин на організм
людини. Щодо профілактики зараження СНІДом, то на цих питаннях
доцільно зупинитися при вивченні теми "Кров та кровообіг",
пояснюючи механізм імунітету. При вивченні теми "Розмноження і
розвиток" можна розглянути шляхи зараження людини ВІЛ інфекцією.
Водночас, цим розділом програми передбачено вивчення питань
профілактики туберкульозу, онкологічних, венеричних захворювань
тощо.
Курс "Загальної біології" (10 - 11 кл.) також містить
навчальний матеріал, досить сприятливий для розширеного вивчення
питань профілактики та розповсюдження ВІЛ/СНІДу, прищеплення
навичок відповідної статевої поведінки. Так, при вивченні теми
"Неклітинні форми життя" доцільно зосередити увагу на природі
вірусу СНІДу. У темі "Розмноження та індивідуальний розвиток
організмів" поглиблюються знання про шляхи зараження вірусом СНІД,
гігієну і профілактику захворювання. При вивченні основ генетики
необхідно звернути увагу школярів на значення вірусу СНІД як
фактора, що впливає на функції генома клітини-господаря, при
вивченні основних напрямків сучасної біотехнології - на можливості
біотехнології у промислових умовах одержати препарати для
діагностування і лікування різних вірусних захворювань.
Для детального вивчення зазначених вище питань можна частково
використати резервні години чинної навчальної програми. Але, як
свідчить практика, ефективність навчання здоров'ю залежить від
використання вчителем різноманітних методичних прийомів. Вчитель
має стати організатором обміну різних точок зору, думок, позицій;
вчити школярів робити вибір, спілкуватися та діяти. Для
привернення уваги до цих питань, вони включені до державної
підсумкової атестації з біології за основну та старшу школу, до
збірників завдань державної підсумкової атестації.
Хімія
У новому навчальному році триватиме модернізація освітньої
галузі на засадах, сформульованих у Національній доктрині розвитку
освіти та "Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа)".
Сучасна школа стала на шлях, який веде "від репродуктивної,
авторитарної освіти до освіти інноваційного, гуманістичного типу"
(В. Кремінь). Це цілком стосується і шкільної хімічної освіти.
Зокрема, нового тлумачення набуває мета навчання хімії: нині вона
полягає у формуванні в учнів засобами навчального предмета системи
знань про речовини, необхідні для соціалізації та творчої
самореалізації особистості, створення уявлення про
природничо-наукову картину світу, інтелектуального розвитку,
вироблення екологічного стилю мислення й поведінки учня, виховання
громадянина демократичного суспільства.
Утвердження педагогіки особистості потребує нових підходів до
організації навчально-виховного процесу, пов'язаних зі змінами у
трактуванні ролей учителя і учня та зміною акцентів у змісті
освіти й методиці навчання.
Учитель і учень спільно працюють у режимі діалогу,
взаємоповаги та рівності сторін над досягненням мети - формуванням
самодостатньої, відповідальної особистості. Учень - не пасивний, а
активний учасник навчального процесу, здатний до самонавчання.
Учитель організує пізнавальну діяльність учня, керує нею та
перевіряє відповідність її результатів поставленій меті. Сам
навчальний процес стає більш технологічним - від задуму, мети
через систему засобів навчання до створення якісного освітнього
продукту.
Хімічні знання нині перестають бути самоціллю процесу
навчання хімії, але стають засобом набуття учнями компетентностей,
залучення до культури та загальнолюдських цінностей, розвитку
особистості. Її визначальною рисою в сучасному суспільстві є не
лише "сума знань", якою вона володіє, а уміння використовувати
набуті знання та бажання і здатність поповнювати їх самостійно,
оскільки без цього людина не має шансів адаптуватися до динамічних
умов середовища.
Отже, відповідь на запитання "чого навчати в курсі хімії?"
передбачає не лише самі по собі знання про речовини, їхню будову,
перетворення тощо, а формування здатності грамотно поводитися з
речовинами, розуміти їх вплив на довкілля, роль в організмі тощо.
Вивчення хімії робить внесок у формування культури і
світогляду особистості незалежно від того, яку професію обирає
випускник школи, оскільки хімія пов'язана з різними галузями
діяльності людини. Курс хімії значною мірою грунтується на знаннях
з фізики, математики і, у свою чергу, є основою для формування
знань з біології. Зважаючи на те, що зв'язки між цими науками
розширюються й міцніють, значення хімічної освіти в перспективі
зростатиме.
Протягом останніх років шкільний курс хімії та методика
навчання предмета зазнали певної трансформації. Було
генералізовано основні змістові лінії, вилучено другорядний
матеріал; чіткіше окреслено екологічну складову змісту;
урізноманітнено навчальні, тренувальні, контрольні завдання,
зокрема, за рахунок використання тестової форми; розроблено
варіативні завдання для тематичного оцінювання навчальних
досягнень учнів; робляться спроби узгодити зміст курсу хімії з
іншими природничими курсами; виклад матеріалу в підручниках усе
більше набуває діалогічного характеру, а методичні рекомендації
позбавляються рецептурності.
Чинний курс хімії загальноосвітніх шкіл нині повністю
забезпечений навчально-методичним супроводом. Видано комплект з
навчальних програм, підручників для 8 - 11 кл., які пройшли
державну апробацію та доопрацьовані, навчального посібника з
практичних робіт, збірників тестових завдань, довідника для учнів,
посібників з методики навчання хімії у 8 - 9 та 10 - 11 кл.,
дидактичних матеріалів (авторський колектив лабораторії хімічної і
біологічної освіти АПН України). Проходять апробацію
експериментальні альтернативні підручники, створено кілька
комплектів робочих зошитів, збірники задач тощо.
Міністерство освіти і науки України проголосило курс на
прискорене впровадження профільної освіти. Особливість профільного
навчання хімії полягає не лише в обсязі знань, а і в тому, що ці
знання, крім засобу розвитку учнів, становлять і мету навчання,
оскільки профільна школа безпосередньо пов'язана з їхньою
майбутньою професією.
В Україні накопичено значний досвід вивчення хімії як
профільного предмета. Протягом тривалого часу відпрацьовувався
зміст навчальних програм, якими нині забезпечені
хіміко-біологічний, хіміко-технологічний, агрохімічний профілі та
поглиблений курс хімії. Для класів хімічних профілів створено
підручники з органічної, загальної, аналітичної, біоорганічної
хімії, агрохімії.
Список програм, підручників та методичних посібників для
профільного навчання, рекомендованих Міністерством освіти і науки
України, наводиться в додатку.
Реалізацію мети і завдань навчання хімії в школі покладено на
вчителя, який має не лише володіти науковими знаннями з хімії, а й
усвідомлювати сучасні пріоритети в освіті, орієнтуватись у
новітніх освітніх технологіях, бути обізнаним із психологією
дитини, досконало володіти мовою науки й державною мовою. А ще на
вчителя покладається надзвичайно актуальне й водночас важке
завдання перехідного періоду: узгодити можливості змісту освіти,
закладені в чинних навчальних програмах, з тими ідеями, на яких
ґрунтується 12-річна школа. У зв'язку з цим можна виокремити деякі
важливі аспекти навчання хімії, на які слід звернути увагу в
2003/2004 навчальному році.
У нових умовах функціонування школи, упровадження профільного
навчання не всі вчителі готові позбутися щоденного, щоурочного,
незалежного від інтересів учнів обстоювання "суми хімічних знань",
за яку десятиліттями трималася вся методика навчання хімії. Деякі
вчителі вважають, що всі учні мають знати з хімії все те, що
знають вони самі. Як відомо, саме звідси починається
перевантаження дітей, яке спричинює відторгнення предмета, втрату
інтересу до його вивчення.
Подекуди складається парадоксальна ситуація: останніми роками
скорочено години на вивчення хімії, відповідно укладено навчальні
програми, створено підручники. Проте зміст уроків хімії в деяких
школах залишився тим самим, що й десятиліття тому. З одного боку,
вчителі висловлюють стурбованість скороченням курсу хімії, з
іншого - скаржаться на брак навчального часу. На практиці
виявляється, що вони намагаються втиснути в обмежений час
традиційний курс, що відійшов у минуле. Через це й не вистачає
часу на осмислення учнями змісту, для повторення, узагальнення.
"Конвеєрне" викладання нового матеріалу породжує зубріння і
списування. Про індивідуальний підхід у цьому разі годі й
говорити, бо в такому темпі і з таким обсягом інформації вимушений
працювати весь клас.
Державні вимоги передбачають обов'язкове навчання всіх учнів
на загальноосвітньому рівні, а ті, хто виявляє підвищений інтерес
до предмета й володіє відповідними навчальними можливостями, мають
право навчатися на вищому рівні, але в цьому разі передбачається
індивідуальна робота з дітьми, залучення їх до факультативних,
гурткових занять, а також навчання у профільних класах.
Особливої уваги вчителів потребує контроль і оцінювання
навчальних досягнень учнів. З цією метою нерідко використовують
різнорівневі завдання, зміст яких, на жаль, не відповідає
визначеним критеріям. Передусім це стосується завдань початкового
рівня, які виявляються значно складнішими. Іноді пропонуються
завдання середнього рівня, які слід віднести до достатнього рівня
і навпаки. Щоб уникнути помилок, визначаючи рівень складності
завдання, й об'єктивно оцінити досягнення учня, доцільно до
кожного завдання зазначити максимальну кількість балів, які можна
отримати за його правильне виконання, а потім перераховувати суму
набраних балів у оцінку за 12-бальною системою. Відповідні
рекомендації надаються в методичному посібнику для вчителів
(Буринська Н. М., Величко Л. П. Викладання хімії у 10 - 11
класах). Таблиця перерахунку відсотка набраних балів у оцінку
наводиться в додатку.
Не завжди прийнятними є завдання, що використовуються для
оцінювання під виглядом популярних нині тестів. Часто друкуються
довільні набори завдань, які нічого спільного з тестами не мають,
оскільки не відповідають науковим вимогам до тестів, прийнятим у
всьому світі. Варто нагадати, що у навчальному процесі з хімії
дозволено використовувати лише видання, рекомендовані
Міністерством освіти і науки України.
Іноді має місце спрощене тлумачення вчителями деяких новацій.
Зокрема, це стосується інтегрованих уроків, коли у клас приходять
двоє чи троє вчителів з різних предметів, кожен з них виголошує
свою частину лекції з теми уроку, учні за сценарієм роблять
повідомлення. При цьому навчальна інформація як була розрізненою,
так нею і залишається. У кращому разі учні встигають виконати
завдання на знання суміжних предметів. Інший приклад - проведення
рольових ігор. Методика, яка за означенням передбачає виявлення
творчості учнів, обмежується приговорюванням заздалегідь розучених
ролей. Водночас учителі ще рідко використовують такі продуктивні
види роботи на уроці, як групова й індивідуальна.
Хоча традиційний комбінований урок уже не є домінуючим,
дотримання логіки уроку, в якій би формі він не проводився,
перевірка досягнення мети - ці вимоги залишаються в методиці
непорушними.
Джерелом новацій у педагогічному процесі є передовий
педагогічний досвід. Минулорічний конкурс "Учитель року" в
номінації "Хімія" на всіх етапах засвідчив, що це джерело
невичерпне. Проте передовий досвід має особистісний характер і
його відтворення не завжди буває результативним. Найпоширеніша
причина цього - фрагментарне копіювання. Водночас у педагогічній
науці утвердилася думка, що впроваджувати доцільно не
індивідуальний досвід, а педагогічну ідею. Обов'язковою умовою
впровадження досвіду має бути його наукова експертиза, яка є
завданням методичних служб.
Останні на всіх рівнях традиційно виконують ще й інспекційну
функцію. Є приклади, коли методичні проблеми вчителя трактуються в
адміністративному дусі радянської педагогіки, а саме як недоліки
викладання предмета, в той час як вони потребують аналізу і пошуку
шляхів розв'язання. Принципи педагогіки співробітництва,
демократизм і гуманний характер перетворень в освіті цілком
стосуються і цього боку освітянського життя.
В умовах, коли спростився доступ учнів до інформації й
учитель перестав для них бути її єдиним джерелом, актуальною є
проблема самоосвіти вчителя, його фахового зростання. До того ж
він має орієнтуватись у змінах соціального, культурного,
природного середовища, уміти здобувати новітню інформацію,
використовувати її у своїй професійній діяльності. У цьому йому
сприятиме науково-методичний часопис "Біологія і хімія в школі", в
якому друкуються матеріали з методики, дидактики, педагогічних
досліджень, досвіду вчителів, новин науки тощо.
Фізика та астрономія
У 2003/04 навчальному році вимоги до вивчення шкільних курсів
фізики та астрономії, що були передбачені листами Міністерства
освіти і науки України на 2002/03 навчальний рік, залишаються
чинними. Кількість годин на вивчення відповідно фізики, астрономії
та природознавства визначена наказом Міністерства освіти і науки
України "Про типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних
закладів на 2001/02 - 2004/05 навчальні роки" від 25.04.2001 р.
N 342 ( v0342290-01 ).
Відповідно до цього наказу передбачено таку мінімальну
кількість годин на вивчення:
в основній школі "Природознавства" (5 клас) та "Фізики" (7 -
9 класи)
----------------------------------------------------------
| |5 клас |7 клас |8 клас |9 клас |
| |---------------+-----------------------|
| |Природознавство| Фізика |
|----------------+---------------+-----------------------|
|Кількість годин | 1 | 2 | 2 | 2,5 |
----------------------------------------------------------
у старшій школі "Фізики" (10 - 11 класи):
----------------------------------------------------------------------------------------------
|Навчальні |Кількість годин за напрямами навчання |
|предмети |--------------------------------------------------------------------------------|
| |Філоло-|Суспільно-|Фізико-|Природ-|Техноло-|Спортивний|Універсальний|Художньо- |
| |гічний |гумані- |матема-|ничий |гічний | | |естетичний |
| | |тарний |тичний | | | | | |
| | | | | | | | | |
|-----------+-------+----------+-------+-------+--------+----------+-------------+-----------|
| |10 |11 |10 |11 |10 |11 |10 |11 |10 |11 | 10 | 11 | 10 | 11 | 10 | 11 |
|-----------+---+---+----+-----+---+---+---+---+---+----+-----+----+------+------+----+------|
|Фізика | 2 | 2 | 2 | 2 | 5 | 5 | 4 | 4 | 3 |3,5 | 3 | 2,5| 3 | 3,5 | 2 | 2 |
|-----------| | | | |---+---+---+---+---+----+-----+----+------+------+----+------|
|Астрономія | | | | | | 1 | | 1 | |0,5 | | 0,5| | 0,5 | | |
----------------------------------------------------------------------------------------------
У кожному профілі кількість годин на вивчення предметів може
бути збільшено за рахунок варіативної складової навчального плану.
Додаткові години можна використовувати як на збільшення часу на
опанування змістом обраної програми, так і на вивчення певних
спецкурсів та факультативів відповідно до обраного профілю.
Вчитель має право перерозподіляти години на вивчення окремих тем у
межах річної кількості годин.
До початку навчального року буде надруковано збірку
навчальних програм спецкурсів і факультативів з фізики та
астрономії для різних класів і профілів навчання.
Астрономія. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки
України від 25.04.2001 N 342 ( v0342290-01 ) "Про типові навчальні
плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2001/02 - 2004/05
навчальні роки" у 2002/03 навчальному році астрономія вивчається в
11-х класах. Бал за навчальні досягнення учнів з астрономії
заноситься до атестату про загальну середню освіту. У класному
журналі для предмета "Астрономія" відводиться окрема сторінка. До
атестату про загальну середню освіту виставляються дві окремі
оцінки.
В 11-х класах філологічного, художньо-естетичного і
суспільно-гуманітарного профілів вивчення фізики та астрономії
відбувається за програмами окремо з фізики та окремо з астрономії
(крім авторських та експериментальних програм, що мають гриф
Міністерства освіти і науки України). На вивчення астрономії
використовуються години варіативної складової навчального плану.
В класах технологічного, загальноосвітнього, спортивного
профілів на вивчення астрономії відводиться не менше 17 годин на
рік, для класів природничо-математичного та фізико-математичного
профілів - не менше 34 годин на рік за одним із двох варіантів
навчальних програм.
Курс астрономії рекомендується вивчати у II-му семестрі з
огляду на такі причини:
вивчення окремих питань з астрономії ґрунтується на знаннях з
курсу фізики, з якими учні знайомляться у II-му семестрі. Тому
деякі теми з астрономії мають вивчатися або пізніше, або
паралельно з відповідними темами курсу фізики;
астрономія має невеличкий обсяг годин, тому її доцільно
викладати концентровано.
Якщо на вивчення астрономії у школі (класі) відведено 17
годин, то її краще вивчати в одному семестрі, якщо 34 години, тоді
протягом року по годині або протягом семестру по 2 години щотижня.
Звертаємо увагу директорів загальноосвітніх навчальних
закладів на неприпустимість вивчення фізики та астрономії за
інтегрованими програмами, не затвердженими Міністерством освіти і
науки України.
Фізика. Чинні навчальні програми з фізики забезпечують всі
базові профілі. Для класів філологічного, суспільно-гуманітарного
профілів використовується програма рівня A, для технологічного,
загальноосвітнього, природничо-математичного, спортивного - рівня
B. У класах природничо-математичного профілю можна за вибором
загальноосвітніх навчальних закладів та наявності умов
користуватися програмою для поглибленого вивчення фізики. Для
класів з поглибленим вивченням фізики застосовуються лише програми
для поглибленого вивчення фізики.
Інтегровані програми. У 2003/04 навчальному році для класів
філологічного, суспільно-гуманітарного профілів продовжується
апробація експериментальної інтегрованої навчальної програми
"Фізика. Астрономія. 9 - 11" за ред. Коростеліної Т. А. Робота за
зазначеною програмою передбачає вивчення фізики й астрономії
протягом трьох років і починається з 9-го класу.
У цьому році планується запровадити експериментальну
навчальну програму "Фізика. Астрономія. 10 - 11", розраховану на 2
роки вивчення фізики та астрономії. Робота за нею розпочнеться у
10-х класах навчальних закладів, що братимуть участь в
експерименті.
Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Згідно з
нормативно-правовими документами та рекомендаціями Міністерства
освіти і науки України основними видами оцінювання є тематичне,
семестрове, річне та державна підсумкова атестація. Необхідність
поточного оцінювання визначається вчителем.
Перед початком вивчення теми вчитель обов'язково має
повідомити учням про:
тематику і кількість обов'язкових видів робіт (лабораторних,
контрольних тощо);
питання, що виносяться на тематичне оцінювання;
приклади орієнтовних завдань тощо.
Для складання завдань тематичного оцінювання вчитель фізики
має орієнтуватися на Критерії оцінювання рівня навчальних
досягнень учнів з фізики та астрономії та на завдання "Збірника
різнорівневих завдань для проведення державної підсумкової
атестації з фізики".
При організації тематичного оцінювання з фізики має бути
враховано, що тематичний бал включає результати навчальних
досягнень учнів з трьох напрямів: із знання теорії, вмінь
розв'язувати задачі та виконувати лабораторні роботи. Відповідно
до зазначених вимог тематичне оцінювання може проводитися різними
способами. Так,
тематичний бал може виставлятися за результатами двох видів
робіт: контрольної роботи, яка включає теоретичні питання і
задачі, та виконання практичної частини теми (враховуються усі
поточні оцінки за виконання лабораторних і експериментальних робіт
або проводиться підсумкова лабораторна або експериментальна
робота);
тематичний бал може бути виставлений за результатами заліку,
проведеного у письмовій, усній чи комбінованій формі, завдання до
якого включають питання з теорії, задачу і експериментальне
завдання;
тематичний бал за згодою учня може бути виставлений за
поточними оцінками по всіх трьох напрямах.
Тематичне оцінювання проводиться по закінченню вивчення теми
або її частини. У листі визначено мінімальну кількість тематичних
оцінювань. Вчитель може збільшувати кількість тематичних робіт.
Наприклад, якщо на вивчення теми відводиться значна кількість
годин, її доцільно поділити на частини і провести декілька
тематичних оцінювань. Обсяг і зміст навчального матеріалу, що
виноситься на тематичне оцінювання, його форми і тривалість
визначаються вчителем. До тематичного оцінювання допускаються
учні, які виконали всі обов'язкові види робіт, визначені
навчальною програмою. Якщо учень не був на уроці, на якому
відбувалася лабораторна чи експериментальна робота, він має
виконати її у школі в час, призначений вчителем, або вдома - за
спеціальним завданням.
Результати перевірки робочих зошитів з фізики не враховуються
при виставленні тематичного бала. Вимоги до перевірки зошитів
регламентуються листом Міністерства освіти і науки України
"Орієнтовні вимоги до виконання письмових робіт і перевірки
зошитів з природничо-математичних дисциплін у 5 - 11 класах" від
27.12.2000 р. N 1/9-529.
Зміст контрольних робіт, замірів навчальних досягнень учнів,
що проводяться органами управління освітою, мають включати
навчальний матеріал з тем, вивчення яких закінчено. З метою
недопущення перевантаження учнів та раціонального використання
часу інші контрольні роботи (заміри, діагностичні роботи тощо), що
організуються керівництвом навчального закладу, мають проводитися
під час запланованого вчителем тематичного оцінювання.
Учень має право підвищувати бал за тему, що вивчалася.
Підвищення тематичного бала відбувається наприкінці семестру перед
виставленням семестрових балів.
Бал за семестр виставляється за результатами тематичних
оцінювань. При цьому кожен тематичний бал враховується лише один
раз. Семестрові роботи як окремі підсумкові роботи не проводяться.
Семестровий бал не є середнім арифметичним, він виставляється з
урахуванням взаємозв'язку між темами (підтемами), що вивчалися у
семестрі.
Річний бал включає результати двох семестрів та навчальної
практики, якщо вона передбачена навчальним планом. Річна робота як
окрема підсумкова робота не проводиться.
Основи безпеки життєдіяльності
Основним завданням навчальних предметів "Основи безпеки
життєдіяльності" (1 - 11 класи) та "Основи здоров'я" (1 - 4 класи)
є формування здорового способу життя і навичок безпечної
поведінки. Посилення уваги до цих предметів викликано
усвідомленням того, що кожна людина не лише хоче і має право жити
у здоровому і безпечному суспільстві, а й повинна цьому навчитися.
Для реалізації цього завдання потрібно спрямувати всі наявні
ресурси на виховання в учнів певної соціокультурної поведінки. До
необхідних умов щодо реалізації поставленого завдання відносяться
наявність підготовлених кадрів і проведення систематичного
підвищення рівня кваліфікації вчителів, наявність у навчальних
закладах навчально-методичної літератури, виділення необхідної
кількості годин на вивчення цих предметів, організація позакласної
роботи.
Серед багатьох критеріїв, за якими можна оцінювати
результативність впровадження навчального предмета, найважливішим
для "Основ безпеки життєдіяльності" є динаміка рівня травматизму і
смертності з вини учнів.
Проведений аналіз стану травматизму серед учнів віком до 14
років свідчить про зменшення загальної кількості нещасних випадків
з дітьми з вини як дорослих, так і з вини учнів. Для педагогічних
колективів навчальних закладів, які намагаються оцінити
результативність навчання за програмою, потрібно відокремлювати
нещасні випадки, які трапилися з вини учнів.
Такий аналіз, наприклад, було проведено працівниками
науково-дослідного інституту безпеки дорожнього руху МВС України.
Показники аварійності з дітьми в Україні на час розробки
програми ОБЖД (1988 р.) та на час її впровадження (2000 - 2001
рр.)
---------------------------------------------------------
|Роки |1988 |2000 |2001 |2002 |2002 (% до 1998) |
|-------------------------------------------------------|
| Діти 14 - 16 років |
|-------------------------------------------------------|
|Загинуло | 24 | 26 | 22 | 26 | +8,3 |
|---------+------+------+------+------+-----------------|
|Поранено | 428 | 375 | 379 | 364 | -15,0 |
|-------------------------------------------------------|
| З вини дітей-пішоходів |
|-------------------------------------------------------|
|Загинуло | 115 | 81 | 82 | 80 | -30,4 |
|---------+------+------+------+------+-----------------|
|Поранено |1894 |1512 |1365 |1184 | -37,5 |
|-------------------------------------------------------|
| З вини дітей-пасажирів |
|-------------------------------------------------------|
|Загинуло | 4 | 6 | 3 | 6 | +50,0 |
|---------+------+------+------+------+-----------------|
|Поранено | 101 | 105 | 88 | 86 | -14,9 |
|-------------------------------------------------------|
| З вини дітей-велосипедистів |
|-------------------------------------------------------|
|Загинуло | 17 | 20 | 18 | 19 | +11,8 |
|---------+------+------+------+------+-----------------|
|Поранено | 353 | 289 | 255 | 213 | -39,7 |
|-------------------------------------------------------|
| З вини дітей-водіїв |
|-------------------------------------------------------|
|Загинуло | 21 | 15 | 8 | 11 | -47,6 |
|---------+------+------+------+------+-----------------|
|Поранено | 198 | 160 | 161 | 141 | -28,8 |
|-------------------------------------------------------|
| Порушення правил дорожнього руху |
|-------------------------------------------------------|
|Загинуло | 157 | 122 | 111 | 116 | -26,1 |
|---------+------+------+------+------+-----------------|
|Поранено |2546 |2066 |1869 |1624 | -36,2 |
---------------------------------------------------------
Вчитель ОБЖД на основі аналізу ситуацій, що склалася у
навчальному закладі, районі, місті, має внести корективи до
календарного плану. Це стосується розподілу годин по темах,
порядку їх вивчення, необхідності їх повторного вивчення.
Визначальними чинниками ефективності навчального процесу з
безпеки життєдіяльності є впевненість вчителя у необхідності цього
предмета та рівень його готовності співпрацювати з учнями. Під час
підготовки до уроків вчитель має враховувати багато різноманітних
чинників, таких як:
тип нервової системи школярів (для аналізу дій конкретного
учня у НС);
наявність в учнів інформації щодо способів і засобів
формування власного здоров'я та уникнення небезпек (досвід та
знання учнів);
життєвий досвід (набуті навички (моделі) поведінки щодо
здорового і безпечного способу життя);
наявні переконання учнів, психологічні установки, джерела
подібної інформації (від вчителів, батьків, однолітків, засобів
масової інформації) та інше.
Завдання, які має вирішувати вчитель на уроках, потребують
вдосконалення форм і методів викладання, переходу від
інформаційних і репродуктивних методів навчання до пошукових і
діяльнісних, спрямованих на формування переконань учнів.
На перехідний період (2001/02 - 2004/05 навчальні роки)
предмет "Основи безпеки життєдіяльності" включено до інваріантної
складової навчальних планів.
У 5 - 11 класах на нього, як і раніше, відводиться 0,5 год.
на тиждень. Листами Міністерства освіти і науки України про
тижневий розподіл годин у початковій школі від 15.08.2001
N 1/9-287 та "Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних
закладів на 2002 - 2003 навчальний рік та його структуру" від
10.05.2002 N 1/9-235 ( v-235290-02 ) встановлено, що форми і
порядок вивчення основ безпеки життєдіяльності визначають місцеві
органи управління освіти з урахуванням реального стану
навчально-методичного забезпечення. Колегія Міністерства освіти і
науки України своїм рішенням від 13 грудня 2002 року N 12/4-10
( v4-10290-02 ), п. 6.2 рекомендує Міністерству Автономної
Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій "...домогтися
ефективності навчання основам безпеки життєдіяльності учнів за
рахунок підвищення науково-методичного рівня фахівців, а також
максимального виділення годин на вивчення предмета, особливо в
молодших класах".
Міністерство освіти і науки України, враховуючи перехід на
12-річний термін навчання, пропонує вивчення предмета за різними
підходами.
У 1 - 4-х класах зміст навчальної галузі "Здоров'я і фізична
культура" включає три складових: фізична культура, основи здоров'я
та основи безпеки життєдіяльності", який може реалізовуватися
через різні навчальні програми.
1 варіант. У навчальному закладі можна працювати за
інтегрованою навчальною програмою "Основи здоров'я і фізична
культура" (3 години на тиждень), в якій мають бути включені всі
питання з основ здоров'я і основ безпеки життєдіяльності. Вивчення
питань з основ безпеки і здоров'я має бути систематичним і
послідовним, тому рекомендується 15 хвилин на кожному уроці
фізичної культури приділяти зазначеним питанням. У
календарно-тематичному плануванні вчителя фізичної культури має
бути відображено зміст з усіх трьох складових.
2 варіант. Зміст галузі може бути реалізований через
навчальну програму "Основи здоров'я і фізична культура" (2 години
на тиждень з інваріантної складової навчального плану) без
урахування змісту з основ здоров'я і безпеки та навчальних програм
"Основи здоров'я" або "Основи безпеки життєдіяльності" (1 година
на тиждень з інваріантної складової навчального плану).
У 5 - 11-х класах викладання відбувається без змін за
програмою "Основи безпеки життєдіяльності" (0,5 год. на тиждень з
інваріантної складової навчального плану).
Кількість годин на вивчення предмета може бути збільшена за
рахунок варіативної частини навчального плану, що в свою чергу
надає можливість поширення і поглиблення змісту тем, що
вивчаються. Зміни у програмі мають бути погоджені педагогічною
радою навчального закладу.
Предмет "ОБЖД" у 1 - 8-х класах включається до розкладу
занять протягом всього навчального року, в 9 - 11-х класах заняття
можна проводити протягом одного семестру по 1-ій годині щотижня.
Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається за
критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з безпеки
життєдіяльності. Крім того, в 1 - 4-х класах враховуються
особливості оцінювання у початковій школі.
У 2003/04 навчальному році рекомендується внести незначні
зміни до змісту програми. Обговорення проекту державного стандарту
загальної середньої освіти (основна та старша школа) виявили
необхідність посилити викладання у старшій школі блоку питань, що
стосуються шляхів поліпшення здоров'я, у т. ч. репродуктивного
здоров'я; основ формування сімейних стосунків.
У темах основної школи ввести класифікацію лікарських
засобів.
У старшій школі (10 - 11 класи) з метою усунення дублювання
питань, що вивчаються у курсі "Допризовна підготовка" (Цивільна
оборона) дозволяється скоротити час на вивчення питань тем
"Надзвичайні ситуації природного походження", "Надзвичайні
ситуації техногенного походження". Вивільнений час рекомендується
спрямувати на вивчення питань, пов'язаних з репродуктивним
здоров'ям підлітків, підготовки до створення сім'ї та народжування
здорової дитини, створення психологічного комфорту у стосунках між
подружжям. Більш детальна інформація щодо зазначених змін буде
надрукована у газеті "Директор школи".
Основним завданням уроків ОБЖД або "Основ здоров'я" є
формування життєвих навичок, що за визначенням ВООЗ (1993 р.)
означає здатність людини до позитивної поведінки і подолання
труднощів. На уроках біології, фізики, хімії та інших шкільних
предметів надається інформація про ризики, яка є необхідною, але
недостатньою для вироблення чи зміни поведінки, звичок, ставлення
до проблемних питань або загальнолюдських цінностей. Навички краще
за все засвоюються під час їх відпрацювання, практичного виконання
певних вправ, спрямованих на формування переконань, моделей
поведінки тощо. Вчителі мають створювати відповідні умови для
надання учням можливості апробувати необхідні вміння. Дослідження
свідчать, якщо учні будуть мати можливість практично застосовувати
ці навички у безпечних класних умовах, скоріше за все, вони будуть
готові використати їх і за стінами школи.
Отже, роль вчителя на уроках ОБЖД полягає не у читанні
лекцій, а в організації умов для запровадження активних форм
навчання для кожного учня. Вчитель повинен намагатися моделювати
або створювати ситуації, наближені до реальних. Тому уроки з ОБЖД
мають проводитися у класній кімнаті, на природі, у спортивному
залі, на шкільному майданчику тощо.
Предмет ОБЖД за своєю сутністю є інтеграційним, отже аналіз
будь-якої небезпечної ситуації потребує застосування знань з
географії, біології, фізики, хімії, фізкультури, допризовної
підготовки та життєвого досвіду, що є неодмінною умовою
продуктивного навчання.
Ефективність навчання залежить від якості
навчально-методичного забезпечення. За останні роки значно
збільшилася кількість навчально-методичної літератури з предмета,
проте інколи вона нагадує енциклопедичні словники, користуючись
якими можна розраховувати лише на одержання учнями теоретичних
знань та репродуктивного стилю роботи вчителя. Тому при відборі
необхідної літератури вчитель має звертати увагу на її якість та
відповідність основним цілям предмета.
У початковій школі уроки може проводити вчитель-класовод,
вчитель з безпеки життєдіяльності або вчитель фізичної культури. В
основній та старшій школі викладання здійснюють вчителі, які
навчалися на курсах вдосконалення (перепідготовки) в інститутах
післядипломної педагогічної освіти або беруть участь в постійно
діючих семінарах, що організовуються опорними (базовими) школами,
регіональними центрами Міністерства з питань надзвичайних
ситуацій, інститутами післядипломної педагогічної освіти тощо.
Не дозволяється використовувати години, відведені на цей
предмет, для довантаження вчителів або класних керівників, що не
мають відповідної підготовки для викладання ОБЖД.
Навчальна інформація, що надається у навчальних посібниках і
підручниках, несе у собі життєво важливе навантаження. Не можна
допускати, щоб на шкільних уроках учень отримав неправильну
інформацію, яка у майбутньому призвела б до нещасного випадку.
Вчитель має бути обережним у відборі інформації, яку використовує
на уроках. Застосування у навчальному процесі літератури, що не
має відповідного грифу Міністерства освіти і науки України, може
виявитися небезпечним для життя і здоров'я учнів.
Трудове навчання
Трудове навчання як навчальний предмет відіграє важливу роль
у формуванні особистості учня, розвитку його здібностей і
обдарувань, наукового світогляду.
Предмет має на меті забезпечити підготовку учнів до трудової
діяльності у різних сферах виробництва та домашньому
господарюванні, дати учням загальні відомості про основи
виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління,
основні групи професій та вимоги професії до людини; залучити
учнів до основних видів проектно-конструкторських і технологічних
робіт; сформувати навички розв'язання творчих практичних завдань.
Вирішення цих завдань забезпечується специфічністю змісту
трудового навчання. Залучення до участі у різних видах
конструкторсько-технологічної діяльності є ефективним засобом
розумового розвитку школярів; фізіологічно обґрунтовані норми
фізичного навантаження у процесі практичної діяльності сприяють
загальному розвитку організму, вдосконаленню координації рухів та
інших сенсомоторних якостей особистості. Заняття художніми
промислами стимулюють культурний розвиток учнів через виховання
естетичного смаку та розуміння прекрасного.
Трудова підготовка здійснюється у всіх типах загальноосвітніх
навчальних закладів на всіх ступенях навчання згідно з наказом
Міністерства освіти і науки України "Про типові навчальні плани
загальноосвітніх навчальних закладів на 2002/03 - 2004/05
навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342 ( v0342290-01 ).
При цьому перехідні типові навчальні плани зорієнтовані на
роботу загальноосвітніх навчальних закладів I - III ступенів за
5-денним навчальним тижнем. Якщо ж навчальний заклад працює за
6-денним робочим тижнем, навчальні предмети можуть вивчатися в
обсягах попередніх років з урахуванням годин варіативної
складової.
Освітня галузь "Технології" у початковій школі представлена
предметами "Художня праця" і "Трудове навчання". Наступність у
навчанні зазначених предметів забезпечена програмами основної
школи.
У основній та старшій школі трудове навчання в новому
навчальному році може здійснюватися за такими варіантами:
I. Коли на трудове навчання у 5 - 11 класах відводиться 2
години на тиждень (інваріантна частина).
II. Трудове навчання як поглиблене або профільне з 8 або 10
класу. При цьому години, передбачені на трудове навчання
інваріантною частиною, доповнюються за рахунок годин варіативної
частини. У такому разі максимально враховуються інтереси дітей, їх
готовність до вибору професії, перспективи продовження навчання,
працевлаштування і стає можливою початкова професійна підготовка.
III. Якщо у школі вивчається поглиблено один із предметів
Державного компонента (крім самого трудового навчання), зміст
трудового навчання має наближатися (адаптуватися) до цього
предмета, тобто: трудове навчання здійснюється у формі спецкурсу.
Наприклад, у школі з поглибленим вивченням мови та літератури -
оволодіння машинопису або стенографії; з поглибленим вивченням
математики - електрообчислювальної техніки; фізики -
радіоелектроніки і електротехніки; географії - основ економіки і
екології тощо. Години трудового навчання не можуть
використовуватися для вивчення профільних предметів.
IV. Технологічний напрям. Коли на трудове навчання
виділяється 5 годин. Технологічний напрям передбачає поглиблене
вивчення трудового навчання, профільної та професійної підготовки.
При необхідності, збільшення годин можливе за рахунок варіативної
частини. В робочих навчальних планах технологічний напрям може
трансформуватися у профілі: технологія обробки матеріалів (дерево,
метал, тканини, вишивка, в'язання, харчові продукти тощо),
креслення, автотракторна справа тощо.
Профільну та професійну підготовку можна здійснювати на базі
загальноосвітніх шкіл, міжшкільних навчально-виробничих
комбінатів, технічних ліцеїв, професійно-технічних училищ, де
створена належна матеріальна база.
Зміст трудового навчання може бути доповнений на 25 відсотків
вчителем за рахунок годин варіативної частини.
Професійна підготовка старшокласників проводиться в закладах
освіти згідно з ліцензійними вимогами до зазначеного напряму
навчальної діяльності.
Трудова підготовка учнів 5 - 11 класів здійснюється за
програмами, виданими Міністерством освіти і науки України в 1998
та 2001 рр. Всі програми, підручники, навчальні посібники повинні
мати гриф Міністерства освіти і науки України.
Для реалізації змісту трудового навчання в 5 - 9 класах
використовується програма "Трудове навчання. 5 - 9 класи"
видавництва "Шкільний світ" 2001 р. Програма "Трудове навчання. 5
- 7 класи" видавництва "Перун" 1998 р. залишається діючою лише в 7
класах. Програма для 5 - 9 класів складається з інваріантної (50
год.) і варіативної (18 год.). Вивчення предмета починають із
стабільної частини програми і лише після цього обирають вид
діяльності з варіативної частини. Програми забезпечуються
підручниками "Трудове навчання" для 5, 6, 7 класів (за ред. В. М.
Мадзігона), навчальними посібниками "Трудове навчання" (тематична
атестація) для 5, 6, 7, 8, 9 класів (авт. Б. М. Терещук, В. І.
Туташинський) вид-ва "Абетка-Нова" 2003 р., а також робочими
зошитами з технічних і обслуговуючих видів праці видавництва
"Сакцент", "Махаон-Україна" і "АСК".
Широка диференціація навчання у старшій школі спонукає до
створення в загальноосвітніх навчальних закладах відповідних умов
для трудової підготовки старшокласників, творчої співпраці з
міжшкільними навчально-виробничими комбінатами (МНВК) та іншими
закладами освіти, що здійснюють допрофесійну та професійну
підготовку старшокласників.
Основні програми, за якими здійснюється підготовка учнів в
старших класах, видані видавництвом "Перун" в 1998 р. і
видавництвом "Шкільний світ" в 2001 р. "Трудове навчання" 8 - 11
кл., "Трудове навчання" 10 - 11 кл., а також регіональні програми,
схвалені комісією з трудового навчання і креслення
Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.
Разом з тим на сьогодні залишається актуальними питання
надання старшокласникам початкової професійної підготовки з
основних робітничих професій, всебічного вдосконалення
профорієнтаційної роботи, яка в умовах сьогодення має враховувати
освітні запити дітей та потреби регіонального ринку праці.
Позитивне вирішення цих питань сприятиме оптимальному
працевлаштуванню молоді та скороченню витрат від нераціонального
професійного самовизначення молодого громадянина.
Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання
основ графічної грамоти. Згідно з інваріантною частиною
навчального плану в технологічному та природничо-математичному
напрямах навчання передбачено вивчення курсу креслення (10 клас, 1
година на тиждень).
У перехідних навчальних планах передбачено також можливість
вивчення креслення окремо або інтегровано з іншими предметами.
Якщо креслення викладається у 8 - 9 класах як окремий предмет, то
на його вивчення використовується час з варіативної складової
навчального плану (в обсягах, передбачених навчальними
програмами). У 8 - 11 класах креслення може також вивчатися
поглиблено (як профіль трудового навчання). Міністерством освіти і
науки України рекомендовано програма "Креслення. 8 - 11 класи"
(авт. В.К.Сидоренко) видавництва "Шкільний світ" 2001 р., що
забезпечена підручниками "Креслення для професійно-технічних та
загальноосвітніх навчальних закладів" (авт. В.К.Сидоренко)
видавництва "Світ" 2003 р. Для реалізації курсу креслення в даних
закладах Міністерством освіти і науки України рекомендовано також
відповідні програми за ред. В.І.Галіної вид-ва "Навчальні
посібники", К., 2001 р.
Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів,
затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від
20.02.2002 р. N 128 ( z0229-02 ). Трудове навчання хлопців і
дівчат здійснюється, як правило, окремо. Однак не виключається
можливість комплектування змішаних груп у малокомплектних школах
або за бажанням учнів. Тому в змісті навчальних програм для 5 - 9
класів передбачено варіанти для класів, де здійснюється такий
поділ на підгрупи, і такий, де здійснити такий поділ на підгрупи
немає можливості.
У разі, якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити
поділ на підгрупи на гендерній основі, то можливий варіант
формування змішаної групи хлопців і дівчат паралельних або
наступних класів. При організації навчально-трудової діяльності
учнів необхідно враховувати фізіологічні особливості хлопців і
дівчат.
Однією з головних передумов реалізації завдань трудового
навчання є наявність матеріально-технічної бази шкільних
майстерень. Створюється вона відповідно до Положення про навчальні
майстерні загальноосвітнього навчально-виховного закладу,
затвердженого Міністерством освіти і науки України від 06.06.94 р.
N 184.
Навчальні екскурсії та навчальна практика учнів
організовується відповідно до інструктивно-методичного листа
Міносвіти і науки України від 07.03.2001 р. N 1/9-97
( v9-97290-01 ).
З метою розширення тематики екскурсій та навчальної практики
учнів у кожному конкретному регіоні слід вишукувати можливості для
використання наявної матеріальної бази (цехів, дільниць,
майданчиків, техніки тощо) підприємств, господарств з обов'язковим
дотриманням санітарно-гігієнічних норм та безпеки життєдіяльності
учнів.
Особливу увагу слід звернути на організацію робіт у районах,
що зазнали радіоактивного забруднення. В цих районах робота на
відкритому ґрунті категорично забороняється.
У навчальних закладах системи середньої освіти, які
здійснюють професійну підготовку старшокласників,
навчально-виробнича практика проводиться згідно з вимогами
професійних програм та відповідно до навчального плану.
Художньо-естетичний цикл
Вивчення предметів художньо-естетичного циклу в системі
загальної середньої освіти (музика, візуальне (образотворче)
мистецтво, художня культура, основи естетики) є важливим чинником
безперервного духовного розвитку, естетичної та загальної культури
підростаючого покоління, гуманізації та гуманітаризації
навчально-виховного процесу. Як зазначено в проекті Державного
стандарту загальної середньої освіти, зміст шкільної
художньо-естетичної освіти розкриває перед учнями розмаїття жанрів
і стилів українського та світового мистецтва, своєрідність
вітчизняної художньої культури в контексті культуротворчих
процесів людства, основи естетичних знань, прилучає учнів до
творчої діяльності в окремих видах мистецького самовираження.
Основні вимоги до організації навчального процесу з предметів
художньо-естетичного циклу є стабільними: використання творчих
форм роботи, забезпечення цілісності уроку мистецтва та побудова
його за принципами педагогіки мистецтв (цілісності, образності,
асоціативності, варіативності, імпровізаційності, інтонаційності),
дотримання принципу тематизму, передбаченому програмами, розкриття
життєвого змісту творів мистецтва та орієнтація на особистісне
його сприйняття.
У початковій школі є недоцільною заміна предмета
"Образотворче мистецтво" на предмет "Художня праця", оскільки
останній не вирішує усього комплексу дидактичних завдань,
спрямованих на вивчення образотворчого мистецтва.
Усі навчальні програми, за якими здійснюється викладання
предметів художньо-естетичного циклу, повинні мати гриф
міністерства (Наказ N 170 ( z0382-97 ) від 02.06.97 р.). Вибір
навчальної програми здійснює вчитель, який викладає даний предмет.
Відповідно до профілю класу чи школи вчителі мають право вибору
підручників та посібників з грифом міністерства, який дозволяє чи
рекомендує їх використання в процесі навчання.
Для забезпечення неперервності художньо-естетичної освіти та
реалізації змісту навчальних програм рекомендуємо використовувати
додаткові години на предмети циклу з варіативної частини
навчального плану.
Ефективність естетичного виховання учнів багато в чому
залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної
підготовки, педагогічного таланту і майстерності, багатства
інтелекту і громадянської позиції. Вчитель не є каталізатором
інформації, а є організатором художньо-творчої діяльності учнів і
повинен спрямовувати свою діяльність у русло постійного творчого
пошуку. Запропоновані програми передбачають варіантну множинність
шляхів їх практичної реалізації.
На допомогу вчителям у фаховому часописі "Мистецтво та
освіта" постійно висвітлюються нові педагогічні розробки,
друкуються навчальні та виховні програми, матеріали з
мистецтвознавства, теорії та методики викладання предметів
художньо-естетичного циклу.
Акцентуємо увагу на тому, що уроки і тематична атестація з
предметів художньо-естетичного циклу у початковій та основній
школі можуть проводитись у різних формах окрім письмових (запис
учнями будь-якої інформації зі слів учителя чи з дошки,
контрольних, самостійних робіт, написання рефератів), які
спричиняють додаткове недоцільне навантаження учнів. Учень має
право на переатестацію для підвищення атестаційного бала.
Ведення учнями зошитів, виконання письмових домашніх завдань
є недоцільним і несприятливим для організації творчої мистецької
діяльності.
Художньо-естетична освіта завдяки розмаїттю засобів впливу на
особистість і потенціальним можливостям посідає особливе місце в
системі загальної середньої освіти, впливаючи на процес
саморозвитку людської духовності, залучає людину до світових
художніх надбань, що позитивно позначається на творчих здібностях
не лише окремої особистості, а й суспільства в цілому як у певно
визначених історичних умовах, так і в умовах його власного
самовідтворення.
Допризовна підготовка
Предмет "Допризовна підготовка" має на меті надання учням
основ знань про нормативно-правову базу України з питань
підготовки до служби у Збройних Силах України та інших військових
формуваннях, визначених чинним законодавством, захисту Вітчизни;
збереження життя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях та військових
конфліктах з урахуванням власних особливостей; надання першої
допомоги. У процесі вивчення предмета учні набувають практичних
вмінь і навичок, необхідних у природних, техногенних та соціальних
умовах, які постійно змінюються.
Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України "Про
типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на
2001/02 - 2004/05 навчальні роки" від 25.04.2001 р. N 342
( v0342290-01 ) допризовна підготовка є обов'язковим навчальним
предметом у 10 - 11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів.
Типовими навчальними планами на 2001 - 2005 роки передбачено
два варіанти здійснення допризовної підготовки:
1) Предмет вивчається в обсязі однієї години на тиждень за
рахунок годин інваріантної складової навчального плану.
Рекомендується такий розподіл годин на вивчення окремих
розділів учнями 10 - 11 класів у 2003/04 навчальному році*:
-----------------------------------------------------------------------
| N |Розділи |Загальна |10 клас|11 клас |Навчально-польові|
|п/п| |кількість| | | заняття |
| | |годин | | |-----------------|
| | | | | |10 клас |11 клас |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|1. |Історія | | | | | |
| |українського війська| 2 | 2 | | | |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|2. |Нормативно-правова | | | | | |
| |база допризовної | | | | | |
| |підготовки | 3 | 3 | | | |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|3. |Основи військової | | | | | |
| |справи з елементами | | | | | |
| |психологічної | | | | | |
| |підготовки | 45 | 30 | | 15 | |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|4. |Основи цивільного | | | | | |
| |захисту з елементами| | | | | |
| |психологічної | | | | | |
| |підготовки | 44 | | 35 | | 9 |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|5. |Основи | | | | | |
| |медико-санітарної | | | | | |
| |підготовки з | | | | | |
| |елементами | | | | | |
| |психологічної | | | | | |
| |підготовки | 17 | | | 8 | 9 |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|6. |Прикладна фізична | | | | | |
| |підготовка** | 21 | | | 8 | 13 |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|7. |Контрольні заняття | 8 | | | 4 | 4 |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
| |Разом | 140 | 35 | 35 | 35 | 35 |
-----------------------------------------------------------------------
---------------
* У 2003/04 навчальному році учні 11-х класів навчаються за
програмою минулого навчального року.
** Прикладна фізична підготовка відпрацьовується паралельно з
вивченням матеріалу 3, 4, 5 розділів.
2) До зазначеної в п. 1 кількості часу може додаватися одна
година за рахунок варіативної складової навчального плану.
При цьому рекомендується такий розподіл годин на вивчення
окремих розділів:
--------------------------------------------------------------------------
| N |Розділи |Загальна | У тому числі: |
|п/п| |кількість|-------------------------------------|
| | |годин |Теорет.|Практ. |Навч.-польов.|ОСОТ** |
| | | |заняття|заняття| заняття | |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
|1. |Військово-історичні,| 14 | 14 | | | 14 |
| |правові та політичні| | | | | |
| |основи захисту | | | | | |
| |Вітчизни | | | | | |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
|2. |Основи військової | | | | | |
| |справи | 78 | 8 | 46 | 24 | 78 |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
|3. |Основи цивільного | | | | | |
| |захисту | 21 | 6 | 15 | | 21 |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
|4. |Основи | | | | | |
| |медико-санітарної | | | | | |
| |підготовки | 12 | 2 | 9 | 1 | 12 |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
|5. |Психологічна | 7 | 4 | | 3 | 7 |
| |підготовка* | | | | | |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
|6. |Контрольні заняття | 8 | 6 | | 2 | 8 |
|---+--------------------+---------+-------+-------+-------------+-------|
| |Разом | 140 | 40 | 70 | 30 |140 |
--------------------------------------------------------------------------
---------------
* Психологічна підготовка вивчається паралельно з вивченням
відповідного розділу.
** ОСОТ - оборонно-спортивні табори.
3) Юнаки, які за станом здоров'я та за віросповіданням не
проходять допризовної підготовки, залучаються до занять з основ
медико-санітарної підготовки та основ цивільного захисту, що
проводяться з дівчатами 10 - 11 класів.
Рекомендується такий розподіл годин на вивчення окремих
розділів:
-----------------------------------------------------------------------
| N |Розділи |Загальна |10 клас|11 клас |Навчально-польові|
|п/п| |кількість| | | заняття |
| | |годин | | |-----------------|
| | | | | |10 клас |11 клас |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|1. |Основи | 50 | 35 | | 15 | |
| |медико-санітарної | | | | | |
| |підготовки з | | | | | |
| |елементами | | | | | |
| |психологічної | | | | | |
| |підготовки | | | | | |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|2. |Основи цивільного | 44 | | 35 | | 9 |
| |захисту з елементами| | | | | |
| |психологічної | | | | | |
| |підготовки | | | | | |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|3. |Спецкурс (за вибором| 16 | | | 16 | |
| |навчального закладу)| | | | | |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|4. |Навчально-польові | | | | | |
| |заняття (за вибором | | | | | |
| |навчального закладу | | | | | |
| |з урахуванням | | | | | |
| |побажань учнів) | 22 | | | | 22 |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
|5. |Контрольні заняття | 8 | | | 4 | 4 |
|---+--------------------+---------+-------+--------+--------+--------|
| |Разом | 140 | 35 | 35 | 35 | 35 |
-----------------------------------------------------------------------
Зважаючи на те, що загальноосвітніми дисциплінами "Фізична
культура", "Основи безпеки життєдіяльності", "Біологія",
"Географія", "Правознавство", "Історія" тощо в основній і старшій
школі передбачено вивчення окремих тем з розділів "Основи
військової справи", "Основи цивільного захисту", "Основи
медико-санітарної підготовки", тому з метою більш якісного
вивчення допризовної підготовки необхідно оптимально
використовувати міжпредметні зв'язки.
Здійснення військово-патріотичного виховання у навчальному
закладі повинно включати в себе, крім опрацювання основних
розділів, також вивчення традицій, історії, духовної спадщини,
символіки, звичаїв українського народу; національної гідності,
культури міжнаціональних відносин, морально-психологічних якостей
громадянина, патріота, захисника Вітчизни. Ці завдання
реалізовуються також на уроках історії та географії України,
української мови і літератури, інших предметів, у системі
позаурочної та позашкільної освіти.
У спеціалізованих класах, військових ліцеях, ліцеях з
посиленою військово-патріотичною підготовкою, центрах допризовної
підготовки поглиблене вивчення предмета здійснюється за рахунок
годин інваріантної та необхідної кількості годин варіативної
складової навчального плану.
Організація і проведення навчально-польових занять планується
керівником навчального закладу відповідно до діючих вимог.
Навчально-польові заняття можна проводити поетапно (по мірі
вивчення тем (розділів) по суботах, у кінці чвертей, першого
семестру та навчального року.
Особливу увагу слід звернути на організацію
навчально-польових занять у районах, що зазнали радіоактивного
забруднення і вимагають дотримання відповідних заходів безпеки.
Оцінювання рівня засвоєння учнями програмового матеріалу з
допризовної підготовки здійснюється відповідно Критеріїв
оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної
середньої освіти, розроблених на виконання рішення колегії
Міністерства освіти і науки України від 17.08.2000 р., спільного
наказу Міністерства освіти і науки України та Академії
педагогічних наук України "Про запровадження 12-бальної шкали
оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної
середньої освіти" від 04.09.2000 р. N 428/48 ( v0428290-00 ).
Протягом навчального семестру вчитель повинен провести не
менше трьох тематичних обліків, за результатами яких виставляється
підсумковий бал. Підсумковий бал не є середнім арифметичним, він
залежить від вагомості кожного тематичного бала. Форми і методи
тематичних обліків визначаються вчителем.
Фізична культура
Фізична культура у загальноосвітніх навчальних закладах має
на меті збереження і зміцнення здоров'я учнів, розвиток рухових
здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості, формування
ціннісних орієнтацій щодо здорового способу життя.
Цей предмет на загальноосвітньому рівні надає учням
можливість:
створити цілісну уяву про вплив занять фізичною культурою на
розвиток особистості, формування основних систем організму і
репродуктивної його функції, попередження професійних захворювань
і профілактику шкідливих звичок;
підвищити фізичну підготовленість засобами сучасних
фізкультурно-оздоровчих систем, що грунтуються на базових видах
спорту, оволодіти технікою та набути навички з основних руховий
дій;
набути навички організації та методики проведення самостійних
занять фізичною культурою.
На виконання Закону України "Про фізичну культуру і спорт"
( 3808-12 ), Указів Президента України (від 01.09.98 р. N 963/98
( 963/98 ), від 09.10.2001 р. N 941/2001 ( 941/2001 ), постанов
Кабінету Міністрів України (від 11.03.99 N 348 ( 348-99-п ), від
16.11.2000 р. N 1717 ( 1717-2000-п ) та постанови спільного
засідання Колегії Міністерства освіти і науки України і Президії
Академії педагогічних наук України від 22.11.2001 N 12/5-2
( v_5-2290-01 ) починаючи з 2002/03 н. р. на вивчення предмета
"Основи здоров'я і фізична культура" у початковій школі відведено
3 години на тиждень.
Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних
закладів 2003/04 та 2004/05 навчальні роки на вивчення предмета в
основній і старшій школі в інваріантній складовій передбачено по 2
години на тиждень (наказ МОН від 25.04.2001 р. N 342
( v0342290-01 ).
Водночас на виконання Закону України "Про фізичну культуру і
спорт" ( 3808-12 ), Указу Президента України від 09.10.2001 р.
N 941/2001 ( 941/2001 ) "Про додаткові заходи щодо забезпечення
розвитку освіти в Україні", постанови Кабінету Міністрів України
від 11.03.99 N 348 ( 348-99-п ) та згідно з Концепцією загальної
середньої освіти ( v_5-2290-01 ) місцеві органи управління освітою
та педагогічні колективи мають здійснити заходи щодо створення
умов для введення обов'язкової третьої години на тиждень занять з
фізичної культури. Залежно від специфіки роботи та можливостей
навчального закладу реалізація цього завдання може здійснюватися
за рахунок варіативної складової навчального плану або додатково
залучених коштів. Враховуючи складність введення третього уроку з
фізичної культури та згідно з договором між Міністерством освіти і
науки України та Федерацією футболу України, закладам освіти
рекомендується також впроваджувати як один із варіантів третій
урок фізичної культури з елементами футболу як розвантажувальний
від розумової діяльності учнів (лист МОНУ від 23.07.2001 р.
N 1/9-264 ( v0264290-01 ).
Типові навчальні плани також передбачають поглиблене та
профільне вивчення предмета.
Викладання предмета за спортивним профілем здійснюється
згідно з Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН
від 20.05.2003 р. N 306 ( v0306290-03 ) (додаток 1, 2) та за
навчальними програмами з видів спорту для дитячо-юнацьких
спортивних шкіл.
Основною організаційною формою фізичного виховання в усіх
типах навчальних закладів є урок (заняття), що проводиться
фахівцем з фізичного виховання згідно з навчальним планом і
програмою. При викладанні предмета не використовується його поділ
на окремі теоретичні та практичні уроки в зв'язку з тим, що
головними критеріями у виставленні оцінки є комплексне оцінювання
знань, техніки виконання руховий дій та нормативних показників.
Крім уроків (занять), в школі доцільно використовувати
різноманітні позаурочні форми навчання та засоби залучення
школярів до занять фізичною культурою: фізкультурно-оздоровчі
заняття в режимі дня, домашні завдання, заняття у фізкультурних
гуртках і спортивних секціях, групах загальної фізичної
підготовки, групах лікувальної фізичної культури, спеціальних
медичних групах, спортивних класах, позашкільних спортивних
закладах, клубах за інтересами тощо.
Вивчення фізичної культури з учнями 1 - 11 класів, віднесених
за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, здійснюється на
основі рекомендованих програм, що мають відповідний гриф МОН
України. Головним завданням у роботі вчителя з цією категорією
учнів є послідовна підготовка їх для переведення до підготовчої, а
згодом - до основної медичної групи. Формування медичних груп
відбувається на підставі поглиблених щорічних медичних оглядів
учнів. Адміністрація навчальних закладів спільно з органами
охорони здоров'я здійснюють контроль за дотриманням
санітарно-гігієнічних норм, проведенням лікувально-профілактичних
заходів та організацією харчування учнів.
Поділ класів на групи здійснюється відповідно до Нормативів
наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків)
компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл
(шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп
загальноосвітніх навчальних закладів всіх типів та Порядку поділу
класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх
навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і
науки України від 20.02.2002 р. N 128 ( z0229-02 ) та
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.03.2002 р.
N 229/6517.
Оцінюючи показники учнів з фізичної культури, вчитель має
керуватися Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у
системі загальної середньої освіти, розробленими на виконання
рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 17.08.2000
р., спільного наказу Міністерства освіти і науки України та
Академією педагогічних наук України "Про затвердження 12-бальної
шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної
середньої освіти" від 04.09.2000 р. N 428/48 ( v0428290-00 ).
Важливим результатом фізичного виховання є фізична
підготовленість. Складання Державних тестів і нормативів оцінки
фізичної підготовленості учнів загальноосвітніх закладів є
обов'язковою (постанова Кабінету Міністрів України "Про Державні
тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення
України" від 15.01.96 р. N 80 ( 80-96-п ).